Міністерство освіти і науки України Сумська обласна державна адміністрація



Сторінка6/14
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Проблеми формування економічної

компетентності старшокласників

The Problems of Economical Conference

Forming of Senior Pupils



Ковтун Галина Іванівна,

Сумський державний педагогічний

університет імені А.С.Макаренка,

старший викладач


Автор аналізує одне з завдань шкільної освіти – формування економічного мислення, визначає поняття економічної компетентності та форми її прояву у сфері навчання, самопізнання, мотивації. Автор вказує на необхідність перегляду не лише змісту навчальної дисципліни, але й форм навчального процесу, впровадження нетрадиційних технологій навчання.

The author analyses one of the tasks of secondary education – the forming of economical thinking, defines the meaning of economical competence and forms of its realization in the sphere of teaching, selfcognition, motivation. The author underlines the necessity of reconsidering not only the contents of the academic discipline but the forms of the learning process and implementation of non traditional learning technologies.
Розвиток цивілізації в ХХ сторіччі показав, що головним фактором економічного розвитку є зростання інтелектуального потенціалу і науково-технологічні інновації, де успіх визначається знаннями і уміннями.

В умовах вільного розвитку, орієнтованого на ринкову економіку, система шкільної освіти має діяти в рамках відкритої політичної системи, допомагаючи особистості й суспільству набути важливих властивостей, твердої системи цінностей, знань, навичок, здібностей. Система шкільної освіти повинна чуйно реагувати на потреби суспільства.

Вагомою складової системи шкільної освіти є формування економічного мислення. Економічне мислення - це процес активного формування економічних категорій ї пізнання законів господарського життя суспільства, а економічна свідомість є формою відображення дійсності у вигляді особистого досвіду, ідей і теорій, яка визначає місце суб’єкта в економічному житті суспільства та його завдання щодо вдосконалення останнього.

В педагогічній літературі пропонується формула компетентності, основними складовими якої є: по-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності; по-друге, уміння використовувати це знання в конкретній ситуації, розуміння як можна добути це знання, для якого знання який метод потрібний; по-третє, адекватне оцінювання себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, а також методу його здобування або використання 2, с. 20.

Компетентнісний підхід в освіті полягає в зміщенні акценту з накопичування нормативно-визначених знань, умінь до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики. Перспективність компетентнісного підходу полягає в тому, що він передбачає високу готовність учнів до успішної діяльності в різних сферах виробництва.

Економічна компетентність – це сукупність економічних знань та практичних умінь, досвіду, економічної культури та мислення, наявність стійкої потреби та інтересу до професійної компетентності. Економічна компетентність проявляється:

– у сфері навчання – засвоєння учнями систематизованих економічних знань, умінь і навичок економічної діяльності; спрямування на формування економічної свідомості, світогляду, поглядів і переконань; сприяння в набутті навичок самостійного оволодіння й застосування економічних знань і вмінь, аналізу та оцінки економічних явищ та процесів;

– у сфері самопізнання – осмислення свого індивідуального економічного потенціалу, формування стійких навичок свідомої економічної поведінки і мислення, позитивних особистих рис, вироблення активної життєвої позиції;

– у сфері мотивації – розвиток пізнавального інтересу до проблем економіки, постійної потреби в економічної знанні, прагнення до цивілізованого підприємництва, що має стати засобом адаптації молоді до ринкових умов господарювання 1, ст. 34

Підприємницька компетентність, передбачає реалізацію здатностей учнів:

– співвідносити власні економічні інтереси і потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними і екологічними ресурсами, потребами та інтересами інших людей і суспільства в цілому, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку;

– організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;

– аналізувати і оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;

– складати, здійснювати та оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та приймати економічно і екологічно обґрунтовані рішення у динамічному світі;

– презентувати та поширювати інформацію про результати власної економічної діяльності та діяльності колективу [3, с. 13].

Завданням загальноосвітньої школи є формування в учнів готовності до самостійної цивілізованої підприємницької діяльності, прийняття ефективних рішень, власного критичного мислення. Його вирішення вимагає переорієнтації навчання з нагромадження знань (навчання предметне) на підвищення рівня компетентності як основи розвитку здібностей, прийняття ефективних рішень в умовах конкретних ситуацій (навчання проблемне). Для вирішення цього завдання учителі економіки повинні наблизити зміст навчання до змісту життя, спрямувати навчання на пояснення і аналіз життєвих ситуацій і на підготовку компетентної особистості.


Список використаної літератури

  1. Загривий В. Економічне виховання школярів // Рідна школа. – 1999. – № 9. –С. 34-35.

  2. Клепко С. Компетенція стандарту: компетентність культури. Про концептуальні підходи до освітніх стандартів // Управління освітою. Спецвипуск «Діалоги про стандарти». – 2003. – серпень.

  3. Уткіна В.Б. Формування компетентності учнів у курсі шкільної економічної освіти // Економіка в школах України. – 2005. – № 12–. С.13.

УДК 37.013.73



К вопросу о фундаментальном и прикладном знании
Козинцева Т.А.,

доц. кафедры философии СумДу


Перехід на європейську систему освіти передбачає використання не тільки формальної складової (система оцінювання, контроль за якістю знань), але й змістовної (що стосується змісту навчальних програм). Використання нових освітніх технологій пов’язано с певними ризиками – втратою власних надбань в освітянській сфері та підготовкою вузьких спеціалістів, що унеможливлює розвиток фундаментальної науки.

The step to European educational system needs the usage not only of formal components (estimation system, control of the quality of knowledge), but also needs a substantial background (that deals with educational programmes). The usage of new educational programmes is to do with such risks as losses of own acquisitions in the education domain and preparation of single-functioned specialists that leads to fading of the fundamental science.
Интегративные процессы в сфере экономики, политики, культуры диктуют необходимость интеграции образовательных практик, что презентовано, в частности, вхождением Украины в Болонский процесс и тре6уют решения задач как формального, так и содержательного значения:

к формальным можно отнести - унификацию системы оценивания, унификацию контроля за качеством образовательных услуг;

к содержательным – состыковку наполненности учебных курсов, и системы требований к уровню знаний, умений и навыков студентов.

При этом необходимо не только воспринимать западные образцы образовательных практик, но и, по возможности, с учетом специфики, сохранить достижения национальной высшей школы.

Увеличение количества информации и интегративные процессы в науке приводят к необходимости менять образовательные стратегии, опираясь не на репродуктивную форму усвоения знаний, а на умение ориентироваться в потоке информации и находить точки стыковки различных дисциплин и систем знания.

Образование в классическом понимании направлено на воспроизведение культурных, научных, философских и т.д. инвариантов, т.е. по определению консервативно и фундаментально:

- это с одной стороны является положительным фактором, поскольку без постоянного возобновления и воспроизведения знаний, навыков невозможно утверждение человека как культурного; кроме того, это дает возможность составления целостной картины мира, системного видения проблемы во взаимосвязи всех отдельных элементов. «Хотелось бы предостеречь от попыток исключить фундаментальные знания из университетского образования или даже просто принизить их роль в процессе обучения. Без фундаментальных знаний невозможно понимание природы явлений, а следовательно, и невозможно обучение специалистов, которые будут не бездумными исполнителями, а творческими работниками, способными осуществить инновационное развитие соответствующих областей экономики »(В.А.Садовничий).

- это минус, поскольку задает возможность сдерживания новаторских образовательных технологий и непарадигмального знания.

Отсюда и образовательный риск, связанный либо с потерей тех прерогатив, которые дает фундаментальная подготовка (в частности развитие теоретического базового знания) и утверждения сугубо прикладного, если не сказать утилитарного, образования, направленного на немедленный эффект и выгоду, что по своему не плохо, но кратковременно, либо, что будет иметь специфический социальный эффект – выделение небольшой группы вузов, готовящей управленческую и научную элиту и вузов, направленных на обучение массы послушных исполнителей, что будет в социуме имитировать мобильность, а в конечном итоге породит массу «безработных, имитирующих деятельность и сверхзанятую элиту» (П.Г.Щедровицкий).

В связи с вышеизложенным видится следующее:

- необходимо уйти от уничижительного отношения к собственным достижениям и не бездумно перенимать чужие образовательные практики, но критически их переосмыслив, состыковать с собственным опытом (иначе, что русскому- хорошо, то немцу - смерть);

- возможно, но бессмысленно перенимать европейскую систему оценивания и при этом сохранять собственную содержательную составляющую;

- переход на европейскую образовательную систему требует значительной материальной и профессиональной подпитки (материальная база, оплата труда преподавателей, количество часов, состязательность курсов и преподавательского состава, имиджевая составляющая и т.д.), что исходя из «достижений нашей экономики» утопично;

- образовательный процесс должен быть направлен на воспитание творчески активной личности; обучение технологиям самообразования и критического мышления; в русле приоритетности экологического мышления член будущей интеллектуальной элиты должен понимать и нести полную меру ответственности за свои решения (что предполагает рассматривать не в качестве противоположного фундаментальное и прикладное, а как определенные этапы образовательного процесса) .


Литература:

1. Круглый стол по проблемам образования / Философские науки – 2007 - №5

2. Щедровицкий П.Г. Изменения в мышлении на рубеже ХХ1 столетия: социокультурные вызовы / Вопросы философии - 2007 - №7 – с. 36-48

УДК 930.9 + 329(12)



ЛИБЕРАЛИЗМ И ПРИНЦИП АЛЬТЕРНАТИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

LIBERALISM AND PRINCIPLE OF THE ALTERNATE FORMATION IN CONDITIONS OF THE INFORMATION SOCIETY
Кубракова Е.И., к.и.н.,

старший преподаватель кафедры

социально – гуманитарных дисциплин

Донецкого института рынка и

социальной политики, эксперт по

вопросам внутренней и внешней

политики молодежного аналитического

центра «Демократический путь»


Тези розкривають зміст становлення альтернативної форми освіти в умовах перехідного суспільства.

The thesis research context of the formation of alternative forms of the education in transformation society.
Конец XX века ознаменовался сменой мировой общественной и производственной формации – индустриальное общество перешло в фазу постиндустриального и информационного общества. Требования рынка труда и производственной сферы поставили новые условия и задачи перед сферой образования. Особенно очевидным это становится после изучения программ различных международных организаций. Принцип альтернативного образования вошел в базовые документы всех либеральных партий и региональных организаций.

В «Манифесте» Международной Федерации Молодых Либералов, в Пункте 2.d «Образование» дается самое подробное описание отношений либералов к данной сфере из всех нам известных нам документов всех членов ЛИ. Либералы отметили жизненную необходимость данной отрасли человеческих знаний, дающей возможность людям лучше разбираться в политических и социокультурных процессах. Каждый человек сам должен определить место знаний в своей жизни. Либералы представили задачи образования следующим образом: оно должно быть доступно каждому члену общества не взирая на возраст, этническую принадлежность, язык, финансовое состояние, психические отклонения, религиозные и др. взгляды, цвет кожи, сексуальные ориентации, половую принадлежность [1].

Первое, чему должен научиться любой человек – это читать и писать; дальнейшей уровень необходимых ему знаний, он имеет право определить сам. Образование должно быть многоаспектным, с широким набором ценностей, строиться на принципах культурного плюрализма, который станет толчком к процессам развития личности и общества. Образование – это, то что необходимо человеку в течении всей жизни. Поэтому создание различных типов учебных заведений, в которых будут использоваться различные, и во многом отличные, друг от друга, методы и системы образования. Оно должно быть доступно в финансовом плане, это относиться как к школьному, так и к университетскому образованию. Либералы провозглашали необходимость частных школ и университетов, а так же общественной системы образования. Либералы призывали создавать условия для получения образования для взрослых [2]. Они считали одним из принципов предотвращения кризисных ситуаций в политике, это «приучение» к принципам демократии со школьной скамьи. Административное управление делами школы, также должно базироваться на принципах демократии.

Недемократический контроль, физическое наказание, любые формы насилия должны быть запрещены на всех уровнях образования. Методы обучения должны соответствовать принципам демократии и не нарушать права человека. Необходимо поощрять обучение языкам на начальном этапе образования. Каждый имеет право на изучение своего родного языка и получение на нем образования. Необходимо создавать условия для обмена между странами группами школьников и студентов для лучшего изучения культуры др. народов[3].

Необходимым является и так называемое сексуальное образование, дающие представление о биологических, психологических, социокультурных и политических аспектах, приводящих к различиям в сексуальных приоритетах и ориентациях в обществе.

Список литературы



  1. Manifesto(as amended by the 24th General Assembly in November 2002)// www.iflry.org/modules.php?op=modload&name=Sections&file=index&red=print...21.01.05

  2. Statutes of International FEDERATION of Liberal Youth (IFLRY)// www.iflry.org/modules.php?op

  3. Ottawa Human Rights Appeal (1987)// www.liberal-international.org

УДК 316.334.2



ИНФОРМАЦИОННОЕ ОБЩЕСТВО И НОВАЯ МОДЕЛЬ ОБРАЗОВАНИЯ

INFORMATION SOCIETY AND THE NEW MODEL OF THE EDUCATION
Кунченко Валентина Ивановна,

професор Восточноевропейского университета

економики и менеджмента,

Дудко Людмила Андреевна,

доцент Восточноевропейского университета

економики и менеджмента
Розглядається становлення інформаційного суспільства в XXI столітті, його особливості і риси. Проблеми формування людини епохи знань, інформації і високих технологій. Нова парадигма освіти як засіб формування нової особистості інформаційного суспільства. Континуальний в просторі і пролонгірований в часі характер освіти нової парадигми.

Ключові слова: інформаційне суспільство, нова парадигма освіти, формування нової особистості інформаційного суспільства

The article is dedicated to the establishing and development of information society in the XXI century. The problems of creation the person of the age of knowledge, the information and up to date technologies are viewed in the article. The attention is paid to the new paradigm of education as a way of creation of the new personality.The character of the new paradigm of education is analysed.

Key words: information society, new paradigm of knowledge, the creation of new personality of the information society

В ХХ1 веке, когда планетарное общество вступило в период постиндустриальной, антропогенной цивилизации и в развитых странах уже начали проявляться черты информационного общества, перед философией образования, предметом которой являются наиболее общие, фундаментальные основания функционирования и развития образования" (Б.С. Гершунский , М.И. Фишер, Н.Г. Алексеев и др.).встали серьезные проблемы формирования новой парадигмы образовательного процесса, теоретического поиска в сфере стратегии развития образования, определения его принципов, формирования содержания, определения его методологического и методического обеспечения.

Дефиниция информационного общества представляла серьезный интерес в теоретическом дискурсе 60-80 г.г. прошлого века (Д.Белл, Дж. Нейсбит, Ю.Хаяши, О.Тоффлер, Ф.Фукуяма и др.). Перспективы человечества в связи с переходом к информационному обществу многие ученые мира связывают с оптимизацией науки, преданием ей ведущей роли в развитии общества; с увеличением информации и информационных процессов; с расширением коммуникативных связей и услуг. Термин «информационное общество» на II Международном конгрессе Юнеско (Сеул,1999г.) получил интерпретацию как «эры знаний, информации и коммуникаций».

В русле социальной перспективы информационного общества как имманентного антропогенной цивилизации выступают проблемы формирования человека эпохи знаний, информации и высоких технологий. В литературе человек информационного общества получил интерпретацию как субъекта знаний, обладающего творческим потенциалом, способного на активное освоение мира; диалогической, коммуникативной и самоценной личности высокой культуры, ориентированной на духовно-нравственные ценности.( В.А.Возчиков, В.Н.Васильев, А.В. Барабанщиков и др.) Теоретический дискурс обусловливает новую парадигму образования как способа формирования новой личности информационного общества.

В новой парадигме образования приоритет должен быть за самостоятельной познавательной деятельностью студента, способной отыскивать и перерабатывать информацию.

Сейчас в мире развивается глобальная информационная инфраструктура, в которой обмен информацией не имеет пространственно-временных границ. Развивается так называемая медиасфера планеты. В этой ситуации образование становится основным условием освоения опыта человечества: науки, культуры, форм бытия. Образование развертывается как «подъем к всеобщему» (Х.-Г. Гадамер).На основе новых информационных технологий, телекоммуникационных технологий, глобальных телекоммуникаций появляется возможность войти в широкий мир информации, организовать диалог культур. Создаются предпосылки и условия для интеграции образовательных систем, для создания единого образовательного и информационного пространства (с использованием глобальной сети Интернет, технологий Microsoft, Netscape и др.). Возникла мировая информационная сеть: замена письменных сообщений электронной почтой, устных дискуссий - чатами и теле-конференциями, полиграфической формы книг, справочников электронными версиями, превращение библиотек в электронные библиотеки, в компьютерные залы и т.д.

Наступающий этап в развитии системы образования характеризуется возможностью выхода образовательного процесса за рамки конкретного учебного заведения (и даже страны). В этой связи возникает проблема интеграции образования, создание единого образовательного и информационного пространства. Эта проблема уже сформулирована в философии образования отдельных стран мира (Велихов Е. П., Гершунский Б.,Howey K., Ron Miller, Ellis A. и др.)

Глобальные информационные сети позволяют преодолевать границы. Новые технические возможности предоставления образовательных услуг позволяют сделать образование открытым, синхронным; дают возможность обслуживания глобальной аудитории, включая самые отдаленные регионы, а также преодолевать языковые барьеры. Большое значение в этом процессе имеют СМИ и ИНТЕРНЕТ. Они позволяют полностью изменить характер, глубину и скорость передачи информации.

Человек, таким образом, может входить в единое образовательное пространство. Становятся общедоступными учебные программы, планы, методики преподавания, готовые разработанные курсы. Компьютерные технологии изменили представления о возможностях информационного обмена, позволили по-новому организовывать учебный процесс. Студенты могут иметь доступ к различным информационным банкам данных в разных странах; могут работать над интересующими их проблемами совместно со студентами других вузов, городов, стран. На этой основе возникло дистанционное обучение. Человек с помощью дистанционного обучения может получить новую профессию, повысить свою квалификацию, расширить культурный кругозор. При совместной работе над проектами, в курсах дистанционного обучения создается серьезная мотивация для самостоятельной познавательной деятельности

Интенсификация информационных процессов, развитие средств обработки и передачи информации, электронных технологий, делают информационное общество обществом с доминированием медиакультуры, а образование в этих условиях становится медиаобразованием.

Изменяется весь учебный процесс, его форма, структура, способы обучения, методы и методики передачи знаний. Коренным образом изменяется и форма подачи учебного материала. Появились новые формы передачи знаний: интерактивные "живые" тексты и гипертексты, аудио-визуальные средства (реальная цветовая палитра, трехмерная графика, мультимедийные компоненты), компьютеризованные практикумы, интерактивные, мультимедийные или виртуальные пособия, компакт-диски, електронные кейсы и т.п.

Таким образом, в развивающемся индустриальном обществе разработанная философией образования новая парадигма образовательного процесса предает образованию континуальный в пространстве и пролонгированный во времени характер.


Литература

1. Бондаренко Е.А., Якушина Е.В. Интернет и медиаобразование. М.: Изд-во ИИМ, 2005.

2. Гершунский Б. С. Философия образования. М., 1998.

3. Кремень В., Пазиніч С., Пономарьов А.Шляхи розвитку сучасної філософії інженерної осіти //Вища освіта України. 2006. № 1.С. 7 – 12.

4. Полат Е.С. Проблемы образования в канун XXI века // Интернет-журнал "Эйдос". - 1998. - 11 ноября. http://www.eidos.ru/journal/1998/1111-07.htm.

5. http://en.edu.ru/

6. Федоров А.В., Новикова А.А. Медиаобразование в ведущих странах Запада. Таганрог: Кучма, 2005. 270 с.


Громадянська компетентність в контексті

пошуку змісту сучасної філософії освіти

A civil competence is in the context of search

of maintenance of modern philosophy of education
Кучер Ольга Андрониківна,

вчитель-методист ЗОШ №22 м.Севастополя,

викладач історії і суспільствознавства.
Тема статті відноситься до проблематики : «Сучасна філософія освіти: підготовка людини до життя за умов постійних змін та створення цих змін» Автор пропонує розглянути загальне поняття філософії освіти як ії демократизації, а сучасне конкретно - історичне як громадянську компетентнісну парадигму. Громадянська освіта з того при різних моделях втілення - доцільний та ефективний засіб.

The theme of the article behaves to problem: «Modern philosophy of education: preparation of man is to life subject to the condition of permanent changes and creation of these changes» An author suggests considering the common concept of philosophy of education a democratization, and modern concretely - historical as a civil competition paradigm. Civil education from at the different models of embodiment is an expedient and effective mean.
Не буває похмурих часів ,

є тільки похмурі люди

Р.Ролан
В останнє ми звикли до словосполучення «наш важкий час». Загально відомо висловлювання:«Складно жити, коли відбуваються зміни». Але стверджуємо, що не настільки такій час як зміни важкий, наскільки складно знайти суть й засоби відповідності йому.

Кінець XX – початок XXI ст. - не тільки хронологічна межа, але якісна зміну в житті українського суспільства. Відбувся перехід від тоталітаризму до демократичної суспільної організації та самоорганізації[1,6]. Інша зміна – еволюція від індустріального до постіндустріального суспільства. Ті зміни відбулися в економіці, політиці, психології, освіті тощо.

Лише філософія дає можливість оцінити дані процеси, виявити їх негативні й позитивні аспекти[4]. Звісна тріада Є. Канта: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися?

Об’єктом нашого дослідження є освітні проблеми. З того актуальна точка зору Д. Д’юї, що «…філософія – це теорія освіти в ії найзагальнішому вимірі»[3,с.264]. Далі пропонуємо розглянути стисло тезу-алгоритм: «Філософія – теорія освіти. Освіта - це демократія як первинність співжиття [3,с.73]. Філософія освіти в широкому змісті – створення умов демократизації у всіх сферах життя, і узькому змісті - пошук і втілення нового комплексу педагогічних і філософських ідей з цілі, стандартів, норм освіти, форм і методів освіти, ролі педагога, держави і таке інше.

Фаховий практичний та теоретичний досвід дає можливість бачити, що в освіті більш доцільними змінами є:

Ціль освіти: від гіперболізації знань, умінь і навичок до компетентністного розвитку особистості.

Методи освіти: від споглядальних на активні у поєднанні з самоосвітою.

Засоби освіти: від науки до культури в цілому.

Предметну організацію змісту навчання: перехід від суто наукових дисциплін до проблем.

Механізм освіти: від «загальної» соціалізації до гармонійного поєднання її з індивідуальним розвитком і саморозвитком.

Принцип освітньої організації: від жорстко централізованої директивної опіки управлінських кадрів до методичного супроводу та демократичного самоуправління.

Сучасну школу закидають директивами про впровадження інформаційно-комунікативні та інноваційних технологій, профілізації, гуманітаризації і т. ін. і кожний напрямок декларується як більш важливий. Це дійсно актуальні, ефективні напрямки розвитку освіти. Але всі вони відносяться на нашу думку до філософії освіти лише в узькому змісті. До широкого змісту віднести можливо тільки комплексний – компетентнісний підхід. Він містить в собі демократичний підхід як можливість урахування державних, суспільних та індивідуальних потреб.

Важливо осмислити поняття компетентністі. Як результат наукового пошуку сучасних зарубіжних і українських учених є розбіжність у визначенні поняття компетентності та типології компетентностей. Вважаємо за більш доцільне теоретичне визначення на етимологічному ґрунті: компетентність (лат. якість, робити) – психо-соціальна якість, яка означає силу і впевненість, джерелом яких є відчуття власної успішності та корисності. Компетентність сприяє усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням[5].

В свою чергу, громадянська компетентність – це здатність, спроможність людини активно, відповідально і ефективно реалізувати громадянські права і обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства[8]. Громадянська компетентність розглядається як складова ключових компетентностей[7].

Доцільним є, на нашу думку, в умовах усвідомлення на всіх рівнях очевидної значимості громадянської освіти і визначеному тепер ії змісту (див. програми, перелік питань з громадянської освіти ) по-іншому розглядати сутність громадянської компетентності: не як підпорядковану, або ж складову системи компетентностей, а головну, навить – генеральну. Тобто, вважаємо можливим аналіз точки зору про інший рівень підпорядкованості, значимості громадянської компетентністі. Визнаємо за аксіому зв'язок компетентностей і потреб людини. Ті та інші мають ієрархію (більш відома концепція Маслоу про піраміду потреб). До певного історичного часу рівень задоволення простих, фізіологічних потреб – умова виникнення і реалізації духовних потреб. Сучасність достатньою мірою змінила таку залежність формування вищих потреб. Посилюється інша тенденція – вищі потреби і компетентності ніби детермінують зміст і форму нижчих. Демократія і потреба в ній відносяться до вершини піраміди. Сьогодні державна демократія – глобальне поняття тому, що все суспільство так чи інше одержавлене, політизоване, пов’язане з громадянством. Чи не риторичним стає питання про формування громадянської компетентності засобами громадянської освіти. В свою чергу громадянська компетентність органічно цілеспрямована на створення такої держави, яка буде задовольняти всім потребам суспільства . Таким чином, формування громадянської компетентності повинне стати провідним у філософії освіти, у навчанні та вихованні. Таке визначення наближує загальний і конкретно-історичний зміст філософії освіти на ґрунті формування демократичних суспільства і держави.
Література

1.В.Андрущенко Організоване суспільство / Інститут вищої освіти АПН України. — К., 2006 http://www.nbuv.gov.ua//books/2006/06vaos/

2.Баханов К. О. У пошуках інноваційних шляхів навчання історіїї у школі. - Сучасний урок. Панорама методичних ідей. / Упоряд. Н. І. Хар­ківська. — X.; Вид. гр. «Основа», 2004.— 128 с.— (Серія «Бібліотека журналу "Історія та правознавство"», Вип. 5).

3.Д’юї Джон. Демократія і освіта. – Львів: Літопис, 2003. - 294 с.

4.Клепко С.Ф. Філософія освіти в європейському контексті. - Полтава: ПОІППО, 2007, 327с.

5.Клепко С.Ф. Компетенізація освіти: обмеження та перспективи. – // Завуч.-2005.- №19(241).- С.6-13.

6.Новиков А. От педагогики индустриального к педагогике постиндустриального общества. - // Народное образование. - 2005. - №6(№1349). - с.201-207.

7.Пометун О.Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки. - // Вісник програм шкільних обмінів. – 2005. -№23. - С.18 -20.

8.Рябов С.Г.Особливості громадянської освіти у формуванні політичної культури перехідного суспільства. http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV31_2004_polityk/11_ryabov_sg.pdf

УДК: 37:504](477)



Особливості екологізації освіти в Україні

Peculiarities of education ecologization in Ukraine
Лотиш Олеся Львівна,

магістрант кафедри екологічної економіки

Національного лісотехнічного університету України
Акцентується увага на важливості екологічної освіти у світі. Розглядаються особливості екологізації освіти в Україні. Визначаються основні проблеми на шляху екологізації освіти та пріоритети її подальшого розвитку.

Ключові слова: екологічна освіта, екологізація освіти, екологічне виховання, екологічна свідомість, екологічна культура, сталий розвиток.

The attention is stressed on importance of ecological education in the world. The peculiarities of education ecologization in Ukraine have been considered. Essential problems on education ecologization way and priorities of it further development have been determined.

Keywords: ecological education, ecologization of education, ecological training, ecological competence, ecological culture, sustainable development.

Сьогодні перед людством стоїть проблема глобальних змін у довкіллі, які продовжують загострюватися і зростати через високий негативний вплив діяльності людини на природу. В основі світової екологічної кризи лежить криза світоглядна, філософсько-ідеологічна, і подолати її не можливо без зміни пануючої екологічної свідомості, культури і цілісного екологічного світогляду.

Саме тому в усьому світі все більшу увагу приділяють екологічній освіті і вихованню людей (наприклад, Конференція Ріо-92, Ріо+10). Для цього розробляються концепції розвитку екологічної освіти та реформування систем освіти з урахуванням екологічної компоненти і впроваджуються на державному рівні для переходу до побудови суспільства за законами сталого розвитку. Проте часто угоди і рекомендації міжнародних екологічних форумів з охорони природи не виконуються, оскільки однією з головних причин є саме низька екологічна культура більшості населення планети, низький рівень екологічної освіти й свідомості. Тому можна з впевненістю стверджувати, що екологізація освіти, підвищення рівня екологічного виховання та екологічної культури на сьогодні виступає актуальним питанням.

Під екологізацією освіти розуміють систему заходів, спрямованих на забезпечення у навчальному процесі всіх рівнів освіти (початкова, середня, вища) поглиблених екологічних знань та їх практичне застосування [2].

Оскільки Україна вступила на шлях «болонізації» освітнього процесу, то повинна відповідно до його завдань забезпечити розвиток освіти і науки з глибокою екологізацією навчання. Одним із кроків вирішення проблеми екологічної освіти в Україні стало прийняття «Концепції розвитку екологічної освіти і виховання в Україні», в котрій визначено мету, значення, завдання і форми екологічної освіти (формальна і неформальна) [3].

Нині у сфері освіти, у процесі впровадження програми екологізації гостро постає питання щодо ефективності відповідних заходів. Це, насамперед, пов’язано із проблемою методичної організації екологічної освіти. Адже використовуються два підходи: або введення окремого предмету «екологія» у зміст навчальної підготовки на різних освітніх рівнях (який найчастіше реалізується), або екологізація «всіх» навчальних предметів. Існує певний спротив на шляху реалізації стратегії розвитку екологізації освіти зі сторони деяких науковців, а також виділяються проблеми, пов’язані із відособленістю екологічних знань, недостатнім використанням міжпредметних зв’язків. На нашу думку, жодна з ланок екологічної освіти не є на даний час високорозвиненою і ефективно впровадженою, особливо це стосується неформальної освіти (екологічні теле-, радіопрограми, цикли лекцій, публікації, виставки).

Слід усвідомити, що найважливішим етапом у вихованні екологічної культури і забезпечення високого рівня екологічної свідомості є шкільний період, а поглиблення знань у сфері екології та охорони довкілля повинне відбуватися у вищих навчальних закладах як шляхом впровадження окремих екологічно орієнтованих дисциплін, так і впровадження елементів екологізації у навчальні предмети. Тому всебічна екологізація освіти є чинником підвищення ефективності навчання та гуманітарного виховання як учнів, так і студентів. Адже передбачається розширення та вдосконалення системи природоохоронної діяльності та підготовки молоді, переведення її на якісно новий рівень [4]. Можна зауважити, що процес екологізації освіти на всіх рівнях відбувається не надто результативно і прискорено. Тому, насамперед, необхідні активні дії держави для надання екологічній освіті пріоритетів у розвитку, найважливішими з яких є: удосконалення законодавчих основ екологічної освіти населення; розробка науково-обґрунтованої державної стратегії розвитку екологічної освіти населення і програми її реалізації; вжиття організаційних заходів, спрямованих на створення ефективної інфраструктури екологічної освіти і виховання; державна і громадська підтримка екологічної освіти і поширення екологічної інформації; міжнародне співробітництво в галузі екологічної освіти. Крім того, слід висунути такі завдання у сфері екологізації освіти: прийняття Закону про екологічну освіту; доопрацювання і затвердження стандартів у галузі екологічної освіти; широке впровадження нових дистанційних форм екологічного навчання (в т.ч. через сервісні послуги Інтернету); активний розвиток неформальної екологічної освіти із залученням провідних учених-екологів, митців, літераторів; підготовка і видання типових програм з екологічних дисциплін, посібників і підручників з екології для шкіл і вузів; створення на всіх рівнях освіти сучасних екологічних лабораторій; розвиток регіональних, державних екологічних програм з обов’язковим передбаченням питань екологічної освіти і виховання [1].

Особливу увагу слід приділити таким напрямкам екологізації освіти, як: фахова підготовка викладацького складу до впровадження наскрізної програми екологізації освіти у підготовці студентів; вироблення теоретико-методологічної основи екологізації предметів і міжнародне екологічне співробітництво (наприклад, розширення співпраці у галузі екології з провідними університетами світу) [2].

Із вище наведеного можна зробити висновок, що сьогодні в світі екологічна освіта визнається одним із основних факторів екологізації всіх видів людської діяльності. Вона розглядається як самостійна й нагальна проблема, як важливий інструмент управління, головний важіль для вдосконалення моделі виробництва і споживання. Тому екологічне виховання й освіта повинні бути безперервними впродовж всього життя людини. Організація системи екологізації освіти в цілому  в Україні потребує докорінних змін. Необхідно, щоб екологізація освіти стала однією з основних частин системи освіти і виховання молоді.

Використана література



  1. Білявський Г.О., Богомолов В.М. Першочергові завдання вдосконалення екологічної освіти і виховання в Україні // Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 2002.

  2. Дубович І.А. Особливості та перспективи екологізації освіти та екологічного виховання населення в Україні // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – вип. 16.5. – с. 244-247.

  3. Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17 с. 

  4. Методологічні та організаційні основи екологічної освіти та виховання студентів http://www.repetitor.co.ua/essay.

УДК 371

Місце фантастики в літературі

The place of fantasy in literature
Люлько Ганна Олексіївна,

магістрант,

Глухівський державний педагогічний університет
Ключові слова: фантастика, наукова фантастика, фентезі, класифікація фантастики.

Анотація: У статті подано відомості з еволюції фантастики у художній літературі, визначення фантастики, класифікацію фантастичних творів у сучасному літературознавстві, а також короткий аналіз творів, які представляють жанри наукової фантастики та фентезі.

Key words: fantastic fiction literature, science fiction, fantasy, the classification of fantastic literature.

Summary: This article consists the short materials about the evolution of fantastic fiction literature, the determination of fantastic, the fantastic works classification of modern study of literature, and short analysis of literature works, which representative the manners of science fiction and fantasy.

Людина завжди прагнула пізнати майбутнє хоч навіть на мить зазирнути в нього.

Першим джерелом фантастичного образу стала міфологія, яка характерна майже для всіх народів світу. На базі міфу утворилася казка, щоправда, вона виконувала розважальну функцію, на відміну від міфу, який брав на себе більше роль залякування. У літературі можна виділити «Божественну комедію» Данте Аліг'єрі, у якій, за словами Р. Савчука, він подав таку вражаючу панораму іноматеріальних світів, що сучасним фантастам ще дуже довго доведеться тренуватися, щоб видати щось подібне.

У світовій літературі першим «справжнім» професійним фантастом, який виокремив фантастику в літературі, й подарував йому самостійне життя, був Жуль Верн [ 7; 2].

Слово «фантастика» (від гр. phantastikon – «здатність уявляти») вперше вжив французький критик Шарль Нодьє 1830 р., але до загального вжитку воно ввійшло пізніше. У словнику літературознавчих термінів за ред. Лесина В. М. та Полинця О. С. визначення «фантастики» подано як щось химерне, вигадане, створене уявою, показано в дуже перебільшеному чи надзвичайному вигляді [ 4;400].

У Великий тлумачний словник української мови пропонує такі значення слова «фантастика»: 1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка. // Зображення подій, явищ у надприродному вигляді, яких немає в дійсності; казкова основа мистецького твору; 2. Жанр літератури, а також твори, що описують нереальні явища, події, які містять казкові образи [ 1; 1316 ].

На сучасному етапі розвитку літератури ми спостерігаємо значне нагромадження фантастичних творів. Зважаючи на це, вже навіть на середину ХХ століття, з огляду на великий масив різнорідних творів, з’являється необхідність класифікації художньої фантастики.

Найбільш поширеним в аргументованим серед літературознавців є поділ фантастичної літератури на «наукову фантастику» та «фентезі», які, в свою чергу, мають свої відгалуження.

О. І. Стужук вважає, що наукова фантастика об’єднує у собі художні твори різних форм і має такі ознаки змісту і форми, як широкий спектр фантастичних світів; технічний розвиток; космічні подорожі та подорожі в мікросвіти; штучний інтелект, робототехніка, віртуальні світи тощо.

Фентезі виникає у 50-х роках ХХ століття. З погляду фентезі, фантастичний світ – на перший погляд це неіснуючий світ, з невластивими можливостями для нашої реальності. Це ми можемо спостерігати у творах «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна, який став найпершим теоретиком фентезі; «Відьомська доба», «Підземний вітер» та ін. М. та С. Дяченків. У фентезі показується приховане протиставлення технології та магії на користь останньої.

До наукової фантастики ми відносимо роман Володимира Винниченка «Сонячна машина» - перший науково-фантастичний роман в українській літературі. Чимало знавців літератури вважають його вершиною творчості письменника. Вихід цього твору став сенсацією в Україні, за словами М. Зерова, роман читали, як не одну українську книжку того часу, адже «Сонячна машина» стала першим фантастичним твором значного обсягу.

У жанрі «фентезі» працюють такі українські фантасти як М. та С. Дяченки [ 3; 3 ]. Їх повість «Підземний вітер» є наслідуванням драми-феєрії Лесі Українки, щоправда події відбуваються не на лоні природи, а у сучасному місті. [3; 4 ].

У цьому творі автори порушують дуже актуальні на даний час проблеми: місце людини в суспільстві, проблема духовності, кохання та ін. Йдучи в ногу з часом, вони переносять місце подій у сучасне місто, адже більшість населення тепер є урбанізованим. Порушуючи питання, що ж є важливішим у сучасному світі суспільне становище чи кохання та особисте щастя, Марина та Сергій Дяченки надають перевагу другому. Адже без особистого щастя визнання у суспільстві, слава - ніщо, вони спалахують і горять дуже швидко, перетворюючись у попіл.

Читаючи твори художньої фантастики, реципієнти знаходять там не лише змалювання вигаданого світу, щоб просто розважитися і відволіктися від реального. Дуже часто такі твори дійсно виконують функцію передбачення та застереження. Так, зі 108 «прогнозів» письменника-провидця Жуля Верна здійснилося 98, а із 86 «пророцтв» Герберта Уелса здійснилося 77. [ 5 ; 159 ]

Завдання сучасної освіти – не просто дати молодій людині певні знання, а навчити її здобувати їх самостійно, застосовуючи інформацію як в стандартних умовах, так і за умов постійних змін. Твори художньої фантастики, особливо сучасних авторів, у значній мірі сприяють цьому, оскільки допомагають у формуванні світогляду, нестандартному вирішенню проблем, пошуку власних шляхів виходу із складної ситуації.

Отже, на сучасному етапі фантастичні твори стають дуже популярними, охоплюють все більше коло читачів. Якщо раніше їх основною функцією вважалось розважання читачів, то зараз фантастика окреслює значне коло питань – від передбачення науково-технічного прогресу до з’ясування сенсу життя людини.

Список використаної літератури:


  1. Великий тлумачний словник української мови /Уклад. і голов. Ред. Т.В. Бусел.; Ірпінь; ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

  2. Винниченко В. Сонячна машина / Передм. О. Гнідан. – К. : Сакцент Плюс, 2005. – 640 с.

  3. Дяченко М., Дяченко С. Підземний вітер. К.: Джерела М., 2004. – 288 с.

  4. Лесин В. М., Полинець О. С. Словник літературознавчих термінів. – К.: Радянська школа, 1965. – с.400.

  5. Літературні вигадки, що стали реальністю// Шкільна бібліотека. – 2006. - №2. – С. 159.

  6. Назаренко М. Фантастика – вчора, сьогодні, завтра. // Зарубіжна література. – 2000. - № 6. – с. 11-12.

  7. Савчук Р. Фантастика… Фантастика? Фантастика! // Зарубіжна література. – 2000. - № 6. – с.1-2.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка