На шляху до вершин педагогічної творчост



Скачати 405.55 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір405.55 Kb.

На шляху до вершин педагогічної творчості

Матеріали шкільних методичних заходів

Підготували члени методичної ради Криворізької загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 122

Матеріали до збірки підготували:

Міняйленко А.Г.; керівники шкільних методичних комісій: Миргородська А.Б., Копайгора С.В., Максимова Л.П., Коваль І.І., Дмитрієва Н.Ф., Люліна Г.М.; вчителі Ялова Ю.В., Малютіна Л.М., Михайленко Л.В., Скрікеря Л.І., Шпанко І.Г., Мюллер М. І.

В. О. Сухомлинський сказав: «Сильним, досвідченим стає той педагог, який уміє аналізувати свою працю...» . У даному збірнику шкільних методичних заходів ми пропонуємо матеріали Майстер-класу «Розвиток здібностей до самоаналізу професійної діяльності як прояв фахової майстерності педагога». У пригоді стануть схеми самоаналізів уроків.


Матеріали шкільного фестивалю педагогічних знахідок допоможуть вчителям, керівникам ШМК у створенні моделей пріоритетних напрямків діяльності вчителів-предметників у роботі над науково-методичним проектом.

Можливості навчальних предметів щодо формування компетентностей учнів є необмеженими-так стверджують вчителі нашої школи, які спробували дослідити цю проблему та представити результати пошуків у схемах.



Майстер –клас для керівників ШМК вчителів початкових класів

Розвиток здібностей до самоаналізу професійної діяльності

як прояв фахової майстерності педагога

Кер. ШМК Миргородська А. Б.



школа 010школа 024

Слайд №1-2Шкільна методична комісія вчителівпочаткової школи КЗШ №122 у складі 7 вчителів- креативних особистостей, абсолютно різних, але об’єднаних спільними завданнями, представляє вам матеріали з досвіду своєї роботи.

В основі творчої праці учителя лежить передусім уміння аналізувати власну педагогічну діяльність на уроці: встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення освітніх цілей, між педагогічними впливами на учня і їх наслідками, між способом своїх дій і кінцевим результатом уроку. Це дозволяє учителеві правильно сформулювати цілі і завдання власної діяльності та діяльності учнів, чітко спланувати і передбачити результати педагогічного процесу.

Слайд №4 Девізом нашого майстер-класу ми обрали слова

В. О. Сухомлинського.

«Сильним, досвідченим стає той педагог,

який уміє аналізувати свою працю...»

Глибокі перетворення соціальної структури суспільства вимагають адекватних конструктивних змін у галузі освіти. У Національній доктрині розвитку освіти особливу увагу приділено підготовці нової генерації педагогічних кадрів, підвищенню їхнього професійного та загальнокультурного рівня. Виникає гостра необхідність у пошуку шляхів і засобів активізації діяльності педагога, розвитку сучасного стилю професійного мислення, вироблення потреби в самовдосконаленні.

Основна умовастановлення педагога – не суто теоретичні знання, а знання як інструмент побудови педагогічної взаємодії в різних умовах реального навчально-виховного процесу, який постійно змінюється. Тому, на наш погляд, важливою умовою розвитку професійної майстерності є аналіз і самоаналіз педагогічної діяльності.

Слайд №5 Педагогічна практика наполегливо вимагає розглядати вміння аналізувати педагогічну діяльність як основне, яке забезпечує становлення професійної майстерності педагога.

Слайд №6 Педагогічний аналіз і самоаналіз допомагають своєчасно виявляти та усувати недоліки та помилки, правильно оцінювати результати власної педагогічної діяльності.

Слайд №7 Здійснюючи аналіз і самоаналіз, педагог повинен виявляти свою спроможність використовувати на практиці теоретичні знання, самостійність у розгляді та оцінці конкретних видів навчально-виховної роботи з дітьми.

Слайд №8 Таке поєднання практики з теоретичним аналізом педагогічних явищ В.О.Сухомлинський назвав вищим станом педагогічної творчості, а таку діяльність – дослідницькою.

Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму й особистих якостей учителя.

На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічаються вчителі в цьому тисячолітті, є:


  • постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів;

  • ускладнення проблем виховання;

  • безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання й виховання;

  • розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок з таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, економіка, кібернетика та ін.;

  • робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі.

Усе це може здійснювати тільки вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими здібностями, високим рівнем інтелігентності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.


Слайд №9

Формуючи потреби впедагогічній самоосвіті, у розвитку творчих здібностей ми використовували Активні методи навчання:

- моделювання типових ситуацій,

- варіативні творчі завдання, порівняльний аналіз.


Слайд №10

Умовами професійного зростання, формування позитивної мотивації до методичної роботи вчителя є:акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяльності;

зростання професійної компетентності педагога неможливе без впровадження інноваційних форм методичної роботи, які сприяють підвищенню творчої активності. Високий рівень творчої самореалізації формується на основі досвіду,психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідей, умінь і навичок для вирішення нестандартних професійних питань, розробки нових методик. Досягти цього можна завдяки впровадженню активних форм методичної роботи : ППС, Тренінги, Портфоліо вчителя, захист проектів, створення відеотеки.
Слайд №11

6 Правило ефективних людей свідчить: Прагніть до творчого співробітництва. Тому робота методоб'єднань, усього вчительського колективу спрямована на вирішення ГЕНЕРАЛЬНОЇ ІДЕЇ-методичного проекту, над яким розпочато роботу в школі.

Слайд №12школа 009

V Правило Думайте й дійте в дусі взаємної вигоди. Ми впевнені, що вчителів теж необхідно мотивувати до творчої діяльності і залежить це від багатьох умов

1. Професійна компетентність керівника закладу, ШМК

2.Надання технічних засобів для створення творчих майстерень і лабораторій

3.Вміння знаходити не байдужих до освітньої діяльності людей, створювати мотиви для залучення їх у власні інноваційні проекти, використовувати їх потенціал в інтересах школи.

4.Забезпечення вільного доступу до наукової інформації за допомогою різних форм методичної роботи.

Кожна людина є неповторною індивідуальністю, має особливості, які роблять її придатною до тієї чи іншої діяльності. Успіх у професійній діяльності залежить від того, якою мірою людина до неї здатна.

Саме від певних здібностей залежить уміння особистості до самоконтролю, самоаналізу, саморозвитку, позитивної самонастанови та самокоригування.

Думку про те, що педагогічна діяльність є покликанням і потребує певних здібностей, висловлював А.Макаренко. Він наголошував, що педагогічна діяльність є однією з найтонших і найніжніших людських справ. Багато вчених, наприклад, М.Павлова, поділяли думки педагога про важливу роль особистості вчителя у навчально-виховному процесі .

А.Макаренко, як справжній фахівець і людина, здатна до самоаналізу, досить болісно сприймав усі професійні невдачі. Новітні педагогічні ідеї, які він намагався втілити в життя, свого часу були не тільки не оцінені, але й навпаки, досить жорстко розкритиковані. Саме педагогічний оптимізм не дав йому зламатися і зійти з визначеного шляху: "Треба було мати багато терпіння і оптимістичної перспективи, щоб продовжувати вірити в успіх знайденої схеми, не падати духом і не звертати вбік" .

Самовиховання передбачає певний рівень розвитку інтелекту, який виявляється у всьому, що стосується зміни свого "Я". Тому багато педагогів стверджують, що робота над собою стає постійною, високоефективною, якщо самосвідомість особистості має високий рівень розвитку. Усвідомлення власної поведінки веде до самоспостереження, самоаналізу, самокритики. Обдумування своєї діяльності співвідносно з навколишнім світом сприяє формуванню цілеспрямованості, високих ідеалів, мотивів – важливих спонукальних причин праці над власним удосконаленням.

Самовиховання як свідома діяльність людини, спрямована на вдосконалення особистістю себе самої, розглядається насамперед з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Педагог ставить перед собою мету – якнайкраще підготуватись до професійної діяльності; тому завданнями професійного самовиховання сучасного вчителя є розвиток професійно значущих якостей його особистості.

Завданням ШМК вчителів початкових класів і є створення умов для професійного зростання педагогів. Для розв’язання цього завдання ми плануємо впровадження інтерактивних форм роботи.

Пропонуємо вашій увазі деякі сторінки засідань ШМК

Слайд № 13-14

Інтерактивні форми проведення засідань ШМК вчителів початкових класів



  1. Вивчення та обговорення методичної літератури “Аукціон ідей”:

  2. Захист професійних надбань “А я роблю так!”

  3. Методична панорама використання сучасних педтехнологій

  4. Педрада-презентація “Народознавчий аспект при вивченні предметів”

  5. Презентація колективного збірника “ До живих джерел”

Форми роботи ШМК вчителів початкових класів КЗШ №122



  1. Круглий стіл “Аналіз професійної діяльності” (вересень, зас.№1)

  2. Педагогічний міст із ШМК різних предметів «Забезпечення наступності у роботі педагогів початкової та середньої ланок»(вересень зас.№1,2010)

  3. Теоретичний семінар“Креативна освіта-це…” (листопад, зас.№2)

  4. ППС – тренінг “Я будую свій дім” (грудень )

  5. Практичне заняття:«Рішення виховних завдань у процесі навчально- виховної роботи з дітьми”

  6. Моделювання сучасних нестандартних уроків “Я роблю так”

Так, наприклад, на Практичному занятті з теми: „Рішення виховних завдань в процесі навчально- виховної роботи з дітьми”Слайд №15

1.Організували колективний перегляд заняття.

2.Провели аналіз заняття. школа 026

- як вчитель використовує виховні можливості навчального матеріалу?

- які колективні форми організації діяльності дітей використовувалися на занятті та яка їх ефективність?

- який виховний вплив на дітей здійснювали використані методи навчання?

- яке значення мав стиль відношень вчителя та дітей на занятті?
Слайд №16

Які ж якості необхідні людині в будь-якій професійній діяльності?

Дж. Равен, автор книги "Компетентність у сучасному суспільстві", на основі проведених досліджень так відповідає на це запитання:
слайд №17


  • Якості, здатність працювати самостійно без постійного керівництва;здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;Людини-здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення;уміння приймати рішення на основі здорових суджень.професіоналауміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу;

здатність ладити з іншими;здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою;

Слайд №18 Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності

Слайд №19 Під професійною компетентністю педагога слід розуміти таку пошукову діяльність учителя, коли на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості.

На думку А. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожний педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду.

Слайд № 20Формування творчої особистості учня на уроках

Ми переконані, що Слайд №21 Сучасній школі потрібен компетентнийпедагог, котрий працює у форматі творчих пошуків, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, учитель, самомотивований не на репродукцію, а на експеримент, дослідження, новаторство, здатний до перманентної освіти, навчання протягом життя

Наш педагогічний колектив переконаний , що , як говорили древні, вчитель завжди учень- Семпер тіро

Слайд №22«Людина лише до тих пір здатна насправді виховувати та навчати, доки сама працює над своїм особистим вихованням та освітою».



Самоаналіз уроку як засіб підвищення ефективності професійної діяльності вчителяшкола 011

Підготувала вчитель

Мюллер М. І.вища категорія

Вчитель!Щось дивовижне,добре і величне, трішечки магічне криється у цьому слові. Мабуть, основною причиною цього є велика любов до своєї професії,висока відповідальність, до кожного проголошеного слова,до кожного кроку, що робить педагог. Адже вчитель – це скульптор учнівських душ,і кожен рух,кожне слово,кожна дія роблять свою справу у створенні справжніх шедеврів.Але, щоб створювати справжні педагогічні шедеври, треба бути дуже вимогливими, і в першу чергу – до себе.


Вслухайтесь в слова П’єра Гренгора , французького драматурга і поета ХУІ століття . Мені здається, що вони стосуються кожного вчителя.
слайд №2
 “Кто на себя глядит, свой видит лик,
Кто видит лик свой, цену себе знает, 
Кто знает цену, строг к себе бывает, 
Кто строг к себе - тот истинно велик!”

         Сьогодні, коли у вчителя, з одного боку, є можливість, займатися творчою діяльністю, бути автором навчальних програм, педагогічних технологій, а з іншого боку йому необхідно представляти результати своєї роботипри проходженні атестації, одним з головних його професійних умінь є вміння здійснювати рефлексію ходу і результатів своєї навчальної діяльності. Це вміння має сферу застосування від аналізу окремого навчального заняття - до глибокого стратегічного аналізу всієї своєї діяльності та професійно значущих якостей. Але далеко не кожен учитель насправді володіє цим умінням.Причину слід шукати в недостатньому знанні сучасної теорії навчання.


         Дуже часто педагоги готові провести багато відкритих уроків з умовою , що вони не будуть проводити саноаналіз. Страх перед самоаналізом - завжди дуже погана ознака, яка говорить про низький професіоналізм педагога.

Слайд№3
        І навпаки: уміння аналізувати свої й чужі помилки красномовно свідчить про майстерність вчителя.Що ж таке аналіз?


         Відомий радянський психолог і філософ Сергій Леонідович Рубінштейн під аналізом розумів «уявне розчленування предмета , явища ,ситуації та виявлення складових його елементів, частин, моментів, сторін.»У сучасній науковій літературі питання самоаналізу уроку розглядають Ю.К.Бабанський, Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов, КуриленкоТ.М Т.І.Шамова,М.Поташнікта інші.
        М.І.Махмутов розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Конаржевського Ю.А., самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення й певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. 
         Існує безліч видів аналізу і в кожного своя мета.
У науці розрізняють подієвий ,змістовий ,понятійний, причинний ,логічний, структурно-функціональний та інші види аналізу. Цілком природньо ,що вчителя під час самоаналізу уроку цікавить абсолютно конкретний аналіз,який давав би підстави для внесення яких-небудь поліпшень в проведення уроку .

Слайд№4
         Самоаналіз уроку - інструмент самовдосконалення вчителя, засіб формування й розвитку професійних якостей педагога, що виявляються передовсім у його вмінні чітко сформулювати мету та завдання уроку, спланувати навчальну роботу і передбачити її результати.


         Оскільки урок розглядається сьогодні не тільки як діяльність учителя, тобто як форма навчання, а й як діяльність учня. Аналіз будь-якого уроку – це комплексний підхід, в якому психологічний, педагогічний, змістовний, методичний і предметний аспекти тісно взаємопов'язані. Сприяючи поліпшенню процесу викладання у цілому, аналіз має першорядне значення, насамперед, для самого вчителя, що проводить урок. У ході аналізу вчитель отримує можливість поглянути на свій урок ніби з боку, усвідомити його як явище в цілому, цілеспрямовано осмислити сукупність власних теоретичних знань, способів, прийомів роботи в їх практичному переломленні у взаємодії з класом і конкретними учнями.
         Це – рефлексія, що дозволяє оцінити свої сильні і слабкі строни, визначити нереалізовані резерви,уточнити окремі моменти індивідуального стилю діяльності.

Слайд № 5


Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань: 
• учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, 
• швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,
• робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі, 
• поліпшує якість планування наступних уроків,
• стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.
                                                                                                                Слайд № 6
          Аналізуючи свою педагогічну діяльність, педагог формує в собі таку якість, як професіоналізм. До компонентів самоаналізу відносяться: самоконтроль, самодіагностика, самооцінка і усвідомлення педагогом своїх утруднень. Виявлені компоненти забезпечують ефективну діяльність педагога, який, тільки при аналізі і самоаналізі організації освітнього процесу, зможе виділити виникаючі суперечності між фактами, подіями, намагаючись усвідомити їх природу і причинно-наслідкові зв’язки, і тим самим вийде на уявне створення нової психолого-педагогічної ідеї.
Слайд №7
Виділяють декілька рівнів самоаналізу уроку:
        Емоційний - мимовільний рівень, коли вчитель відчуває задоволеність чи незадоволеність своєю педагогічною діяльністю.
         Оціночний, коли оцінюється відповідність результату уроку наміченим цілям і плану. 
         Методичний, коли аналізується урок з позицій існуючих вимог до уроку. 
         Рефлексивний, коли визначаються причини і які з них витікають наслідки. Це вищий рівень аналізу, для здійснення якого необхідно залучити психолого -педагогічну теорію. 

В. А Сухомлинський писав: «сильним, досвідченим стає педагог, який уміє аналізувати свою працю ...». Уміння аналізувати свою педагогічну діяльність на уроці лежить в основі творчої праці вчителя.

Слайд № 8
Від уміння аналізувати свій власний урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить вміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна майстерність вчителя, продуктивність його педагогічної праці. 
Отже,самоаналізу уроку потрібно вчити кожного вчителя.Від уміння проаналізувати ситуації ,що виникли у процесі проведення уроку, багато в чому залежить спроможність учителя організувати наступну педагогічну діяльність. Самоаналіз – це вже початок підготовки до наступного уроку.
Слайд № 9
 Самоаналіз -це своєрідна рефлексивна діяльність учителя, його роздуми про свій професіоналізм і про те, що необхідно зробити в плані свого професійного удосконалення.
           Тільки якісний самоаналіз уроку забезпечує творчий підхід до навчання ,розумний розрахунок і високе мистецтво!

Одним із головних завдань у підвищенні ефективності професійної діяльності вчителя є визначення поняття « кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення вчителя повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.

Але в значної частини вчителів не сформована потреба до самоаналізу. Причину слід шукати в недостатньому знанні сучасної теорії навчання. Спостереженню й аналізу навчально-виховного процесу необхідно вчити всіх вчителів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підбити його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийомами навчальної діяльності вони оволоділи.

Під час оцінки уроку необхідно простежити , як усі його компоненти, методи організації й структура підпорядковані поставленій меті. Суттєво важливо під час аналізу встановити логічну взаємопідпорядкованість усіх компонентів. Результативність аналізу навчального процесу здебільшого залежить від того, наскільки об’єктивні висновки. Єдині вимоги до уроку і його аналізу повинні враховуватися не тільки під час контролю за навчальним процесом, але й під час організації різноманітних форм методичної роботи.

Велику цінність для формування вміння адекватної самооцінки представляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учитель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уроці, оцінює зміст уроку. Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уроку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Професійний самоконтроль учителя за досягненням результату навчання – це форма педагогічної діяльності, що включає в себе усвідомлене, професійно орієнтоване на кінцевий результат планування та регулювання пізнавальної діяльності учнів. Специфіка професійного самоконтролю вчителя міститься не тільки в знанні зразку чи еталону того, чим повинен завершуватися процес навчання, але й в умінні звертатися до нього в процесі формування нових знань і вмінь.

Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чом залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

Самоаналіз будується на принципах критичності, системності, рефлексії. Самоаналіз уроку – вид діяльності, в якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент. Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку значною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К.Бабанський., Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов та інші. Потреба в літературі із самоаналізу уроку – не дань традиції, а конкретна актуальна проблема. У сучасній науковій літературі виділяють основні підходи до поняття « самоаналіз уроку ». М.І.Махмутов розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Конаржевського Ю.А., самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення й певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. Т.І.Шамова вважає, що самоаналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання; насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки.

Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.

Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:


  • учитель краще усвідомлює систему своєї роботи,

  • швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання,

  • робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі,

  • поліпшує якість планування наступних уроків,

  • стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.

Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?

  • Знання рівня мислення вчителя;

  • Можливість порівнювати задум і реальний хід уроку, а отже, дати конкретні поради вчителю;

  • Економію часу керівника; його виступ не повторює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин;

  • Через упровадження в практику самоаналізу уроку стає реальним впровадження у навчально-виховний процес будь-яких нововведень.

Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Існують різі схеми самоаналізу уроків


Схема самоаналізу уроку № 1

  1. Загальна структура уроку .

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення уроку, використання часу на уроці.

  1. Реалізація основної дидактичної мети уроку.

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості знань, використання розділу і програм, вимоги до знань, опитування учнів.

  1. Розвивальний аспект уроку.

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості, міцність знань.

  1. Дотримання основних принципів дидактики.

Принцип наочності, свідомості і активності в роботі вчителя і учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв’язку теорії з практикою, міцності знань.

  1. Методи навчання.

Методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті; залежність вибору методів навчання від матеріального забезпечення навчального процесу.

  1. Виховний аспект уроку.

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв'язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя.

  1. Вчитель на уроці. Підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя.

  2. Робота учнів на уроці.

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися.

  1. Гігієнічні умови уроку.

Приміщення, його основна оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на день, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці.
Схема самоаналізу уроку № 2

  1. Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв'язок із попередніми уроками.

  2. Які особливості класу було враховано під час планування уроку ?

  3. Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Чим зумовлений такий вибір завдання?

  4. Чим зумовлені вибір структури і типу уроку ?

  5. Чим зумовлений вибір змісту, форм і методів навчання ( за елементами уроку )?

  6. Які навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові умови було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?

  7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому ? які саме ?

  8. Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

  9. Які висновки на майбутнє можна зробити з результатів уроку ?

Варіант алгоритму самоаналізу уроку



    1. Характеристика класу.

А. Тут розглядають структуру міжособистісних стосунків: лідери, аутсайдери; наявність угруповань, їхній склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.

Б. Потім необхідно охарактеризувати вади біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматичні захворювання; особливості вищої нервової системи (надмірна загальмованість або збудливість); патологічні відхилення.

В. Після цього варто охарактеризувати дефекти психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших членів учнівського колективу; слабкий розвиток вольової сфери в окремих учнів; слабкий розвиток емоційної сфери особистості. Далі йде характеристика розвитку психічних якостей: відсутність пізнавального інтересу, потреби в знаннях, установки на навчання; недоліки у ставленні особистості до себе, вчителя, родини колективу.

Г. Після цього можна перейти до аналізу недоліків підготовленості учнів ласу: прогалини у фактичних знаннях і вміннях; проблеми в навичках навчальної праці; погані звички і культура поведінки.

Д. Потім розглядають недоліки дидактичних і виховних впливів школи, після чого недоліки впливу родини, однолітків, позашкільного середовища. (Звичайно, зовсім необов’язково під час кожного самоаналізу у року давати таку вичерпну характеристику класу, в якому він проходив. Однак самоаналіз уроку вчителем відрізняється від його аналізу керівником тим, що він зорієнтований не тільки на конкретний клас, а й на конкретних учнів).

2. Потім аналізують зовнішні зв’язки уроку: встановлюють місце і роль даного уроку в досліджуваній темі; характер зв’язку уроку з попередніми і наступними уроками.

3. Характеристика триєдиної мети уроку з опорою на характеристику класу, чого треба домогтися в знаннях і вміннях, відповідно до специфіки учнівського колективу; який виховний вплив зробити на учнів; які якості почати, продовжувати, закінчити розвивати.

4. Характеристика задуму уроку (план): яким є змістнавчального матеріалу; як учні засвоюватимуть його, тобто які методи навчання і форми організації пізнавальної діяльність; яку частину матеріалу вони можуть засвоїти самі; яка частину матеріалу вимагає допомоги вчителя під час засвоєння; що необхідно добре запам’ятати, а що використовувати тільки для ілюстрації; що з раніше вивченого необхідно повторити і на що обіпертися під час засвоєння нового; як закріпити знову вивчене; що буде цікавим і легким, а що складним; яким чином будуть досягнуті виховне й розвивальне завдання.

5. Як побудовано урок, виходячи з його задуму? Характеристика етапівуроку, виділення навчально-виховних моментів, що найбільш позитивно або негативно вплинули на хід уроку, на формування кінцевого результату.

6. Структурний аспект самоаналізу: докладний аналіз етапів, які, на думку вчителя, найсильніше позитивно або негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності в межах цих моментів завдань, змісту, методів і форм.

7. Функціональний аспект аналізу; визначають наскільки структура уроку відповідала поставленій меті, задуму уроку, можливостям класного колективу. Визначають вдалі і невдалі моменти в діяльності вчителя і учнів, аналізують відповідність стилю взаємин учителя і учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.

8. Оцінка кінцевого результату уроку: оцінка якості знань, умінь і навичок, отриманих учнями на уроці, визначення розриву між поставленими завданнями і реальним кінцевим результатом уроку. Причини цього розриву; оцінка досягнення виховних та розвивальних завдань уроку, висновки та самооцінка уроку.


Самоаналіз уроку вчителем.

Основні вимоги до самоаналізу: місце уроку, що розбирається, у системі уроків з досліджуваної темі, обґрунтування освітньої й виховної цілей уроку й виконання наміченого плану уроку, характеристика класу й мотивація відбору навчального матеріалу для даного уроку, психологічна й педагогічна оцінка системи навчальних завдань і вправ, виконаних учнями на уроці, оцінка розвитку самостійного мислення учнів на уроці. Мотивація вибору методів уроку, оцінка відповідності даних методів цілям і змісту уроку, виконанню поставлених завдань, задоволеність або незадоволеність учителем уроком (його окремими частинами); заходи, намічені вчителем щодо усунення недоліків, оцінка й обґрунтування досягнутих на уроці результатів. Самооцінка як одна з умов творчої праці вчителя.

Пам'ятка-алгоритм для самоаналізу уроку


  1. Який був задум уроку й чому?

• Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як він пов'язаний із попередніми, на що в них опирається? Як він працює на наступні уроки, теми, розділи? Як були враховані особливості уроку, його специфіка? Як був визначений тип уроку й чому?

  • Які особливості учнів були враховані при підготовці до уроку й чому?

  • Які завдання ставилися на уроці й вирішувалися й чому?

  • Чому була вибрана саме така структура уроку?

  • Обґрунтування ходу уроку, діяльність учителя й учнів. Чому був зроблений акцент саме на даному змісті, обраний саме такий зміст методів, засобів і форм навчання? Як здійснювався диференційований підхід до учнів на уроці? Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками й чому)?

  • Які умови були створені для проведення уроку {навчально-матеріальні, психологічні, гігієнічні, естетичні). Як здійснювалася економія часу?




  1. Чи були відхилення від цього плану в ході уроку, якщо так, то чому?

  2. Чи вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів? Самооцінка уроку.

  1. Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?

  1. Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на майбутнє?

Самоаналіз уроку



  1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на наступні уроки? У чому його специфіка?

  2. Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плануванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнонавчальних спеціальних умінь?

  3. Які завдання я вирішую на уроці: а) загальноосвітні; б) виховні; в) розвиваючі? Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як ураховано в завданнях особливості класу й окремих груп школярів?

  4. Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок комбінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.

5. На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) робиться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?

6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до учнів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?



  1. Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?

  2. Як використано на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно використано засоби навчання?

  1. За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмосфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований виховний вплив особистості вчителя?

 Антиінноваційні бар'єри у професійній діяльності педагога та шляхи їх подолання

Підготувала вчитель КЗШ №122 Шпанко І. Г.,вища категорія

Слайд №1школа 034

Слайд №2

Упровадження нової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди, які названо антиінноваційними бар'єрами.

Антиінноваційні бар'єри (франц. barriere — перешкода, перепона) — зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності.

Слайд №3 До зовнішніх бар'єрів належать:

— соціальні бар'єри (несумісність нового з наявним досвідом і цінностями, прийнятими в суспільстві; стереотипи мислення педагогічного співтовариства);

— організаційні бар'єри (протидія керівних органів освіти втіленню нововведень; відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження педагогічних інновацій);

— методичні бар'єри (брак методичного забезпечення нововведення, недостатня поінформованість у галузі педагогічної інноватики);

— матеріально-технічні бар'єри (навантаження педагогів, побутові умови, рівень заробітної платні).

Слайд №4

До внутрішніх бар'єрів належать психологічні (особистісні) бар'єри, які приховують глибинні особистісно-професійні проблеми.

Слайд №5

Психологічні бар'єри — психічні стани, що виявляються в неадекватній пасивності педагога, яка заважає здійснювати інноваційну діяльність.

Опір нововведенням є поширеним явищем. Він може поставати як пряма відмова від участі в інноваційній діяльності, імітація активності з одночасною демонстрацією того, що нововведення не дає позитивних результатів, тощо.
Часто на шляху нового стає консервативний і непіддатливий до новацій досвід роботи. Певні проблеми щодо цього пов'язані з особливостями мислення багатьох педагогів, які орієнтуються на здоровий глузд і побутові уявлення про свою професійну діяльність. Ці уявлення зводяться до висновку, що педагог повинен добре знати свою справу, а все інше — зайве. Заважають інноваціям застарілі, консервативні інструкції, розпорядження і накази, намагання органів управління освітою все зарегламентувати, карати за будь-які відхилення. Щоб подолати всі ці бар'єри, педагог нерідко повинен не тільки виносити, осмислити, обґрунтувати інноваційну ідею, а й виявити громадянську мужність під час її реалізації.

Психологічні бар'єри виникають за необхідності вийти за межі звичних способів розв'язання професійного завдання, надати перевагу іншій точці зору. Вони постають як внутрішні перепони (небажання, боязнь, невпевненість тощо), що заважають людині виконувати певну дію.

Використовуючи їх для самозахисту, людина зосереджується лише на тій зовнішній інформації, яка може бути нею засвоєна і не вноситиме розладу в її душевний стан. Таке оберігання усталеного уявлення про світ заважає творчому процесу, налаштованості на пізнання осмислення, використання і творення нового.

Особистісний бар'єр є соціально-психологічним утворенням, його параметри змінюються у просторі й часі на різних етапах нововведення, в різних організаціях, у різних категорій працівників.

Психологічні бар'єри існують як:

1) форма прояву соціально-психологічного клімату колективу в умовах інновацій у вигляді негативних психічних станів працівників, спричинених нововведенням;

2) сукупність дій, суджень, понять, очікувань і емоційних переживань працівників, у яких усвідомлено чи неусвідомлено, приховано чи неприховано виражаються негативні психічні стани.

Нове і невідоме завжди викликало у людей тривогу і страх. Нерідко інновації, які руйнували усталений спосіб життя, звички людей, зумовлювали хворобливі й неадекватні реакції. Сприйняття педагогічних нововведень залежить і від соціального оточення, педагогічного співтовариства. Часто психологічні бар'єри обумовлені не тільки індивідуальними особливостями педагога, а й соціально-психологічними рисами спільноти, до якої він належить. Зовні внутріособистісний бар'єр проявляється в захисних висловлюваннях, які часто відображають поширені в суспільстві стереотипи щодо конкретних інновацій.

У подоланні психологічних бар'єрів в інноваційній діяльності педагога ефективними є різноманітні групові психотехнології. Автори однієї з них, зарубіжні психологи К. Левін, Д. Джибб, В. Байон, А.-К. Райс, М. Райош використовують принцип «навчання того, як навчитися» під час випробування нових форм поведінки в обстановці, яка нічим не загрожує особистості. Процедурно така робота охоплює самопрезентацію, зворотний зв'язок, експериментування. Учасники заняття отримують допомогу в розвитку таких специфічних комунікативних навичок, як опис поведінки, передавання почуттів, активне слухання, конфронтація. Ведучий заняття при цьому зберігає пасивну позицію.

Учасникам групових занять пропонують такі вправи:

1. «Хто я?». Мета цієї вправи полягає в знайомстві учасників групової взаємодії. Кожен з них повинен запропонувати 10 відповідей на запитання «Хто я?», беручи до уваги будь-які особистісні риси, емоції, характеристики. Потім учасники заняття читають характеристики один одному, за бажанням коментуючи їх. На все це відводиться 30 хв.

2. «Потерпілі в корабельній аварії». Під час такого заняття, яке триває приблизно півтори години, учасники опановують навички ефективної поведінки у процесі пошуків консенсусу в групах. Після того, як кожен із них розташує всі зазначені в списку предмети за ступенем важливості для виживання, група виробляє спільне для всіх рішення, керуючись спеціальним методом досягнення консенсусу.

За методикою зарубіжних психологів і психотерапевтів А. Хілла та М. Наумберг, учасників спонукають до вільних асоціацій з приводу їх творів (спонтанне малювання, ліплення), а також тлумачення їх змісту. Для цього їм пропонують такі практичні вправи:
1. «Індивідуальне малювання». Це заняття має на меті пробудити творче начало в учасників групи, допомогти їм усвідомити свої емоції. Вони олівцями і фарбами символічно зображають свій стан, почуття на папері, а потім обмінюються враженнями про свої і чужі роботи, не даючи їм оцінок. Заняття триває приблизно 1 год.
2. «Парне малювання». Робота під час цього заняття допомагає дослідити міжособистісні взаємини і характер конфліктів у групі. Кожний учасник обирає собі в партнери того, з ким хоче познайомитися ближче або з'ясувати стосунки. Папір стає простором для спільної творчості. Спілкування відбувається лише за допомогою ліній, фігур і кольорів. На це відводиться до 1 год.
3. «Групове малювання». Як правило, після цього заняття окреслюється чітка картина рольових взаємин у групі, вплив кожного учасника на індивідуальний досвід інших. Усі сідають у коло, і кожний малює те, що хоче. За сигналом ведучого малюнки передають сусідам ліворуч і продовжують малювати ті, що отримали від сусідів справа. Малювання завершується тоді, коли кожний одержить розпочатий ним малюнок. Потім учасники обмінюються враженнями. Триває заняття не більше 1 год.
4. «Пластиліновий світ». Кожен учасник із шматка пластиліну, заплющивши очі, ліпить те, що хоче бачити у створюваному групою світі. Аналіз цих робіт засвідчує ціннісні орієнтації особистості.

Слайд № 6 Методичні бар'єри

(брак методичного забезпечення нововведення, недостатня поінформованість у галузі педагогічної інноватики);

Матеріально-технічні бар'єри (навантаження педагогів, побутові умови, рівень заробітної платні)


Слайд №7

Соціальні бар'єри (несумісність нового з наявним досвідом і цінностями, прийнятими в суспільстві; стереотипи мислення педагогічного співтовариства);

Організаційні бар'єри (протидія керівних органів освіти втіленню нововведень; відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження педагогічних інновацій);

З'ясуванню особливостей прояву бар'єрів інноваційної педагогічної діяльності служать і різноманітні методики вивчення здатності педагога до саморозвитку. Одну з таких методик, що ґрунтується на анкетуванні, запропонував Є. Рогов.

Ми провели анкетування педагогів кафедри і ось маємо такі результати. Слайд Слайд №8

Опір новому нерідко спричинюють боязнь проявити власну некомпетентність, особистісну неспроможність, занижена або завищена самооцінка, слабка мотивація тощо.

Ускладнюють, а іноді й унеможливлюють інноваційну педагогічну діяльність бар'єри творчості — перешкоди, які заважають особистісному вияву творчої діяльності. У сфері навчання і виховання вони проявляються як:

—прагнення бути подібним на інших людей, не відрізнятися від них своїми судженнями і вчинками;

— боязнь виявитися «білою вороною», видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;

— боязнь видатися надто екстравагантним у своєму неприйнятті і критиці чужих думок;

— невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;

— недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу окремих педагогів;

— відсутність потреби впроваджувати нове;

— боязнь помсти іншої людини, чия позиція піддається критиці;

— особистісна тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття («Я-концепція»), що характеризується заниженою самооцінкою особистості, небажанням висловлювати свої ідеї;
Дослідження у сфері соціальної психології, життєва практика свідчать, що група є ефективним інструментом соціально-психологічного впливу на особистість. Як відомо, присутність інших підсилює мотивацію кожного учасника до опанування певних норм і принципів, стратегії та стилю поведінки, збагачує особистісний репертуар рішень, допомагає обрати найадекватніші. Взаємодія у групі сприяє формуванню й розвитку комунікативних навичок, підвищенню самооцінки, подоланню тривожності, агресивності, підсиленню позитивної мотивації поведінки. Для цього у групі має утвердитися спокійна, доброзичлива атмосфера, в якій би кожен індивід убачав джерело психологічного захисту, важливий чинник регуляції своєї поведінки. Розвиток самосвідомості в таких умовах відбувається за неперервного зниження бар'єрів психологічного захисту. Одночасно знижується рівень особистої нещирості, оскільки кожний усвідомлює, що вона утруднює роботу групи. Методичне об’єднання і є такою групою , де співпрацюють колеги, навчаючись впровадженню інновацій.

Проектування психологічного супроводу професійного розвиту педагогів є процесом формування нових форм роботи з педагогами та нового змісту освіти, нових способів і технік педагогічної діяльності і мислення.



Матеріали до збірки підготували:

Міняйленко А.Г.; керівники шкільних методичних комісій: Миргородська А.Б., Копайгора С.В., Максимова Л.П., Коваль І.І., Дмитрієва Н.Ф., Люліна Г.М.; вчителі Ялова Ю.В., Малютіна Л.М., Михайленко Л.В., Скрікеря Л.І., Шпанко І.Г.

Матеріали шкільного фестивалю педагогічних знахідок допоможуть вчителям, керівникам ШМК у створенні моделей пріоритетних напрямків діяльностівчителів-предметників у роботі над науково-методичним проектом.

Можливості навчальних предметів щодо формування компетентностей учнів є необмеженими-так стверджують вчителі нашої школи, які спробували дослідити цю проблему та представити результати пошуків у схемах

Передмова

Продовжуючи себе у своїхвихованцях, ми творимо не

тільки людину. Ми творимосамий час. Дух часу, взаємини

між людьми – все це залежитьвід того, які ми з вами, від

того, яка школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє…

В. Сухомлинський

На сучасному етапі розвитку нашої держави постала проблема відродження й перебудови національної системи освіти «Як найбільш важливої ланки у вихованні свідомих громадян Української держави», - зазначено у Державній національній програмі «Освіта».

Головна мета нової школи – збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини, виховати людину з широким розумінням своїх громадських обов’язків, з незалежним високорозвиненим розумом – таку людину, яка ніде, ні за яких обставин не загине морально і фізично і проведе в життя свою незалежну думку. Ця людина має бути успішною, компетентною.

Успіх інноваційних реформ, в першу чергу, залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до безперервної самоосвіти, здібності до гнучкого соціально-педагогічного мислення, гуманістичної спрямованості особистості.

У період перебудування системи освіти гостро виникає потреба удосконалення професійної педагогічної компетентності. Педагогічна компетентність – це процес і результат творчої професійної діяльності сутності вчителя, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості. Актуальним на цей час стає питання науково-методичного забезпечення методичної роботи з підвищення рівня педагогічної компетентності.

Формування компетентності вчителя – це процес поетапний, багатовекторний. Поняття «Педагогічна компетентність» включає в себе такі складові:

Інтелектуальна

Методична

Дидактична

Проектна

Комунікативна

Мотиваційна

Управлінська

Психологічна

Цілеспрямована робота вчителя й усього педагогічного колективу над підвищенням компетентності вчителя приведе до таких результатів:



  1. Підвищення загального рівня професійної майстерності вчителя.

    1. Покращення усіх видів педагогічної компетентності.

    2. Моделювання перспективного досвіду роботи вчителів, які мають потенційні здібності.

  2. Розвиток творчої ініціативи педколективу.

2.1 Збільшення кількості вчителів, які цілеспрямовано займаються самоосвітою.

2.2 Підвищення активності роботи вчителів на всіх рівнях підпорядкування (шкільному, міському і т.д.).

3 Підвищення рівня організації навчально-виховного процесу .

3.1 Вдосконалення методики викладання.

3.2 Підвищення якості знань учнів.

3.3 Підвищення вихованості учнів.

Вважаємо, що одним із найважливіших напрямків у підвищенні компетентності є самоосвітня діяльність. Її рекомендуємо організовувати відповідно до алгоритму самовдосконалення:


  • відбір та вивчення науково- методичної літератури з метою підвищення загальної інтелектуальної компетентності;

  • розвиток мотивації та удосконалення індивідуального педагогічного стилю;

  • розвиток комунікативних якостей у стосунках із колегами та учнями;

  • удосконалення проектних здібностей;

  • удосконалення дидактичної компетентності шляхом розвитку педагогічної техніки, позакласної роботи з предмета та виховної діяльності;

  • підвищення методичної компетентності;

  • проведення моніторингу зростання професійної компетентності вчителя.

Кожна шкільна методична комісія – прагне до того, щоб спираючись на досвід гуманної педагогіки, бачити в кожній дитині найбільшу цінність.

Учитель прагне бути відкритим до інформації. Самоосвіта для нього природна потреба. Все більше вчителів на «ти» із комп’ютером, мають доступ до Інтернету.

Учитель не відокремлює урок від життя.

Ми вважаємо, що головним досягненням і найбільшою відзнакою учителя є те, що діти вважають його своїм Учителем.

У даному посібнику представлено розроблені шкільними методичними комісіями під керівництвом заступника директора з навчально-виховної роботи Міняйленко А. Г. моделі пріоритетних напрямків діяльності ШМК на IIIетапі роботи над обласним науково-методичним проектом під девізом «Я- концепція кафедри».

Результатом діяльності всього педагогічного колективу є представлені в посібнику моделі під спільною назвою «Можливості навчальних предметів щодо формування компетентностей учнів».

Дані матеріали пройшли успішну апробацію серед колег Саксаганського району міста Кривого Рогу.

Пропонуємо освітянам області для ознайомлення та успішного впровадження.









сканирование0005

сканирование0018

scan0007






img022

img021


















База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка