Міністерство освіти і науки України Сумська обласна державна адміністрація



Сторінка8/18
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.88 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18

ЛІТЕРАТУРА


  1. Bakhtin M. M. The dialogical imagination. Oxford University Press,

1981. – 217 p.

  1. Louden W. Understanding Teaching. Continuity and change in teacher's' knowledge, London: Cassell, 1991. – 345 p.

  2. Rust C.  (Ed) Improving student learning. Improving student learning outcomes. Oxford: The Oxford Center for Staff and Learning Development, 1998. – 88 p.

  3. Snyder M. Uranowitz S.W. Reconstructing the past: Some cognitive consequences of person perception. Journal of Personality and Social Psychology, 36,1978. — P.941-950.

УДК 681.3:658.56

Роль Університетів у впровадженні технологій навчання на основі сучасних педагогічних технологій та всесвітнього освітянського досвіду

A role of Universities is in introduction of technologies of studies on the basis of modern pedagogical technologies and world elucidative experience
Сав’юк Л.О.

доц. каф. документознавства та

інформаційної діяльності

В/о філіалу кафедри ЮНЕСКО

“Нові інформаційні в освіті для всіх”

Івано-Франківський

інститут менеджменту та економіки

“Галицька академія”


Анотація

Розглянуті перспективи та проблеми впровадження методів та алгоритмів дистанційного навчання в процес підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах України на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, філософії безперервної освіти і інноваційних педагогічних теорій.
Abstract

Prospects and problems of introduction of methods and algorithms of the controlled from distance studies are considered in the process of preparation of specialists in high education establishments of Ukraine on the basis of modern of informatively-communications technologies, philosophy of continuous education and innovative pedagogical technologies.
За часи незалежності України спостерігаються стрімкі процеси модернізації та трансформації системи вищої освіти. Велика кількість вищих навчальних заходів (ВНЗ) здобула статус національних Університетів найвищого рівня акредитації. Разом з рухом до якісно нового університету, повинні в значній мірі відновлюватися знищені традиції класичного університету як вільного і автономного співтовариства.

Університети, будучи продуктом європейської культури, повинні прагнути не тільки до здобування знань ради знань, але і до формування знань з метою зростання і зміцнення благополуччя суспільства, тобто повинні бути соціально орієнтованими та вкоріненими [1].

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), інноваційні підходи до навчального процесу якісно перетворюють саму природу діяльності університетів в області створення, збереження та передачі знань. На перший план виходять індивідуальні підходи до визначення траєкторії навчання, максимальне поєднання та взаємопроникнення фундаментальних та професійних знань майбутнього спеціаліста, що повинне забезпечити йому максимальну конкурентноздатність на ринку праці, ефективне пристосування до неперервних економічних та соціальних змін у суспільстві. Якісна освіта і престижний диплом це найбільш важливі умови успішного кар’єрного і професійного зростання, надійні інвестиції молодої людини у майбутнє.

Міністерство освіти і науки (МОН) України листом від 11.01.2008 року звернулося до ректорів ВНЗ з проханням надати інформацію для вивчення стану розвитку дистанційного навчання (ДН) у підпорядкованих їм закладах. В зверненні запропоноване надати пропозиції до проекту Програми розвитку дистанційної освіти (ДО) на 2008-2013 роки з метою максимального врахування позиції ВНЗ щодо розвитку дистанційної форми навчання.

Як можна побачити у листі МОН України ДО та ДН виступають в якості однозначних понять, хоча згідно світового досвіду впровадження методів ДН у вищу освіту прийнято розрізняти ДО та ДН по кінцевому результату. ДО – система, яка забезпечує повний процес навчання з отриманням диплому. ДН – система, яка заснована на поєднанні традиційного та дистанційного навчання на основі сучасних ІКТ.

Деякі ВНЗ сприйняли можливості ДО в якості джерела додаткового фінансування, при цьому навчальний процес організується за принципом: подача матеріалу в електронному вигляді – тестування за певним графіком – видача диплому. Слід зауважити, що таке легковажне відношення призводе до розчарування у методах ДН і не має перспектив на подальший позитивний розвиток.

Згідно світового досвіду ДН це складно організована нова форма освіти, яка покликана задовольнити освітні потреби населення незалежно від його просторового і часового розташування по відношенню до освітніх установ, включає засоби організації навчального процесу, які відповідають освітнім стандартам та досвіду викладача і реалізується за допомогою телекомунікаційних технологій взаємодії суб’єктів навчання в специфічному освітньому середовищі [2].

Центральною ланкою системи дистанційного навчання (СДН) є інформаційні технології. При цьому найважливішою умовою ефективного використання будь-якого інформаційного середовища є його змістовне наповнення.

Необхідно вказати на виникнення потреби формування у викладача інноваційного підходу до процесів навчання, коли замість пасивного інформаційного джерела він повинен стати проектувальником процесу оволодіння знаннями в певній предметній області, консультантом, тренером (тьютором) і помічником для студентів, застосовувати сучасні педагогічні теорії, використовувати всі можливості сучасних ІКТ, мати серйозні знання та навички в області проектування систем діагностування рівня знань.

Зрозуміло, що даний процес є вельми складним як в психологічному, так і в дидактичному плані. Можна констатувати, що велика кількість викладачів не сприймає з ентузіазмом інноваційні підходи до процесів навчання, так як розробка інтерактивних електронних посібників, педагогічних тестів, дистанційних курсів (ДК) в структурі систем управління навчальним процесом (Learning Management Systems) значно збільшують їх навантаження і не підкріплюється, у більшості випадків, моральною та матеріальною мотиваціями з боку керівництва ВНЗ.

Частина викладачів з осторогою відносяться до впровадження методів ДН на основі ІКТ внаслідок недостатньої обізнаності і практичних навичок в даній області. Викладацькому складу ВНЗ здається, що починається наступ на їх професійні знання та досвід, критичне переоцінювання їхнього вкладу у розвиток вищої освіти.

Необхідно організувати активну роботу по пропагуванню інноваційних методів в навчанні, переваг та можливостей впровадження методів ДН в процес підготовки майбутніх спеціалістів. Керівництву та викладацькому складу ВНЗ слід, не дивлячись на жорсткість даного висловлювання зрозуміти, що часи подання матеріалу біля дошки з ганчіркою та крейдою, менторські підходи до навчального процесу минули, завтра ми можемо залишитися без студентської аудиторії.

При цьому слід враховувати світові тенденції у розвитку університетської освіти. У минулому залишаються навчальні курси, посібники і підручники з незмінною структурою, статичні і сформовані для передачі знань в навчальному процесі у визначеному місті і у визначений час. Сьогодні слід зрозуміти негайну потребу проектування інтерактивних ДК, які мають забезпечувати асинхронність викладання дисциплін, оперативність оновлення запропонованої інформації, якісно інші підходи і навики у спілкуванні суб’єктів навчання. ДК даного рівня повинні максимально сприяти ефективної організації самостійної роботи студентської аудиторії.

Признаним фактом є те, що в західних університетах забезпечена повна прозорість навчального процесу, академічні успіхи студентів та результати навчання можуть бути перевірені у будь-який час, так як перше чергове значення тут надається самостійній роботі, яка розвиває мислення, логіку та аналітичні здібності. При цьому лише 20-25 % часу відводиться на аудиторні заняття включаючи лекції, практикуми, консультації і контрольні роботи при цьому викладачі максимальну увагу приділяють розробці відповідних самостійних завдань у структурі ДК.

На даний час серед кваліфікованих спеціалістів по всьому світу популярною стає філософія безперервної освіти, навчання на протязі всього життя – Long-Life Learning (LLL). Ідеологи даної філософії вказують на те, що людина повинна постійно набувати і оновлювати знання, так будь-які з них застарівають і стають не актуальними [3].

Світ змінюється радикально і безперервно, не можна уявити і однозначно передбачити професійну структуру суспільства на протязі життя навіть одного покоління. Тому проблема розвитку вміння та бажання вчитися гостро постає у всьому світі. Велика кількість державних та суспільних діячів в успішній реалізації ідеї та філософії LLL видять залог успішного відбудовування загальноєвропейського соціуму, де цінності саморозвитку особистості, її самостійності, самонавчання, самодіяльності стануть для кожного нормою поведінки [4].

Це означає, що сучасний університет повинен сьогодні виконувати політичну і ідентифікаційну роль, виступати у якості співтовариства, де формується відповідне соціальне середовище і засоби демократичної участі у суспільстві на основі передових знань та технологій.

Відгуком на лист МОН України від 11.01.2008 року є наступні пропозиції:

Можливим контингентом для впровадження методів ДО в університетську освіту на основі філософії LLL та сучасних ІКТ слід рахувати:


  1. Спеціалістів різних вікових категорій, які потребують перекваліфікації та підвищення рівня професійних знань.

  2. Широкі кола суспільства, які виявляють бажання отримати додаткову освіту.

  3. Соціальні групи, що виявляють бажання підвищити рівень знань в області ІКТ.

  4. Вчителів та учнів міських, особливо сільських шкіл, включаючи підготовку до незалежного тестування для вступу в ВНЗ.

  5. Випускників середніх навчальних закладів, які мають бажання продовжити навчання в ВНЗ.

  6. Студентів, які виявляють високий рівень знань в процесі навчання, мають можливість та мотивацію до самостійної роботи в структурі систем ДН при суміщенні навчання з професійною діяльністю (магістри).

  7. Категорії суспільства, які мають об’єктивні обмеження на отримання освіти у стінах ВНЗ, в тому числі люди із різноманітними фізичними вадами.

Перспективи розвитку університетської ДО в Україні полягають у наступному:

1. ДО слід розуміти як тривалий процес впровадження інноваційних методів в університетську освіту на основі сучасних ІКТ і педагогічних теорій.

2. Комерціалізації університетської ДО повинні передувати експериментальні дослідження на обмеженому контингенті мотивованих суб'єктів навчання.

3. Якісні ДК повинні бути сертифікованими і авторизованими, що передбачає матеріальну і моральну підтримку розробників.

4. Випускники ДК повинні мати гарантію суспільного визнання отриманих знань і навиків.

5. Найближчою реальною перспективою розвитку університетської ДО (його інструментарієм) слід рахувати безкоштовне програмне забезпечення з відкритим програмним кодом (Free Open Source).

6. Колектив розробників ДК повинен бути ретельно сформованим і адаптованим до рішення поставлених завдань.

Список використаної літератури:

  1. Миненков Г. Университет в современном мире: вызовы и возможные ответы.- http://newsletter.iatp.by/ctr6-12.htm

  2. Сайт дистанционного обучения. Разработка курсов ДО.-http://distance-learning.nm.ru/cour.htm

  3. Глоссарий электронного обучения.- http://nant.ru/itedo/info/index.php?art=glos

  4. Кудрявцев В.Т. Предпосылки личностного роста в образовании.-http://www.tovievich.ru/book/15/86/3.html

УДК 371.(07).



ЗМІНИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

CHANGES IN THE EDUCATIONAL SYSTEM OF UKRAINE IN THE CONTEXT OF INTEGRATION PROCESSES
Сморокова Марія Григорівна

Студентка 412-АН групи

Факультету іноземної філології

Харківського гуманітарно-

педагогічного інституту
У статті доводиться актуальність та необхідність для України інтеграційних процесів в сфері освіти, показані перспективи та перешкоди їхнього розвитку, визначена важність гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій.

Ключові слова: інтеграція освіти, освітній простір, гармонізація освіти, міжнародні стандарти, Європа Знань.
This article proves the actuality and necessity of integration processes in the field of education for Ukraine, shows the perspectives and difficulties of their development, defines the significance of harmony combination of European innovations and the best national traditions.

Key-words: integration of education, educational space, harmonization of education, international standards, Europe of Knowledge.
Суттєвою ознакою ХХІ століття, яке тільки розпочало свій розгін, є глобалізаційна інтеграція. Вона невпинно пов’язує не лише ринки та технології, а й держави-нації, демонструючи свій потужний вплив на життя людини й суспільства. Безсумнівним є те, що світ стає цілісним у фінансово-економічному, інформаційному та технологічному аспектах. Інтеграційні процеси охоплюють і культурно-духовну сферу, зокрема й освіту. Проблема інтеграції системи освіти України у світовий, в першу чергу Європейський, освітній простір обумовлена самим життям, стратегічною політикою України на інтеграцію в Європейське і світове співтовариство [1, с. 12]. Сьогодні, коли світ розвивається так динамічно, ця проблема набула особливої актуальності, від якості і строків розв`язання якої залежить головне - чи буде вітчизняна система освіти і далі займати передові позиції у світовій педагогічній науці і освітній практиці, чи втратить досягнуте і все більше і більше громадян України будуть намагатися отримати освіту за кордоном.

Наразі маємо визнати, що інтеграції системи освіти України в Європу Знань фактично немає альтернативи. Входження до загальноєвропейського освітнього простору відкриває перед Україною нові можливості , а саме:



  • підвищення ефективності та якості української освіти;

  • визнання українських дипломів на міжнародному рівні;

  • конкурентоспроможність українських ВНЗ та їхніх випускників на європейському і світовому ринку праці;

  • організація стажування та обміну студентів та викладачів в європросторі;

  • зміна ставлення ЄС до України, подолання існуючих стереотипів. [4, с. 182]

Водночас інтеграція України до європейського та світового освітнього простору – це і нові виклики, серед яких можна виділити наступні:

  • Адаптація поки що незавершеної реформи системи освіти України до вимог та принципів міжнародної інтеграції потребує збільшення фінансування галузі освіти. Економічне становище України є суттєвим обмеженням для адаптації та продовження реформ у системі освіти, приведення її до європейських стандартів.

  •   Незавершеність адаптації національного законодавства до стандартів європейського права, а також неготовність європейських країн та ЄС до ліквідації міграційних перешкод для громадян України, зміни законодавства, пов'язаної з полегшенням пересування та працевлаштування студентів. Це обмеження суперечить та не дозволить реалізувати принцип мобільності для українських студентів та викладачів.

  • Важкість гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. [3, с. 118]

Серед традиційних форм освітньо-наукової діяльності слід зберігати такі з них, які позитивно зарекомендували себе в попередні часи та продуктивно сприяють і забезпечують інтеграцію системи освіти України у світовий освітній простір:

  • взаємний обмін учнями, студентами, слухачами, викладачами і науковцями;

  • реалізація спільних навчальних програм і наукових досліджень;

  • спільні публікації, конференції, конкурси, змагання, інші форми і заходи спільної освітньо-виховної, спортивно-оздоровчої, культурно-просвітницької і наукової діяльності. [4, с. 195]

Необхідно забезпечити розширення масштабів і поглибити зміст цих форм діяльності. Разом з тим, слід суттєво розвинути, а в деяких навчальних закладах і розпочати впровадження таких інновацій, які повинні осучаснити і суттєво поглибити інтеграційні процеси:

1. Двоциклова структура навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й для одержання першого академічного ступеня(бакалавра) і 2-й після його отримання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років). 2. Єдина система кредитних одиниць. Пропонується запровадити у всіх національних закладах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти шкалу ECTS(European Community Course Credit Transfer System), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції "навчання впродовж усього життя" (lifelong learning).
3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники.
  4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів, а також за умов обов’язкового вивчення іноземних мов, в першу чергу міжнародних, в обсязі, що дозволяє вільне володіння ними як в повсякденному, так і в професійному спілкуванні, передбачається істотний розвиток мобільності студентів, а також розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення передовим світовим досвідом.

  5. Забезпечення працевлаштування випускників. Обов’язкова орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації повинні бути затребувані європейським ринком праці. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.



6. Зміна філософії навчання та викладання. Необхідно впроваджувати орієнтовані на студента підходи до викладання, тобто перейти від стратегії викладання до стратегії навчання, до використання педагогічних технологій, спрямованих на заохочення до набуття самостійних знань та наукових досліджень студентів. [5, с. 175]

Таким чином, немає сумнівів, що збалансована реалізація всього спектру завдань, пов`язаних з інтеграцією системи освіти України у світовий освітній простір, прийняття нових викликів на основі гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій дозволить підняти якість української освіти до рівня сучасних міжнародних стандартів, створити умови для формування конкурентоспроможних продуктивних сил України і, тим самим, забезпечити цілеспрямоване і впевнене просування України до лав розвинених країн Європи і світу.

Список використаної літератури

1. Арендт Г. Становище людини. – Львів: Літопис, 2006. – 254 с.

2. Журавський В. С., Згуровський М. З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ "Видавництво Політехніка", 2005. – 195 с.

3. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти / Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – С. 178 – 201.

5. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс Європи. Відкритий лист до європейців. – Львів, 2007. – 277 с.

УДК 378.1

ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

SOME TENDENCIES OF EDUCATIONAL INNOVATIONS IN TODAY HIGH SCHOOL PRACTICE
Собко Ярослав Максимович

Львівський науково-практичний центр

ПТО АПН України, завідувач відділу

професійно-практичної підготовки



Собко Роман Максимович

Стрийський коледж Львівського

державного аграрного університету
В статті розглянуто перспективні напрями освітньої інноватики, поняття мікро та макроінновацій, та їх проектування на навчальний процес ВНЗ в контексті кредитно-модульної системи.
The perspective directions of educational innovations, of micro- and of macro-innovations and the ways of their including into the high school education process in the credit-module system context is discussed.
В умовах реформування вищої освіти навчальний процес має бути трансформований у напрямі індивідуалізації навчання, формування творчого мислення і збільшення самостійної роботи студентів. Основну ідею реформування системи вищої освіти сформулюємо так: ефективність навчання у вищій школі може бути поліпшена завдяки проектуванню і впровадженню інноваційних систем і технологій.

“Інноваційна політика в освіті – поняття державницького значення, цементуючим ядром якого є проблема ґенерування педагогічних новацій, отримання оптимальних результатів на базі експериментування, започаткування альтернативних моделей педагогічних систем, концепцій, технологій тощо” [2]

Можна передбачити, що освітня інноватика дасть змогу віддзеркалити сутнісний зв’язок теорії і практики освітньої діяльності, визначити її норми, характерні для інноваційних перетворень, органічно об’єднати процеси створення і впровадження інновацій на практиці. Разом з тим, локальні, неповні інноваційні перетворення не можуть дати високого позитивного результату. Еклектичне застосування інновацій поряд із традиційними методами може призвести до дискредитації ідеї ефективної інноватики. Нова парадигма освіти потребує якісно вищої професійної підготовки педагогів, спроможних вирішувати завдання культурного розвитку особистості як громадянина й індивідуальності.

Інновації можна розділити на макро і мікросистемні. Макросистемні інновації плануються і впроваджуються центральними органами влади для освітньої системи держави. Мікросистемні інновації формуються і впроваджуються в конкретних навчальних закладах чи в регіоні. Іноді ці інновації можуть впроваджуватися в окремих навчальних групах конкретного навчального закладу. Мікросистемні інновації розподіляють на: раціоналізацію – належить до повторюваних вдосконалених дій і полягає у підвищенні рівня підготовки спеціалістів і модернізацію – пов’язується з переходом від старих форм і методів навчання до більш сучасних. Тому під педагогічним нововведенням розуміємо інтенсивне впровадження змін у навчальний процес з метою раціоналізації та модернізації, що сприяє розширенню знань, умінь і навичок студентів, формуванню творчої особистості.

Однією з сучасних макросистемних інновацій, пов’язаною з входженням України в освітній Європростір можна вважати кредитно-модульну систему організації навчання. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчання передбачає створення необхідних умов, серед яких: запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організацію навчального процесу на базі програм навчання, сформованих як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної системи “навчальний семестр–навчальний рік–навчальний курс”; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи; наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного й інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм, які передбачають можливість зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки [1]. Адаптація навчальних планів до європейської системи вищої освіти передбачає розроблення додаткових модулів, курсів тощо. Модульні програми дисциплін складаються з таких елементів: інтеграція знань відповідно до спеціальності; модульно-рейтингові програми навчання дисциплін; типи навчальних елементів модуля, серед яких є і міні-модулі; контроль знань з відповідних елементів модуля і за весь модуль загалом.

На нашу думку, впровадження інноваційних технологій у вигляді модульного, кредитно-модульного, модульно-рейтингового підходів до організації навчання сприяє оновленню професійної підготовки майбутніх фахівців. Загалом завдяки запровадженню інноваційних технологій у сучасній вищій школі можна послабити існуючі суперечності між колективною формою навчання й індивідуальним характером діяльності, традиційними методами навчання й потребою впровадження інноваційних засобів управління навчально-пізна- вальною діяльністю студентів ВНЗ. Одночасно час вимагає перебувати у постійному пошуку нових дидактичних підходів до планування й організації навчального процесу, до модернізації його методичного забезпечення.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Болонський процес: Нормативно-правові документи.– К.:Видавництво Європейського університету, 2004.– 100с.

  2. Ващенко Л. Інноваційна політика як динамічна система управління освітою // Директор школи. – 2001. – №42. – С.1–4.


ПЕРЕМИСЬКА ШАШКЕВИЧІВКА МІЖ ПОЛЬЩЕЮ ТА УКРАЇНОЮ

SHASHKEVYCH’S SCHOOL IN PRZEMYŚL BETWEEN POLAND AND UKRAINE
Ірина Спольська-Онишко

Комплекс загальноосвітніх шкіл № 2

ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі
1991 року поновлено в Перемишлі діяльність давньої Шашкевичівки, яка існувала тут у роках 1911–1945. Від 1999 року ця освітня установа діє під назвою Комплекс загальноосвітніх шкіл № 2 ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі. У поточному навчальному році 2007/2008 в Шашкевичівці навчається 197 учнів, з яких 11 у дошкільній групі, 88 у Початковій школі № 17, 52 у Гімназії № 7 та 46 у ІІІ Загальноосвітньому ліцею. У трьох перших типах шкіл учні освоюють програму з навчанням української мови в такій кількості, що і польської, зате в ліцею молодь крім цього має змогу ознайомитись з історією та географією України.

Оновлена Шашкевичівка зразу поставила перед собою мету наладнання та підтримання культурних, освітніх та туристичних контактів з Україною. Таким чином у школі швидко розгорнуто активну художню діяльність. Зараз діє в ній танцювальний гурток „Аркан”, група сопілкарів, ансамбль „Веселі бандурки”, вокальна група „Надія” та гурток малювання. Шкільні колективи завойовують різні нагороди і відзнаки, приймаючи участь у багатьох культурних заходах, що відбуваються не лише в Польщі, але й в Україні, таких як Міжнародний мистецький конкурс - фестиваль „Наша земля – Україна” в „Артеку” (Крим 2000 р.) чи Фестиваль „Свято талантів” у Києві (2006 р.). Шкільних артистів гостинно зустрічали в Кам’янці Подільському, Стрию, Перемишлянах, Трускавці тощо. При нагоді слід відмітити, що влітку 2007 року члени танцювального гуртка „Аркан” у Карпатах проходили вишкіл під оком досвідчених інструкторів та хореографів. Крім того 1994 року учні Шашкевичівки виступали з інсценізацією „Лісової пісні” Лесі Українки на Перегляді театральних груп, що відбувався у львівському Палаці Гната Хоткевича, а у 2005 році на Міжнародному фестивалі Малої академії літератури і журналістики „Рекітське сузір’я”1.

2003 року Шашкевичівка наладнала співпрацю з Єврорегіоном Карпати. Від вересня цього року школа здійснювала цикл культурних заходів „Шкільні художні презентації”, в рамках якого відбувалися м. ін.: Перегляд вертепів і колядок, Презентації Драматичної діяльності та Груп Живого Слова, а також Перегляд художніх ансамблів (танцювальних, вокальних, вокально-інструментальних і інструментальних). Метою тих заходів була інтеграція молоді з держав Польщі й України та промування художнього доробку шкіл національних меншин з обох сторін польсько-українського кордону. У програмі головним партнером школи з боку України були: Середня школа № 3 з польською мовою навчання і Відділ освіти в Мостиськах, тому в „Шкільних художніх презентаціях” брала участь велика група молоді зі шкіл, що входять до складу Львівської області, а саме з Мостиськ, Пнікута, Мишлятич, Судової Вишні й Гусакова2.

Не лише в Шашкевичівці, але й у Народному Домі в Перемишлі учні під керівництвом вчителів організовують вечори, на яких лунає поетичне слово Лесі Українки, Василя Стуса та інших. Обов’зково щороку вшановують пам’ять патрона своєї школи та приймають участь у концертах присвячених Тарасові Шевченку. Школярі не забувають також про відзначення важливих подій у історії українського народу, таких як Великий голодомор чи проголошення незалежності Української Народної Республіки.

Інтеграції з місцевим польським середовищем сприяють одноразові культурні заходи такі, як День України (2005 р.) чи організований від трьох років у Шашкевичівці Конкурс художнього читання ім. Уляни Кравченко.

Учні з вчителями щороку відвідують театри Львова, а саме Ляльковий театр, Театр Опери і Балету ім. Соломії Крушельницької та Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької, де мають неповторну нагоду дивитися кращі зразки театрального мистецтва у виконанні зірок української сцени.

Іноді буває, що Україна сама „приїжджає” до учнів перемиської Шашкевичівки, оскільки в гостинних мурах цієї школи побували такі видатні представники світу культури і політики, як: Олег Созанський, Тарас Лазуркевич, Тарас Жирко, Олег Кульчицький, Ігор Богдан, Ірина й Ігор Калинець, Богдан Стельмах, Дмитро Павличко, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Горинь та багато інших. Школярі активно включaлися в організацію візиту президентів України - Леоніда Кучми (Ланьцут 1997) і Віктора Ющенка (Млини, Перемишль 2005).

Інтереси дирекції Шашкевичівки ніколи не обмежувалися лише навчальним процесом та художньою діяльністю. Важливу роль у вихованні молодого покоління відігравають екскурсії, завдяки яким пізнає воно історію та природу рідних земель. І так учні часто відвідують батьківщину свого патрона Маркіяна Шашкевича, Золочівщину. Традиційно для учнів останнього класу гімназії (до реформи освіти - VІІІ класу початкової школи) кожного року організовується тижневий виїзд до Києва. Школярі неодноразово виїжджали на відпочинкові та туристично-краєзнавчі табори до Чернівець, Трускавця і Криму та здобували найвищу гору в українських Карпатах – Говерлу. Захоплювалися також привабливою красою таких місць, як Крехів, Почаїв, Берестечко та Олесько3.

6 років тому перемиська школа встановила контакти з Шашкевичівками, які діють на території України, а саме з Середньою загальноосвітньою школою № 34 у Львові, Середньою ЗОШ № 2 у Золочеві , ЗОШ у селі Новосілки Буського повіту, ЗОШ у с. Білий Камінь, Педагогічним коледжом ім. М. Шашкевича в Бродах та Гімназією в с. Дуліби Стрийського району. Учні та педагогічні колективи вищезгаданих освітніх установ приймають участь у Міжнародних зустрічах шкіл ім. М. Шашкевича, метою яких є координація спільних дій у обміні та поширенні досвіду. Зустрічі сприяють не тільки розвитку гармонійних відносин між різними школами, але й поширенню передових педагогічних технологій.

Накінець варто згадати, що чимало випускників ІІІ Загальноосвітнього ліцею в Перемишлі продовжує навчання у вищих учбових закладах в Україні: Києво-Могилянській академії, Київському національному університеті культури і мистецтв, Буковинській державній медичній академії (м. Чернівці), Львівському національному університеті культури і мистецтва, Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького, Львівському національному університеті ім. І. Франка та інших.

Моя стаття, з огляду на обмежений об’єм, накреслює лише контури питання тісних, всесторонніх зв’язків Шашкевичівки з Україною. Висновком дослідження може бути підтвердження думки, що Комплекс загальноосвітніх шкіл ім. М. Шашкевича в Перемишлі даній проблематиці приділяє багато уваги. Безсумнівно цей аспект діяльності школи дуже важливий не тільки з огляду на безпосереднє, близьке сусідство Перемишля з Україною, але й необхідність підтримування і плекання національних традицій, мови і культури, а також підготовлення учнів до життя в новій європейській дійсності.

УДК 37.014.3



СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЗМІСТУ ТА ЯКОСТІ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЯК ТЕНДЕНЦІЯ ШКІЛЬНИХ РЕФОРМ

STANDARDIZATION OF EDUCATION THE PRIORITY OF SCHOOL REFORMS
Трохименко Любов Василівна

Студентка факультету додаткової

та післядипломної освіти СумДПУ 

ім. А.С. Макаренка


Освіта є важливою, пріорітетною галуззю в будь-якій країні, в будь-якому суспільстві. Високий рівень освіти – це показник не лише швидкого економічного зростання, а й добробуту всієї країни в цілому. Саме тому в усіх країнах світу активно проводяться реформи у цій галузі.
High quality education – the purpose of the school reforms. High quality education will provide economic progress. That is why the education reform is the burning question.
Осторонь процессу реформування не можуть лишитися ні політики, ні школярі, ні батьки, оскільки всі громадяни в тій чи іншій мірі мають відношення до освіти.

Одна з головних проблем стандартизації освіти – співвідношення стандарту і свободи творчості. Освітній стандарт – це база, на основі якої розвивається людина. Він впливає на вчителя, який прагне дати учню не менше, ніж вимагає суспільство; впливає на учня, який намагається оволодіти тими мінімальними знаннями, аби бути конкурентноспроможним на сьогоднішньому ринку праці. [2].

Стандарти в освіті визначають якість освіти. Якість — це внутрішня визначеність предмета, яка становить його специфіку, що відрізняє даний предмет від усіх інших. Всі людські зусилля свідомо і підсвідомо підпорядковуються тому, аби в кінцевому рахунку забезпечити високу якість зробленого, високу якість життя. Підґрунтям якісної освіти є створення системи цінностей особистості. Освіта має готувати по-сучасному ціннісно орієнтовану особистість [2].

Якісна освіта характеризується новими предметами, які посилюють гуманістичну спрямованість освіти, сприяють соціалізації молоді. Це вільне володіння іноземними мовами, інформаційними технологіями. Це сформована громадянська позиція, залученість до культури, здібність до власного життєтворення. Щоб забезпечити якісну освіту, треба модернізувати управління школою, науково-методичну роботу, психологічну службу, а також всебічно сприяти розвитку професіоналізму вчителів, накопиченню матеріальних ресурсів [4]. 

Усталені стандарти освіти наші педагоги розширюють шляхом вивчення позитивного досвіду реформування системи освіти зарубіжних країн.Впроваджуючи рефоорми в українську систему освіти, політики запозичили досвід моніторингу якості освіти. В цьому році буде проведено незалежне оцінювання у випускних класах. Перевіряється старша школа.У США згідно закону „ Жодної відстаючої дитини” у кожному штаті були встановлені високі стандарти знань з математики та читання з 3-го по 8-й класи. Успішність кожного учня перевіряється щорічно за допомогою тестів. Результати таких превірок фікуються у відповідних документах. До цих документів мають доступ батьки. В Україні батьки зовсім не інформовані [3].

Підвищення кваліфікації вчителів, інноваційні технології, позакласні заняття – аспекти реформування, які без матеріальної підтримки не вирішити.

Список літератури:


  1. http://www.kmu.gov.ua

  2. http://edu.ukrsat.com

  3. www.doe.state.de.us

УДК 351.822



Адаптація валютної політики України до стандартів Європейського Союзу

Adaptation currency politicians of Ukraine to the standards of European Union
Філатов Віктор Вікторович

студент Донецького юридичного

інститута МВС України

Філіпенко Тетяна В’ячеславівна

доцент, кандидат екон. наук


Ця робота розглядає проблему адаптації валютної політики України у разі її вступу до Європейського Союзу. Необхідність такої адаптації обумовлена існуванням в країнах ЄС єдиної валютної політики, яка суттево відрізняється від української.



This work explores the problem of adaptation of currency politicians of Ukraine in the case of its entry in European Union. The necessity of such adaptation is conditioned by existence in the countries of European Union of single currency politicians which considerably differs from Ukrainian.
Валютна політика держави є однією з важливіших складових фінансової стабільності країни. На сьогодні зовнішньо-економічна діяльність набирає оберти. Все більше з’являється суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність за участю іноземних суб’ єктів підприємництва. Україна, в особі державних підприємств також приймає участь у зовнішньо-економічній діяльності. При цьому розрахунки здійснюються за допомогою іноземної валюти. Законодавство України регулює ЗЕД, порядок обігу іноземної валюти, а також механізми розрахунків.

Не менш важливішим питанням є стабільність національної валюти, її показники значно впливають на всі галузі народного господарства. Бюджет України також приймається з урахуванням показників інфляції. Великий вплив показники стабільності національної валюти мають в соціальній сфері суспільства. Саме ця сфера більш чутлива до валютних коливань.

Всі питання відносно іноземної та національної валюти вирішуються у рамках валютної політики України. Валютна політика передбачає перш за все нормотворчу працю органу законодавчої влади України. Саме закони визначають напрямки розвитку валютної політики та діяльності у майбутній період. Прийняття нормативних актів необхідно здійснювати з урахуванням стану справ в даній сфері. Важливу роль в реалізації валютної політики України грає Міністерство фінансів України та Національний Банк України. На ці органи покладається функція практичної реалізації валютної політики країни.

У разі вступу України до Європейського Союзу валютна політика нашої країни суттєво зміниться, у зв’язку з необхідністю адаптації до стандартів Європейського Союзу. Ця процедура є обов’язковою вимогою, яку необхідно виконати державі ЄС.

Європейський Союз має єдину валютну політику, яка базується на єдиній грошовій одиниці – євро. Крім цього в ЄС існує єдина структура органів, які реалізують валютну політику. Система цих органів складається з Європейського Центрального Банку, Економічного та Фінансового комітету. Перехід до єдиної валюти здійснювався поступово в три кроки. Остаточний крок був зроблений в 1999 році, коли була введена єдина валюта, яка замінила національні грошові одиниці країн – членів ЄС. Євро стає єдиним легітивним засобом розрахунків. Його емісію здійснює Європейський Центральний Банк. Для того, щоб перейти на євро держава- член ЄС повинна відповідати наступним вимогам, які передбачені ст. 121 Договора про ЄС:

1) Досягнення високого рівня стабільних цін, при якому темп інфляції за рік не перевищує 1,5%.

2) Захищенність фінансового стану уряду передбачає низький рівень бюджетного дефіциту:

3) Активна участь держави в переході до єдиної валюти.

4) Участь держави в МОК. [3, с 11-97]

Питання приєднання держави –члена ЄС до єдиної валюти вирішується Європейською Радою. У випадку ухвалення такого рішення розпочинається практичний перехід до єдиної валюти, який триває певний час. Кінцевий результат досягається за умови, коли всі розрахунки в країні, враховуючи дрібну тогівлю здійснюються за допомогою євро. [1, с 23-198]

Одже ми бачимо, що перехід до єдиного валютного простору є дуже складним та тривалим процесом, який складається з певних кроків. У разі вступу до ЄС Україна буде змушена пройти цей шлях. Національна валюта нашої країни буде змінена на валюту європейсьго Союзу. Національний Банк України стане частиною Банківської системи ЄС. Безперечно введеня єдиної валюти спрощує процес розрахунків між країнами – членами ЄС. Громадяни України, яким треба виїхати до однієї з країн ЄС позбудуться багатьох проблем пов’язаних з оплатою проживання або інших послуг. В свою чергу це позбавить митні органи зайвих процедур оформлення валютних цінностей.

Сьогодні Україна ще не є асоційованим членом Європейського Союзу, але проблема адаптації законодавства обговорюється на научному рівні. Це пов’язано з тим курсом, який наголосила Україна в рамках своєї зовнішньої політики. Інтеграція України в ЄС потребує від нашої країни проведення багатьох змін в економіці та інших сферах суспільного життя. Валютна політика почне змінюватись тільки після вступу України в ЄС, але прогнозувати та готуватись до цієї процедури потрібно вже зараз.

Література:

1. Кашкин С.Ю Право Европейского Союза // Москва. - 2005. -с.23-198.



  1. httр://europa.int-офіційний сайт Європейського Союзу.

3. Капустин А.Я. Европейский Союз: интеграция й право. М. - 2000. - с.11-97

УДК 378.14



БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: МОДУЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПОБУДОВИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

BOLOGNA PROCESS: PRINCIPLE OF MODULES IN CONSTRUCTING

THE LEARNING DISCIPLINE
Харківська Алла Анатоліївна

канд. фіз.-мат.наук, доцент;

проректор з науково-педагогічної роботи

Харківського гуманітарно-педагогічного інституту


Анотація

У статті розкриті деякі аспекти впровадження кредитно-модульної технології організації навчального процесу, а саме модульний принцип побудови навчальної дисципліни, який розглядається як комплексний процес творчої, професійної діяльності викладачів та студентів, що сприяє значному підвищенню рівня самовдосконалення останніх.
Annotation

Some aspects of the credit-module technology introduction in our educational system are lightening up in this article. The principle of modules is viewed as the complex process of creative and professional tutor’s and student’s activity, which helps with rising the level of student’s self-improvement.
Кредитно-модульна технологія, впровадження якої є однією з вимог Болонського процесу, орієнтує зміст навчання і організацію навчального процесу на кінцеву мету і діяльність тих, хто навчається. Вона повинна забезпечити розв’язання наступних питань: орієнтацію навчального процесу на кінцеві діяльні цілі, технологічність процесу навчання і його узгодженість з контролем результатів навчання, введення рейтингового контролю.

Сутність кредитно-модульної технології організації навчального процесу полягає у відпрацюванні матеріалу програм навчальних дисциплін окремими блоками (модулями) з оцінкою знань та вмінь студента у вигляді суми балів, отриманих за окремі модулі[1].

Етапи формування робочої програми навчальної дисципліни: виявлення потреб, опис академічних і професійних характеристик, ідентифікація результатів навчання, розробка модулів, організаційних форм, оцінювального інструментарію; вироблення процедур і способів забезпечення якості: безперервне спостереження; оцінювання; корекція.

Навчальна дисципліна (курс) складається з декількох залікових кредитів, кількість яких визначається змістом та формами організації навчального процесу.

Заліковий кредит – це завершена задокументована частина змісту навчальної дисципліни, вивчення якої для студентів, як правило, завершується підсумковим оцінюванням.

Заліковий кредит складається із модулів (частина програми навчальної дисципліни), кожний із яких у свою чергу складається зі змістовних модулів (одна або декілька тем)[2].

Складання модулів передбачає: урахування попередніх знань і навичок; планування компетенцій; кваліфікаційні вимоги; форми контролю; методи навчання і вивчення; освітнє середовище; працевитрати студентів, під якими мається на увазі: відвідування занять (аудиторне навчання); час на підготовку до занять; час на закріплення навчального матеріалу змістовного модуля; практика; підготовка до складання іспитів; написання рефератів; виконання домашніх та проектних робіт, а також випускної роботи ( що розглядається як самостійне навчання).

Для впровадження кредитно-модульної технології навчання має бути проведена ґрунтовна методична робота викладачем з метою розроблення модульних програм, де кожний модуль містить цільову програму дій та методичні вказівки, що забезпечують досягнення поставлених дидактичних цілей.

Модульне навчання вимагає складати навчальні програми дисципліни на інших засадах. З одного боку, виходячи з кількості виділених кредитів на його вивчення (необхідно розділити години, виділені на ту чи іншу навчальну дисципліну, на певну кількість логічно завершених частин-модулів), а з іншого – визначити сукупність елементів знань змістовного модуля в структурних взаємозв’язках, а також визначити найголовніші, тобто ті знання, які потрібно засвоїти.

В інституті існують три форми модулів:

- обов’язкові – їх повинні вивчати всі студенти (нормативна частина циклу дисциплін);

- альтернативно-обов’язкові – студенти можуть обрати модулі з тематично окресленої області (варіативна частина циклу дисциплін, які встановлює інститут);

- за вибором – студенти можуть вільно обирати модулі з числа тих, які пропонуються (частина за вибором студента).

Кількість та внутрішня структура різних модулів регламентуються відповідними положеннями, специфічними для конкретного напряму підготовки.

Модулі складають елементи освітньої програми. З точки зору змісту і часу – це замкнені навчальні одиниці. Вони не тільки складаються із занять, які необхідно відвідувати, але і включають навчальні результати, які студенти повинні досягнути і вміти продемонструвати. Модулі можуть поєднувати заняття різних форм (лекції, семінари, практичні заняття, лабораторні роботи, самостійне навчання, курсові проекти, дипломні роботи, наукову діяльність тощо). Метою модульної побудови освітнього процесу є чітке визначення мети вивчення (студент) і мети навчання (викладач) по кожному окремому модулю. Випускна робота і практика являють собою окремі модулі. Об’єм модуля визначається витратами часу студентів. Ціна кредиту складає 36 академічних годин[3] (18 годин становлять аудиторні заняття, 9 – індивідуальна робота викладача зі студентами, 9 годин – самостійна робота студентів). Співвідношення аудиторних та індивідуальних і самостійних занять становить 50 %:50 %, 40%:60%, 60%:40%.

Кількість кредитів на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин з навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту). Загальний обсяг годин із навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів (поточний та підсумковий контроль).

Нормативна кількість залікових одиниць для підготовки бакалавра становить 240 кредитів, на один навчальний рік – 60 кредитів.
Орієнтовний календарний розподіл залікових кредитів (годин)


Кількість залікових кредитів

Загальна підготовка бакалавра

240

На один навчальний рік

60

Кількість годин

Загальна підготовка бакалавра

Загальна

8640

Аудиторних

4320 10%

Індивідуальна та самостійна робота

432010%

На навчальний рік

Загальна

2160

Аудиторних

108010%

Індивідуальна та самостійна робота

108010%

На навчальний тиждень

Загальна

54

Аудиторних

3010%

Індивідуальна та самостійна робота

2410%

Навчальні дисципліни, на вивчення яких передбачено менше 3-х кредитів, об’єднуються в блоки споріднених дисциплін на підставі ухвали ради факультету, яка затверджується першим проректором.

Таким чином, впровадження в навчальний процес кредитно-модульної технології та модульного принципу побудови навчальної дисципліни сприяє посиленню інформованості й пробудженню інтересу студентів до навчальних дисциплін; об’єктивності, самокритичності в оцінці досягнутого рівня знань та самоаналізу готовності до професійно-педагогічної діяльності.

Модульний принцип побудови навчальної дисципліни – це комплексний процес, у якому органічно пов’язані творча діяльність викладача і вміле застосування ним методів і прийомів навчання та зацікавленість студентів у щоденній навчальній праці.

Cписок використаної літератури:

1. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навчального процесу: довідник для студентів-К.: КОО «Освіта України», 2005.


2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин.-К.:Освіта, 2004.

3. Наказ МОН України №812 від 20.10.04 «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу».


УДК: 371.126+477.87 Химинець Володимир Васильович,

Ужгородський національний університет,

доцент кафедри міжнародних відносин
ОСВІТНІ ІННОВАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ІДЕЇ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
EDUCATIONAL INNOVATIONS IN THE CONTEXT OF THE

IDEA OF THE STABLE DEVELOPMENT OF CIVIL SOCIETY
Анотація

В роботі показано, що в основу розбудови громадянського суспільства доцільно закладати ідею сталого розвитку.
Resume

The paper shows that the idea of stable development is the base of the building of the civil society.
В самому загальному вигляді, в концепції сталого розвитку суспільства, орієнтованого на оптимальне задоволення потреб людей, забезпечення достатньої якості життя, раціонального використання природних ресурсів і збереження довкілля, основна увага акцентується на створенні таких передумов:

- політична система мас забезпечити участь широкої громадськості у прийнятті всіх важливих рішень;



  • економічна система повинна вміти організувати розширене виробництво та науково-технічний прогрес на власній основі і забезпечувати збереження еколого-ресурсної бази;

  • соціальна система покликана знімати напруження, що виникають у процесі економічного розвитку;

  • технологічна система повинна стимулювати постійний і ефективний пошук нових оптимальних рішень;




  • владна структура мас мати гнучкий характер і бути здатною до самокорекцій та самовдосконалення;

  • міжнародна система повинна сприяти розвитку торгових та фінансових зв'язків на взаємовигідній основі.

Громадянське суспільство в контексті ідеї сталого розвитку орієнтується на наступні правила та принципи:

- забезпечення психічного розвитку та здоров'я людини є основним завданням життєдіяльності кожного суспільства;



  • визначення розумної й достатньої межі задоволення власних матеріальних потреб людини;

  • прагнення охороняти основні екосистеми Землі та опановувати знаннями про управління природними ресурсами;

  • прийняття концепції відкритої економічної системи та засад справедливої торгівлі;

  • узгодження національних екологічних політик та створення міжнародних проекологічних структур;

- розвиток прав й активності громадян.

Значна частина проблем у взаємовідносинах сучасного суспільства з природою обумовлена відсутністю еколого-економічної культури та еколого-економічної свідомості як на суспільному, так і на особистісному рівнях. Освіта, як соціальна інституція, відповідає за еколого-економічні компетенції, в тім числі і культурологічні та управлінські як суспільства в цілому, так і кожної особистості зокрема.

Стратегія сталого розвитку передбачає, що продуктивні сили, структура економіки, спеціалізація та розміщення виробничих галузей у сучасних умовах мають якнайтісніше узгоджуватися з наявними природними ресурсами, продуктивним, відтворювальним і асиміляційним потенціалом навколишнього середовища. Більше того, рівень та характер використання природних ресурсів, насамперед земельних, водних і мінерально-сировинних, масштаби і напрямки вкладання фінансових ресурсів, організація техніко-технологічного та організаційного прогресу мають бути узгоджені не лише з поточними, а й з перспективними потребами соціуму.

Науковці і спеціалісти, які працюють у цій сфері [1,2] , стверджують, що без формування нової еколого-економічної освітньої моделі стати на шлях сталого розвитку і змінити ситуацію на краще неможливо. Під еколого-економічною освітою розуміють безперервний процес навчання, виховання і розвитку, спрямований на формування еколого-економічної культури та відповідальності кожної особистості за охорону і поліпшення стану навколишнього середовища. Еколого-економічну культуру в таких підходах слід розглядати як напрям людської діяльності та мислення, від якого залежать сучасні умови існування та найближче майбутнє людства. З одного боку, вона виступає в ролі теоретичної галузі знань про місце людини в біосфері, а з іншого, це – сукупність певних фахових компетенцій, дій, технологій та наслідків взаємодії людини з природою. В цьому контексті саме рівень еколого-економічної культури особистості та спільноти в цілому визначає стан природного довкілля і внутрішній світ кожної людини. При цьому особливого значення набуває процес виховання в кожної людини сучасного еколого-економічного світогляду, бережливого ставлення до природи, розуміння домінанти природних благ над штучно створеними матеріальними цінностями, усвідомлення розумної необхідності власних потреб, відсутності споживацької психології, готовності добровільно підпорядкувати свої інтереси законам природи, інтересам розвитку суспільства. Тільки через процес навчання і виховання людство у змозі виробляти необхідну інформацію, яка реально створить умови для сталого еколого-економічного розвитку цивілізації. Еколого-економічне навчання і виховання – це неперервний психолого-педагогічний процес, спрямований на цілеспрямоване формування у людини:

- знань наукових основ природокористування;

- необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних відновлювальних і невідновлювальних ресурсів;

- переконаного бажання перестати змінювати навколишнє середовище необдумано й безвідповідально;

- потреби естетичного сприймання природи і світогляду, заснованого на гуманістичних ідеалах.

Головним завданням еколого-економічного виховання має стати формування нового типу свідомості, на основі якої відбудеться "...олюднення природи й оприроднення людини” [2]. Нова екологічна свідомість має носити синкретний характер, тобто логічно включати в себе всі попередні типи свідомості (магічну, релігійну, наукову), а не відмежовуватися від них. Тобто освітянські заклади покликані виховувати молодь у дусі любові до рідного краю, глибоких знань його історичної спадщини, охорони навколишнього середовища, науково обґрунтованого використання природних багатств. Указані нововведення в організацію навчально-виховного процесу, з одного боку, зумовлюють зміни у формах та способах діяльності освітянських закладів, а з іншого – значно розширюють функціональні обов’язки їх керівників. Нові підходи до управління сучасною школою з урахуванням еколого-економічної парадигми виявляються в запровадженні нових ідей та організаційних структур, в залученні додаткових ресурсів до діяльності закладу.

Головним завданням еколого-економічної освіти сучасної освітньої системи можна вважати [3,4]:

- засвоєння наукових знань про взаємозв’язок та взаємовплив природи, суспільства і людської діяльності;

- розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

- оволодіння нормами правильної поведінки в навколишньому середовищі і серед людей;

- активізація науково обґрунтованої діяльності з охорони природи й поліпшення навколишнього середовища.

В цьому контексті особливої ваги набувають питання координації еколого-економічного навчання і виховання між всіма структурами, які здійснюють освітню діяльність її наступності та оцінці рівнів сформованих знань і культури. Важливими є і питання узгодження навчально-виховної діяльності освітніх закладів, державних установ і громадських організацій, які ведуть роботу в цій сфері.

Цивілізовані, культурні народи покликані захищати і множити добро, законами і владою утверджувати в суспільстві і суспільній свідомості вищі духовні цінності людського життя.



1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка