Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка16/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   87

Єрмаченкова Юлія Володимирівна


курсант 3-го курсу факультету міліції громадської безпеки
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Шаблистий Володимир Вікторович

ПРОБЛЕМА ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ


Актуальність теми полягає в тому, що злочинність серед неповнолітніх сьогодні являється великою проблемою серед. Злочинність – соціальне зло, а серед неповнолітніх – багаторазово збільшене зло. Неповнолітні становлять таку вікову групу дітей, які перебувають в періоді психофізіологічного та соціального зростання, якому притаманне рольове експериментування. Через відсутність життєвого досвіду підліток не спроможній правильно оцінити ситуацію, що склалася, і, як наслідок, він вступає в конфлікт, що може призвести до порушення  закону. З кожним роком в Україні зростає рівень злочинності серед неповнолітніх.

За 6 місяців 2011 року неповнолітніми в Україні скоєно 11 тис. 781 адміністративне правопорушення, що на 59,4% більше, ніж за аналогічний період 2010 року. Про це йдеться в листі «Про стан злочинності серед неповнолітніх у І півріччі 2011 та основні завдання органів управління освітою щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх» Міністерства освіти та науки, молоді і спорту України, оприлюдненому на офіційному сайті відомства. Що стосується злочинів, то за цей період неповнолітні скоїли їх 4 тис. 551, що на 3% більше, ніж у січні-червні 2010 року.

Неповнолітній – особа у віці до 18 років. Особа вважається такою, що досягла повноліття не в день народження, а починаючи з наступної доби.

Кримінальна відповідальність настає за умови, що діяння вчинила особа, якій виповнилось 16 років. За виключний перелік злочинів [2] кримінальна відповідальність встановлена з 14-ти років.

Неповнолітні, які вчинили передбачені кримінальним законом діяння у віці до 16 років або більш тяжкі злочини у віці до 14 років, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності ні за яких умов. Діяння розглядаються районними (міськими) комісіями в справах неповнолітніх, які до них застосовують заходи виховного впливу.

Навіть тоді, коли неповнолітній вчинив діяння у віці, з якого настає кримінальна відповідальність, але воно не становить великої суспільної небезпеки, він також може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови, що виправлення та перевиховання цього підлітка можливе без застосування кримінального покарання.

Розглядаючи проблему злочинності серед неповнолітніх сьогодні, на нашу думку, необхідно виділити сукупність обставин та факторів, що сприяють її збільшенню. Їх дуже багато. Але одним з основних цих факторів неодмінно є сім’ї, в якій виховуються майбутні правопорушники і злочинці. Існують такі сім’ї, де дітям ще з дитячого садка приділяють недостатньо уваги, закривають очі на їх погану поведінку, безвідповідальне ставлення до оточуючого світу та людей, заохочують їх розбещеність та примхи, сприяють набуттю ними поганих звичок. Сукупність всіх цих якостей надалі може стати способом життя, що неухильно приведе таку людину на злочинний шлях. Іншим фактором є безцензурний показ кіно та відеофільмів, які своїм змістом провокують молодь до імітації поведінки «героїв» кривавих та насильницьких стрічок, порнофільмів тощо. Втілення такої поведінки у власне життя підлітка із недостатньо стійкою психікою чи відсутністю моральних цінностей також допомагає йому знайти своє «місце» у світі. Прагнення до задоволення життєвих потреб за прототипом західного образу життя тягне за собою розповсюдження у підлітків бажання наживи будь-яким, у тому числі й кримінальним способом.

Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце повинна зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже з дитячого садка й початкових класів школи, коли закладаються основи характеру, ставлення до оточуючих, поведінки в побуті. Що сьогодні робиться в цьому плані? Небагато. Не все можливе робить і школа, хоч саме вона повинна нести моральну відповідальність за вчинки своїх вихованців.

У кримінологічних джерелах нормативно-правове забезпечення (правові основи) профілактики, запобігання та припинення злочинів, зазвичай, розуміється у пасивній формі як сукупність юридичних документів, норм, законів і підзаконних актів, що регулюють діяльність органів влади, місцевого самоврядування, інших суб’єктів щодо недопущення вчинення злочинів [1, с. 124; 2, с. 194–198].

Для досягнення ефективних результатів по боротьбі зі злочинністю неповнолітніх, необхідно застосовувати систему індивідуальних виховних заходів повною мірою враховуючи вікові (фізичні) і психологічні особливості неповнолітніх правопорушників, оскільки у вичинюванні злочинів основна роль належить особистим якостям. Але психологічний механізм злочинної поведінки полягає не лише в особистих поглядах і потребах, а й в характері його відносин з групою взаємодіючих з ним осіб. Практиці відомі випадки, коли стримані, з позитивними рисами неповнолітні особи під впливом групи ставали агресивними і вчинювали злочини з проявом жорстокості. На підставі цього важливим завданням запобігання цього виду злочинності є своєчасне виявлення групі з антисуспільною орієнтацією, але які ще не стали на шлях вчинення злочинів. Генезис злочинів неповнолітніх завжди так чи інакше пов’язаний з «зіпсованими стосунками» з суспільством, окремими його соціальними ланками та інститутами (сім’єю, оточенням у побуті, навчанні, трудовими колективами, ровесниками).

Серед багатьох проблем правового виховання трудящих важливою є боротьба із злочинними проявами серед неповнолітніх. Проте, незалежно від стану злочинності, вирішальною умовою підвищення ефективності боротьби з нею є законність у діяльності правоохоронних органів. У зв’язку з цим суттєве значення має дотримання всіх гарантій прав неповнолітніх осіб, які за вчинення злочинів притягаються до кримінальної відповідальності.

У більшості неповнолітніх, які скоїли злочини, є стійкі відхилення від стандартних норм моралі, що проявляється у відсутності в них позитивних установок. Найбільш характерними ознаками є егоїзм та індивідуалізм, злоба, грубість, впертість, розпусність, несерйозне відношення до життя та інше. Це відображається, перш за все, на емоційному фоні як вчинення злочину так і проведення окремих слідчих дій за їх участю.

Багато вчених роблять акцент на тому, що вивчаючи особистість неповнолітнього злочинця, необхідно виявляти його інтереси, рівень освіти, взаємовідносини в трудовому або навчальному колективі, оскільки ці фактори мають велике значення для формування його ціннісних орієнтацій, правил поведінки, проявлення себе в суспільстві, побудови взаємовідносин з іншими людьми, що в свою чергу може біти використане слідчим для налагодження психологічного контакту із неповнолітнім злочинцем [3, с.13].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Криминология: учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – М. : Юристъ, 1995. – 512 с.

  2. Яровий А. Проблеми правового регулювання діяльності установ виконання покарання для неповнолітніх / А. Яровий // Вісник Академії правових наук України 1999 № 3.

  3. Производство дознания по уголовным делам о преступлениях несовершеннолетних / Б. Б. Булатов, О. Х. Галимов, С. И. Гирько, А. Г. Калугин, Е. И. Майорова, В. В. Николюк, О. И. Цоколова, Ж. В. Эстерлейн: Учебно-практическое пособие. – М.: ВНИИ МВД России, 2003.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка