На уроках математики



Скачати 438.28 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2016
Розмір438.28 Kb.
  1   2   3


ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ



НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ


Підготувала: вчитель математики

Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 34



Таніна Наталія Анатоліївна

м. Миколаїв

2016




ЗМІСТ


  1. Вступ…………………………………………………………………………..3 стр.

  2. Теоретична частина……………………………………………………….….6 стр.

  3. Практична частина…………………………………………………………...9 стр.

  4. Висновки…………………………………………………………………......13 стр.

  5. Список використаних джерел……………………………………………....18 стр.

  6. Додатки……………………………………………………………………….19 стр.

    1. Додаток 1 «Компетентнісна модель випускника».

    2. Додаток 2 «Схема реалізації компетентностей на уроках математики».

    3. Додаток 3 «Роль і місце краєзнавчого матеріалу на уроках математики» (математична вікторина «Історія мого міста в числах та фактах»).




  1. Вступ

Школа – це майстерня, де формується думка


підростаючого покоління, треба міцно тримати

її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє.

А. Барбюс
Інтеграція України у світовий простір ставить перед суспільством завдання – створити таку систему освіти нового покоління, яка буде відповідати викликам нового тисячоліття, забезпечувати випереджувальний загальноцивілізаційний розвиток нової генерації – дітей інформаційної епохи, здатних мислити і діяти системно, з високим рівнем відповідальності за майбутнє всього живого на Землі.

Нова Концепція загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, діяльнісного і компетентісного підходів.

Компетентісний підхід до навчання та виховання ґрунтується на уявленнях про компетентність як загальну здатність особистості використовувати знання та власний досвід у конкретних життєвих ситуаціях.

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. Розглядаючи життєву компетентність як властивість особистості, ми визнаємо, що її можна розвивати та вдосконалювати.

Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру, креативність та інтелект, духовність особистості) поєднуються в різних конфігураціях для вирішення людиною конкретних завдань та розв'язання проблем, які ставить перед нею життя.

Проблема набуття особистістю життєвої компетентності, розвитку її здатностей щодо осмисленого збереження та самостійного й творчого відтворення власної життєдіяльності в усіх її проявах (діяльності, спілкуванні, пізнанні, відносинах), та сферах (економічній, соціальній, політичній, культурно-дозвіллєвій, сімейній, побутовій), свідомого визначення та здійснення свого життя є сьогодні однією з головних.

У цьому розумінні зміст поняття «життєва компетентність» віддаляється від суспільства та наближається до самої особистості; якщо ми визнаємо життєву компетентність як особистісну властивість людини, то нам легше визнати, що цю особистісну властивість можна розвивати та вдосконалювати.

За мету діяльності закладу маємо розвиток різних груп компетентностей у школярів.



Плануючи роботу з предмету, пам’ятаю, що випускник української школи має володіти певними якостями, вміннями:

  • бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

  • критично мислити;

  • використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем;

  • генерувати нові ідеї, ухвалювати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

  • володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;

  • уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

  • уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

  • бережливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я інших як до найвищої цінності;

  • бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Такі якості притаманні компетентній особистості.

Враховуючи вісімнадцятирічний досвід роботи на посаді вчителя математики переконана, що ключові компетентності не формуються на певних заняттях чи уроках. Процес їх формування в учнів безперервний і відбувається кожної хвилини взаємодії педагога з вихованцями.

Отже, вирішення важливої проблеми педагогіки, формування в учнів ключових компетентностей, лежить у площині пошуку шляхів актуального і випереджувального реагування на виклики часу та визначення ефективних форм та методів організації навчально-виховного процесу.


  1. Теоретична частина

Одне з пріоритетних завдань сучасної школи – формування ключових компетентностей учнів, адже саме від цього залежить наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати й контролювати власну діяльність та робити правильні висновки в умовах прискорення темпів розвитку.

Проблема оновлення освіти криється у свідомості сучасного суспільства. У більшості випадків, коли діти тільки приходять у школу, вчителі починають переконувати, що відповіді на всі питання вже знайдені, і головний успіх полягає в отриманні знань певних обмежених правил. Крім того, нас вчили шукати правильну відповідь, а не кидати виклик і вирушати у вільний пошук кращого варіанту вирішення тої чи іншої проблеми.

А чи не тому у дітей зникає бажання вчитися ще у першому класі?

На сьогодні в освіті повинні здійснитися такі перетворення, за яких школа має стати майстернею, де вчителі разом з учнями будуть продукувати нові знання, а не лише передавати знання та досвід попередніх поколінь.



Для себе обираю такі пріоритетні завдання:

• навчати способам мислення, вчити «як думати», а не «що думати»;

• надати учням рівні можливості у виборі форми і змісту навчання;

• мотивувати дітей до навчання упродовж усього життя, а не прагнути навчити на все життя;

• створювати умови для опанування і самостійного продукування ще неіснуючих знань, а не змушувати заучувати «вчорашні знання»;

• сприяти становленню інформаційної культури особистості, здатної до активного управління інформацією, а не культивувати пасивне некритичне сприйняття інформації.

Навчальна діяльність учня повинна мати чітку мотивацію, щоб запобігти байдужому ставленню до навчання та виникненню протесту проти нав'язування навчальної діяльності.

Тому, плануючи роботу з предмету в 5-9 класах, враховую умови формування навчальної мотивації дітей середнього шкільного віку:



  • незвичайна, цікава форма викладання предмета;

  • пізнавальні ігри, ситуації суперечки, дискусії;

  • аналіз життєвих ситуацій, роз'яснення суспільної й особистісної значущості навчання;

  • стимулювання навчальної діяльності;

  • використання інтерактивних технологій;

  • емоційність мовлення вчителя;

  • розвиток уміння вчитися самостійно.

Вивчивши мотиви навчання учнів 10-11 класів, не забуваю про умови формування навчальної мотивації старшокласників:

  • створення умов для самопізнання;

  • розвиток уміння вступати у діалог з навколишнім світом;

  • удосконалення способів здобуття знань;

  • створення активного пізнавального діяльного середовища;

  • застосування методів теоретичного і творчого мислення

Розвиваючи пізнавальну активність учнів, ставлю собі за мету:

  • розкривати потенційні можливості та природні задатки дитини;

  • знайти шлях до серця кожного учня;

  • формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

  • викликати бажання самостійно займатися навчальної діяльністю;

  • виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

  • розширювати світогляд учнів для того, щоб вчити спостерігати, міркувати, аналізувати;

  • розвивати практично всі типи мислення (образне, логічне, гнучке, просторове, критичне, предметне, продуктивне та ін.), уяву;

Сьогодення вимагає також великих змін від учителя. Надзвичайну роль у формуванні компетентностей особистості відіграє педагог, який може мислити креативно і прогресивно, прогнозувати результати своєї діяльності й моделювати навчально – виховний процес на основі досягнень сучасної педагогічної науки, є гарантом нової якості освіти. Тому постійно працюю над підвищенням рівня самоосвіти та вдосконалюю власні компетентності. За зразок обрала компетентності, притаманні європейському учителю (Педагогічна Конституція Європи, 2013 р.):

  • комунікативна компетентність;

  • компетентність самоідентичності;

  • компетентність справедливості;

  • лідерська компетентність;

  • дослідницько-аналітична компетентність;

  • здатність навчатися протягом усього життя;

  • емпатія – здатність розуміти переживання учня та співпереживати у процесі спілкування.

Формулою успіху своєї педагогічної діяльності обрала слова українського академіка І. П. Підласого : «…головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель – своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.»

  1. Практична частина

Високий рівень сформованості життєвих компетентностей можливий за умов реалізації системного підходу у навчанні та вихованні.

Таким чином, для впровадження компетентнісного підходу у навчально-виховний процес на засіданні методичного об’єднання природничо-математичного циклу було створено компетентнісну модель випускника (додаток 1).

Відповідно до створеної моделі розробили схему реалізації компетентностей на уроках математики (додаток 2).

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновлення змісту освіти, а й адекватних методів та технологій навчання. Але зміст та методика викладання будь-якого предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів.



Наведу характеристику предметного арсеналу, який використовую в своїй роботі щодо формування різних компетентностей в учнів на уроках та в позаурочній діяльності.

Соціальна компетентність.

  • Вибір завдань, які передбачають для учнів самостійний пошук розв'язку.

  • Надання учням можливості обрання варіанту завдання чи шляху розв'язання задач.

  • Використання самооцінки та взаємооцінки учнів.

  • Розв’язування задач різними способами та визначення раціонального шляху розв'язування.

  • Залучення дітей до роботи в групах. Обов'язкова умова – врахування індивідуальних можливостей школярів. Завдання мають бути якщо не індивідуальними, то хоча б різнорівневими.

  • Надання учням можливості виявлення ініціативи.

  • Надання доручень учням ( наприклад : „ відповідальний за наочність», „ консультант « тощо ).

  • Планування виховних заходів та заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів.

Полікультурна компетентність.

  • Використання інформації з історії математичних відкриттів.

  • Використання художньої літератури в процесі викладання математики.

  • Розв’язання задач історико-культурного змісту.

  • Розв’язання задач екологічного змісту.

  • Характеристика внеску в науку вчених різних національностей.

  • Наголошення на внеску в розвиток науки українських математиків.

  • Виховання учнів на прикладі життєвого та творчого шляху видатних математиків.

Комунікативна компетентність.

  • Стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору.

  • Сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог.

  • Використання усних та письмових рецензій на відповідь, доповнень та зауважень до неї.

  • Удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.

  • Застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.

  • Організація групової роботи.

  • Проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, турнірів, засідань детективного агентства тощо.

  • Підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам.

  • Стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів.

Інформаційна компетентність.

  • Використання додаткової інформації в процесі викладання математики, зокрема краєзнавчого змісту (додаток 3).

  • Стимулювання учнів до використання додаткової інформації.

  • Використання малюнків, таблиць, схем, як джерел інформації, та передбачення складання схем, таблиць, планів, опорних конспектів, як результату роботи учнів з інформацією.

  • Випуск кросвордів, математичних книжок, складання казок, вигадування фантастичних історій тощо.

  • Використання навчальних та ігрових презентацій.

  • Перегляд науково-популярних, документальних, анімаційних та навчальних фільмів про історію математичних винаходів, історичні постаті, виноходи, доведення теорем тощо.

Компетентність самоосвіти і саморозвитку.

  • Написання учнями повідомлень, рефератів, самостійних творчих робіт.

  • Використання випереджальних завдань, що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

  • Залучення учнів до творчих виставок.

  • Залучення учнів до роботи в МАН.

  • Консультування учнів з питань самоосвіти.

  • Організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предметних тижнів, які передбачають самостійне опанування учнями певних питань та їх самоосвітню діяльність.

Компетентність продуктивної творчої діяльності.

  • Забезпечення наукового рівня викладання математики.

  • Створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя.

  • Розв’язування задач та прикладів різними способами, використання задач підвищеної складності.

  • Складання та розв’язування учнями тестів, задач, кросвордів тощо.

  • Залучення учнів до участі в конкурсі « Кенгуру».

  • Залучення учнів до участі в олімпіадах, МАН, у роботі заочних фізико-математичних шкіл.

Останні сім років велику увагу приділяю використанню засобів інформаційно-комунікативних технологій на уроках математики. Це допомагає розширити інформаційне поле уроку, стимулює інтерес і зацікавленість дитини. Тому застосовую комп’ютер на уроках математики для діагностичного тестування якості засвоєння матеріалу, для графічних зображень матеріалу, що вивчається, для проведення лекцій, коли комп’ютер дозволяє значно розширити можливості звичайної лекції, демонструвати учням красиві зображення, для пояснення використовувати звук і анімацію. Велике значення має використання презентацій, створених самостійно засобами Microsoft Power Point або знайдених в Internet, але додатково перероблених під контингент учнів своїх класів. Так, протягом 2009…2015 років мною було створено електронний банк презентацій до багатьох уроків 5…11 класів.

Корисно пропонувати учням завдання створити самостійно презентацію. В процесі створення презентації вони мають можливість проявити себе як сценаристи, режисери, художники, дослідники, а також як вимогливі глядачі.

Учитель має добирати методи навчання, які забезпечували б реалізацію цілей математичної освіти, віддавати перевагу методам самостійного здобуття знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу активного навчання.

Формування компетентностей відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза ними: активних, пасивних, інтерактивних, індивідуальних, групових. Всі вони важливі, бо діюча особистість має виконувати й просту, механічну роботу, й складну творчу. На мою думку, творчі види роботи – найважливіші, бо дитину в майбутньому чекає освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це безперервна творчість, постійне розв’язання нестандартних завдань. Тому під час організації навчально-виховного процесу я не забороняю – а спрямовую, не примушую – а переконую, не командую – а організовую.



  1. Висновки

Сподіваюсь, що результати формування ключових компетентностей учнів, які протягом навчання в школі в більшості відносяться до очікуваних, в майбутньому житті випускників дадуть реальні результати. А саме:

  1. Навчально-організаційні вміння та навички:

  • самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;

  • розуміти цінність часу та вміти його розподіляти; здатність працювати різними темпами;

  • планувати послідовність виконання завдання;

  • уміння зосереджувати увагу на одному об’єкті навчальної діяльності;

  • змінювати план діяльності в зв’язку зі зміною умов її виконання;

  • організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малій групі);

  • прогнозувати результат діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

  1. Навчально-інформаційні вміння та навички:

  • швидко шукати, актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

  • використовувати інформаційно-комунікативні технології;

  • працювати з графіками, схемами, таблицями;

  • знати як і вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація тощо);

  • вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;

  • зосереджено слухати та водночас логічно опрацьовувати матеріал;

  • вести діалог, брати участь у дискусії.

  1. Навчально-інтелектуальні вміння:

  • аналізувати різні навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки: типові й одиничні;

  • порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повне порівняння); встановлювати тотожність;

  • виділяти головні ознаки, об’єкти, якості;

  • визначати й пояснювати сутність поняття;

  • формулювати висновок-узагальнення;

  • висловлювати аргументовані критичні судження й думки;

  • групувати і класифікувати за певними ознаками;

  • брати участь у проектній діяльності;

  • самостійно вести спостереження за різними предметними об’єктами, за різними навчальними діями та процесами;

  • мати на достатньому рівні практичні загально – навчальні вміння (вимірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);

  1. Творчі вміння:

  • встановлювати зв’язки між новими та засвоєними знаннями;

  • переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію;

  • уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки, гіпотези);

  • моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;

  • генерувати варіанти розв’язування задачі, проблеми.

  1. Контрольно-оцінні вміння та навички:

  • знати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності за планом, за зразком, за аналогією, за відповіддю, за схемою, вміти прогнозувати результат;

  • оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;

  • знати способи виправлення помилок;

  • уміти оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності (проміжне і за кінцевим результатом);

  • проявляти готовність до взаємоконтролю в парі, групі, колективі

В роботі використовую правила активного навчання «Підказки для вчителя» (за І. П. Підласим), які можуть стати корисними як для вчителя-початківця, так і для учителя з досвідом роботи. Частину з них взяла за правило, з іншими – треба працювати та шукати ефективні шляхи реалізації.
ПРАВИЛА АКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Підказки для вчителя (за І. П. Підласим)

  • Ясне розуміння цілей і завдань майбутньої роботи – необхідна умова свідомого навчання; покажіть їх учням, поясність важливість і значення, розкрийте перспективи.

  • Навчайте так, щоб учень розумів що, чому і як потрібно робити і ніколи механічно не використовував навчальних дій, попередньо і глибоко не усвідомивши їх.

  • Навчаючи, варто використовувати усі види і форми пізнавальної діяльності, поєднувати аналіз із синтезом, індукцією і дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовувати аналогію: чим молодші за віком школярі тим частіше починайте з індукції.

  • Забезпечуйте розуміння учнями суті кожного слова, речення, поняття: розкривайте їх, спираючись на знання і досвід, використовуйте образні порівняння. Не вводьте понять, на докладне розкриття яких ви не розраховуєте.

  • Використовуйте силу взаємонавчання. Забезпечуйте належні умови для розвитку колективних норм пошуку правильної відповіді. Те, про що розповідає товариш, нерідко учнями сприймається краще і легше, ніж пояснення вчителя, а тому не пояснюйте того, що можуть пояснити товаришам ваші кращі учні.

  • На виховання активності не шкодуйте ні часу ні зусиль. Пам'ятайте, що сьогоднішній активний учень – завтрашній активний член суспільства.

  • Давайте своїм учням нові стимули навчання – ті, що криються у самому навчанні. Змусьте їх полюбити навчання – одну з головних насолод у житті.

  • Те, що учням невідомо, логічно узгоджуйте з відомим: де немає логічного зв'язку між засвоюваними знаннями, там немає свідомого навчання.

  • Не плутайте технології. Не забувайте, що у поблажливій технології головне не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Навчайте і виховуйте так, щоб учень не був «доповненням» до навчального предмета, а навпаки суб'єктом його активного засвоєння. Пам'ятайте, що не предмет формує особистість, а учитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

  • Ставте учнів у ситуації, що вимагають від них виявлення і пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, і наявними знаннями.

  • Навчання буде більш успішним, якщо кожне правило супроводжуватиметься оптимальною кількістю прикладів, щоб усім стало зрозуміло, яким різноманітним є його застосування.

  • Учителеві мало знати свій предмет. Він зобов'язаний знати дитяче незнання і поважати його, розуміти справжню причину й усувати її не вдаючись до силового тиску.

  • Вчіть знаходити і виділяти головне та другорядне у тому, що вивчається. Виділяйте головне, домагайтеся насамперед розуміння і засвоєння головного. Вводьте оптимальну кількість прикладів, але так, щоб вони не затьмарили сутність головного.

  • Ставте важку мету, підкреслюйте її виняткову трудність і викликайте впевненість у тому, що вона неодмінно буде досягнута. Мета може бути нецікавою, але віра в можливості подолання труднощів здатна дуже сильно мобілізувати школяра.

  • Нічому не слід навчати, спираючись лише на авторитет: але усьому треба навчати за допомогою доказів, що ґрунтуються га почуттях і розумі.

  • Допомагайте учням опановувати найбільш продуктивні методи навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх навчатися.

  • Для того, щоб кожен учень міг відповідати біля дошки вільно, не затримував клас і не збивав темп уроку, дайте йому опору (схему, таблицю, конспект, алгоритм). Упевненість, гарне самопочуття і навіть рейтинг чимало залежить від підручних засобів.

  • Контролюйте фактори, що відволікають увагу учнів від об'єкта вивчення, як внутрішні (неуважність, заняття сторонніми справами на уроці і т. ін.), усувайте із навчально – виховного процесу несприятливі діючі причини.

  • Намагайтеся частіше використовувати запитання «чому», щоб навчити учнів мислити: розуміння причинно-наслідкових зв'язків – неодмінна умова розвиваючого навчання.

  • Інтелектуальне тло класу – сильний стимулятор пізнавальної активності кожного учня. Підвищуйте його всіма доступними вам формами і засобами.

  • Успіх прийде тоді, коли все те, що вивчається, так добре обґрунтоване доказами і аргументами, що не залишається місця ні сумнівам, ні забуванню.

  • Пам'ятайте, що добре знає не той, хто переказує, а той хто на практиці застосовує.

  • Визнання характеру, здібностей, розумових відмінностей, особистих інтересів і життєвих планів учнів – основа вибору правильної стратегії навчання, поваги до особистості і правильний спосіб уникнути важливих помилок.

  • Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси своїх учнів, розвивайте і направляйте їх таким чином, щоб вони узгоджувалися з особистими і суспільними потребами.

  • Зацікавленість навчання є тільки там, де є натхнення, народжене від успіху. Дайте учневі впевненість у тому, що він обов'язково досягне успіху, навчіть його правильно виконувати роботу, навчіть раціонально учитися, стежте, щоб він не відставав.

  • Ширше використовуйте у навчанні практичні ситуації, вимагайте від учнів самостійного бачення, розуміння й осмислення розходжень між фактами, що спостерігаються у житті, і їхнім науковим поясненням.

  • Домагайтеся неодмінного виконання заданої роботи, а якщо вона виконана неякісно чи не у встановлений час – остерігайтеся звинувачувати лише учня.

  • Навчайте так, щоб знання набули сили переконання і керівництва до дії.

  • Привчайте учнів думати і діяти самостійно. Поступово відходьте від механічного переказування, дослівного відтворення.

  • Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні завдання вирішуйте кількома логічно відмінними способами, частіше практикуйте творчі завдання.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка