Найвищі духовні цінності, синівські почуття у «Пісні про рушник» А. Малишка



Скачати 113.17 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір113.17 Kb.
Відкритий урок з української літератури у 7 класі

Тема: Найвищі духовні цінності, синівські почуття у «Пісні про рушник» А.Малишка

Мета: ознайомити учнів з пісенною творчістю А. Малишка; удосконалювати навички виразного читання поезії, уміння виділяти художні засоби, використані в ній; виробляти вміння розуміти ліричність вірша – пісні, усвідомлювати та висловлювати свої почуття, формувати бажання максимальної саморегуляції в житті, розвивати творчі здібності; виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Обладнання: мультимедійна презентація, відео «Пісня про рушник», фрагмент з фільму «Літа молодії», роздатковий матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності (Слайд1)

Доброго дня, діти та вчителі! Ми з вами сьогодні присутні не просто на уроці української літератури, а на уроці любові і добра. Погляньте за вікно: до нас прийшла весна. Природа ожила. Деревцята і кущики своїм гіллям тягнеться назустріч сонечку, назустріч теплу, якого вони так довго чекали! І так кожна людина тягнеться до добра, до ласки, від яких вона, як та рослин від теплих променів, розквітає. І я сподіваюся, що на нашому уроці кожного з вас сьогодні пригріє добре слово і ваше серце розквітне любов’ю і душевною красою. І в цьому вам допоможуть духовні обереги нашого уроку: пісня і кетяги калини – символи України.(Слайд 2)

Діти, а чи просто так вас супроводжують саме такі обереги??

(Ні, адже А.Малишко відомий своїми віршами, які стали піснями народними і він понад усе любив Україну).


ЕПІГРАФ: (Слайд 3,4)

„…Знов чорнобривці зацвіли,



Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало…

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…”.

Ірина Михайловська

І якщо пісня вийде в люди,

Я пломінь серця не згашу,

Схилюсь землі на рідні груди,

Нової сили попрошу.

Андрій Малишко



ІІ. Оголошення теми та мети уроку.(Слайд 5,6)

Слово вчителя.

-Дорогі учні, гляньте, будь ласка, на перший епіграф до нашого уроку і спробуйте визначити – якою буде тема нашого уроку?? Які головні образи м и будемо з вами розглядати??

(Рушник і пісня)

Тому записуйте в зошити ваші дату уроку і тему нашого уроку.



ІІІ. Засвоєння учнями навчального матеріалу.

Проблемне питання: «Чому поезії А.Малишка стали народними і показником чого це є?»
  1. Слово вчителя.

Материнське серце… Чи є у світі щось ніжніше за нього? Завжди лагідне і добре, завжди стривожене за долю своїх дітей. Воно відчуває щастя і горе, радість і печаль, і кожної миті ладне летіти за тисячі кілометрів до своєї дитини. Материнська любов дарує людині крила. Не раз вона оспівана в піснях, віршах, легендах. Та кожен митець знаходить свої слова, щоб подякувати матері за життя і за любов. Знайшов їх і Андрій Малишко. Його «Пісня про рушник» стала народним гімном любові, шани і вдячності всім матерям. А чи знайдете ви слова вдячності матерям своїм?

  1. «Асоціативне гроно»(Слайд 7)

Кожному учню пропонується в картки-квіти написати слова-асоціації з власними мамами.






  1. Слово вчителя. (Слайд 8, 9)

У Андрія Малишка було улюблене дерево, що прикрашає український степ. В ботаніці воно іменується кленом платановидним, а на Вкраїні народ називає його красивим словом «явір». Явір огортає своєю говірливою кроною не лише широкі шляхи і схили, але й старовинні народні думи. Бджоли беруть від нього мед, а люди — пісні.

Дорога під яворами — це дорога народного життя, сповнена духовної величі і нев'янучої краси.І символ такої краси, оберіг – рушничок, дала в дорогу мати й А. Малишку, коли він вирушав після закінчення семирічки до Києва, щоб навчатися далі. Хлібину, сіль, цибулину − що ще могла дати мати багатодітної родини своєму синові? У душі Андрія навіки залишилася ота стежина, якою провела мама за село сина, і вишиваний рушник.


А чому саме рушник супроводжувава життя людини?Чому його давали в дорогу?


  1. Виступ етнографів (Слайд 10)

Рушник на стіні, давній звичай. Не було, здається, жодної оселі, котру не прикрашав би рушник. Рушник з давніх-давен був своєрідним обличчям оселі, відтак і господині. В тому, скільки і які були рушники, створювалась думка про жінку, її дочок. І завжди цінувалися рушники справжніми пошанувачами. Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. Вишитий рушник створював настрій, був взірцем людської працьовитості. З рушником ушановували появу немовляти в родині, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь. Молодята на весіллі ставали на рушник. Рушник у нашому побуті живе і сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей.

Символіка кольорів рушника (Слайд 11)

А ви бачили веселку? Гарно, правда. Так ось, веселка утворюється в результаті розкладу (чи дисперсії) білого світла у крапельках води. Із одного білого світла виходить аж сім кольорів! Не впевнений, чи знали про це наші предки, але саме білий колір став основним кольором вишитого рушника, тобто кольором тла на якому вже вишивається візерунок. Загалом, білий колір символізує Бога Отця. Це колір сили, колір життя, колір чистоти як фізичної, так і духовної. Вишивки вишиті білим кольором призначаються швидше, для духовних потреб, для роздумів. Також це колір енергії. Цікаво, але у білому вбранні та у білій оселі краще відпочивати, відновлювати сили. Цей колір активно захищає. І як тут не згадати лікарів? :)

На противагу білому, чорний колір навпаки вбирає у себе інформацію та енергію. Вишивання білим та чорним кольором на білому полотні є одним із найдавніших, хоча зустрічається це поєднання більше у тканих рушниках, ніж у вишитих. Традиційно, це є колір смерті, колір потойбіччя.  Поєднання чорного та білого зустрічаємо у поминальній атрибутиці та у вишитих рушниках які використовувались під час посту.    

Червоний є дуже сильним,  активним кольором, який май найбільш виражені сакральні та оберегові функції. Його роль – утвердження життя, захист та енергетичне підживлення. Червоний колір відповідає стихії вогню, він гарячий, яскравий та зігріваючий. Він символізує чоловічу основу у природі. Червоний також символізує кров, пролиту воїнами за рідну землю.

     Світобудова основана на боротьбі і водночас поєднанні протилежностей – чоловічого та жіночого начал, вогняної стихії та водної. Саме такою протилежністю, і в той же час доповненням до червоного виступає синій колір. Саме синій є символом води, символом жіночого начала

Окремими кольорами у вишиванні рушників стоять жовтий та золотий. Обидва цих кольори трактуються як кольори небесного вогню , кольори Сонця та символізують Божественну мудрість та багатство Окремими кольорами у вишиванні рушників стоять жовтий та золотий. Обидва цих кольори трактуються як кольори небесного вогню , кольори Сонця та символізують Божественну мудрість та багатство.


  1. «Балада про рушник» (Слайд 12)

Одного разу хлопчик запитав у матусі .

Матусенько, мила! У бабусиній скрині я знайшов ось цей рушничок. Смуток, печаль і журбу навіяв він у мою душу та серце. Чому всі рушники веселі, радісні, квітучі? А цей якийсь особливий - сумний і невеселий?

- Добре, синку. Розповім я тобі сумну історію цього рушника, який вишитий червоними і чорними хрестиками.

- Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Не жалувала та хвороба ні молодих, ні старих. А жила собі в селі бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловіка і п'ятеро діток. Лише найменша Іванка ще здорова. Пильнує матінка за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла. Почала сохнути Іванка. Тане на очах. А ще просить матінку:

- Врятуй, мамо, я не хочу помирати!

І так ті оченята блищать, що бідна жінка місця собі не знаходить.

Одного вечора до хати прийшла якась бабка старенька. Як і коли прийшла Марія не чула.

- Слава Богові, - привіталася. - Що, помирає остання? - А могла б жити!

- Як? Бабуню сердечна, я Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість!

Стара взяла до серця той плач і мовила:

- Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягнись, що нікому не розкриєш цієї таємниці.

- Присягаю, - мовила Марія.

- Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато розвелося, зла, заздрощів. На людях хреста нема. А чорти втішаються і всіх на кому не видно хреста убивають. Дам я тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоб чорти здалеку виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки побачиш на очах...

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дитячу сорочечку. Світять назавтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

- А виший іще терен і калину...

З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає.

А Марійчине серце стискається від болю, як бачить, що люд помирає. Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить та цілує донечку, а думи в голові, як чорні хмари... А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала:

- Шийте, шийте хрести... вишивайте... Будете жити! Рятуйтесь!

А люди не вірили їй.

Марія взяла на руки Іванку і побігла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю всі зібралися.

- Не повірили! Думаєте, здуріла?

Миттю зірвала з Іванки сорочечку вишиту.

- Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, - та й впала мертвою біля доньки.

З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.

- Матусю! То це сорочка бабці моєї?!

-Так, так, синку! Це найдорожча реліквія нашої сім'ї. Ми свято бережемо цей безцінний скарб.

- Тепер, дитино, ти знаєш, звідки прийшла та краса до людей...



6. Історія створення «Пісні про рушник» (Слайд 13, 14, 15)

У жовтні 1958-го Малишкові зателефонував режисер-постановник ліричної комедії "Літа молодії" Олексій Мішурін, аби замовити пісню для фільму. Сюжет такий. Головний герой Сергій, хлопець із Донеччини, вирушає до Києва вступати до театрального інституту. Квитка не має, тож їде "зайцем" на даху пасажирського потяга. В останню мить на верх вагона заскакує Наталка, майбутня абітурієнтка того ж вузу. Потяг рушає, Сергій дістає вишитого матір"ю рушника й співає пісню, яку й належало створити.

Поет лікувався у санаторії "Конча-Заспа", слухавку взяв Платон Майборода. Він передзвонив Малишкові, й той пообіцяв якнайшвидше написати текст. Але натхнення не було. Час спливає, зйомки майже добігають кінця, а епізоду на даху вагона не знімають — бо немає пісні. Режисер нервує, постійно телефонує Майбороді. Наприкінці жовтня надвечір композитор згадав мелодію, написану трохи раніше. За чверть години сам склав рядки:

Рідна мати моя,

ти ночей не доспала,

Цей куплет він тихо проспівав по телефону Малишкові. Поет на єдиному подиху дописав ще два. Попри пізній час, зателефонували Олександрові Таранцю, голосом якого мав заспівати головний герой фільму Сергій. Прослухавши твір у виконанні Малишка — він мав ліричний баритон, — співак розчулився:

Попри пізній час, зателефонували Олександрові Таранцю, голосом якого мав заспівати головний герой фільму Сергій. Прослухавши твір у виконанні Малишка — він мав ліричний баритон, — співак розчулився:-Згадаєте мої слова, ця пісня облетить світ!.. Що й сталося, майже зразу її передав «Голос Америки», спочатку перекладена 18 мовами, сьогодні лунає на 35 мовах і у виконанні багатьох співаків.

Фрагмент із фільму «Літа молодії» (14 хвилина) і «Пісні про рушник»

7.Опрацювання тексту і змісту «Пісні про рушник» (Слайд 16)

Робота в групах

1 група досліджує ідейний зміст

2 група досліджує художні засоби

3 група досліджує образи

Орієнтовні відповіді учнів

1 група

Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.

Ідея: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.

. Основна думка: материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.

Жанр: пісня.

. Композиція.

Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.

«Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.

Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.

2 група

Звертання: «Рідна мати моя».

Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав».

Повтори:


«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала».

«І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої».

«І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов».

Метафори: «цвіте... доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе.... і дитинство, й розлука, і вірна любов».

Порівняння: «...той рушник простелю, наче долю...».



3 група

Мати

Характеристика

Працьовита, турботлива. («Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»).

Майстриня, чутлива до краси. («І рушник вишиваний на щастя, на долю дала»).

Красива, вірна, вразлива, добра, ласкава. («І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка, засмучені очі хороші блакитні твої»).



Образ

Ліричний герой



Характеристика

Люблячий, уважний син. («І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов», «Рідна мати моя»).



Образ

Рушник


Символ долі, щастя, материнської любові. («… на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї»).

8. Усне малювання (Слайд 17)

Якими фарбами ви б змалювали «Пісню про рушник»? Чим це зумовлено?



IV. Закріплення вивченого матеріалу (Слайд 18)

Евристична бесіда.

  • Яке символічне значення приділялося рушникові в житті людей?

  • Для чого мати, коли син вирушав у дорогу, давала йому рушник?

  • Чому рушники прикрашали різноманітними вишивками? Що вони символізували?

  • Опишіть почуття ліричного героя твору. Про що вони свідчать?

  • Що хотів бачити герой на материнському рушникові? Як про це зазначено у творі?

  • («Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

  • І зелені луги, й солов’їні гаї,

  • І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

  • І засмучені очі хороші твої»)

  • Чи можна вважати рушник відображенням життя людини, її світогляду, віри? Якщо так, то з чим це пов’язано? Відповідь вмотивуйте.

  • Про яку далеку дорогу говорить А. Малишко у творі?

  • Що саме запам’яталося ліричному герою зі свого дитинства?

  • Як гармонують краса природи і почуття героя, коли він брав до рук материнський рушник?

  • Прокоментуйте рядок поезії: «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю». З чим викликаний цей біль?

  • Що ви відчули після читання або прослуховування пісні А. Малишка?

V. Підсумок уроку. Оцінювання учнівської діяльності (слайд 19)

V.Домашнє завдання (Слайд 20)

Намалювати ілюстрації до поезії, написати твір-мініатюру « «Пісня про рушник» - гімн материнській любові»



Возна Світлана Анатоліївна, 2015 рік


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка