Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка17/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   87

Задорожня Вікторія Олександрівна


курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Пашнєв Дмитро Валентинович

МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КІБЕРЗЛОЧИНИ


Розвиток комп’ютерних інформаційних технологій зумовлює не тільки прогресивні зміни в економіці, але й негативні тенденції розвитку злочинного світу, появу нових форм і видів злочинних посягань. Це виявляється в тому, що зловмисники активно використовують у своїй злочинній діяльності новітні комп’ютерні засоби і технології. Розповсюдження комп’ютерних вірусів і дитячої порнографії, шахрайство з пластиковими платіжними картками, розкрадання грошових коштів з банківських рахунків, комп’ютерний тероризм – це далеко не повний перелік злочинів, сукупність яких отримала широковживану назву «кіберзлочинність».

В сучасному світі, в якому з великими труднощами реалізуються процеси глобалізації, інформаційні відносини завдяки мережі Інтернет вже давно стерли кордони. Аналогічно, правопорушення, спрямовані проти них, містять широко доступні можливості «транскордонності» – зловмисники, напевне, давно мріяли вчиняти злочини на відстані, безпосередньо не знаходячись на місці злочину, не контактуючи із жертвою віч-на-віч, що з успіхом дозволяють їм робити комп’ютерні технології.

Проте в міжнародних відносинах ще далеко до ліквідації поняття «юрисдикція держави», отже відповідальність особа, що вчинила злочин, повинна нести відповідно до законів певної держави. При цьому загальноприйняті принципи дії закону про кримінальну відповідальність у просторі дозволяють винним особам уникати відповідальності. Зокрема, у ч. 1 ст. 7 і в ст. 8 КК України закріплені такі принципи дії кримінального закону у просторі, як принцип громадянства, універсальний і реальний принципи. Відповідно до них: 1) громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК України як правило, тобто, якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України; 2) іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК України як виняток, тобто, якщо це прямо передбачено міжнародними договорами України або якщо вчинений ними злочин, передбачений КК України, є особливо тяжким злочином проти прав і свобод громадян України або інтересів України [1, с. 42].

Це підкреслює важливість уніфікації кримінальної відповідальності за кіберзлочини на міжнародному рівні. Адже при суттєвій відмінності норм кримінального права в країні вчинення злочину та в країні громадянства чи постійного перебування винної особи у разі відсутності міжнародних домовленостей, притягти її до відповідальності практично неможливо.

Найбільш важливий та ефективний крок в цьому напрямку було зроблено з прийняттям Конвенції про кіберзлочинність [2; 3], яка спочатку розроблялася для держав Європейського союзу, проте з ростом суспільної небезпеки кіберзлочинності була визнана і іншими країнами, які до неї приєдналися: її підписали 46 країн, включаючи 4 країни, які не є членами Ради Європи, і 23 з них вже ратифікували її. Реформи по боротьбі зі злочинністю в Інтернет мережі, які базуються на керівних принципах Конвенції, здійснюються також в Аргентині, Бразилії, Єгипті, Індії, Нігерії, Пакистані й Філіппінах [4, с. 88].

Визначальним стосовно кримінальної відповідальності в Конвенції є список правопорушень, які є кіберзлочинами (ст. 2-11), та встановлення юрисдикції країни у випадках, коли таке правопорушення вчинене: на її території; або на борту судна, яке плаває під прапором країни; або на борту літака, зареєстрованого відповідно до законодавства країни; або одним з її громадян, якщо таке правопорушення карається кримінальним законодавством у місці його вчинення, або якщо правопорушення вчинено поза межами територіальної юрисдикції будь-якої Держави (ст. 22).

Україна ратифікувала Конвенцію лише з двома застереженнями, тільки одне з яких стосується кримінальної відповідальності [5]. Аналіз КК України дає підстави для висновку, що кримінальна відповідальність за кіберзлочини в Україні відповідає міжнародним стандартам.

Проте для повноцінної міжнародної протидії кіберзлочинності залишається низка перешкод, адже лише невелика частина країн, які підписали Конвенцію, ратифікували її, досі навіть не підписали її дві держави, які впливають на світовий порядок та є лідерами за кількістю кіберзлочинів, – Росія та Китай. США ж ратифікували Конвенцію, проте ці три провідні світові держави, в принципі позитивно оцінюючи Конвенцію, виступають з власними ініціативами щодо впорядкування на глобальному рівні питань кібербезпеки, які не лише мало узгоджуються між собою, а й суперечать одне одному [5]. Залишається сподіватися, що світ під впливом інтеграційної природи нових інформаційних відносин та під загрозою нових, пов’язаних з ними, небезпек, зуміє знайти спільну мову та об’єднати зусилля у протидії кіберзлочинності на основі положень Конвенції, які спільними зусиллями можуть бути удосконалені.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка - 7-ме вид., переробл. та до- пов - К.: Юридична думка, 2010 - 1288 с. – С. 42.

  2. Конвенція про кіберзлочинність [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Законодавство. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_575.

  3. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Законодавство. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_687.

  4. Протидія кіберзлочинності в Україні: правові та організаційні засади: навч. посіб. / [О.Є. Користін, В.М. Бутузов, В.В. Василевич та ін.]. – К. : Скіф, 2012. – 728 с. – С. 88.

  5. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність» від 07.09.2005 р. № 2824-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Законодавство. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2824-15.

  6. Дубов Д. В. Майбутнє кіберпростору та національні інтереси України: нові міжнародні ініціативи провідних геополітичних гравців : аналіт. доп. [Електронний ресурс] / Д. В. Дубов, М. А. Ожеван ; Національний інститут стратегічних досліджень. – К. : НІСД, 2012. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Kyberprostyr-17541.pdf.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка