Міністерство освіти І науки україни наталія квітка методичний посібник з музикотерапії для дітей дошкільного віку зі складними порушеннями психофізичного розвитку київ 2013 удк



Сторінка2/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.96 Mb.
1   2   3   4   5


ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Методичні рекомендації присвячені теоретичним аспектам проблеми, сучасним підходам до використання корекційно-розвивальної програми з музикотерапії в практиці спеціальних та дошкільних навчальних загального розвитку закладів, реабілітаційних центрів, де навчаються й розвиваються діти не тільки з особливими освітніми потребами, а й незначним порушеннями здоров’я і спрямовані на допомогу музичним керівникам, вихователям, дефектологам, психологам, батькам. Умови сьогодення вимагають вчасно задіяти дітей різних категорій до нормалізації процесу навчання, розвитку креативних здібностей та цікавого проведення дозвілля. Методичні рекомендації складаються з трьох підрозділів: теоретична частина, особливості сприймання музичного матеріалу дітьми дошкільного віку (5-7 років) зі складними порушеннями психофізичного розвитку та організації занять з музикотерапії у процесі проведення корекційно-розвивальної роботи.


2.1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Складність процесу інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в сучасне суспільство та їх соціалізація, обумовлює доцільність використання в практиці спеціальних та інклюзивних дошкільних навчальних закладів музикотерапії як важливого психофізичного фактора, спрямованого на стимуляцію: формування цілісних уявлень про музичне мистецтво, надбання світової культури, накопичення власного досвіду, розвиток естетичних якостей та цінностей, що забезпечують формування особистості та її взаємозв’язків з навколишньою дійсністю. Важливість забезпечення цих психофізичних процесів дітям дошкільного віку зі складними комбінованими порушеннями визначається сучасними вимогами до освіченості молоді, реалізацію інтелектуального та творчого потенціалу в доступних для них сферах.

Зокрема, дитячий церебральний параліч об’єднує групу станів, при яких порушуються рухи й здатність контролювати положення тіла в просторі. Така дитина не здатна керувати своїми рухами так само, як інші, вона не може навчитися самостійно сидіти, стояти, говорити і ходити. Її рухи, хода завжди відрізнятимуться від рухів і ходи інших дітей. ДЦП часто супроводжується різноманітними порушеннями мовлення, психіки, зору, інколи – епілептичними нападами. Це захворювання не прогресуюче, однак залишається стійкою причиною тяжкого фізичного стану дитини. За останні роки воно стало одним із найпоширеніших серед хвороб нервової системи в дитячому віці в усіх країнах світу. Воно тяжко інвалідизує дитину, вражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80%), інтелекту (50%), зору (20%), слуху (15%).

Аутизм, як складне психічне захворювання, яке й досі, всупереч світовій практиці, деякі фахівці відносять до випадків олігофренії або ранньої шизофренії, оскільки діти з цим захворюванням демонструють незрозумілу неадекватну поведінку, також спостерігається у групі дітей із ДЦП.

На думку науковців, аутизм є одним із найзагадковішим порушенням розвитку, за якого людина перебуває нібито у власному просторі, орієнтується на свої, інколи нікому незрозумілі інформаційні сигнали зовні. Аутична дитина не йде назустріч іншій і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею. Тому вчасно розпочата ефективна корекційна робота уможливлює достатню адаптацію особи з аутизмом до спільноти інших людей.

Для дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку характерні порушення в емоційно-вольовій сфері та занадто обмежений досвід спілкування. На жаль, музикотерапія не є панацеєю, яка може повернути їх до повноцінного здорового життя, але в наших силах порушити питання про місце та роль музичного та інших видів мистецтв в духовному збагаченні дітей, зробити доступними для них активне використання занять з арт-терапії та збільшення годин саме на предмети естетичного циклу. Відвідування ними концертних залів та зустрічей з представниками мистецтва допоможе залученню їх до активної творчості, що значно прискорить процес інклюзії в Україні та полегшить інтеграцію даних дітей у сучасне суспільство.

Численні дослідники психолінгвістики стверджують, що процеси мислення, мовлення та музики тісно взаємопов’язані, мають певну ритмічну організацію та пройшли спільний шлях розвитку. Музичний звук є першоосновою у формуванні та розвитку членороздільної мови. Тому використання в музикотерапії тонування звуків, складів сприяє покращенню артикуляційної функції мовлення.

Відповідно підібрана до психофізичних особливостей дитини музика, сприяє загальній гармонізації її душевного стану. Внутрішнє приємне відчуття гармонійного стану – евритмія – активізує біологічну здатність людського організму віднаходити той необхідний ритм, за допомогою якого встановлюється злагодженість усіх систем організму в усіх видах життєдіяльності.

Під дією евритмії значно активізується процес функціонування всіх систем організму, підвищується сприйнятливість до засвоєння інформації різними аналізаторами (слуховим, зоровим, тактильним, нюховим). Особливу роль у цьому процесі відіграє слуховий аналізатор. Це пояснюється тим, що в процесі філогенезу в людини первинно розвивалася слухова функція. Тому музикотерапія також може застосовуватись, як метод корекції слуху.

При такому діагнозі як дитячий церебральний параліч найважче страждають великі півкулі головного мозку, які регулюють довільні рухи, мовлення та інші коркові функції. Музична матерія, як складна і самоорганізуюча система здатна підживлювати електропотенціал мозку. Одним із кращих способів підзарядки, як вважає член Французької академії наук, відомий вчений Альфред Томатіс є прослуховування високочастотних звуків від 5000 до 8000 Герц. Дослідження та клінічний досвід А.Томатіса дозволили йому зробити висновок, що вухо є одним з найважливіших органів, що формують свідомість людини. До нього більшість людей, включаючи вчених, які вивчали вухо, вважали, що у цього органу одна функція – чути. Вони не помітили, що слухання – всього лише один аспект набагато більшого, динамічного процесу, в якому бере участь кожна клітинка тіла.

Звук взагалі є неординарним джерелом енергії. Музичний звук збуджує творчі ділянки мозку і наповнює їх енергією. А.Томатіс відзначає, що вухо існує не лише для того, щоб чути, але й для того, щоб наповнювати позитивною енергією розум, тіло і душу людини. Вчені Сполучених Штатів Америки з’ясували, що музика допомагає в читанні, концентрації уваги та покращує пам’ять. Особливо це стосується дітей дошкільного віку. Дослідники вважають, що для покращення роботи мисленнєвих функцій особливо корисною є музика В.Моцарта та А.Вівальді, яка позитивно впливає на їх розвиток: заспокоює, покращує просторові уявлення, стимулює творчі ділянки мозку. Її можна використовувати як фонову музику під час вирішення математичних завдань або в процесі будь-яких видів діяльності.

В книзі Д.Кемпбела «Ефект Моцарта» зазначено, що саме в музиці В.Моцарта та композиторів епохи бароко є найбільше звуків потрібної частоти. Прослуховування такої музики ще діє, як «модельна вправа», що поліпшує симетричну організацію, пов’язану з вищими функціями півкуль мозку.

Сучасна медицина переконливо доводить, що музика впливає на центральну нервову систему, дихання, кровообіг, артеріальний тиск, діяльність залоз внутрішньої секреції, газообмін, фізичну активність і загальний стан організму людини. Крім того, шедеври музичного мистецтва з успіхом застосовуються для корекції функціональних розладів різних органів та систем організму, в тому числі нервової системи. Недарма, видатний невропатолог і психіатр В.Бехтерєв планував заснувати цілий Інститут музичної терапії. На превеликий жаль, його планам не судилося збутися. Однак, сучасна медична наука активно використовує допомогу мистецтва звуків у вигляді так званої музичної терапії, або терапії музикою.

Необхідно відзначити, що в поняття «музикотерапія» входить використання в терапевтичних цілях не тільки музичних творів, але і звуків природи, навколишнього світу. Активний розвиток музикотерапії в структурі сучасної медицини розпочався в 1914 році, коли в журналі Американської медичної асоціації було опубліковано лист доктора Е.Кейна, в якому повідомлялось про успішне використання фонографа для «заспокоєння і відволікання пацієнтів» під час хірургічної операції. Публікація не залишилася непоміченою і вже через чотири роки в 1918 році Колумбійський університет розробив перший курс музикотерапії, котрий очолила М.Андертон, музикант із Великобританії. Вченими було неодноразово продемонстровано, що створювані головним мозком хвилі можна змінювати за допомогою музики. Це відкриття стало проривом у цілеспрямованому використанні музики в різних галузях медицини.

Також В.Бехтерєв наголошує, що сприймання музики не потребує попередньої підготовки і є доступним для дітей, яким немає ще і року. Тобто вона здатна чинити свій лікувальний вплив на дитину за будь-яких умов. Її терапевтична цінність постійно зростає. За допомогою музичних образів та музичної мови, ритму та її мелодійності можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, можна розгальмувати загальмованість дітей, врегулювати дію кінестетичної системи або дати необмежений простір і свободу рухам, виявити музичні здібності особистості та задовольнити її музичні потреби у будь-якому музичному жанрі чи уподобаннях.

Науково-педагогічні та психологічні роботи Дж.Алвина, Е.Уорика, Т.Скрипник, В.Тарасун, Г.Хворової присвячені аутизму, відзначають одну особливість, властиву всім дітям із аутизмом, а саме їхню сприйнятливість до музики. Музика здатна змінювати настрій і поведінку – від апатії до бурхливої діяльності й навпаки. Музичний досвід може як стимулювати, так і придушувати активність, гіпнотизуючи дитину. В останньому випадку є серйозна небезпека нанести шкоду: дитина замикається в собі, відгороджується від світу, починає розгойдуватися і мукати, як буває при нав'язливих ситуаціях, погляд її стає відсутнім. Позитивні реакції дитини з аутизмом на музику, що вона чує або слухає, часто непередбачені, оскільки її поведінка нераціональна. Проте ми можемо побачити в реакціях дитини ознаки задоволення або невдоволення, здатність поглинати і запам'ятовувати, бажання повторити досвід або ж уникнути його.

Які музичні твори підібрати для занять з дитиною, в якої цілий комплекс психофізичних порушень – завдання більш складне, ніж з дітьми, що мають тільки порушення інтелекту, чиї труднощі викликані невідповідністю між рівнем розвитку і біологічним віком. У такому випадку музичний керівник буде працювати і будувати свою програму відповідно до рівня розуміння дітей даної категорії та їх функціональних можливостей. В даному випадку узагальнений підхід не годиться, тому що їхні реакції непередбачені.

Вчені багатьох країн провели безліч досліджень на предмет того, за яких умов дитина може слухати музику з зацікавленістю і задоволенням та які саме музичні твори для цього підходять. Музична скарбниця В.Моцарта згадувалась найчастіше, особливо його концерт для труби або валторни, деякі квартети та симфонії. Але в окремих випадках були названі зовсім інші, несподівані музичні твори: Б.Сметана «Моя Батьківщина», Г.Гендель «Прибуття цариці Савської», К.Глюк «Танець фурій», українська народна танцювальна музика, африканські барабани, імпровізації К.Штокхаузена, колискові пісні Ф.Шуберта та Ф.Шопена.

З кожним днем музикотерапія набуває поширення й популярності в лікуванні дітей, в тому числі дітей з особливими освітніми потребами. Однак, її теоретичні аспекти розроблені недостатньо. Для побудови гіпотези, що пояснює психотерапевтичний вплив музики на психофізичний стан організму людини, використовуються різні концепції. Прихильники асоціанізму беруть як окремий елемент різні засоби музичної виразності (ритм, звук, тембр, гармонію) і вбачають причину її впливу в зв’язках, які створюються в асоціаціях з тим чи іншим переживанням. Прихильники гештальт-психології справедливо зазначають, що сприймання музичної співзвучності не дорівнює сумі використаних при цьому засобів музики, а є переживанням якісної своєрідності, єдиної у своїй цілісності. Головна ідея шведської школи музикотерапії (теорія психічного резонансу) полягає в тому, що музика є відображенням деяких вихідних форм психічного життя через акустико-гармонічні побудови. В основі теорії музикотерапії В.Рожнова лежить концепція емоційно-стресової терапії, тобто яким чином співвідносяться емоції, що виражаються в музиці з емоціями повсякденного життя та емоціями, які властиві тому чи іншому типу людського темпераменту.

Наукові доробки Л.Брусиловського свідчать про те, що музика широко й успішно використовується в комплексній терапії. Він стверджує, що лікування музикою осіб, які страждають неврозами та неврозоподібними станами, надзвичайно корисні й мають зцілювальний ефект.

М.Поваляєва розглядає музикотерапію як метод корекції емоційних відхилень, страхів, рухових, мовних та поведінкових порушень, комунікативних навичок.

За визначенням К.Шваббе, музикотерапія є формою клініко-медичного лікування, яка за своєю суттю належить до галузі психотерапії, де діють специфічні діагностичні критерії її використання. В ній використовується музика в різних її формах. Під самим цим поняттям розуміють різні методи, що застосовуються для вирішення завдань лікування пацієнтів. Теоретична мета музикотерапії полягає в наступному:


  • активізації й пробудженні емоційних процесів (інтроспекція) у вигляді їх стимуляції, які викликають інтрапсихічний аналіз психопатологічних конфліктів та їх усунення;

  • активізації й пробудженні соціально-комунікативних взаємодій на невербальному рівні, які викликають подолання соціально-комунікативних порушень поведінки з патологічними ознаками;

  • регуляції психовегетативного зумовлених органічних порушень й інших станів психофізіологічного напруження;

  • розвитку й диференціації здатності до естетичних переживань і насолоди, які сприяють руйнуванню обмежень, пов’язаних з патологією переживань.

У власних дослідженнях К.Шваббе поділяє методи музикотерапії на дві основні групи: активну і рецептивну. Вони, в свою чергу, діляться на методи групової й методи індивідуальної терапії. Методами активної музикотерапії вважаються: інструментальна імпровізація, керована групова терапія співом, рухова імпровізація під музику тощо.

Музикотерапія має безпосередній вплив на емоційний, етичний та естетичний розвиток людини і глибоко діє на її внутрішній стан. Сутність нашого розуміння музикотерапії полягає в тому, що ми вважаємо її не лише лікувальним, а ще й корекційно-виховним засобом. Позитивний вплив музики позначається не лише на патологічно змінених функціях організму дитини, а на цілеспрямованому та систематичному формуванні й вихованні особистості з психофізичними порушеннями, соціалізуючи та адаптуючи її до умов сьогодення. Ритм, мелодія, гармонія, які втілені в музичному творі, можна вважати прямими носіями лікувально-виховного впливу. Отже, музикотерапія – це контрольоване використання музики в лікуванні, реабілітації та вихованні дитини, яка має психофізичні порушення.

У галузі активної й рецептивної діяльності в музикотерапії ми взяли за основу методику використану С.Матейовою та С.Машурою. Вони реалізували основні методичні принципи в таких видах корекційно-розвивальної роботи (четверта колонка програми): 1) рухова релаксація та злиття з ритмом музики; 2) музично-рухові ігри та вправи; 3) психоемоційна та соматична (на фізичному рівні) релаксація; 4) вокалотерапія (співи); 5) гра на дитячих шумових та музичних інструментах та ритмічна декламація; 6) рецептивне сприймання музики (чуттєве); 7) музикомалювання; 8) рухова драматизація під музику; 9) гра з іграшками; 10) казкотерапія; 11) дихальні та гімнастичні вправи під музику.

Доречно було б використання й інших нетрадиційних методів корекційної педагогіки. Такі види як кольорова та аромотерапія дуже влучно поєднуються з музикою і подобаються дітям.



  1. РУХОВА РЕЛАКСАЦІЯ ТА ЗЛИТТЯ З РИТМОМ МУЗИКИ

Мета: формувати і розвивати сприймання музичного ритму, вміння передавати його за допомогою будь-яких фізичних рухів.

На основі розвитку рухової активності та з поступовим поглибленням інтенсивності психічного та соматичного переживання відбувається вплив на дихання та формування мовлення. Позитивні емоції перенастроюють психіку дітей, які мають певні психофізичні порушення і тим самим сприяють релаксації центральної нервової системи, що в свою чергу покращує утворення мовлення, відчуття ритму, темпу музики, активізує творчу діяльність дитини.



  1. МУЗИЧНО-РУХОВІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Мета: створити умови для комунікації та взаємодії, корекції комунікативної сфери, розвитку тонкої та грубої моторики у дітей, координації рухів.

Для виконання цього виду діяльності важливим чинником є врахування особливостей дітей з тяжкими порушеннями рухової сфери і використання ігор та рухових вправ для рук, голови та інших частин тіла (відповідно до можливостей дитини). Добір музики здійснюється відповідно до уподобань дітей: ритмічно-виразний характер, динамічний і жвавий темп, приваблива мелодія та гармонія. Посилити успішність музично-рухових ігор і вправ можливо надавши дітям самостійності у виборі виду діяльності та дитячих шумових і музичних звуковідтворюючих іграшок: сопілка, дзвіночки, шарманка, бубон, ложки, металофон, ксилофон, тарілки, трикутники, ріжок тощо.



  1. ПСИХОЕМОЦІЙНА ТА СОМАТИЧНА РЕЛАКСАЦІЯ

Мета: навчити дітей пасивно сприймати музичну інформацію, відпочивати під неї, розслаблятися.

У цьому напрямку важливим є: музичний матеріал, приміщення, освітлення та якість звучання музики. Музичний керівник має підготувати й налаштувати дітей на відпочинок і спокій. Функція музики в процесі релаксації полягає в заспокійливому та гармонізуючому впливі на дитину, що не концентрує увагу ні на формі чи змісті музики, а просто заспокоює та врівноважує її. Проводиться в звукоізольованому приміщенні та приглушеному світлі. Діти знаходяться в зручних для позах, можна прилягти і закрити очі. Релаксація проводиться не більше 15-30 хвилин в залежності від стану здоров’я та настрою дитини.



  1. ВОКАЛОТЕРАПІЯ (СПІВИ)

Мета: позитивно впливати на дихання, серцеву діяльність, травлення та коригувати мовленнєву діяльність, розвивати емоційну сферу дітей, знімати або зменшувати контроль дитини за своїм мовленням і залучати її в процес співу, наслідуючи інших.

Відомий метод стимуляції мовлення Є.Соботович, в основі якого лежить розвиток емоційної сфери, допоміг зрозуміти, що використання музики специфічним чином допомагає стимулювати мовлення дитини. Тому добір ряду музичних творів має бути спрямований саме на виконання завдання цього виду роботи.

Здавна в Київській Русі вірили, що співає в людині душа і спів вважався її природним станом. Першим при народженні дитини є вдих, а за ним звук голосу і поки ще вона не вміє розмовляти вона весь час співає: видає нам такі дивні звуки за різних обставин, що мимоволі стає зрозумілим наскільки важливим є питання поставлене перед нами сьогодні. Тому робота з диханням, звуком, ритмом, паузами, емоційно-насиченим та образним наповненням пісні не тільки змінюють якісне виконання пісні, але й у нашому випадку формують, розвивають, коригують психофізичні порушення дитини. Це ж співає душа…

Велике щастя для батьків бачити своїх дітей радісними, коли на очах у всіх під час занять музикотерапією відбуваються спочатку внутрішні, а потім і зовнішні зміни. Що відбувається з дитиною, в якої мовленнєві порушення, пов’язані з органічними ураженнями нервової системи, виправляються надзвичайно складно і дуже повільно, для нас представляє великий науковий інтерес.

Нашою метою є реалізувати в даному виді корекційно-розвивальної роботи власні підходи до нейродинамічної корекції мовлення дітей з органічними ураженнями ЦНС. Пошук нових шляхів, їх теоретичне визначення та практичне використання висуває конкретні завдання, від вирішення яких залежить формування та розвиток дітей.

Практична робота спрямована на корекцію мовлення дітей (дитячий церебральний параліч, що супроводжується порушенням інтелекту, зору, слуху, аутизмом, затримкою психічного розвитку тощо) засобами вокалотерапії поділяється на декілька складових частин. Обов’язковими є:



  1. встановлення емоційного контакту з дитиною у колі друзів, батьків (прослуховування класичної, дитячої популярної музики з мультфільмів та фольклорної музики);

  2. комплекс спеціальних вправ при застосуванні прийому замкнутого кінематичного ланцюга в поєднанні з дихальними вправами у колі дітей та їх батьків (дихання, розспівування, наспівування);

  3. виконання вокального твору індивідуально чи групою в теплій, дружній атмосфері;

  4. релаксація та відпочинок під приємну музику.

У практиці корекційно-педагогічної роботи групова вокалотерапія є важливим методом активної музикотерапії. Перевага цього засобу в тому, що на відміну від розмови, долучаються всі бажаючі відповідно до своїх можливостей. Репертуар добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини. Бажано, щоб це були оптимістичні, радісні, мелодійні пісні нашого краю (фольклор, духовні пісні тощо). Для того, щоб подолати бар’єр замкнутості й бути в центрі уваги, відповідно до власного бажання, кожного разу заспівувати може інша дитина.

Запропонована нами система корекції мовлення засобами вокалотерапії дітей з органічними ураженнями ЦНС має диференційований характер, з урахуванням особливостей кожної дитини та структури її мовленнєвого порушення, характеру і поширення сенсомоторного дефіциту, вираженості супутніх симптомів з боку соматичної, психічної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер. На кожному із представлених етапів практичної вокалотерапії окреслюються конкретні індивідуальні цілі, завдання, добираються методи та прийоми відновлення функцій усного мовлення. Успішне подолання мовленнєвих порушень є запорукою подальшого розвитку писемного мовлення і можливості навчання дитини в школі, її інклюзії та інтеграції в загальноосвітній простір.

Добір вокального репертуару має вирізнятися надзвичайною емоційністю твору та простотою змісту. Мелодія, тональний діапазон, тривалість фраз повинні відповідати можливостям та уподобанням кожної дитини. Будь-то групова чи індивідуальна вокалотерапія починати треба з народних дитячих пісень, що є генетичною основою музичного виховання на Україні і під них дуже просто здійснювати рухові імпровізації та драматизацію, навіть коли ще не добре вивчив мелодію або текст. Співи як джерело гарного настрою та засобу гармонізації дитини мають проводитися систематично на початку і в кінці заняття, з використанням простих поспівок привітання та прощання.


  1. ГРА НА ДИТЯЧИХ ШУМОВИХ І МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ ТА РИТМІЧНА ДЕКЛАМАЦІЯ

Мета: цілеспрямовано активізувати музично-рухову та мовленнєву діяльність дітей, коригувати мозкову дисфункцію, фізичну діяльність та загальну моторику, активно долучати їх в процес створення елементарних форм музики, розвивати почуття ритму, реалізовувати творчі здібності кожної дитини.

Інструментальна музика застосовується в музикотерапії за моделлю К.Орфа двома способами:



  1. спосіб «тілесної гри» (хлопання, плескання, цокання, тупотіння);

  2. спосіб найпростішої інструментальної імпровізації.

Використовувати спосіб «тілесної гри» треба в безпосередньому відображенні ритма музики, супроводу мелодії, правильному диханню. Це допомагає підготувати дітей до інструментальної імпровізації. Ми рекомендуємо використовувати дитячі шумові та музичні інструменти, які доступні дітям в дошкільних навчальних установах: брязкальця, маракаси, сопілка, тріола, металофон, бубон, маленькі дзвіночки різного звучання, ложки, металофон, ксилофон, тарілки, трикутник, шарманка, ріжок, маленькі дитячі шкіряні барабанчики тощо.

Успіх залежить від здатності розкріпачення кожної дитини. Для цього важливо ознайомити дітей з технікою гри на інструменті. Починати можна з дзвінкого інструмента, слухаючи його звучання. У дітей має сформуватися слухове та акустичне уявлення про звучання кожного інструменту. При цьому актуально застосовувати форму діалогів між різними інструментами. Кожна імпровізація реалізує певну ідею і групова імпровізація – це найскладніший вид гри, який потребує певної підготовки.

Ознайомлення дітей з назвами інструментів проводиться у формі ритмічної декламації, використовуючи гру на самому інструменті. Музичний керівник добирає музичний супровід у відповідності до ритма слова. Прості засоби музичної виразності полегшують завдання оздоровлення дитини та її комунікативності в суспільстві.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка