Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова



Сторінка17/18
Дата конвертації21.02.2016
Розмір3.78 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
§2. Особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітківів

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкту профілактичного впливу виділяються такі види педагогічної профілактики адиктивної поведінки:



Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання ан-тинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин. Завданнями первинної профілактики є: - для молодшого шкільного віку:

  1. формувати моральні поняття, що пов'язані з почуттями бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

  2. виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості;

  3. формувати уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у відношеннях до самої себе та інших людей;

  4. формувати необхідні загальні та специфічні психологічні уміння та навички, що є основою формування морально-психологічної стійкості людини;

  5. попереджувати ранні прояви неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички.

- для учнів підліткового віку:

  1. виховувати правильне розуміння природи наркогенних речовин, особливостей їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків зловживань;

  2. формувати поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

  3. виховувати культуру потреб, бажань, захоплень підлітків;

  4. формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких антиособистісних захоплень - паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;

  5. виховувати критичне ставлення до деяких атрибутів НМС;

  6. виховувати свідоме бережливе ставлення до свого здоров'я, власного організму, формувати уміння раціонально використовувати його психологічні можливості;

  7. стимулювати саморегуляцію власних психо-фізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

  8. формувати науково обгрунтовані уявлення про анатомофізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

  9. формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань нарко-генними речовинами.

- для старшокласників:

  1. формувати досвід антинаркогенно-спрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та антиособистісно-спрямованих форм поведінки;

  2. формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

  3. створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

  4. формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

5) формувати психологічну готовність особистості до спілкуванняу ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;

6) виховувати правильні уявлення особистості про морально-псн-хологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації,пов'язані зі зловживанням наркогеннимн речовинами. Ре-алізація вказаних завдань здійснюється шляхом антинаркоген-ної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основівключення до змісту навчального предмету відповідної анти-наркогенної інформації та у позакласній виховній роботі.Вторинна профілактика передбачає в основному діагностуван-ня та виявлення залежності підлітків від наркоречовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є:


  1. визначення рівнів інформованості підлітків про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

  2. вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адиктивної поведінки;

  3. виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

  4. вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи «ризику»;

  5. діагностика мотивів адиктивної поведінки підлітків;

  6. визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів пси-холого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

  • вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;

  • знайомство з сім'єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;

  • бесіди з іншими вчителями-предметниками; спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанав-чальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

організація безпосереднього спілкування з такими підлітками; спостереження за індивідом групи «ризику» у педагогічно-значущих ситуаціях тощо.

Третім видом педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих алкоголізмом та наркоманією. Здійснюється на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

на основі встановлених груп «ризику» здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо.

Зокрема у загальноосвітній школі педагогічна профілактики адиктивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності і спеціалістами медичними (лікар-нарколог) та правоохоронними (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) службами.

При плануванні роботи з підлітками щодо профілактики вживань наркогенних речовин необхідно враховувати:



  1. в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діаг-ностико-профілактичного характеру (у даному випадку загаль-новиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

  2. яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередження адиктивної поведінки учнів);

  3. як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи.

Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтовно від 10-15% для молодших школярів до 60-70% для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загально-виховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб практики.

Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає створення відповідної комплексної методичної системи щодо попередження адиктивної поведінки учнів. Ця система представлена у моделі нижче.

Якщо говорити про школу, то особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів в умовах загально-

16'™' 241

освітньої школи на основі моделі конкретизують деякі організацій­но-методичні положення комплексної системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів.

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживань наркогенними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути:

а) школу як головну організаційну ланку;

б) сім'ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою;

в) спеціальні медичну (лікар-нарколог, шкільний лікар), юридичну


(служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи) та пси-
хологічну (шкільний психолог) служби, що відіграють роль кон-
сультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди
спеціальних знань, організації відповідних спостережень за уч-
нями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів
антинаркогенного спрямування тощо;

г) громадські організації (шефські, за місцем проживання та ін.) як


консультанти та безпосередні учасники виховного процесу.
Методологічною основою діагностико-профілактичної діяль-
ності педагога є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської
особистості, про право людини на соціальний захист, про гумані-
зацію умов розвитку і виховання.

Комплексне планування роботи по запобіганню зловживань підлітками наркогенними речовинами має здійснюватись на основі спільного плану роботи інформаційно-методичного центру, шко­ли, класу та інших соціально-виховних інститутів. Координація за-гальношкільних та класних виховних заходів, спеціальних на­вчальних годин та окремих інституцій передбачає об'єм, зміст, форми роботи безпосередніх організаторів та виконавців; визна­чення об'єму, змісту, форм роботи з батьками; організацію спеціальної підготовки педагогів у формі постійно діючого теоре­тико-методичного семінару.



Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування запропонованої системи педагогічної профілактики адиктивної по­ведінки підлітків є діагностико-корекційне забезпечення навчаль­но-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контро­лю і відстеження показників можливих умов та факторів наркоген-ного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму, забезпечуючи при цьому га-

Модель комплексної системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів

Вторинна профілактика

Комплексна система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів




Антинаркогенна освіта




Психо лого-пе дагогіч ний




Антинаркогенне




у навчальному процесі




моніторинг адикгивності




виховання










дітей







ТА







Т*




Охорона життя




Психолого-педагогічна




Класні, загальношкільні




Волеологія




діагностика умов і факторів




та позашкільні виховні










наркогенного «ризику»




заходи як альтернативна
















виховна діяльність

ТА







▼а




Хімія, біологія




Індивідуалізація об'єктів




Спортивно-масова










корекційно-виховного




оздоровча робота










впливу







ТА

ТА




ТА




Історія,




Корекційно-виховна робота




Шкільна радіопрограма




Основи держави і права










«Твоє здоров 'я»

ТА







ТА




Фізична культура.

Третинна профілактика




Психологічний факультет




Хореографія, Плавання







«Створи себе сам»










Т А










Антинаркогенний










лекторій




v 1







1

рантію психо-соціального розвитку особистості, її душевного бла­гополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамот­ності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педа­гогічного середовища, інтелектуальне і духовне зростання, само­розвиток і самореалізацію кожної особистості.

Діагностико-корекційне забезпечення системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків передбачає:



  1. створення високоякісних діагностико-моніторингових підсис­тем пофакторного вивчення адикгивності неповнолітніх;

  2. розробку і практичне впровадження інваріантних програм ко­рекційно-виховного впливу на дітей різних вікових категорій та однотипних груп з відповідною наркогенною орієнтацією;

  3. досконале володіння педагогом (на основі співпраці з психоло­гом) засобами психолого-педагогічної діагностики та корекції,

включаючи кваліфіковану постановку психолого-педагогічного діагнозу, професійну інтерпретацію системних даних, використання необхідного корекційно-виховного інструментарію. Надзвичайно важливим питанням організаційно-методичного характеру у запропонованій системі є питання особистісно-про-фесійного плану, тобто, хто у професійному відношенні має право працювати над реалізацією завдань соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки дітей і підлітків. Однозначно, що цим повинні займатись фахівці з відповідною підготовкою. У шкільній практиці особливу роль мають відігравати, звичайно, вчителі, спільно з психологічною та медичною службами (лікар, психолог), що не виключає участі у цій діяльності спеціальних підрозділів та структур, які покликані виконувати завдання соціальної адаптації дітей і молоді з урахуванням динаміки показників психофізіологічного та соціального самопочуття особистості (фахівців наркологічної та юридичної сфери, співробітників ЦССМ та інших).

Зміст роботи школи щодо запобігання зловживань наркогенними речовинами може бути представлений загальною інформацією, що має опосередковане відношення до адиктивної поведінки учнів; продуктивною пропедевтичною діяльністю, що не несе суто анти-наркогенного інформаційного навантаження, а створює соціально-психологічні умови для особистішого саморозвитку, самореалізації особистості дитини, в межах яких відбувається процес її соціалізації на рівні засвоєння знань, норм, цінностей, позитивного досвіду поведінки та спеціальною інформацією, що розкриває особливості дії на організм молодої людини різноманітних наркогенних речовин, наслідки їх зловживання, способи попередження тощо.

Особливою ланкою у системі педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є планомірна і систематична робота з батьками. Ефективним в межах вказаної проблеми є використання різноманітних форм роботи — батьківських університетів, тематичних батьківських зборів, колективних та індивідуальних бесід, спеціальних зустрічей з представниками медичних та правоохоронних органів, загальношкільних батьківських конференцій, диспутів, обговорення реальних ситуацій наркотизації на основі результатів психолого-педагогічної діагностики стилю взаємин у сім'ї, емоційного контакту з батьками тощо. Така робота має здійснюватись паралельно з відповідною профілактичною роботою з дітьми, адекватною рівню їх розвитку, віку, але дещо випереджати її за змістом. Це є умовою успішної взаємодії школи і сім'ї у спільній профілактичній роботі антинаркогенного спрямування.

З метою забезпечення успішного функціонування запропонованої системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів та координації зусиль різноманітних державних, адміністративних, відомчих відділів та структур (наркологічної служби, служби у справах неповнолітніх, Центру соціальних служб для молоді тощо), що мають відношення до вирішення питань профілактики адиктивної поведінки молоді, необхідно створити інформаційно-методичний центр педагогічної профілактики адиктивної поведінки.

Робота центру повинна будуватися на основі комплексного плану, складові компоненти якого диктуються життєвою необхідністю та інформацією, щодо проявів адиктивної поведінки молоді, що надходить від різних відомств та ланок загальної, середньої спеціальної та вищої освіти.

Враховуючи, що заходи педагогічної профілактики сьогодні мають дещо ситуаційний характер, що виключав системність і послідовність у їх здійсненні, а отже і високу результативність, завданням центру — є надання необхідної організаційно-методичної, інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги психологам, вчителям, сім'ям, особам, що мають досвід адиктивної поведінки, громадським організаціям.

Програма вивчення особистості, поєднуючи найбільш загальні питання характеристики підлітка і спеціальні, що орієнтують вихователя на визначення та розуміння можливих умов та факторів розвитку у підлітка схильності до адиктивної поведінки, може надати допомогу педагогові у плануванні діяльності профілактичного характеру, доборі матеріалу відповідного змісту, доцільних форм роботи у даному напрямку, педагогічно обгрунтованих методів виховного впливу на особистість підлітка. Залежно від особливостей його поведінки і розвитку та обставин педагогічної ситуації може використовуватись під відповідним кутом зору оцінка інформації для будь-якого вікового періоду.

Програма вивчення особистості школяра (різного віку) включає такі розділи:

І. Особливості соціально-психологічного клімату сім'ї:



  1. склад сім'ї (повна, неповна);

  2. соціально-професійний статус сім'ї (професії батьків);

  3. матеріально-економічні умови сім'ї: - матеріальний добробут сім'ї;

- побутові умови;

4) умови навчання та розвитку дітей:



  • санітарно-гігієнічні умови;

  • харчування;

5) культурно-освітній рівень сім'ї:

- освіта батьків;

взаємовідносини в сім'ї (між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і членами сім'ї похилого віку);


  • сімейне дозвілля;

  • ставлення сім'ї до соціально-культурних цінностей (книг, творів мистецтва, музики, спорту, сімейних традицій);

  • відношення сім'ї до наркогенних речовин;

6) тип сімейного виховання;

II. Індивідуально-типологічні особливості школяра:



  1. стан здоров'я учня (здоровий, хворіє іноді, хворіє часто, оперативні втручання, травми, інфекційні хвороби, стан психіки, фізичні вади);

  2. спадковість (можливі ускладнення, пов'язані зі зловживанням батьків наркогенними речовинами);

  3. психологічні особливості особистості:




  • тип темпераменту;

  • характерологічні риси;

  • інтелектуальний розвиток;

  • цінності та інтереси; альтернативні цінності та інтереси.

III. Соціально-психологічний статус у колективі:

  1. положення у формальній групі;

  2. характер спрямованості неформальної групи;

  3. положення у неформальній групі.

Особливість роботи та визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики. Рекомендується використо-вувати такі:

- повікову стандартизовану анкету В.М. Бенюмова для вивчення особливостей сімейного оточення учня;

спостереження за спеціальною індивідуальною програмою на предмет визначення можливих умов і факторів адиктивної поведінки;

невербальну тестову методику Ровена для вивчення інтелекту; методику ПДО А.Є Лічко для визначення типу акцентуації характеру;



24«

методику вивчення інтересів за К.К. Платоновим;

методику вивчення інтересів школярів за О.Я. Польською;

методику визначення самооцінки за А.В. Петровським;

методику вивчення поведінки учня на уроці за Д.В. Ніколенко;

методику вивчення особливостей міжособистісних стосунків в

учнівському колективі за А.В. Петровським А.Л. Коломийським;

методику визначення типу темпераменту за Айзенком. •

Діяльність педагога на першому етапі профілактики адиктивної поведінки учнів було б доцільно завершити включенням отриманих показників вказаних параметрів у повікову методичну систему-програму:


Вік

Можливі умови

Мотиви

Рівень інформова-

Найбільш




та фактори

проявів

ності підлітків що-

чутливі до




адиктивної

адиктивної

до наслідків вжи-

виховного




поведінки

поведінки

вання наркогенних

впливу




підлітка




речовин

особистості

Другим етапом профілактичної діяльності педагога є визначення мети і завдання. Вони висуваються відповідно до вікових особливостей розвитку дітей та молоді та найбільш загальних вимог до виховання сьогодні.

На основі чітко сформульованих та усвідомлених завдань профілактики адиктивної поведінки школярів формується відповідна система доцільних засобів, форм та методів роботи, визначаються місце, час, умови, за яких будуть реалізовані поставлені завдання, тобто моделюється третій етап профілактичної діяльності вчителя.

Роботу на цьому етапі доцільно зосередити на складанні науково-мотивованої програми індивідуальної роботи з підлітками, котрі є групою «ризику»; що мають досвід адиктивної поведінки; з різним рівнем антинаркогенної інформованості. Керуватись у створенні такої програми педагог може повіковою методичною систе-мою-програмою профілактики адиктивної поведінки учнів.

Методика профілактичної діяльності фахівців на цьому етапі може мати таке сплетіння основних її напрямків:



  1. антинаркогенного виховання дітей і підлітків;

  2. організації альтернативної діяльності неповнолітніх;

  3. антинаркогенного всеобучу батьків;

  4. психолого-педагогічної допомоги учням, що мають досвід вживання наркогенних речовин та корекції їх поведінки.

247

Система-програма орієнтована на творче її використання та передбачає широку варіативність причин адиктивної поведінки та методів її профілактики.

Методика реалізації складеної науково-мотивованої програми індивідуальної роботи з школярами може мати два аспекти:

1) профілактичну роботу з класним колективом в цілому чи мікро-колективом, деякі члени якого мають досвід адиктивної пове-дінки;

2) індивідуальну роботу з окремими особами групи «ризику».Найважливішою особливістю етапу реалізації програми вихов-ного впливу на особистість є його тісний зв'язок з етапом вивченняособистості. Початковий етап профілактики не тільки забезпечуєзбір необхідної для вихователя інформації про індивіда, визначаєспрямованість і специфіку профілактичних заходів, він частково ре-алізує виховний вплив на особистість школяра. Адже у процесібесіди, анкетування та інших методів вивчення особистості ак-тивізуються процеси самоконтролю, що сприяє перегляду та пере-оцінці деяких її поглядів та переконань, почуттів і звичок,взаємовідносин з оточуючими, що є важливою передумовою длярозвитку у вихованця психологічної готовності до сприйняття ви-ховного впливу, дотримання таких правил поведінки, які диктують-ся загальними завданнями і умовами профілактики. Непорозумінняміж педагогом та вихованцями, що пов'язані з деякими педагогічни-ми вимогами, корекцією школяра, спостерігаються у практиці ви-ховної роботи і пояснюється саме тим, що у процесі організації на-вчально-виховної діяльності та відпочинку школярів перед нимиставляться вимоги, які сприймати психологічно вони не готові.

Отже, на першому етапі профілактичної роботи особистість підлітка не тільки вивчається, але й в певній мірі постійно перебудовується. А програма індивідуальної роботи з учнями на IV етапі профілактичної діяльності не тільки реалізується, але й вдосконалюється під час подальшого вивчення особистості і визначення результативності виховного та корекційного впливів на неї.

Особливого значення для реалізації програми індивідуальної роботи з школярами має уміння вихователя знайти, побачити, відчути домінанту у складній системі життєвих планів та інтересів дитини. Такою домінантою може бути її бажання досягти якихось результатів, знайти себе, своє місце, улюблену справу тощо. Якщо така домінанта відсутня, педагогу необхідно створити її у процесі індивідуальної роботи, навчити виховання критично оцінювати свої можливості, побачити власні недоліки, викликати нові позитивні інтереси. Це може надати педагогові суттєвої допомоги у ломці старих негативних і вихованні нових позитивних якостей особистості.

Питання і завдання для самостійної роботи:


  1. Охарактеризувати соціально-педагогічні фактори адиктивної поведінки молоді.

  2. Яку роль відіграють індивідуально-типологічні особливості особистості на адиктивну поведінку? Дати характеристику індивідуально-типологічним особливостям.

  3. Охарактеризувати вплив негативної молодіжної субкультури на формування адиктивної поведінки молоді.

  4. Визначити і охарактеризувати типи педагогічної профілактики адиктивної поведінки.

  5. Які особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів?

  6. Змоделювати дві проблемні ситуації щодо профілактики адиктивної поведінки і запропонувати шляхи їх вирішення.

  7. Розробити систему соціальної профілактики адиктивної поведінки (для конкретної соціальної групи).

Література:

  1. Гаркавенко М.В. Профілактика емоційної напруженості учнів // Початкова школа, 1996. — № 2.

  2. Габиани А.А., Аргунова Ю.Н. Правовые меры борьбы с наркотизмом. — М.: Знание. — 1989. — №8.

  3. Каган М.С. Философия культуры. Становление и развитие: Учебное пособие для студентов ВУЗов. / М.С. Каган, К.А. Сергеев, Р.В. Светлов и др. — Санкт-Петерб. Унив. — СПб. — 1995.

  4. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. — М.: Политиздат, 1984.

  5. Личко А.Е., Битенский B.C. Подростоковая психология. — Л., 1995.

  6. Противонаркотическое образование. Обозрение целей, подходов и эффективности. Парадигма для оценки. Перевод. Оригинал на английском языке. — 1988.

  7. Маюров А.Н. К истории антиалкогольного воспитания и просвещения в России и СССР // Современные проблемы борьбы с отклоняющимся поведением. Тезисы Всес. науч. кон. «За здоровый способ жизни» (борьба с социальными болезнями). — М., 1987.

  1. Максимова Н.Ю. Диагностика и коррекция поведения трудных // Вопросы психологии. — 1988. — № 3.

  2. Колесов Д.В. Предупреждение вредных привычек у школьников. — 2-е изд. — М.: Педагогика, 1984.

Ю.Анисимов Н.Л. Профилактики пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. — М.: Юридическая литература, 1988.

11. Профилактика правонарушений в среде неформальных группировок // Под ред. Н.И. Ветрова. ----- Горький. — 1989.

12.Маюров А.Н. Антиалкогольное воспитание. — М.: Просвещение, 1987.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка