Міністерство освіти і науки України Сумська обласна державна адміністрація



Сторінка2/14
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Список використаної літератури


  1. Архангельский С., Мизинцев В. Качественно – количественные критерии оценки научно-познавательного процесса // Новые методы и средства обучения. – М., 1898. - №3. – С. 7 – 9.

  2. Барабанщиков А. В., Муцынов С. С. Педагогическая культура преподавателя высшей военной школы. - М., 1985. – 457 с.

  3. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – К.: Ніка-Центр, 2000. – 332 с.

  4. Кузьмина Н.В. Понятие "педагогическая система" и критерии её оценки // Методы системного педагогического исследования. – Л.: 1980.– 163 с.

  5. Низков А. А. О критериях оценки знаний, умений и навыков студентов. // Проблемы высшей школы. К.: Вища школа, 1980. – вып. 40. – С. 36 - 41.

  6. Полюк В. С. Організаційно-педагогічні умови контролю навчальної діяльності курсантів вищих військових навчальних закладів. Дис… канд.. пед. наук: 13.00.04. – Національна академія Державної прикордонної служби імені Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2004. – 187 с.

  7. Тимченко А.В. Проблема психологической готовности военного специалиста к экстренному действию в состоянии эмоционального стресса. Дис…канд.психол.наук: 19.00.01. – Харьковский ун-т внутренних дел МВД Украины. – Х., 1995. – 141с.

УДК 378. –067.212



Інноваційні аспекти в професійній

підготовці студентів-економістів

The modern aspects in the professional

preparation of the students-economists
Бичок Алла Володимирівна,

Тернопільський національний економічний університет

Викладач кафедри німецької мови для

зовнішньоекономічної діяльності


У статті розглядаються інноваційні аспекти в професійній підготовці студентів-економістів.

This article reprints the modern aspects in the professional preparation of the students-economists.
Для сучасної цивілізації є основним розвиток освіти, науки і культури, розширення інтеграційних процесів у духовному житті людини і суспільства. Основою національної освіти як соціокультурного феномена є гуманізація і демократизація, які створюють домінантні імперативи сучасної гуманістичної тріади людина – освіта – культура. Нині постає завдання формувати у системі освіти і поза нею людину, здатну успішно функціонувати в умовах постійних змін, сприймати мінливість світу не як «неприємну» тимчасову особливість життя, а як сутнісну характеристику власної життєдіяльності. Йдеться, по суті, про людину з інноваційним типом мислення, культури і поведінки [1, с. 91].

Аналіз науково-педагогічної літератури та результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених свідчить про те, що суспільство потребує запровадження інноваційних аспектів у професійній підготовці студентів-економістів, які полягають у забезпеченні культурного і духовного розвитку особистості, вихованні в дусі патріотизму і поваги до Конституції України; формуванні у молоді демократичного світогляду, дотриманні громадянських прав і свобод, поваги до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу.

Отже, актуальною проблемою сьогодення є інноваційні аспекти в професійній підготовці майбутніх менеджерів.

Проблема інноваційних аспектів описана у працях В. Кременя, Г. Чайки, В. Андрущенка, Е. Лузік та ін. Отримані результати досліджень та аналіз публікацій свідчать про те, що деякі ракурси питання інноваційних аспектів у професійній підготовці є надзвичайно важливими.

Проблема якості освіти – це нагальна проблема сучасного суспільства, тому виховання творчо мислячої, ініціативної особистості передбачає передусім перебудову всієї системи освіти. Це стосується переважно традиційно усталених форм її розвитку, в основу яких як головну мету покладено набуття знань, умінь та навичок. Нині на передній план висувається й актуалізується створення структури, в якій і завдяки якій стане можливою реалізація принципів розвитку такого змісту освіти, що водночас із набуттям знань, умінь та навичок сприяв би формуванню творчої особистості, багатої інтелектуально, духовно [2, с. 290].

Нові професійні стандарти та нормативи розглядають майбутнього фахівця у двох аспектах: суспільному, який характеризується професійністю, реалізацією цілей, дотриманням загальноприйнятих у суспільстві норм, виконанням обов’язків та особистісному, який «готує» майбутнього студента-економіста до здійснення професійної діяльності, відповідальності за свої дії, виконанні обов’язків.

Підвищення рівня відповідності вищої освіти вимогам сучасності й реалізації освітянської політики в галузі якості професійної підготовки можливе тільки з урахуванням трансляційної, селекційної та інноваційної функцій сучасної школи як соціального інституту: 1) реалізація трансляційної функції дає змогу здійснити передачу соціально-економічних цінностей, норм, потреб і мотивів поведінки з минулого в сучасне, із сучасного в майбутнє; 2) селекційна функція дозволяє вирішити проблему, пов’язану з відбором успадкованих цінностей і норм для тих, хто корисний для вирішення завдань наступних етапів розвитку суспільства; 3) інноваційна функція виявляється в оновленні соціальних цінностей і норм шляхом відпрацювання нових та використання прогресивних цінностей зі світового освітнього досвіду, адекватних соціально-історичним умовам України [1, с. 59–60].

Важливим аспектом у професійній підготовці студентів-економістів є формування комунікативної культури майбутнього фахівця, яка містить наступні складові: професійну підготовленість, психологічну підготовленість, організаторські здібності, педагогічні здібності.

Для майбутньої діяльності фахівець повинен володіти знаннями про національну, корпоративну та функціональну культуру. Розглянуті в статті аспекти не вичерпують всіх питань даної проблеми.

Сучасний менеджер повинен мати талант керівника, бути лідером, певною мірою дипломатом, володіти здібностями педагога, високими етичними якостями [3, с. 17].


Література

  1. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

  2. Могильний А. П. Культура і особистість [Монографія]. – К.: Вища школа, 2002. – 303 с.

  3. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 442 с.

УДК 316.346.32-053.6



Освіта як фактор соціальної диференціації.

Education as factor of social differentiation.
Гриценко Валерія Григорівна,

Дніпродзержинський державний

технічний університет,

студентка


Стаття присвячена аналізу ролі освіти як фактора соціальної диференціації. Проаналізовано такі проблеми сучасної української вищої освіти, як рівність, мобільність і диференціація, а також специфічні аспекти і причини їхньої появи в українському освітньому просторі.

The article is devoted to the analysis of role of education as a factor of social differentiation. Such problems of modern Ukrainian higher education are analysed, as equality, mobility and differentiation, and also specific aspects and reasons of their appearance in Ukrainian educational space.
Вивчення інституту освіти сьогодні набуває все більшої актуальності, особливо в силу процесу глобалізації, яка охопила сучасне українське суспільство, і привертає велику увагу до себе дослідників у зв’язку зі зростанням ролі, яку він відіграє у суспільстві і, як прогнозується, стане відігравати у майбутньому. Все це відображається на соціології освіти, яка покликана своєчасно давати відповіді на актуальні питання [5, с 7].

Серед багатьох важливих проблем української вищої освіти, особливо хотілося б виділити питання рівності, диференціації і мобільності, тому що вони неминуче пов’язані з освітою в силу функцій, які вони виконують. Особливо важливою є справедливість реального розподілу потенційних можливостей вчитися, отримувати знання, кваліфікацію і – як результат цього – розвиток і посилення інтелектуального потенціалу нації, її самостійності і міжнародної конкурентоспроможності; здійснення людиною своїх громадських, політичних, економічних і культурних прав [1, с 75].

Багато вчених-класиків соціологічної теорії займалися дослідженням проблем освіти, але серед них особливо хотілося б виділити М.Вебера, Е.Дюркгейма, П.Бурд’є, П. Сорокіна та Е.Гідденса [2, 4].

Серед вітчизняних вчених, які займалися вивченням цієї проблематики, слід виділити М.Коноха, В.Андрущенка, А.Яковенка, Д.Швеця, Н.Покровського, К.Корсака, Н.Лукашевича, О.Панича та ін.

Освіта надає можливість особистості розвивати свої здібності, а також вона розглядається як засіб забезпечення рівності в суспільстві. Універсальна освіта забезпечує молодих людей знаннями і допомагає їм зайняти гідне місце в суспільстві. Розгляду цих питань було присвячено багато соціологічних досліджень. Результати цих досліджень чітко вказують на те, що освіта в більшій мірі схильна віддзеркалювати і підтверджувати вже існуючу нерівність, ніж сприяти її ліквідації [2, с 303].

В ході суспільного розвитку роль освіти у процесах структурування соціального простору зростає, хоча це явище суперечне. Так, з одного боку, освіта сприяє посиленню соціальної мобільності, що робить суспільство менш стабільним. З іншого - вона як би закріплює соціальну нерівність і тим самим звужує можливості професійної та інших форм мобільності. Це видно на прикладі сучасної України. Освіта по інерції продовжує носити масовий характер (хоча такої кількості спеціалістів сьогодні, можливо, не треба). Сьогодні, навпаки, зростає цінність не загальної, фундаментальної освіти, а професійної, якої вимагає роботодавець.

В ситуації, коли далеко не всі випускники знаходять собі роботу за спеціальністю, збільшення кількості навчальних закладів робить соціальну організацію суспільства все більш нестійкою. Виникають труднощі у можливості отримання престижних спеціальностей, деякі з них досяжні переважно тим, хто має зв’язки або гроші. Саме тому освіта продовжує виступати фактором соціальної диференціації в суспільстві. Таким чином, дослідники, по-різному розглядаючи функціональні особливості освітнього простору, відзначають його вплив на соціальну стратифікацію в суспільстві.

Освіта є «активним дзеркалом» суспільства, бо вона не тільки відображає те, що відбувається, але й активно впливає (як наслідок на причину) на суспільні процеси. Сьогодні освіта у більшій мірі виступає як фактор диференціації, ніж інтеграції. І це не дивлячись на те, що закон про освіту направлений на обмеження нерівності: у ньому декларується створення отримання освіти для деяких категорій громадян – інвалідів, їхніх дітей, учасників бойових дій та ін. Але з прийняттям законів не вдається блокувати вплив на освіту загостреної в країні соціальної нерівності [6, с 90-91].

Сучасні реформи освіти можуть лише посилити диференційну роль освіти у соціальній стратифікації населення. Наприклад, складання випускних іспитів у школах буде проводитися за зовнішнім незалежним оцінюванням навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що теж буде сприяти посиленню соціальної нерівності. У нас це прямо пов’язується з тим, буде студент навчатись на платній або безплатній основі. Такий залік, безумовно, складуть краще діти сімей з високими доходами: за рахунок репетиторства, можливостей впливати на членів екзаменаційної комісії та ін. В результаті саме діти заможних батьків отримають відповідний освітній «ваучер» і продовжать навчання безплатно або з мінімальними витратами, тоді як діти із малозабезпечених сімей повинні будуть навчатись з великими доплатами або взагалі на платній основі. В результаті нерівність тільки зросте. Значний розрив у доходах населення загострює проблему доступу до якісної освіти дітей із різних соціальних груп [3].

Важливим також є регіональний аспект нерівності. Значно відрізняється освіта за рівнем якості викладання і навчання, за наявністю методичної і навчальної літератури, комп’ютерного і інформаційного оснащення у міських та сільських школах, а також ліцеях, колегіумах та звичайних школах [6, с 92-98].



Таким чином, в українському суспільстві освіта розглядається як підструктура соціуму, як частина державної системи. При такому підході підготовка кадрів повинна організовуватись в залежності від державного замовлення, по затвердженим державним програмам і стандартам. Однією із соціальних функцій державної системи повинно бути забезпечення рівних можливостей для всіх членів суспільства в отриманні певного рівня освіти і професійної підготовки. Але необхідно враховувати, що сьогодні реальна ситуація у нашому суспільстві дещо змінилась. Воно різко розшарувалось, у тому числі і по рівню доходу. У ланцюгу взаємовідносин «особистість – соціальний інститут – суспільство» акцент все більше зміщується у бік особистості. При такому підході освіта орієнтується на потреби не стільки соціальних інститутів і суспільних підсистем, скільки ставить у центр своєї уваги споживача освітніх послуг – людину.
Список використаних джерел:


  1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю. – К.: Знання України, 2005. – 804 с.

  2. Гидденс Э. Социология. – К.: Основы. – 1992,– 532 с.

  3. Гудков Л.Д., Дубин Б.В., Левинсон А.Г. и др. Доступность высшего образования: социальные и институциональные аспекты. Интернет-конференция с 10.09.04 – 30.10.04. // www.ecsocman.edu.ru

  4. Зарубежная социология ХХ века: Хрестоматия. Тексты / Отв. ред. В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2001. – 336 с.

  5. Конох М.С. Формування нової філософії освіти в Україні. Соціально-філософський аналіз: [Монографія]. – К.:Вища шк., 2001 – 223 с.

  6. Ярская-Смирнова Е.Р, Лошакова И.И. Образование как фактор социальной дифференциации и мобильности («круглый стол») // СОЦИС. – 2003. - №5. – С. 89-100.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка