Н. Ю. Лабунська Організація логопедичної роботи



Сторінка2/5
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

Діти з раннім дитячим аутизмом (неконтактні діти)

Обмежена товаристкість дитини може бути наслідком різних причин: боязкості, вразливості, лякливості, емоційних порушень (депресії), незначної потреби у спілкуванні. Характеристика особливостей мало контактних дітей: 1) невміння організовувати спільну гру та встановлювати дружні стосунки з однолітками; 2) відсутність чуйності до людей, байдужість до проявів любові, фізичного контакту; 3) уникнення емоційних прихильностей, негативістичні реакції на прохання; 4) недостатність очного контакту і мімічного реагування 5) підвищений рівень тривоги від контакту з іншими людьми Ці особливості можуть бути спричинені специфічним психічним захворюванням – ранній дитячий аутизм. Частота прояву хвороби 1:800 дітей. РДА часто плутають з дитячою шизофренією (спільні ознаки: фантазії, мутизм). Причиною аутичних проявів можуть бути холодність та відчуженість матері зі слабкою емоційною прихильністю до дитини, недостатнє заохочення, тривала депривація (відсутність матері). У внутріутробному періоді причинами виникнення аутизму можуть бути краснуха, кисневе голодування).

Низка особливостей дітей з синдромом РДА:

1) нерухомий або «наскрізний» погляд;

2) не любить фізичний контакт, уникає обіймів;

3) неадекватна реакція на нове;

4) відсутність контакту з однолітками (не спілкується, спроби втекти);

5) любить іграшки звукові і ті, що рухаються;

6) агресія до тварин, дітей, аутоагресія ;

7) затримка навичок жування, самообслуговування;

8) відмова від спілкування, ехолалії, мова про себе в 3 особі: «Оленка не може поїсти»; Допомога дитині : заняття з психологом, забезпечення уваги і любові, почуття безпеки, привчати до доторкувань, мімічних реагувань, самостійності, музики, віршів, складання пазлів.

II. ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА ІЗ ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

Організація логоритмічних занять з дітьми, що страждають дитячим церебральним паралічем.

Одним з компонентів комплексної корекційно-педагогічної роботи є логопедична ритміка. У логоритміки корекційна робота грунтується на взаємодії руху, музики, мови. У дітей з ДЦП проблема полягає в тому, що характеристика кожного з цих компонентів певною мірою не відповідає нормі.

Мета логопедичної ритміки для дітей з ДЦП полягає в максимальному всебічному розвитку дитини відповідно до його можливостей і відповідної адаптації до соціального середовища. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:


  • Сприяти оволодінню певними видами рухово-моторної діяльності, зміцненню кістково-м'язової системи;

  • Виправляти мовленнєві порушення (мовне дихання, оральний праксис, просодика, фонематичний слух, звуковимова);

  • Розширювати і збагачувати словниковий запас, формувати зв'язне мовлення, її граматичний лад;

  • Розвивати психічні функції (зорове слухове сприйняття, пам'ять, увага);

  • Формувати навички орієнтування в просторі;

  • Здійснювати естетичний і моральний розвиток, використовуючи методичні прийоми навчання та організацію середовища (дидактичні посібники, музичний супровід та ін);

  • Активізувати потенційні творчі здібності, спонукаючи дітей до ініціативи, імпровізації та ін.

  • Формувати базу соціалізації за допомогою вправ, що імітують побутові дії, обігравання сценок з життя і т.д.

Принципи побудови логоритмічних занять:

1. Логоритмічні заняття для дітей з ДЦП будуються на основі загальних положень корекційно-педагогічної роботи з дошкільниками, що мають відхилення у розвитку, і теоретичної концепції про структуру дефекту (наявності первинних і вторинних відхилень), який піддається змінам корекції компенсаторним перебудовам.

2. Логоритмічні заняття - це інтегрована діяльність, в якій об'єднуються завдання розвитку дитячої особистості. Міждисциплінарний підхід до розробки системи логоритмічних занять дозволяє зібрати в корекційно-розвиваючих цілях все краще, що є в теорії і практиці психології, медицини, педагогіки і приватних методик.

3. Зміст та дидактичні прийоми логоритміки підбираються і впроваджуються диференційовано, відповідно до віку дітей, структурі і складу порушених функцій.

4. Принцип доступності передбачає правильний підбір завдання, інструкції, чергування вправ, їх повторюваність і т.д. Все це визначається руховими, мовними й інтелектуальними можливостями дітей.

5. Принцип дозованості вкрай важливий в організації та проведенні логоритміки. Він має пряме відношення до підбору вправ та ігор. Г.А. Волкова відзначає, що ігри слід включати в заняття обережно, оскільки грають діти емоційно збуджуються і не відчувають наступаючої втоми . Їм корисно пропонувати вправи та ігри з помірним психофізичним навантаженням общефізіологічного впливу.

6. Логоритмічні заняття повинні мати комунікативну спрямованість. Відомо, що мова як основний засіб спілкування формується через рух і в соціальному контакті. У дітей з ДЦП функція спілкування розвивається нерівномірно, на відміну від їхніх здорових однолітків. Порушення артикуляції, координації рухів несприятливо відбиваються на ній. Заняття з логоритміки повинні бути насичені ситуаціями, які спонукають дітей до мовленнєвої діяльності і спілкуванню. У зміст логоритмічних занять включається відповідний матеріал (слова, словосполучення, вірші, пісеньки, діалоги та ін), в цей зміст відбирається з урахуванням рівня мовного розвитку дітей.

7. Логоритміка проводиться в тісному взаємозв'язку з навчанням і вихованням, тому слід дотримуватися принципу тематичного планування. Це створює оптимальні умови для всебічного розвитку дітей і забезпечує можливість більш ефективного засвоєння навчального матеріалу.

8. Комплексний характер корекційних логоритмічних занять дає унікальну можливість для реалізації психологічних завдань: мобілізації діяльності збережених аналізаторів, підвищення гостроти сприйняття практично всіх модальностей, розвитку пізнавальної діяльності, встановлення належного рівня мотивації навчання, формування особистісних якостей. [1]

Логопедична робота із дітьми із розумовою відсталістю.

Подолання та усунення мовленнєвих порушень в учнів з вадами інтелекту – процес складний та багатоплановий, одним із засобів розв’язання якого є застосування активних засобів корекційної роботи з усунення порушень мовлення. Схема будови занять може відрізнятися від загальноприйнятої такими моментами: а) в оргмомент занять включаються релаксаційні, мімічні і психофізичні вправи, психогімнастика; мета цього етапу – створити позитивний настрій до навчання, пробудити інтерес до пізнання нового, а також корекція психофізичних функцій; включити дітей у роботу з перших хвилин заняття. Оргмоменти проводяться в різних варіантах; б) в ході занять передбачаються голосові, дихальні та фізичні вправи; в) на кожному занятті ведеться робота над засвоєнням лексико- граматичної будови мовлення; г) проводяться фізпаузи та фізхвилинки, які несуть додаткове мовленнєве навантаження, обумовлене темою заняття; д) даються завдання на словотворчість дітей; е) передбачаються завдання з корекції психофізичних функцій.

Крім того, заняття з логопедії спрямовані на відновлення комунікативних здібностей учнів. У процесі комплексної корекційно-логопедичної роботи відбувається поліпшення мови, голосові реакції стають більш інтенсивними, а фонетичні характеристики звуків більш точними. При проведенні занять з дітьми з розладами мовлення потрібна велика тактовність, тому що вони вразливі психологічно і важко переживають свої помилки. У дітей даної категорії слід тренувати слуховy увагу до окремих слів. У неквапливому темпі учня просять показати оточуючі його предмети або картинки, що зображують їх, спочатку з одного предмета, потім по дві відразу і по три. Наприклад: "Покажи виделку, тарілку, хліб", "чашку, сковорідку і ніж". Нерідко школярі краще розуміють назвy предметів і гірше розуміють назви дій. Тому їм необхідно давати чіткі інструкції з виконанням дій: "Застiбни .. . розстiбни ... поклади на .. . поклади перед склянкою, в стакан, за стакан, біля склянки". Нерідко такі завдання потрібно повторити по декілька разів. Велике значення має розвиток слухової уваги, зорової пам'яті та сприйняття, логічного мислення. З цією метою використовується багато різних завдань. Наприклад, розвитку слухової уваги сприяє мовна гра "Звук загубився", "Звук заблукав", а також завдання по відтворенню слів з переставленими звуками, вгадування слів по першому і останньому звуку або складу, відтворення слів з переплутаними складами тощо. Зорова пам'ять та увага добре розвиваються в іграх: "Що змінилось?", "Хто сховався?", "Хто полетів?", "Чого не стало?", "Сонечко спить" та ін.

Перш ніж запропонувати дитинi повторювати звуки за логопедом , треба в спокійній обстановці допомогти їй навчитися виконувати артикуляційні вправи (відкривати і закривати рот, висyвати язик, надувати щоки, піднімати язик до верхніх зубів, тощо). Коли розумово відстала дитина зможе виконувати ці дії, пропонують вимовити звук "а", широко розкривши рота, звук "у" - стянувши губи в дудочку; смикнувши губи, вимовити звук "м". У міру оволодіння вимовою окремих звуків приступають до розучування простих звукосполучень і слів: ау, уа, мама, му, ам. Дуже важливо навчити розумово відсталу дитинy стежити за артикуляцією. Спочатку учень буде знаходити характерні для кожного звуку рухи язика і губ. Вивчивши відносно прості звуки: "а", "у", "о", "м", приступають до вправ, необхідних для проголошення кілька більш складних відносно артикуляції звуків: "в" (закусити злегка нижню губу), "г" ( упиратися язиком в передні зуби так, щоб було видно кінчик язика). З цих звуків і складаються перші прості слова: "тут", "там", "тато", "Вова", "Тома", "ось". Школяра треба навчити знаходити букву, що відповідає звуку, і вміти її вголос прочитати. Потім навчають вимові звуків, з яких будуються нескладні фрази: "я сам ..."," я тут .. .". З часом освоєння вимови цілих слів і коротких фраз, діти вчаться їх складати з фішок, розрізної абетки, читати і писати. Складання букв з фішок ,розрізної абетки допомагає відновленню писемного мовлення. Спочатку складають короткі, часто вживані в мові слова, наприклад: "дім", "суп", "чай", "каша". Важливим етапом в роботі по розвитку мовлення є спільний з дитиною аналіз слів , що відрізняються близьким складом звуків. Наприклад, дам-дим, бик-бук, Даша-Маша-каша-Саша.

З метою відновлення уявлень про звуковий склад слів рекомендується давати завдання на відновлення пропущених букв: с…но, с…ло, с…па, л…па, тощо. З тими учнями, у яких вимова окремих слів з назвою предметів і дій піддалась корекції, проводиться робота над складанням фраз. Для цього дітям пропонують сюжетні малюнки, ілюстрації до журналів, газет для вільного переказу. Для самостійної роботи учням з вадами інтелекту можна давати по 2- 3 завдання на заповнення пропущених букв, слів. Наприклад: "Діти йдуть ... школу. Птах ... з клітки. Діти повертаються з лісу ...". Для вдосконалення усного мовлення школярам дається завдання прочитати вголос невелику (6-12 рядків) розповідь, потім переказати. Для самостійної роботи задаються вправи зі складання речень за кількома словами. Наприклад, даються два слова: "машина" і "вулиця", з якими потрібно скласти фразу: "машини їдуть по вулиці" (або "по вулиці їдуть машини"). Ступінь складності завдання повинeн відповідати рівню навчання, індивідуальним мовленнєвим можливостям, ступеню вираженості первинних і вторинних вад. . Наступним етапом з відновлення усного мовлення є робота над складанням оповідань-імпровізацій на задану тему, проведення з учнями бесід-діалогів. Сюжет таких бесід може бути різним: "У магазині", "В автобусі", "На пошті", "У поліклініці". При деяких формах порушень мовлення в розумово відсталих дітей проявляється у своєрідному розриві між словами та поняттями, що відображають зміст цих слів. Така дитина може, наприклад, правильно повторити слово "стіл" і в той же час на прохання показати, де він стоїть, вказати на стілець або шафу. У таких дітей спостерігається і зниження так званої слухомовної пам'яті. У відповідь на прохання повторити 3-4 слова підряд, вони звичайно відтворюють лише одне-два.

Для корекції зорових уявлень і відновлення функції називання предметів дітям із такими порушеннями рекомендуються вправи із змальовування окремих предметів з картинок. Потім змальовані предмети просять намалювати по пам'яті, обов'язково з усіма їхніми істотними відмінними ознаками. Пізніше школяреві пред'являється та ж картинка або сам предмет, щоб зафіксувати його увагу на допущені помилки. Для відновлення слухомовної пам'яті пропонуються наступні вправи: перед учнем викладається серія предметних картинок, йому дається завдання обрати 2-3-4 предмета. Потім він прослуховує їх назви - серію (2-3-4) слів - і шукає дані зображення предметів в стосі картинок. Часто у вихованців, навіть при відносно легкому ступені мовленнєвих розладів, виявляється порушеним розуміння складних логіко- граматичних оборотів мови: пасивних зворотів, пропозицій, що відображають просторове розташування предмета, (в яких, наприклад, вживаються прийменники - над, під, у, праворуч, ліворуч, знизу). Дітям із такими порушеннями даються завдання з усного опису різному розташованих предметів. Предмети ці можуть бути наочно розташовані на столі або зображені на малюнку. Приклади таких описів: "ручка, що лежить праворуч від зошита", "птах, що сидить на гілці над шпаківні". Дітям з порушенням розуміння складних логіко-граматичних оборотів рекомендуються наступні типи завдань: - Схожі чи різні за змістом такі слова: "сміливий", "хоробрий", "мужній", "дурний", "добрий", "щедрий"; "брати", "хапати"? - Давайте підберемо до заданих слів слова з протилежним значенням : "новий - старий", "високий - низький", "вузький - широкий". - Покладіть: ключ праворуч від монети, ножиці ліворуч від ниток; кольоровий праворуч від гумки; ложку ліворуч від чашки. Для досягнення мети, щодо усунення порушень мовлення oсновним завданням корекційного навчання є розвиток артикуляційною моторики, мовного дихання, постановка звуку, розвитку фонематичного уявлень і оволодіння навичками звукового аналізу, а потім підготовка до усвідомленого навчання, формування навичок читання і письма, автоматизація навичок читання та розвитку мовлення. Правильне мовлення розумово відсталих осіб - один з показників готовності дітей даної категорії до навчання в школі, запорука освоєння ними грамоти і читання. Тому розвиток мовлення, що включає вміння чітко вимовляти звуки і розрізняти їх, володіти апаратом артикуляції, правильно побудувати речення, тощо - одне з нагальних проблем, що стоїть перед допоміжною школою, яке вирішиться за умови вмілого використання ефективних принципів корекційної логопедичної роботи - обліку етіології та механізмів мовного порушення, системності та обліку структури мовленнєвого порушення, комплексності, диференційованого підходу, поетапності, врахування індивідуальних особливостей, діяльнісного підходу, формування мовленнєвих навичок дітей, які потребують корекції розумового розвитку в умовax природного мовленнєвого спілкування.



Специфіка логопедичної роботи з учнями із затримкою психічного розвитку.

Специфіка логопедичної роботи з учнями із ЗПР обумовлена, з одного боку, характером вищої нервової діяльності, психопатологічними особливостями таких дітей, насамперед зниженням рівня аналітико-синтетичної діяльності, з іншого – особливостями мовленнєвого розвитку і структурою мовленнєвого дефекту.
Можна виділити наступні особливості логопедичної роботи у школі інтенсивної педагогічної корекції.

У зв′язку з тим, що у дітей даної категорії спостерігається недорозвиток пізнавальної діяльності, весь процес логопедичної роботи повинен бути спрямований на формування мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення. Так, при усуненні порушень звуковимови велике місце відводиться диференціації фонетично близьких звуків. Вимова кожного звука аналізується з точки зору його слухового ( порівняння з немовленнєвим звуком), зорового, кін естетичного образу. Порівнюється звучання, артикуляція двох звуків, встановлюється їх схожість та різниця. У процесі диференціації звуків необхідна робота по аналізу звукової структури слова, по визначенню місця звука в слові. Порівнюються слова за їх звуковою структурою, за наявністю в них звуків, які відпрацьовуються. Широко використовується порівняння графічних схем слів, знаходження в схемі того чи іншого звука.

2. З урахуванням характеру порушення мовлення логопедична робота повинна проводитись над мовленнєвою системою в цілому. На кожному занятті ставляться задачі корекції не тільки фонетико-фонематичної, а й лексико- граматичної сторони мовлення. Наприклад, корекцію порушення вимови звука знеобхідно поєднувати з роботою над прийменником з, уточнюючи семантику прийменника, виділяючи його як самостійне слово в реченні. При цьому відпрацьовується аналіз структури речення. У процесі автоматизації даного звука можна працювати над префіксом з. при цьому необхідно проводити роботу з порівняння двох слів як за семантикою. Так і за звуковим оформленням. Для розвитку і уточнення лексики рекомендуються завдання: назвати слова, які означають дію, ознаки предметів.

3. У процесі логопедичної роботи важливо спиратися на принцип поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Д.Б. Ельконін та ін.). Це необхідно для того, щоб від наочно-дійового і наочно-образного мислення перейти до організації дії у внутрішньому плані. Формування мовленнєвих дій повинно здійснюватися за етапами:

1)Матеріалізація дії за опорою на допоміжні засоби. Так, робота з розвитку диференціації звуків передбачає використання малюнків, назви яких аналізуються, а також графічних схем слів.

2)Виконання дії у мовленнєвому плані. Дитина вимовляє слово і на основі його слухового і кінестетичного образу, без опори на допоміжні засоби, визначає наявність того чи іншого звука в слові.
3)Виконання дії у внутрішньому плані. Дитина здійснює диференціацію без матеріальних і мовленнєвих опор, за уявленням.
4. Особливостями логопедичної роботи є максимальне включення аналізаторів, актуалізація відчуттів, а також використання різноманітної наочності. Так, постановці звука допомагають зорове сприймання артикуляції, тактильне сприймання муляжа, кінестетичні відчуття від рухів кісті руки, яка відтворює положення язика при вимові даного звука, опора на кін естетичні відчуття язика, губ.
5. Важливе значення має диференційований підхід, який передбачає врахування особливостей вищої нервової діяльності (наприклад, переважання процесу збудження або процесу гальмування); психічні особливості дитини, його працездатність, особливість моторного розвитку, рівень несформованості мовлення, симптоматику мовленнєвих розладів, їх механізми.
6. Корекцію порушень мовлення (особливо звуковимови) необхідно пов′язувати із загальним моторним розвитком і переважно дрібної моторики рук. Враховуючи тісний зв′язок у розвитку дрібної моторики рук та артикуляційної, у логопедичні заняття необхідно включати вправи тонких рухів рук, завдання на озвучення дій, елементи логопедичної ритміки.
7. Зміст логопедичної роботи повинен знаходиться у відповідності з програмою навчання грамоти. Логопедична робота підготовлює дітей до її засвоєння.
8. У зв′язку з тим, що старі умовно-рефлекторні зв’язки у дітей із ЗПР змінюються з труднощами, необхідно ретельно відпрацьовувати етапи закріплення правильних мовленнєвих навичок.
9. Характерною є часта повторюваність логопедичних вправ, але з включенням елементів новизни за змістом і формою. Це обумовлено слабкістю замикаючої функції кори головного мозку, трудністю формування умовно-рефлекторних зв′язків, їх хрупкістю, швидким угасанням без достатнього підкріплення.
10. Засвоєні мовленнєві навички в логопедичному кабінеті у дітей із ЗПР зникають в інших ситуаціях, на іншому мовленнєвому матеріалі. У зв′язку з цим дуже важливо закріпити правильні мовленнєві навички в різних ситуаціях.
11. Враховуючи швидку втомлюваність, схильність до охоронного гальмування учнів, необхідно проводити часту зміну видів діяльності, переключення дитини з одного виду діяльності на інший.

12. Особливістю логопедичної роботи є ретельне дозування завдань і мовленнєвого матеріалу. Специфіка пізнавальної діяльності дітей із даної категорії обумовлює необхідність поступового ускладнення завдань і мовленнєвого матеріалу. Одне і те ж завдання виконується спочатку на простому мовленнєвому матеріалі, потім – на більш складному.

13. Під час проведення логопедичних занять необхідно чітке розуміння дитиною мети завдання.

14. Для ефективного засвоєння правильних мовленнєвих навичок учнями із ЗПР необхідний не дуже швидкий темп роботи.

15. Необхідно підтримувати у дітей інтерес до виправлення мовлення, вплив на їхню емоційну сферу.

16. У зв′язку з тим, що порушення мовлення носять стійкий характер, логопедична робота здійснюється у більш тривалі строки.

17. Несформованість контролю, слабкість вольових процесів учнів обумовлює необхідність тісного зв′язку роботи вчителя, логопеда, вихователя і батьків. Треба так організувати педагогічний процес, щоб не тільки на логопедичних заняттях, але і в класі, і в позаурочний час здійснювалось закріплення правильних мовленнєвих навичок, контроль і допомога педагогів і батьків в корекції мовленнєвих розладів.

18. Логопед повинен проводити роботу у тісному зв′язку з медичним персоналом, щоб реалізувати комплексний медико-педагогічний підхід до усунення мовленнєвих порушень і проводити корекцію патології на сприятливому фоні. Наприклад, заняття по усуненню заїкання будуть більш ефективними, якщо вони проводяться на фоні розслаблення після вживання відповідних медикаментів.

19. Логопед під час перспективного планування повинен приділяти увагу роботі з педагогічним колективом школи і батькам з приводу пропаганди логопедичних знань.

Корекційна  робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей  по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху,  фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3-4-х складних слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.

Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.

Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.

У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.

Пріоритетні завдання логопедичної корекції:


  • розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма;

  • формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;

  • формування комунікативних умінь;

  • розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;

  • вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;

  • розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);

  • розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо);

  • подолання порушень усного і писемного мовлення .

Логопедична робота із дітьми із раннім дитячим аутизмом.

У дітей з аутистическими проявами спостерігається порушення соціальної взаємодії і здатності до спілкування. Процес соціалізації дітей з аутизмом, ускладнює специфічний розвиток мовлення, яке характеризується малим запасом слів, відходом від мовного спілкування, нечіткістю проголошення слів і іншими особливостями.



Першою стадією мовного розвитку є взаємодія дорослого і дитини. Дана стадія реалізується головним чином на несвідомому рівні за допомогою жестів, посмішок, міміки і м'яких інтонацій голосу. Ці перші посмішки і спроби наслідування формують основу для мовних особливостей і бажання вчитися мови своє початкове спілкування з дітьми дорослі зазвичай адаптують за допомогою сили голосу, виразного і повільного проголошення слів, використання в розмові конкретних понять, вживання коротких речень, повторення пропозиції, оречевленія дій дитини.

Для розвитку мовлення також важливо нормальний розвиток смоктальних, ковтальних і кусальних рефлексів, надалі вони є дуже суттєвими для розвитку правильної вимови. Потрібна робота по тренуванню мускулатури рота, язика і губ дитини. Дорослий пропонує ігри, в яких дитина може імітувати або виконувати такі дії, як смоктати, лизати, дути, робити гримаску, гімнастику для мови. На розвиток мови впливає збережене слухове сприйняття, гарний слух дитини і гарне зорове сприйняття. Так як дитина навчається мови за допомогою наслідування і розрізнення, дітей важливо вчити слухати, бачити і реагувати на різні стимули. Слід пам'ятати і про стимулююче навколишнє середовище, оскільки лише за наявності стимулюючого предметно-просторового та соціального середовища можливий позитивний розвиток дитини. Будучи в значній мірі наслідком порушення спілкування, мовні розлади у дітей з проявами аутизму в свою чергу ще більше погіршують складнощі у контакті з оточуючими. У роботі з розвитку мовлення використовують наочні матеріали (картинки, листівки, ілюстрації). Далі у спільних екскурсіях, малюванні закріплюється досягнутий рівень контакту і просування в мові.

З кожною дитиною займаємося щодня індивідуально, а потім у невеликих групах дітей з відносно близьким психічним і мовним розвитком. При цьому провідне місце відводимо розвитку мови і моторики, як основних засобів комунікації.

Початковий етап роботи полягає в адаптації дитини до нових умов, звикання до місця. Велике місце відводимо масажу кистей рук, кінчиків пальців рук і ніг, передпліч, масажу лицьової мускулатури, під'язикової, шийної області, стоп, зі стимуляцією активних мовних точок. На тлі масажу рухи пальців стають більш чіткими, диференційованими, наближається до норми м'язовий тонус кисті. Далі обробляється найважливіша для аутистів реакція пожвавлення і стеження, вміння стежити поглядом за рухом власної руки, за предметами. Відпрацьовуємо вказівний жест. в процесі маніпуляції з предметами, прагнемо розвинути не тільки тактильне, але і м'язове, кінестетичне, зорове, слухове їх сприйняття.

На наступному етапі проводимо роботу з розвитку гнозису і праксису, необхідних у пізнанні предметів, їх форм, обсягу, забарвлення. Предмети обводимо вказівним пальцем дитини, даємо їм словесну кваліфікацію. Відновлення та розвиток мови проводимо послідовно. Спочатку в маніпуляції з іграшкою формуємо тактильне сприйняття, потім зорове розуміння предмета, після чого предмет визначаємо словесно і формуємо співвідношення словесного визначення з конкретним предметом. На наступному етапі добиваємося того, щоб дитина почуте слово навчився правильно вимовляти (відтворювати). Для цього ділимо слово на склади, багаторазово повторюємо початкові, останні і ударні склади, після чого зливаємо їх в необхідне слово. Навчаємо вмінню спонтанно відтворювати словесні штампи. У всіх дітей виявляється тенденція до повтору слів. словниковий запас розширюємо поступово. Навчаємо фразам за допомогою зображених на картинках подій.  Велику увагу приділяємо логоритміці.



Дуже важливим розділом роботи є розвиток слухового уваги, фонематичного і мовного слуху. З цією метою проводимо голосові, мімічні вправи, здійснюємо постановку та автоматизацію звуків. Дітей намагаємося навчити навичкам розмови (соціальному використанню мови), пропонуючи тематику цікаву і важливу для дитини. У міру проведення занять з розвитку мовлення, мова дітей стає все більш зрозумілою і комунікативної.


  1. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ЩОДО РОБОТИ ІЗ ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

Діти із порушеннями мовлення.

Кілька порад вчителеві

  • Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся учителями, котрі навчали дитину в попередні роки.

  • Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови рекомендації фахівців.

  • Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі.

  • Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосувань інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає.

  • Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух подайте у письмовому вигляді).

  • Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня.

  • Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно в особливостей навчання конкретного учня.

Діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).

Кілька порад вчителеві

  • Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.

  • Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.

  • Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

  • Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічної витривалість і розум працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).

  • Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень навчиться утримувати у пам'яті одразу кілька.

  • Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

  • Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.

  • Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

  • Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.

  • Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

  • Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно на батьків. Допомагайте усвідомлювати найменші успіхи учня та закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого, доброзичливе ставлення до дитини.

  • Подолання труднощів у навчанні - це результат спільної тривалої та копіткої роботи педагогів, психологів, батьків і навіть терапевтів.

Діти із порушенням зору

Кілька порад вчителеві

  • Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.

  • Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75- 100 кд/м2.

  • Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.

  • В унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.

  • Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливав суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще.

  • Давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане.

  • Озвучуйте все, що пишете.

  • Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.

  • Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.

  • Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту, переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів.

  • 3 таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи. організації як УТОС мають аудіо бібліотеки літературних творів та інших навчальних матері; якими вчитель може скористатися для індивідуалізації занять зі слабозорими учнями.

  • Доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків.

  • Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці.

  • Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить текст очей.

  • Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я.

  • Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).

Діти із порушенням слуху

Кілька порад вчителеві

  • Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

  • Ознайомтеся зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу. Доцільно, аби навчальний заклад придбав необхідну апаратуру.

  • Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

  • Використовуйте якомога більше унаочнень.

  • Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.

  • Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

  • Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

  • Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, повернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте.

  • Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.

  • Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати й про це. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.

  • Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.

  • Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, прізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі.

  • Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.

  • Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

  • Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

Діти із порушенням опорно-рухового апарату

Діти із дитячим церебральним паралічем (ДЦП)

Фізична терапія допомагає розвивати м'язи, навчитися краще ходити, сидіти та утримувати рівновагу.

Окупаційна терапія допомагає розвивати моторні функції (одягатися, їсти, писати, виконувати повсякденні дії).

Логопедичні послуги допомагають розвивати комунікаційні навички, коригувати порушену вимову (що пов'язано зі слабкими м'язами язика та гортані).

На додаток до терапевтичних послуг та спеціального обладнання дітям із церебральним паралічем може знадобитися допоміжна техніка. Зокрема: с



Комунікаційні пристрої (від найпростіших до найскладніших). Комунікаційні дошки, наприклад, з малюнками, символами, буквами або словами. Учень може спілкуватися вказуючи пальцем або очима на малюнки, символи. Існують і більш складні комунікаційні пристрої, в яких використовуються голосові синтезатори, що допомагають „розмовляти" з іншими.

Комп 'ютерні технології (від простих електронних пристроїв до складних комп'ютерних програм, які працюють від простих адаптованих клавіш).

Кілька порад вчителеві

  • Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела з яких ви можете отримати корисну інформацію.

  • Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.

  • Проконсультуйтеся з іншими вчителями, які у попередні роки навчали дитину, стосовно організації навчального середовища для саме цього учня. Батьки найкраще знають потреби своєї дитини. Вони можуть чимало розповісти про особливі потреби та можливості учня. Залучивши у свою команду фізіотерапевта, логопеда та інших спеціалістів, ви зможете використати найкращі підходи для конкретного учня, з огляду на його індивідуальні та фізичні можливості.

  • Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Продумайте, яким чином він діставатиметься класу, пересуватиметься у межах школи, користуватиметься туалетом тощо. Ймовірно у заю доведеться зробити певні архітектурні зміни (пандус, спеціальні поручні, пристосування у тyалеті тощо)

  • Можливо знадобиться, щоб хтось з персоналу чи учнів завжди був готовий допомогти учневі з церебральним паралічем (потримати двері доки заїде візок, під час подолання сходів чи порогів тощо). Такі помічники мають бути проінструктованими спеціалістом (ортопедом, фізіотерапевт інструктором з лікувальної фізкультури).

  • Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні пристрої для письма, додаткове устаткування для комп'ютера тощо).

  • 3 допомогою фахівців чи батьків облаштуйте робоче місце учня з урахуванням його фізичного стану та особливостей розвитку навчальних навичок (для утримання постави у зручному положенні, для обмеження мимовільних рухів, полегшення письма, читання).

  • Проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ. Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.

  • Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує звуки т, к, с, п, е, ф, ш.

  • Знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо йому буде зручно використовувати спеціальні пристосування, комп'ютер чи інші технічні засоби.

  • Стежте, щоб необхідні матеріали, навчальне приладдя, унаочнення були у межах досяжності учня.

  • Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.

  • Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Адаптуйте вправи відповідним чином розробіть завдання у вигляді тестів тощо.

Діти із гіперактивністю та дефіцитом уваги

Кілька порад вчителеві

  • Найдоцільніше посадити учня за першу парту, він менше відволікатиметься.

  • Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

  • Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

  • Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кілька разово.

  • Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

  • Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

  • Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

  • Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

  • Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

  • Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

  • Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

  • Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

  • У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

  • Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.



  1. ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ ІЗ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ.

Особливого значення має тілесний контакт. Так, дитину можна пригорнути, обійняти, погладити. Голос у вираженні вимог до дитини має бути спокійним, лагідним, урівноваженим. Слід ставити такі запитання дитині, щоб вона намагалася проговорювати кожну свою дію або емоцію.

Саме тому дорослий має розвивати допитливість дитини, її зацікавленість та інтерес до самої себе та предметів, що її оточують. У безпосередній взаємодії з дитиною особливий наголос треба робити на формуванні пізнавальних емоцій, застосовуючи елементи гри. Ігрові ситуації, які дають змогу розвивати пізнавальні емоції дитини, мають чіткі правила, з якими дорослий обов'язково ознайомлює дитину. Особливого значення набуває постійний мовленнєвий контакт у грі дитини з дорослим. Дорослий має виконувати роль позитивно налаштованого, не оцінюючого, а розуміючого "контролера" емоцій та поведінки дитини, спрямовувати її, допомагати позначати її емоції та дії. Це сприятиме формуванню навичок свідомого й осмисленого оволодіння власними емоціями та поведінкою у майбутньому. Слід пам'ятати, що саме таке ставлення дорослого до емоційних проявів дитини сприятиме розвитку її самокритичності та самоконтролю.

Слід пам'ятати, що дитина, перебуваючи тривалий час у домашніх умовах, має тенденцію до недостатньо інтенсивного й позитивного розвитку поведінки як на рівні моторних умінь та фізичної активності, так і в формуванні соціальної поведінки. Саме тому, батьки мають постійно розширювати сфери контактів дитини з однолітками, а також не стримувати її бажання до занять, які сприятимуть формуванню навичок моторики поведінки.

У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (кружечок, трикутник, квадратик), орієнтуватися у просторі (вгорі-внизу, праворуч-ліворуч, довше – коротше, важче – легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити їх виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.

Корисно також навчити дитину розуміти й виконувати практичні завдання за словесною інструкцією, яка містить прохання, розпорядження чи настанову.

Дуже небезпечно, коли батьки намагаються не помічати ознак розумової недостатності й починають доводити всім, що у дитини немає проблем з інтелектуальним розвитком. У таких випадках батьки намагаються навчити дитину таких видів діяльності і навичок, які вона не в змозі виконувати. Постійний тиск на дитину може зробити її роздратованою, впертою і навіть агресивною.

Однак деякі матері в силу особливостей характеру досить урівноважені і їм неважко доглядати за дитиною, яка має значні відхилення у розумовому розвитку. Вони знаходять способи доглядати за дитиною так, що це їх не втомлює; не впадають у відчай і можуть отримувати задоволення від обов'язків, що виконують. Таке ставлення до хворої дитини передається й іншим членам сім'ї, зокрема братам і сестрам.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка