Н. Мурашко Редакційна рада: Н. Валентик, Л. Кропотова, М. Мосієнко канд філол наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна



Сторінка1/12
Дата конвертації05.03.2016
Розмір1.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

.5 А64

Упорядник Н. Мурашко

Редакційна рада: Н. Валентик, Л. Кропотова, М. Мосієнко — канд. філол. наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна



Аналіз уроку / упоряд. Н. Мурашко. — К. : Шк. світ, 2008. — А64 128 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»). І8ВИ 978-966-451-000-1. І8ВИ 978-966-451-174-9.

У книжці упорядковано різні форми аналізу уроку, які можуть бути ви­користані як учителем під час самоаналізу, так і присутнім на навчальних заняттях.

Рекомендовано для педагогічних працівників та студентів педагогіч­них ВНЗ.

ББК 74.202.5

І8ВМ 978-966-451-000-1 (б-ка «Шк. світу») © Мурашко Н., упорядкування, 2008
І8ВМ 978-966-451-174-9 © ТОВ Видавництво «Шкільний світ»,

дополіграфічна підготовка, 2008

ЗМІСТ

Розділ 1. Вимоги до уроку



Л. Покроєва, 3. Рябова, О. Байназарова, І. Капустін,

С. Ставицький. Сучасний урок: традиційні та інноваційні

підходи 4

Експертиза навчальної діяльності на уроці 25

Критерії оцінки сучасного уроку 31

Розділ 2. Адміністратор на уроці

Е. Пономарьова. Принципи й моделі педагогічного аналізу 50

В. Лаврук. Відвідуємо урок 59

В. Меньшиков. Матеріали для аналізу уроку керівником 70

Л. Асмолова (Шахова). Моделі аналізу уроку 79

Науково-освітній аналіз уроку 90



А. Остапенко. Вибір керівником мети відвідування уроку 98

А. Панченко, Л. Глазунова. Мета відвідування уроків 104

Розділ 3. Аналіз та самоаналіз уроку

В. Лаврук. Варіант аналізу уроку 109

Як аналізувати урок 115



Л. Квашко. Психолого-педагогічний аналіз уроку 120

Аналізуємо урок 126





1
розділ

ВИМОГИ ДО УРОКУ

СУЧАСНИЙ УРОК:

ТРАДИЦІЙНІ

ТА ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ

Л. ПОКРОЄВА, кандидат педагогічних наук, доцент, ректор ХОНМІБО, м. Харків 3. РЯБОВА, проректор з науково-методичної роботи ХОНМІБО

0. БАЙНАЗАРОВА, завідувач Центру моніторингу якості освіти

1. КАПУ СТІН, методист Центру моніторингу якості освіти

С. СТАВИЦЬКИИ, методист Центру моніторингу якості освіти

Основною формою організації навчально-виховного процесу в су­часному загальноосвітньому навчальному закладі є класно-урочна сис­тема. Одиницею даної системи виступає урок. За статистикою, уроку відводиться 98 % усього навчального часу.



Урок — більш або менш закінчений відрізок або «клітинка» педа­гогічного процесу. У ньому, як сонце у краплині води, відображаються всі його сторони. Якщо не вся, то значна частина педагогіки концент­рується на уроці.

Урок як форма організації навчального процесу у школі виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нових форм та змісту.

Як домогтися високої якості навчання на кожному уроці? Це пи­тання хвилює сьогодні кожного вчителя. Відповідь: традиційні форми і методи потрібно використовувати разом з інноваційними підходами.

Сучасний урок — це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становленим особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за ви тії ченими метою та завданнями.

При цьому суто інформаційне навчання треба поступово переводи '* на мотиваційне, коли на першому плані — свідома пізнавальна дім* цість учнів, а вчитель, спостерігаючи, тільки допомагає дітям у *••• ній конкретній навчальній ситуації використовувати свої мож;ин*» »•



Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

та розвивати свої здібності, отримуючи впевненість у своїх діях. Тільки учень, який чітко уявляє, що він хоче від навчання, буде свідомо на­вчатися й активно засвоювати зміст освіти.

Нижче подано методичні матеріали щодо організації та проведення сучасного уроку. У схемах та таблицях розкриті основні підходи та ви­моги до сучасного уроку, його типи, структура, методологія.

І. Місце організаційних форм у процесі навчання (за В. І. Лозо­вою, Г. В. Троцько) (схема 1).



Схема 1

II. Суттєві ознаки організаційних форм (за В. І. Лозовою,

Г. В. Троцько).

Форма (від лат. ґоппа) — 1) зовнішній контур; 2) спосіб існування та вираження змісту; 3) устрій, структура, побудова.

Суттєвими ознаками поняття «організаційна форма» є (схема 2):


  • характер спілкування;

  • розподіл навчально-організаційних функцій;

  • добір і послідовність ланок навчальної роботи;

  • режим — часовий і просторовий.

Схема 2



Форми навчання визначаються як цілеспрямована організація спіл­кування в процесі взаємодії учителя й учнів, що характеризується роз­поділом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом — часовим і просторовим.


4

5


Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи


З історії світової освітньої практики відомі різноманітні форми ор­ганізації навчання. їхнє виникнення, розвиток, зміни завжди були де­терміновані соціальними потребами та інтересами держави.

Найдавнішою формою було індивідуальне навчання, яке потім поєд­нувалось із індивідуально-груповим. Індивідуально-групові форми по­чали запроваджуватися в освітній практиці в XVI ст.

З виникненням певних потреб в освіті, обумовлених прогресивним соціально-економічним розвитком, ця сфера стає все більш масовою, у зв'язку з чим виникла класно-урочна система навчання. Ця система зберігається і сьогодні як основна форма організації навчання.

Вибір форм навчання залежить від мети уроку, змісту навчального матеріалу, технологій та методів навчання, які допоможуть досягти кращих результатів.



III. Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу



Урок — це динамічна варіативна форма організації навчальних за­нять на основі взаємодії учителя та учнів, при якій зберігаються ча­сові рамки, постійний склад учнів і певна дидактична організація, яка включає зміст, форми, методи та засоби навчання, які систематично

застосовуються для вирішення завдань навчання, виховання та роз­витку учнів у процесі навчання.

На урок, як складову навчально-виховного процесу, впливають такі чинники:


  • соціокультурні та економічні умови розвитку суспільства;

  • державне замовлення школі на підготовку майбутніх громадян, здатних задовольнити актуальні потреби суспільства;

  • державні стандарти та програми з їхніми цілями та предметним змістом;

  • сучасні педагогічні концепції та технології з їхніми цілями, прин­ципами, організацією навчання;

  • особистість учителя (його стиль спілкування з учнями, рівень фа­хової підготовки, ступінь володіння методичними прийомами та вмін­ням враховувати психологічні особливості кожного учня тощо).

Основні ознаки уроку як форми організації навчальної діяльності:

  1. Постійний склад учнів.

  2. Регламентованість часом та включення до розкладу.

  3. Систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності та соціальних відносин забезпечується через взає­модію вчителя та учнів.

  4. Використання різноманітних форм організації навчально-вихов­ного процесу (фронтальних, парних, групових, індивідуальних) і ме­тодів навчання (традиційних, активних, інтерактивних).

  5. Наявність систематичного контролю навчальних досягнень учнів.




Вимоги до уроку

На сьогодні у класно-урочній формі організації навчання виділяють певні недоліки, а саме:



  • побудова уроку за схемою «опитування — пояснення — закріп­лення» не забезпечує умов реалізації принципу розвивального навчання, оскільки орієнтує учнів на засвоєння знань, а не на самостійну пізна­вальну діяльність;

  • урок спрямований на формування в учнів наукових знань без ура­хування закономірностей розвитку розумової діяльності;

  • переважає цільова установка, яка спрямована на діяльність учителя;

  • складність здійснення індивідуального підходу до учнів, орієнта­ція вчителя на учня середнього рівня можливостей.

Таким чином виникає потреба в модернізації класно-урочної сис­теми через:

  • зміну характеру взаємодії учасників навчального процесу, що передбачає виконання вчителем функцій фасилітатора (від англ. гасіїііаіе — полегшувати, сприяти);

  • запровадження інтерактивних методів навчання, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, у якому учень-учитель або учень-учень обмінюються думками, інформацією, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві;

  • запровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, цілі якого полягають у визначенні життєвого досвіду кожного учня, рівня інтелекту, пізнавальних здібностей, у формуванні позитивної мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

  • спрямованості освітнього процесу на формування і розвиток клю­чових і предметних компетентностей особистості;

  • спрямованості навчальної діяльності на соціалізацію особис­тості, яка є процесом становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характерис­тик свідомості та поведінки, що регулюють її взаємини з суспіль­ством.

  • запровадження у навчальному процесі інформаційно-комуніка­ційних технологій;

  • запровадження комплексу процедур спостереження, поточного оцінювання та на їхній основі коригування освітнього процесу.

8

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

VI. Вимоги до уроку.

Під час конструювання, організації та проведення уроку необхідно дотримуватись певних вимог. У педагогічній науці можна знайти різні підходи до визначення їхнього складу. У систематизованому вигляді вимоги до уроку сформульовані у працях В. Оніщука, який виділяє такі їхні групи:


  1. Виховні вимоги, які передбачають реалізацію виховних функцій навчання (єдність морального, етичного, трудового виховання, форму­вання світогляду політичної культури школяра, формування ініціативи, відповідальності, сумлінності, працелюбства тощо).

  2. Дидактичні вимоги, які полягають у реалізації принципів нав­чання, чіткому визначенні мети, завдань навчання, організації роботи та забезпеченні зворотного зв'язку.

  3. Психологічні вимоги. Учитель повинен ураховувати психоло­гічні особливості учнів, їхні реальні навчальні можливості, стимулю­вати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формувати позитивну мотивацію.

  4. Валеологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров'ю учнів. Вони пов'язані не тільки з до­триманням режиму провітрювання, норм освітлення, розміру та роз­міщенню парт, а й створенням позитивного мікроклімату в класі, здій­сненням профілактики гіподинамії, розумової перевтоми учнів тощо.

  5. Дотримання правил безпеки роботи та охорони праці учнями і вчителем є необхідним елементом процесу навчання. їхній перелік пе­редбачений вимогами до оформлення та обладнання навчальних кабі­нетів. Виконання вимог щодо поведінки учнів та вчителя у навчальних кабінетах регламентується відповідними інструкціями з безпеки праці, про ознайомлення з якими вони засвідчують у відповідних журналах та на відповідних сторінках класних журналів.

6. Організаційні вимоги полягають у використанні різних форм
залучення учнів до виконання запланованих видів навчальної діяль­
ності, стимулюванні та оцінюванні їхньої роботи, прогнозуванні ре­
зультатів.

VII. Цілепокладання та цілереалізація уроку (схема 6, табл. 1).
Функціонування будь-якої системи, у тому числі уроку, завжди

пов'язане з процесом цілепокладання та цілереалізації.



Цілепокладання — це процес формування мети на основі враху­вання особливостей виконавців діяльності, у ході якого передбачається досягнення певних результатів.

2« 9
Вимоги до уроку



Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи

Мета уроку — основа ефективної діяльності вчителя та учнів, що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується у спільній діяль­ності всіх учасників навчально-виховного процесу.

У дидактиці зміст цілепокладання знайшов відображення у три­єдиній меті уроку, яка конкретизує можливості навчання, розвитку та ви­ховання учнів під час опануваннями учнями навчального матеріалу.

Мета уроку не виникає стихійно, а узгоджується із цільовими уста­новками, визначеними до курсу або розділу, стандартами освіти, ура­ховує особливості учнівського колективу та відображає можливості вчителя.

У меті уроку формулюється ключовий результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і якщо вона визначена нечітко чи вчитель погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефек­тивності уроку важко досягти.



Суттєвими ознаками цілі є:

  • модель бажаного результату;

  • прагнення його досягти.

Способи визначення цілей навчання (за М. Кларіним):

  • через зміст предмета (вивчити певне явище тощо);

  • через діяльність учителя (ознайомити учнів із..., продемонстру­вати прийоми тощо);

  • через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистіс-ного й інших видів розвитку учнів (формувати вміння, навички..., роз­вивати мислення... тощо);

  • через діяльність учнів (дослідити певне явище, розв'язати задачі тощо).

Цілереалізація — це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок — результат діяльності.

VIII. Типологія уроків.

Уроки, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Урок здавна був об'єктом класифікації, але до цього часу ця складна проблема не ви­рішена і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня.

Аналізуючи зазначені класифікації, можна визначити, що їх побу­довано на основі логіки засвоєння знань (див. табл. 2 на с. 12).

Однак необхідно зазначити, що в дидактиці, крім класифікації уроків за цілями, існують інші підходи щодо класифікації. Це:

за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок-прак-
тичне заняття тощо);

11


Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи




Таблиця 2



Автор

Класифікація

Джерело

1

Ю. Б. Зотов

1. Комбінований урок.

2. Урок засвоєння нових знань.

3. Урок закріплення нових
знань, їхня систематизація, фор­
мування вмінь, навичок.

4. Урок контролю та оціню­


вання знань учнів

Зотов Ю. Б. Органи-зация современного урока: Кн. для учителя / Под ред. П. И. Пид-касистого. — М.: Про-свещение, 1984. — 144 с.

2

В. А. Оніщук

1. Урок засвоєння нового ма­
теріалу.

2. Урок засвоєння навичок


і умінь.

3. Урок використання знань,


умінь, навичок.

4. Урок узагальнення та систе­


матизації.

5. Урок контролю, корекції


знань, умінь, навичок.

6. Комбінований урок



Онищук В. А. Типьі, структура и методика урока в школе. — К.: Радянська школа, 1976.—183 с.

3

М. І. Махму-тов

1. Урок вивчення нового ма­
теріалу.

2. Урок удосконалення знань,


умінь, навичок.

3. Комбінований урок.

4. Урок контролю та корекції
знань, умінь, навичок


Махмутов М. И. Сов-ременньїй урок. — М: Педагогика, 1985. — 184 с.

4

І. Я. Лернер

1. Урок, у якому наявні всі
етапи засвоєння знань (комбі­
нований).

2. Урок, у якому випущені один


або декілька етапів засвоєння
знань

Лернер И. Я. Процесе обучения и его законо-мерности. — М.: Зна-ние, 1980.— 96 с.

5

Ю. А. Конар-жевський

1. Комбінований урок.

2. Урок засвоєння нових знань.

3. Урок закріплення вивченого
матеріалу.

4. Урок повторення.

5. Урок узагальнення та сис­
тематизації навчального ма­
теріалу.

6. Урок перевірки та оцінки


знань

Конаржевс-кий Ю. А. Анализ урока. — М: Центр «Педагогический по-иск», 2000. — 336 с.

Закінчення табл. 2



Автор

Класифікація

Джерело

6

0. Я. Сав-ченко

1. Урок вивчення нового
матеріалу.

2. Урок закріплення

та застосування знань, умінь, навичок.

3. Урок повторення

та узагальнення знань, умінь.

4. Урок перевірки та контролю


результатів навчання.

5. Комбінований урок



Савченко 0. Я. Ди­дактика початкової школи — К.: Абрис, 1997. —416 с.

  • за характером пізнавачьної діяльності (урок первинного закріп­лення знань, урок утворення нових понять тощо);

  • за ступенем самостійності учнів (урок самостійної роботи, урок роботи педагога з групою тощо).

Прагнення вчителів досягти найкращих результатів у розв'язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати. Вони складають окрему групу. До та­ких уроків можна віднести такі:

  • інтегровані уроки;

  • уроки-конференції;

  • уроки-реквієми;

  • уроки-диспути;

  • уроки-дослідження;

  • уроки-полеміки;

  • уроки-конкурси учнівських проектів;

  • уроки-подорожі;

  • рольові та ділові ігри тощо.

Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Побудова нестандартного уроку — справа непроста, це під силу вчи­телю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами та прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організа­ції навчальної діяльності.

IX. Структура уроку (за Ю. А. Конаржевським).

Комбінований урок:

1. Організаційний етап.




12

13


Вимоги до уроку

Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи




  1. Етап перевірки домашнього завдання.

  2. Етап всебічної перевірки знань.

  3. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  4. Етап засвоєння нових знань.

  5. Етап закріплення нових знань.

  6. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок засвоєння нового матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Етап закріплення нових знань.

  5. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок закріплення вивченого матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  1. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок повторення:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Повторення.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок систематизації та узагальнення вивченого матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап узагальнення і системного вивчення.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

" Урок перевірки та оцінки знань:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка