Міністерство внутрішніх справ харківський національний університет внутрішніх справ Кримінологічна асоціація України актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції



Сторінка71/87
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.72 Mb.
1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   87

Смоляр Євгенія Андріївна


здобувач Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук
Яковець Ірина Станіславівна

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРАВОТВОРЧОСТІ
У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ


З часів проголошення Державного суверенітету України, національна система законодавства зазнала значних трансформацій. Перш за все це пов’язано з намаганнями національного законодавця втілити у життя ідею правової держави. Нажаль, положення про те, що Україна є правовою державою, які закріплені в Конституції, є не стільки реальними, скільки декларативними.

Національним законодавцем було прийнято чимало зусиль, у намаганні привести законодавство України до світового, враховуючи пріоритети, тенденції та напрями державної політики у сфері протидії злочинності. Значним кроком на шляху реформування кримінальної юстиції, став указ Президента України № 311/2008 від 08.04.2008 року, відповідно до якого було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» та затверджено Концепцію реформування кримінальної юстиції України. Слід відзначити масштабність затвердженої Концепції, адже вона включає реформу всіх стадій кримінального процесу і базується на гарантіях дотримання прав людини та основоположних свобод як зазначено у тексті самої Концепції «відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов'язань нашої держави перед європейським та світовим співтовариством».

В рамках реформування кримінальної юстиції, зокрема реформування кримінально-виконавчої служби, було прийнято цілу низку різноманітних та не менш «натхненних» проектів, концепцій та програм, направлених начебто на досягнення конкретних цілей, але реальних способів та шляхів вирішення поставлених завдань розробниками на теперішній час так і не було наведено. Однією з «улюблених» проблем, яка «кочує» з однієї концепції до іншої та негативно впливає на роботу органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, називають брак коштів на втілення у життя цілей, щодо вдосконалення роботи кримінально-виконавчої служби. Указом президента № 631/2012 від 08.11.2012 року було схвалено Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до якої «фінансування заходів, пов'язаних із реалізацією Концепції, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, а також інших не заборонених законом джерел». Все начеб то добре і правильно, але постає питання, що це за альтернативні та не заборонені законом джерела, і в якій мірі у співвідношенні з державним бюджетом вони будуть формувати «бюджет» Концепції.

Крім того, як зауважила у своїй статті «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України» Л. Коваль: «Якщо під терміном «концепція» розуміти систему уяви про стратегічні цілі і пріоритети політики держави, важливі напрямки і засоби реалізації мети, то сам факт появи концепції реформування кримінально-виконавчої служби після затвердження Кодексу і Закону про неї видається алогічним. Тим не менше, саме так і відбувається в нашій державі » (у даному випадку мається на увазі Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» 2005 року).

Враховуючи вищенаведене, необхідно наголосити, що подібний «оптимістичний стиль» реформування кримінально-виконавчої служби шляхом передрукування із одного документа до іншого призводить лише до накопичення та зростання проблем системи виконання покарань, а не до їх вирішення. Питання нестачі коштів звісно актуальна, але далеко не єдина та визначальна проблема. Хотілося б побачити від розробників подібних документів визначення відповідних чітких заходів та засобів, завдяки яким буде досягнуті бажані результати.

Однак не слід сліпо критикувати і відмітати всі наявні на даний момент теоретичні напрацювання. Необхідно зазначити, що прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу ґрунтується на Концепції реформування кримінальної юстиції 2008 року, та повністю змінює систему координат захисту й обвинувачення під час досудового та судового процесів, зрівнює їх у правах і вводить принцип змагальності сторін, скасовує саму процедуру порушення кримінальної справи, а також вводить в процес суд присяжних. Крім цього, були скорочені терміни розслідування, а в перелік запобіжних заходів додані домашній арешт і звільнення під заставу, що в свою чергу, було зазначено розробниками Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України як способи зниження навантаження на слідчі ізолятори.

І на останок, хотілося б відзначити, що радянські закони, особливо кодекси, готувалися набагато ретельніше, та після певного змістовного корегування були придатні до застосування і в нових суспільних умовах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Указ президента України № 631/2012 від 08.11.2012 року Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України [Електронний ресурс] //Верховна рада України: офіційний веб-портал. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/631/2012

  2. Стаття Л.Коваль «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України» [Електронний ресурс] //Громадська правозахисна організація «Донецький Меморіал».- Режим доступу: http://ukrprison.org.ua/articles/1210351828

Столяренко Олеся Миколаївна


курсант 3-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Володавська Олена Сергіївна

ДЕЯКІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА НЕЗАКОННУ ВИДАЧУ РЕЦЕПТА НА ПРАВО ПРИДБАННЯ
НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ АБО ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН


Етимологія слова «наркоманія» має грецьке походження і буквально означає пристрасть до заціпеніння. Первісно наркоманія, як хвороблива тяга до вживання одурманюючих речовин, цікавила лише медицину. Але, коли з’ясувалося, що ця хвороба завдає шкоди не лише особі, що страждає на патологічну залежність від певного наркотичного препарату, а й має суспільне відлуння, проблема стала предметом дослідження юристів та соціологів. Законом України «Про основи національної безпеки України» (статті 7–8) наркоманія визнана явищем, що становить загрозу національним інтересам і національній безпеці України в соціальній сфері.

Особлива небезпечність наркоманії полягає в тому, що вживання наркотичних засобів (або їх аналогів) у більшості випадків викликає незворотні зміни в організмі індивіда, руйнує його психіку, викривляє систему загальнолюдських цінностей, завдяки чому особа легко переступає межу не тільки моральних, а й кримінальних заборон і може стати «знаряддям» в інших руках [1].

У Розділі XIII Кримінального кодексу України (ст. ст. 305–324 КК) передбачено кримінальну відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення. Одним з таких злочинів є незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК).

Наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Психотропні речовини - речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до таблиць I-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України. Перелік та зміни до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і публікуються в офіційних друкованих виданнях;

Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб’єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом [2]

Громадяни мають право придбавати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, лише за рецептом лікаря.

Предметом злочину, передбаченого ст. 319 КК є рецепт.

Рецепт - це письмове звернення лікаря до фармацевта, в якому містяться розпорядження про виготовлення і відпуск ліків, а також вказівки, як цими ліками повинен користуватися хворий. Стосовно ст. 319 КК рецептом є документ особливого обліку на право одержання лікарського препарату, що містить наркотичний засіб або психотропну речовину і який має чітко визначені форму та реквізити і видається хворому лікарем відповідного закладу охорони здоров'я.

Для амбулаторного відпуску з аптек за рецептами форми № 3 дозволені такі наркотичні та прирівнені до них лікарські засоби: кодеїн основа, кодеїну фосфат, етил морфіну гідро хлорид, етамінал натрію, пахікарпінугідройодид, а також фепранон та естоцин. Решта наркотичних лікарських засобів, зазначених у відповідних таблицях Переліку можуть бути виписані на вимогу лікувально-профілактичних установ.

Незаконна видача рецепта має місце тоді, коли медичний працівник (лікар), не маючи необхідних повноважень або виходячи за межі своїх функціональних обов'язків, виписує особі рецепт на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин чи робить це з порушенням правил виписування рецептів.

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 319 КК може бути лікар, який:

1) здійснює відповідне лікування хворого, але за своїм фахом не має права видавати такі рецепти; 2) не має ніякого відношення до лікування даної особи; 3) лікує хворого неофіційно (у приватному порядку).

Відповідальність за ст. 319 настає і для особи, яка видає вказаний рецепт при здійсненні індивідуальної підприємницької діяльності в галузі охорони здоров'я без дозволу (ліцензії). Суб'єктом незаконної видачі рецепта може бути також особа без спеціальної медичної освіти, якій дозволена діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.

Окремо постає питання відповідальності провізорів за продаж наркотичних засобів або психотропних речовин без рецепта. При наявності всіх обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ст. 320 КК вони підлягають відповідальності за порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Однак у аптеках провізори продають ліки, які не внесені до переліку наркотичних, але мають у своєму складі певну кількість сильнодіючих речовин. Є обмеження на продаж цих препаратів «у одні руки». Проте, провізори продають їх у значно більших, ніж дозволено, кількостях, як правило, людям наркозалежним. Ті особи, які зловживають даними лікарськими засобами є всебічно обізнаними в цій сфері і саме тому заборони на деякі з речовин не стають для них перепонами, тому що швидко знаходиться вихід з ситуації шляхом заміни препарату іншим, що в такій самій мірі призводить до необхідного їм стану. Відбувається швидка заміна тим лікарським засобом, заборона на який, ще не встановлена.

На мій погляд, одним з шляхів вирішення цієї проблеми є ретельне відстеження засобів, які мають вміст наркотичних речовин та ще не заборонені до продажу без рецепта та заборонити вільний продаж певних лікарських препаратів, щоби їх реалізовували виключно за рецептами.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Правник. Інфо [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pravnyk.info/krmlg_18-1.html

  2. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: Закон України від 15.02.1995 року / Відомості Верховної Ради України. - Офіц. вид. - 1995. - № 10. - ст.60
1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   87


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка