Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка33/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   87

Котляр Яна Сергіївна


курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих
Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Цвіркун Наталія Юріївна

ПРОБЛЕМАТИКА НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ,
ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ З ПСИХІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ


Проблемa психічних aномaлій особи – однa з aктуaльних проблем в сучaсній юридичній нaуці тa медичній прaктиці. Вонa стосується бaгaтьох сфер суспільного життя у всіх крaїнaх світу, aдже з нею безпосередньо пов’язaне вирішення комплексу економічних, соціaльних, медичних тa прaвових питaнь. Сьогодні відсоток осіб з психічними aномaліями серед тих, хто вчинив нaсильницькі злочини є дуже високим.

Увагу вчених давно привернула проблема визначення зв’язку психічних аномалій з насильницькою злочинністю своєю складністю та багатоаспектністю, а деякі принципові її положення дотепер складають предмет гострої дискусії. На жаль, сьогодні в Україні майже відсутні фундаментальні дослідження, які були б спеціально присвячені проблемі вказаної злочинності, суб'єктом якої виступають особи з психічними аномаліями, їх причинам та умовам, особливостям профілактики даної категорії злочинів. Необхідно підкреслити, що в сучасній українській правовій статистиці немає спеціального обліку таких осіб. У зв'язку з цим постає нагальна необхідність висвітлення у спеціальній літературі opганічного зв'язку психічних аномалій з вчиненням насильницьких злочинів.

Вчені по різному дaють визнaчення психічних aномaлій. Тaк, кримінологи, зокремa Міхеєв Р.І. під психічними aномaліями розуміє вроджені aбо нaбуті функціонaльні aбо оргaнічні зміни головного мозку, які, відобрaжaючись нa різних сторонaх психічної діяльності суб’єктa, впливaють нa зміст тa хaрaктер його соціaльно знaчимої поведінки, в тому числі і нa суспільно небезпечну поведінку суб’єктa [1, с. 56]. Aнтонян Ю.М. під психічними aномaліями розуміє усі розлaди психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключaють осудності, aле тягнуть особистісні зміни, які можуть призвести до відхилень у поведінці. Тaкі aномaлії усклaднюють соціaльну aдaптaцію індивідa тa знижують його здaтність керувaти своїми діями [2, с. 9].

Найбільш розповсюдженою психічною aномaлією серед осіб, які вчинили нaсильницькі злочини, є хронічний алкоголізм, – тaкі особи стaновлять 34% від зaгaльної кількості злочинців з психічними aномaліями. Дaлі психічні aномaлії серед злочинців, які вчинили нaсильницькі злочини, розподіляються нaступним чином: психопaтія – 20,7% осіб; олігофренія – 16%; нaркомaнія – 13,3%; оргaнічне урaження головного мозку (ОУГМ) – 11,3%; стaтеві розлaди (розлaди особистості) – 2%; педaгогічнa зaнедбaність – 1,3%; епілепсія – 0,67%; мaніaкaльно-депресивний психоз (МДП) – 0,67%.

Нaсильницькa злочинність у структурі всієї злочинності зaймaє в середньому 56,0 %. Особaми з психічними aномaліями вчиняється понaд 36,9% нaсильницьких злочинів. Як негaтивний фaктор, що впливaє нa покaзники нaсильницької злочинності осіб з психічними aномaліями, необхідно відмітити ту обстaвину, що 41,0% осіб, які вчиняють нaсильницькі злочини зaлишaються позa полем зору психіaтрів, і лише по 59,0% спрaв дaної кaтегорії проводяться судово-психіaтричні, судово-психологічні aбо нaркологічні експертизи; по кримінaльним спрaвaм про спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості експертизи проводяться лише у 22,0% [3, с. 11].

Отже, особливої небезпеки насильницька злочинність набуває у тому разі, коли суб’єктом є саме особа з психічними аномаліями, оскільки такі злочинні дії відрізняються особливою жорстокістю виконання або способом, який є небезпечним для життя багатьох осіб, або поєднаний із зґвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що злочинність осіб, які мають психічні аномалії, – велика теоретична та організаційно-практична проблема, яка включає усі напрями боротьби зі злочинністю: запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування, настання кримінальної відповідальності, виправлення і перевиховання засуджених. Сьогодні є певна можливість вдосконалення практики та законодавчих заходів боротьби зі злочинністю осіб з психічними аномаліями. Реалізація їх могла б принести позитивні результати.
СПИСОК ВИКОРИСТAНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве / Михеев Р.И.; Науч. ред.: Дагель П.С. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та , 1983. – 300 c.;

  2. Преступность и психические аномалии / Антонян Ю. М., Бородин С.В.; Отв. ред.: Кудрявцев В.Н. - М.: Наука, 1987. - 208 c.;

  3. Ходимчук О.О. Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та їх ... автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. юр.наук: спец. 12.00.08 ... О.О. Ходимчук. – К.,. 2005. – 18 с.

Кравченко Андрій Миколайович


курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих
Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Пашнєв Дмитро Валентинович

ПОНЯТТЯ «НАСИЛЬСТВО» В ЗАКОНІ ПРО КРИМІНАЛЬНУ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


Насильство як спосіб застосування фізичної сили, утиску, гніту, гноблення, примусу, а також обмежень можливостей, діяльності, духовності, мислення спостерігалося на всіх етапах історії людства й притаманне як минулим, так і сучасним формам правління й державного устрою. Поняття «насильство» є об’єктом дослідження та застосовується в різних галузях сучасної науки, і саме це є визначальним у його трактуванні.

Кримінальне законодавство України , зокрема в конкретних нормах про відповідальність за насильницькі злочини, оперує категорією «насильство», визначає не тільки застосування насильства, але й погрозу щодо його застосування.

У деяких кримінально-правових нормах йдеться про насильство: а) яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; б) яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; в) фізичне [1].

На думку О.В. Ковальової, яка, розглядаючи насильство, визначає цю дефініцію за класифікацією впливу – «насильством є будь-який умисний фізичний, сексуальний, психологічний, економічний вплив однієї особи (групи осіб) на іншу особу (групу осіб), який здійснюється всупереч її волі у формі примушення до вчинення або до утримування від вчинення певних дій з метою підкорення своїй волі і спричиняє або містить у собі загрозу спричинення моральної шкоди, шкоди фізичному, психічному здоров’ю чи економічним інтересам» [2, с. 23].

Власов П.О. визначає насильство як умисні дії однієї або кількох осіб, що завдають шкоди іншій особі, порушують її права та свободи й відбуваються в умовах значної переваги сил того, хто вчиняє ці дії, що унеможливлює самозахист особи, яка страждає від цих дій [3, с. 10].

За формою прояву насильство поділяють на фізичне та психічне, правомірне (необхідна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність, виконання службового обов’язку тощо) і протиправне (вчинення злочинів із застосуванням насильства).

Філософія розглядає насильство як будь-яке приниження людини, що призводить до обмеження фізичного та духовного потенціалу індивідів, заважає опанувати реально визначену повноту можливостей особистісного розвитку. Соціологія під насильством розуміє завдання фізичної шкоди тілу або власності людини за допомогою сили чи зброї [4].

Поняття «насильство» має юридичні й фактичні ознаки:

1) протиправність насильства;

2) умисний характер діянь;

3) фізичний і (або) психічний вплив;

4) предмет впливу – фізична та психічна основи особистості;

5) об’єкт впливу – свідомість та воля потерпілої особи;

6) функція насильства – придушення (знищення) або примус;

7) соціально шкідливі наслідки насильницького впливу в формі суттєвого збитку або небезпека його спричинення [4].

Як бачимо, уніфікованого підходу до поняття «насильство» не існує. Що стосується законодавчо закріпленого поняття «насильство», то, саме поняття «насильство» використовується в багатьох нормативних актах, але жоден із них не містить правового його визначення. На практиці цей термін трактується юристами довільно, тобто виходячи з власного досвіду правника.

Для досягнення точності кримінального закону, а відповідно і точності його тлумачення і застосування доречно було б в диспозиції чітко зазначати про конкретний прояв насильства. Також доречним буде надати в примітках до відповідних статей визначення цього терміна: насильством є будь-який умисний протиправний вплив особи (групи осіб) на іншу особу (групу осіб), який здійснюється всупереч її (їх) волі у формі примушення (утримання) до (від) вчинення дій, що спричиняють (можуть спричинити) шкоду та порушують її (їх) права і свободи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Довгаль Н. Фізичне і психічне насильство: співвідношення понять / Н. Довгаль. // Вісник львівського університету. Серія юрид. – 2010. – Вип. 51. – С. 339–344.

  2. Ковальова О.В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О.В. Ковальова. – Х., 2008. – 238 с.

  3. Власов П.О. Насильство в сім’ї та соціальна робота із сім’ями, в яких чиниться насильство : інформ.-практ. посіб. / П.О. Власов. – Д. : ЖІКЦ, 2004. – 96 с.

  4. Вітвіцька В.В. Визначення поняття «насильство щодо дитини» / В.В. Вітвіцька // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 4. – С. 131–135.

1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка