Національна академія аграрних наук україни державна установа інститут сільського господарства степової зони на правах рукопису гирка анатолій дмитрович «324»/.«321»: 631. 5



Сторінка18/46
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.06 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   46

Висновки до розділу 5

Для максимальної реалізації генетичного потенціалу ячменю, що сприятиме формуванню стабільно високих урожаїв зерна необхідно прискорювати впровадження у виробництво сортів нового покоління, адаптованих до агроекологічних умов вирощування з цінними господарськими властивостями і ознаками.

В Україні спостерігається щорічне стійке збільшення кількості зареєстрованих сортів ячменю озимого на 12,6, а ярого – на 15,0%. В цілому ж за останні 15 років кількість сортів ячменю у Реєстрі подвоїлась.

Серед досліджуваних сортів ячменю оптимальний ріст, розвиток та поєднання елементів структури врожайності, що забезпечують формування найбільшого рівня зернової продуктивності (понад 5,0 т/га) і комплексну стійкість до посушливих умов Степу відмічали у сортів ячменю типово озимої форми: Борисфен, Зимовий, Селена стар та Трудівник, а також сортів-дворучок: Достойний, Майстер, врожайність яких становила 5,12-5,70 т/га.

Найбільший рівень урожайності зерна забезпечили сорти ячменю ярого Виклик, Водограй, Всесвіт, Галактик, Доказ, Донецький 15, Еней, Крок, Созонівський, Сталкер та Статок, який становить 3,21-3,41 т/га.

При застосуванні препаратів для передпосівної обробки насіння ячменю озимого висота рослин на час ПОВ на фоні без добрив збільшувалась на 0,8- 1,3 см, на фоні N30P30K30 – 2,2-2,67 см, а на фоні N60P60K60 – на 1,2-2,2 см порівняно з контролем. На фоні без добрив коефіцієнт кущіння у рослин під дією препаратів збільшувався на 0,3 або на 14,3%, а на удобрених фонах N30P30K30 та N60P60K60 – відповідно на 0,2-0,4 та 12,5-16,7%. Кращі результати на всіх фонах були від застосування препарату антистрес та реаком.

Весняна сівба озимого ячменю-дворучки сорту Достойний значно змінила структуру врожаю, порівняно з сівбою цього сорту восени. Так, у фазі повної стиглості висота рослин ячменю у посівах весняного строку була нижчою на 45,2-60,9%, а довжина колосу – на 0,0-7,4%, проте, у деяких варіантах цей показник перевищував аналогічний при сівбі ячменю восени на 1,9-15,3% і найбільше це спостерігалося на фоні живлення N30P30K30. Озерненість колоса ячменю озимого за весняної сівби зменшувалася в середньому на 6,4-26,9%, вихід зерна з однієї рослини – на 21,5-55,6%, маса соломи – на 0,8-56,4%, а коефіцієнт продуктивного кущіння – на 8,3-36,4%. Що стосується маси 1000 зерен ячменю озимого за весняної сівби, то вона зростала зі збільшенням доз добрив і перевищувала відповідний показник за осінньої сівби (залежно від варіанту обробки насіння, на 0,3-3,9%) лише на фоні N60P60K60.

Урожайність ячменю озимого за весняної сівби порівняно з відповідними варіантами осінньої сівби зменшувалась на 0,95-1,54 т/га або на 33,6-51,5% залежно від фону мінерального живлення та обробки насіння. Аналіз зернової продуктивності посівів ячменю озимого, посіяного навесні, свідчить, що на фоні без внесення мінеральних добрив обробка препаратами підвищувала урожайність зерна у середньому на 0,09-0,26 т/га (4,9-16,3%). На фоні внесення мінеральних добрив дозою N30P30K30 прибавка урожаю від обробки насіння препаратами становила 0,20-0,28 т/га (3,8-10,8%), на фоні внесення N60P60K60 урожайність зерна підвищувалася на 7,3-10,2% (0,19-0,46 т/га) порівняно з контролем. Вищий врожай зерна ячменю озимого при весняній сівбі сформувався на ділянках із внесенням N60P60K60 та інкрустацією насіння мікродобривом реаком та антистрес – 3,44 і 3,45 т/га відповідно, при урожайності зерна на контрольному варіанті – 2,40 т/га.

Як свідчать дані, обробка насіння вплинула і на покращення показників структури врожаю ячменю ярого: довжина колосу на неудобреному фоні збільшилась при застосуванні мікродобрива реаком на 5,9%, антистресу – на 9,8%, а на фоні – N30P30K30 підвищення цього показника становило 12,7-16,4%, на фоні N60P60K60 – на 4,8-6,5% порівняно з варіантами, де насіння не оброблялось. Під впливом препаратів збільшилась кількість зерен в колосі та його маса, що відповідним чином позначилось на урожайності ячменю ярого. Прибавка урожайності ячменю від інкрустації насіння на фоні без добрив склала: реакомом – 0,23 т/га, антистресом – 0,26 і деймосом – 0,21 т/га, на фоні N30P30K30 – 0,22; 0,27 та 0,13 т/га, а на фоні N60P60K60 – 0,18; 0,03 та 0,17 т/га відповідно.

Оптимальний ріст і розвиток рослин, а також поєднання основних елементів структури врожайності (щільність стеблостою, довжина головного колоса, кількість зерен з колоса й рослини, маса зерна з головного колоса й рослини, а також маса 1000 зерен та натурна маса зерна) ячменю ярого плівчастого при вирощуванні після попередника соя забезпечувало найвищу урожайність зерна 4,19 т/га, яка формувалась за сівби нормою 5,0 млн/га, після соняшнику – 3,59 т/га (4,5 млн), після пшениці озимої – 3,93 т/га (5,5 млн/га). При підвищенні норми висіву більше наведеної норми встановлено зниження продуктивності посівів. За вирощування ячменю ярого голозерного після попередників соя та пшениця озима вищий рівень врожаю 3,29 і 2,76 т/га отримано за норми висіву 5,0 млн/га, тоді як після соняшника він був майже на одному рівні – 2,93-3,01 т/га при 4,5- 6,0 млн/га.

Під впливом обробки насіння та позакореневого підживлення рослин у посівах регуляторами росту Вимпел і комплексними мікродобривами Оракул збільшувались: довжина колосу – на 0,4-1,6 см, кількість зерен у колосі – на 1,0-3,3 шт., маса зерна з 1 рослини – на 0,2-0,6 г, коефіцієнт продуктивного кущіння – на 0,2-0,6, маса 1000 зерен – на 0,6-5,0 г, порівняно з контролем. Збільшення дози добрив до N60P60K60 сприяло підвищенню цих показників відносно контрольного варіанту відповідно на 0,3-1,7 см, 0,9-4,3 шт., 0,2-0,4 г, 0,2-0,8, 3,1-6,1 г.

Вищу врожайність зерна ячменю ярого одержано при комплексному використанні препаратів Вимпел К і Оракул для обробки насіння та Вимпел і Оракул мультикомплекс (біомарганець) для позакореневого підживлення рослин у фазах кущіння та трубкування. В цих варіантах прибавка врожайності зерна склала на фоні N30P30K30 – 0,35-0,38 т/га, фоні N60P60K60 – 0,26-0,39 т/га.

Збільшення дози внесення мінеральних добрив з N30P30K30 до N60P60K60 забезпечило зростання вмісту білка в зерні ячменю ярого на 0,7-2,4%. На фоні N30P30K30 додаткове обприскування рослин у фазі виходу в трубку препаратами Вимпел (500 г/га), Оракул мультикомплекс (1 л/га), Оракул хелат міді (1л/га) на фоні обробки насіння Вимпелом К (500 г/т) і Оракулом (1 л/т), а також використання у фазі кущіння Вимпела (500 г/га), Оракула мультикомплекс (1 л/га), Оракула біомарганець (1 л/га) зумовило зменшення вмісту білка в зерні ячменю на 0,2-2,0%. За вмістом білка (11,5%), екстрактивністю (81,6%), масою 1000 зерен (51,8 г), здатністю до проростання (93,3%), вологістю (14%), кольором (жовтий) зерно ячменю ярого сорту Галактик, одержане в досліді на фоні N30P30K30, відповідало вимогам ІІ класу якості Державного стандарту України ДСТУ 3769-98 для пивоварних сортів.

На перспективу, варто визначитися з площами посіву та місцем ярих форм ячменю в структурі сівозмін та, розглянути можливість збільшення обсягів виробництва більш врожайних озимих форм. Аналіз існуючих даних, дає підстави констатувати той факт, що в Степу України частота повторюваності сильного ступеня зрідженості і загибелі посівів ячменю озимого за зимовий період, а отже – й рівень зниження продуктивності рослин, значно поступається за обсягами майже щорічному недобору врожаю зерна ярого ячменю від весняно-літніх посух.

Тож, приймаючи до уваги все вищевикладене варто відмітити, що лише правильний підхід у організації вирощування ячменю ярого в Степу і в Україні в цілому буде сприяти підвищенню стійкості культури до впливу несприятливих умов зовнішнього середовища, збільшенню обсягів виробництва зерна з відповідною якістю продукції.
РОЗДІЛ 6
НАУКОВІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ВІВСА
6.1. Особливості реалізації потенціалу продуктивності сортів вівса

У селекції вівса розрізняють чотири основних напрямки: кормове зернове, харчове зернове, кормове укісне і пасовищне. Залежно від напрямку використання звертають увагу на зміст і амінокислотний склад білка і жиру в зерні, крупність, виповненість, вирівняність зерна, облистяність, коефіцієнт розмноження, стійкість до витоптування худобою тощо.

Останнім часом велика увага приділяється розвитку робіт з голозерного вівса з метою створення сортів, зерно яких придатне як для відгодівлі тварин, так і для використання в харчовій промисловості.

Вибір сортів вівса хоч і не такий великий як, наприклад, пшениці озимої чи ячменю ярого, та все ж достатній і з кожним роком поповнюється перспективними сортозразками (рис. 6.1).


Рис. 6.1 Кількість сортів вівса, внесених до Реєстру (2000-2015 рр.)
Так, якщо у Реєстрі 2000 р. налічувалось 14 сортів вівса, то у 2010 р. їх було 21, а на 2015 р. до Реєстру внесено вже 27 сортів. Графічне зображення переконливо свідчить про щорічне стійке збільшення кількості зареєстрованих сортів вівса на 12,9%. Взагалі ж за останні 15 років кількість сортів вівса у Реєстрі подвоїлась.

З метою вивчення сукупного впливу факторів зовнішнього середовища на продуктивність вівса, ми проводили екологічне випробування сортів вівса селекції провідних селекційних центрів.



Як показав аналіз структури урожаю висота рослин різних сортів вівса варіювала в середньому за роки досліджень від 73,4 см (сорт Синельниківський 1321) до 92,9 см – у сорту Скакун. Довжина волоті була більшою у сортів Скарб України, Спурт та Ірен (16,0-17,2 см). Більше всього зерен у волоті сформувалося у сорту вівса Спурт – 33 шт. Коефіцієнт продуктивного кущіння сортів вівса в роки досліджень складав 1,2-1,5. Відмічено, що найменша маса 1000 зерен була у голозерних сортів вівса Скарб України та Самуель – 24,4-26,3 г, в той час як інші (плівчасті) сорти сформували 34,0-35,2 г (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Структура врожаю різних сортів вівса (середнє за 2011-2015 рр.)

Сорт

Висота росл., см

Довжина волоті, см

К-ть зерен у волоті, шт.

Коеф. прод. кущіння

Маса 1000 зерен, г

Бусол

71,5

13,2

27

1,5

33,9

Ірен

91,2

17,2

31

1,2

34,2

Самуель

77,0

15,7

28

1,4

23,9

Синельниківський 1321

73,4

13,7

26

1,4

35,2

Скарб України

79,0

16,0

29

1,4

24,4

Скакун

92,9

15,8

31

1,5

24,3

Спурт

75,0

16,2

33

1,2

34,3

Стерно

76,1

14,0

31

1,3

34,0

В цілому, період вегетації сортів вівса в роки досліджень становив 86-90 діб. Найшвидше визрівало зерно у сортів: Бусол, Спурт та Скарб України, а на 1-2 доби пізніше – Синельниківський 1321 та Скакун.

В середньому за роки експерименту серед досліджуваних сортозразків вівса найбільший рівень зернової продуктивності забезпечили сорти плівчастої форми: Бусол, Ірен, Спурт та Стерно та голозерні: Скарб України та Самуель (рис. 6.2).
Рис. 6.2 Діапазон варіювання врожайності зерна сортів вівса, т/га

(середнє за 2011-2015 рр.)


Таким чином, серед досліджуваних сортів вівса оптимальний ріст, розвиток та поєднання елементів структури врожайності, що забезпечують формування найбільшого рівня зернової продуктивності (понад 3,0 т/га) спостерігали у сортів плівчастої форми: Бусол, Ірен, Спурт та Стерно, а також голозерної: Скарб України (2,74 т/га) та Самуель (2,53 т/га). Врожайність вказаних сортів характеризувалася найбільшою стабільністю, забезпечуючи високу зернову продуктивність у різні за погодними умовами роки.
6.2. Вплив мінеральних добрив, мікродобрива та попередників на підвищення врожайності та поліпшення якості зерна вівса голозерного

Значна частина посівів вівса зосереджена у степовому регіоні, який характеризується недостатнім зволоженням та високим температурним режимом протягом вегетації рослин, що часто призводить до суттєвого зниження врожаю зерна та його якості. Серед факторів, які визначають рівень зернової продуктивності вівса, важливе місце займає оптимальне забезпечення елементами мінерального живлення та вибір кращого попередника. Якщо обґрунтуванню агротехнічних заходів вирощування вівса плівчастого науковцями та виробничниками здавна приділялося багато уваги, то питанням розробки елементів технології вирощування, які відповідали б особливостям голозерних сортів в умовах Північного Степу уваги приділялося недостатньо. Це потребує комплексного вивчення їх сумісної дії, а також впливу кожного фактора окремо на урожайність і якість зерна та підвищення стабільності цих показників в умовах Північного Степу України. Все це визначає актуальність досліджень за даною темою та має безперечний науковий і практичний інтерес.

Експериментальна робота проводилась після трьох попередників: пшениця озима, кукурудза та соняшник. Мінеральні добрива згідно розробленої схеми досліду вносили під передпосівну культивацію, локальне підживлення азотом проводили у фазі кущіння, обприскування рослин мікродобривом реаком Плюс – наприкінці фази кущіння. В польовому досліді використовували сорт вівса голозерного – Скарб України.

Характеризуючи особливості гідротермічного режиму в роки експерименту варто відзначити, що запаси продуктивної вологи перед сівбою вівса різнилися по роках але були задовільними для одержання дружніх сходів. В середньому за 2013-2015 рр. запаси вологи після попередника пшениця озима в посівному шарі ґрунту (0-10 см) становили 16,5 мм, 0-30 см – 49,9, а в 0-100 см – 141,0 мм; після кукурудзи – відповідно 14,6; 46,8; 133,9 мм; а після соняшнику – 13,9; 45,7 та 126,2 мм, що забезпечило одержання повноцінних і своєчасних сходів культури.

Експериментальні дані, які були одержані в результаті проведених спостережень свідчать, що висота рослин вівса була найбільшою за розміщення посівів після пшениці озимої і, залежно від рівня мінерального живлення, змінювалась в межах від 62,9 до 84,9 см, після кукурудзи – 60,4-79,5, а після соняшнику – 60,1-77,7 см.

У варіантах досліду, розміщених після пшениці озимої на початкових етапах розвитку рослин вівса відмічали більш інтенсивні процеси листкоутворення, прискорене накопичення біомаси, а також лінійний приріст. Поєднання азотного підживлення з використанням мікродобрив позитивно впливало на формування біометричних показників рослин вівса (табл. 6.2).



Таблиця 6.2

Вплив строків та способів застосування добрив на біометричні показники рослин вівса голозерного у фазі викидання волоті (середнє за 2013-2015 рр.)

Варіант

Висота росл., см

К-ть вузл. коренів, шт./росл.

Маса 1 росл., г

Коеф. кущіння

попередники

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Без добрив (контроль)

62,9

60,4

60,1

6,1

6,1

6,0

0,80

0,61

0,57

1,20

1,17

1,10

N20P20K20

68,4

64,8

62,4

7,6

6,1

6,1

0,90

0,78

0,69

1,45

1,28

1,16

N40P40K40

71,5

69,2

64,5

8,1

7,1

6,5

1,03

0,98

0,95

1,57

1,30

1,22

N30

64,8

65,9

62,1

6,7

6,4

6,0

0,97

0,93

0,66

1,27

1,23

1,12

N20P20K20+ N30

79,6

71,1

65,4

8,6

6,9

6,3

1,17

1,12

0,76

1,45

1,30

1,19

N40P40K40+N30

80,0

71,5

69,5

8,7

7,0

6,9

1,31

1,20

1,08

1,68

1,33

1,23

Реаком

64,2

63,2

60,3

7,0

6,2

6,2

1,06

0,90

0,67

1,23

1,22

1,11

N20P20K20+ реаком

68,3

67,4

62,4

7,0

6,6

6,0

1,15

1,08

0,73

1,58

1,38

1,18

N40P40K40+ реаком

78,4

72,0

71,5

7,1

7,0

6,8

1,22

1,12

0,90

1,68

1,44

1,27

N30+ реаком

70,5

68,9

63,2

8,0

6,6

6,6

1,10

1,10

0,75

1,73

1,36

1,15

N20P20K20+N30+ реаком

83,0

74,5

71,7

8,4

7,0

6,7

1,19

1,15

1,13

1,80

1,48

1,43

N40P40K40+N30+ реаком

84,9

79,5

77,7

8,7

7,4

7,3

1,28

1,26

1,20

1,86

1,68

1,50

Примітка: 1 – пшениця озима; 2 – кукурудза; 3 – соняшник
Так, найбільший приріст висоти рослин (18-22 см) відносно контролю був у варіанті N40P40K40 + N30 + реаком. Даний варіант удобрення культури сприяв кращому укоріненню рослин. Кількість вузлових коренів збільшувалась, у порівнянні з контролем на 42,6% після попередника пшениця озима, після кукурудзи – на 21,3%, а після соняшнику – на 21,7%. Маса однієї рослини при цьому була більша на 0,48-0,65 г порівняно з варіантом без застосування добрив у середньому по попередниках.

Коефіцієнт загального кущіння вівса голозерного на неудобреному фоні складав 1,1-1,0, в той час як при внесенні N40P40K40 даний показник збільшився на 10-30%, а у варіанті N40P40K40 + N30 + реаком – на 36-55%, у порівнянні з контролем.

Урожайність зернових культур визначалася рівнем прояву елементів їх структури, які значно варіювали під впливом агротехнічних заходів. Зернова продуктивність рослин вівса знаходилася в тісному взаємозв’язку із висотою рослин та розмірами волоті. Досить важливу роль у формуванні урожаю мало також продуктивне кущіння та продуктивність волоті, які залежали від розвитку рослин.

У процесі лабораторного аналізу снопових зразків встановлено, що висота рослин вівса голозерного після попередника пшениця озима під дією мінеральних добрив, внесених в передпосівну культивацію, зростала на 4,3-9,7% порівняно з контролем (табл. 6.3).



Таблиця 6.3
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   46


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка