Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка41/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   87

Лємєсєва Аліна Володимирівна


курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Шаблистий Володимир Вікторович

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРОТИДІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ


Торгівля людьми, особливо жінками та дітьми, – реальність нашого часу. Сьогодні вона досягла величезних масштабів свого поширення і зачепила всі країни і регіони світу, в тому числі і нашу державу. За оцінками експертів, торгівля людьми є однією з найприбутковіших сфер організованої злочинності. Вона є міжнародним злочином, що поширюється та поглиблюється в тих державах, які є слабшими за економічним та соціальним розвитком населення. Тому для України така проблема створює серйозну загрозу безпеці людини, суспільства та відповідно національній безпеці в цілому.

Торгівля людьми, жертвами якої стають жінки, чоловіки і діти, є злочином, що вчиняється з метою примусової праці, сексуальної експлуатації, примусового жебрацтва, вилучення органів. За рівнем злочинної прибутковості торгівля людьми посідає одне з перших місць, поступаючись лише доходам наркобізнесу і торгівлею зброєю.

У результаті роботи українських органів внутрішніх справ упродовж 2010 року виявлено 257 злочинів, передбачених ст. 149 Кримінального кодексу (далі – КК) України, 277 осіб, які постраждали від торгівлі людьми, в тому числі 41 дитина; у 2011 році виявлено 150 злочинів, повернуто в Україну 211 постраждалих, у тому числі 14 дітей [2].

Сьогодні тривають дискусії навколо питання, чи є торгівля людьми сучасною формою рабства. Багато дослідників наполягають на відокремленні поняття рабства від торгівлі людьми, а зокрема, І. Лукашук, А. Мацко, А. Наумов. Інші науковці, такі як Д. Кагілл, Л. Ледерер, Я. Рассам, К. Стірмен, виступають проти такого підходу і стверджують, що торгівля людьми є сучасною формою рабства. Їхні твердження ґрунтуються на практиці утримання жертв торгівлі людьми в рабських умовах, оскільки це є вигіднішим для злочинців [4].

В міжнародному праві під поняттям рабство розуміють – статус або становище особи, щодо якої застосовуються деякі або всі дії характерні для права власності або деякі з них.

В науковій літературі розрізняють такі форми рабства, як:

- класичне рабство (суспільні відносини, які ґрунтувалися на експлуатації людини людиною);

- рабство за договором або юридичне – це сучасна форма рабства, яка ґрунтується на несправедливих умовах робочого договору по відношенні до працівників, і є другою за кількістю жертв формою рабства. Найбільшого поширення набула в Бразилії;

- боргова кабала – це класична форма рабства, оскільки вона не дає жертві можливості кинути свою роботу або землю, яку вона обробляє, до сплати боргу;

- торгівля людьми (дітей, жінок віддавали або продавали як рабів в якості домашньої прислуги);

Всі вище перелічені форми рабства тісно взаємопов’язані, між ними не існує чіткої межі, одна і та ж особа може стати жертвою кількох форм, наприклад, торгівля людьми, підневільної праці, боргової кабали та інших [1].

Згідно із цією класифікацією, торгівлею людьми визначають як одну із форм рабства. Проте сьогодні під торгівлею людьми розуміють не тільки використання жінок та дітей в ролі домашньої прислуги. З’явилось багато нових та змішаних видів торгівлі людьми. «Рабство» в сучасному розумінні включає цілу низку порушень прав людини. Окрім його традиційного розуміння та работоргівлі, ці зловживання охоплюють торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевого каліцтва дівчаткам. Використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми та людськими органами, експлуатацію проституції та деякі види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів [6, с. 3].

Спеціальною нормою, яка встановлює злочинність торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини та передбачає відповідальність за вказаний злочин, є ст. 149 КК України. Зокрема, вона забороняє дії осіб, які вчиняють купівлю-продаж людини, іншу незаконну угоду щодо людини, тощо з метою експлуатації. Використання людини за диспозицією ст. 149 КК України означає її експлуатацію, хоча не кожна форма експлуатації має ознаки надання послуг жертвою. Навряд чи можна погодитись з тим, що об’єктивна сторона торгівля людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, яка вчиняється з метою вилучення органів, означає, що людина, надає тим самим послуги. У такому випадку злочинець не користується послугами людини, які вона особисто надає, а використовує людину як донора, позбавляючи її анатомічних матеріалів [7].

Наприкінці вересня 2011 року законодавство України набуло нового змісту в питаннях протидії торгівлею людьми. Причиною таких змін стала ратифікація 21 вересня 2011 Конвенції Ради Європи про заходи протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року та набрання чинності Закону України «Про протидію торгівлі людьми» [7].

На даний час наша держава впевнено крокує до розбудови демократичної, правової держави, основне завдання якої полягає в захисті прав, свобод і законних інтересів всіх громадян. Не дотримання таких «умов» унеможливлює існування такої держави. Але існування такого злочину, як торгівля людьми, породжує ставлення до людини як до товару, який можна продати, купити, обміняти, експлуатувати за допомогою будь-якого примусу.

Тому ця проблема говорить про себе на повний голос і потребує до себе більшої уваги з боку компетентних органів, оскільки вона віднесена до міжнародних злочинів, що підкреслює масштаби цієї проблеми і негативні явища, які вона за собою несе.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Базів Н. М. Торгівля людьми як сучасна форма рабства / Н. М. Базів // Наукове видання. Збірник наукових праць Гілея: науковий вісник вип. №59. – 2012.

  2. Про схвалення Концепції державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012р. №90-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon2. gov. ua / laws/ show/ 90-2012-%D1%80/.

  3. Конвенція про рабство від 1926 року, зі змінами, внесеними протоколом від 1953 року. Стаття 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. unhchr. ch/html/menu3/b/f2sc.htm.

  4. Святун О. В. Європейські механізми боротьби із торгівлею людьми. Автореферат. Києв – 2005. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // librar. org. ua/ sections_load.php?s= economy_legal_science&id= 709& start=1

  5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року ст. 149 КК України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.crime.org. ua/.

  6. Сучасні форми рабства. Виклад фактів / Харківська правозахисна група. – Харків, 2004. – 16 с.

  7. Іскров К. М. Об’єктивна сторона складу злочину «торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» ст. 149 КК України / К. М. Іскров // Підприємство, господарство і право. – 2012. – №3 – С. 116-120.



1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка