Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка53/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   87

Нестеренко Євген Юрійович


курсант 3-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Володавська Олена Сергіївна

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ
ВОЄНІЗОВАНИХ АБО ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ


Розділом IX Особливої частини Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за злочини проти громадської безпеки. Громадською безпекою є сукупність суспільних відносин, що створюються для захисту життя та здоров'я невизначеної кількості людей і безпечного використання джерел підвищеної небезпеки. Однією з груп злочинів, що відносяться до вказаного розділу є злочини, пов’язані зі створенням та діяльністю стійких злочинних об’єднань (ст.ст. 255–257, 260, 261 КК). До стійких злочинних об'єднань відносяться злочинна організація, організована група та не передбачені законом воєнізовані або збройні формування.

Розглянемо деякі особливості кримінальної відповідальності за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК).

На теперішній час в українському суспільстві складаються сприятливі умови для виникнення воєнізованих або збройних формувань. Цьому сприяє політична нестабільність, адже такі формування можуть створюватися під егідою певних політичних сил, які використовуватимуть їх як засіб досягнення своїх цілей, тобто як інструмент впливу на будь-які державні органи або суспільство. І такі випадки відомі в історії Української державності.

Проблема боротьби з не передбаченими законом воєнізованими або збройними формуваннями є вкрай важливою і складною для суспільства. Існування таких формувань створює загрозу безпеки особи, суспільства і держави, несе потенційну небезпеку для кожного громадянина. Зазначені формування в змозі перешкоджати здійсненню соціально-економічної політики держави. Таке становище потребує термінового здійснення заходів, в тому числі і кримінально-правового характеру. У першу чергу, це повинно стосуватися законодавчої бази, що визначає боротьбу із зазначеними об'єднаннями [1, с. 1].

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 260 КК виражається у таких формах: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у їхній діяльності (ч. 1 ст. 260); 3) створення не передбачених законом збройних формувань; 4) участь у їхній діяльності (ч. 2 ст. 260), 5) керівництво зазначеними формуваннями; 6)їхнє фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки ч. З ст. 260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260).

Як побачимо об'єктивна сторона розглядуваного складу злочину та деяких інших злочинів, пов’язаних зі створенням та діяльністю стійких злочинних об’єднань (зокрема, ст.ст. 255, 257 КК) не відрізняється. Головною ж відмежувальною ознакою цих складів є саме форма стійкого злочинного об’єднання. Так, згідно зі ст. 255 відповідальність настає за створення злочинної організації, згідно зі ст. 257 - за бандитизм, а згідно зі ст. 260 - за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями" при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями, необхідно враховувати: норми Кримінального кодексу України, в яких визначено особливості кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили злочини у співучасті (статті 26-31); ознаки злочину, що вказують на його вчинення організованою групою (ч. 3 ст. 28) або злочинною організацією (ч. 4 ст. 28); положення статей Особливої частини КК, якими передбачено додаткові ознаки спеціальних видів таких груп чи організацій (статті 257, 258, 260) [2].

Тобто законодавець визнає не передбачені законом воєнізовані або збройні формування різновидом організованих груп або злочинних організацій. Аналогічних поглядів дотримуються й більшість вчених, які зазначають, що під воєнізованими формуваннями слід розуміти злочинні організації, які мають додаткові ознаки [3, с. 182-183].

Ці додаткові ознаки, передбачені у примітці до ст. 260 КК, згідно з якою під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова; фізична підготовка. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Вважаємо, що у законі неповно розкрито специфічні ознаки воєнізованих або збройних формувань, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій. Такою відмежувальною ознакою повинна бути мета створення вказаних формувань - виконання специфічних завдань, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування (Збройні Сили України, Національна гвардія України, Служба безпеки України, формування і підрозділи МВС, Прикордонні війська України, Управління охорони вищих посадових осіб України та деякі інші). Це, наприклад, вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій - заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; подавлення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.

Якщо метою створення злочинної організації є вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів, то злочин слід кваліфікувати за ст. 255 КК, а якщо метою є напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб - за ст. 257 КК.

З вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування не містять всіх ознак злочинних організацій. Зокрема, відсутня мета - вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів. Однією з ознак, яка повинна відмежовувати злочин, передбачений ст. 260 КК від суміжних складів злочинів повинна бути мета створення вказаних формувань - виконання специфічних завдань, які можуть покладатися лише на офіційно створені воєнізовані або збройні формування.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Робак В.А. Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнизованих або збройних формувань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.02.08 "Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право" / В. А. Робак. - Київ, 2008. - 20 с.

  2. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями [Електронний ресурс]: Верховний Суд; Постанова від 23.12.2005 № 13 - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05

  3. Робак В.А. Ознаки, притаманні злочинній організації // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2005. – Вип. 2. – С. 182 – 190
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка