Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка29/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   87

Корнійчук Катерина Олександрівна


курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих
Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Черевко Кирило Олександрович

ДО ПИТАННЯ ПОЧАТКУ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ


Життя є найвищою соціальною цінністю і насамперед охороняється державою. Початок виникнення права на життя у кожній країні визначається по-різному. В Україні право на життя виникає з початку фізіологічних пологів, тобто появи будь-якої частини тіла. У зв’язку з цим в нашій державі між вченими і самою державою виникла дискусія щодо моменту виникнення права на життя.

Кримінальний Кодекс України говорить, що «Початком життя вважається початок фізіологічних пологів». Кримінально-правова охорона має певні правові межі, оскільки вона починається з моменту виникнення права на життя і припиняється з його втратою. Право на життя виникає з появою самого життя і втрачається зі смертю людини.

З медичної точки зору життя людини починається в той момент, коли в організмі матері зливаються дві статеві клітини: жіноча – яйцеклітина і чоловіча – сперматозоїд. При цьому в ядрі новоутвореної клітини (зиготи) зустрічаються 23 материнські і 23 батьківські хромосоми [1].

Американський доктор Ернст Хант зазначає: «Запліднена яйцеклітина – не просто клітинна маса без особливих своїх власних характеристик. Це повністю і абсолютно є життя людської істоти, і вона має теж життя, яке має новонароджене немовля, дитя, підліток і зріла людина» [5].

Згідно до коментарю Хім’як Ю.Б. аналізується відповідність кримінально-правового захисту життя правовим позиціям ЄСПЛ. Визначено, що у його рішеннях, як правило, не визначається початковий та кінцевий моменти життя. Лише Європейська комісія з прав людини у рішенні по справі «Н. проти Норвегії» зазначила, що право на життя не належить дитині, яка ще повинна народитися. Однак, для держав учасниць була залишена можливість визначати початковий момент життя людини у національному законодавстві. На підставі аналізу наукової літератури, законодавства України підтримана точка зору про те, що початковим моментом життя потрібно визнавати момент появи з організму матері частини тіла новонародженого за умови наявності у нього серцебиття.

У юридичній літературі стосовно питання початку кримінально-правової охорони життя людини існують різні точки зору.

Згідно з думкою Павленко Т. А. початком життя людини є народження (формування) головного мозку, а саме: досягнення плодом повних 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку. З цього моменту виникає право на життя і повинна починатися його кримінально-правова охорона[5].

Початковим моментом життя в кримінально-правовому розумінні, на думку Старко О. Л., є поява будь-якої частини тіла дитини з утроби матері, коли з’являється об’єктивна можливість впливу на тіло дитини. Питання про початок життя дитини, яка народилась внаслідок кесаревого розтину вирішується аналогічно[3].

О.В. Лукічев називає первинним моментом кримінально-правової охорони життя людини появлення в процесі пологів будь-якої частини тіла дитини поза утробою матері[2].

Згідно з позицією О.М. Красикова таким моментом треба вважати час, коли констатується повне витіснення або виймання продукту запліднення з організму породіллі, тобто коли плід відділився від утроби вагітної жінки (за винятком не перерізаної пуповини) і в нього з’явилися дихання, серцебиття, пульсація пуповини або мимовільні рухи мускулатури[4].

На нашу думку, для нашої країни недоречно вважати початком життя – момент зачаття, тому що перед Україною постане питання про заборону абортів що призведе до попиту їх закордоном або ж до проведення їх незаконно. Ми погоджуємося з думкою Павленко Т. А, що кримінально-правова охорона життя повинна починатися з моменту досягнення плодом повних 22 тижнів внутрішньоутробного розвитку, тому що саме тоді плід може відчувати, рухатися,чути, що доведено на науковому рівні в медицині. У зв’язку з цим в Україні зменшиться вбивств плоду до їхнього народження і використання їх для збагачення шляхом продажу на стовбурові клітини або ж інших злочинів, що дуже, нажаль, поширено в Україні серед медичних працівників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Є.Є. Шунько, О.О. Костюк, кафедра неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика 2006р.

  2. Лукичев О.В. Детоубийство: уголовно-правовая и криминологическая характеристика. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 1996. – 200 с.

  3. Старко О. Л. «Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини»

  4. Красиков А.Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России. – Саратов: изд-во Саратов. юрид. ин-та, 1996. – 122 с.

  5. Павленко И. Безмолвный крик // Здоровье. 1992. N 1. С 7.

Коровко Неля Володимирівна


курсант 3-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Шевченко Ольга Вікторівна

ЮРИДИЧНИЙ АСПЕКТ МЕДИЧНОЇ ПОМИЛКИ


На сьогодні проблема відповідальності за медичну помилку в нашій країні ґрунтовно не розглядалася, оскільки солідарність лікарів та медичного персоналу допомагає приховувати такі випадки від суспільства.

У США від необачності медиків кожного року помирає 50-100 тисяч чоловік, у Великобританії – 70 тис., у Німеччині – 100 тис., в Італії – 90 тис. пацієнтів. Більше того, в США помилки медиків займають 5-те місце серед причин смертності: кожні 15 хвилин в цій країні з вини лікарів чи медичного персоналу вмирають п’ятеро людей [1, с. 37]. Становище в Україні в цьому відношенні не краще. Однак статистика лікарських помилок в нашій країні практично недоступна через їх високу латентність.

Наведені вище статистичні дані свідчать про значну поширеність медичних помилок навіть у найбільш розвинутих державах світу, де рівень медицини та правового захисту пацієнта набагато вищий, ніж в Україні, що призводить до величезних економічних втрат, пов’язаних з дефектною роботою медичних працівників.

Отже питання відповідальності медичних працівників є актуальним, оскільки діяльність медиків залишається безкарною і набуває розповсюдження лише у ЗМІ.

Однак у Кримінальному кодексі України (далі КК України) не передбачена відповідальність за медичну помилку. Тому виникає питання про те, за якою статтею КК України мають притягатися до кримінальної відповідальності медичні працівники за свої помилкові діяння, що спричинили тяжкі наслідки для пацієнта. Ірина Філь вважає, що медичну помилку слід кваліфікувати за статтею 140 КК України, а саме неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником [4, с.128]. Ми підтримуємо зазначену позицію, але доцільним вважаємо ввести окрему статтю КК України, в якій буде детально прописано поняття медичної помилки та покарання за її вчинення.

Медична помилка – це суспільно небезпечне протиправне необережне діяння (дія або бездіяльність) медичного працівника, яке полягає у ненаданні або неналежному наданні медичної допомоги пацієнту та невідповідає правилам надання такої допомоги [4, с.130].

На нашу думку, у більшості випадків медична помилка є наслідком недбалості і не належного ставлення медичного працівника до пацієнта, але в деяких випадках медична помилка є наслідком самолікування та неналежного ставлення до медичного працівника самого пацієнта.

Наше суспільство втратило довіру до медичних працівників і тому займається самолікуванням, що становить ще більшу небезпеку. Такому пацієнту важко поставити діагноз, оскільки, крім основного захворювання, в нього розвивається багато додаткових. В такому випадку лікуючи додаткові захворювання, помилково вважаючи їх основними, лікар допускається медичної помилки не поставивши вірний діагноз, в наслідок чого пацієнт помирає. В такому випадку вина медичного працівника відсутня, оскільки він приклав усіх зусиль, щоб вилікувати хворого, але медична помилка існує.

В.В. Сергєєв визначає професійну медичну помилку, як «добровільна омана медичного працівника при виконанні професійних обов’язків, наслідком якої виявилося спричинення шкоди життю і здоров’ю громадян» [5, с.32].

Першим у вітчизняному кримінальному праві цю проблему підняв В.О. Глушков, який зазначав, що різновидом медичної помилки є лікарська помилка – поняття чисто медичне, а особа, яка її вчинила, не повинна притягуватися до відповідальності. До лікарських помилок він відносив дії лікаря щодо встановлення діагнозу чи лікування хворого, зумовлені станом медичної науки на даному етапі її розвитку, особливими, несприятливими умовами та обставинами надання медичної допомоги або недоліками лікарського досвіду, вчинені при відсутності небезпеки без передбачення можливості спричинення шкоди чи при впевненості в її відверненні[1, с.41].

І.Ф. Огарков головним критерієм медичної помилки вважав сумлінну оману медичного працівника, в основі якої лежить недосконалість медичних знань, методів діагностики та лікування, а також складні об’єктивні умови, в яких відбувалась діяльність медичного працівника [3, с.285].

На думку О.В. Кудакова, медична помилка – це вибір медичним працівником небезпечних для життя чи здоров’я пацієнта методів та засобів діагностики і лікування, викликаний відсутністю знання або самовпевненим ігноруванням спеціальних юридично значущих вимог, що пред’являються до професійної поведінки в ситуації, що склалася [1, с.41].

Класифікація медичних помилок запропонована Ю.Т. Коморовським:


  1. За видом медичні помилки бувають:

    1. діагностичні

    2. лікувальні

  1. За етапом медичні помилки бувають:

    1. достаціонарні

    2. стаціонарні

    3. після стаціонарні

  1. За причиною медичні помилку розрізняють:

    1. суб’єктивні

    2. об’єктивні

  1. В залежності від наслідку медичні помилку поділяються на:

    1. легкі

    2. тяжкі [2, с. 78].

Під медичною помилкою розуміють хибне міркування медичного працівника при доброякісному, професійному виконанні службових обов’язків.

Серед причин появи медичних помилок можна виділити такі:



  1. Атиповий характер захворювання або не очікувана поява якого-небудь патологічного процесу

  2. Комбіноване, особливо складне захворювання

  3. Вроджені аномалії внутрішніх органів, судинної і нервової системи

  4. Особливо складні об’єктивні зовнішні умови при медичному втручанні

  5. Загальна недосконалість медичної науки і практики

Вважаємо, що у випадку помилкового заподіяння потерпілому тяжких наслідків медичні працівники повинні притягатися до кримінальної відповідальності, оскільки будь-яке посягання на життя та здоров’я людини з боку медичного працівника не може бути безкарним, а їх постійне замовчування призводить до того, що медичні працівники байдуже ставляться до пацієнтів [4, с.128].

Ми вважаємо, що кожен конкретний випадок медичної помилки потребує детального вивчення, оскільки узагальнення таких помилок дозволить не тільки покарати винного, а й надасть можливість запобігти їх вчиненню у подальшому. Тобто молоде покоління лікарів буде вивчати, аналізувати помилки своїх попередників.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Вапсва Ю.А. Щодо деяких аспектів лікарської помилки // Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2012. - № 1. – с. 37-43

  2. Князь М.С. Способ совершения преступлений, связаных с враребной ошибкой, повлекших за собой причинение тяжкого вреда здоровью или смерть потерпевшего // Закон и право. – 2012. - № 9. – с. 76-79

  3. Михайлов С.В. Кваліфікація «лікарської помилки» як правової категорії // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. - №43 – с. 283-289

  4. Філь І. Медична помилка як форма невиконання чи неналежного виконання професійних обовязків медичним або фармацевтичним працівником // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 5. – с. 127-130

  5. Флор В. Врачебная ошибка с тяжкими последствиями и её юридическая квалификация // Закон и жизнь. – 2009. - № 5. – с. 31-32



1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка