Національна академія аграрних наук україни державна установа інститут сільського господарства степової зони на правах рукопису гирка анатолій дмитрович «324»/.«321»: 631. 5



Сторінка12/46
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.06 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   46

Висновки до розділу 4

Вступ України до СОТ вимагає інтенсифікації процесу формування нових державних стандартів, а на їх основі – інструкцій з контролю вирощування насіння сільськогосподарських культур. По завершенні цього процесу, показники сортових і посівних якостей насіння будуть узгоджуватися з європейськими, а вироблене в Україні насіння можна буде реалізовувати в ці країни. Слід зазначити, що в Україні функціонує мережа потужних центрів, що займаються створенням нових сортів і гібридів всіх сільськогосподарських культур. Селекційна робота цих установ дозволяє повністю забезпечити потреби українських сільгоспвиробників у насіннєвому матеріалі. Дані свідчать, що кількість насіння, виробленого щорічно селекційними центрами України, в середньому за останні роки, перевищує потребу на 30-40%.

Рівень урожайності зерна пшениці визначається особливостями сорту, а ефективністю комплексної дії добрив, строку сівби, глибини заробки насіння, норми висіву, системи захисту рослин і значно змінюється від умов року.

В Україні спостерігається щорічне стійке збільшення кількості зареєстрованих сортів пшениці озимої м’якої на 32,7% та твердої – на 18,1%. В цілому ж за останні 15 років кількість сортів пшениці озимої у Реєстрі зросла в 4,7 разів. Стосовно пшениці ярої, то тут варто відмітити, що позитивна динаміка у створенні і реєстрації сортів спостерігалася лише до 2010 р. Впродовж останніх 5 р. відмічається незначний спад у кількості зареєстрованих сортів, що, очевидно, пояснюється поступовою втратою зацікавленості зерновиробників у вирощуванні цієї культури, а відповідно – й зменшенням попиту на насіння.

Серед досліджуваних сортів пшениці оптимальний ріст, розвиток та поєднання елементів структури врожайності, що забезпечують формування найбільшого рівня зернової продуктивності і комплексну стійкість до посушливих умов Степу відмічали у сортів: Вдала, Годувальниця одеська, Господиня, Заможність, Землячка одеська, Золотоколоса, Зразкова, Литанівка, Подяка, Служниця одеська, Співанка, Супутниця та Українка одеська (6,50-8,15 т/га). Досить високий рівень врожайності зерна забезпечив також сорт пшениці озимої твердої Дельфін (6,68 т/га). Що стосується пшениці ярої, то найбільшою врожайністю (1,68-1,90 т/га) та адаптивністю до посушливих умов характеризувалися сорти: Нащадок, Спадщина, Улюблена, Харківська 30 та Чадо.

За ранньої сівби польова схожість насіння пшениці ярої була вищою, при цьому рослини краще розвивалися, у них на 12,9-22,7% збільшувалася кількість вторинних коренів та на 7,3-10,0% – продуктивне кущіння, порівняно з більш пізнім строком сівби. За ранньої сівби у посівах формувалася на 9,3-17,9% більша площа листків, що сприяло збільшенню кількості поглинутої ФАР (на 3,7-16,9%), але погіршувало освітленість листків у посівах пшениці (на 2,5-30,1%) та призводило до зменшення кількості сухої речовини (на 0,1-0,5 г/м2·добу), що формується 1 м2 листкової поверхні (ЧПФ). Більшу площу листків і меншу ЧПФ рослини формували за сівби на глибину 5-6 см на фоні внесення N40P20K20.

Встановлено, що рослини пшениці ярої найпродуктивнішими були за сівби в ранній строк при загортанні насіння на глибину 5-6 см із внесенням помірної дози мінеральних добрив (N40P20K20), що забезпечило одержання урожайності зерна на рівні 2,77-3,27 т/га.

Виявлено, що інтенсивність кущіння рослин сорту Спадщина збільшувалась при застосуванні препарату агат 25-К і бакової суміші препаратів тілт 250 ЕС + агат 25-К + гранстар 75 і становила 14,2-14,8% порівняно з контролем, а в сорту Харківська 30 – 10,1-12,3%. Кількість вузлових коренів, що утворилися на 1 рослині, у пшениці твердої була на 2,4-2,7 шт. менше порівняно з м’якою. За рахунок обприскування агатом 25-К у рослин сорту Спадщина вузлових коренів утворилося більше на 12,8%, а в сорту Харківська 30 – на 15,9% порівняно з контролем. У варіанті тілт 250 ЕС + агат 25-К + гранстар 75 зелених листків на одній рослині сорту Харківська 30 було на 1,6 шт. більше, ніж у сорту Спадщина, в зв'язку з цим значно зростала і загальна листкова поверхня рослин.

Застосування в посівах пшениці ярої комбінації елементів системи захисту: фунгіцид тілт 250 ЕС, біофунгіцид агат 25-К та гербіцид гранстар 75 врожайність зерна сорту Спадщина збільшувалася на 26,3%, а сорту Харківська 30 – на 28,6% порівняно з варіантом без застосування захисту рослин.

Рослини першого строку сівби (27.03-12.04), порівняно з другим (3.04-17.04), формували показники продуктивності. Так, за ранньої сівби у варіанті без застосування добрив довжина колосу рослин була більшою на 0,1-9,7%, кількість зерен з колоса – на 2,0-3,9%, коефіцієнт продуктивного кущіння – на 0,9-10,0%, а маса 1000 зерен – на 1,2-4,8% порівняно з сівбою в другий строк, а на фоні N40P20K20 відповідно – на 0,1-3,8; 15,7-17,9; 0,1-0,9; 0,1-0,9%, набуваючи при цьому найбільших значень. Разом з цим, варто відзначити, що у зв’язку з особливостями погоди між показниками коефіцієнта продуктивного кущіння і крупності зерна на фоні внесення мінеральних добрив була мінімальна різниця.

Рівень врожайності залежав від кількості продуктивних стебел на площі і маси зерна з колосу. Сівба в ранній строк забезпечила вищу врожайність зерна (1,51-2,04 т/га), ніж при сівбі через 5 діб (1,45-1,97 т/га). Тож, норма висіву насіння 5,0 млн шт./га при внесенні N40P20К20 виявилась оптимальною за сівби в перший строк, а в другий строк – зі збільшенням норми висіву від 5 до 6 млн шт./га.

Під впливом обробки насіння та позакореневого підживлення посівів пшениці ярої препаратом Е.К.О. Стим Premium, рослини у цих варіантах були вищими на фоні N20P20K20 в середньому на 4,7-12,5 см і на фоні N40P40K40 – на 4,6-22,0 см, порівняно з контролем. Під дією препарату довжина колосу збільшувалась на 17,5-25,0% і 16,7-39,6%, а маса 1000 зерен – на 2,6-7,1% і 1,1-12,7%, що позитивно позначалось на врожайності цієї культури.

Застосування препарату Е.К.О. Стим Premium в дозі (1 л/т) забезпечило прибавку врожайності зерна ячменю ярого на фоні N20P20K20 від обробки насіння 0,10 т/га, від позакореневого підживлення – 0,14 та комплексного їх застосування – 0,20 т/га, порівняно з контрольним варіантом; а на фоні N40P40K40 – 0,11; 0,24 та 0,26 т/га відповідно.

Рівень врожайності пшениці ярої в умовах північного Степу України свідчить про низьку адаптаційну здатність рослин цієї культури, яка в 3-4 рази поступається кращим сортам пшениці озимої.

Тому, на основі результатів досліджень, отриманих у демонстраційних полігонах з екологічного випробування сортів пшениці озимої та ярої варто відзначити наступне. Рівень зернової продуктивності пшениці ярої в північному Степу України свідчить про недостатню реалізацію потенціалу продуктивності рослинами цієї культури, не сприяє зацікавленості аграріїв у вирощуванні цього виду продукції, а отже тільки посилюватиме темпи стрімкого щорічного зменшення площ, зайнятих під посівами пшениці ярої та валових зборів її зерна. Це вимагає, з одного боку, удосконалення існуючих та розробки нових ефективних агробіологічних заходів (із невідкладним впровадженням їх у виробництво) з метою підвищення адаптаційних можливостей рослин, а з іншого – заміни низьковрожайних ярих форм пшениці більш продуктивними озимими.

РОЗДІЛ 5
НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГО ТА ЯРОГО
5.1. Особливості реалізації потенціалу продуктивності сортів ячменю озимого та ярого

Протягом останніх років науково-дослідними установами створено нові сорти ячменю озимого та ярого, які за сприятливих умов здатні давати 8,0-10,0 т/га зерна. Такі врожаї часто одержують у наукових установах і на сортодільницях. Але потенціал урожайності цих сортів у виробництві використовується в Україні в середньому на 30-50%, знижуючись в окремі роки до 24-26%, а в деяких областях – навіть до 20%. Для порівняння, в розвинених європейських країнах потенціал сортів використовується на 60-70%.

Безумовно, погодні умови степової зони України набагато складніші. Тут дві третини земель, за даними ФАО, відносять до зони ризикованого землеробства, і без зрошення очікувати повної реалізації використання потенціалу сортів не слід.

Пошуки шляхів підвищення продуктивності ячменю ярого привели до розробки нового напрямку в селекції – створення багаторядних сортів для умов інтенсивного землеробства.

На основі виявлених особливостей селекціонерами встановлені вимоги до сортів ячменю ярого для зони інтенсивного землеробства України, які визначають: висоту рослин – 90-100 см, кількість зерен у колосі – 22-25, масу 1000 зерен – 45-50 г, ширину листків – від вузького до проміжного з гострим кутом нахилу прапорцевого листка, розлогий тип куща, що обумовлює вирівняність стеблостою, стійкість до вилягання, групову стійкість до основних хвороб. Європейські селекціонери встановили, що в умовах сприятливого клімату та відповідного догляду за посівами зростання врожайності досягається, в основному, збільшенням густоти стеблостою, яке можливе з одночасним зниженням висоти рослин. За іншими ж ознаками кореляційні зв’язки значно варіюють залежно від умов середовища. Селекційні програми в ЄС передбачають підвищення норм висіву і густоти стеблостою до 1000 стебел на 1 м², щоб довести потенціал продуктивності нових сортів до 10,0 і більше т/га. Проте, в посушливих умовах України густота стеблостою часто обмежується 600-700 стеблами на 1 м² у зв’язку з низькою вологозабезпеченістю. Висота соломини також лімітується умовами зволоження. У посушливі роки вона може бути настільки низькою, що це ускладнює збирання врожаю зерна.

Досліди показали, що сучасні шестирядні сорти здатні формувати врожайність, значно вищу ніж у дворядних стандартів, але їх потенційні можливості повною мірою виявляються тільки в умовах інтенсивного землеробства.

Активно проводиться селекційна робота з дворучками та голозерними ячменями для усунення недостатньої стійкості до осипання, проростання зерна в колосі, травмування зародка при збиранні тощо.

Донедавна дворучкам ячменю особливого значення не надавали, а їх біологією і селекцією майже не займалися. Проте в нинішніх умовах кліматичних змін корисною є біологічна особливість ячменів-дворучок, а саме: восени вони пізніше припиняють вегетацію, порівняно з типово озимими сортами, а навесні раніше її відновлюють. Це дозволяє їм краще розвинутися при пізніх сходах, а також розкущитися протягом зимових відлиг, що в посушливих умовах трапляється досить часто. За аналогічних умов типово озимі сорти починають рости і розвиватися пізно, до цього часу верхній шар грунту пересихає і кущіння проходить погано. На відміну від них сорти-дворучки встигають використовувати невеликі весняні запаси вологи для кущіння і в ці роки формують більший урожай. Хоча сорти-дворучки і поступаються типово озимим сортам по морозостійкості, вони продовжують займати значні площі, оскільки багаторічна загибель насінницьких посівів від морозів або неотримання сходів за осінньої посухи призводить до повної відсутності насіння типово озимих сортів і випадання їх у виробництві на великих площах. У дворучок насінництво легко відновлюється при весняній сівбі. Останнім часом значення дворучок зросло у зв'язку з епіфітотією вірусу жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ). Сортів, стійких до ВЖКЯ, поки немає, тому засоби боротьби зводяться до найбільш пізньої сівби, коли з настанням холодних ночей попелиця, як основний переносник хвороби, перестає шкодити. При запізненні з сівбою знову ж краще поводяться дворучки.

В Україні створено багато цінних сортів ячменю, які повністю можуть забезпечити виробництво фуражним зерном і пивоварною сировиною. Сучасні сорти здатні формувати вагомі врожаї, а при чіткому дотриманні технології вирощування середні врожаї ячменю в Україні можуть сягати 4,0-6,0 т/га, як це є в державах ЄС. Характерною рисою виробництва зерна ячменю ярого в Україні завжди були варіювання рівня врожаїв і валових зборів зерна через несталість погодних умов і порушення технологій вирощування.

Адаптивний потенціал сортів ячменю озимого та ярого, як їх здатність до виживання і відтворення через постійне підвищення пристосованості до абіотичних і біотичних факторів довкілля визначався на основі даних порівняльної характеристики біологічних властивостей і господарсько-цінних ознак, що наведені в Реєстрі. Вибір сортів ячменю ярого досить широкий і з кожним роком поповнюється значною кількістю перспективних зразків.

Так, у Державному реєстрі сортів рослин придатних до поширення в Україні у 2000 р. налічувалось 26 сортів ячменю озимого та 59 – ярого, у 2010 р. – відповідно 34 та 101 сорт, а на 2015 р. до реєстру внесено вже 49 сортів ячменю озимого та 133 – ярого (рис. 5.1).

Графічне зображення переконливо свідчить про щорічне стійке збільшення кількості зареєстрованих сортів ячменю озимого на 12,6, а ярого – на 15,0%. В цілому ж за останні 15 років кількість сортів ячменю у Реєстрі подвоїлась.

Сорти ячменю ярого різняться між собою за біологічними особливостями та господарсько-цінними ознаками (стійкість до посухи, вилягання, осипання, ураження хворобами і шкідниками, скоростиглістю, продуктивністю, хімічним складом зерна).

Рис. 5.1 Кількість сортів ячменю озимого та ярого, внесених до Реєстру (2000-2015 рр.)


Поширення найбільш адаптованих сортів ячменю ярого, їх повноцінне використання у виробництві є одним із головних резервів підвищення урожайності і збільшення обсягів виробництва зерна.

Тому, важливого значення при цьому набувають демонстраційні полігони ячменю, які закладаються щорічно.

З метою вивчення сукупного впливу факторів зовнішнього середовища ми проводили експериментальні досліди та екологічні випробування сортів ячменю озимого селекції провідних селекційних центрів.

У середньому за роки досліджень найбільший рівень зернової продуктивності (понад 5,0 т/га) забезпечили сорти ячменю типово озимої форми: Борисфен, Зимовий, Селена стар та Трудівник, а також сорти-дворучки: Достойний, Майстер, врожайність яких становила 5,12-5,70 т/га (рис. 5.2).

Запаси продуктивної вологи перед сівбою ячменю ярого в роки експерименту (2010-2015 рр.) суттєво різнилися, але все ж були задовільними для одержання дружніх сходів. Так, в посівному шарі ґрунту (0-10 см) вологи було 15,6-18,8 мм, в 0-30 см – 49,1-52,2, а в 0-100 см – 139,3-148,1 мм. Якщо фазу сходів, кущіння та виходу рослин в трубку відмічали у всіх сортів ячменю ярого майже одночасно, то фаза колосіння – різнилась за строками настання.
Рис. 5.2 Діапазон варіювання врожайності зерна сортів ячменю озимого, т/га (середнє за 2007-2010 рр.)
Як правило, першими виколошувалися рослини сортів: Адапт, Созонівський, СН-28, Ґатунок, Сталкер, Крок, Водограй, Донецький 15 та Воєвода. Інші ж, в залежності від біологічних особливостей сорту – на 3-6 діб пізніше.

Раніше інших (на 2-5 діб), визрівало зерно у сортів ячменю ярого Адапт, Сталкер, Созонівський, СН-28. В цілому період вегетації у сортів ярого ячменю тривав 76-87 діб.

Висота рослин варіювала в межах 57,8-69,3 см. Найбільшою довжина колосу була у сортів Сталкер, Адапт, Статок (6,6-6,7 см), дещо меншою – у сортів Водограй, Всесвіт, Созонівський, Взірець та Юкатан (6,1-6,4 см).

Найбільша кількість зерен у колосі сформувалася у багаторядних сортів ячменю Вакула (33,2 шт.) та Геліос (28,4 шт.). Із двохрядних ячменів більше зерна в колосі було у сортів Созонівський, Всесвіт та Галактик – 24,6; 22,5 та 22,6 шт. відповідно.

Коефіцієнт продуктивного кущіння був найвищим у сортів: Донецький 12, Донецький 14, Созонівський, СН-28 та Галактик і змінювався від 1,68 до 1,79. Дещо нижчі показники кущистості спостерігали у сортів Водограй, Воєвода, Статок, Донецький 15, Взірець та Юкатан – (1,56-1,63).

Найбільшу масу 1000 зерен мало зерно сортів: Статок (45,8 г) та Созонівський (45,2 г), дещо меншу – Сталкер та Донецький 15 (по 44,3 г). Найменша маса 1000 зерен формувалась у багаторядних сортів ячменю Вакула і Геліос – відповідно 33,5 і 33,8 г.

Відмінності в показниках елементів структури колоса рослин відповідним чином позначились і на урожайності зерна ярих культур. В середньому за роки досліджень найбільший рівень урожайності зерна забезпечили сорти ячменю ярого Виклик, Водограй, Всесвіт, Галактик, Доказ, Донецький 15, Еней, Крок, Созонівський, Сталкер та Статок, який становить 3,21-3,41 т/га (рис. 5.3, дод. Р).
Рис. 5.3 Діапазон варіювання врожайності зерна найбільш продуктивних сортів ячменю ярого, т/га (середнє за 2010-2015 рр.)
Як свідчать одержані дані, серед найпродуктивніших слід виділити сорти, які демонструють мінімальні варіювання врожайності за роками – Донецький 15, Статок, Доказ, Еней, Созонівський та Сталкер, тобто характеризуються стабільним проявом цієї ознаки.

Високу врожайність зерна забезпечили також нові сорти ячменю ярого – Аватар, Аграрій, Алегро та Лука (3,45-4,15 т/га).

Таким чином, урожайність ячменю ярого значно варіювала залежно від умов року проведення випробувань та сортових особливостей культури. Вкрай посушливі умови весняно-літнього періоду вегетації у 2010 р. спровокували різке зниження врожайності зерна ячменю ярого, знизивши середні значення цього показника. Адже впродовж останніх 3 років названі кращі сорти демонстрували високу реалізацію генетичного потенціалу продуктивності, забезпечуючи врожайність ячменю ярого на рівні 3,5-4,5 т/га зерна. Вони активно впроваджуються у виробництво.
5.2. Формування продуктивності ячменю озимого та ярого залежно від строків сівби, обробки насіння та рівня мінерального живлення

За даними досліджень, перевага ячменю озимого над ярим полягає у вищому потенціалі продуктивності. Він здатний формувати врожай на 1,0-2,0 т/га вищий, ніж ярий. Слід окремо виділити групу дворучок, які є надійним страховим фондом на випадок стихійного лиха – загибелі рослин озимих осінніх посівів унаслідок несприятливих умов, оскільки є змога швидко відновити насінництво за весняної сівби. Вони також менш вибагливі до попередників, строків сівби, різких коливань гідротермічних умов впродовж вегетації.

В умовах північної частини Степу України до останнього часу недостатньо вивчені основні агротехнічні прийоми вирощування ячменю озимого-дворучки, що не дозволяє надати виробництву науково обґрунтовані зональні рекомендації стосовно технологічних заходів вирощування і догляду за цією культурою за ярого типу розвитку. Недостатньо дослідженим є вплив строків сівби, інкрустації насіння, а також рівень мінерального живлення на реалізацію потенціалу продуктивності та врожайність ячменю озимого за осінньої та весняної сівби порівняно з типово ярим сортом ячменю.

Сівбу ячменю озимого сорту Достойний у досліді проводили восени (25-26 вересня, а навесні – 26 березня - 12 квітня. Обробку насіння препаратами здійснювали безпосередньо перед сівбою. Запаси продуктивної вологи у посівному шарі ґрунту на час сівби були достатніми для отримання своєчасних і дружних сходів (7-9 жовтня). Фазу кущіння рослин відмітили 5-9 листопада. До моменту ПОВ рослини ячменю озимого в роки експерименту стабільно формували 2-3 добре розвинених пагонів.



Аналіз рослинних зразків в осінній період показав, що внесені мінеральні добрива та інкрустація насіння позитивно впливали на ріст та розвиток ячменю озимого. Так висота рослин в осінній період при внесенні мінеральних добрив дозою N30P30K30 збільшилась на 0,5-2,0 см (2,8-10,7%), а на фоні внесення N60P60K60 – на 1,3-2,3 см (7,3-12,0%) порівняно з неудобреним фоном (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Біометричні показники рослин ячменю озимого сорту Достойний на час ПОВ залежно від обробки насіння та рівня мінерального живлення (середнє за 2012-2014 рр.)

Доза добрив

Варіанти

Висота росл., см

Коеф. кущіння

К-ть вузл. коренів, шт./росл.

Без добрив (контроль)

контроль

17,9

2,1

1,0

реаком

18,7

2,4

1,2

антистрес

19,1

2,4

1,3

деймос

19,2

2,3

1,4

N30P30K30

контроль

18,4

2,3

1,0

реаком

20,7

2,5

1,2

антистрес

21,1

2,7

1,4

деймос

20,6

2,5

1,3

N60P60K60

контроль

19,2

2,4

1,5

реаком

20,4

2,7

1,8

антистрес

21,4

2,8

2,0

деймос

21,1

2,8

1,9

При застосуванні препаратів для передпосівної обробки насіння ячменю озимого висота рослин на фоні без добрив збільшувалась на 0,8-1,3 см, на фоні N30P30K30 – на 2,2-2,67 см, а при N60P60K60 – на 1,2-2,2 см порівняно з контролем.

Дані також свідчать про позитивний вплив внесених добрив на процес осіннього кущіння рослин ячменю озимого та приріст їх надземної маси. Так, на фоні N30P30K30 кількість стебел у рослин була більшою на 2,5-5,9%, а N60P60K60 – на 7,0-18,8% порівняно з неудобреним фоном. Надземна маса рослин при цьому збільшилась за внесення N30P30K30 на 39,5-54,5%, а на фоні N60P60K60 – на 72,1-93,2% порівняно з контролем.

Інкрустація насіння мікроелементними препаратами також впливала на кущіння та приріст вегетативної маси рослин. На фоні без добрив коефіцієнт кущіння у рослин під дією препаратів збільшувався на 0,3 або на 14,3%, а на удобрених фонах N30P30K30 та N60P60K60 – відповідно на 0,2-0,4 та 12,5-16,7%. При цьому кращі результати на всіх фонах були від препарату антистрес та реаком.

Одним із важливих показників у рослин ячменю, як відомо, є наявність вторинних (вузлових) коренів, оскільки вони забезпечують основне живлення і засвоєння вологи з орного, родючого шару ґрунту. Тому, чим кращий розвиток має вторинна коренева система, тим вищий врожай може сформувати кожна рослина.

При дослідженні впливу інкрустації насіння при різних дозах внесення мінеральних добрив на формування вторинної кореневої системи ячменю озимого було встановлено позитивний результат. Так, при застосуванні N30P30K30 кількість вторинних коренів на рослинах ячменю озимого в осінній період збільшувалась на 14,3-33,3%, а при N60P60K60 – на 16,6-42,8% порівняно з фоном без добрив.

На формування вторинних коренів у рослин помітно впливали і препарати, якими інкрустували насіння. Так, на фоні без добрив кількість вторинних коренів, залежно від обробки насіння препаратами, збільшувалась в середньому на 16,6-33,3%, а на фонах удобрення N30P30K30 та N60P60K60 відповідно – на 33,3% та 23,1-30,7%.

Проведений аналіз біометричних показників рослин озимого ячменю-дворучки сорту Достойний перед колосінням показав, що при внесенні мінеральних добрив дозою N30P30K30 рослини на цьому фоні були вищими на 3,1-7,7 см або на 4,3-10,9%, а на фоні внесення N60P60K60 – на 12,0-13,4 см або на 17,0-18,9% порівняно з неудобреним фоном (табл. 5.2).



Дослідженнями встановлено, що під впливом інкрустації насіння ячменю озимого висота рослин значно змінювалася. Так, у фазі колосіння на фоні без внесення мінеральних добрив, порівняно з контрольним варіантом, висота збільшувалась на 0,9-3,2 см, або на 0,7-4,5%, а на фонах з дозами внесення N30P30K30 та N60P60K60 – відповідно на 2,1-6,0 см (2,8-8,1%) та на 1,9-4,7 см (2,3-5,7%). Найбільше вплиав на ріст рослин препарат антистрес.

Таблиця 5.2
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   46


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка