Міністерство освіти і науки України Сумська обласна державна адміністрація



Сторінка4/14
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Національна доктрина розвитку освiти України у XXI столiттi. - К.: Шкільний світ, 2001.- 24 с.


  • Статистичний щорічник України за 2005 рік / Під ред. О.Г. Осауленка; відп. за вип. В.А. Головко. - К.: Техніка, 2006. – 575 с.

  • Rury J.L. Education and Social Change: Themes in the History of American Schooling. - NJ.: Lawrence Erlbaum Associates, 2004.- 267 p.

  • Ніколаєнко С.М. Вища освіта — джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. - К.: Знания, 2005. - 319 с.
  • Комарова О.А. Соціально-економічна значущість освіти // Проблеми науки.-2004.-№1.-С.10-15.


  • Dewey J. Rationality in Education //The Social Frontier.-1936.- Vol. 3, №21.-P. 71-73.

  • Gylfason T., Zoega G. Education, Social Equality and Economic Growth // CESifo Economic Studies.-2003.- Vol. 49, №4.- P. 557–579.

  • Hanushek E. A Why Quality Matters in Education // Finance and Development.- 2005.- Vol.42, № 2. – P.15-19.

  • Wolf A. Does Education Matter?-London: Penguin Books, 2002.- 352 p.

    УДК 378


    Концептуальні засади модернізації вищої

    освіти на підґрунті педагогіки інновацій

    Conceptual grounds of modernization of higher

    education on the basis of education science of innovations
    Дмитренко Тамара Олександрівна,

    професор кафедри соціальної педагогіки



    Прокопенко Андрій Іванович,

    професор, проректор з інформатизації



    Яресько Катерина Вікторівна,

    доцент, завідувач кафедри соціальної педагогіки

    Харківський національний педагогічний

    університет імені Г.С. Сковороди


    Запропоновано концептуальну ідею визначення інноваційної діяльності суб’єктів педагогічної системи. Розроблено концепцію модернізації вищої освіти на підґрунті педагогіки інновацій.

    The conceptual idea of definition of innovatory activity of the subjects of the pedagogical systems is proposed. Conceptual grounds of modernization of higher education on the basis of education science of innovations is developed.
    Інтеграція педагогіки з іншими науками (філософія, психологія, соціологія, кібернетика тощо), формування системного педагогічного мислення, виникнення нових галузей (соціальна педагогіка, педагогіка вищої школи), що мали місце у ХХ столітті і продовжуються зараз, свідчать про посилення ваги науки, її спроможності розв’язувати проблеми, що постали перед людиною, суспільством, світовим співтовариством.

    В умовах стрімких змін, які відбуваються в різних сферах (економічній, політичній, соціальній, екологічній), саме людський фактор є визначальним щодо вектору спрямованості суспільного розвитку. Становлення людського фактору поряд з іншими (об’єктивний, суб’єктивний, особистісний, інтеграція, диференціація тощо), забезпечення його відповідності викликам часу, а також соціальним цінностям є метою педагогіки та її галузей на нинішньому етапі їх розвитку.

    Відповіддю науки на ті зміни, що відбуваються в суспільстві, є поява нового напряму – педагогіки інновацій, який характеризується самостійною термінологією, простором для здійснення проблематизації, системою принципів і підходів для дослідження інноваційних об’єктів.

    Головним завданням напряму є аналіз і систематизація понятійного апарату, що використовується для опису об’єктів: інноваційна педагогічна система, інноваційна діяльність суб’єктів тощо.

    Концептуальна ідея, яка забезпечує виконання зазначеного завдання, полягає у тому, що в педагогіці вищої школи інноваційною будемо називати спільну продуктивну діяльність суб’єктів педагогічної системи, спрямовану на здобуття фахового досвіду під час навчання через обґрунтування суперечностей, що виникають при дії сукупності факторів на розглядувані об’єкти, формулювання проблем, визначення умов їх розв’язання.

    Спільна продуктивна діяльність суб’єктів відбувається в педагогічній системі, компоненти якої створюють підґрунтя для організації й управління процесами навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості. З метою здійснення цих процесів розроблено інваріантну технологію, що включає етапи (орієнтовний, пізнавальний, перетворювальний, контрольно-рефлексивний) і відповідні їм засоби [1, с.196].

    Проектування засобів відбувається на основі розробки їх моделей. Так, на орієнтовному етапі застосовуються такі моделі:


    • на підетапі усвідомлення необхідності засвоєння матеріалу дисципліни – матриця навчального плану спеціальності із зваженими коефіцієнтами, що віддзеркалюють зв’язки між дисциплінами, зокрема спеціальними;

    • на підетапі усвідомлення можливості засвоєння матеріалу дисципліни – граф взаємозв’язку дисципліни із попередніми (на рівні понять, способів діяльності, засобів організації й управління);

    • на підетапі усвідомлення технології засвоєння матеріалу конкретної теми – технологічна карта, що включає мету, перелік питань, літературу, рівень засвоєння, результати;

    • на підетапі формулювання проблеми – блок-схема алгоритму реалізації факторного аналізу (обґрунтування факторів, що впливають на об’єкт вивчення, виявлення суперечностей і відповідних проблем).

    Отже, модернізація вищої освіти на засадах педагогіки інновацій передбачає вирішення функціонально повної (цілісної) системи завдань:

    1) Забезпечити всі основні види управління в освіті: оперативне, перспективне, стратегічне.

    2) У спільній продуктивній діяльності суб’єктів здійснювати поступовий перехід від прямого управління, співуправління до самоуправління.

    3) Проектування педагогічної системи ґрунтувати на розгляді двох її аспектів: організації й управління.

    4) Проектування педагогічної системи як організації здійснювати на основі принципу оптимальності, причому критерієм оптимальності розглядати максимізацію взаємозв’язку даної дисципліни зі спеціальними, а також з професійною діяльністю фахівця.

    5) Проектування педагогічної системи як системи управління здійснювати на підґрунті культурологічного і кібернетичного підходів, а саме: компоненти педагогічної системи мають бути цінностями для суб’єктів як майбутніх фахівців; забезпечувати культуру управління діяльністю суб’єктів, а також можливості спілкування під час спільної роботи (концепції культурологічного підходу: аксіологічна, діяльнісна, діалогічна, відповідно).

    6) Розробку педагогічних технологій спрямовувати на застосування проблемного методу, який реалізується за допомогою блок-схеми алгоритму факторного аналізу, що передбачає не тільки розгляд „готової” проблеми, а й здійснення проблематизації із виявленням сукупності факторів і суперечностей, що виникають при їх дії.

    Отже, концептуальні засади модернізації вищої освіти на підґрунті педагогіки інновацій включають:



    • сутність інноваційної діяльності студентів;

    • основні завдання розробки педагогічної системи вищої школи як системи управління й організації;

    • методи проектування засобів управління діяльністю студентів з використанням логіко-алгебраїчних і топологічних моделей (навчального плану, програми дисципліни, наскрізної програми реалізації взаємозв’язків дисципліни з професійною діяльністю майбутніх фахівців тощо).

    Література.

    1. Дмитренко Т.О. Теоретико-методологічні засади моделювання педагогічних об’єктів / Т.О. Дмитренко, А.І. Прокопенко, К.В. Яресько // Вісник Харківської державної академії культури: Зб. наук. пр. Вип. 21; Відп. ред. В.М. Шейко, проф., д-р іст. наук. – Х.: ХДАК, 2007. – 265 с. – С. 196-201.

    УДК 37.026.9



    педагогічні умови формування в учнів ЗНЗ ІІ ступеня здатності до визначення проблем у процесі РОЗВ`ЯЗАННЯ ВИНАХІДНИЦЬКИХ ЗАДАЧ

    PEDAGOGICAL CONDITIONS OF FORMATION OF THE HIGH SCHOOL PUPILS’ ABILITY TO DEFINE PROBLEMS WHEN SOLVING INVENTING TASKS
    Дорожко Т. М.,

    здобувач кафедри теорії та

    методики професійної освіти

    Харківського національного педагогічного

    університету ім. Г. С. Сковороди
    У статті визначені підходи до пояснення виникнення інноваційної ідеї під час творчого процесу, розглядається можливість алгоритмізації процесу виникнення творчої ідеї. Наголошується на надзвичайній ролі здатності учнів до усвідомлення проблеми в процесі творчості, формулювання протиріччя, що дозволяє виявити причинно-наслідкові зв’язки та здійснити аналіз ситуації. Виявлення та усунення системного протиріччя є основою розв’язання проблеми.

    The article describes different approaches to the explanation of innovative idea occurrence during creative process. The opportunity to create algorithm of the creative idea development is considered. It is accented on the important role of pupil’s ability to understand problem and to formulate contradictions during creativity. This ability allows to reveal relationships of cause and effect and to analyze the situation. Revealing and elimination of the system contradiction is the basis of the problem solution.
    У психології та педагогіці творчості етап виникнення в людини інноваційної ідеї розглядається як центральна ланка творчого процесу, його стрижневий момент. При цьому залежно від вихідних позицій науковців виокремлюються три найбільш розповсюджені підходи до пояснення зазначеного феномена, що виявляються сьогодні досить виразно, – інтуїтивний, алгоритмічний і комплексний.

    В інтуїтивному підході, для якого характерним є розгляд підсвідомого як стрижневого компонента творчості, принципово заперечується продуктивність спроб алгоритмізації процесу виникнення творчої ідеї (П. Енгельмейєр та ін.)

    При цьому сама ідея принципової можливості управління процесом творчості не відхиляється. Для її реалізації пропонується непрямий шлях, сутність якого полягає у створенні умов, що сприяють творчості. Зокрема, це створення ситуацій, які сприяють інтуїтивному «схоплюванню» ідеї розв’язання проблеми, творчого мікроклімату в колективі, а також розвиток креативності професійного мислення як стрижневої, професійно важливої якості особистості творчого вчителя.

    В алгоритмічному підході здійснюється спроба алгоритмізувати творчу діяльність. Цей напрям розвитку теорії наукової творчості представлений не тільки машинним моделюванням інтелектуальної діяльності, але й науковими течіями, що ставлять за мету розробку алгоритмів розв’язання творчих задач винахідниками та вченими (Г. Альтшуллєр, Л. Мєєрович, Р. Шапіро, М. Шрагіна та ін.)

    У межах алгоритмічного підходу науковці наголошують на надзвичайній ролі в процесі творчості здатності людини до усвідомлення проблеми. «Якщо ми будемо в змозі сформулювати проблему, ми будемо поблизу її розв’язання», – зауважує В. Беспалько, пояснюючи особливе значення цієї якості творчої особистості [2, с. 5].

    У філософському словнику поняття «проблема» тлумачиться як клас завдань, що потребують практичного розв’язання в нестандартних умовах, чи евристична ситуація, яка пов’язана з можливістю альтернативних рішень. Для наукової проблеми характерним є усвідомлення суперечності між знанням і дійсністю або суперечності в самому знанні [3, c. 524].

    У теорії розв’язання винахідницьких задач поняття «протиріччя» є одним з найвагоміших. Г. Альтшуллєр розрізняє три види протиріч. Адміністративні протиріччя (АП) констатують лише факт виникнення винахідницького завдання і зумовлюють винахідницьку ситуацію. Як правило, адміністративне протиріччя легко сформулювати, проте процес розв’язання при цьому не полегшується [1, с. 47].

    Технічними протиріччями (ТП) називають взаємодії в системі, які складаються з того, що корисна дія викликає водночас і шкідливу дію. Усунення (послаблення) шкідливої дії викликає погіршення елементів системи або всієї системи взагалі. Кожне технічне протиріччя можна сформулювати подвійно: «При поліпшенні А погіршується Б» або «При погіршенні А поліпшується Б». Необхідно використовувати таке визначення технічного протиріччя, яке забезпечує найбільшу продуктивність основної дії системи. Технічні протиріччя відображують конфлікт між елементами або властивостями системи. В основі технічного протиріччя, як правило, перебуває фізичне протиріччя (ФП). Сучасна ТРВЗ передбачає аналіз причин ТП і перехід від технічного до фізичного протиріччя.

    Фізичне протиріччя — це ситуація, коли до одного об’єкта висуваються протилежні вимоги. Частина системи має знаходитися в такому фізичному стані, щоб задовольнити одну вимогу завдання, і в протилежному фізичному стані, щоб задовольнити іншу вимогу завдання. «Фізичне протиріччя – останній бар’єр на шляху до відповіді. Чим точніше сформульоване фізичне протиріччя, тим нижче цей бар’єр» [3, с. 47–48]. Підсилення протиріччя не завжди призводить до його усунення. Проте загострення протиріччя дозволяє краще зрозуміти природу конфлікту та полегшує розв’язання.

    Формулювання протиріччя як творчий процес дозволяє краще зрозуміти завдання, виявити причинно-наслідкові зв’язки та здійснити аналіз ситуації. У процесі формулювання протиріч виявляються нові самостійні протиріччя, що дає можливість розв’язувати проблему поступово, починаючи з найбільш значущих суперечностей. Виявлення та усунення системного протиріччя є основою розв’язання проблеми.

    Розв’язання наукової проблеми не просто розширює сферу знання, а й поглиблює його розуміння. Звідси випливає значущість евристичного навчання для формування світоглядної культури особистості.

    Якість мислення змінюється у великому діапазоні й залежить від якості навчання, від його змісту. Використання методики ТРВЗ навчає учнів систематизувати та розв’язувати протиріччя. Вміння бачити, виявляти та розв’язувати проблемні завдання сприяє формуванню в учнів наукового стилю мислення, спрямованого на конструювання учнем власного сенсу, цілей та змісту освіти, а також процесу його організації, діагностики та усвідомлення.

    Узагальнюючи сказане, відзначимо, що формування евристичного мислення, ознайомлення учнів з процесом творчості, уявлення про алгоритм творчого процесу, випробування його на практиці належить до ефективних шляхів розвитку мислення і творчих здібностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня.
    Література

    1. Альтшуллер Г. С., Сeлюцкий А. Б. Крылья для Икара: Как решать изобретательские задачи.— Петрозаводск: Карелия, 1980. — 224 с.

    2. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1977. – 304 с.

    3. Філософський енциклопедичний словник / Під. ред. В. І. Шинкарук. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.




    Актуальність гендерного підходу у вихованні

    та в освіті за умов крос-культурних взаємодій.

    Actuality of the Gender Approach in Upbringing

    and Education with the Help of Cross-cultural Interaction.
    Дудченко Антоніна Сергіївна,

    викладач вищої категорії, викладач-методист



    Сумський кооперативний технікум
    У статті піднято питання про деякі аспекти впровадження тендерного підходу у вихованні та освіті за умов крос-культурних взаємодій. Під гендером ми розуміємо соціальну особливість статі людини на відміну від біологічної; соціально рольовий статус, який визначає можливість людини-чоловіка і людини-жінки в усіх сферах життєдіяльності, зокрема в освіті та вихованні.

    Ключові слова: гендер, гендерні дослідження, статус жінки, крос - культурні дослідження.

    The article contains some material dealing with the aspects of introduction of the gender upbringing and gender approach in education with the help of cross-cultural interaction.

    So, gender, as we see it, is the social but not the biological peculiarity of the human’s sex which determines potentialities of both man and woman in all vital spheres, particularly in education. Key words: gender, gender exploration, cross-cultural exploration,
    Woman’s status

    «Розширення можливостей жінок та їх всебічна участь на основі рівності у всіх сферах життя суспільства, участь у процесі прийняття рішень та доступ до влади мають фундаментальне значення для досягнення мети рівності, розвитку та миру»

    Пекінська декларація

    Доповідь IVСвітової конференції з положення жінок

    (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.)
    Починаючи з середини 70-х рр.., проблемі статевих відносин було присвячено багато наукової та науково-популярної літератури, різних статей, публікацій тощо. Які ж основні проблеми намагаються розв’язати вчені в аспекті статевих відмінностей? Спробуємо їх узагальнити.

    • Які основні психологічні відмінності, встановлено суворо науково, а не на рівні стереотипів свідомості?

    • Якою є ступінь цих відмінностей і чи важливі вони взагалі?

    • Наскільки чіткими є кордони між чоловічими та жіночими якостями?

    • Чи природа відмінностей між жінками та чоловіками є біологічною чи соціокультурною?

    Гуманітаризація чи гуманізація вищої освіти є магістральними векторами розвитку та вдосконалення сучасного суспільства. Деякі з принципів гуманітаризації та гуманізації вищої освіти, які закладено в основу теорії та практики сучасного гуманізму, направляють освіту на наступні етапи становлення нових форм роботи:

    • позбавлення від всебічних форм нерівності;

    • надання рівних прав і можливостей усім представникам суспільства, не беручи до уваги стать, вік, політичні погляди та віросповідання.

    Хоча існують крос-культурні відмінності у змісті стереотипів мужності і жіночності, гендерна політика є однією із основних умов демократичного суспільства.

    У переліку освітніх технологій кінця XX - почату XXI століття явились нові поняття - „ гендерна педагогіка ", „ген дерні дослідження".

    Розширене і уточнене тлумачення значення терміну „гендер" ми находимо у великому тлумачному словнику сучасної української мови 1001 р. видання, а також у спеціалізованому словнику:

    «Гендер - соціальне розуміння статевих відмінностей, соціальні та соціопсихологічні очікування представників різної статі одне від одної. Гендерний підхід - не у протистоянні і боротьбі статей, а у дослідженні чинників можливої гармонійної взаємодії статей. Гендерна політика є необхідною умовою демократичного суспільства».

    Постановка цілей і завдань педагогіки тендера зумовлена рішеннями ІУ Всесвітньої Пекінської конференції 1995 року, що проходила під егідою ООН. Вона увійшла в історію кінця XX століття як така, що започаткувала тендерну ідею, яка базується на конструктивній взаємодії чоловіків та жінок в ім'я ліквідації дискримінації та звільнення їх духовно - інтелектуального потенціалу. Отже, „гендер" - це система стосунків між жінкою і чоловіком, яку визначає не статева природа, а соціальні, політичні й економічні умови. Гендерна рівність - це рівність між чоловіками і жінками на всіх рівнях функціонування суспільства - соціальному, політичному, економічному, на рівні сім'ї, зокрема. У статті 24 Конституції України проголошується гендерна рівність. У ній говориться, що жінка і чоловік мають право на рівність як самостійне основне право людини. Що це означає? Це означає надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько - політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороди за неї. [1]

    Зміст сучасної освіти становить основу для формування у молоді тендерного світогляду, який знаходить відображення в складових частинах поняття „гендерна рівність". [2], [3]

    На перший погляд, забезпечення тендерної рівності в освіті вирішує нарешті проблему рівності можливостей і прав між жінками та чоловіками.

    Крос-культурне дослідження в галузі тендерної педагогіки свідчить не лише про початок формування нового становлення до викладання гуманітарних дисциплін у вузах, а і, можливо, про зародження нового суспільного світогляду в цілому.

    У концепції національного виховання підкреслюється, що розвиток індивідуальних здібностей і таланту молоді, забезпечення умов їх самореалізації є пріоритетним напрямом навчально - виховної роботи. Завдання щодо виховання і навчання жіночої молоді з високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема соціально - педагогічної науки і практики, а і як соціальна необхідність. [2]

    За даними обстеження Українського інституту соціальних крос-культурних досліджень у межах Проекту ООН „Гендер у розвитку" (жовтень 1997р.), жіноча молодь домінує серед студентів медичних навчальних закладів, культури і мистецтва, легкої промисловості, торгівельних, громадського харчування та обслуговування.

    На сьогодні накопичилось чимало складних проблем і в самому змісті, у спрямуванні й організації вищої освіти, це всі розуміють. Вища школа, на жаль, не забезпечує всебічної оцінки підготовки жіночих і чоловічих кадрів та їхньої потреби в суспільстві. Усе це не робить нашу вищу освіту особистісно орієнтованою.



    Перспективи на цьому шляху бачаться у галузі гендерної освіти. Певні досягнення і набутки в цьому плані належать гендерним центрам, що створюються на базі університетів, інститутів. За останні 5-7 років на Україні сформовано ряд центрів по дослідженню гендерної проблематики - у Києві, в Харкові, в Одесі та інших містах Розробляються і нові курси, наприклад, „Соціологія статі і сім'ї", „Проблеми жіночого підприємництва". Освітня програма лабораторії має за мету впровадження гендерної проблематики у навчальний процес, розробку нових спецкурсів та методичних рекомендацій, підготовку навчальних і методичних посібників, читання лекцій з гендерної проблематики у вузах міста та для громадськості, у тому числі й наукової.

    У гендерної педагогіки і гендерної освіти перспективне майбутнє. Сучасне суспільство має потребу в тендерній освіті для жінок і чоловіків починаючи з раннього віку як важливої складової гуманітарної освіти і як принципу в підході до всієї навчальної роботи

    Якщо розглядати на прикладі різноманітних форм навчання реалізацію цілей і завдань педагогіки гендера, то досвід викладання у вищих навчальних закладах України свідчить, що основною формою роботи має бути не лекція, а діалогічні чи полілогічні прийоми. Це можуть бути соціально - комунікативні тренінги, сценарні та рольові ігри, психодрама, психосинтез, евристичні діалоги, вправи для розширення свідомості та інше. Наприклад, дискусії в групах, які здійснюються на заняттях, ставлять своїм завданням формування компетентності, наполегливості, упевненості у собі. Це аж ніяк не відміняє традиційної лекції, але суттєво модифікує її, поширює можливості впливу навчального матеріалу на свідомість студентів, обумовлює його сприйняття на більш глибоких рівнях психіки, що відповідають за формування ідентичності.

    Характерною рисою тендерних технологій освіти, як вважають учені -соціологи, є соціально сприйнятні норми і цінності. Проводячи дослідження в галузі освіти, науковці вважають за необхідне вивчення процесів, що відбуваються, через призму існуючих тендерних відмінностей. Педагог повинен бути перш за все тонким психологом, який спеціалізується не лише на педагогічній, але і на особистісній, і на соціальній сферах психології, орієнтуватися на психологію диференціаційну. Тендерна диференціація простежується на багатьох параметрах особистості - соціалізації, само актуалізації, самотранстенденції та ін. Дівчатка і хлопчики, юнаки і дівчата по - різному виявляють свою активність, у них можлива різна мотивація успіху і страх невдачі, зрештою різна професійна мотивація. У них різна потреба у спілкуванні, вони по - різному обирають друзів, партнерів, приятелів у класі, в групі. Відтак завдання полягає у тому, щоб розробити таку політику в галузі освіти, яка б забезпечувала тендерну освіту для юнаків і дівчат, для чоловіків і жінок як найбільш важливої складової гуманітарної освіти і як принцип у підході до всієї навчальної роботи у вузах І -II рівнів акредитації.

    Список використаної літератури

    1. Конституція України, ст..24.

    2. Державна національна програма „Освіта (Україна ХХІ ст. )". - К.: МО, 1993.-121с.

    3. Василенко М. Тендерна демократія в українському суспільстві в контексті європейського вибору (до питання вивчення та дослідження). - Проблеми освіти: Наук, -метод, зб./ К.: Наук, -метод, центр вищої освіти, 2003. - Вип.. 30. - 315 с.

    4. Голованова Т. Цілі, завдання та зміст педагогіки тендера. - Проблеми освіти: Наук, -метод, зб./ К.: Наук, -метод, центр вищої освіти, 2002. -Вип.. 27.-314 с.

    УДК 373.5.025


  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка