Національна академія аграрних наук україни державна установа інститут сільського господарства степової зони на правах рукопису гирка анатолій дмитрович «324»/.«321»: 631. 5



Сторінка19/46
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.06 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   46

Структурні показники рослин вівса голозерного після попередника пшениця озима (середнє за 2013-2015 рр.)

Варіант

Висота росл., см

Довжина волоті, см

Маса зерна з 1 росл., г

Коеф. прод. кущіння

Маса 1000 зерен, г

Без добрив (контроль)

65,4

13,1

0,57

1,06

23,85

N20P20K20

68,2

14,1

0,67

1,22

25,45

N40P40K40

71,9

16,0

0,81

1,31

26,35

N30

69,7

14,7

0,70

1,18

24,65

N20P20K20+ N30

75,1

16,4

0,81

1,29

26,80

N40P40K40+N30

82,2

17,7

0,99

1,35

27,30

Реаком

70,1

14,6

0,66

1,13

24,25

N20P20K20+ реаком

70,9

15,3

0,75

1,23

27,25

N40P40K40+ реаком

78,2

16,3

0,83

1,31

27,70

N30+ реаком

70,6

15,5

0,84

1,21

25,25

N20P20K20+N30+ реаком

79,4

17,1

0,95

1,33

27,75

N40P40K40+N30+ реаком

83,1

18,8

1,11

1,40

28,60

У варіанті поєднання внесення добрив та локального підживлення посівів азотом, проведене у фазі кущіння забезпечувало приріст висоти рослин на 6,6%, а обприскування рослин мікродобривом реаком – на 7,2%. Комплексне застосування мінеральних добрив, внесених в передпосівну культивацію, поєднане з локальним підживленням азотом та обприскуванням посівів реакомом призводило до збільшення висоти рослин на 8,0-27,1%, довжини волоті – на 16,8-43,5%, а маси зерна з рослини – на 31,6-94,7% відповідно, порівняно з контролем.

Коефіцієнт продуктивного кущіння та маса 1000 зерен вівса голозерного під дією мінеральних добрив зростала на 11,3-27,4% та 3,4-14,5%, обприскування рослин мікродобривом реаком – на 6,6 та 1,7%, а поєднання застосування мінеральних добрив та мікродобрива у одній технології – на 5,9-19,9%.

У наших дослідженнях комплексне застосування мінеральних добрив, внесених в передпосівну культивацію, поєднане з локальним підживленням азотом та обприскуванням посівів реакомом призводило до збільшення висоти рослин вівса (після попередника кукурудза) на 7,6-19,3%, довжини волоті – на 12,9-32,3%, а маси зерна з рослини – на 47,2-109,4% відповідно, порівняно з контролем (табл. 6.4).



Таблиця 6.4

Вплив строків та способів застосування добрив на структурні показники рослин вівса голозерного після попередника кукурудза

(середнє за 2013-2015 рр.)

Варіант

Висота росл., см

Довжина волоті, см

Маса зерна з 1 росл., г

Коеф. прод. кущіння

Маса 1000 зерен, г

Без добрив (контроль)

64,1

12,4

0,53

1,00

23,30

N20P20K20

68,0

13,4

0,68

1,23

24,80

N40P40K40

73,2

15,1

0,92

1,33

25,55

N30

71,0

13,8

0,66

1,15

24,10

N20P20K20+ N30

72,9

14,8

0,84

1,30

25,80

N40P40K40+N30

76,5

16,4

1,01

1,41

25,95

Реаком

68,3

12,7

0,62

1,17

24,00

N20P20K20+ реаком

69,0

14,2

0,78

1,29

25,90

N40P40K40+ реаком

72,5

15,1

0,85

1,29

26,35

N30+ реаком

70,6

14,0

0,83

1,20

24,80

N20P20K20+N30+ реаком

74,0

15,3

0,96

1,35

26,25

N40P40K40+N30+ реаком

74,8

15,5

1,11

1,46

26,65

Коефіцієнт продуктивного кущіння та маса 1000 зерен при комплексному застосуванні мінеральних добрив та мікродобрива зростали на 20,0-46,0 та 6,4-14,4% відповідно, порівняно з контролем.



Дослідження показали, що довжина суцвіть збільшувалась у варіантах, де було проведене підживлення у порівнянні з варіантами без підживлення, залежно від фонового внесення добрив. Так, найбільшу довжину волоті (18,8 см) відмічали у варіанті досліду, де застосовували N40P40K40 + N30 + Реаком. Дані свідчать, що за рахунок підживлення рослин азотом у фазі кущіння, довжина волоті збільшилась на 10,6-16,3%. При поєднанні підживлення азотом з використанням мікродобрива довжина волоті збільшувалась на 17,5-21,2%. Разом з тим виявлено позитивний вплив мінеральних добрив на масу зерна з однієї рослини. Так, у варіанті з внесенням N40P40K40 маса зерна з 1 рослини збільшувалася (в порівнянні з контролем) на 0,17-0,39 г, а у варіанті N40P40K40 + N30 + Реаком – на 0,38-0,58 г, залежно від попередника (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

Структурні показники рослин вівса голозерного після попередника соняшник (середнє за 2013-2015 рр.)

Варіант

Висота росл., см

Довжина волоті, см

Маса зерна з 1 росл., г

Коеф. прод. кущіння

Маса 1000 зерен, г

Без добрив (контроль)

62,0

11,2

0,49

1,04

23,00

N20P20K20

66,3

12,3

0,59

1,14

23,45

N40P40K40

69,8

13,0

0,66

1,25

23,95

N30

67,6

13,1

0,58

1,15

23,40

N20P20K20+ N30

72,4

13,3

0,66

1,24

24,80

N40P40K40+N30

75,7

14,4

0,76

1,28

22,65

Реаком

66,3

11,8

0,55

1,15

23,70

N20P20K20+ реаком

68,5

13,6

0,63

1,18

25,40

N40P40K40+ реаком

71,7

13,9

0,63

1,22

25,60

N30+ реаком

70,6

13,4

0,62

1,11

24,20

N20P20K20+N30+ реаком

71,7

14,7

0,73

1,22

25,60

N40P40K40+N30+ реаком

73,9

14,9

0,87

1,33

25,75

Найбільша продуктивна кущистість рослин вівса (1,33-1,46) спостерігалася за внесення N40P40K40 + N30 + Реаком. Даний варіант забезпечив формування найкрупнішого зерна – маса 1000 зерен становила 25,8-28,6 г. При цьому, найбільшою вона була у посівах, після попередника пшениця озима: 28,6 г, що, на 7,3% вище, ніж після кукурудзи та на 10,9% більше ніж після соняшнику.

Результати кореляційно-регресійного аналізу показали, що модель множинної лінійної регресії для опису взаємозв’язку між показником врожайності зерна вівса голозерного і 4 незалежних змінних (довжина волоті, маса зерна з 1 рослини, коефіцієнт продуктивного кущіння та маса 1000 зерен) і, залежно від попередника, доз і строків внесених добрив мають вигляд 3 згенерованих програмою рівнянь:

1. Урожайність зерна вівса після попередника пшениця озима = Col_5 = 2,08214 - 0,0086796*Col_1 + 1,08105*Col_2 + 0,936584*Col_3 - 0,0382708*Col_4;

2. Урожайність зерна вівса після попередника кукурудза = -0,0559973 + 0,0693772*Col_1 + 0,515237*Col_2 + 0,748391*Col_3 + 0,0247678*Col_4;

3. Урожайність зерна вівса після попередника соняшник = 1,36538 + 0,176929*Col_1 + 0,768634*Col_2 + 0,995466*Col_3 - 0,113619*Col_4;

де Col_1 – довжина волоті, см; Col_2 – маса зерна з рослини, г; Col_3 –коефіцієнт продуктивного кущіння; Col_4 – маса 1000 зерен, г.

Згідно R2 статистики модель 1 рівняння має 92,28% вірогідність множинної регресії між показником врожайності зерна і 4 незалежними змінними (Col_1-4), а 2 і 3 рівняння – 92,31 і 94,61%, а скоригований R2 статистики, який більше підходить для порівняння моделі з різним числом незалежних змінних, становить відповідно 87,87; 87,91 і 91,54%. Стандартна помилка свідчить, що стандартне відхилення залишків складає 0,06; 0,10 і 0,08.

Таким чином, проаналізувавши математичну модель взаємозв’язку елементів структури врожайності вівса голозерного, слід відмітити, що у показника врожайності зерна, залежно від доз і строків внесення добрив, при вирощуванні після попередника пшениця озима відмічена найбільша кореляція з показником маси зерна з рослини (Col_2), а після кукурудзи та соняшника – з коефіцієнтом продуктивного кущіння – (Col_3) відповідно порядку їх знаходження у файлі внесених в базу даних.

Серед досліджуваних способів та строків використання мінеральних добрив виявлено найбільше підвищення врожайності вівса голозерного з 2,90 до 3,29 т/га після попередника пшениця озима, з 2,37 до 3,39 т/га – після кукурудзи, та з 2,15 до 3,25 т/га – після соняшнику (табл. 6.6).

Приріст врожайності від внесення N20P20K20 та N40P40K40 відносно контролю становив, відповідно, 9 та 13% після попередника пшениця озима, 19 та 23% – після кукурудзи, і 11 та 24% – після соняшнику.

Відмічено, також підвищення врожайності зерна під впливом обприскування вегетуючих рослин мікродобривом реаком на 5,8-8,3% після попередника пшениця озима, на 11,7-16,7% – після кукурудзи, і на 3,8-11,7% – після соняшнику.



Таблиця 6.6

Урожайність вівса голозерного залежно від попередників та строків і способів застосування добрив (2013-2015 рр.), т/га

Варіант

Попередники

пшениця озима

кукурудза

соняшник

Без добрив (контроль)

2,62

2,37

2,15

N20P20K20

2,85

2,81

2,38

N40P40K40

2,96

2,92

2,67

N30

2,98

2,81

2,50

N20P20K20+ N30

3,06

3,11

2,68

N40P40K40+N30

3,24

3,28

3,25

Реаком

2,74

2,57

2,40

N20P20K20+ реаком

2,90

2,87

2,49

N40P40K40+ реаком

2,97

3,00

2,68

N30+ реаком

3,04

2,86

2,68

N20P20K20+N30+ реаком

3,17

3,24

2,79

N40P40K40+N30+ реаком

3,29

3,39

3,05

НІР05, т/га

0,04-0,05

0,04-0,05

0,03-0,05

Таким чином, найбільша врожайність вівса голозерного після попередника пшениця озима була у варіанті N40P40K40+N30 із обприскуванням реакомом (3,29 т/га) та без нього (3,24 т/га). Після попередника кукурудза овес голозерний у варіанті N20P20K20+N30+реаком мав урожайність 3,24 т/га, дещо більшу – при застосуванні N40P40K40+N30 із обприскуванням реакомом (3,39 т/га) та без нього (3,28 т/га).

За роки експерименту овес голозерний після попередника соняшник формував найменшу врожайність зерна, яка змінювалася від 2,66-3,01 т/га (2013 р.) до 1,88-2,71 т/га (2015 р.), залежно від варіанту застосування мінеральних добрив та обприскування рослин реакомом.

В середньому ж за 3 роки найбільшу врожайність овес голозерний після попередника соняшник забезпечив на фоні N40P40K40+N30, яка на 1,2 та 4,3% поступалася зерновій продуктивності вівса у кращих варіантах після попередників пшениця озима та кукурудза.

Основні параметри якості зерна в ґрунтово-кліматичних умовах північного Степу найбільше змінюються під впливом погодних факторів, які складаються протягом вегетаційного періоду вівса. Та все ж правильне застосування мінеральних добрив під дані культури сумісно з іншими прийомами агротехніки забезпечує не тільки підвищення врожайності зерна, а й покращує його якість. Вміст білка в зерні вівса є одним з основних показників цінності культур.

На основі трирічних досліджень нами отримані дані, які також засвідчили, що на вміст білка, крохмалю та клітковини в зерні вівса істотно впливають мінеральні добрива та попередники (табл. 6.7).



Таблиця 6.7

Показники якості зерна вівса голозерного залежно від мінерального живлення та попередника (2013-2015 рр.), %

Варіант

Попередники

пшениця озима

кукурудза

соняшник

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Без добрив (контроль)

14,1

53,6

7,0

13,3

56,8

7,1

12,6

53,8

6,9

N20P20K20

14,2

52,8

7,1

13,4

56,0

7,1

12,8

53,5

7,0

N40P40K40

14,4

52,5

7,0

13,7

55,7

7,0

13,1

53,4

7,0

N30

14,3

52,7

6,9

13,5

56,1

6,9

12,9

53,7

6,8

N20P20K20+ N30

14,4

52,6

7,1

13,5

56,0

7,0

12,7

53,6

6,9

N40P40K40+N30

14,6

52,4

7,0

13,7

55,8

7,1

13,0

53,4

7,0

Реаком

14,2

54,1

7,1

13,4

57,4

7,2

12,7

54,3

7,0

N20P20K20+ реаком

14,3

53,3

7,2

13,5

56,6

7,2

12,9

54,0

7,1

N40P40K40+ реаком

14,5

53,0

7,1

13,8

56,3

7,1

13,2

53,9

7,1

N30+ реаком

14,4

53,2

7,0

13,6

56,7

7,0

13,0

54,2

6,9

N20P20K20+N30+ реаком

14,5

53,1

7,2

13,6

56,6

7,1

12,8

54,1

7,0

N40P40K40+N30+ реаком

14,7

52,9

7,1

13,8

56,4

7,2

13,1

53,9

7,1

Примітка: вміст в зерні: 1 – білка; 2 – крохмалю; 3 – клітковини.
В процесі лабораторного аналізу зразків зерна для визначення хімічного складу зерна було встановлено, що вміст білка в зерні вівса голозерного після попередника пшениця озима під дією мінеральних добрив, зростав на 0,1-0,5% порівняно з контролем. У варіанті, де поєднували внесення добрив із обприскуванням рослин мікродобривом, реаком вміст білка зростав на 0,2-0,6%. Що стосується вмісту крохмалю та клітковини, то кількість першого під впливом застосування добрив зменшувалася на 0,1-0,8%, в той час як останнього – майже не змінювалася.

Комплексне застосування мінеральних добрив, внесених в передпосівну культивацію, поєднане з локальним підживленням азотом та обприскуванням посівів реакомом призводило також до збільшення вмісту білка в зерні вівса голозерного й після кукурудзи та соняшника – на 0,1-0,5% порівняно з контролем. Варто відмітити, що закономірності, які спостерігалися у накопиченні крохмалю та клітковини у зерні вівса, яке формувалося при вирощуванні після пшениці озимої, загалом були аналогічними й для зерна, зібраного після двох інших попередників – кукурудзи та соняшника. Найбільший вміст білка в зерні вівса голозерного відмічали у варіанті N40P40K40 + N30 (підживлення) + реаком, що становило 14,7%; 13,8 та 13,1% відповідно після попередників пшениця озима, кукурудзи та соняшника.

Натура зерна залежить від багатьох факторів: сферичності, щільності, розмірів, стану поверхні зерна, наявності домішок у зерновій масі, їх виду тощо.

Нашими дослідженнями, виявлена суттєва залежність натурної маси зерна вівса як від мінерального живлення, так і від попередників. Так, поліпшення режиму мінерального живлення рослин сприяло збільшенню натури зерна вівса після кукурудзи на 49,97 г/л; та на 58,91 і 67,24 г/л після пшениці озимої та соняшника відповідно. Найбільшою натурна маса зерна була у варіанті комплексного застосування мінеральних добрив, внесених в передпосівну культивацію, поєднане з локальним підживленням азотом та обприскуванням посівів реакомом і становила – 708,00; 697,65 та 623,46 г/л перевищуючи контрольний варіант на 9,1%; 7,7 та 12,1% відповідно після пшениці озимої, кукурудзи та соняшника (табл. 6.8).

Експериментальні дані свідчать, що зерно вівса з найбільшою натурною масою, було отримано у посівах, розміщених після пшениці озимої, дещо меншою вона була у зерні, вирощеному після кукурудзи, і найменшою – після соняшнику.

Потенціал продуктивності ярих зернових культур значною мірою визначається наявністю і поширенням шкідливих організмів, що спричиняє різний ступінь ураження рослин хворобами, пошкодження шкідниками та появою у посівах небажаної рослинності – бур’янів. Так, за роки проведення досліджень виявлено, що серед шкідників найпоширенішими були п’явиці, чисельність яких у період кущіння рослин вівса сягала 6,4-8,0 шт./м2.



Таблиця 6.8
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   46


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка