На шляху до українського Відродження Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи, присвячені



Сторінка2/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Савлук Г.І. Я люблю Україну (Позакласний захід для учнів 8-9 класів)………… 109


Хоменко Н.Г. З днем народження тебе, Україно!

(Усний журнал для учнів 6-8 класів)………………………………..………….…. 113



Черньонков О.О. Татусю мій рідний, матусю миленька

(Родинне свято для учнів 6-8 класів)…………..……………….………….……… 120



Черньонкова Л.Ф. Духовні дзвони линуть Придніпров´ям

(Проект для учнів 9-11 класів)…………………………………….………….….... 127



Пугач Л.Г. «Есть блаженное слово – провинция, есть чудесное

слово – уезд» (Урок о творчестве Дона Аминадо для учащихся 10 класса)…….. 130



Ружанська Т.В. Моя країна – незалежна Україна (Бібліографічний огляд)……. 137

Розділ ІV.

Соборно жито засіваймо

(Творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсу

дитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!»)

Нудний В.М., Мінич Г.В. Багатство юних обдаровань…………………..………… 141

Сподинюк Анастасія. Фатум…………………………………….….……….…….. 142

Взаємозалежністьобразів родини та держави

в поетичних творах Тараса Шевченка………………………….……….….…. 146

Гурин Станіслав. Мій рід – моє коріння……………………………..…….……… 150

Ой висока та гора, де стоїть Тарас………………………………..….……..…. 152



Туренко Наталія. І пробудяться онуки……………………………...…..………… 152

Гаврилюк Катерина. На шляху до волі……………………………..……..………. 153

Рибалко Катерина. Казка про соборність…………………………....…………… 156

Гудзова Юлія. Поетичне плетиво віків……………………….……..……………... 158

Малетич Олена. Школа любові і добра ………………………..….……………… 159

.



Розділ І.

Основні напрями патріотичного виховання

в навчальних закладах


А.Б.Іванко,

заступник директора з навчально-методичної роботи КОІППО

імені Василя Сухомлинського,

кандидат педагогічних наук



Історія і уроки українського державотворення

(Роздуми напередодні 20-річчя незалежності України)
Повноцінна нація повстає тоді, коли нарешті над усіма компонентами зводиться будівля, яка називається державою.

В.Мороз
День незалежності… Для кожної нації це найголовніше свято. Щоправда, ще не кожна нація має його. Одна через історичні обставини, за яких нація століттями розвивалась, перемагала, безперервно виборювала своє місце під сонцем, домагалася, щоб її незалежність завжди була з нею (німці, французи, китайці, англійці, росіяни, турки…). Інша й досі не має її, а тому безнастанно проливає кров кращих синів і дочок своїх, аби бодай у такий спосіб довести світові, що вона є і її непереборне бажання – жити незалежно (курди, ірландці, палестинці, чеченці, баски).

Українцям пощастило. Двадцять років тому нас як націю визнав світ, визнав нашу державність і, треба сподіватись, навіки ми утверджуємо себе як рівні серед рівних на цій не завжди гармонійній, але такій прекрасній планеті.

Ми маємо День незалежності. Ми йшли до нього століттями, ми воістину вистраждали його, бо завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошували державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази: 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року у Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року) [13].

Ми підписували маніфести, універсали, акти, створювали уряди, обирали президентів, прем'єрів. Ми йшли до найголовнішого свята вперто й послідовно. Для віками гнобленої нації це не просто день, це – День свободи, солодшого слова від якого не знайти.

Сьогодні є чимало тих, хто говорить про «молоду Українську державу», яка нагадує, мовляв, чи то дитину, чи то підлітка, як державу, яка тільки спинається на ноги. Але такі твердження не мають під собою історичного підґрунтя, вони зумовлюються цілковитим незнанням власної історії. А між тим ще великий О.Довженко стверджував, що народ, який не знає своєї історії, є народом сліпців.

Україна має давні традиції державотворення. Державницькі змагання на цій землі мають багатовікові традиції, що сягають своїм корінням як у місцеві, так і в привнесені іншими народами археологічні культури. Наші пращури на сучасних українських землях до створення власних держав, починаючи з пізнього палеоліту і до бронзової доби, крок за кроком пройшли всі стадії первісного матеріального виробництва. У соціальному і духовному відношенні вони не уникли стихійного і організованого кочівництва, матріархату, патріархату, племінної організації, первісної військової демократії.

Задовго до виникнення слов'янських племен (VІІ-V ст.ст. до н.е.) греки-переселенці заснували в Північному Причорномор'ї та на Кримському півострові міста-держави (поліси) Ольвію, Тіру, Херсонес, Феодосію, Пантікапей, Фанагорію та ін. На території Керченського та Таманського півостровів близько 480 р. до н.е. утворилося Боспорське царство, де протягом майже тисячоліття мешкали не лише греки, а й скіфи, торети, меоти тощо. Поруч із Боспором у Криму і Причорноморських степах існувала ще й могутня держава Скіфія, пізніше – Сарматія.

За доби великого переселення народів (ІІІ-VІІ ст.) на землях наших пращурів панували готи, гуни, алани, авари, хозари. Та всі вони поступилися місцем досить міцному союзу протоукраїнських слов'янських племен антів. Саме східнослов'янські племінні союзи у VІ-VІІ ст. започаткували процес державотворення з Куявії, Славії й Артанії. У подальшому вплив на державотворчі процеси тут здійснювали варяги, угри, печеніги, половці, хозари, татари та деякі інші народи [9, 250].

На стику VІІІ і ІХ століть у середній течії Дніпра від Росі на півдні та Прип'яті на півночі виникає Київське князівство, що згодом стало політичним осередком величезної імперії раннього Середньовіччя – Руської (Київської) держави (ІХ-ХІІ ст.ст.), з якою рахувалися всі європейські країни, а також могутня Візантійська імперія.

На межі ХІІ-ХІІІ ст.ст. естафету національного державотворення прийняла Галицько-Волинська земля, яка завдяки князям Роману Мстиславичу та Данилу Романовичу (Галицькому) і їх нащадкам ще майже протягом 150 років продовжувала і розвивала державницькі і духовні традиції Київської Русі.

У ХVІІ ст. в ході Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького утворилася Гетьманщина – українська козацька держава, яка проіснувала до 1764 року, коли автономія України була знищена імператрицею Катериною ІІ.

Покоління борців за визволення, за відновлення української державності висунув наш народ: І.Мазепа, П.Орлик, Г.Полетика, В.Лукашевич, Д.Донцов, М.Міхновський, М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов, Є.Коновалець, С.Бандера, Я.Стецько, А.Мельник, Р.Шухевич, О.Ольжич, О.Теліга, В.Стус, В.Марченко, П.Григоренко, В.Мороз, В.Симоненко, І.Світличний, Б.Антоненко-Давидович, В.Чорновіл, Л.Лук'яненко, Є.Сверстюк, А.Горська і багато інших [3].

Отже, маємо нині державу, маємо Конституцію 1996 року, за якою живе країна, державний апарат з поділом влади на три гілки. Є відповідна законодавча база. Але не можемо не бачити і гострих проблем, які існують у сучасній українській державі: колосальний розрив у рівні життя кількох відсотків населення і основної маси громадян. Суспільство різко поляризоване, що є небезпечним. Досить слабким ще є середній клас – основа стабільності у високорозвинених демократіях світу. Неоднозначні процеси відбуваються у сфері економіки. Високий рівень інфляції та безробіття. Мільйони українців перебувають за кордоном у пошуках засобів до життя. Гостро стоять проблеми корупції, бідності, наркоманії, алкоголізму, злочинності, особливо в молодіжному середовищі. Недостатньо високим є міжнародний авторитет нашої держави. Все це потребує комплексного підходу влади до реформування країни, реформування не на словах, а насправді. Це вимагає активної участі всіх елементів громадянського суспільства, яке формується, в процесі державотворення.

Таким чином, «…Українська держава має велику, загніжджену у віках історію, причому в усі періоди ми не зникали не тільки як етнічна субстанція, а й як політична, тільки наше державне життя у різночасся здобувало різні суспільні форми, існуючи в одні часи як самостійне утворення, а в інші – автономічне, але ніколи наше власне державне буття не припинялося. Тож маємо періоди, коли наш народ жив активним політичним життям і пасивним, але він завжди був, завжди відчував себе як осібна соціумна категорія, творив свої державні структури і власну багатовікову культуру» [16, 11].
Отож, з найбільшим вас святом – Днем незалежності, дорогі освітяни і ваші вихованці! Спільними зусиллями творімо нашу державу як державу цивілізовану, правову, демократичну, яка, поза сумнівом, ще посяде гідне місце в колі європейських народів.
Література


  1. Бедрій А. Українська держава, відновлена Актом 30 червня 1941 року. – К., 2001.

  2. Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. – К.: Академвидав, 2010.

  3. Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.

  4. Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цивілізаційна історія України. – К.: ТОВ УВПК «Екс Об», 2005.

  5. Грабовський С. Державне утвердження України у другій половині ХХ століття. – К.: «Знання України», 2002.

  6. Гунчак Т. Україна: ХХ століття. – К.: Дніпро, 2005.

  7. Залізняк Л. Україна серед світових цивілізацій. – К.: Знання, 2002.

  8. Кук В. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року). – К., 2005.

  9. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза. Довіра, 1996.

  10. Міхновський М. Самостійна Україна. – К., 2000.

  11. Палій О. Історія України. – К.: Стилос, 2010.

  12. Політична історія України. Посібник. За ред. докт. іст. наук, проф. В.І.Танцюри. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

  13. Стерчо П. Карпато-українська держава. – Львів, 1994.

  14. Федорович В. Україна і світова політика (Етапи на шляху українського державотворення). Вибрані статті. – К.: Ярославів Вал, 2003.

  15. Червак Б. Державний чин Миколи Сціборського. – К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1996.

  16. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. – К.: АБРИС, 1995.

Ю.В.Кравченко,

завідуюча навчально-методичним

кабінетом історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського;

Н.С.Черткова,

методист навчально-методичного

кабінету історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського

Держава і право в незалежній Україні
Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року – це відлік нового етапу історії України, початок особливого періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері – від тоталітаризму до демократії; в економічній – від командної до ринкової економіки; у соціальній – від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній – від класових до загальнолюдських цінностей; у міжнародній – від об’єкта до суб’єкта геополітики. Так у цілому було здійснено перехід від формальної незалежності – до реального суверенітету, до власної державності. [1].

Основними документами, які визначили форму і зміст держави й права в незалежній Україні були: а) Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.; б) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність Української РСР»; в) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про міністерства і державні комітети Української РСР; г) Закон України від 18 квітня 1991 р. «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР»; д) Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР»; е) «Про Президента Української РСР»; є) Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.; ж) Закон України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України»; з) Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р.; и) Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.; і) Конституція України від 28 червня 1996 р. та ін. [2].

Так, у «Декларації про державний суверенітет України», прийнятій Верховною Радою України 16 липня 1990 р., суверенітет визначається як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Поняття державного суверенітету, подане в преамбулі Декларації, розкривається в її десяти розділах.

Захоплення партійними лідерами КПРС у Москві з 19 по 22 серпня 1991 р. державної влади через утворений ними Державний Комітет Надзвичайних ситуацій (ДКНС) створило небезпеку для українського суверенітету і 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, яким проголосила Україну незалежною. Цей документ став юридичним закріпленням повної самостійності України поза СРСР. Суть цього документа полягає в закріпленні 3 головних положень:

1. Проголошувались незалежність України і створення самостійної української держави з офіційною назвою «Україна».

2. Встановлювалось, що територія України є неподільною (єдиною) і недоторканою.

3. Закріплювалось, що з моменту прийняття Акта на території України діють виключно Конституція і закони України. Результати Акта були затверджені на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. За Акт проголошення незалежності України проголосувало 90,32% учасників референдуму, а першим Президентом України було обрано (61,6%) Леоніда Кравчука.

Ухвалення Акта проголошення незалежності України і схвалення його всенародним голосуванням – це перші найважливіші історичні події в історії незалежної України та сучасного українського державотворення. На політичній карті Європи виникла незалежна й самостійна держава – Україна, а її народ продемонстрував усьому світові вільне волевиявлення бути у ній господарем.

Проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним із найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їх охорони та правила переходу.

2. Визначення громадянства. 8 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України».


  1. Визнання національної символіки як державної.

  2. Запровадження власної грошової одиниці.

  3. Створення власних збройних сил – гаранта захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни.

Вагомим кроком у державотворчому процесі стало прийняття Верховною Радою України Конституції України (28.06.1996 р.). Цей день був проголошений державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації і охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Прийняття Конституції України стало важливим етапом утвердження української державності, розбудови демократичної, правової держави, що означає поступовий перехід до конституційного демократизму, регулювання всіх сфер життя в Україні лише на основі права.

Конституція закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість, стала правовою гарантією незалежності, важливим кроком уперед у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина в Україні, закріпила конституційні умови для діяльності державних структур та відносин між ними, стала механізмом конструктивної взаємодії всіх гілок влади в інтересах зміцнення держави, підвищила міжнародний авторитет України на світовій арені, утвердила у свідомості народу України ідею власної державності.

Розгорнутий після проголошення незалежності України державотворчий процес мав суперечливий і неоднозначний характер. З одного боку, відбулися певні позитивні зрушення: запроваджено власні атрибути державності, створено Збройні сили України, трансформовано старі елементи держави (Верховна Рада, Кабінет Міністрів) та розбудовано нові (президентські структури тощо), переважно сформовано правове поле для державотворчого процесу. Водночас виявилися слабка скоординованість та відсутність єдності в діях різних гілок влади, значний вплив політичного протистояння в державі на поведінку державних установ, недостатня кваліфікація професійних політиків [3].

Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, на здоровий глузд.

У сучасних умовах державно-правові реформи в Україні набувають особливої актуальності і від їх результатів залежить сьогодення та майбутнє України.

24 серпня 1991 року збулася одвічна мрія українського народу: він здобув державу, а водночас і чудовий історичний шанс розбудувати її заможною, здоровою, красивою, справедливою, демократичною європейською країною. А для цього кожен громадянин, усвідомивши справжню ціну свободи та власну причетність до історії, має по-особливому відчувати свою відповідальність перед днем прийдешнім, а відтак і долею наступних поколінь.

Безумовно, така визначна подія навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

І саме освітянам належить виконати величезну місію – формування правосвідомості учнівської молоді, поєднання знань про державу і право з внутрішньою позицією особи, вироблення вміння діяти відповідно до вимог права, закону та розуміння обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.

Ця знаменна дата увійшла в наші серця не просто як День народження держави, а передусім – як світле свято пам’яті про цілі покоління наших предків, які з любов’ю творили й плекали українську націю, рідну мову, мужньо боролися за утвердження державності.

Нехай цей святковий день стане ще однією нагодою для консолідації всіх нас навколо ідеї державності та соборності, яка, без сумніву, допоможе нам вибудувати міцний та заможний український дім.


Література

1. Бойко О. Історія України. – К.: Академвидав, 2007. – 688 с.

2. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 792 с.

3. Брецко Ф. Історія України 1939-2009 років: Конспект-довідник. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 328 с.



Ю.В.Міцай,

завідуюча навчально-методичним кабінетом виховної роботи і шкільних бібліотек КОІППО

імені Василя Cухомлинського;

Л.М.Кірішко,

методист навчально-методичного кабінету виховної роботи і шкільних бібліотек КОІППО

імені Василя Сухомлинського
Методичні рекомендації

до проведення в 2011-2012 навчальному році Дня Знань і Першого уроку, присвяченого 20-й річниці незалежності України,

в загальноосвітніх навчальних закладах області
На сучасному етапі державотворчих процесів в Україні, розбудови громадянського суспільства надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей.

У Концепції національно-патріотичного виховання молоді наголошено: «Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві».

Перше вересня за традицією розпочинається Першим уроком, який присвячується вагомим подіям у житті українського народу. Цього навчального року такими віхами є 15-та річниця Конституції України, 20-та річниця незалежності України, яку відзначаємо 24 серпня.

Головною метою Першого уроку є виховання в учнів любові до Батьківщини, українського народу, рідного краю, державної мови, розуміння того, що від сумлінної праці й навчання кожного, від усвідомлення себе часткою українського народу залежить сучасне і майбутнє нашої держави.

Завдання уроку:


  • вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу, визначених Конституцією України, досягнень України за роки незалежності;

  • ознайомлення зі змістом понять «народ», «нація», «етнос», «держава», «громадянин», «громадянські права» та «громадянські обов’язки»;

  • розвиток громадянських якостей особистості: патріотизму, громадянської свідомості і самосвідомості;

  • формування особистої відповідальності кожного за долю своєї держави та власного народу, усвідомлення школярами необхідності духовного і фізичного вдосконалення, розвитку моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури;

  • осмислення учнями спільності інтересів представників різних національностей у розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, солідарності всіх громадян.

Перший урок має бути продовженням системи роботи з патріотичного виховання учнівської молоді, котра передбачає виховання її на прикладах життя борців за становлення української державності, що є одним із найважливіших шляхів формування історичної пам’яті.

Урок можна розпочати ознайомленням з досягненнями української держави в політичній, соціально-економічній, культурно-освітній сферах протягом двадцятиріччя незалежності. Вчителю необхідно наголосити, що сьогодні Україна стала повноправним членом міжнародної спільноти. Оголосивши світу свій без’ядерний, позаблоковий статус, наша держава проводить багатовекторну зовнішню політику. Під час уроку слід звернути увагу учнів на вклад української діаспори у розбудову України.

У ході уроку необхідно розглянути загальні засади демократичного та суспільного ладу нашої держави, які проголошені в Конституції України. Важливо зазначити, що вони мають установний, програмний характер, тобто визначають перспективу державного і суспільного розвитку.

Готуючись до уроку, вчителеві необхідно звернутися до таких міжнародних та державних нормативно-правових актів:

Загальна декларація прав людини (затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1943 року);

Декларація про права дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року);

Концепція про права дитини (схвалена Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року);

Декларація про державний суверенітет України (затверджена постановою Верховної Ради України від 16 липня 1990 року);

Акт проголошення незалежності України (затверджений постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року);

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Закони України «Про освіту» від 23 березня 1996 року, «Про загальну середню освіту» від 25 червня 1999 року, «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року;

Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 2007 року);

Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді (автори І. Бех, К. Чорна; надрукована в часописі «Світ виховання». – 2007. – №1 (20));

Концепція національно-патріотичного виховання молоді (затверджена спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 р. № 3754/981/538/49).

Перший урок необхідно провести у формі, яка забезпечує реалізацію його виховних завдань, наприклад: свято-презентація, усний журнал, прес-шоу, турнір знавців, вікторина, вітальня, диспут, гра-експрес, круглий стіл, зустріч тощо. Обираючи форму Першого уроку, педагогу доцільно враховувати вікові особливості та рівень готовності класу сприймати певні види роботи, використовувати творчий потенціал учнів.

Рекомендується використати такі потужні засоби, як українознавчі цінності, козацько-лицарські, військово-спортивні та інші традиції, орієнтуючись на ідеали народної педагогіки – ідеали української нації. Духовно багата, високошляхетна особистість людини-українця відображена у фольклорі, народному мистецтві, творах класиків. Важливим виховним завданням є формування в дітей національного характеру і світогляду. З цією метою варто використати ідеї вітчизняних учених Г.Сковороди, Г.Ващенка, О.Духновича, Д.Чижевського, О.Кульчицького, О.Вишневського.

При проведенні уроку слід звернути увагу учнів на те, що рідна мова є важливим засобом формування і розвитку патріотичних і громадянських якостей людини, показати її значення та роль у життєдіяльності народу і кожного громадянина, суспільства і держави, головні її функції, необхідність плекати і берегти її.

Святково прибрана кімната, музичний супровід уроку, виконання Державного Гімну України, використання державної та національної символіки сприятимуть створенню урочистої атмосфери на уроці. Змістовно провести урок допоможуть запрошені гості: учасники історичних подій, ветерани війни, письменники, знавці і шанувальники рідного краю, вчені, батьки. У цей день слід відзначити кращих учнів, переможців конкурсів, олімпіад, спортивних змагань, присвячених 20-й річниці незалежності України.

Громадянська свідомість починає формуватися у молодшому шкільному віці, коли досвід дитини тісно пов'язаний з усім новим, яскравим. Дитина відчуває в собі любов до своєї сім'ї, школи, місця, де живе. Незабутні враження дитинства залишаються на все життя, створюючи міцний ґрунт для глибоких, усвідомлених патріотичних почуттів, які зміцнюються і поглиблюються в міру того, як дитина росте.

Перший урок має переконати учнів 1-4 класів, що найкраща земля та, де ти з′явився на світ, живеш, де мешкає твоя родина, друзі. Він повинен розширювати та поглиблювати знання про Україну, викликати почуття любові до Батьківщини, гордості за її здобутки, сприяти формуванню національної свідомості, вихованню справжніх громадян-патріотів, які люблять свою країну, бажають примножувати її славу, боротися за щастя і незалежність. У процесі організації роботи з першокласниками рекомендуємо надати перевагу ігровим формам, діалогічному способу спілкування. Важливо, щоб першокласникам цей урок (як урок-свято) запам’ятався на все життя, сприяв згуртуванню дитячого колективу.

Для учнів 2-4-х класів учителем можуть бути запропоновані нетрадиційні форми проведення першого уроку з відповідної теми. Зокрема, це екскурсія до краєзнавчого музею, урок-усний журнал, урок-концерт, урок-зустріч тощо. Ключовими поняттями, які діти мають засвоїти чи якими мають оволодіти, є: «Батьківщина», «Україна», «рідний край», «столиця», «державні символи», «народні символи». Під час уроку доцільно використати знання учнів з рідної мови, читання, курсу «Я і Україна», пригадати твори, з якими діти знайомилися раніше, показати чарівність і різноманітність українських краєвидів, познайомити зі внеском наших співвітчизників у розвиток світової науки і культури.

Використання наочності на Першому уроці у початковій школі є обов’язковим. Такими матеріалами можуть бути репродукції краєвидів України, національне вбрання українців різних регіонів, портрети відомих діячів історії, політики, культури та ін.

Учителеві важливо дати учням уявлення про Основний закон України – Конституцію, державну символіку (герб, гімн, прапор), звернути увагу на їх значущість у житті всієї держави і кожного громадянина зокрема.

Вступне слово вчителя у середній школі може мати форму бесіди-роздумів про Батьківщину, значення її в житті кожної людини. Нехай учні спробують висловити, що для кожного з них значить Україна, розкажуть про неї вірші, заспівають пісень. Якщо в 5-7 класах можна розповісти про відомих діячів історії, їх роль у розбудові української держави, то у 8-9 класах школярі здатні дослідити за допомогою вчителя етапи державотворення України. При цьому доцільно використовувати різноманітні рольові ситуації, де учень веде розповідь від імені історичного діяча чи мандрівника в часі.

Учителеві необхідно ознайомити дітей з важливими і основоположними документами України, відповідно до вікових особливостей учнів сформувати уявлення про Декларацію, державний суверенітет України.

Підбиваючи підсумки Першого уроку, варто підкреслити, що кожний учень може зробити свій внесок у становлення нашої держави. Виконувати конституційні обов’язки громадянина, наполегливо вчитися, бути патріотом – це посильний подарунок до ювілею України.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави, поважати Конституцію України і виконувати норми законів, бережно ставитися до культури народу, володіти рідною та державною мовою, визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

У старшій школі на Першому уроці завданням учителя є максимальне використання потенціалу знань учнів, їх творчих здібностей та обдарувань.

Дискусія, диспут, прес-конференція, круглий стіл є найбільш поширеними формами уроків у старшій школі загальноосвітніх навчальних закладів. Педагог повинен звернути увагу на культуру спілкування, стимулювати розвиток гуманних якостей учнів, які повинні чітко засвоїти, що кожен має право висловити свою думку і бути почутим.

На Першому уроці рекомендуємо розглянути досягнення України за 20 років незалежності в різних сферах життя. Реалізувати виклад такого матеріалу допоможе творча ініціатива самих учнів, які самостійно можуть оформити тематичні стенди, зробити презентації. Можна організувати виставку творчих робіт учнів у межах класу, школи. Вчителю, класному керівнику варто звернути увагу учнів на те, що досягнення України – це результат праці як окремого громадянина, так і всього українського народу.

Структура та план проведення уроку – це творчий доробок кожного вчителя, важливо, щоб захід пройшов урочисто, з яскравими та цікавими моментами, запам’ятався учням надовго.

У бібліотеках загальноосвітніх навчальних закладів доцільно організувати тематичні виставки художніх творів і творів мистецтва, присвячені сторінкам історії України.

З метою виховання в учнів патріотичних почуттів, розвитку національної самосвідомості, правосвідомості, політичної культури, культури міжетнічних відносин пропонується орієнтовна тематика Першого уроку у 2011-2012 н.р.:

Початкова школа:

«Ми спитали журавля, де найкращая земля».

«Моя Україна моїми очима».

«Люби і знай свій рідний край».

«Державна символіка Батьківщини».

«Вітчизна, як мати, у світі – одна».

«Я – маленький громадянин своєї держави».

«Буду я навчатись мови золотої...».

«Кожному мила своя сторона».
«Здається – кращого немає.

Нічого в Бога, як Дніпро.

Та наша славная країна…».
Основна школа:

«Україно, мій духмяний дивоцвіт».

«Ти єдина тільки в мене – ненько-Україно».

«Рідна земле, барвистий мій краю, дивна казка зелених дібров…».

«Любіть Україну, як сонце, любіть».

«Рідна мова – пісня солов’їна».

«Мій рідний край – моя історія жива».

«Україно! Ти для мене диво!»

«Україна – чарівний, серцю милий край».

«Національні символи України».

«Я більшого щастя на світі не хочу, щоб лиш Україна міцніла й жила».

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова» .

«Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

В остатню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть!»



Старша школа:

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

«Я – громадянин-патріот незалежної держави України».

«Рідна мово моя! Ти – душа України».

«Молода Україна день новий зустрічає»

«Україна – полікультурна держава».

«Мій рідний краю, Україно, найкраще місце на землі!».

«Кіровоградщина – моя Батьківщина».

У бібліотеках навчальних закладів варто оформити тематичні документально-ілюстративні виставки, присвячені 20-й річниці незалежності України: «Україна: віхи історії», «Україна – Європейська держава», «Ти будеш жити, Україно, країно щастя і добра», «Я людина, ми родина, дім наш – Україна», «З Україною в серці», «Незалежність України вчора – сьогодні – завтра», «Незалежність України: вибір і усвідомлення».
Пропонуємо до Першого уроку дібрати

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка