Міністерство освіти І науки україни уманський державний педагогічний університет



Сторінка7/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22

І. Постав у потрібному порядку геометричні фігури і обчисли вираз.

Використовуючи такого виду усний рахунок, ми ставимо собі за мету повторення геометричного матеріалу з учнями, розвиток їхньої уваги та абстрактного мислення. Учневі потрібно швидко зорієнтуватись, з якого виразу почати обчислення, яким буде наступний вираз (а це також геометрична фігура – відповідь).



Завдання 1.

Прослухайте уважно мою розповідь по видатну українську жінку і спробуйте назвати, хто це.

Перевірити правильність своєї думки ви зможете, розв’язавши вираз. Відповідь останнього виразу буде кодовим ключем (на дошці висить ілюстрація до розповіді).

Цікава, гарна, розумна жінка була здавна великим багатством України. З давніх часів кожний поважаючий себе чоловік мріяв мати за дружину українку. Королева Німеччини, Франції, велика Київська княжна, правнучка Ярослава. Поставлено їй пам’ятник. Люди з різних країн поклоняються її відданості своєму народові, чесноті, гідності. Генріх IV неодноразово домагався її руки, хоч мав багато дружин. Життя сімейне її не склалося, за постійні знущання вона хотіла отруїти Генріха IV. Ця жінка, забравши свого сина, втекла до Ватикану, вимагаючи поваги до себе і своїх прав.

Хтось здогадався, про кого йде мова?



  1. Роксолана – 96.

  2. Євпраксія – 48.

  3. Ярославна – 64.

ІІ. Обчислити вираз.

Користуючись на уроці таким видом усного рахунку, ми ставимо за мету повторення вивчених способів усного рахунку і працюємо над удосконаленням обчислювальних навичок учнів.



Завдання 1.

Діти, я хочу вам розповісти при чудову людину, борця за свободу України і українського народу, про людину, якою пишається весь український народ. Перевірити правильність своєї думки ви зможете, розв’язавши вирази. Число, яке найчастіше буде повторюватись у відповідях, є кодовим ключем (на дошці висить ілюстрація до розповіді).

Це справжній лицар, дуже відважний. Літописець описує його так: «... був хоробрий, легкий на ходу, як барс; у похід не возив із собою ні казанів, ні наметів, спав на повсті, підмостивши у голові сідло і, як ішов із ким воювати, то посилав наперед себе своїх послів, щоб вони оповістили про те ворогів, кажучи: «Іду на Вас». Це він робив для того, щоб вороги мали час підготуватися до бою. Він вважав, що не по-лицарськи несподівано, потайки на когось нападати. Це був князь-вовк. Загинув він у нерівному бою з печенігами. Печенізький князь зробив чашу з його черепа, окував її золотом і на банкетах пив з неї вино [9, 18].
82 – 23 77 – 19 64 + 35 64 – 63
35 + 48 27 + 27 98 – 40 25 + 57


  1. Олег – 82.

  2. Святослав – 58.

  3. Кий – 99.

ІІІ. Виконай цікаві завдання.

Використовуючи такого виду усний рахунок, ми ставимо собі за мету удосконалювати обчислювальні навички учнів, вміння швидко виконувати обчислення багатоцифрових прикладів. Прагнемо повторити вміння учнів орієнтуватися у постановці багатоцифрових чисел у порядку зростання , спадання.

Такий вид роботи зацікавлює дітей, збагачує їх науковий кругозір і змушує бути уважними до кінця виконання завдання.

Завдання 1.

Послухайте уважно розповідь про птаха-щастя і спробуйте назвати його.

Перевірити правильність своєї думки ви зможете, розв’язавши вирази. Відповіді поставте у порядку зростання( спадання ).

Такий вид роботи зацікавлює дітей, збагачує їх науковий кругозір і змушує бути уважними до кінця виконання завдань.

Летять птахи. У кожного птаха шия довга. А ноги ще довші. І шия, і ноги в одну лінію витягнуті. Летять вони один за одним. Їх політ на клин схожий. Один птах попереду, а інші – у два ряду за ними. Височенний птах. За метр висотою. Весь білий, тільки кінці на крилах чорні. А ноги, що чобітки, червоні. Неначе із казки з’явився.

Люди з давніх-давен називають його птахом-щастя.



  • Про якого птаха йде мова ?

  • Розшифруйте назву птаха, розв’язавши приклади.

Відповіді поставте у порядку зростання.
Р – 420 : 6 Ь – 80 * 6 А – 160 : 2 Ж – 280 : 7

У – 350 : 7 Л – 800 : 2 Е – 40 : 5 В – 300 : 3




40

50

70

80

100

200

400

480
























Також можна організувати як фронтальну, так і індивідуальну за диференціальними завданнями різного рівня складності самостійну роботу.

У кінці уроку, присвяченого вивченню нового матеріалу, метод самостійної роботи можна використовувати досить часто. Для цього необхідно мати дидактичний матеріал у вигляді карток з різноманітними завданнями, тести (див. додаток). Користуючись ними, можна швидко організувати самостійну роботу. Але важливо врахувати, щоб різні типи вправ або задач давали учням можливість розглянути вивчений матеріал із різних сторін.

Групові роботи не можуть проводитись часто під час вивчення нового матеріалу. Їх можна організувати тоді, коли теоретичний матеріал не містить складних теоретичних понять, не вимагає показу демонстраційних дослідів тощо. В умовах спільного повторення ліквідується можливість прогалин у засвоєнні, учні надають один одному допомогу, пояснюють помилки, неточності, спільно обговорюють висновки [8, 17].

Наприклад. Тема. Паралелограм. Його знаки і властивості. 8 клас. Застосовується інтерактивна технологія «Ажурна пилка». На попередньому уроці учитель роздав кожному учневі картку певного кольору з номером на ній (від 1 до 6). Сформувалося 5 груп по шість осіб у кожній (домашні групи). Групи отримали завдання (записані на картках).

«Червоні»: сформулювати, довести та пояснити на прикладі ознаку паралелограма (за діагоналями).

«Сині»: сформулювати, довести та пояснити на прикладі ознаку паралелограма (за протилежними попарно рівними сторонами).

«Жовті»: сформулювати, довести та пояснити на прикладі ознаку паралелограма (за двома протилежними рівними і паралельними сторонами).

«Зелені»: сформулювати, довести та пояснити на прикладі властивість діагоналей паралелограма.

«Фіолетові»: сформулювати, довести та пояснити на прикладі властивість протилежних сторін і протилежних кутів паралелограма.

Вправа будується за такими етапами:

1) Учням пропонується об’єднатися у групи відповідно до кольору картки, яку вони отримали («домашні» групи). У «домашніх» групах учні обмінюються інформацією, проводять взаємоопитування, розв’язують завдання, підготовлені вдома;

2) Учитель пропонує учням об’єднатися у групи відповідно до своїх номерів («експертні» групи). У кожній «експертній» групі опиняються представники з кожної «домашньої» групи. Учасники та учасниці формулюють, доводять та показують на прикладах застосування ознак та властивостей паралелограма, які вивчали у «домашній» групі.

У зошитах записується доведення ознак та властивостей паралелограма.

3) Учитель пропонує учням об’єднатися у «домашні» групи, учасники яких обмінюються між собою інформацією, отриманою в «експертних» групах (формулюють і відновлюють хід доведення кожної з ознак та властивостей паралелограма; на прикладах показують їх застосування);

Для узагальнення і закріплення нового навчального матеріалу учні класу об’єднуються у загальне коло для підведення підсумків уроку.

Однак важливим є не тільки зміст навчального матеріалу, а й процес розумової діяльності учнів, спрямований на його вивчення, тобто все те, що розвиває творчу думку школярів, учить їх мислити, систематизувати, узагальнювати і, головне, працювати самостійно [3, 19].



Отже, педагогам, батькам необхідно пам’ятати, що своєчасне виявлення та стимулювання творчого мислення забезпечить можливість найбільш повної реалізації творчого потенціалу дітей у цілому.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Моляко В.А. Психология творческой деятельности. – К.: Знання, 1978. – 47 с.

  2. Одаренность и возраст. Развитие творческого потенциала для детей: Учебное пособие / Под. ред. А.М. Матюшкіна. – Москва – Воронеж, 2004. – 191 с.

  3. Яковицкая Л.С. Опыт изучения влияния образовательной среды на творческие способности подростков // Обдарована дитина. – 2004. – № 4. – С. 19.

  4. Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема // Обдарована дитина. – 2005. – № 6. – С. 2.

  5. Галузінська М.Г. Самостійна навчальна діяльність учнів – перший крок до творчості // Обдарована дитина. – 2005. – № 10. – С. 8-13.

  6. Череповська Н.І. Виявлення та стимуляція розвитку творчого потенціалу дітей // Обдарована дитина. – 2006. – № 1. – С. 18.

  7. Шуба М.Ю. Занимательные задания в обучании математики. – М.: Просвещение, 1995.

  8. Шишков С.Е., Кальней В.А. Школа: моніторинг качества образования. – М.: Педагогическое образование России, 2000.

  9. Енциклопедія для детей. Математика. Т. 11. – М.: Аванта +, 2004.



УДК 378+93(07)

П.І. Горохівський

к. пед. н., доцент

кафедри всесвітньої історії

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
РОЛЬ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ
У статті висвітлюються можливості впливу навколишнього природно-історичного середовища (ландшафту, землі з археологічними пам’ятками у ній, пам’яток історії та культури) на формування особистості студентів-істориків. Аналіз організації і проведення археологічної практики та екскурсійної роботи на факультеті показує, що зростає ефективність навчально-виховного процесу, формування історичної і національної самосвідомості, підвищується рівень фахової підготовки майбутніх вчителів історії.
The article deals with the possibilities of the influence of the surrounding nature and history environment (i. e. landscape, ground with archeological finds in it, gites of history and culture) on personality formation of the students of History Departments. The analysis of organization and carrying out of archeological excavations during archeological practice and excursion work at the Department shows the increase in the effectiveness of educational process and formation of the historical and national self consciousness, in the level of specialized training of the future History teachers.
Сьогодні все починається з учителя: і урок, і учень, і школа, і свідомість, і духовність, і навіть саме суспільство та єдність дій членів суспільства у боротьбі за розбудову процвітаючої Української держави [1, 28].

Про величезне значення духовності, духовної культури писав В. Сухомлинський: Духовність і духовна культура особистості – це формування її свідомості, світогляду, включення в етнографічне, політичне й культурне життя народу; уклад життя сім’ї, народу, нації. Формування духовної культури особистості є одним із найважливіших завдань загальноосвітньої, професійної і вищої школи.

У концепції виховання дітей і молоді у національній системі освіти України підкреслюється, що «ідеалом виховання на сучасному етапі є високоосвічена, професійно компетентна, усебічно розвинена особистість, наділена глибоко національною свідомістю й державницькою відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими, тілесними, духовно-моральними й естетичними, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативою» [1, 48-53].

Формування майбутнього педагога-вчителя історії відбувається під впливом багатьох факторів, найголовнішим з яких є навчання і виховання у стінах вищого навчального закладу, самовиховання, вплив соціального середовища, засобів масової інформації, тощо. Проте досить вагомим чинником впливу на цей процес формування є навколишнє природно-історичне середовище: найунікальніше і неповторна природа, культурно-історичні пам’ятки, пам’ятні місця, пов’язані з історичним минулим народу, в тому числі й археологічні пам’ятки.

Проблема місця і ролі природно-історичного середовища у формуванні особистості студентів, на наш погляд, є надзвичайно актуальною, поскільки містить значний потенціал для підвищення ефективності навчально-виховного процесу на історичному факультеті.

Існують окремі дослідження про формування національної свідомості учнів загальноосвітньої школи засобами туристсько-краєзнавчої роботи [3]; з методики навчання і виховання засобами історичного краєзнавства у системі освіти України [4]. Написані навчальні посібники з історичного краєзнавства [5].

Проте всі вони стосуються роботи уже сформованого учителя історії, якого важливо підготувати ще під час навчання у вищому навчальному закладі.

Завданнями цієї роботи є: проаналізувати досвід роботи у цьому напрямку на історичному факультеті нашого університету; визначити головні чинники природно-історичного середовища, які можуть впливати на процес формування усебічно розвиненої особистості студента; з’ясувати механізм їх впливу на студентів-істориків; визначити завдання з удосконалення цього процесу.

Перші уявлення про природно-історичне середовище студенти отримують ще у навчальних аудиторіях. На лекціях з археології України студенти дізнаються про найдавніший період краю, археологічні культури, носії яких проживали у населених пунктах Уманщини. Більш детальну інформацію вони отримують про майбутні об’єкти під час літньої археологічної практики: Легедзине, Доброводи, Косенівку, Аполянку тощо. Під час лекцій з історичного краєзнавства вони дізнаються про історичний процес, що проходив на землях Уманщини, ознайомлюються з найважливішими подіями, які відбувалися у тих чи інших населених пунктах. Слід зазначити, що землі нашого краю насичені фактами, що свідчать про боротьбу народу з поневолювачами і про його звитяжну працю.

Певні уявлення про історію краю студенти отримують під час екскурсій в Уманський краєзнавчий музей, особливо у відділ найдавнішої історії.

Таким чином, протягом навчального року здійснюється велика підготовча робота, яка має на меті сформувати у студентів стійкий інтерес до історії краю, виробити у них бажання брати участь у його дослідженні.

Польова археологічна практика сприяє закріпленню знань, отриманих студентами під час навчання, набуттю конкретних навичок, пов’язаних з дослідженням археологічних пам’яток [6, 3]. Перед нею поставлені надзвичайно високі цілі: навчальна, наукова і виховна. Зокрема, виховна мета полягає у тому, щоб учити студентів жити у колективі, дотримуватися правил співжиття, вчити долати труднощі, формувати певні риси характеру: витривалість, волю, витримку, толерантність, почуття поваги, взаємодопомоги, самоорганізації. Студенти вчаться жити у злагоді з природою. Вже саме облаштування наметового містечка у яблуневому саду в Легедзиному або на мальовничій окраїні с. Доброводи викликає у студентів хвилю емоцій. Половину фотокарток, які вони роблять на згадку, містять природні краєвиди.



Навколишнє середовище впливає на психологічний стан студентів. Навіть рідкі прояви негоди вони сприймають позитивно. Теплі літні вечори, пташиний спів, полум’я вогнища створюють незабутній романтичний настрій, який залишається на все життя. Студенти-п’ятикурсники на запитання: «Що вам найбільше запам’яталося за роки навчання в університеті?» – неодмінно називають археологічну практику.

Дорога, яку студенти щоденно долають до місця розкопок, не зважаючи на значну відстань, не втомлює.

Об’єкт археологічних розкопок, як правило, знаходиться у досить мальовничій місцині, як наприклад, у Косенівці, Легедзиному.

Перед початком розкопок керівник експедиції або директор заповідника «Трипільська культура» В. Чабанюк ознайомлює студентів з топографією поселення, плануванням жител, історією дослідження об’єкту. Відбувається своєрідна натуралізація теоретичних знань, отриманих під час лекцій. Студенти на своїх планах схематично зарисовують річки, що протікали у давній місцевості і утворили мис, на якому трипільці спорудили своє поселення. Вони переконуються у доцільності вибору трипільцями місця проживання, яке забезпечувало гармонію співіснування людей і природи.

У свідомості студентів поступово формується розуміння історичного і природного фону, на якому жили і творили давні поселенці.

Проте найбільше емоцій викликає сам процес розкопок. Навіть під час найважчого етапу дослідження – зняття перекривного шару ґрунту, має місце своєрідна інтрига – можливість знайти фрагменти посуду, виробів з каменю, уламків антропоморфних чи зооморфних фігурок, які потрапили у верхні шари ґрунту внаслідок глибокої оранки землі. І коли такі знахідки трапляються, радості студентів не має меж.

Під час практики вони ведуть археологічні щоденники, у які зобов’язані заносити дані про знахідки. Проте замість сухої, лаконічної інформації записи більшості студентів сповнені емоціями, переживаннями. Студент Сергій К., нині вже випускник, зокрема записав про один день: «… Сьогодні ми з В’ячеславом знайшли ритуальну жіночу статуетку і фрагменти горщика … Всі покинули роботу і збіглися поглянути, потримати у руках … Після роботи ми йшли до табору, ледь переставляючи ноги. Але всі мали у голові одну думку: «Ми ж археологи «, і тихо пишалися цим …»

Студентка Людмила Я. записала: «Сьогодні у мене чи не найщасливіший день у моєму житті, я знайшла кубочок. Маленький, але дуже красивий. І раптом подумала, що, напевне, таке ж щастя відчував і той, невідомий мені, трипільський гончар, коли виготовив цей виріб …»

Студент Віктор С. записав: «… Сьогодні, нарешті, і мені повезло, я знайшов великий фрагмент горщика з візерунком … Хотілося б побільше дізнатися про роботу трипільських майстрів …»

Студент Дмитро П. записав: «Тепер я нарешті зрозумів, що ці черепки, які ми так старанно викопуємо, це не сміття, яке заважає обробляти землю, а цінна пам’ятка культури …»

Особливе захоплення у студентів-практикантів викликав фрагмент обмазки трипільського житла, на якому був чіткий відбиток долоні трипільської жінки, яка, обмазуючи стіни житла, залишила свій «автограф». Студенти по черзі доторкалися своїми долонями до відбитка на глині, ніби вітаючись із далекими предками.

Чим більше студенти працювали, тим більше проникалися повагою і до давніх людей, і до археології, яка дає їм можливість доторкнутися до часу. Саме на археологічній практиці студенти відчули себе справжніми істориками, осягнули свою причетність до минулого, до землі, на якій вони живуть і працюють.

Не є дивним той факт, що окремі із них просилися в експедицію і в наступні роки. Серед студентів-істориків є і такі, що працювали 3 сезони.

Проте не лише дослідження поселень трипільської культури справили величезний вплив на студентів. На формування їх історичної свідомості, на вироблення у них почуття патріотизму, почуття відповідальності за минуле нашого народу, певний вплив мали й інші історичні об’єкти на території тих населених пунктів, де студенти проживали, зокрема: кургани скіфів і ямників, які відвідували студенти у селах Легедзиному, Доброводах, Косенівці; пам’ятний знак при в’їзді у с. Легедзине на честь воїнів-прикордонників і їх собак-вівчарок, які дали бій фашистським загарбникам у липні 1941 року. Зокрема, студенти, які зараз навчаються на п’ятому курсі, брали участь в урочистостях, присвячених відкриттю цього пам’ятного знака у липні 2003 року; пам’ятний камінь у с. Косенівці на місці хати генерала Дерев’янка тощо.

Велике враження на студентів справила розповідь директора заповідника В. Чабанюка про історію села Легедзине. Це не просто лекція, а розповідь-екскурсія, під час якої він показує поля, на яких умирали борці за незалежність України в роки національно-визвольних змагань і громадянської війни.

Історія краю, а отже і Батьківщини стає ближчою до душі кожного студента, зрозумілішою і ближчою. Вони починають розуміти, що земля, на якій вони живуть, є не лише місцем для праці і відпочинку, а безцінною скарбницею, хранителькою пам’яті про трудові і бойові звитяги їх далеких і близьких предків.

На початку другого курсу на підсумковій конференції студенти-практиканти звітують перед керівництвом факультету і студентами-першокурсниками про те, чого навчилися, про що дізналися, діляться своїми враженнями. Музично-пісенні композиції, з якими виступає кожний загін, складаються із власноруч написаних віршів, пісень, присвячених трипільській культурі, археологічній практиці.

Згідно сценарію, кожному студенту-практиканту крім подяки від керівництва експедицією, факультету, вручають невеличкий пакетик, у якому грудка землі з маленьким шматочком кераміки з розкопу і три колоски пшениці з поля, на якому колись вирощували хліб трипільці. І вже наповнена глибоким змістом звучить клятва археолога: «Присягаємо Богом, Сонцем, Землею, Водою, що будемо гідними пам’яті предків і спрямуємо всі свої сили на пізнання минулого, його осмислення і передачу наступним поколінням. Обіцяємо опанувати всіма необхідними знаннями і стати справжніми Хранителями Часу!»

Важливим чинником формування історичної свідомості студентів-істориків є організація і проведення екскурсій по історичних місцях. Зокрема, викладачі кафедри всесвітньої історії В.В. Сокириська, Я.М. Горохівська, З.В. Священко, кафедри історії України З.О. Возна та ін. організовують поїздки у м. Чигирин, включаючи с. Суботів, Мельники, де знаходиться знаменитий Холодний Яр, Мотроненський монастир, у Київ, Львів. Ознайомлення з населеними пунктами, де проходили важливі події у житті народу, справляє незабутнє враження на студентів. Історія країни стає їм набагато зрозумілішою, ближчою. У них формуються чіткі просторові уявлення, бажання пізнавати історію країни. Цікавим з цього приводу є досвід викладача кафедри всесвітньої історії Я.М. Горохівської. Організовуючи студентів на екскурсії, вона привчає їх до самоорганізації, ініціативності, формує якості керівника колективу. Завдяки цьому студенти-четвертокурсники вже самі організовують поїздки по пам’ятних місцях України. Зокрема, у жовтні цього року група студентів здійснила поїздку по землях Львівщини, у Рахів, здійснила сходження на найвищу гору Карпат Говерлу.


Таким чином, залучення природно-історичного середовища до навчально-виховного процесу шляхом поєднання інтелектуального і психо-емоційного чинників сприяє більш ефективному формуванню усебічно-розвиненої особистості, вихованню почуття патріотизму, поваги до минулого свого народу, до землі, яка є своєрідною скарбницею пам’яті; розвитку історичної, а отже і національної самосвідомості студентів – майбутніх фахівців – педагогів. Інтелектуально, фізично, духовно розвинений вчитель зможе успішно виховувати підростаюче покоління.

Процес формування таких майбутніх вчителів історії буде більш ефективним, якщо значно піднести рівень організації екскурсій по історичних місцях; організувати вивчення історії тієї місцевості, де народився кожен студент шляхом дослідження території і написання звітів про археологічні пам’ятки, розвідок про історичні події, видатних діячів, зрештою, написання історії свого краю; запровадити інтегрований спецкурс з історичного краєзнавства, який сприяв би виробленню у студентів навичок організації археологічних етнографічних досліджень, роботи з писемними джерелами, усною народною творчістю; використанню їх у майбутній роботі у школі; під час вивчення курсу «Методика викладання історії в школі» більше годин відвести на вивчення методики організації історико-краєзнавчої роботи у школі.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка