Мовленнєва діяльність учнів початкової школи у контексті інтерактивного навчання англійської мови



Дата конвертації05.03.2016
Розмір49.8 Kb.
Кочубей Н.П.

(na-nat@rambler.ru)

канд..пед.наук, ст..викладач

кафедри іноземних мов та методики викладання

Глухівського національного педагогічного університету

імені Олександра Довженка



Мовленнєва діяльність учнів початкової школи у контексті інтерактивного навчання англійської мови

За умови особистісно-діяльнісного підходу до учня початкової школи, який розпочинає вивчення іноземної мови, зокрема англійської, ми розглядаємо молодшого школяра як активного суб’єкта навчальної діяльності, яка спрямована на оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Відповідно, домінуючими для молодшого школяра на уроці іноземної мови є такі види діяльності: навчальна діяльність, яка стає провідною, ігрова та мовленнєва діяльність [2, с. 73].



Початкова стадія засвоєння іноземної мови продовжується в умовах білінгвального навчання у початковій школі приблизно півтора року. На цій стадії важливе значення має насичення вчителем мовленнєвого досвіду учнів, їх адаптація до звучання нової мови, розвиток мовленнєвого слуху й артикуляційної бази. Під час першого (німого) і другого (квазістабільного) періоду початкової стадії молодші школярі відтворюють мовлення вчителя досить точно і цілісно у процесі зовнішнього й внутрішнього повторення зразків вчителя.

Мовлення дітей розвивається у спілкування на основі мовленнєвих зразків, які надають більш досвідчені партнери з комунікації. Узагальнюючи досвід провідних науковців, О. О. Паршикова зазначає, що головне у розвитку мовленнєвого спілкування учнів – це присутність дорослого і його звертання до дітей зі словесними висловлюваннями та вимогами адекватної реакції на них. Ефективність розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів залежить, на думку дослідниці, від насичення їх досвіду мовленнєвими впливами дорослих і від наявності в них потреби у використанні мовлення при взаємодії з оточуючими [4, с. 89–90]. Отже, діяльність дитини й дорослого є умовою оволодіння дітьми способами здійснення мовленнєвої і навчальної діяльності.

Однак, розвиток мовлення учнів не може бути забезпечений без їх спільної діяльності з однолітками. У процесі взаємодії учні можуть проявити ініціативу і самостійність для оволодіння спілкуванням, долучатись до діяльності. Колективна співпраця є необхідною складовою індивідуальної діяльності. Групове навчання є психологічною основою та рушійною силою розвитку активності дитини [3, c. 190]. Ідея групового навчання покладена в основу інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання активізує пізнавальну та розумову діяльність учнів засобами організації їх навчально-пізнавальних відносин і взаємодії. Таке навчання є соціальним і колективним процесом, а не індивідуальним. Психологічна причина активізації пізнавальної діяльності учнів при інтерактивному навчанні полягає у своєрідній організації навчальної діяльності, коли вчитель не тисне на учнів, а навчання проходить у процесі спілкування. При такому навчанні учні відчувають себе рівноправними партнерами, які спільно досягають певної мети – засвоєння знань та набуття вмінь оперувати ними. Саме рівноправні партнерські відносини психологічно зумовлюють відкритість обговорення та вирішення навчальних завдань. Відтак, творча міжособова пізнавальна взаємодія позбавляє учнів невпевненості, сприяє розвитку сміливості мислення, що допомагає керувати навчальною діяльністю і підтримувати пізнавальний інтерес учнів, який є підґрунтям посилення навчальної мотивації. За таких умов навчання, відбувається продуктивна спільна діяльність учнів і вчителя, коли учень навчається мислити в колективі однодумців та сам стає ініціативним та творчим [1, c. 187–188].

Г. А. Цукерман досліджувала роль колективної діяльності у психічному розвитку молодших школярів. Психолог вважає, що навчальний процес має будуватися на навчанні навичок співробітництва. Зусилля учнів мають бути сконцентровані на вміннях домовитись, обмінятися думками, розуміти один-одного. На думку вченої, навчальне співробітництво вчителя і класу готує учнів не до пасивної, а до активної позиції, коли учень навчається самостійно за допомогою дорослих та однолітків. У ході експериментальної роботи дослідник отримала дані про те, що учні, які працюють разом у класі, краще оцінюють свої можливості та рівень знань, тобто в них успішніше формуються рефлективні дії, ніж в інших їх однолітків [7, с. 9–14]. Отже, при організації навчальної діяльності у співробітництві, дитина у молодшому шкільному віці може оволодіти не тільки змістом навчального предмету, а й проявити ініціативу, вчитися взаємодії з іншими дітьми і дорослими.

О. І. Пометун зазначає, що важливими компонентами продуктивної співпраці є позитивна взаємозалежність, особистісна взаємодія, міжособистісне спілкування [6, c. 28]. Ці компоненти реалізовуються в початковій школі через ігрову діяльність. Загальновідомо, що ігрова діяльність є провідною у дошкільному віці. За словами Л. Ф. Обухової, неправильно вважати, що ігрова діяльність у молодшому шкільному віці зовсім втрачає значення. Ігрова діяльність молодшого школяра набуває нових характеристик та починає спрямовуватися на досягнення певного результату [3, с. 269]. Ігрові елементи у процесі навчання викликають в учнів позитивні емоції, підвищують їх активність. Молодші школярі легше та з інтересом виконують завдання, які мають ігровий характер. Ігрова діяльність є лише формою, змістом якої має бути навчально-виховний процес та оволодіння видами мовленнєвої діяльності [5, c. 76].

О. І. Пометун підкреслює доцільність використання гри на уроках і зазначає, що ігрова діяльність як складова частина інтерактивного навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю емоційного стану, надання можливості самовизначення, розвитку творчої уяви, висловлюванню власної думки, надання можливості для розвитку навичок співробітництва [6, c. 55]. Г. А. Цукерман зазначає, що за рахунок ігрового співробітництва, в учнів виникає здатність до спільних дій з урахуванням позицій іншого [7, с. 20].

Отже, ігрова діяльність у молодшому шкільному віці залишається одним із провідних видів діяльності, але її функції змінюються. Гра набуває виховних та розвиваючих функцій і використовується не як самостійний вид діяльності, а як складова навчально-виховного процесу. За допомогою ігрової діяльності на уроках іноземної мови вчитель отримує можливість залучити учнів до цікавої для них роботи, а отже спонукати до навчання, співпраці, підвищувати мотивацію та збільшувати інтерес. Саме тому використання ігрових компонентів на уроках іноземної мови в початковій школі підвищує ефективність навчального процесу, позитивно впливає на психологічний розвиток учнів та розвиток їх мовленнєвої діяльності.



Список використаних джерел

  1. Бадмаев Б. Ц. Психология в работе учителя. Книга 1 : Практическое пособие по теории развития, обучения и воспитания / Борис Циренович Бадмаев. – М. : Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2000. – 240 с.

  2. Бігич О. Б. Особистісно-діяльнісний розвиток молодшого школяра на уроці іноземної мови : Монографія / Оксана Борисівна Бігич. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2010. – 138 с.

  3. Обухова Л. Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы / Людмила Филипповна Обухова. – М. : Тривола, 1998. – 352 с.

  4. Паршикова О. О. Теоретичні основи навчання іноземної мови учнів початкової загальноосвітньої школи : дис. … доктора пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія і методика навчання : германські мови” / Олена Олексіївна Паршикова. – К., 2010. – 469 с.

  5. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе / Ефим Израилевич Пассов. – М. : Просвещение, 1988. – 223 с.

  6. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / Олена Іванівна Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2007. – 144 с.

  7. Цукерман Г. А. Виды общения в обучении / Галина Анатольевна Цукерман. – Томск : Пеленг, 1993. – 268 с.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка