Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка70/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   87

Смоліна Марія Михайлівна


заступник начальника сектора дільничних інспекторів міліції Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
Буткевич Сергій Анатолійович

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНУ,
ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 294 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ


Останнім часом перед органами внутрішніх справ постають усе складніші завдання щодо забезпечення громадської безпеки, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Часто ці завдання виконуються в надзвичайних ситуаціях соціального, техногенного або природного характеру, наслідки яких є вкрай небезпечними для життя і здоров’я працівників міліції, сторонніх громадян, законних інтересів суспільства та держави.

Показово, що за останні чотири роки кількість зареєстрованих на території Україні злочинів, учинених у громадських місцях, постійно збільшувалася (див. табл. 1 [1]). Саме тому спеціальні операції з ліквідації масових заворушень у системі дій і заходів по боротьбі зі злочинністю у сфері громадського порядку та громадської безпеки посідають особливе місце. Отже, виникає потреба в належному нормативному забезпеченні не тільки службово-бойової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, але й правильної кваліфікації дій організаторів та інших учасників масових заворушень.



Таблиця 1.


Злочини проти громадського порядку та громадської безпеки
(2009 р. – 20 листопада 2012 р.)


Показники

2009

2010

2011

2012

Усього злочинів, учинених у громадських місцях

58013

71481

84529

83909

Питома вага

13,3

14,3

17,8

18,9

Злочини проти громадської безпеки

11437

11382

10666

10121

Питома вага

2,6

2,3

2,2

2,3

Злочини проти громадського порядку та моральності

16255

15557

14946

12707

Питома вага

3,7

3,1

3,1

2,9

Чинна ст. 294 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за масові заворушення [2]. Даним злочином вважаються дії натовпу, що здійснюються стихійно, хоча може бути й керованими повністю чи його окремих частин. Такий натовп веде себе агресивно; його учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами навіть при їх скоєнні однією особою.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є громадський порядок, а додатковим обов’язковим об’єктом – залежно від конкретної форми його прояву – життя і здоров’я, конституційні права людини та громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Підкреслимо, що вперше в нормативно-правовій площині поняття громадського порядку та громадської безпеки було надано в наказі МВС України від 11.11.2010 № 550, відповідно до якого під громадською безпекою розуміється стан захищеності інтересів людини, суспільства й держави від суспільно небезпечних діянь і негативного впливу надзвичайних обставин, викликаних криміногенною ситуацією, стихійним лихом, катастрофами, аваріями, пожежами, епідеміями та іншими надзвичайними подіями. Громадським порядком є система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об’єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі [3]. Отже, до понять «громадська безпека» та «громадський порядок» входять найбільш суспільно значимі сфери, які перебувають під охороною і захистом уповноважених державних органів, – людина і громадянин, їх конституційні права і свободи, законні інтереси суспільства, а також держава.



Об’єктивна сторона злочину полягає в організації масових заворушень або активній участі в них. Так, організація масових заворушень є об’єднанням людей для участі в масових заворушеннях, управлінням натовпом, підбурюванням до вчинення дій, що кваліфікуються як масові заворушення, провокаційними діями, скоєними з метою провокування відповідної поведінки великих груп людей. При цьому способи організації масових заворушень можуть бути різноманітними (виступи на мітингах, оприлюднення різних оголошень, розроблення планів, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень і т. д.). У свою чергу, під активною участю в масових заворушеннях розуміється безпосереднє скоєння дій, в яких проявляються масові заворушення (їх вичерпний перелік наведений у диспозиції ч. 1 ст. 294), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб [4, с. 810–811].

Насильство над особою означає фізичний вплив на організм потерпілого, що полягає у спричиненні тілесних ушкоджень, побоїв, позбавленні чи обмеженні волі, зґвалтуванні, вбивстві та ін. Погроми – виступи проти якоїсь групи населення, що супроводжуються знищенням і пошкодженням майна, грабежами, насильницьким вигнанням людей, масовими вбивствами. Насильницьке виселення громадян – примусові, поєднані із застосуванням насилля дії, унаслідок яких громадян вимушують залишити займане житло або взагалі виселитися з певного населеного пункту, місцевості. Поняття підпалу, знищення майна, захоплення будівель або споруд, опір представникам влади містяться в коментарях до статей 113, 194, 341, 342 Кримінального кодексу України відповідно, тому не будемо зупинятися на них докладно.

У ст. 294 під опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, розуміється активна фізична протидія здійсненню представникам влади своїх повноважень, поєднане із вчиненням пострілів на поразку, в повітря або землю, нанесення ударів холодною зброєю, іншими предметами, придатними для поразки живої сили (залізні прути, камені, газові балончики та ін.), а також загроза зброєю чи вказаними предметами.

При цьому складом злочину, передбаченим ст. 294, охоплюється скоєння менш небезпечних, ніж такий злочин, посягань. Наприклад, при вчиненні умисного вбивства під час масових заворушень скоєне кваліфікується за сукупністю ст. 294 і відповідних статей Кримінального кодексу України (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443) [4, с. 811].

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень – здійснення конкретних актів насильства, погромів, підпалів і т. п.



Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винної особи до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294, може характеризуватися умислом або необережністю.

Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей, тобто загибелі хоча б однієї особи; 2) інших тяжких наслідків – завдання значної матеріальної шкоди, спричинення тяжкого тілесного ушкодження, порушення на тривалий час або у значних масштабах роботи транспорту, діяльності підприємств, установ і організацій тощо.

Таким чином, масові заворушення можуть виникнути в одному чи декількох містах, населених пунктах одночасно чи послідовно на території держави, адміністративно-територіального утворення, в окремих місцевостях, на промислових об’єктах, об’єктах залізничного, повітряного й водного транспорту тощо. Правильна кваліфікація дій учасників масових заворушень займає провідне місце при встановленні ролі кожної з таких осіб. При цьому особливої значущості за таких умов набуває відповідна діяльність слідчо-оперативних груп, що включені до оперативних планів «Хвиля».


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Стан та структура злочинності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/813157.

  2. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.

  3. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 листоп. 2010 р. № 550 // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 95. – Ст. 3386.

  4. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / [под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка]. – К. : Каннон ; А.С.К., 2002. – 1216 с.



1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка