«Моя Батьківщина Україна» Харків 2012



Сторінка2/25
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.64 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


НАПРЯМ: «ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ»
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МАЛИХ РІЧОК НА ПРИКЛАДІ КУПЯНКИ
Багінська Анастасія, Руденко Тетяна,

учениці 8 класу Куп’янської гімназії №1,

Куп’янської міської ради

гуртківки ОБЛСЮТур

Керівник: Юр’єва О. С., вчитель географії
Дана робота присвячена проблемі малих річок Куп’янщини. Метою роботи є дослідження гідрографічної мережі нашого краю, визначення основних джерел забруднення водойм, сучасного стану річки Куп’янки, проведення тестування проб води з річки на вміст сторонніх домішок та її придатність для життя водних рослин та тварин, проведення візуальної оцінки характерних параметрів річки в межах міста.

Авторами було складено характеристику річкової мережі Куп’янщини. Найбільшими річками є: Осинівка - 24,3 км, Гусинка - 22,7 км, Синиха - 20,4 км, Куп'янка- 18,3 км, Лозова- 15,2 км, Піщана - 13,8 км, Сеньок – 13,2 км. Річки Куп’янщини належать до басейну річки Оскіл, яка є найбільшою лівою притокою Сіверського Дінця, що в свою чергу впадає в Дон, а той в Азовське море Атлантичного океану. Характерними рисами річок є широка долина, переважання снігового живлення, чітко виражена весняна повінь, яка складає 50 – 60% річного стоку. Ми дослідили річку Куп’янку і отримали такі результати: навіть неозброєним оком видно, що вода брудна, містить багато завислих часточок, на поверхні води є брудна піна, запах води теж відчутно гнилісний. У 2011 році гімназія №1 брала участь у Всеукраїнському конкурсі проектів «Про створення осередків екологічної освіти в школах України», цей конкурс проводився Фундацією ПАУСІ. Завдяки участі в даному проекті ми отримали набір реактивів для проведення аналізу води, для визначення вмісту у воді заліза, нітратів, нітритів, вуглекислого газу, нітратів, фосфатів, заліза.

Виявляється, у річковій воді дуже високий вміст вуглекислого газу, що є недопустимим для існування живих організмів. З’єднання азоту, що у великих кількостях потрапляють у водойми з побутовими, промисловими стічними водами, з атмосфери, а також внаслідок вимивання мінеральних та органічних добрив з грунту, представляють особливу небезпеку для води. Потрапляючи у водойми, з’єднання азоту стимулюють розвиток синьо-зелених водоростей, а це призводить до цвітіння води. Внаслідок масового гниття водоростей у воді з’являються сірководень, феноли та інші токсичні продукти, зникає кисень, вода стає мертвою. Ось чому ми не бачимо у Куп’янці а ні риб, а ні молюсків. Навесні у річки потрапляє дуже багато сторонніх речовин, які приносяться стічними водами. Так як річка Куп’янка протікає через все місто, в неї стікає вода з вулиць.

Найболючішою екологічною проблемою забруднення річки Куп'янки є накопичення твердих побутових відходів на берегах річки. Другою за значенням є проблема забруднення води в струмочках - ця проблема тісно пов'язана із накопиченням відходів, які розкладаються та змиваються зливами та талими водами у річку, тим самим забруднюючи її. Найважливішою причиною забруднення берегів малих річок побутовими відходами ми визначили байдужість населення щодо проблеми. Річка гине і необхідно терміново вживати заходів щодо її порятунку.

Автори проводять постійний моніторинг стану річки та її заплави, звертають увагу громадськості через засоби масової інформації на проблеми річки і намагаються допомогти у вирішенні проблем річки Куп’янки.


ВОДНІ ТА ПРИБЕРЕЖНО-ВОДНІ РОСЛИНИ ЗАПЛАВИ РІЧКИ МЕРЕФИ
Бушева Олена, учениця 11 класу

Мереф’янського медичного ліцею

Харківської районної ради

Керівник: Буряковська І. В.

вчитель біології
Водні рослини перебувають у своєрідних умовах існування, і це позначається на життєвих процесах і на будові їх тіла. Щільність води в багато разів перевищує щільність повітря, тому водяні рослини наче підтримуються водою. Це призвело до того, що механічні або опорні тканини в цих рослин недорозвинені, інколи зовсім відсутні. Мінеральні речовини, вуглекислий газ і кисень водяні рослини вбирають з води всією поверхнею свого тіла. Вони не потребують пристосувань для захисту від випаровування. Корені водяних рослин виконують функцію органа рівноваги або лише прикріплюють рослину до субстрату. У складі водяних рослин на відміну від сухопутних краще збереглися примітивні давні родини, роди, види.

Робота розкриває необхідність детального вивчення водної та прибережно-водної флори оскільки вона є найбільш різноманітною і недостатньо вивченою в сучасній науці.

Водна та прибережно-водна рослинність річки Мерефи є доволі типовою для заплавних луків, що зустрічається в усіх зонах і є інтразональною; серед водних та прибережно-водних рослин є велика кількість таких, що мають корисні властивості; багато видів є рідкісними, такими що охороняються і входять до екомережі України.

Досліджено 59 видів водних та прибережно-водних рослин, що зростають в околицях міста Мерефи. Зроблений фотоальбом 23 видів різних водних та прибережно-водних рослин. Вони групуються у 52 роди, 29 родин, 3-х класів та 2-х відділів з абсолютним переважанням Magnoliophyta (Покритонасінні).

Виявлено 6 провідних родин, до яких належать 45% всіх досліджених видів, з яких найчисельнішимиши є Asteraceae, Lamiaceae та Poaceae.

Визначено, що за життєвою формою за класифікацією К. Раункієра переважають криптофіти – 56%, гемікриптофіти – 33%, терофіти – 8%, а найменше припадає на хамефіти – 3%, тобто переважають багаторічні трав’янисті рослини з підземними органами, в яких запасаються поживні речовини.

Виявлено, що досліджені види рослин представлені не всіма екологічними групами рослинних угруповань. За відношенням до вологи найбільша кількість припадає на гігрофіти – 56%, на гідрофіти – 32%, а найменша на гідатофіти – 12%. За відношенням до світла найбільше тіньовитривалих – 61%, менше геліофітів – 39%.

Проаналізовано, що водні та прибережно-водні рослини можна використовувати у 13 напрямах господарської діяльності людини. Найбільше використовується кормових – 18 видів та лікарських – 17 видів, далі харчові – 9 видів, дубильні – 6 видів, медоноси – 5 видів, отруйні та ефіроолійні по 4 види відповідно, вітамінних, фарбувальних, декоративних – по 3 види, охороняються 2 види та бур’ян 2 види, волокнисте значення – 1 вид.



Виявлено, що на заплавних луках переважають осоково-геранієві та рогізно-підмаренникові асоціації. Домінантним видом є кінський щавель звичайний. Субдомінанти представлені такими видами, як зюзник звичайний, підмаренник болотний. До видів рослин, які зустрічаються рідко належать півники болотні, сусак зонтичний, гірчак перцевий, жовтець повзучий та Рогіз широколистий.
ЕКОНОМІКО – ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА автомобільного та залізничного транспорту ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Гурток «Географи - краєзнавці»

Ветеринарного НВК, РБДЮТ

Дергачівського району

Керівник: Щеголєва – Кравченко Н. А.,

вчитель географії
Автомобільні дороги загального користування, мости і шляхопроводи мають особливе значення у розвитку економіки області. Від їх наявності та стану залежить ефективність роботи промисловості, сільськогосподарського виробництва, забезпечення належного життєвого рівня людей.

Територія області становить 31,4 тис.км2. Забезпеченість автомобільними дорогами на 1000 км2 території складає 303,7 км (по Україні 281 км). На 1000 чоловік населення – 3,3 км (по Україні 3,5 км).

Мережа доріг загального користування у Харківській області складає 9543 км (додаток 1), в тому числі: дороги державного значення (автодороги магістральні – 433,1км; автодороги регіональні – 109,6 км), дороги місцевого значення (автодороги територіальні – 1606,1 км; автодороги районні – 4575,3 км; сільські автодороги – 2818,9 км).

Проблеми автомобільного транспорту

Автомобільний транспорт переважає у перевезенні пасажирів та перевезенні вантажів на короткі дистанції “від дверей до дверей”. Автотранспорт має розвинену інфраструктуру та непогану базу технічного забезпечення. Якщо брати до уваги лише географічне положення Харківської області, то обсяги транзитних перевезень мали б постійно зростати, але цього не відбувається. Можна виділити декілька проблем, які перешкоджають розширенню розмірів транзиту:



  • незадовільний якісний стан доріг Харківської обл.,

  • недосконала митна інфраструктура,

  • недосконала тарифна політика,

  • відсутність або неналежний стан транспортних терміналів.

Історико-географічні особливості розвитку Південної залізниці

Харків являється центром Південної залізниці - одного із головних структурних підрозділів державного підприємства УКРЗАЛІЗНИЦЯ, розвиток залізничного транспорту Харківської області визначається розвитком усієї Південної залізниці.

У роки Великої Вітчизняної війни залізничники Південної забезпечували своєчасний підвіз озброєння, боєприпасів, пального і продовольства. Створені на магістралі бронепоїзди комплектувалися бригадами залізничників. На залізниці були застосовані нові форми експлуатації рухомого поїзда, у тому числі організація паровозних колон особливого резерву НКПС, що здійснювали масові перевезення для фронту.

На залізниці введено в експлуатацію web-сервер, підключений до галузевої корпоративної мережі Укрзалізниці, на якому розташована комплексна система електронного обміну даними (КСЕОД "Залізниця - клієнт").



Харківський спеціалізований залізничний район

Харківський спеціалізований залізничний район з центром у м. Харкові охоплює частину території Харківської області з наступними головними вузлами – Лозова, Красноград, Куп’янськ, Мерефа, Люботин, Зміїв.

До його складу входять:


  • залізничні шляхи 2-колійні та 1-колійні (не електрифіковані та електрифіковані з постійним і змінним струмом),

  • 7 локомотивних ДЕПО і 1 моторовагонне ДЕПО,

  • 4 сортувальні парки, промислові залізничні станції,

  • залізничні станції населених пунктів, залізничні станції м. Харкова,

  • вокзал Харків-Пасажирський,

  • метродепо Московське.

Залізничний транспорт є найрозвинутішим як в Україні та і в Харківській області. Залізницею здійснюється 46% від загальних перевезень, але закордонних перевезень – лише 14%.

Проблемами галузі є:



  • застарілість основних засобів,

  • невідповідність ширини колії європейським стандартам,

  • значна частина колій є не електрифікованою.



ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СЕЛИЩА БУДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Клуб «Краєзнавець»

РЦДЮТ Харківської районної ради

Керівник: Безрукова Т. М.,

керівник клубу «Краєзнавець»

РЦДЮТ Харківської районної ради
Буди – селище міського типу Харківського району Харківської області, центр селищної ради. Географічні координати – 49◦ 53′ 34″ північної широти, 36◦ 01′ 03″ східної довготи. Час заснування – не раніше 1680 р. У рамках сучасних меж існує з 1993 р. Селищній раді підпорядковані села Бистре і Бедряги. Площа селища Буди – 540 га, площа ради – 3 751 га. Кількість вулиць у раді – 122, площ – 3, провулків – 18, тупиків – 3, в’їздів – 6.

Найбільша вулиця селища Буди – Жовтнева. У селищі Буди існує єдина в країні вулиця, що названа ім’ям визначного промисловця і мецената Матвія Сидоровича Кузнєцова, що жив і працював з кінця ХІХ до початку ХХ ст.

Населення становить – майже 7 тис. мешканців.

Межі ради: північна – землі Березівської селищної ради, східна – землі Південноміської ради, південно-східна – землі Мереф’янської міської ради, південна – землі Утківської сільської ради, південно-західна – землі Рокитянської сільської ради (Нововодолазький район), західна – землі Люботинської міської ради, північно-західна – землі Коротичанської селищної ради.

На території селища з жовтня 1887 р. до літа 2006 р. працював найбільший виробник фаянсового посуду в Україні АТЗТ «Будянський фаянс» та найстаріша в районі профспілкова бібліотека. З 1888 р. у Будах функціонує лікарня, що була створена для робітників і службовців Будянської фабрики «Товарищества М.С. Кузнецова». Зараз у селищі працює кондитерська фабрика «Авеста», невеликий асфальтовий завод, лісопилка. Через Буди протікає річка Мерефа з притоками Березова та Безіменна. На території ради є ставки. У Будах: Орсовський, Кирпичний, Зарицкий, Нижній. На території с. Бедряги: Дітдомовський, Татарський, Безіменний. На території с. Бистре є два безіменних ставка. У недалекому минулому були ставки: два в урочищі Моховате; Старий ставок; Орловський. Найстаріша природна водойма у селищі – ставок Кирпичний (ймовірно, він – частина безіменної річки); через греблю був Старий ставок, який випустили у зв’язку з реконструкцією фаянсового заводу у 1960-ті роки; частина русла річки протікає у забетонованих кільцях через західну частину заводського подвір’я і виходила звідти вода вже біла. Саме тут на луках вона впадала в колись прозору річку Мерефа і робила її воду білою, за що односельці на протязі багатьох поколінь були впевнені, що в Будах протікає річка Біла. У селищі є три джерела.

Селище оточують дубові, кленово-липово-дубові, ясено-дубові ліси, а також великий сосновий ліс. Навколо Буд у лісах водяться заєць, їжаки, байбаки, кроти, білка, вепр та ін. Пташиний світ представлений голубом-синяком, горобцем, сорокою, дятлом, гускою сірою, шулікою, орланом-білохвостом, перепелом, вороною сірою, граком, круком, галкою, сойкою, жайворонком, дроздом чорним, шпаком, куріпкою, ластівкою, синицею, зозулею, соловейками. Останнім часом з’явилися білі лелеки, дикі качки, великі білі чаплі. У лісах ростуть гриби. Найпоширеніші жуки: мармуровий хрущ, сонечко семикрапчасте, колорадський жук, жуки-олені та ін. Серед комах переважають: цвіркуни, світляки, коники, джмелі, бджоли. У лісах багато мурашників. З метеликів переважають капустянка, денне павине око, голуб’янки красиві, сатурнія. У лісах росте медунка темна, чистотіл, звіробій, деревій, суниця, проліски, ряст, дзвоники, фіалки, мати-й-мачуха та ін. Серед кущів переважають шипшина, терен, глід, вовчі ягоди.

У самому селищі росте багато берези, каштанів, верби, вільхи, дубів, горобини, тополь, липи, шовковиці, калини, бузку. У садках переважають яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, шпанка, абрикоси, виноград, малина, порічка, смородина, аґрус, суниця, полуниця. На городах найчастіше вирощують картоплю, капусту, помідори, огірки, моркву, перець солодкий та гіркий, часник, цибулю, кабачки, редьку чорну, дині, кавуни, гарбузи, щавель, редиску, буряки, квасолю, кріп, петрушку, хрін, кукурудзу, боби та ін. В урочищах, біля лісових насаджень часто можна побачити зарослі терну, бузини, шипшини, глоду. Серед свійських тварин, що розводять у Будах, найбільш поширені кури, гуси, качки, свині, кози, кролі, рідше розводять корів, биків. На пасіках розводять бджіл.

У Будах є дуби, вік яких налічує понад 100 років. По вул. Трудовій було зафіксовано дев’ять дубів, коло яких складало від 282 до більше 700 см. Скільки років цим дубам нам невідомо. На розі вулиць Садова та Гоголя росли три дуби-велетня. У 1990-х роках в один із кремезних дубів влучила блискавка і він почав горіти. Другий дуб викорчували, коли у 1990-х роках було розпочато будівництво будинку. Залишили один дуб, коло якого складало 720 см. У 1998 році пустощі дітей призвели до того, що дуб почав тліти у середині, бо в дупло кидали запалені петарди. Тоді його врятували пожежники. Наступної весни він знову вкрився листям. Та напередодні Великодня у 2007 р. повторилася історія з петардами й дуба спиляли.

У південно-східній частині селища над Зарицьким ставком розташований ботанічний заказник місцевого значення «Савичів яр».
Мерефянский стекольный завод: история и современность
Кулиш Юлия, ученица 8 класса

Мерефянской ООШ І-ІІІ ступеней №6,

Харьковского района

Руководитель: Терещенко Е. Л.,



учитель истории
В Украине находится несколько стекольных заводов, один из них Харьковской области города Мерефа. Строительство завода длилось с 1880-1890 помещиком Борткевичем. Борткевич был владельцем спиртоводочного завода в Артёмовке, чтобы не быть зависимым от владельцев уже работающих бутылочных заводов (Константиновка) он построил завод в Мерефе для изготовления бутылок водки. Мерефа с точки зрения расположения очень подходила, в Утковке имелись неисчерпаемые запасы песка, а топливо необходимое в большом количестве, находилось здесь у ворот, где располагалась территория будущего стекольного завода в виде непроходимых лесных массивов: сосна, дуб и другие породы деревьев. Недалеко в Славянске была сода. Так что со стороны сырьевых и топливных ресурсов Мерефа являлась идеальным вариантом для развития стекольного производства. Квалифицированные рабочие стеклодувы были в основном поляки, остальные рабочие набирались из местных крестьян, бывших крепостных. Условия работы были примитивные, тяжелый, ручной труд, здания были деревянные, электроосвещение не полагалось. Борткевич монополизировал в своих руках весь цикл изготовления продукции: производство водки, стеклотары, разлив и реализация спиртных изделий. Со временем заниматься лично стекольным производством Борткевичу стало тяжело, и он передал фактическое управление своему старшему сыну, который любил жить красиво и периодически проигрывал завод в карты, отец снова его выкупал, однако вскоре царское правительство монополизировало продажу водки, и от Борткевича уплыла прибыль от продажи. В 1896 году была сооружена горшковая печь для ручной выработки бутылок на восьми верстаках. 1903 году была построена ванная печь для ручной выработки бутылок 0,615л. В 1908 году главное здание сгорело. В 1911 году завод был продан Бельгийскому Акционерному обществу (Ливенгофскому) восстановившему вновь деревянное здание. Завод работал до 1917 года. В этом году была построена печь №2 для выработки оконного стекла. С1917 по 1923 год завод не работал. С 1923 года завод был принят в ведение Харьковской областной промышленности и стал вырабатывать бутылки, в1924 году во время выпуска стекла основной цех сгорел. В 1926 году было произведено расширение и реконструкция завода, вновь достроен цех №1 с тремя ванными печами и восстановлен цех №2. Из воспоминаний Либина М.Е. пуск ванной печи превратился в большой праздник. Приехал Петровский Г.И. представитель ВУЦИКа. (Всеукраинский Исполнительный Центральный Комитет), с докладом. Пока Петровский Г.И. выступал, рабочие сделали красивую стеклянную палочку с набалдашником и подарили Петровскому. В 20-30х годах на МСЗ, (Мерефянский Стекольный Завод), помимо мужчин работали три женщины стеклодувы: Гаврилова – выдувала аптечную посуду, Линк Надежда и Зифонина Розалия – выдували баночку. Завод вырабатывал: оконное стекло, хозяйственную и аптекарскую посуду. В 1930 по 1932 на МСЗ осваивали производство «пайрекса». В 1932 году опыт удался, и были сделаны толстостенные колбы из пайрекса, (Эти колбы потребовались для опытной установки, на этой установке впервые в СССР было разбито атомное ядро). Завод развивался, осваивались новые технологии.

В начале войны МСЗ получил заказ на 100000 капсул для бутылок с горючей смесью и на ампулы для донорской крови, поскольку мужчины ушли на фронт, вся робота легла на женские плечи. В августе 1941 эвакуировали некоторые ценные машины и материалы, 4 сентября завод остановился. 21 октября фашисты заняли Мерефу, стали вывозить с завода готовую продукцию и расхищать материалы. Перед своим изгнанием из Мерефы немцы взорвали и сожгли основные и вспомогательные цеха и жилой фонд завода, и 12 производственных цехов. 10 были разрушены, в том числе 4 производственных корпуса с находящимися в них четырьмя ванными печами и много, много другого. В 1943 году было начато восстановление завода, первым заказом было оконное стекло, чтобы остеклить разрушенные дома, для этого привезли специальные машины «Фурко». Не глядя на разруху, трудности, перебои с материалом и квалифицированными кадрами к концу 1946 года завод выпустил 465 тон стекла. В 1946 с января месяца стал работать цех №3 по выработке водочных бутылок и парфюмерных флаконов ручным способом. На печь №3 установили машину «Гартфорд», (таких машин в СССР было всего 3 штуки), ручная выработка была прекращена. В 1947 году были восстановлены все вспомогательные цеха: составной, керамический, литейный, ремонтно-строительный цех, механический и другие. 1948 году завод получил заказ на выработку стаканов, были установлены 4 машины «РВ». МСЗ выпустил 3 вида стаканов 250, 200 и 100 грам. В том же году цех №4 (Оконное стекло) остановили на выработку жаропрочной посуды, на базе перевезенного из Германии демонтированного завода «Шотта». В 1952 начато строительство стекловолокна. За время опытного периода (конец 1953г), были получены первые 35 тыс. метров стеклоленты. В 1958 году пущен в употребление цех по выработке штапельного стекла, освоена выработка стеклошариков).

Начало 90х годов было отмечено резким спадом промышленного производства: было закрыто производство штапельного стекловолокна, (стекловаты), остановлено производство жаростойкой посуды, остановлено производство стеклошариков, Существенно сократились объемы производства стекловолокна и стеклопосуды. С распадом СССР дела завода пошли на спад. МСЗ периодически останавливали, рабочим не выплачивали заработную плату и вместо зарплаты выдавали разные вещи и продукты: сахар, крупу, консервы и многое другое МСЗ объявили банкротом и продали. В 2008 году СП «Скло» тоже было объявлено банкротом, завод переименовали в МСК, (Мерефянская Стекольная Компания). Было установлено новое германское современное автоматизированное оборудование. Вместо старых стеклоформующих машин карусельного типа установлены три новые секционные машины на 20 форм по 200 капель в минуту, что позволило увеличить выработку продукции во много раз. Сортировка продукции, (удаления брака), производится автоматически инспекционными машинами, упаковка тары тоже автоматическая. Еще была отремонтирована подъездная дорога к заводу и стоянка. И теперь выпускается современная стеклянная продукция.

Еколого-географічна характеристика Ботанічного заказника загальнодержавного значення «Вовчанський»
Лебеденко Анна, учениця 10 класу

Харківського санаторного НВК №1,

вихованка гуртка «Юні екскурсоводи»

Керівник : Водяха Л. В., учитель географії

Тишевська-Шапошник О. В.,

керівник гуртка «Юні екскурсоводи»


Актуальність теми. У зв’язку із значною активізацією процесів урбанізації й антропогенізації територій, актуальності набуває питання збереження та розширення територій природно-заповідного фонду Харківської області. Значна частина природоохоронних територій, зокрема ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський» Харківської області, розташовано поблизу населених пунктів, тому піддається чисельному напливу рекреантів, що призводить до поступової деградації природних екосистем. Негативні природні та антропогенні процеси, які відбуваються у державному ботанічному заказнику, викликають порушення цілісності екосистем, зменшення різноманіття флори і фауни. Дослідження території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Вовчанський» Харківської області у сучасних умовах є необхідною передумовою виконання загальнодержавної стратегії збереження загального Природно-заповідного фонду України.

Метою роботи є еколого-географічний аналіз ботанічного заказника загальнодержавного значення «Вовчанський» Харківської області.

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Заказник загальною площею 185 гектарів розташований на території Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області. Територію Заказника дозволяється використовувати в освітньо-виховних цілях, з метою проведення науково-дослідних робіт, дозволяється обмежене використання природних ресурсів, з додержанням норм режиму території, організація систематичних спостережень за станом природного комплексу, збереження і відтворення природних комплексів та об’єктів Заказника. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Заказника здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами державної влади, в порядку передбаченому законодавством, у межах лімітів, установлених Міністерством екології та природних ресурсів України. Забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах Заказника здійснюється адміністрацією Заказника.

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський» – це унікальна ділянка. Особливості географічного розміщення заказника вплинули на формування унікальних природних угруповань, які включають і типові лісостепові види.

Для збереження цінних рослинних угруповань, окремих видів флори та фауни, автор пропонує створення додаткових екологічних стежок та формування розвитку екологічної політики на території заказника. Розробкою заходів зі зменшення антропогенного і, зокрема, рекреаційного навантаження на заказник має стати ґрунтовний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств на околицях заказника та створення системи екологічних стежок на території державного ботанічного заказника.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка