Москалюк Вікторія Осінь



Скачати 87.57 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір87.57 Kb.


Москалюк Вікторія
Осінь

Чом ти, осене, так рано

Приблудила до нас в сад?

Ще у інших містах, селах

Зеленіє виноград.
Ще тополя десь у полі

Гне гілки свої рясні,

А дубок своїм тим листям

Закриває дірочки.


А ялинці – їй байдуже,

Хоть зима, а хоть весна,

Вона вічнозеленим кольором

Яскраво розквіта.



Смуток

Стоїть береза одинока,

Схилила віти до землі.

Чому сумуєш ти, кохана,

Скажи, признайся ти мені?
А як мені не сумувати,

Коли стою я тут одна,

Мені б до дуба перебратись,

Тоді б я не була б сумна.


І каже клен її відверто:

- Не можу допустити я,

Щоб доля наша переплелася,

Бо ти не любиш, але тебе кохаю я!


Тож будь одна тепер навіки,

Якщо не любиш ти мене!

То біль і смуток в твоїм серці

Назавжди лишаться тепер.



Мамі

Мамо, моя дорогенька,

Ви найкраща в світі ненька,

Щойно ви прийшли з роботи

Дай я зніму чоботи.

Дайте ще я притулюся

І покручують й озирнуся.

Мамо, моя дорогенька,

Ми найкраща в світі ненька.

Вірш про мене
У квартирі я живу,

Із сусідами дружу.

Літнім людям допомагаю,

У під’їзді прибираю.

У другу школу я ходжу,

І оцим я дорожу.

Бо найкращі вчителі

Тут дають знання мені.


* * *

Ніч настала – все затихло

Барвінковий гай

Річка й пташка невеличка

Любий, рідний край.

У неосяжному полі – затихли діброви,

Затихло навколо і скрізь й назавжди.

Співають пісню рідної мови

Дорослі й маленькі читачі
Андрій Тимцунік
Моє село

Моє село, для мене ти - єдине,

Оточене серпанком юних літ!

Таке ж стражденне, як і Україна,

Таке ж ти різне, як і білий світ.

Дивлюсь у небо і гадаю думу,

Чи міг би жити десь на чужині?

Напевно, ні, тому що не забути

Пейзажів рідних навіть уві сні.

Хто бачив раз, як на світанку сонце

Пробуджує весь світ із мороку пітьми,

Як грає промінь на шибках віконець,

Хаток твоїх, Володарщино, -ні ! -

Не зможе той забути і повік,

Як тут на землю пада перший сніг,

Як лине пісня з уст у трудівниць,

Яка на смак вода у нас з криниць.

І пам'ять понесе у майбуття,

Про те щасливе у Володарці життя.


Мазур Катерина

Багато сіл на світі є,

У кожного своє, єдине.

Та краще сред них моє:

Воно для мене - особливе.

Бо тут для мене сонечко встає,

Співають весело пташки,

І гарно на душі стає,

Коли у полі зріють колоски.

І люди працьовиті тут живуть,

І діти вміють старших шанувати,

І малюки веселі тут ростуть,

Щоби батькам надію дарувати.

Люблю тебе, Володарко прекрасна,

Твої поля, ліси і річку Рось,

Для мене ти, як зірка в небі ясна,

Бо тут мені зростати довелось.



Руденко Дмитро
Люблю село

Люблю село! Як любить мати сина.

Воно для мене найпрекрасніша перлина.

Де тато ріс, і я де виростав,

Де радість свята пізнавав.

Люблю село! Люблю річки, поля, діброви.

Люблю дивитись, як женуть в селі корови.

Люблю садок вишневий коло хати,

Люблю із татом прибивати лати.

Люблю село! Люблю ставки розлиті.

Муку люблю просіяну у ситі.

Люблю дивитись уночі на зорі.

Люблю поля: вони такі просторі.

Моє село! Для мене ти - єдине!

Люблю тебе, як любить мати сина!

Орест Смілянець

Як виросту, мрію письменником стати.

Писатиму вірші, казки для дітей ...

А ще хочу фільми цікаві знімати

Про світ наш чудовий, про гарних людей.

Володарку рідну у мріях я бачу

Найкращим містечком з усіх на землі .

І маму щасливу, бо з нею -

Удача, здоров'я, і радість, і гарні пісні.

Хай буде усе якнайкраще у світі!

Хай люди всміхаються кожній весні!

Такі ось найліпші мої побажання

І світлі та радісні мрії мої.

* * *
Мій травень

Травень на мене схожий,

Ми з ним - неначе брати.

У сонячний день погожий

Для мене відкрились світи.

Я народився у травні.

Це - особлива пора,

Коли розцвітають тюльпани,

І світить яскрава зоря.

Травень, як я, - хлопчисько.

Йому усе до снаги.

Він може умить розіслати

Розкішні зелені луги,

Дерева у цвіт вбирає,

Людям дарує тепло ...

Що краще за травень?

Не знаю.

Хочу, щоб так і було.


* * *

Хочу, щоб мама моя не хворіла,

Щоб більше вона посміхалась мені,

Щоб більше було у очах її мрії,

І щастям світилися всі наші дні.

Для мами зроблю я усе, що зумію,

Бо мама найкраща з усіх на землі.

Її добрим словом я завжди зігрію,

І знову скажу: "Посміхнися мені!"
* * *

Українська мова -

Музика чудова,

Різнокольорове

Наше красне слово.

Українська мова

Не підвладна часу.

Наше влучне слово -

Вічності окраса.

* * *


Люблю я змалку рідну мову.

Вона прекрасна і чудова.

Її нам треба берегти -

Не забувай про це і ти.

* * *

Слова - таємниці,



Слова - відкриття,

Слова - наче хвилі

У морі життя.

Від слів сміємося,

Сумуєм від слів,

Словами висловлюєм

Радість і гнів...

І більшої сили

У світі нема,

Як щирі, правдиві

І мудрі слова.

* * *


Щастя не там, де бідність і кров,

Де війна страждань наробила.

Щастя - це мир і любов,

Це злагода наша і віра. * * *

Моєму народу ще доля і щастя всміхнеться.

Тривоги і біди - все зле уже скоро минеться.

Зоря незгасима Вкраїні освітлює шлях.

Із Космосу сила веде по завітних стежках.

* * *
Народивсь Тарас Шевченко

На невольницькій землі,

Був четвертим в тата й неньки,

У кріпацькій жив сім'ї.

Бідно жив хлопчина дуже,

Та на пана працював.

Мама вмерла, тато занедужав,

І Тарас невдовзі сиротою став.

Книжечки робив ще змалку,

Як у дяка підробляв.

Вірші списував спочатку,

Потім сам уже складав.

Змальовував живу природу,

Прекрасні вірші він писав.

Хотів у маляри податись -

Та згодом все ж поетом став.

Шевченко - гордість нашої країни.

Сміливим патріотом був Тарас.

Боровсь за незалежність України -

Він має бути прикладом для нас.

* * *

Найбільш у світі я люблю природу,



Її красу у рідній стороні,

Блакитне небо, сонце, чисту воду -

Усе, що світ подарував мені.
* * *

Цвітуть бузок, калина і шипшина,

Ось-ось півонія розквітне запашна.

Свою красу дарує нам з тобою

Мрійлива чародійниця Весна.

Моя собака

Умка - найкраща у світі собака!

Вона білосніжна, весела, завзята.

З нею награюся я досхочу,

А може, колись і у космос злечу.

Собачка моя вірно дім стереже

І все, що в подвір'ї, вона береже.

А ще моя Умка уміє співати,

Як тільки почну на гармошці я грати.

Чемно вітається, лапу дає.

Часто кажу їй: "Ти - диво моє!"

Де таке диво іще віднайдеш?

Дружба між нами щира, без меж.


* * *
Школа. Клас. Дзвінок. Урок.

Я ще позіхаю ...

Не запитуйте мене:

Теми я не знаю.


Я у школі фантазую,

Не по темі пишу.

Фантазуючи, малюю

Якусь сіру мишу.


* * *
Не хотілось геть писати

Конспект з укрмови.

Думав піти погуляти

У саду в Миколи.

Я пішов гуляти в сад,

У квача ганяти.

Раптом вибігли з засад

Мої мама й тато.

Більш не йду гуляти в сад.

Знаю, що робити,

Бо як вискочать з засад,

Будуть знову бити.


* * *
Миколка -халамидник,

Бруднуля й вітрогон,

Відразу на перерві

Побіг на стадіон.

Він не робив уроки,

Не думав, не читав,

Тому з усіх предметів

Миколка двійки мав.

Він підкида портфеля:

Ним грає у футбол ...

Уроків він не знає,

Зате в воротях - гол!






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка