Національна академія аграрних наук україни державна установа інститут сільського господарства степової зони на правах рукопису гирка анатолій дмитрович «324»/.«321»: 631. 5



Сторінка6/46
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

2.2. Погодні умови в роки проведення експериментів


Від метеорологічних умов кожного року значною мірою залежить не тільки урожай та валовий збір зернових культур, але і якість їхнього зерна. Погодні умови в цілому були характерними для даної зони і місця проведення досліджень, проте, за роками помітно відрізнялись.

Основні показники метеорологічних факторів за вегетаційний період в роки досліджень, які суттєво впливають на ріст і розвиток озимих та ярих зернових культур, були наступними.



Характеристика погодних умов ДП ДГ «Дніпро» ДУ ІСГСЗ НААН України подана на основі даних Дніпропетровського ОЦГ (додаток Б).

З матеріалів спостережень метеостанції використовували дані про кількість опадів та варіювання температурного режиму. Одержані показники гідротермічного режиму, порівнювали із середньою багаторічною нормою.



Погодні умови вегетаційного періоду 2006-2007 рр. відзначалися значними аномаліями температури повітря, недобором опадів та нерівномірним розподілом їх за фазами росту і розвитку рослин, тривалими посушливими періодами у весняно-літній сезон та суховіями, які досягали критеріїв небезпечних та стихійних явищ (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Гідротермічні умови під час проведення дослідів у ДП ДГ «Дніпро» у 2006-2007 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)


За комплексом агрометеорологічних умов вегетаційний період був одним із найбільш несприятливих для росту і розвитку зернових колосових культур.

Погодні умови у 2006 р. під час сівби та осінньої вегетації озимих зернових культур були сприятливі. У більшості місяців температура повітря на 1,5-4,5°С перевищувала норму, лише в листопаді 2006 р. виявилася близькою до неї.

Перезимівля озимих зернових культур не мала негативних наслідків. Загалом зима була теплою та сухою, кількість опадів за ХПР (холодний період року) становила 170 мм або 75% норми.

Для ТПР (теплого періоду року) був характерним стійкий недобір опадів. Так, сума опадів за квітень – вересень 2007 р. склала 200 мм або 71% норми. Агрометеорологічні умови через таку посуху були вкрай несприятливі для вегетації озимих культур. Тривале утримання посушливої спекотної погоди та наявність суховійних явищ обумовило несприятливі умови для формування повноцінного урожаю озимих зернових культур.



Погодні умови вегетаційного періоду 2007-2008 рр. були достатньо контрастними. Умови осені 2007 р. для сівби озимих зернових культур через затяжні, тривалі та інтенсивні дощі були надто складними. За вересень та жовтень випало 95,1 мм опадів або 140% норми, у тому числі за вересень випало 41 мм при нормі 36 мм. Рясні дощі та перезволожений ґрунт затримували проведення сівби озимих культур. Осіння вегетація рослин відбувалась при оптимальній вологозабезпеченості та помірному температурному режимі.

Погодні умови для перезимівлі озимих були несприятливі (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Гідротермічні умови під час проведення дослідів у ДП ДГ «Дніпро» у 2007-2008 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
Сильні морози чергувались з відлигою, відмічались часті і інтенсивні опади у вигляді дощу, снігу з дощем, а також тумани та ожеледиця. Внаслідок чергування відлиг та похолодання на посівах утворилась притерта льодова кірка, товщина якої, в залежності від рельєфу місцевості, складала від 2 до 6 мм.

Умови ТПР складались достатньо сприятливо. З початку березня відмічалося поступове підвищення середньодобових температур повітря, що поєднувалося із достатнім режимом вологозабезпечення. У червні відмічалася достатньо тепла та суха погода, що сприяло процесам формування та дозрівання зерна пшениці озимої. Таким чином, 2007-2008 рр. характеризувалися позитивними температурними умовами та сприятливим режимом вологозабезпечення, що вплинуло на ріст, розвиток та продуктивність пшениці озимої.



Погодні умови вегетаційного періоду 2008-2009 рр. відзначалися значним перевищенням температури повітря, недобором опадів і дуже нерівномірним їх розподілом, тривалими посушливими періодами весни та літа, суховійними явищами, які досягали небезпечних критеріїв. (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Гідротермічні умови у ДП ДГ «Дніпро» у 2008-2009 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)


У серпні, протягом тривалого часу, переважала аномально суха, жарка погода, яка тривала до середини вересня. Ситуація значно покращилася з випаданням дощу 16 вересня. Це дало змогу отримати своєчасні та дружні сходи.

Тимчасове ПОВ відмітили 7 листопада, але вже 1 грудня озимі відновили вегетацію. У посівах відмічалися слабкі процеси життєдіяльності. 9 грудня рослини остаточно припинили вегетацію. Погодні умови зими сприяли добрій перезимівлі озимини.

ВВВ відбулося 30 березня, дещо раніше середньобагаторічного строку. Протягом квітня утримувалась аномально суха з нестійким температурним режимом та заморозками погода. У травні переважала прохолодна з частими дощами погода. Аномально жарка, суха з суховійними явищами погода в червні була несприятлива для наливу та дозрівання зерна озимини. Таким чином, погодні умови, які спостерігалися у 2008-2009 рр., можна розділити на дві частини: перша половина вегетації озимини була достатньо сприятливою, а весняно-літній період супроводжувався жорсткими посушливими умовами.

Погодні умови вегетаційного періоду 2009-2010 рр. відзначалися дуже нерівномірним розподілом опадів, у часі та по території, літній період – тривалими суховійними явищами та аномально високими температурами повітря (рис. 2.4).
Рис. 2.4 Гідротермічні умови у ДП ДГ «Дніпро» у 2009-2010 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)

Погодні умови для сівби озимих під урожай 2010 р. були цілком задовільні. Достатні запаси продуктивної вологи та підвищений температурний режим дозволили отримати дружні сходи озимих. 31 жовтня у озимих відмічено тимчасове ПОВ. У зв’язку з підвищенням середньодобових температур повітря 8 листопада озимі тимчасово відновили вегетацію. Але вже 3 грудня, відмічено остаточне ПОВ, що на два тижні пізніше середньобагаторічної дати.

Агрометеорологічні умови зимового періоду 2009-2010 pp. були задовільні. Зима була надзвичайно сніжною, із сильними снігопадами, хуртовинами та ожеледдю. Завдяки різкому потеплінню, 26 березня, на два тижні раніше середніх багаторічних строків, відмічено ВВВ.

У березні, за місяць випало 17,7 мм опадів, що на 52,1% менше норми. Середня температура повітря становила 1,7ºС, що на 1ºС було вище середньої багаторічної норми. У квітні переважала суха й тепла погода, а у травні – тепла, з частими дощами погода. Аномально жарка, суха погода в першій половині червня була несприятлива для цвітіння, наливу та дозрівання зерна озимих. Таким чином, погодні умови, восени 2009 р. для озимини були досить сприятливими, а весняно-літній період 2010 р. супроводжувався дуже нерівномірним розподілом опадів, тривалими посушливими періодами, суховійними явищами та аномально високими температурами повітря, що негативно вплинуло на формування продуктивності озимих культур.



Характеристика погодних умов Ерастівської ДС ДУ ІСГСЗ НААН України подана на основі даних Комісарівської метеостанції (Дніпропетровського ОЦГ), яка розташована в П’ятихатському районі біля центральної садиби господарства, що знаходиться на відстані чотирьох кілометрів від місця закладки польових дослідів. Гідротермічні умови в роки проведення досліджень різнилися між собою (додаток В).

Погодні умови вегетаційного періоду 2010 р. характеризувалися контрастними температурними умовами та режимом вологозабезпечення. Весна була пізня, незвичайно коротка й посушлива. У першій її половині утримувався підвищений температурний режим, а в другій половині – помірний. (рис. 2.5).
Рис. 2.5 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2010 р. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
Аномально сухою видалась третя декада березня, коли опади практично були відсутні. Істотні опади відмічались лише в першій п’ятиденці квітня.

Метеорологічне літо настало 1 травня. Впродовж літнього сезону утримувався підвищений, на 2-9°С вище за норму температурний режим. Середня температура повітря за літній сезон виявилась на 3,0°С вищою за середню багаторічну і становила 21,5°С.

Опади протягом літнього періоду розподілялись дуже нерівномірно, як по території так і в часі. Дуже вологими були третя декада травня, червня та перша декада липня. Сума опадів значно перевищувала відповідні декадні норми.

Погодні умови вегетаційного періоду 2011 р. характеризувалися значними аномаліями середньодобових температур повітря та нерівномірним розподілом опадів впродовж вегетації ярих зернових культур. Протягом весняного сезону спостерігався нестійкий температурний режим. Останні весняні заморозки відмічались 21-24 квітня (у повітрі до -2°С, на поверхні ґрунту – до -8°С). Опади спостерігались переважно у вигляді дощу. Сума опадів за сезон сягала 60-80 мм (75-115% норми). Весна тривала до середини травня і виявилась на тиждень коротше звичайного (рис. 2.6).
Рис. 2.6 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2011 р. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
Впродовж літнього сезону утримувався підвищений, на 1,0-4,5°С вищий за норму або близький до неї температурний режим. Середня температура повітря за літній сезон виявилась на 1,5-2,0°С вище за середню багаторічну і сягала 22°С. Опади протягом літнього періоду розподілялись нерівномірно як по території, так і в часі. Дуже вологими були третя декада червня та перша декада липня.

Погодні умови вегетаційного періоду 2012 р. характеризувалися контрастними температурними умовами та режимом вологозабезпечення. Стійкий перехід середньої добової температури повітря через +5°С відбувся на початку третьої декади березня, в строки близькі до звичайних. У квітні й червні утримувалась аномально жарка, з недобором опадів погода. Середні добові температури повітря на 5-11°С перевищували середню багаторічну норму і знаходились у межах 16-28°С. Агрометеорологічні умови для вегетації озимих та ярих зернових у весняно-літній період через посуху склалися вкрай несприятливі. У рослин спостерігалось передчасне пожовтіння листків нижнього ярусу, слабке формування репродуктивних органів та в’янення (рис. 2.7).
Рис. 2.7 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2012 р. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
Наприкінці другої декади червня зерно пшениці озимої досягло воскової, а в кінці червня – повної стиглості, це на два тижні раніше звичайних строків.

Погодні умови вегетаційного періоду 2012-2013 рр. характеризувалися значними аномаліями середньодобових температур повітря та нерівномірним розподілом опадів впродовж вегетації озимих та ярих зернових культур.

Протягом осіннього сезону утримувався підвищений (на 2-5°С вище норми) температурний режим. Стійке ПОВ відбулося на початку другої декади листопада, на тиждень пізніше середніх багаторічних строків. Осінь закінчилась наприкінці першої декади грудня і тривала на три тижні довше звичайного.

Впродовж ХПР переважав підвищений (на 1-6°С вище за норму) температурний режим. Середня температура повітря за зиму виявилась на 1,5°С вищою за середньобагаторічну. Опади спостерігались у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу. В цілому за зимовий період сума опадів сягала 90 мм (115% норми). Стійкий сніговий покрив протягом зими не встановлювався (рис. 2.8).

Весна виявилась ранньою та дуже тривалою. Протягом весняного сезону, утримувався підвищений температурний режим, опади практично були відсутні.
Рис. 2.8 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2012-2013 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
Метеорологічне літо настало на півмісяця раніше кліматичних строків. Середня температура повітря за літній сезон виявилась на 2,0°С вищою за середню багаторічну і становила 21,5°С. Опади протягом літнього періоду розподілялись дуже нерівномірно як по території, так і в часі. Дуже вологою була перша декада липня48 мм (227% декадної норми).

Погодні умови вегетаційного періоду 2013-2014 рр. характеризувалися значними аномаліями температур повітря, нерівномірним розподілом опадів у часі та по території, тривалими посушливими періодами, суховійними явищами. Восени переважав підвищений температурний режим. Середня температура повітря за осінній період виявилась на 1,1°С вищою за середню багаторічну.

Стійке ПОВ відбулося в середині листопада, на два тижні пізніше середніх багаторічних строків. Аномально вологою виявилася перша половина осені (остання декада вересня – друга декада жовтня) – кількість опадів складала 75 мм (227% норми). Дуже сухою була друга половина осені – опадів випало 12 мм (24% норми). Особливістю осені було дуже раннє (3-5 жовтня) тимчасове залягання снігового покриву – до 12 см (рис. 2.9).


Рис. 2.9 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2013-2014 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)
На початку та в кінці холодного періоду переважав знижений температурний режим. Найбільш холодним виявився період з 20 січня по 7 лютого (температура повітря знижувалась до -27°С, а поверхня снігу охолоджувалась до -31°С). Опади протягом зими спостерігались у вигляді снігу та дощу, сума їх склала 60 мм (65% норми). Стійкий сніговий покрив не встановлювався і залягав дуже нерівномірно. Зима закінчилась наприкінці першої декади лютого на 20 діб раніше кліматичних строків.

Стійке ВВВ відмітили 15 березня (при нормі – 28 березня). Протягом весни, відмічали підвищений температурний режим. Середня за сезон температура повітря виявилась на 3,5°С вищою з середню багаторічну і становила 8°С. Опади спостерігались у вигляді снігу та мокрого снігу, решту часу у вигляді дощу. Сума опадів за сезон склала 90 мм (90% норми).

Впродовж літнього сезону стійко переважав підвищений (на 6°С вище норми) температурний режим. Середня температура повітря за літній сезон виявилась на 2,5°С вищою за середню багаторічну. Опади протягом літнього періоду розподілялись дуже нерівномірно як по території, так і в часі.

Погодні умови вегетаційного періоду 2014-2015 рр. характеризувалися значними аномаліями середньодобових температур повітря та нерівномірним розподілом опадів впродовж вегетації озимих та ярих зернових культур (рис. 2.10).

Рис. 2.10 Гідротермічні умови у Ерастівській ДС у 2014-2015 рр. (за даними Дніпропетровського ОЦГ)


Так, погодні умови для сівби озимих зернових культур під урожай 2015 р. були цілком задовільні. Запаси продуктивної вологи на час сівби були достатніми для проростання зерна та появи дружних сходів. Осіння вегетація озимих відбувалась при достатній тепло- та вологозабезпеченості.

На початку третьої декади листопада (20 листопада) відмітили ПОВ. Агрометеорологічні умови для перезимівлі озимини були задовільними. Небезпечних та загрозливих явищ впродовж зимового періоду не спостерігалось. Холодний період характеризувався переважанням підвищеного температурного режиму, опадами змішаного характеру. В більшості часу ґрунт був талий, а стійкий сніговий покрив впродовж зими не утворювався.

26 березня, в стоки близькі до середньобагаторічних, у посівах озимих відмітили ВВВ. В умовах 2015 р. фаза повних сходів рослин була відмічена на 16-18 добу після сівби. В цей час спостерігалося надмірне насичення посівного шару ґрунту вологою (за квітень місяць випало 128,5 мм опадів, або 3,7 середньобагаторічних місячних норми), яка, за знижених температур, унеможливлювала вільний доступ повітря до кореневої системи та уповільнила перебіг процесів нітрифікації.

У травні спостерігалася нестійка, з опадами різної інтенсивності, грозами, небезпечними та стихійними гідрометеорологічними явищами погода. Так, середня температура повітря за місяць виявилась близькою до середньої багаторічної становила 16,0ºС, сума опадів склала 49,4 мм або 109% від середньої багаторічної.

Протягом червня 2015 р. встановилася волога, тепла з перепадами холодних днів погода. Температура повітря, яка знижалась в окремі дні до 15-17°С, і добра вологозабезпеченість ґрунту позитивно вплинули на налив зерна ячменю, пшениці та вівса.

У цілому погодні умови вегетаційного періоду 2014-2015 рр. відзначалися значними аномаліями погодних умов, які не мали помітних негативних наслідків на формування урожаю зерна та його якості.

Отже, погодні умови 2006-2015 рр. досліджень характеризувалися суттєвим варіюванням агрокліматичних показників, але загалом були сприятливими, оскільки їх позитивний розподіл дав змогу встановити реакцію рослин ячменю озимого і ярого, пшениці ярої, а також вівса на усі прояви погодних умов, які характерні для північного Степу.

Характеристика погодних умов Кіровоградської ДСГДС НААН України за період проведення експериментальних досліджень (дод. Ґ).

Погодні умови вегетаційного періоду 2011 р. характеризувалися позитивними температурними умовами та сприятливим режимом вологозабезпечення.

Загалом за температурним режимом березень виявився в межах норми із значним недобором опадів. Середня за місяць температура повітря становила 1,1°С, що майже в межах норми. Опади протягом місяця випадали у вигляді дощу та мокрого снігу, їх сума за місяць склала 5 мм, що становить 18% норми. В третій декаді ґрунт відтав на повну глибину. Сніговий покрив (висотою до 3-8 см) відмічався локально і до кінця місяця розтанув повністю (рис. 2.11).


Рис. 2.11 Гідротермічні умови у Кіровоградській ДСГДС у 2011 р. (за даними Кіровоградського ОЦГ)
На час сівби ячменю ярого (перша декада квітня) погодні умови були сприятливими для проростання насіння. На початку третьої декади відмічалися короткочасні заморозки на поверхні ґрунту інтенсивністю до -6°С, але вони майже не завдали шкоди сходам ячменю ярого. Наприкінці квітня встановилася суха та жарка погода. Мінімальна відносна вологість повітря становила 30 % і нижче, що у поєднанні з посиленням швидкості вітру та підвищенням температури повітря в денні години обумовило виникнення суховійних явищ і швидкого підсихання верхніх шарів ґрунту. Опади відмічалися в першій та другій декадах. Їх сума за місяць склала 43,2 мм, що становило 120% місячної норми.

У травні температура повітря становила +18°С, на 3,3°С вище норми. Сума опадів за місяць склала 20,5 мм, що становило 45,5 % від середньобагаторічної їх кількості. Посуха співпала з критичною фазою росту і розвитку ячменю ярого. За цих умов у нього відмічалося утворення нижнього вузла соломини.

У першій декаді червня переважала спекотна та суха, а в другій та третій – дощова погода. Сума опадів за червень склала 162,5 мм, що в 2,5 рази вище середньобагаторічного показника. Середня за місяць температура повітря становила +21,5°С, що на 2,9°С вище норми.

Протягом липня випало 48 мм опадів (за норми 72 мм). Середньомісячна температура повітря склала +24,0°С, що на 4°С вище середньобагаторічної норми. На кінець другої декади липня ячмінь ярий досяг повної стиглості.



Погодні умови вегетаційного періоду 2012 р. в цілому були сприятливими для росту і розвитку рослин (рис. 2.12).
Рис. 2.12 Гідротермічні умови у Кіровоградській ДСГДС у 2012 р. (за даними Кіровоградського ОЦГ)
Березень характеризувався контрастним температурним режимом. Середня за місяць температура повітря становила 1,0°С, що відповідала нормі. Опади у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу відмічалися впродовж 15-19 діб. Сума опадів за місяць склала 16 мм (59% норми).

Протягом квітня була помірно тепла з опадами погода. Середньомісячна температура повітря склала +14,1°С, що на 5,2°С вище середньобагаторічного показника. Кількість опадів за місяць становила 15,5 мм (43% від норми). У ячменю ярого в цей час відмічали фазу сходів та інтенсивне листкоутворення.

У травні була по-літньому спекотна погода. Короткочасні зливові дощі розподілялися вкрай нерівномірно. Середньомісячна температура повітря становила 21,1°С, що на 5,8°С вище середньобагаторічної. Сума опадів за місяць склала 21,1 мм (47% середньобагаторічної норми). Спостерігалась вітряна погода, що призвела до інтенсивного висушування ґрунту.

Червень характеризувався нестійкою, з різким коливанням температурного режиму та з дефіцитом опадів погодою. За місяць середня температура повітря становила +23,9°С, що на 5,3°С норми. Опади були у вигляді короткочасних дощів різної інтенсивності, їх сума за місяць становила 31,7 мм або 48% норми.

Протягом липня тривала спекотна погода. Температура повітря становила 26,1°С. Сума опадів за місяць становила 60,4 мм. На кінець першої декади липня зерно ячменю ярого досягло повної стиглості.

Погодні умови вегетаційного періоду 2013 р. характеризувалися відсутністю небезпечних для рослин агрометеорологічних явищ (рис. 2.13).
Рис. 2.13 Гідротермічні умови у Кіровоградській ДСГДС у 2013 р. (за даними Кіровоградського ОЦГ)
Березень характеризувався дуже контрастним температурним режимом. Середня за місяць температура повітря становила 0,4°С, що в межах норми. Опади у вигляді снігу, мокрого снігу, дощу та мряки відмічалися досить часто. Сума опадів за місяць склала 51 мм, що становить 189% норми. До кінця місяця снігу на полях вже не було.

У квітні середньомісячна температура повітря становила +11,9°С, що на 3°С вище за середньобагаторічну. Сума опадів за місяць склала 17,0 мм, що становило 47% середньобагаторічної норми.

У травні середня за місяць температура повітря становила 21,4°С, що на 5,9°С вище норми. Протягом 8-13 діб в денні години відмічалося зниження відносної вологості повітря до 30% і нижче. Стан посівів ячменю ярого був задовільний, колосіння розпочалося на 1,5 тижні раніше звичних строків. Відмічалося пожовтіння листків нижнього ярусу і редукція стебел.

У червні спостерігалася нестійка, жарка, в окремі періоди спекотна погода. Середня температура повітря становила 23,4°С, що на 4,8°С вище середньобагаторічної. Сума опадів за місяць склала 65 мм, що становило 98% від норми.



Характеристика погодних умов Донецької ДСГДС НААН України представлена в додатку Д.

Погодні умови вегетаційного періоду 2012 р. Погодні умови березня були на рівні середньобагаторічного показника (-0,7ºС при нормі -0,5ºС). Впродовж місяця утримувалася прохолодна, хмарна, іноді з проясненнями погода, спостерігалися опади у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу. Це ускладнювало проведення польових робіт в оптимальні строки.

У квітні була тепліша за звичну для цього місяця погода. Середньомісячна температура повітря виявилась на 4,6ºС вище за норму і становила 13,5ºС. Сума опадів за місяць склала 31 мм, (норма – 39 мм).

В травні переважала тепліша за звичайну погода. Середня місячна температура повітря склала 19,5ºС, що на 3,9ºС вище норми. Сума опадів за місяць склала 64 мм. Відносна вологість повітря варіювала від 46 до 93% (рис. 2.17)

У червні спостерігалась нестійка часто хмарна погода.


Рис. 2.17 Гідротермічні умови у Донецькій ДСГДС у 2012 р. (за даними Донецького ОЦГ)
Середньодобова місячна температура повітря становила 21,9ºС (на 2,6ºС вище норми), сума опадів склала 35,9 мм (64% від багаторічної норми). Такі погодні умови сприяли швидкому дозріванню ярих зернових колосових культур.

Температура в липні також була значно теплішою за середньобагаторічні показники і становила 24,4ºС (на 3,2ºС вище норми). Сума опадів за місяць склала 42,1 мм (82% від багаторічної норми). Сума ефективних температур становила 1374ºС при нормі 1013ºС.



Погодні умови вегетаційного періоду 2013 р. Весна настала із запізненням на 11 діб, хоча ВВВ й відмічали 31 березня. Наростання температури в першій декаді квітня йшло швидко. Середньодекадна температура повітря перевищила багаторічну на 2,7°С, з третьої декади почалось різке потепління. Останній весняний заморозок в повітрі та на поверхні ґрунту був 24 квітня (рис. 2.18).

Літо настало на 12 діб раніше багаторічного строку, тривало 132 доби, з температурним режимом, в цілому, вище багаторічної норми. Середньомісячна температура травня перевищила норму на 5,1°С, червня – на 2,6°С, липня – на 0,5°С, вересня – на 1,9°С.


Рис. 2.18 Гідротермічні умови у Донецькій ДСГДС у 2013 р. (за даними Донецького ОЦГ)
Максимальна температура повітря (35,2°С) спостерігалась 27 червня, мінімальна (6,0°С) – 27 квітня. Підвищений температурний режим влітку негативно впливав на розвиток рослин.

Погодні умови вегетаційного періоду 2014 р. Березень в основному був прохолодний, хмарний, іноді з проясненнями, опадами у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу (рис. 2.19).

Початок квітня був помірно теплий, часом прохолодний з незначними заморозками на поверхні ґрунту. Середньомісячна температура повітря виявилась на 2,4ºС вище за норму та склала 11,3ºС. Сума опадів за місяць склала 23,3 мм, що на 15,7 мм нижче за середньобагаторічній показник (39 мм).

В травні переважала тепла, суха погода. Середньомісячна температура повітря склала 18,8ºС, що на 3,2ºС вище норми (15,6ºС). Сума опадів за місяць склала 69,9 мм. Відносна вологість повітря коливалась в межах 35-86%. У червні спостерігалась нестійка, часто хмарна погода з короткочасними опадами погода. Сума опадів за місяць склала 134,1 мм. Середньодобова місячна температура повітря становила 19,0ºС, на 0,3ºС менше кліматичної норми.
Рис. 2.19 Гідротермічні умови у Донецькій ДСГДС у 2014 р. (за даними Донецького ОЦГ)
Протягом липня спостерігалася спекотна погода з дощами. Сума опадів склала 50,2 мм. Середньодобова температура повітря становила 22,6ºС і 1,4ºС перевищила норму.

Таким чином, погодні умови 2006-2015 рр. досліджень характеризувалися суттєвим варіюванням агрокліматичних показників, які спостерігалися в місцях проведення експерименту, загалом були досить інформативними і дали нам змогу встановити реакцію рослин озимих та ярих форм пшениці та ячменю, а також вівса на усі прояви погодних умов, які відмічаються в зоні північного Степу.


2.3 Методика досліджень

Експериментальна частина польових досліджень за темою дисертаційної роботи виконувалась: із пшеницею озимою – у лабораторії технології вирощування озимих зернових культур Інституту зернового господарства УААН (нині – ДУ ІСГСЗ НААН, на дослідному полі ДП ДГ «Дніпро»); із ячменем озимим і ярим, пшеницею ярою та вівсом – у дослідах лабораторії технології вирощування ярих зернових і зернобобових культур ДУ ІСГСЗ НААН (на дослідному полі Ерастівської ДС); із ячменем ярим – у дослідах лабораторії селекції та насінництва зернових і технічних культур Кіровоградської ДСГДС НААН; із ярою пшеницею та ячменем – у дослідному полі Донецької ДСГДС НААН.

Для детального дослідження особливостей формування агроценозів різних сортів озимих і ярих форм пшениці та ячменю, а також вівса, залежно від строків сівби, норм висіву, попередників, застосування біопрепаратів, мікродобрив, регуляторів росту, системи мінерального живлення та захисту рослин у дослідах висівали внесені до Реєстру сорти озимих та ярих зернових культур, рекомендовані для вирощування в степовій зоні України, а також речовини і препарати різного походження, що внесені до Переліку, у чіткій відповідності із регламентами їх застосування.

Дослідження проводили у багатофакторних польових дослідах, закладених за методом послідовних ділянок, систематичним способом. Повторність у дослідах – три- та чотириразова. Площа облікової ділянки становила 40-80 м2.

Підготовка ґрунту в передпосівний період залежала від попередника і була спрямована на максимальне збереження і накопичення вологи у ґрунті та знищення бур’янів. У дослідах із ячменем озимим після збирання пшениці озимої здійснювалось якісне подрібнення пожнивних решток та часткова їх заробка в ґрунт дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами БДТ-7. У подальшому проводили мілкий обробіток ґрунту культиваторами КПЕ-3,8 на глибину 10-12 см. По мірі появи сходів бур’янів та випадання опадів застосовували боронування з метою знищення бур’янів, руйнування ґрунтової кірки та вирівнювання ґрунту.

Обробіток ґрунту під ячмінь і пшеницю ярі, а також овес включав: після збирання попередника – дворазове дискування та оранку на глибину 20-22 см. Навесні боронували і проводили передпосівну культивацію.

Сівбу здійснювали сівалкою СН-16 в агрегаті з трактором Т-25. Спосіб сівби зернових культур у досліді – суцільний рядковий, із шириною міжрядь 15 см. Норма висіву насіння становила: по пару 4,5, а після інших попередників – 5,0 млн схожих насінин на 1 гектар. Глибина загортання насіння в ґрунт 5-6 см. З метою покращання умов для його проростання проводили ущільнення ґрунту кільчасто-шпоровими котками 3ККШ – 6А.

Технологія вирощування озимих та ярих зернових культур була загальноприйнятою для північної частини Степу України, крім поставлених на вивчення питань та відповідала зональним і регіональним рекомендаціям.

З метою визначення агробіологічних особливостей збільшення продуктивності озимих та ярих зернових культур за рахунок покращення існуючих і розробки нових ефективних прийомів підвищення адаптивності рослин різних сортів озимих і ярих форм пшениці та ячменю, а також вівса з урахуванням зміни погодних факторів, морфобіологічних особливостей сортів, їх реакції на застосування органічних та мінеральних добрив, а також регуляторів росту і біопрепаратів нами були проведені наступні дослідження.

У досліді №1 «Екологічне випробування сортів озимих зернових культур» впродовж 2006-2009 рр. висівали 51 сорт пшениці озимої та 15 сортів ячменю озимого різних селекційних центрів.

У досліді №2 «Продуктивність пшениці ярої залежно від строку сівби, глибини заробки насіння та фону мінерального живлення» впродовж 2009- 2011 рр. висівали 2 сорти пшениці ярої – Спадщина та Харківська 30 у 2 строки (ранній та оптимальний) на 2 фонах мінерального живлення – 1. Без добрив (контроль); 2. N40P20K20 із 3 глибинами загортання насіння – 3-4; 5-6 та 7-8 см.

У досліді №3 «Вплив різних систем захисту на продуктивність посівів пшениці ярої» впродовж 2010-2012 рр. висівали 2 сорти пшениці ярої – Спадщина та Харківська 30 на 6 варіантах системи захисту: 1. Контроль (без захисту); 2. Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т); 3. Фунгіцид тілт 250 ЕС (0,5 л/га), 4. Біофунгіцид агат 25-К (14 г/га); 5. Тілт 250 ЕС (0,5 л/га) + агат 25-К (14 г/га); 6. Тілт 250 ЕС (0,5 л/га) + агат 25-К (14 г/га) + гербіцид гранстар 75 (0,015 кг/га).

У досліді №4 «Екологічне випробування сортів ярих зернових культур» впродовж 2010-2015 рр. висівали 8 сортів пшениці ярої, 49 сортів ячменю ярого та 8 сортів вівса різних селекційних центрів.

У досліді №5 «Вплив попередників та норми висіву на продуктивність ячменю ярого плівчастого та голозерного» впродовж 2011-2013 рр. висівали ячмінь ярий плівчастий (сорт Статок) та голозерний (сорт Ґатунок) після 3 попередників (пшениця озима, соя, соняшник) із 5 нормами висіву насіння – (4,0; 4,5; 5,0; 5,5 і 6,0 млн сх. зерен/га).

У досліді №6 «Продуктивність ячменю ярого залежно від позакореневого підживлення рослин мікроелементними та рістрегулюючими препаратами на різних фонах мінерального живлення» впродовж 2012-2014 рр. висівали ячмінь ярий сорту Ілот на 4 фонах мінерального живлення – (1. Без добрив (контроль); 2. N30P30K30; 3. N45P45K45; 4. N60P60K60) із 5 варіантами обприскування посівів водними розчинами добрив та рістрегулюючих препаратів – (1. Контроль (обприскування водою); 2. Аміачна селітра, 20 кг/га д.р.; 3. Реаком, 4 л/га; 4. Антистрес, 1,7 л/га; 5. Деймос, 1,5 л/га).

У досліді №7 «Продуктивність пшениці ярої залежно від строку сівби, норми висіву насіння та режиму мінерального живлення» впродовж 2013-2015 рр. висівали сорт пшениці ярої Спадщина у 2 строки (ранній та через 5 діб) на 2 фонах мінерального живлення – 1. Без добрив (контроль); 2. N40P20K20 із 3 нормами висіву насіння – 4, 5 і 6 млн сх. зерен/га.

У досліді №8 «Вплив стимуляторів росту на формування врожайності зерна пшениці ярої на різних фонах мінеральних добрив» впродовж 2013-2015 рр. висівали сорт пшениці ярої Спадщина на 4 варіантах застосування РРР – 1. Контроль (обробка насіння водою); 2. Обробка насіння Е.К.О. Стим PREMIUM (1 л/т); 3. Обприскування рослин Е.К.О. Стим PREMIUM у фазі кущіння (1 л/га); 4. Комплексне застосування Е.К.О. Стим PREMIUM: обробка насіння (1 л/т) + обприскування рослин у фазі кущіння (1л/га) на 2 фонах мінерального живлення –1. N20P20K20; 2. N40P40K40.

У досліді №9 «Формування продуктивності ячменю озимого та ярого залежно від строків сівби та рівня мінерального живлення» впродовж 2013- 2015 рр. висівали сорти ячменю: озимого-дворучки – Достойний (сівба восени та навесні), ярого – Ілот (сівба навесні) на 3 фонах мінерального живлення – 1. Без добрив (контроль); 2. N30P30K30; 3. N60P60K60 із 4 варіантами обробки насіння – 1. Контроль (обробка водою); 2. Реаком, 4 л/т; 3. Антистрес, 0,3 л/т; 4. Деймос, 0,6 л/т.



У досліді №10 «Вплив регулятора росту та комплексного мікродобрива на формування врожайності та якості зерна ячменю ярого на різних фонах мінеральних добрив» впродовж 2013-2015 рр. на 2 фонах удобрення – (1. N30P30K30; 2. N60P60K60) досліджували вплив регуляторів росту рослин – Вимпел, Вимпел-К та комплексних рідких мікродобрив – Оракул насіння, Оракул мультикомплекс, Оракул хелат міді та Оракул біомарганець на формування врожайності та якості зерна ячменю ярого (сорт Галактик) згідно такої схеми:

№ вар.

Обробка насіння

Обприскування рослин у фазі

Вим-пел-К, г/т

Оракул насіння, л/т

кущіння

вихід в трубку

Вимпел, г/га

Оракул

Вимпел, г/га

Оракул

мультиком-плекс, л/га

хелат міді, л/га

мультиком-плекс, л/га

біомарга-нець, л/га

1.

















2.

500

1

500











3.

500

1

500

1









4.

500

1

500

1

1







5.

500

1

500





500





6.

500

1

500

1



500





7.

500

1

500

1



500

1



8.

500

1

500

1

1

500

1

2

У досліді №11 «Вплив мінеральних добрив, мікродобрива та попередників на підвищення врожайності та поліпшення якості зерна вівса голозерного» впродовж 2013-2015 рр. висівали овес голозерний (сорт Скарб України) після 3 попередників (пшениця озима, кукурудза та соняшник), що включав 12 варіантів застосування мінеральних добрив та обприскування посівів мікродобривом реаком Плюс (4 л/га), а саме:



  1. Без добрив (контроль).

  2. N20P20K20.

  3. N40P40K40.

  4. N30 (Л) (локальне підживлення у фазі кущіння).

  5. N20P20K20 + N30 (Л).

  6. N40P40K40 + N30 (Л).

  7. Реаком Плюс (обприскування рослин).

  8. N20P20K20 + реаком Плюс (обприскування рослин).

  9. N40P40K40 + реаком Плюс (обприскування рослин).

  10. N30 (Л) + реаком Плюс (обприскування рослин).

  11. N20P20K20 + N30 (Л) + реаком Плюс (обприскування рослин).

  12. N40P40K40 + N30 (Л) + реаком Плюс (обприскування рослин).

У досліді №12 «Ефективність застосування органічних та мінеральних добрив у технології вирощування ярих зернових культур», який проводили в Донецькій ДСГДС впродовж 2012-2014 рр. висівали пшеницю яру (сорт Харківська 23) та ячмінь ярий (сорт Донецький 14) після попередника горох на 4 фонах мінерального живлення – 1. Без добрив (контроль); 2. N30 (аміачна селітра); 3. N30 (аміак безводний); 4. Гранульований біогумус, 250 кг/га. Дослід двофакторний, повторність трикратна, розмір посівної ділянки 0,12 га, облікової – 0,08 га. Ґрунт дослідного поля – чорнозем звичайний важкосуглинковий з вмістом гумусу в шарі 0-30 см – 4,5%. Валовий вміст основних поживних речовин: N – 0,28-0,31%, Р2О5 – 0,16-0,18%, К2О – 1,8-2,0 %.

У досліді №13 «Вплив мульчування ґрунту рослинними рештками колосових культур на вологозабезпеченість та продуктивність ячменю ярого» впродовж 2012-2014 рр. висівали сорт ячменю ярого Ілот за двох способів сівби – 1. Звичайний рядковий, ширина міжрядь 15 см; 2. Широкорядний, ширина міжрядь 30 см на 2 фонах мінерального живлення – 1. N30P30K30; 2. N60P60K60.

Згідно Постанови Загальних зборів Української академії аграрних наук від 22 листопада 2007 р. щодо проблем і перспектив розвитку галузі землеробства України та Наказу № 05 від 23 січня 2008 р. дослідне господарство «Дніпро» Інституту зернового господарства було визначене базовим для відпрацювання новітніх технологій обробітку ґрунту. У зв’язку з цим у дослідному господарстві «Дніпро» ІЗГ УААН (Дніпропетровська обл.) на визначеному полі №7 (відділок №2) було закладено виробничий дослід №14 «Ефективність технологій мінімального обробітку ґрунту». Дослідження проводили протягом 2008-2010 рр. у ланці сівозміни: горох – пшениця озима – кукурудза на зерно. Дослід однофакторний, повторність двократна, розмір посівної ділянки 1,76 га, облікової – 0,38 га. Загальна площа під дослідом 11 га. Розмір ділянок варіантів технологій обробітку – 1,12 га. Ґрунт дослідного поля – чорнозем звичайний важкосуглинковий з вмістом гумусу в шарі 0-30 см – 4,1%, нітратного азоту – 11,5, рухомих сполук фосфору – 133, калію – 137 мг/кг. У посівах пшениці озимої застосовували 3 способи обробітку ґрунту і сівби – (1. Нульовий обробіток, сівба з використанням посівного комплексу АТД-6.35; 2. Мілкий обробіток БДВ-7 на 8-10 см та безполицеве (плоскорізне) розпушування комбінованим агрегатом КР-4,5 на 10-12 см, передпосівна культивація КПС-4 на 6-8 см, сівба АТД-6.35. Інші елементи агротехніки – загальноприйняті для зони Степу; 3. Мілкий обробіток БДВ-7 на 8-10 см та безполицеве розпушування комбінованим агрегатом КР-4,5 на 10-12 см, передпосівна культивація КПС-4 на 6-8 см, сівба СЗ-3,6).

Мінеральні добрива, які використовували у дослідах із озимими та ярими зерновими культурами застосовували таким чином: нітроамофоску (16,0% д.р.) вносили в передпосівну культивацію, аміачну селітру (34,7% д.р.) – в передпосівну культивацію або наприкінці фази кущіння – на початку фази виходу рослин в трубку локально (Л) за допомогою дискової сівалки. Безводний аміак (82,3% д.р.) вносили восени (18-20 листопада) агрегатом по внесенню безводного аміаку Case DMI, оснащеним електронною дозуючою системою контролю витрати аміаку Raven. Гранульований біогумус вносили одночасно із сівбою дисковою сівалкою.

Біогумус – органічне добриво, яке виготовляється за допомогою дощових черв’яків «Старатель». Містить у збалансованому співвідношенні комплекс необхідних речовин живлення та мікроелементів, ферменти, ґрунтові антибіотики, вітаміни, гормони росту й розвитку рослин. Біогумус не містить в собі патогенну мікрофлору, яйця гельмінтів, личинки синантропних мух, насіння бур’янів і має наступні показники: вологість – 38,96%; вміст органічної речовини в перерахунку на вуглець – 12,34 %; масова частка азоту – 1,08 %; фосфору – 1,64; калію – 1,21 %; рН – 7,6.

Е.К.О. Стим Premium – комплексний, багатокомпонентний препарат для передпосівної обробки насіння і позакореневого підживлення рослин на основі гумату калію, що має властивості стимулятора росту та в своєму складі містить: гумінові кислоти – 75 г/л; N – 4,8 г/л; P2O5 – 1,2 г/л; К – 50 г/л; Са – 2,0 г/л; Mg – 0,4 г/л; В – 5,0 г/л, Cu – 0,08 г/л; Mn – 0,15 г/л; Zn – 0,06 г/л; Со – 0,0004 г/л; Мо – 0,0001 г/л; бурштинова кислота – 20 г/л.

Реаком Плюс – рідка композиція макроелементів: N – 130-150 г/л; P2O5 – 45-55 г/л; K2O – 70-90 г/л та хелатів мікроелементів: S – 15 г/л; Zn – 4-10 г/л; Cu – 5-10 г/л; B – 1-2 г/л; Mo – 0,02-0,07 г/л; Co – 0,009-0,02 г/л.

Антистрес – плівкоутворюючий регулятор росту рослин з підвищеною кріо- та фунгіпротекторною і адаптогенною дією. Включає в своєму складі марс ЕL, диметилсульфоксид, гліцерин, P2O5, К і гумінові кислоти.

Деймос – плівкоутворюючий двохкомпозиційний препарат із стимулюючими, фунгіцидними і антиоксидантними властивостями. Включає полімерний препарат марс ЕL; цидисепт – антибіотик; диметилсульфоксид – розчинник; бішофіт – природний мінерал з великою кількістю життєнеобхідних мікроелементів; стевія – рослинна витяжка з фунгіцидною, антибактеріальною і антивірусною активністю.

Вимпел і Вимпел-К – комплексні природно-синтетичні препарати контактно-системної з наявністю солей гумінових кислот та призначені для обробки насіння і вегетуючих рослин. Мають властивості стимулятора росту, адаптогену, кріо- та термопротектора, антистресанта, прилипача, інгібітора хвороб і активатора ґрунту.

Оракул насіння (для обробки насіння), Оракул мультикомплекс (для позакореневого підживлення рослин) – комплексні універсальні рідкі добрива, що в своєму складі містять: N – 20-184 г/л; P2O5 – 66-99 г/л; K2O – 44-65 г/л; SO3 – 36-57 г/л; Fe – 6-15 г/л; Cu – 5,4-8,0 г/л; Zn – 5,4-8,0 г/л; B – 1,8-6,0 г/л; Mn – 6,0- 15 г/л; Co – 0,05-0,10 г/л; Mo – 0,12-0,40 г/л.

Оракул хелат міді та Оракул біомарганець – концентровані мікродобрива в хелатній формі призначені для позакореневого підживлення рослин, перший з яких у своєму складі містить Cu – 100 г/л; N – 89 г/л; SO3 – 126 г/л; коламін – 200 г/л, а другий – Mn – 50 г/л; N – 30 г/л; SO3 – 75 г/л; амінокислоти – 139 г/л.

Догляд за посівами включав при необхідності застосування хімічних препаратів для захисту рослин від шкідників хвороб та бур’янів, згідно з існуючими зональними рекомендаціями. Обприскування рослин проводили ранцевим обприскувачем. Збирання врожаю здійснювали шляхом прямого комбайнування. Зібраний з кожного варіанту врожай зерна підлягав поділяночному зважуванню і перерахунку на стандартну чистоту і вологість зерна.

З метою детальнішого вивчення та наукового обґрунтування особливостей росту і розвитку рослин озимих та ярих зернових культур залежно від прийомів, що вивчали і отримання достовірних у дослідах результатів, ми проводили наступні спостереження, дослідження та аналізи, що включали:



  1. Фенологічні спостереження за настанням фаз росту та розвитку рослин. Відмічали початок і повну появу сходів, кущіння, вихід у трубку, колосіння (викидання волоті), цвітіння, молочний стан, воскову та повну стиглість зерна. Початок фази визначали при її настанні у 10% рослин, повну – 75%.

  2. Облік густоти стояння рослин визначали по всіх варіантах досліду на 10-15 добу після появи сходів, у фазі кущіння, (перед припиненням осінньої та в період відновлення весняної вегетації озимих), у фазі виходу рослин в трубку і колосіння (викидання волоті вівса), в період стиглості зерна перед збиранням на постійно закріплених ділянках площею 0,25 м2 в чотириразовій повторності.

  3. Для визначення збиральної густоти стояння рослин у фазі повної стиглості зерна рослини із закріплених ділянок усіх варіантів досліду викопували, зв’язували у снопи і зберігали для детального лабораторного аналізу з метою визначення структурних елементів урожайності. Пробні снопи брали з кожної ділянки двох суміжних повторень. Аналіз снопових зразків проводили за розробленою в ДУ ІСГСЗ НААН методикою згідно якої рослини у снопах спочатку розподіляли на класи за кількістю продуктивних пагонів, а потім детально аналізували з використанням спеціального методу мікроструктурного аналізу.

  4. Облік приросту вегетативної маси рослин проводили в динаміці шляхом відбору рослинних проб із площі 0,25 м2 по діагоналі ділянки, у чотирьох місцях, з двох суміжних рядків несуміжних повторень на спеціально закріплених ділянках, які були найбільш типовими за густотою. Відбір здійснювали в період появи повних сходів, кущіння, (перед припиненням осінньої та через 10-15 діб після відновлення весняної вегетації озимих), у фазі виходу рослин в трубку, колосіння (викидання волоті вівса) та в період воскової стиглості зерна. Аналіз проб проводили за такими показниками як кількість рослин і пагонів у пробі, фіксувалася висота рослин. Масу абсолютно-сухої надземної частини рослин визначали так: проби рослин зважували, висушували при температурі 105˚С до незмінної маси і перераховували на абсолютно суху масу 100 рослин.

  5. Визначення глибини залягання вузла кущіння озимих проводили в період появи у рослин 2-3 пагонів. Для отримання більш точних даних по цьому показнику перед відбором проб надземну масу рослин зрізали на рівні ґрунту, після чого викопували і зв’язували в пучки або клали в заздалегідь приготовлені пакети. В лабораторії здійснювали наступні виміри: глибини залягання насіння (від зрізу до насінини), глибини залягання вузла кущіння (від зрізу до вузла кущіння), довжини підземного коренеподібного міжвузля епікотиля (від вузла кущіння до насінини).

  6. Визначення загальної кущистості рослин проводили до фази виходу рослин в трубку, тобто коли кущіння в основному вже закінчувалося. В цей час визначалася і загальна кущистість по всіх варіантах досліду. На відібраних рослинних зразках окремо для кожної проби робили підрахунок рослин і стебел. Коефіцієнт кущіння визначали діленням загальної кількості стебел на кількість рослин у пробі.

  7. Визначення продуктивної кущистості проводили у фазі воскової стиглості зерна у рослин. Проби відбирали по всіх варіантах досліду, що відрізнялися за строками сівби та рівнем і строками проведення азотних підживлень. Продуктивну кущистість обчислювали шляхом ділення загальної кількості нормально розвинутих продуктивних стебел на загальну кількість рослин у пробі.

  8. Визначення вологості ґрунту здійснювали шляхом відбору проб ґрунтовим буром у трьох місцях по діагоналі ділянки в динаміці у посіві під рослинами озимих і ярих зернових культур в основні періоди та фази їх росту і розвитку: перед сівбою (фонова) та в період кущіння, (перед припиненням осінньої та в період відновлення весняної вегетації озимих), у фазі виходу рослин в трубку, колосіння (викидання волоті вівса) і повної стиглості зерна на глибину 1,5 м через кожні 10 см термостатно-ваговим методом (ГОСТ 5180-84).

  9. Оцінку стійкості рослин до вилягання проводили на основі спостережень, починаючи з моменту появи полеглих рослин у посівах. В цих випадках ступінь полягання на ділянках відмічалася в той же або на наступний день (наприклад, після дощу, сильного вітру тощо), а потім знову через визначений проміжок часу, коли рослини в посіві в тій чи іншій мірі зможуть оправитися від вилягання. Стійкість до вилягання оцінювали окомірно за п’ятибальною шкалою. При кожному визначенні відмічали дату і фазу розвитку рослин. Остаточну оцінку стійкості рослин до вилягання здійснювали перед збиранням з урахуванням всіх попередніх спостережень. Оцінку проводили по варіантах і повторностях окремо в цілих балах, а середню виводили з точністю до 0,1.

  10. Відбір зразків для визначення структури врожаю здійснювали в період настання фази воскової стиглості зерна. З кожного варіанту в двох місцях ділянки відбирали по два суміжних рядки довжиною 0,5 м. Проби рослин викопували і обережно очищали від землі для того, щоб зберегти цілісність кожного окремого куща. Кожну пару рядків зв’язували в окремі снопики, до яких прикріплювали відповідні етикетки.

  11. Оцінку забур’яненості посівів проводили по варіантах з різними строками сівби та різними дозами і строками азотних підживлень. Обстеження робили не менше трьох разів: перед припиненням осінньої вегетації озимих, у фазі колосіння (викидання волоті вівса) і перед збиранням, а також в інші строки, коли забур’яненість у посівах проявлялася сильнішою мірою. Балами відмічали ступінь забур’яненості і визначали їх видовий склад. Балом 1 відмічали слабку забур’яненість посівів, коли бур’яни займали загалом не більше 5% площі; 2 – середня забур’яненість – бур’яни губляться в масі культурних рослин, займаючи площу від 5 до 20%; 3 – бур’яни засмічують посіви сильною мірою, але не переважають над ними; 4 – бур’яни суцільною масою покривають ділянки і їх кількість значно перевищує кількість культурних рослин. Крім візуальної оцінки проводили також спеціальний облік забур’яненості посівів.

  12. У лабораторії родючості ґрунтів ДУ ІСГСЗ НААН згідно з діючими ДСТУ та у відповідності до загальноприйнятих методик проводилися агрохімічні аналізи ґрунту і зерна. Зразки ґрунту з ділянок досліду відбирали та готували до аналізів згідно з ГОСТ 28168-89 та ДСТУ ISO 11464-2001. Визначали такі показники: вміст гумусу за І. В. Тюріним (ГОСТ 26213-91), гідролітичну кислотність за Г. Каппеном (ГОСТ 26212-91), рН сольової витяжки – іонометричним методом (ГОСТ 26483-85), ємність поглинання ґрунту (за К. К. Гедройцом), вміст нітратного азоту – іонометричним методом (ГОСТ 26951-86), рухомого фосфору і калію – за Ф. В. Чириковим (ГОСТ 26204-91).

  13. Динаміку асимілюючої площі листків визначали у фенологічні фази шляхом множення довжини листкової пластинки на її ширину і на коефіцієнт 0,65 та фотосинтетичного потенціалу, який розраховували шляхом множення середньої площі листків на 1 га на кількість діб у період між першим і останнім обліками (за А. О. Ничипоровичем). Показник чистої продуктивності фотосинтезу визначали по основних міжфазних періодах розвитку озимої пшениці (г/м2 за добу) за формулою Кідда, Веста, Бріггса:

Фч.пр = (В2 – В1) / ((Л1 + Л2)/2)×Т,

де В1 і В2 – маса сухої речовини рослин на початку і наприкінці облікового періоду Т (діб);

12)/2 – середня площа листкової поверхні на початку і наприкінці того ж облікового періоду.


  1. Ступінь ураження рослин хворобами та пошкодженість шкідниками визначали за шкалою Т. Д. Страхова, Е. Е. Гешеле.

  2. Облік урожайності здійснювали шляхом скошування і обмолоту зерна з усієї облікової площі кожної ділянки у фазі повної стиглості комбайном Sampo 500 з подальшим зважуванням. Зерно з кожної ділянки зважували з точністю до 0,05 кг. Разом з цим визначали вологість і засміченість зерна. Отримані дані перераховували на стандартну вологість зерна (14%) та 100% чистоту.

  3. Технологічні якості зерна визначали у лабораторії якості зерна ДУ ІСГСЗ НААН згідно діючих ДСТУ. Визначали такі показники якості: вміст білка в зерні – методом інфрачервоної спектроскопії (ГОСТ 10846-91), крохмалю – поляриметричним методом за Еверсом (ДСТУ 46.045.2003); кількість та якість клейковини визначали шляхом ручного відмивання у воді (ГОСТ 13586.1-68); масу 1000 зерен (ДСТУ 4138-2002), натуру (з використанням пурки на 1000 мл згідно ГОСТ 10840-64).

  4. Економічну ефективність вирощування озимих та ярих зернових культур залежно від прийомів, які вивчали в досліді визначали відповідно до існуючих методик разом із науковими співробітниками лабораторії економічних та маркетингових досліджень ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН та технологічних карт і оцінювали згідно з діючими цінами 2015 маркетингового року.

  5. Енергетичну ефективність технологій вирощування оцінювали за сукупними витратами енергії, енергетичною цінністю зерна, коефіцієнтом енергетичної ефективності за методиками ДУ ІСГСЗ НААН України.

  6. Математичну обробку, узагальнення і аналіз експериментальних результатів польових і лабораторних дослідів, а також різних супутніх спостережень і досліджень проводили дисперсійним, кореляційним, статистичним та регресійним методами з використанням загальнодоступних спеціальних комп’ютерних програм.


Висновки до розділу 2

Таким чином, слід відмітити, що дослідження за темою дисертаційної роботи проведені в типових для північного Степу ґрунтово-кліматичних умовах шляхом закладки польових і лабораторно-польових дослідів за сучасними методиками.

Вони є достовірними, мають новизну, високе наукове і виробниче значення. Одержані експериментальні результати перевірені у виробничих умовах і впроваджені в господарствах різних форм власності, що забезпечує збільшення валових зборів зерна високої якості.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка