Н. О. Бакалець, викладач-методист Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського Н. К. Мар’євич



Скачати 163.91 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір163.91 Kb.




Н.О. Бакалець, викладач-методист

Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського



Н.К. Мар’євич, викладач-методист,

завідувач відділенням “Мистецтво”

Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського.

Мистецька підготовка майбутніх педагогів до організації музично-ігрової діяльності дітей у контексті наступності дошкільної та початкової освіти
Гуманістична парадигма розвитку сучасної освіти передбачає кардинальну зміну її мети, ціннісних орієнтацій, вимагає якісного оновлення, гуманізації змісту професійно-педагогічної підготовки вихователів дошкільних закладів, музичних керівників та вчителів початкових класів. Провідною ідеєю гуманізації професійно-педагогічної підготовки майбут­нього педагога, підкреслює О. Пєхота, стає ідея активної ролі студента в розвитку його особистісних і професійних здібностей і якостей, посилення його суб’єк­тивних функцій [12, с. 37].

Удосконалення майстерності педагогів у вирішенні проблеми наступності організації музично-ігрової діяльності дошкільників та молодших школярів реалізовується на основі розроблених нами навчальних програм підготовки студентів до майбутньої педагогічної діяльності з предметів «Методика музичного виховання в дитячому садку», «Музика і співи з методикою викладання», «Методика навчання музиці», «Музичне виховання і основи хореографії з методикою викладання»

Студенти дошкільного, музичного та шкільного відділень під час вивчення окремих тем з цих курсів знайомляться з особливостями ігрової діяльності дошкільників і школярів, а наступність розглядають як необхідний принцип навчання.

На проблемі наступності наголошується також у державному документі – Національній доктрині розвитку освіти, яка покликана визначити шляхи розвитку освіти в Україні на першу чверть ХХІ століття. Згідно з документом, держава повинна забезпечувати наступність і безперервність освіти [10, с. 6].

Важливі аспекти проблеми наступності у згаданому віковому діапазоні відображені у дослідженнях Л. В. Артемової, А. М. Богуш, З. Н. Борисової, О. В. Запорожця, О. Л. Кононко, З. П. Плохій, О. В. Проскури, О. Я. Савченко, Г. С. Тарасенко та ін.

Дошкільний вік – це вік ігор - сюжетно-рольових, рухливих, ігор-драматизацій, колективних і самостійних. Саме гра, як провідна діяльність дошкільників, повинна підвести дитину до порогу знань: дати дитині необхідні знання, уміння, навички та виховати в дітей бажання старанно й сумлінно навчатися.

Гра завжди була об’єктом вивчення педагогів та психологів. Доводилася її унікальна роль в різних аспектах навчання та виховання. За грою спостерігали, вона аналізувалася, пояснювалася, вивчалася. Та все ж “феномен” гри ще й сьогодні містить багато нових відкриттів, визначає нові стереотипи та можливості для використання. Сьогодні все більше педагогів й психологів доводять унікальність гри ще й як засобу навчання дітей, непомітного перенесення їх зі світу гри у світ знань.

У концепції дошкільного виховання в Україні вказано, що гра – найлегший ступінь для усвідомленого оволодіння надбаннями культури, досвідом людських взаємин, знаннями, способами діяльності тощо [6, с. 12]. Гра – компенсаторна діяльність, що в символічній формі дає змогу задовольнити нездійсненні бажання [11, с. 218]. Гра непомітно переходить у працю, й обидві захоплюють дитину в силу того природного і дитячого інтересу, який їм властивий. Гра – стихія дітей; в іграх набирають вони сили, розвиваються фізично й духовно [13, с. 165-166].

На доцільність використання українських ігор в дитячих садках України звертала увагу С. Ф. Русова. Педагог делікатно зауважувала: «Дитина… є мистець, …нам же аби лиш помогти цим мистецьким нахилам виявитися», а далі все ж стверджувала: «садівниця має лише поширювати ці здібності, даючи різноманітні засоби виконання» [14, с. 122-123].

В. М. Верховинець, український композитор, хормейстер, хореограф, етнограф і педагог, розглядав народні ігри зі співом, хороводи, танцювальні рухи як необхідну діяльність для дитини. На його думку, гра є «найвідповіднішою формою руху» для дітей, засобом виховання почуттів і волі, чемного поводження. У грі розвиваються розум, пам’ять, уява дітей, виховуються дружні взаємини, «виникає потреба співробітництва» з дорослим. Користь гри для дітей визначається її ритмічним виконанням, можливістю фантазувати у рухах, залучати їх до фольклору. У розробках В. М. Верховинця йдеться мова «про пристосування гри до дитячого віку», «маючи на увазі дитячу психіку» [1, с. 23].

Позитивно, що В. М. Верховинець склав тематичну картину ігор з піснями (основні теми – пори року, природа, тварини, птахи, праця). В порадах «Про роль виховательки під час гри» виявилася гуманна позиція автора: головне – надати дітям можливості виявити власну ініціативу, творчість, емоції, а роль вихователя у «налагодженні» гри, підтримці ритму пісні, частковій участі. А призначення дійових осіб, розучування пісні, рухів, утворення фігури автор визначив як підготовку до гри.



Високу оцінку іграм дав В. О. Сухомлинський: «Гра — це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколиш­ній світ. Гра — це іскра, що засвічує вогник допитливості» [16].

Для виділення ряду умов та особливостей забезпечення наступності ігрової діяльності дошкільників і молодших школярів спробуємо виявити рівень дослідження проблеми в науково-методичній літературі, в програмах, в ході проведення занять з методики, де викладачем виконується пісня, або інструментальний супровід з елементами хореографії, де ретельно відпрацьовуються з майбутніми педагогами жести, рухи, міміка до кожної гри. Така система подання матеріалу захоплює молодь, тому лекції і практичні заняття проводяться жваво і продуктивно. Отримані знання перевіряються і закріплюються під час проходження педагогічної практики в дитячих навчальних закладах та школах.

У програмі виховання дітей дошкільного віку «Дитина» в розділі музичного виховання «Прилучаємось до музичної скарбниці», зокрема присвяченій музично-руховій діяльності під назвою «Гей, діточки, візьмемось за ручки!» пропонуються основні жанри хореографії та їх види, доступні для дошкільників. Це різновиди хороводу (хороводна пісня, гра-хоровод, ігровий хоровод, хороводний танець), рухливі та сюжетні ігри [2].

У дітей молодшої групи ігри, хороводи, інсценування, викликають радісне переживання від музично-пластичних дій, бажання побратися за руки, разом з дорослими кружляти в колі, в парі, збиратися докупи, передавати рухами зміст пісні (збирання грибів, випікання хлібчика) з вихователем і самостійно інсценізувати колискову.

Тому для роботи з цими дітьми ми підбираємо такі ігри і забави, щоб створювати малятам ігровий настрій, заохочувати інтонаціями до музично-ігрового образу ведмедика, киці, гри на дудочці, виявляти пантомімічні нахили дітей, щоб сформувати навички ритмічного крокування (спокійно, бадьоро, весело (бігу), дрібненько), підстрибування (як м'ячик, як зайчик). Вчимо дітей змінювати рухи відповідно до музики (швидко бігти - помірно крокувати, легенько, як горобчики, стрибати та гучно дріботіти, рухаючись в автомобілі; тихенько чи голосно плескати в долоні), починати рух відразу після акорду чи словесного сигналу, зупинятися із завершенням музичної частини, вільно рухатись у різних напрямках (врозтіч по одному, парами, зграйкою до вихователя, у протилежний бік, ланцюжком, по великому і маленькому колу, у «ворітцях»).

Відповідно в музичний репертуар для цієї вікової групи ми включаємо такі ігри під спів: «Равлику-павлику», «Диби-диби», «Печу, печу хлібчик», «Зробимо коло» музика В. Верховинця слова народні; «Гра із сопілочкою» (українські народні пісеньки «Я маленька дівонька», «Я маленький хлопчик»); «Не сваріться», «Гляньте всі», музика і слова Верховинця; «Злови в коло», музика В. Гундера, слова В. Антонової; ігри-танки «Мир миром» на мелодію української народної пісеньки; «Ну ж-бо, зайчику, танцюй» музика А. Філіпенко, слова Т. Волгіної; «Котик волохатий», «Люлю, люлю, люлешику», «Ходить кіт по горі» українська народна пісня-колискова; «Танець-гра з брязкальцями» музика і слова В. Антонової, «Іди, іди, дощику», українська народна пісня.

Найкращим дозвіллям для малюків є ігри-забави. Тому в ході педагогічної практики включаємо в план музичних занять такі ігри: «Ладки, ладки» музика В. Верховинця слова народні, «Гра з лялькою» музика Ю. Шишкова, «Збираємо гриби» музика Т. Шатенко, «Зайці і ведмідь» музика Т. Попатенко, «Прогулянка і дощик» музика А. Філіпенко, «Горобці та автомобіль» музика Г. Фріда та М Раухвергера, «Горобчик» на українську народну пісеньку «Не шугай горобей», «Гра з брязкальцями» на музику М. Римського-Корсакова з опери «Ніч перед Різдвом» (уривок); «Кішка і кошенята» музика М. Раухвергера, «Карусель» на російську народну мелодію обробка Т. Ломової.

Наші спостереження засвідчують, що методика навчання молодших дошкільників музично-ритмічним іграм основана на коротких вказівках, правильних і чітких показах рухів, емоційному тоні педагога, який заохочує дітей рухатись під музику, використанні різних іграшок, атрибутів. Особлива увага звертається на розвиток самостійності дітей, їх творчих проявів. Педагог пропонує дітям показати під відповідну музику, як летять пташки, скаче зайчик, біжить конячка і т. д. Вдалі дії дитини схвалюються дорослим. Це створює умови для розвитку самостійної діяльності дітей.

Дітям п'ятого року життя доступні складніші рухливі хороводні ігри. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоля­ночка», «Перепілочка», «Ой ягід, ягідочка», «Іде, іде дід» та ігри під інструментальну музику, наприклад: «Шукай іграшку» під українську народну мелодію, «Будь спритним» на музику Н. Ладухіна., «Барабанщики» на муз. Е. Парлова, «Пілоти» на муз. В. Нечаєва, Т. Ломової.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку зміст ігор ускладнюється. Їх репертуар включає ігри побутової спрямованості, що відображають у своєму змісті буденне життя людей «Ой сусіди, сусі­доньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі...», «Як було у баби...»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо. Їх знайомлять з трудовими процесами, з звичаями, подіями, обрядами українського народу. Це відображається в іграх «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли...», «Мак», «За­думала бабусенька», «Розлилися води», «Ягілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городу», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито», «Кіт та миші» та ін.

Ігри історичної та соціальної спрямованості передають ха­рактер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапля­ються архаїзми. Гравцями виступають «пан», «ко­роль», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відь­ми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

Хороводна гра «Довгоносий журавель», у тексті якої передбачено багаторазове повторення слів «жура­вель», «сякий-такий» та інших слів з важкими звуками стає у пригоді вихователю для закріплення звуковимови, звуконаслідування.

В цих іграх вчимо дітей слухали музику, відчувати її загальний настрій, характер, розрізняти побудову, форму твору (так як рухи міняються у відповідності з частинами, музичними реченнями, фразами). В ігровій формі розучуються різноманітні хлопки, притупування, змахи, обертання кистями рук і т.д. Потім пропонують дітям придумувати, як потрібно рухатися під цю музику, обмірковувати ці варіанти, використовуючи дитячий показ і на завершення показати ту композицію, яку дітям потрібно вивчити. Така методика допомагає засвоєнню навиків при активному сприйнятті музики, розвитку самостійних дій, творчих здібностей. Репертуар лише засіб її реалізації.

Аналізуючи роботу музичних керівників на базі педагогічної практики, відмічаємо, що в ході підготовки до свят вони дуже ретельно продумують тематику ігор, які входять в сценарій та добирають такий музичний репертуар, що відповідає національно-регіональним особливостям даної місцевості, віку дітей, зацікавленості як учасників так і глядачів. Подаємо перелік музично-ритмічних ігор, які проводилися з дошкільниками, в ході яких розвивається у дітей бажання самостійно організовувати танцювально-ігрову ситуацію, брати рольову участь у дії, виявляти артистичні нахили, власний пластичний досвід, самостійно шукати виразні рухи.

Це такі ігри: «Шум» українська народна пісня, «Діти в колі стають» українська народна пісня в обробці Я. Степового; «Росте буряк», «Рій гуде», «Василю вгадай, яка робота у нас» музика і слова В. Верховинця; «Гра з лялькою» на музику А. Штогоренко; «Мишка та кіт» українська народна пісня, обробка Я. Степового; «Спритні вершники» на музику Р. Шумана; «Хто швидше візьме іграшку» на латвійську народну мелодію; «Зайці та лисиця» музика С. Майкапара; «Гра з дзвіночками» музика Ю. Рожавської; «Гра з бубнами» на українську народну мелодію; «Не пустимо» на українську народну пісню; «Меланка ходила» українська народна пісня; «Будь спритним» музика В. Ладухіна; «Каруселі» на мелодію української народної пісні в обробці М. Різоля; «Займи будиночок» музика М. Магіденко; «Поспішайте до мети» музика В. Верховинця слова Г. Коваленко.

Працюючи в контексті наступності музично-ігрової діяльності дошкільників та молодших школярів не можна обминути проблему умов проведення цих дитячих забав. Майже в усіх сучасних дитячих навчальних закладах для цього створені відповідні умови: просторі музичні зали, ігрові майданчики, кімнати відпочинку та забав. В цьому плані втрачається наступність в початковій школі.

Гра дає дитині миттєву радість, слугує задоволенню назрілих актуальних проблем. З іншого боку, завжди спрямована в майбутнє, тому що в ній формуються основні новоутворення, які готують перехід дошкільника до молодшого шкільного віку, прогнозуються, моделюються життєві ситуації або закріплюються властивості, якості, стани, вміння, здібності, які необхідні особистості для виконання соціальних, професійних, творчих функцій, а також для фізичного загартування організму, що розвивається.



Значущу роль в музичному вихованні дошкільників відіграє професійна компетентність педагогів: вихователя і особливо музичного керівника, які повинні вміло підібрати репертуар з такою тематикою ігор, яка б здійснювала інтелектуальне, фізичне, моральне й естетичне виховання, розвивала індивідуальні, творчі здібності дитини, виховувала її в дусі націо­нальної культури.

Музика - один з найважливіших видів мистецтва, покликаний формувати естетичну культуру школярів. Музичне мистецтво, як засіб виховання, більше ніж інші види мистецтв безпосередньо впливає на почуття, а через нього звертається до думок і свідомості. Музика викликає емоції, будить думки, формує погляди, смаки, і непомітно для учнів, виховує їх.



Програма школи розглядає музично-естетичне виховання школярів в тісному зв’язку з моральним, розумовим і фізичним. До вимог музичного виховання входить вироблення навичок співу, вивчення музичної грамоти та слухання музики. Тематична побудова програми має узагальнюючий характер і спирається на наукове музикознавство та життєву практику. В основі програми – концепція Д. Кабалевського [7, с.69-72 ].

Наступність дошкільного навчального закладу і початкової школи передбачає опору на знання, вміння, творчі здібності, які дитина здобула у дитячому садку і здійснюється вони за змістом, методами, прийомами та організаційними формами навчання та виховання.

Питання підготовки дітей до школи було вперше теоретично обґрунтовано в праці Я. Коменського “Материнська школа”, що фактично є першою програмою підготовки дітей до школи. За радянських часів педагогічний досвід багатьох дослідників і практиків сприяв поглибленню науково-теоретичних основ дошкільного навчання і виховання, пошуку шляхів поліпшення навчання дітей у школі [19, с.39].

Академік О.Савченко вважає, що особливого значення в шестилітньому віці набуває сенсорне виховання, яке відбувається в усіх видах діяльності (ігровій, руховій, зображувальній, музичній, трудовій, навчальній). При цьому слід пам’ятати про активний розвиток емоцій і почуттів шестирічної дитини [15].

Думки науковця співзвучні з думками видатного українського педагога В.Сухомлинського, який вбачав саме у музиці могутній засіб самовиховання. Досвід його “школи радості” переконує в тому, що тільки у ранньому дитинстві крізь сприйняття краси музичного твору відбувається зростання культури [17].

В свій час мистецтво виникло із синкретизму народної культури. У процесі еволюції з первісного синкретизму виокремилися види мистецтв. Одні з них ми сприймаємо зором (візуальні), інші – слухом (аудіальні). Органічне поєднання різних мистецтв отримало назву синтезу мистецтв.



Одним з основних завдань освітньої державної галузі “Мистецтво” є пробудження у дітей інтересу та залучення до художньо-творчої діяльності в музичному, образотворчому, хореографічному, театральному та екранних видах мистецтва [9, с.46-54].

Розвиваючи творчий потенціал, від школярів потрібно домагатися виразної передачі у музично-ігровій формі різних образів казкових персонажів, вміти імпровізувати оригінальні поспівки з використанням ритмічних рухів, інсценізувати пісні, володіти навичками вокально-хорового співу, грати на дитячих музичних інструментах.

Однією з особливостей наступності мистецької підготовки школярів є вокально-хорова робота, яка неможлива без ритмічного й ладового виховання дітей. Недарма науковці вважають, що одним із фундаментальних засобів розвитку у дітей музичного сприймання є використання музичних констант “ритм і лад”, які є будівельним матеріалом для глибшого опанування музики [3, с.30-31].

Як наголошує І.Зеленецька, музично-дидактична гра - це цілеспрямований, активізуючий засіб, зорієнтований лише на вивчення, засвоєння, закріплення навчального матеріалу на основі ігрової діяльності, за допомогою якого розвивається творчий потенціал учнів



Автор стверджує, що кожен учитель повинен підходити креативно до цього виду діяльності, вміти моделювати їх залежно від віку дітей, умов свого особистого бачення і творчої винахідливості, пропонуючи такі ігри для використання, як: ігри для розвитку почуття ритму (“Луна”, “Ритмічна естафета”, “Точно повтори”); ігри для розвитку звуковисотного слуху, чистоти інтонування, засвоєння інтервалів, тризвуків (“Почуй і заспівай”, “Запитання-відповідь”, “У лісі”); ігри для розвитку вокального, злагодженого співу (“Забудько”, “Вокальний телефон”, “Музичний баскетбол”); ігри для закріплення вивченого матеріалу (“Концерт-маскарад”, “Музичний салон”, “Назви композитора”) [5, с. 29-36].

На своїх заняттях (“Музика і співи, музичне виховання в школі”) я користуюсь комплектом підручників “Музика” О.Лобової, а студенти, готуючись до практичних занять черпають багато цікавого матеріалу для написання конспектів уроків з цих книг, в яких широко використовуються дидактичні вірші. Це спеціально створені поетичні тексти, які несуть цілеспрямоване змістовне навантаження та виконують певні дидактичні функції. Такі вірші можуть бути використані у різних видах музично-творчої діяльності для формування співацької постави та навичок слухання музики, під час ознайомлення з творчістю композиторів і музичною грамотою, і навіть як рухлива розминка.

Так, прикладом для роботи майбутніх вчителів є вступний вірш-епіграф “Світ чарівних звуків” або вірш-спостереження з теми “Шукаємо звуки у тиші”, які вводить учнів до тематичного змісту підручника. Для оволодіння вокальними навичками, засвоєння музичних знаків, написання нот допоможуть вірші-правила, вірші-пояснення, вірші-фантазії, вірш-розповідь про скрипку, вір-гра, вірші-загадки з теми “Чарівні барви музики”, вірш-роздум до теми “Що таке музика”, вірш-жарт, вірш-казка. Апробація на практиці доводить, що вони можуть бути успішно впровадженні не лише на будь-яких етапах уроку музики, а також на інших предметах початкової школи [8, с.28-32].

Практика свідчить, що в умовах інтегрованого навчання ефективніше відбувається взаємопроникнення й систематизація знань учнів, розвиток творчих здібностей і гнучкого мислення. А тому в українській науці започатковано дослідження філософії інтегрованої освіти (Р.Арциневський, С.Кленко), її дидактичних (Н.Бібік, С.Гончаренко, В.Ільченко, І.Козловська, О.Савченко, Г.Тарасенко) і психологічних (І.Бех, Т.Яценко) засад.

На своїх уроках я раджу майбутнім вчителям початкових класів послідовно збирати яскравий музичний, художній матеріал, класичну музику та народні, авторські, дитячі пісні, фонограми, музичні ігри, з метою використання їх в навчально - виховному процесі. Добираючи рухливі, музично-хореографічні ігри, переймати досвід відомих педагогів В.Верховинця (народні ігри-пісні), методику “вільного художнього руху” Л.Алексєєвої - І.Кулагіної (“малювання” хореографічних образів в танцювальному просторі), “метод дзеркал” В.Коен, суть якого в організації рухових імпровізацій, що як дзеркало, відображають музику (її ритмічний, динамічний, емоційний розвиток) та впроваджувати їх на всіх уроках як зміну виду діяльності з метою зняття напруження [9, с.51].

Але існує проблема. Якщо в дитячому садочку діти в спеціальних музичних залах мають можливість рухатися, танцювати, то у традиційних класичних приміщеннях відсутні умови, які потрібні для організації повноцінної танцювальної діяльності учнів. Тому з метою психічного розвантаження, емоційної саморегуляції будуть корисними виконання хореографічних мініатюр (між рядами парт, або біля дошки) або динамічні танцювальні хвилинки з імітацією образів музичних творів за допомогою “розмовляючих рук” (“Карнавал тварин” К.Сен-Санса, “Пташка і Метелик” Е.Гріга, “Клоуни” Д.Кабалевського, “Таночок каченят”, “Патисон” І.Білика, “Пісня про зарядку”, “А ми любимо читати” О.Янушкевич, “Ми йдемо”, “Десять бананів”, “Привітанки та прочанки” М.Шутя).

На педагогічній практиці студентами був апробований музично-ігровий захід “В гостях у Музичного Джерельця”, який дуже сподобався дітям з посібника “Відкрийте дітям дивосвіт природи” Г.Тарасенко. Музичне Джерельце пропонує дітям: гру “Ми – композитори весни”, гру “Весняний оркестр”, фестиваль народної пісні, конкурс юних музикантів. Музичне Джерельце відзначає призами найактивніших учасників ігор та виконавців музики [18, с.174].

В розділі під назвою “Слухаємо природу в музиці” автор пропонує змістовні бесіди на тему: “Сонце народилось” до пісні “А вже красне сонечко припекло” (муз. П Козицького, сл. О.Олеся), або до теми: “Нема ріднішої землі” до пісні “Любимо землю свою” (муз. Б.Фільць, сл. М.Сингаївського). З великим інтересом діти слухають вступні бесіди до музичних творів на теми: “Якби квіти танцювали” - “Вальс квітів” з балету “Лускунчик” (П.Чайковський); “Музика дощу” - “Дощик” (В. Косенко); “Якби зорі говорили” (муз. Я.Степового, сл. Т.Шевченка) [18, с.134-149].

Пропоновані уроки милування природою, художньо-естетичні бесіди, трудові справи, свята, ігри мають на меті розвинути художньо-образне мислення дітей. Мистецький матеріал допоможе розвинути у дітей художні смаки і виховати їх як цінителів справжнього мистецтва. Чимала увага у пораднику приділена роботі батьків з мистецькими матеріалами – піснею, класичною музикою, живописом, поезією [18, с.4-5].

Якщо в дитячому садку діти мають можливість знайомитись з ляльковим театром, розвагами, музичними виставами, які їм пропонують переглянути вихователі, або студенти-практиканти, то в молодших класах діти самі стають учасниками театральних дійств, вистав, музичних опер-казок, театру пісні. Студенти використовують поради Л.Масол, щодо застосування художньо-ігрових технологій, де автори підручників намагаються втілювати принцип “навчатися граючись”. На уроках образотворчого мистецтва та праці виготовляють разом з дітьми маски казкових героїв, ляльок - дівчинку Лясольку (із квіточок і ноток) і хлопчика Барвика з образотворчою атрибутикою (олівець, перо, пензлик), малюють наочність.



Отже, можна зробити висновок, що роль майбутнього вчителя початкових класів багатогранна. Він має володіти голосом, акторськими здібностями, майстерністю створення театральної атрибутики, чіткою дикцією, інтонацією, глибокими знаннями усіх предметів з метою розвитку у дітей смаку до мистецтва через музично-ігрову діяльність при цьому залучаючи школярів до співпраці.
Література:

  1. Верховинець В.М. Весняночка – 5-те вид. – К.: Музична Україна, 1989. – 342 с.

  2. «Дитина». Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку – К.: «Освіта», 1993.-269с.

  3. Єременко О., Науменко С. Сприймання молодшими школярами музики на основі констант “ритм” та “лад” // Початкова школа.-2001.-№2.-С.30-31.

  4. Закон України “про загальну середню освіту”// Початкова школа.-1999.-№8.-С.1-11.

  5. Зеленецька І. Музично-дидактичні ігри на уроках // Початкова школа. -1999.- №4. - С.29-36.

  6. Концепція дошкільного виховання в Україні (проект). – К.: Освіта, 1993. – 16 с.

  7. Кушка Я. Методика музичного виховання дітей. Видання друге, доопрацьоване. Навальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв І-ІІ рівнів акредитації у 2-х частинах. Частина 1.-Вінниця: НОВА КНИГА, 2007.-216 с.

  8. Лобова О. Про музику – гармонію рим: дидактичні вірші у підручниках “Музика”// початкова школа.-2007.-№9.-С.28-32.

  9. Масол Л. Ігрові художньо-педагогічні технології у процесі інтегрованого курсу “Мистецтво”// Початкова школа.-2007.-№1.- С.-46-54.

  10. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті //Освіта України, № 29 – 18 липня 2001 р.

  11. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 1997. – 632 с.

  12. Пєхота О. М. Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки вчителів: Автореф. дис... докт. пед. наук. – К., 1997. – 52 с.

  13. Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. Кн. 1 /За ред. Є. І. Коваленко; Упоряд., передм., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. – К.: Либідь, 1997. – 272 с.

  14. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. - 304 с.

  15. Савченко О. Дидактика початкової школи.-К.: Абрис, 1997.-415 с.

  16. Сухомлинський В. О. Роки дитинства //Твори: У 6 т. – К., 1990.

  17. Сухомлинський В.А. Серце отдаю детям.-К.:Рад. школа, 1985.-559с.

  18. Тарасенко Г.С. Відкрийте дітям дивосвіт природи: Порадник для батьків з виховання душі і серця дитини. - Вінниця: 2008.-240 с.

  19. Уфімцева С. Наступність у творчому розвитку дошкільників і учнів початкових класів// Початкова школа. - 2005. - №12. - С.39.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка