«Моя Батьківщина Україна» Харків 2012



Сторінка4/25
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.64 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Незважаючи на те, що " Харківське губернське земство витрачало на медицину всі 13%, у Харківській губернії в 1887 році було 328 лікарів; у тому числі: службовців 238 і вільнопрактикуючих 90. На одного лікаря приходилося 7079 душ.” “А оплата праці земського лікаря в перші роки роботи земств складала 800 – 900 крб. на рік". На подібні умови роботи, що виключають будь-які кар’єрні або матеріальні розуміння, цілком свідомо йшли десятки молодих людей. Дільниця лікаря завжди була непомірно великою. Так, "один земський дільничний лікар приходився на 25 000 жителів, причому радіус був у середньому 20-22 версти", “по Харківській губернії на одного земського лікаря в 1902 році приходилося 28 030 жителів." Це підтверджується спогадами Лебедєвої В., яка працювала в 1902 році у слободі Мерефі акушеркою. “Лікарня стояла на відшибі, працював у ній один лікар, лікував від усіх хвороб. У лікарні було тільки 4 ліжка, п'ятого і шостого хворого поміщали в коридорі, а інші змушені були лікуватися вдома. Район діяльності лікарні був не одна Мерефа; Артемівка, Комарівка, Коротич, Хорошево, Бабаї, Олександрівка – усі входили до нашої ділянки." Земський лікар А.М.Веретенников писав, що “дільниця обслуговування охоплювала 185 сіл, і на прийом приходило до 80 хворих у день. На весь повіт було 4 лікарі й одна лікарня на 20 ліжок. Будинок сирий, тісний, незручний до розміщення хворих. Майно лікарняне: мідний, залізний, дерев'яний посуд, що вимагає або знищення, або виправлення; білизна постільна мала. Лікарняний будинок куплений за 1500 крб.” У листі Куп'янської повітової земської управи до Харківської губернської управи говориться, що "у даний час у Куп'янському повіті залишаються незаміщеними дві вакансії дільничних лікарів

(3-ї і 6-ї дільниці), незважаючи на всі намагання Повітової Управи замістити їх. У випадку можливості появи холери, замістити ці вакансії необхідно. Повітова Управа має честь просити Губернську не відмовити, якщо можна, прийти на допомогу в запрошенні дільничних лікарів на дві вільні вакансії. Жалування дільничного лікаря – 1200 крб. на рік з періодичною надбавкою через кожні 3 роки служби в розмірі 10% первісного окладу." Але не зважаючи на нехватку лікарів даний документ підтверджує, що земства брали на роботу тільки дипломованих лікарів. Також це підтверджує лист Завідуючого Санітарного бюро Харківської губернії, який був призначений лікарю, Юрєвського заводу Єкатеринославської губернії, Домереєву В.М., де йшла мова про те, що «Харківська губернська земська управа мала честь повідомити, що особи, які не мають диплома, земство не могло прийняти на постійну службу і лише в випадках необхідності відряджало б їх для тимчасового виконання обов’язків епідемічного або повітового лікаря. Тільки таке відрядження земство і може вам пропонувати, на ваш запит».

І все ж допомога лікарів у земстві була громадською службою. І не служба, а служіння народу було змістом діяльності багатьох з них. Таке ставлення до своєї справи допомогло земським лікарям створити найбільш раціональні форми і методи роботи сільської медицини, знайти ґрунт для сумісного вирішення важливих професійних і суспільних проблем. Сюди й тягло багатьох представників прогресивної частини інтелігенції, які намагалися хоч чимось полегшити долю народу, незважаючи ні на які соціально-економічні труднощі. «Історія висунула нову силу, що внесла в земську справу і непідроблену любов, і щиру відданість, і гаряче переконання, і завзяту енергію – усе те, що служить запорукою успіху в суспільному служінні. Ми говоримо про земського лікаря!»

Чотири вулиці – і всі героїчні
Шталь Владислав, учень 11 класу

Миколаївського НВК,

вихованець історико-краєзнавчого

гуртка БДЮТ Лозівської районної ради

Керівник: Яковлева О. В.
Вивчення історії своєї маленької Батьківщини - основна мета діяльності нашого історико-краєзнавчого гуртка «Пошук». Знайдена могила невідомого солдата, цікава історія минулого нашої Батьківщини, розповіді старожилів та очевидців давніх подій поглиблюють і розширюють наші знання про свій край, вчать любити і берегти спадщину наших предків, виховують почуття глибокої поваги до їхньої мужності та героїзму. Ми задумаємось над тим, а що самі залишимо майбутнім поколінням.

Тому то і звертаємось до Миколаївської сільської ради увіковічнити пам'ять героїчних подій в селі взимку 1942 року. Дорослі відкликнулись на наше прохання. І всі чотири вулиці села стали героїчними.

Вулиця героїв Кутлінців (50 будинків) данина пам'яті бійцям 273 стрілецького полку 270 гвардійської стрілецької дивізії, якою командував генерал-майор Захи Юсупович Кутлін. Славний син татарського народу мужньо захищав українські землі. Батальйон особливого призначення – так називали ту 1000 бійців, яка майже вся загинула, але своє бойове завдання виконала – протягом чотирьох днів тримала у своїх руках підступи до Лозової, бо саме через наше село йде найкоротший шлях з Західного Донбасу до Москви.

Вулиця Розвідника Саутієва (38 будинків) зберігає пам'ять про невеличкий загін розвідників, яким керував осетинець 20-річний Ахмет Саутієв. Це вони, зробивши розвідку глибокої лютневої ночі в Миколаївку, зайняли оборону в приміщенні старої школи і першими зустріли румунські загони, які наступали. Чотири брати і сестра Саутієви у 1987 році приїздили на могилу свого брата. Дружно прийняли їх миколаївці і нагородили - увіковічнили пам'ять про батька в назві своєї вулиці.

Пам’ятають жителі села Миколаївка і славні подвиги своїх жителів. 350 призовників – такий їх вклад в поповнення Радянської Армії. І серед них – герой Радянського Союзу - Микитенко Василь Лаврентійович. Уже в квітні 1945 року на підступах до Берліну взвод, яким командував молодий сержант, звільнив 1500 радянських полонених. Німецького полковника обеззброїв та взяв у полон сам Микитенко В.Л. за що і був нагороджений Золотою Зіркою Героя. Іменем славетного земляка названа головна вулиця села (94 будинки).

Шкільна вулиця, якою зранку поспішають школярі, носить ім'я Джека Алтаузена. Приїжджі часто запитують в миколаївців: «Звідки таке прізвище?» А це псевдонім Якова Мусійовича Алтаузена – відомого Радянського поета. Це його перо в грізні дні 1941-1942 років піднімало бойовий дух бійців, вселяло надію в свою перемогу. Загинув поет під колесами німецького танку на полі бою села Надеждівка. Але історія життя його настільки була цікавою, що наші гуртківці зв’язувались з дружиною та сином поета. Вони побували в нашому селі під час відкриття Меморіалу Слави.

Ми вдячні депутатам Миколаївської сільської ради за те, що підтримали нашу ініціативу.

І раді за те, що зможемо донести до майбутніх поколінь відомості про події Великої Вітчизняної війни.

І, як зможемо, будемо берегти мир.
НАПРЯМ: «ГЕОЛОГІЧНИМИ СТЕЖКАМИ УКРАЇНИ»
ТЕХНОГЕННІ ФОРМИ РЕЛЬЄФУ НОВОМЕРЧИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЯК ПРИКЛАД ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ ЛЮДИНИ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Винокуров Олександр, учень 10 класу

Новомерчицького НВК

Валківської районної ради,

член гуртка географів-краєзнавців

Валківського районного ЦТКЕУМ

Керівник: Вовк В.Ф.,

керівник гуртка географів-краєзнавців
Традиційним і усталеним поглядом є думка про виключно різко негативний вплив техногенних форм рельєфу (зокрема кар’єрів – місць добування корисних копалин відкритим способом) на довкілля. Проте автор роботи під час проходження профільної навчальної практики улітку 2011 р. виявив певні обставини, які деякою мірою похитнули уявлення про техногенні форми рельєфу як виключно негативний чинник впливу людини на навколишнє середовище. Об’єктом досліджень стали три кар’єри (один відпрацьований, два діючі, причому у одному з них періодично добувають глину, а у другому – пісок), розташовані в урочищі Глибока, яке знаходиться на північ від села Новий Мерчик, та невеликий покинутий піщаний кар’єр в урочищі Березова (розташоване східніше від урочища Глибока), а предметом досліджень – вплив невеликих кар’єрів на природні комплекси нижчого порядку та їх компоненти, зокрема органічний світ.

Мета роботи – уточнення ступеню впливу на довкілля невеликих кар’єрів і наслідків їх утворення для нього.

На час досліджень глиняний кар’єр являв собою вертикальну стінку загальною довжиною 31 м і висотою до 7 м. За час експлуатації кар’єру вона унаслідок видобутку глинистих матеріалів відсунулась у західному напрямку на 22 м. Таким чином, у ході розробки корисної копалини людиною було пошкоджено близько 380 м² грунтів (приблизно 0,04 га). Піщаний кар’єр, приурочений до горба у центральній частині балки Глибока, більший, а відслонення тут значно вище. Загальна довжина стінки, з якої здійснюється добування піску, трохи більше 100 м. Об’єми видобутку будівельних матеріалів тут помітно більші, ніж у попередньому кар’єрі. За час добування (розробки піску тут почались на початку 80-х років ХХ століття, кар’єр просунувся місцями на 54 м порівняно з місцем його закладання.Таким чином, загальна площа порушених і знищених земель тут становить майже 0,21 га. Третя техногенна форма рельєфу урочищ балки Глибока – відпрацьований піщаний кар’єр – знаходиться у північній частині урочища, у нижній частині схилу. Видобуток піску тут припинився на початку 80-х років ХХ століття. Зараз покинутий кар’єр має вигляд овального зниження з відносною глибиною найнижчої частини близько 6 м і розмірами 48 х 42 м. За станом на червень 2012 р. цей кар’єр займає площу приблизно 0,17 га. Таким чином, загальна площа порушених чи знищених унаслідок добування корисних копалин у кар’єрах урочища Глибока становить приблизно 0,4 га. Покинутий піщаний кар’єр є і в іншій кучерявій балці - урочищі Березова. Видобуток піску тут припинено приблизно на початку 90-х рр. ХХ століття.

Як діючі, так і відпрацьовані техногенні форми рельєфу дуже часто використовують для місць створення своїх жител птахи і тварини. Так, наприклад, у глиняному кар’єрі існує колонія сиворакші (щурки) золотистої - одного з дуже небагатьох представників тропічних ракшоподібних у фауні України. У діючому піщаному кар’єрі існує велика колонія берегових ластівок.


ГЕОЛОГІЧНИМИ СТЕЖКАМИ УКРАЇНИ
Гурток «Історичне краєзнавство»,

Вовчанського БДЮТ

Вовчанського району

Керівник: Нємічева Т. В.,

керівник гуртка «Історичне

краєзнавство» КУ «ВБДЮТ»


Ще з давніх часів крейдяні гори привертали увагу. Адже, це не тільки, казкові пейзажі, що зливаються з білосніжними хмарами, а ще й давні пам’ятники природи. Вони розповідають відвідувачам про багатомільйонну історію створення та формування Землі.

Саме такі крейдяні виходи поблизу м. Вовчанська зацікавили і стали об’єктом дослідження учасників експедиції краєзнавчого гуртка «Вовчанського будинку дитячої та юнацької творчості».

Так звідкіля ж вони з’явилися, що пам’ятають,що можуть розповісти?

Щоб відповісти на ці запитання, озброївшись картою, компасом і попередньо ознайомившись з основами геології та ландшафтознавства, ми розпочали свою подорож.

Перше про що ми дізнались, виявився той факт, що шари крейди Середньоруської височини, до якої відноситься і наша територія, сформувалися приблизно 90 мільйонів років назад в басейні Туронського моря! Оце так новина виявляється ми живемо на дні моря? А чи раптом не наплутали вчені?

Виявилося, що ні. Адже під час експедиції ми знайшли підтвердження цьому факту. Ним виявились залишки молюска – белемніта.

Як виявилось белемніт — вимерлий головоногий молюск. За будовою був схожий на сучасного кальмара. Белемніти були поширені в юрському та крейдовому геологічному періодах. Вони мали внутрішній скелет, викопні рештки якого часто зустрічаються у породах мезозойської ери поряд із скам'янілостями амонітів. Викопні скелети белемнітів складаються з кальциту і, завдяки своїй формі, в народі називаються чортів палець. Вони мають конічну форму. У особливо добре збережених екземплярів з одного кінця можна помітити лійко-видне розширення. Саме таких пальців ми і назбирали цілу купу.

Таким чином, стало ясно, що 90 мільйонів років тому наша місцевість бцла дном давнього моря, яке формувалось з залишків відмерлих організмів: монітів, белемнітів, молюсків та інших. Рештки цих організмів змішувалися з неорганічним матеріалом і формували відкладення своєрідного ілу.

Під час геологічних процесів, морське дно піднялось і стало суходолом, потім воно знову розмивалось річкою, дощем, талими водами. В результаті, в долині, вийшли на поверхню давні осадкові породи в яких збереглись скам’янілості тварин і рослин.

Крім того, під час досліджень місцевості, було відмічено складне розміщення крейдяних шарів. Які потім вдалося класифікувати. І виявилось наступне: в нижній частині гір залягає крейда туронського ярусу, по схилах потужність туронського пласту досягає 10 метрів. Далі від річки по схилах балок виходить на поверхню сантон – сірувато-зеленуватий глинистий мергель. В гору по балках вище сантона залягає шампанський ярус. На його схилах росте крейдяний чебрець.

Ще вище, у верхів’ях балок на крейді цього ярусу з’являються байрачні гаї з дубами, липою та осиною.

Особливості рельєфу, кам’янистий субстрат, складний геологічний розвиток – зумовили своєрідність загального ландшафту цієї території, а її мальовничість приваблює не тільки дослідників, а й туристів.

То ж ми, в котре переконались, що цікаве і прекрасне поруч. А наша батьківщина є унікальною.
ВАЛКІВСЬКИЙ ЗСУВ

Коляда Катерина, учениця 10 класу

Валківського ліцею імені О. С.Масельського,

член гуртка геологів-краєзнавців

Харківської обласної станції туристів

Керівник: Вовк В.Ф.,

керівник гуртка географів-краєзнавців


Одним з поширених геологічних процесів на території України є зсуви. Вони охоплюють значні ділянки, щороку завдаючи значної шкоди людям. Успішна боротьба із ними – праця тривала і затратна. Тому набагато доцільніше не боротись із зсувами та їх наслідками, а запобігати їх появі, тим більше, що у багатьох випадках активізація зсувів відбувалась внаслідок прямого чи побічного впливу людської діяльності на якусь територію.

Подібні утворення характерні для території Валківського району Харківської області. Найбільший із зсувів Валківщини знаходиться безпосередньо на території райцентру, у районі провулку Ушакова. Саме він і був обраний об’єктом досліджень.

У березні 1981 р. масив грунту і гірських порід шириною 100 – 120 м відірвався від схилу «кучерявої балки» і змістився вниз приблизно на 200 м. При цьому утворилась стінка відриву висотою до чотирьох метрів. Зсув зруйнував чи пошкодив житлові будинки і господарські будівлі у межах чотирьох садиб по провулку Ушакова. Активізація зсуву значною мірою пов’язана із діяльністю людини. У 70-х рр. ХХ століття по провулку Ушакова було прокладено вуличний водопровід. Як і у багатьох інших місцях на території Валківської міської ради тут спостерігались масові витоки води із системи через несправність водозабірних колонок. Тривалий час ця обставина не позначалась на насиченні місцевого водоносного горизонту водою, бо у верхній частині балки існувала промоїна, через яку зазначені води стікали у долину Турушки.

Становище змінилось у кінці 70-х років ХХ століття. Місцеві жителі використали промоїну у господарських цілях, влаштувавши тут несанкціонований смітник. Поступово уся промоїна була засипана сміттям (рис. 3). Як наслідок, різко погіршились умови стікання талих снігових і дощових вод вниз по схилу. Зросла їх фільтрація у грунт, що створило сприятливі умови для насичення водою верхнього водоносного горизонту, переходу лесоподібних суглинків і (частково) червоно-бурих глин до напівтвердої консистенції, зниження стійкості схилу.

Таким чином, можна стверджувати, що антропогенна діяльність виступає суттєвим чинником розвитку зсувних явищ у балці, розташованій між провулком Ушакова і вулицею Ломоносова.

Валківський зсув, як і інші подібні утворення, - явище для людини шкідливе. Проте він може стати об’єктом цікавої пізнавальної екскурсії. На його території є цілий ряд вартих уваги геоморфологічних утворень. Перше з них - нижня частина зсуву, куди перемістилась значна маса пухких гірських порід. Зараз вона укрита трав’янистою рослинністю. Проте тут збереглись ряд ознак, за якими можна розпізнавати на місцевості зсувні тіла. Перш за все це вал випирання, який, незважаючи на значний проміжок часу, що минув після його утворення, досить добре виражений. Добре збереглись також сліди глибоких поздовжніх тріщин.

Інші цікаві утворення – місця виходів грунтових вод на схилі балки, стінка відриву та відслонення, утворене нею, та бровка стінки відриву з численними тріщинами.

Зсув продовжує загрожувати мешканцям прилеглих територій. Згідно оцінки спеціалістів зона вірогідного ризику охоплює площу приблизно 15 га. При збереженні нинішніх темпів розвитку зсуву (бровка відступає з швидкістю приблизно 50 см за рік), зсув зруйнує будинок № 9 по провулку Ушакова приблизно через 40 років, будинки № 15 і № 21 – через 50 років, будинки № 49 і № 51 по вулиці Дідоренка – через 90 років.


ШЕБЕЛИНСЬКЕ ГАЗОВЕ РОДОВИЩЕ :

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
Косенко Михайло, учень 11 класу,

Харківської СШ І-ІІІ ступенів № 108

Харківської міської ради,

Керівник: Степанова Н. Л.,

вчитель географії
Історія газової промисловості в Україні нараховує близько 100 років. Початок масштабного видобутку та використання природного газу в Україні пов’язаний з відкриттям у 1920 р. Дашавського газового родовища. В 1950 р. відкрите унікальне Шебелинське родовище з початковими запасами 650 млрд. м3 газу (введене в експлуатацію в 1956 р.).

Вся історія людства тісно пов’язана з пошуком та використанням нових видів палива й енергії. І чим вище підіймалась людина по сходинках

цивілізацій, тим більшими ставали її потреби в енергії (“енергія” у перекладі з грецької — діяльність). Актуальність роботи полягає в тому, що забезпечення суспільства енергетичними ресурсами є однією з найважливіших проблем будь-якої держави світу, в даному випадку — України. Метою роботи є розкриття однієї з найважливіших проблем нашої держави — розвиток газової промисловості на прикладі одного з найбільших родовищ – Шебелинського. Об’єктом дослідження є Шебелинське газове родовище, предметом виступає історія експлуатації родовища від відкриття до наших днів.

На даний час Україна забезпечує себе тільки близько на третину за розрахунок власних ресурсів, з них близько 80% газу видобувається на Шебелинському родовищі.

Шебелинське газове родовище розташоване в Балаклійському та частково Зміївському районах Харківської області України (на південний схід від Харкова). В тектонічному відношенні Шебелинське родовище розташоване в приосьовій зоні східної частини Дніпровсько-Донецької западини. Геологічний розріз родовища вскритий до глибини близько 4 000 м і представлений відкладами мезозоя – кайнозоя, верхньої і нижньої пермі і верхнього і середнього карбону. В розрізі встановлено 14 продуктивних горизонтів, що утворюють єдиний поклад. Розмір газонасиченої частини складає близько 32x15 км. Газ за складом метановий (до 97,8%).

Шебелинське газове родовище виявлене структурно-картувальним бурінням y відкладах пермі в 1947 р., а згодом підтверджене і геофізичними дослідженнями по сейсмічних горизонтах палеогену, крейди і юри. Увід в експлуатацію Шебелинського родовища почався в 1956 р. Глибоке пошукове буріння на площі розпoчaто y 1957 р.

В 1956 році, після відкриття унікального Шебелинського газоконденсатного родовища (уточнені запаси газу становлять 712 млрд. м³), розпочало свою виробничу діяльність ГПУ «Шебелинкагазвидобування». В перший рік експлуатації з нього було видобуто 332,7 млрд. м³ газу, а з 1957 р. воно стало лідером в Україні. В перші два десятиліття експлуатації Шебелинка була найбільшим родовищем за запасами та рівнем видобутку газу по всій Європі. У 1959 році було завершено дорозвідку всіх газових покладів родовища. В його розрізі встановили 15 промислово-газоносних горизонтів, які створювали єдиний масивний багатопластовий газовий поклад товщею до 1200 м. Свердловини характеризувались дебітами від 100 до 200 тис. м³ за добу.

Інтенсивне освоєння Шебелинки тривало. Ще в 1959 році став до ладу пункт збирання та наливу газового конденсату, котрий увійшов до складу Шебелинського ГПУ. Було започатковано нову підгалузь газової промисловості - газопереробну. До Державного балансу родовище включене в 1963 р. В середині 60-х рр. з Шебелинського родовища видобувалося 30% всесоюзних обсягів видобутку газу.

Шебелинське родовище стало новим джерелом газифікації країни та держав Європи, суттєво вплинуло на розвиток базових галузей промисловості – металургії, хімії, машинобудування, а також сприяло інтенсивному розквіту Слобожанського краю. Розробка Шебелинського родовища дала поштовх стрімкому розвитку системи магістральних газопроводів, газові потоки простяглися на Москву, Київ, Одесу, Дніпропетровськ, Кишинів та багато інших населених пунктів країни. Поряд з цим, у регіоні були збудовані великі промислові підприємства.

Всього на Шебелинському родовищі пробурили понад 600 свердловин глибиною близько 2600 м із загальною проходкою порід близько 1,5 млн. м. В 1975-76 рр. видобуток газу досяг максимуму - 68,7 млрд. м³ на рік. До 1977 р. Україна забезпечувала свої потреби в газі і була його експортером (за 1945-77 рр. експорт становив 130 млрд. м³ газу).

Шебелинське родовище стало полігоном для випробовування і впровадження новітніх технологій й передових методів буріння свердловин; тут, зокрема, взяли на озброєння нові технології та матеріали при цементуванні колон, нові рецептури бурових розчинів і механізоване їх приготування, освоїли буріння свердловин електробурами, використавши бурові долота, армо На сучасному етапі виробничої діяльності ГПУ «Шебелинкагазвидобування» здійснює видобуток вуглеводнів на 53-х нафто-газоконденсатних родовищах. Загальний фонд свердловин налічує 1505 одиниць. В цілому управління за добу видобуває 23-24 млн. м³ природного газу. Перспективи розвитку газової промисловості України в цілому, та Шебелинського родовища зокрема, пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням пошукового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.
ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ КУП’ЯНЩИНИ (ЗСУВИ)
Костоглодова Ганна, учениця 11 класу

НВК«Школа - гімназія №3»

Куп’янської міської ради

Керівник: Зеленська О. П.,

вчитель географії
У результаті техногенного впливу на довкілля відбуваються значні зміни геологічного середовища. Активізуються екзогенні геологічні процеси до яких належать зсуви. Зсуви-концентрований прояв багатьох природних та антропогенних чинників, під дією яких порушується рівновага силових територій. Метою роботи є дослідити зсувні процеси, які відбуваються в м. Куп’янськ та Куп’янському районі, з’ясувати причини та наслідки зсувних процесів, шляхи попередження, або зменшення масштабів збитків.

В роботі дана загальна характеристика зсувних процесів, розглянуті стадії розвитку зсуву, поданий опис основних класифікаційних одиниць зсувів, розглянуті причини та наслідки зсувів.

Дана характеристика інженерно-геологічних умов м. Куп’янська. Розглянута надзвичайна ситуація у м. Куп’янську, яка пов’язана з активізацією зсувних процесів, показані наслідки та шляхи вирішення проблеми, які запропоновані фахівцями.

В практичній частині учениця дослідила територію на якій відбувається зсув по вул. Леніна, буд.52, виявила зміни, які відбулися за останній час та запропонувала заходи по покращенню ситуації. Також були досліджені 3 схилові ділянки за допомогою матриці визначення нестабільності схилу. Зроблені висновки про ступінь зсувонебезпечності досліджених схилів. Запропоновані шляхи формування у населення правильної поведінки під час виникнення загрози зсувів.


Проблеми збереження Смирнівського кам’яного кар’єру

як геологічної пам’ятки природи Харківщини
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка