Міністерство освіти і науки України Сумська обласна державна адміністрація



Сторінка1/14
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


Міністерство освіти і науки України

Сумська обласна державна адміністрація

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Україна)

Партнери: Norsk Institutt for Strategiske Studier

(Norwegian Institute for Strategic Studies)

Національний Університет Києво-Могилянська Академія (кафедра політології)

Інститут економіки та прогнозування НАН (м.Київ)

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (науково-методичний центр системного аналізу і статистики)

Інститут економіки промисловості НАН України (м.Донецьк)

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (м.Київ)

Форум молодих лідерів України (м.Київ)

Центр інвестиційно-інноваційно програм Національного інституту

стратегічних досліджень при Секретаріаті Президента України (м. Київ)

Український інститут позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту (м.Черсаси)

Інститут психологія та бізнесу (м.Донецьк)

Українська академія банківської справи (м.Суми)

Кафедра ЮНЕСКО СумДУ (м.Суми)

Белгородский государственный университет (г.Белгород, РФ)

Брянский государственный технический университет (г.Брянск, РФ)

Международный центр философии образования (г.Новосибирск, РФ)

Новосибирский государственный педагогический университет (г.Новосибирск, РФ)

Томский государственный педагогический университет (г.Томск, РФ)

Институт управления (г.Астана, Казахстан)

Центр «Системного аналізу і статистики» НТУУ «КПІ» (м.Київ)

Instytut Historii, Uniwersytet Jagiellonski Krakow (Polska)

Instytut Stosunków Międzynarodowych

Państwowa Wyższa Szkoła Wschodnioeuropejska

Przemyśl (Polska), Education-Philosophy Faculty

Pomeranian Academy in Słupsk (Poland)

Секція 4

Освіта, культура, наука як чинники інноваційного розвитку
(Частина 3)
матеріали міжнародної наукової конференції


20-21 лютого 2008 р., м.Суми

Конференцію приурочено «Євопейському року міжкультурного діалогу» (http://ec.europa.eu/culture/portal/events/current/dialogue2008_en.htm)

Суми 2008
Міжнародна наукова конференція

для студентів, магістрів, аспірантів, науковців




М а т е р і а л и к о н ф е р е н ц і ї

Суми - 2008

УДК 351.751; 336.64; 60.5

ББК 65.9;67.99(2)06; 316.42


Рекомендовано до друку вченою радою СОІППО протокол №3 від 27.12.07 р.
Рецензенти:

Н.Н.Чайченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики початкової та природно-математичної освіти СОІППО.

Л.М.Артюшкіна, професор, кандидат педагогічних наук, проректор Сумського ОІППО
Оргкомітет
Почесний Голова оргкомітету:

Л.В.Пшенична, начальник управління освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації.

Співголови оргкомітету:



В.Ф. Живодьор, проф., академік Академії соціальних та педагогічних наук (м. Москва), ректор Сумського ОІППО

І.А.Медведев, к.н.держ.упр. проректор Сумського ОІППО

М.В.Жук, к.філос. н., доц., зав.каф. Сумського ОІППО, координатор конференції

Jarosław Moklak, Dr. hab., Adiunkt, Instytut Historii UJ, Kraków Profesor, Instytut Stosunków Międzynarodowych PWSW, Przemyśl

Члени оргкомітету:

С.В.Біла: проф., д.н.держ.упр., академік АЕН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України

О.В.Тягло, д. філос. н., проф., Харківський національний університет внутрішніх справ

В.Н.Шилов, д.филос.н., проф., Белгородский государственный университет (РФ).

О.М.Семеног, д. пед.н., Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України

John (Ivan) Jaworsky, Рrof., Department of Political Science University of Waterloo, Waterloo, Ontario, N2L 3G1, Canada

Florentina Harbo, Dr of Political Science., Norwegian Institute for Strategic Studies Researcher in international law, strategy and analysis

Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., Ведущий научный сотрудник Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ)

Н.Н.Чайченко, д.пед.н., проф., зав.каф. Сумського ОІППО В.О.Любчак, к.ф-м.н., доц., проректор СумДУ

С.М. Козьменко, д.екон.н., проф., проректор Української академії банківської справи

О.В.Мортякова, доктор економічних наук, Інститут економіки промисловості НАН України

Секретар конференції

М.О. Головченко (лабораторія «Євроінтеграції, партнерства та інноваційного розвитку» Сумського ОІППО)

У 6 ч. – Ч 4(3).

У збірнику представлені матеріали доповідей та повідомлень учасників міжнародної наукової конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій», що відзеркалють наукові, методичні, практичні результати наукових досліджень у галузі міждисциплінарного аналізу проблем специфіки інноваційного розвитку за умов крос-культурних взаємодій.

Конференція проводиться за ініціативою Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки України № 1/9-695 від 19.11.2007 р. з метою обговорення політологічних, соціальних, економічних, філософських, педагогічних, психологічних, інформаційних, культурологічних, євроінтеграційних аспектів сучасного інноваційного розвитку з позицій крос-культурної взаємодії.
© СОІППО, 2008

Сесія 4.2

Сучасна філософія освіти: підготовка людини до життя

за умов постійних змін та створення цих змін
1. Багрова О.В. Андрагогічні засади розвитку професійної компетентності вчителів іноземної мови в післядипломній педагогічній освіті…………………...8

2. Бевз Катерина Сучасна філософія освіти: шлях прориву

в краще майбутнє……………………………………………………………………………..…...11



3. Полюк В.С., Берестецька Н.В. Результати дослідження підготовки

курсантів-прикордонників до професійного спілкування…………………………13



4. Бичок А.В. Інноваційні аспекти в професійній підготовці

студентів-економістів…………………………………………………………………………….….15



5. Гриценко В.Г. Освіта як фактор соціальної диференціації……………….…17

6. Грінченко О.І., Уткіна В.Б. Розвиток освіти як передумова

переходу до суспільства знань………………………………………………………..19



7. Гураль О.С. Роль інтегрованого навчання у підготовці фахівців

соціально – культурної галузі за умов крос–культурних взаємодій…………….21



8. Гутник О. Є. Толерантність соціального педагога як складова його успішності у професійній сфері……………………………………………………….23

9. Дєєва Л.Г. Освітня доктрина і результати економічного розвитку…………………………………………………………………………………...25

10. Дмитренко Т.О., Прокопенко А.І., Яресько К.В. Концептуальні засади модернізації вищої освіти на підґрунті педагогіки інновацій……………………..28

11. Дорожко Т.М. Педагогічні умови формування в учнів ЗНЗ

ІІ ступеня здатності до визначення проблем у процесі розв’язання західницьких задач………………………………………………………………….…..30



12. Дудченко А.С. Актуальність гендерного підходу у вихованні

та в освіті за умов крос-культурних взаємодій……………………………………..32



13. Дятленко Т.І. Творчий фактор у вихованні особистості школяра

як основа духовності людини………………………………………………………….36



14. Іващенко М.В. Особливості педагогічної інноватики

за умов інформаційно-освітнього середовища………………………………….…38



15. Ізмайлова І.Г. Підготовка перекладача до крос-культурної

професійної діяльності за умов трансформації суспільства…………………...41



16. Карабин Т.В. Комунікативний потенціал середовища ВНЗ

як чинник професійної соціалізації сучасних студентів…………………………...44



17. Каташинська І.В. Взаємодія культури і освіти в контексті мовної

підготовки майбутнього фахівця…………………………………………………..….47



18. Кісіль М.В. Гуманізація вищої освіти як сучасна тенденція……………..….49

19. Ковтун Г.І. Проблеми формування економічної компетентності старшокласників……………………………………………………………………...….51

20. Козинцева Т.А. К вопросу о фундаментальном и

прикладном знании………………………………………………………………..……53



21. Кубракова Е.И. Либерализм и принцип альтернативного

образования в условиях информационного общества………………………..….55



22. Кунченко В.И., Дудко Л.А. Информационное общество и

новая модель обоазования……………………………………………………………57



23. Кучер О.А. Громадянська компетентність в контексті пошуку змісту сучасної філософії освіти…………………………………………………………..….60

24. Лотиш О.Л. Особливості екологізації освіти в Україні……………….………62

25. Люлько Г.О. Місце фантастики в літературі……………………………….….65

26. Мазур Л.І. Освіта ХХІ століття: перспективи формування

“інораціональної” раціональності…………………………………………….…….…67



27. Моргун Ю.С. Сучасна філософія освіти: складові інноваційного типу особистості в умовах нової освітньої парадигми…………………………….…….70

28. Наливайко Н.В. Безопасность образования: философское осмысление проблемы…………………………………………………………………………………72

29. Остапович І.М., Корнієнко І.Г. Місце інтелектуального капіталу в Інноваційному розвитку країни…………………………………………………..……76

30. Панченко С.М. Концептуальні засади післядипломної освіти

в контексті соціально-економічних та освітянських реформ……………………..77



31. Perhan Zhanna Careers of Immigrant ESL Teachers in Canada…………...…81

32. Пидоричева И. Ю. Роль науки і освіти в забезпеченні конкурентоспроможності держави……………………………………………………84

33. Плахотнюк Ю.В. Реалізація ідей педагогіки життєтворчості

в початкові школі…………………………………………………………………….…..87



34. Подстригич А.Г. К вопросу о реализации проектной деятельности

в образовательном процессе……………………………………………………...….89



35. Ричкова Л.В., Зарянська Т.І. Партнерство загальноосвітнього навчального закладу в галузі вдосконалення і розвитку

системи шкільної освіти………………………………………………………………..91



36. Ротова Т.А. Методика викладання під впливом змін

в освітянському просторі………………………………………………………….……94



37. Седюкевич О.П., Серебренникова А.С. Применение инновационных подходов в процессе обучении физике…………………………………………..…95

38. Слуцька І.А. Використання інформаційно-комунікаційних

технологій в професійній діяльності педагога…………………………………..….97



39. Смирнова А.В. Сучасні контури духовності та вища школа…………….….99

40. Терепищий С.О. Поняття стандартизації вищої освіти

в проблемному полі філософії освіти………………………………………………101



41. Титаренко Н.В. Профільне навчання – можливість підготовки

учня до життя……………………………………………………………………...……104



42. Товчигречка Л.В. Гуманістичний підхід до організації

самостійної роботи студентів як передумова

формування сучасної особистості…………………………………………………..106

43. Тягло А.В. Неформальная логика как философская инновация……..….108

44. Червонный М.А. Исследовательский метод в формировании

критического и системного мышления в обучении физике………………...…..110



45. Черкесова І.Г. Проблеми підготовки фахівців вищої школи

сфери дизайну в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства………...…112



46. Чернишова Г.Ф. Молодіжна субкультура в організації

дозвілля старших підлітків……………………………………………………………115



47. Чирва А.С. Провідна роль міжнародної компетенції

викладачів у підготовці випускників до діяльності

в умовах глобального середовища…………………………………………………117

48. Чорна С.С. Домінуючі професійні мотиви викладача ВНЗ…………………………………………………………………………………….…120

49. Чувакова О. Реформація української вищої освіти через

концепцію Lifelong Learning…………………………………………………………..122



50. Чупахин Н.П. Четыре шага к философскому смыслу знания……………………………………………………………………………………125

51. Шашкова Н.В. Формування мовної особистості школяра

як актуальне завдання сучасної школи……………………………………….……128



52. Шеломовська О.М. Місце та роль інституту освіти

в сучасному українському суспільстві…………………………………….………..131



53. Шишикіна Н.Ф. Пошук філософського смислу шкільної освіти…………..133

54. Шишковский В.И. Некоторые проблемы разработки и

использования новых развивающих педагогических технологий

обучения физике в общеобразовательной школе……………………………….135

55. Шишковский В.И. Теория и практика обучения студентов

и школьников основам физического эксперимента……………………….……..137



56. Шпак В.І. Національна специфіка вибору в освіті…………………………………………………………………………….………..139
Сесія 4.6

Універсалізації та проблема пошуку нових

стратегій національних культур.
1. Ганаба С.О. Історична освіта у площині постмодерністських практик….…142

2. Гончаренко П.В. Соціальна зумовленість музичної культури:

соціально-філософський аналіз………………………………………………….….144



3. Krapyvnyi I., Zhuk M. Interculture dialogue in the knowledge economy………………………………………………………………………………….146

4. Зіненко Т.М. Мистецькі акції незалежної України як відзеркалення пошуку нової стратегії розвитку вітчизняної культури (На прикладі всеукраїнських симпозіумів художньої кераміки)……………………………………….……………149

5. Клюніна Н.В. Вагомість соціокультурного компоненту при викладанні іноземної мови………………………………………………………………………….151

6. Ковпак С.В. Проблеми інтеграції освітніх систем

в контексті діалогу культур…………………………………………………………...153



7. Колесникова Л.В. Часо - простір ”сполохів” Костя Москальця ……………155

8. Лукашина Т.М. Проблемы взаимодействия культур как фактор инновационного развития………………………………………………..…………..157

9. Мурський М.Р. Давньоукраїнська обрядовість в контексті розвитку національної культури……………………………………………………………..….159

10. Груша С., Плацинда С. Українська державність

і Українська культура………………………………………………….………………161



11. П'ятаченко Ю. В. Освоєння культурної спадщини як фактор духовного відродження України………………………………………………………..…………164

12. Юр’єва К. А. Міжкультурна толерантність майбутніх педагогів…………..167


УДК 378.046.4




Андрагогічні засади розвитку професійної компетентності

вчителів іноземної мови в післядипломній педагогічній освіті

Andragogical bases of the development of foreign language teachers' professional competence in the system of In-Service Teacher Training
Багрова Олена Володимирівна,

аспірант Луганського національного

педагогічного університету

імені Тараса Шевченка,

асистент кафедри філософії і соціології

освіти Луганського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти
В статті розглядаються особливості навчання вчителів іноземної мови в системі післядипломної педагогічної освіти в сучасних умовах.

The peculiarities of training foreign language teachers in the system of InSETT are analysed in the article.
Глобалізаційні процеси, притаманні сьогоденню, вимагають від людини професійної компетентності, високої мобільності й здатності до адаптації до сучасних умов життя, що актуалізує модернізацію освітньої галузі, оновлення всіх її ланок, приведення системи освіти у відповідність до світових стандартів 2. Надзвичайно зростають і вимоги замовників освіти – учнів та їхніх батьків – до якості освіти. Великим попитом користуються іноземні мови, адже із комунікативною компетентністю пов’язується життєвий успіх та конкурентоспроможність особистості на сучасному ринку праці. Відповідно до цього підвищуються й вимоги до рівня професійної компетентності вчителя іноземної мови. Підготовка вчителя до роботи в умовах модернізації освіти потребує оновлення змісту післядипломної педагогічної освіти та розробки педагогічних технологій, спрямованих на розвиток його професійної компетентності.

Можливість доповнення професійної освіти в галузі нових педагогічних ідей, тенденцій розвитку освіти, технологій проведення занять педагоги отримують на курсах підвищення кваліфікації та у міжкурсовий період під час відвідування семінарів, консультацій тощо.

Але для успішної роботи з педагогами в системі післядипломної освіти необхідно враховувати їхні особливості як дорослих у навчанні. Слухачам курсів підвищення кваліфікації в певній мірі притаманні такі риси:


  • консервативність як наслідок наявності життєвого досвіду, який складає важливий компонент особистості й тому зберігається у багатьох як зручна, стереотипна форма взаємодії з оточуючим світом;

  • критичне сприйняття нового змісту, технологій інших нововведень в освіті;

  • мотивація на отримання готових та поліфункціональних засобів професійної діяльності, на практичну спрямованість занять;

  • прагматизм, ігнорування того, що вважається вчителем непотрібним, що не зачіпляє його особистісну сферу;

  • неоднозначне ставлення вчителів до самоосвіти: від основного виду діяльності до впевненості у її непотрібності 3.

Важливими є основні андрагогічні принципи, сформульовані С. Змєєвим, і покладені в основу теорії навчання дорослих 1.

1. Пріоритет самостійного навчання. Під самостійною діяльністю розуміємо самостійне здійснення організації процесу свого навчання.

2. Принцип спільної діяльності передбачає спільну діяльність тих, хто навчається, з тими, хто навчає, а також з іншими учасниками щодо планування, реалізації, оцінювання і корекції процесу навчання.

3. Принцип опори на досвід того, хто навчається. Згідно з цим принципом життєвий досвід того, хто навчається, використовується як одне з джерел навчання самого учня і його товаришів.

4. Індивідуалізація навчання. Необхідність створення індивідуальної програми навчання, яка орієнтована на конкретні освітні потреби і цілі навчання і враховує досвід, рівень підготовки, психофізіологічні, когнітивні особливості того, хто навчається.

5. Системність навчання. Цей принцип передбачає дотримання відповідності цілей, змісту, форм, методів, засобів навчання і оцінювання результатів навчання.

6. Контекстність навчання. Навчання повинно бути спрямоване на конкретні, життєво важливі для дорослого цілі, орієнтоване на виконання ним соціальних ролей або вдосконалення особистості, відбувається з урахуванням професійної, соціальної, побутової діяльності того, хто навчається, його просторових, часових, професійних, побутових факторів або умов.

7. Принцип актуалізації результатів навчання. Даний принцип передбачає невідкладне застосування на практиці набутих дорослим учнем знань, умінь, навичок, якостей.

8. Принцип елективності навчання передбачає надання тому, хто навчається, певної свободи вибору цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання, оцінювання результатів навчання, а також тих, хто з ним навчається.

9. Принцип розвитку освітніх потреб. За цим принципом оцінювання результатів навчання здійснюється, по-перше, шляхом виявлення реального ступеня засвоєння навчального матеріалу і визначення тих матеріалів, без засвоєння яких не можливе досягнення поставленої мети навчання; по-друге, процес навчання будується за цілями формування у тих, хто навчається, нових освітніх потреб, конкретизація яких здійснюється після досягнення певної цілі навчання.

10. Принцип усвідомленості навчання означає усвідомлення тим, хто навчається, і тим, хто навчає, всіх параметрів процесу навчання і своїх дій щодо організації процесу навчання.

Слід звернути увагу на принципово важливі моменти в реалізації післядипломної освіти педагогів:



  • необхідна її технологічність, можливість переносу у практичну діяльність педагога, що досягається моделюванням навчальних ситуацій, занять та іншими способами апробації вчителями нового безпосередньо на заняттях у системі післядипломної педагогічної освіти;

  • усвідомлення власної діяльності й педагогічних ефектів нового (змісту, технологій тощо) шляхом застосування рефлексивних технологій;

  • емоційна насиченість занять;

  • створення комфортного освітнього середовища, яке будується на глибокій повазі до учасників навчального процесу тощо.

Враховуючи специфіку дорослих у навчанні, певні вимоги висуваються й до викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти. Викладач-андрагог повинен вміти встановлювати сприятливу атмосферу; знаходити такий стиль спілкування зі слухачами курсів підвищення кваліфікації, який допоміг би їм досягти результату; постійно стимулювати слухачів до досягнення вищих результатів; встановлювати зв’язок між навчальною діяльністю та практикою; заохочувати самостійну роботу слухачів; активізувати інтереси слухачів у навчальній діяльності.

Отже, викладач окрім інформативної функції виконує специфічну роль помічника в навчанні – фасілітатора. Фасілітатор допомагає учасникам навчального процесу розвинути власну активність, чим значно сприяє підвищенню рівня ефективності навчання 4.

Тобто, доросла людина як суб’єкт навчальної діяльності характеризується здатністю активно й самостійно ставити мету та завдання, обирати способи їх досягнення, будувати плани та програми, здійснювати самоконтроль, тобто спрямовувати й регулювати свою діяльність.

Виходячи з вищезазначеного, при побудові освітнього процесу в системі післядипломної педагогічної освіти для досягнення результату необхідно добирати відповідні технології навчання вчителів. Широкі можливості для цього надають інтерактивні технології навчання (ділові ігри, аналіз ситуаційних вправ, технології опрацювання дискусійних питань та інші).


Література

  1. Змеев С.И. Технология обучения взрослых  Педагогика. – 1998. - №7. – С.42-45.

  2. Зязюн І. Три кити нової філософії освіти: гуманізація, індивідуалізація, інтеграція // Директор шк., ліцею, гімназії. – 2000. – №1 – С.74-79.

  3. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку. – К.: Державна академія керівних кадрів освіти. – 1998. – 176 с.

  4. Сорочан Т., Рудіна О. Андрагогічні засади післядипломної освіти педагогічних працівників // Освіта на Луганщині. – 2007. - № 1(26). – С. 9-15.

УДК 37.013.73 (045)



Сучасна філософія освіти:

шлях прориву в краще майбутнє

Modern philosophy of education:

way of breach in better the future
Бевз Катерина,

студентка V курсу

Хмельницька гуманітарно-

педагогічна академія


У тезах висвітлюється роль освіти у суспільстві. Акцентується увага на її переосмислення в сучасних умовах, адже від цієї галузі залежить не лише майбутнє людини, громадянина, а й держави в цілому.

In theses the role of education is lighted in society. Attention is accented on her re-comprehension in modern terms, in fact from this industry not only the future of man, citizen but also states depends on the whole.
Освіта завжди була важливою сферою суспільного життя. Саме через неї кожне суспільство прагне передати нащадкам знання та досвід попередніх поколінь і сформувати в особистості такі риси, які вважає необхідними. Цю мету суспільство реалізує в основному у навчальних закладах. У них під керівництвом вчителів відбувається навчально-виховний процес, від результату якого й залежить виконання суспільного замовлення. Напевне, ще з часів „Великої дидактики” Я. Коменського вчителі прагнули знайти ідеальну модель побудови та проведення навчально-виховного процесу, адже цього вимагає сучасне життя.

Життя – це постійна напружена діяльність, а в сучасному суспільстві це ще й постійне учіння, немає учіння – немає життя.

Яка освіта сьогодні вважається якісною? Це питання складне і багатогранне, як багатогранний і сам освітній процес, з якого і складається якісна освіта.

Сьогодні ми все частіше визначаємо, що навчальний процес не є процесом підготовки школяра до життя, він не є „додатком” до нього – теорія освітнього процесу повинна відбивати теорію життя, тільки за таких умов освіта стає якісною.

Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо при належному ставленні держави та суспільства до освіти.

У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Вона виступає важливим фактором створення в Україні високоефективної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом формування громадянського суспільства, формування і виховання високоморальної, інтелектуально та фізично розвинутої особи. Основний вектор даного розвитку пов’язаний із забезпеченням доступності освіти, підвищення її якості та підвищення ролі освіти у вихованні молодого покоління. Це зумовлює необхідність впровадження в освітню практику новітніх технологій, які базуються на модернізованій та трансформованій дидактичній системі. Виходячи із нових реалій і потреб суспільства, ми повинні зрозуміти, що особливістю сучасності є людина, яка, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя, активно діяти і природно сприймати зміни. Узгодженість освітнього процесу, освітніх показників, які визначають його якість відповідно до вимог суспільства, - це умова, без якої якісна освіта залишається лише на рівні дискусій про неї [1].

Чи задоволені ми станом стосунків між громадянами в нашій країні, станом економіки, станом медицини і освіти, якістю владних структур? Чи вистачає нам зараз оптимізму? З чого його черпати? Щоб дати відповідь на ці запитання, ми пропонуємо розглянути таку послідовність: неефективна влада → неефективна економіка → неякісні медицина і освіта → песимізм і пригніченість людей → неефективна влада. Звичайно, в кожній із ланок цього ланцюга є окремі прориви та успіхи, але кардинально це ситуації не змінює.

Хотілося б, щоб усі обєдналися навколо ланки „освіта”, аби розірвати ланцюг негараздів. Глобальна мета на цьому шляху – виховання. В усі віки виховання духовно багатої людини було завжди пріоритетним напрямом, і таким залишається, бо, як свідчить історія, саме залежно від стану людської духовності процвітали й занепадали народності, держави та імперії.

Питання про духовне життя основне не тільки для науки, релігії, суспільства, а й для кожної людини, оскільки врешті – решт стан духу визначає характер і суть людської діяльності. Дійсно, висока духовність несе в собі здорове в усіх відношеннях життя, здорову діяльність, тобто є джерелом добробуту, до якого природно прагне кожна людина і кожне суспільство. Навпаки, спотворення духу так само невідворотно приводить до руйнування життя на всіх його рівнях – особистому, сімейному, громадському [2].

Школа має стати – головним інститутом виховання суспільства, бо це чи не єдиний суспільний інститут (сім’я, вулиця), через який проходять практично усі покоління, все суспільство. Основним завданням для всього суспільства є формування патріотизму. Однак при цьому не слід забувати про виховання толерантності, щирості і відповідальності.

Патріотизм – це відчуття того, що в нашій країні (школі, вулиці, класі, академії) все нас стосується, і від нас все залежить. Не біда, якщо хтось за певних обставин не знатиме формул. У нього буде ціле життя, щоб їх вивчити. Але кожен учень, закінчуючи школу, має усвідомлювати, що від того, як він робить свою справу (керує авто, пече хліб, видає довідки, читає лекції, лікує людей чи звертається до дитини в тролейбусі), залежить, чого буде більше в нашому суспільстві – добра чи зла, приязні чи недовіри, перемог чи провалів, і навіть в глобальних масштабах місце держави у світових політичних та економічних процесах.
Список використаних джерел


  1. Гавриленко І. М., Скідін О. Л. Соціологія освіти. – Запоріжжя. 1998. – 194с.

  2. Майкл Фуллан. Сили змін. – Львів: Літопис, 2000. – 430с.

УДК: 377.3:356.13:159.98

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ

КУРСАНТІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ


Полюк Віктор Степанович,

заступник начальника НДВ Національної академії

Державної прикордонної служби України

ім. Богдана Хмельницького,

гол. науковий співробітник, канд. пед. наук, доц.

Берестецька Наталія Володимирівна,

викладач кафедри англійської мови та перекладу

Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького
Стаття стосується дослідження стану готовності курсантів-прикордонників до професійного спілкування. Автор дає визначення педагогічному явищу готовності, аналізує її складові, з’ясовує суб’єктні та об’єктні критерії оцінки стану готовності.

The article concerns the research of cadets’ readiness to communicate professionally. The author determines pedagogical phenomenon of readiness, analyses its components, and signifies subjective and objective criteria of readiness evaluation.
Відповідно до положень Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року випускники–прикордонники повинні мати не тільки високі професійні знання, але й достатню фундаментальну освіту, широкий світогляд та готовність до професійної діяльності комунікативного спрямування. Однак у процесі педагогічної діяльності викладачі досить часто стикаються з ситуацією, коли курсанти не готові до активного професійного спілкування. Тому виникає необхідність своєчасної селекції таких курсантів з метою визначення та застосування адекватних заходів щодо корегування їхньої навчальної діяльності [6].

Підготовку майбутніх офіцерів-прикордонників здійснює Національна академія Державної прикордонної служби України (НАДПСУ). Як показує практика, формування готовності курсантів-прикордонників до професійного спілкування відбувається у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: вивчення теоретичних засад мовної комунікації, особливостей професійного спілкування, розвиток індивідуальних психологічних якостей щодо комунікативної діяльності, навичок професійного спілкування. Тому, для забезпечення формування достатнього рівня готовності курсантів до професійного спілкування було проведене дослідження з метою розробки моделі підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Для оцінки адекватності розробленої моделі, її дієвості та визначення ефективності комплексу визначених педагогічних умов був проведений педагогічний експеримент. Відповідно до методики експерименту був визначений комплекс критеріїв за якими було перевірено адекватність моделі підготовки курсантів-прикордонників до професійного спілкування.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури [2, 3, 7], результатів експериментального дослідження можна вважати, що кінцевою метою процесу підготовки курсантів-прикордонників до професійного спілкування є стан готовності до професійного спілкування. В свою чергу стан повної готовності курсантів-прикордонників до професійного спілкування варто розглядати як ідеальний результат, що підлягає оцінці та порівнянню.

Для оцінки стану готовності курсантів до професійного спілкування необхідні науково обґрунтовані критерії і рівні їх прояву [1, 4, 5]. Аналіз процесу підготовки курсантів-прикордонників до професійного спілкування передбачає наявність двох груп критеріїв стану готовності курсантів-прикордонників до професійного спілкування: суб’єктні та об’єктні [6].

Суб’єктні критерії стану готовності курсантів-прикордонників до професійного спілкування пов’язані із їх власною діяльністю. Серед суб’єктних критеріїв можна назвати успішність, професійні комунікативні навички, психологічна готовність до професійного спілкування, мотивація до професійної діяльності комунікативного спрямування. Інша група критеріїв – об’єктні, пов’язана із діяльністю викладача. До цієї групи відносяться такі критерії: професійна компетентність викладача та бар’єри професійного спілкування.

Ми провели аналіз-порівняння між отриманими результатами після застосування моделі підготовки курсантів-прикордонників до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Аналіз отриманих даних з ефективності моделі підготовки курсантів-прикордонників до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін показав, що в експериментальній групі за такими критеріями: успішність, психологічна готовність до професійного спілкування, формування мотивації до професійної діяльності комунікативного спрямування, а також професійні комунікативні навики результати збільшилися приблизно на 3 %. У період експериментального навчання курсантів-прикордонників в умовах застосування моделі підготовки до професійного спілкування у процесі вивчення гуманітарних дисциплін відбулось значне поліпшення їх загального ставлення до навчання, підвищилася ефективність професійного спілкування.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна констатувати, що експериментальні заходи, які були спрямовані на інтенсифікацію викладання навчального матеріалу і загальної навчальної діяльності курсантів у ВВНЗ, виявилися цілком ефективними й в основному підтвердили гіпотезу дослідження.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка