Наш край в період мирної відбудови та нової економічної політики



Сторінка9/10
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Биківка - селище робітниче

Одним з найбільших підприємств в районі є Биківський склозавод. Ще в 1852 році в Биківці було побудоване невеличке підприємство, яке належало Можаровському Ігнату Карловичу. Випускалась там невелика кількість скляного посуду для домашнього вжитку. В радянські часи вироби цього, відносно невеликого підприємства, головним чином аптекарський посуд знаходили споживачів у багатьох областях України та за її межами. Його зв'язки сягнули у Термез і Мурманськ, Владивосток і Кишинів, Одесу і Сиктивкар… Важко навіть знайти більш-менш пристойне місто на карті бувшого Союзу, куди б не надходила продукція з маркою Биківського головного підприємства виробничого об'єднання "Південмедскло". І з кожним днем потік її зростав.


В 1972 р. за досягнення найвищих показників в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР колектив заводу нагороджений Ювілейним почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Очолював завод Михайло Іванович Мартинов, який за сумлінну працю і високі здобутки був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» та грамотами профільного Міністерства.

Багато робітників досконало володіли автоматами АБ-6, що дозволяло перекривати встановлені норми. Так, машиністи скло формуючих агрегатів Ф.К. Білецький, М.Г. Труш, Е.Б. Кобилянський і Е.А. Гарбачук, які обслуговували шосту машинолінію, завдання 12 місяців виконали на 104,6 процента. Значним перевиконанням планів зустріли Новий рік зміни Й.С. Пічмана і С.Г. Багінського.

Заслуженим авторитетом серед склоробів користувалися слюсарі-наладчики Й.А. Гарбарчук і С.М. Кучер, механік машинно-ванного цеху І.Т. Яроцький, які забезпечували безперебійну роботу автоматів. Вмілим організатором виробництва був головний механік заводу В.С. Моравський.
В кінці 70-х років підприємство постійно достроково виконувало плани по виробництву та реалізації продукції. Зросла також продуктивність праці, підвищилась якість продукції.

В ці досягнення вкладена праця всього колективу, кожного виробничника зокрема. Особливо старанно працювали правофлангові соціалістичного змагання. Так, зміна машинно-ванного цеху, яку очолював майстер Броніслав Войцехович Рутковський, завдання виконувала на 103,6 проценти. Перевиконали зобов´язання також наладчики склоформуючих машин кавалер ордена Жовтневої Революції Й.А. Гарбарчук і А.П. Багінський, наладчик напівавтоматів В.І. Боровський, складач шихти В.Л. Калинчук, притиральниця Д.М. Івашкевич, бригади, які очолюють досвідчені майстри своєї справи Ф.С. Свінціцький, Л.Б. Бродовський, В.А. Бугаєнко, Е.Й. Стаховський, О.Ю. Ганкін та інші.

З кожним роком розширювався, реконструювався завод. Разом з ним молоділо і оновлювалося селище поліських склоробів. За останні роки його вулиці прикрасили добротні житла. Побудований і зданий в експлуатацію триповерховий 24-квартирний житловий будинок.
Десята п´ятирічка стала новим етапом у технічному переозброєнні заводу. Завдяки реконструкції машинно-ванного цеху значно вдосконалено технологію виробництва. Тут встановлено чотири скло формуючі автомати ВВ-7, які мали цілий ряд переваг над попередніми агрегатами. Продуктивність була вищою, місця займали менше, знизилися шум, загазованість, поліпшилися умови роботи людей, зросла продуктивність праці .

В авангарді трудового суперництва - машиністи скло формуючих автоматів з п'ятої машинолінії В.А. Гарбовський, В.М. Корзун, Й.Е. Філінський, котрі відкрили рахунок одинадцятої п'ятирічки. Зразки справді свідомого виконання свого обов´язку показували наладчики Йосип Антонович Гарбарчук, Микола Миколайович Терещук, слюсар Аполлінарій Леонтійович Домалевський, муляр Григорій Миколайович Брюханов, скловар Григорій Миколайович Терещук.

Споруджується житло, виробничі приміщення, об'єкти соціально-культурного призначення у цій п'ятирічці. Зведено три кількаповерхових будинки на шістдесят квартир, корпус заводоуправління, шкільну їдальню на сто двадцять місць та інтернат, господарський корпус лікарні, дитячий комбінат, побудовано три артезіанські свердловини, лінію електропередачі, розвантажувальний майданчик з комплексом складських приміщень на станції Разіне.

У Биківці, по справжньому дбали про людину праці, задоволення її повсякденних запитів і потреб. До послуг робітників чудовий Будинок культури, дві бібліотеки, побутова майстерня, де можна було полагодити взуття, пошити костюм чи сукню, відремонтувати телевізор чи приймач. Великий вибір товарів пропонували мешканцям господарський, продовольчий, овочевий, комісійний магазини, культ маг, працювали їдальні. Є у селищі й своя автоматична телефонна станція, відділення зв´язку, ощадна каса, дільнична лікарня, аптека.

Кожна сім'я тепер має телевізор. У десятій п'ятирічці склороби придбали більше сотні холодильників. І це лише в місцевому магазині. А ще ж везуть їх і з Житомира і з інших міст і селищ. В оселях скрізь встановлені газові плити. Жителі селища мають у власному користуванні понад півсотні легкових автомобілів, у кожному другому дворі є мотоцикл.

Завод забезпечував роботою більше 700 жителів Биківки та навколишніх сіл.



Дзержинській агропромтехніці - 50

1 березня 2001 року Дзержинська райагропромтехніка відсвяткувала ювілей – 50 років з дня роботи підприємства в селищі. В Дзержинську МТС була створена 1 березня 1951 року.

Очолили машинно-тракторну станцію дипломовані фахівці Годенко Ф. (керуючий), Бардаш В.І. (головний інженер).

Роботи по будівництву типових майстерень, гаражів, складів очолив технік-будівельник М.Кіпчук. Під будівництво Дзержинської МТС була виділена земельна ділянка площею 11 га на околиці селища.

Крім 12 тракторів, які обслуговували колгоспи тієї зони, новостворена МТС одержала ще 11 одиниць. Крім того, було одержано багато обладнання для ремонтних майстерень та різної сільськогосподарської техніки.

Дзержинська МТС вела постійне будівництво. Яке розпочалось при керуючому Годенко Н.Ф. Найвищих темпів було досягнуто при керівництві Абросімова Н.Н., Кобелькова та Кушніра Г.К.

Було збудовано приміщення майстерні на 1208 м2, гаражі піднавіси тракторні на 956 м2 , для сільгоспмашин - 487 м2, для комбайнів- 540 м2, побудовано 15 індивідуальних будинків, гуртожиток на 1207 м.кв., введено в дію електростанцію на 100 кіловат, водопровід потужністю 5 м3 води за годину. Побудовано 600 кв.м. складів, бензозаправну станцію. Дзержинська МТС 14 тракторними бригадами обслуговувала 14 колгоспів і 2 радгоспи з земельною площею 13322 га.

Було створено 2 ремонтно-монтажні бригади по механізації колгоспних ферм, 12 комбайно-збиральних бригад, 6 льонозбиральних бригад, 7 бригад льономолотильних агрегатів. Був укомплектований дорожньо-меліоративний загін (керівник Тарасюк І.С.), механізовані загони по добуванню та вивозу на поля торфу та річкового мулу, бригади по стрижці овець.

В МТС працювало 172 чоловіки.

З них в майстерні – 65 чоловік, на тракторах і інших механізмах – 81 чол., на будівництві і механізації ферм – 11 чол., сезонних працівників – 13 чоловік, інженерно-технічних працівник і службовців – 42 чоловіки.

При МТС щорічно працювали курси механізаторів з різним часом навчання і різних професій, курси професійних знань та перепідготовки класу майстерності. Цікавою і корисною формою підвищення майстерності по професії стали щорічні конкурси механізаторів, де переможцям підвищувалася класність, нагороджувалися грамотами, вручалися цінні подарунки та грошові премії.


Робітники МТС славились своєю самовідданою працею. Щоденно перевищували виробничі завдання трактористи першої бригади Дзержинської МТС. Тракторист Василь Столяр на тракторі ДТ-54 щоденно виконував півтори норми і за місяць заробив 37 пудів хліба і 819 крб. , а його змінний помічник Герасим Маляр - 36 пудів хліба та 811 крб. На 109% - 116% виконували виробничий план тракторні бригади Шевчука К.А., Сергієнка А., Вербового, Шатківського, Стахівського. Добре працювали комбайнери Василевський, Коваль, Коцюбинський, токар Осипчук, слюсар Ковальчук, які виконували завдання на 100-120%. Їх портрети поміщено на дошку Пошани підприємства.

Передовою бригадою була бригада Сергієнка А., яка добилася виробітку на 15-сильний трактор 331 гектар оранки. Добре працювали в цій бригаді трактористи Вербовий, Грицаєнко, Бондарчук, Шевчук.

В 1954році бригади Перепелиці П.С., Осіпчука І.Д. , Шевчука , Сергієчка А.В., Андерта Л. 15-ти сильними тракторами виорювали по 640 га зябу.

Дещо ослабили позиції Дзержинської МТС плани освоєння цілинних земель, яку почав уряд для вирішення зернової проблеми в країні.

Всього з України виїхало на цілинні землі Казахстану понад 100 тисяч чоловік, переважно молодь і тільки частина повернулась назад.

Лише в 1955 році з України відправлено 11,4 тисячі тракторів та 8,5 тисяч комбайнів. З Дзержинської МТС разом зі своєю технікою в 1954-1955 р.р на цілинні землі були відправлені трактористи і комбайнери Годун А.Л., Слідзевський М.В., Ніжинський С.Л., Гулинський М.А., Рудківський Д.С., Горбачовський К.Л., Шатило А.П., Рачковський С.В., Ткачк І.В. Хоч це і негативно вплинуло на роботу Дзержинської МТС, її механізатори за останні 4 роки більше 85% всіх сільськогосподарських робіт колгоспів виконали машинами.

В 1957 році на районну дошку Пошани поміщені портрети комбайнерів Лещенка Олекси, Ленчицького Бориса, тракториста Шатківського Йосипа.

На полях колгоспів Дзержинська МТС проводила передпосівну культивацію (7671 га. ),боронування (19952 га), посів ярих культур і посадку картоплі (3334 га), весняну оранку на 1312 га. Зібрано на зерно урожай з площі 1402 га. Скошено всього 4956 га. Виконано м’якої оранки на 24132 га. Скошено сіна 3203 га., посіяно озимих 12470 га. Проведено капітальний ремонт14 тракторів, поточний ремонт 55 тракторів, 10 комбайнів, 19 вантажних автомашин.

Значних труднощів зазнали господарства, особливо слабкі, при реорганізації МТС у ремонтно-технічні станції (РТС) і обов’язковий викуп колгоспами техніки, яка належала МТС.

До цього додавались витрати на її ремонт, зберігання, оплату праці механізаторів та інженерно-технічного персоналу, придбання нової техніки за підвищеними цінами.

На кінець 1958 року реорганізація МТС на Україні завершилась. На основі 1637 МТС було створено 731 РТС. Колгоспники України змушені були придбати понад 108 тисяч тракторів, близько 43 тисяч комбайнів та іншої техніки на суму 4,2 млрд. крб. На роботу в колгоспи перейшли більшість спеціалістів, кращі механізатори, які працювали в МТС.

В нашому Дзержинському районі першими закупили сільськогосподарські машини заможні колгоспи Миропільської зони. Колгосп «Комінтерн» уже в березні 1958 р. придбав тракторів та комбайнів на суму 280 тисяч крб. Колгоспи Дзержинська, села Каменя, Ясногорода поповнилися новими самохідними комбайнами СК-3 з гідравлічною системою.

Господарствами придбано сотні простих машин, що давало можливість довести механізований обробіток колгоспних полів на 90%. В подальші роки, зміцнивши своє фінансове становище, колгоспи закупляли нову і більш потужну та складну техніку.

В 1961 році техніка РТС обслуговувала 49011 земельних угідь та 37166 га орної землі.

В парку МТС було 187 тракторів, 159 автомобілів, 65 комбайнів. З них – силосозбиральних 25, бурякозбиральних 12, картоплезбиральних 1.

Основним видом діяльності РТС став ремонт колгоспної техніки в її ремонтних майстернях. Їх було 2 на 250 машиномісць. В 1958 році відремонтовано тракторів 103, зернових комбайнів – 29, вантажних автомашин – 34, тракторних двигунів – 6, двигунів до автомашин – 39, в цьому ж році продано із складу техніки і запасних частин на суму 1797 тисяч крб., ремонт техніки 1708 тисяч крб. проведено робіт по механізації тваринницьких приміщень на суму 152 тис. крб. Вартість встановленого обладнання становила 320 тис. крб.


Щорічно квартальні плани по ремонту техніки ремонтні майстерні виконували на 110-128%. Їм діяльно допомагали колгоспні механізатори, які прибули в РТС разом зі своїми машинами. Успішно працювали в РТС Сидорчук І.М. ( колгосп ім.Кірова) трактористи колгоспу «40 річчя Жовтня». Техніки в колгоспах концентрувалось все більше і більше. В колгоспі ім.Сталіна – голова колгоспу Герой Соціалістичної праці Ф.Д. Долібець в 1961 році було 22 трактори, 22 автомашини, 10 комбайнів, 1 бульдозер.
Наростання промислового потенціалу країни дало можливість значно збільшити поставки техніки селу. В 1962 році промисловість України поставила селу 312 тисяч тракторів, 130 тисяч зернових і силосозбиральних комбайнів, 156 тисяч вантажних автомашин. В країні після чергової реорганізації колективних сільськогосподарських об’єднань їх нараховувалось 49 тисяч і в середньому на кожний колгосп і радгосп приходилось по 6 тракторів, 3 комбайни і по 3 вантажних автомашини.

А в 1968 році об’єднання «Сільгосптехніка» продало колгоспам і радгоспам республіки понад 44 тисячі тракторів різних марок, 25 тисяч вантажних машин, великі партії зернових комбайнів, устаткування для тваринницьких ферм та іншу техніку. З допомогою нової техніки на площі 4 млн. га освоювалась прогресивна технологія вирощування зернових. Ефект – 35 мільйонів людино-годин і 12 мільйонів карбованців. Нова техніка – універсальні трактори для всіх польових робіт, а також як транспортні засоби.

Про зміни на полях поліщуків писав в районній газеті керуючий «Сільгосптехнікою» Григорій Карпович Кушнір. “На ланах нашого району працює 360 тракторів, більше 200 різних комбайнів, багато іншої ґрунтообробної техніки. Йде механізація тваринницьких ферм. В колгоспах сотні моторів, широке застосування електрики. Держава постачає добривами. В 1968 році колгоспи одержали 24500 тонн мінеральних добрив на суму 210 крб. широко проводяться меліоративні роботи”.

“Червоний прапор” 7 червня 1969 року.

На полях району працювало 179 рільничих і тракторних бригад, в колгоспах 108 тваринницьких ферм. На посади бригадирів і зав фермами перейшло 24 агрономи і зоотехніки.

Взяли реальні плани для обробітку 34997 гектарів землі і вирощенням за планом 220428 центнерів зернобобових колгоспи мали 360 тракторів, 264 сівалки, 202 комбайни, 234 вантажні автомобілі.

Підприємство мало в своєму розпорядженні типову майстерню, гараж, котельню, склади, водонапірну башню, клуб, адмінбудинок і гуртожиток, свою ремонтну базу, оснащеною різними станками по обробітку металу, обкатці, вулканізації.

Для підвищення врожайності полів добре попрацювали екскаваторники, бульдозеристи, тракторна бригада та вантажні автомашини. Ударними темпами з урочища «Виспа» на поля колгоспів вивезли молодий торф і річковий мул. Відзначились на цих роботах екскаваторники Бруцький Василь – добув 14 тисяч тонн замість 8 тонн по плану, водії автомашин Ананченко, Корсун, Никодюк, які тільки за лютий місяць вивезли по 290-315 тонн добрив кожний. Вони відзначені Почесними грамотами та цінними подарунками. Підсумки змагання по добуванню, навантаженню і вивезенню торфу на поля підвела область, визнавши переможцями з нашого району Федуна Анатолія Герасимовича, Талько Альфреда Петровича, Ананченка Миколу Миколайовича. Вони нагороджені Почесними грамотами обласного підприємства “Сільгосптехніка” і цінними подарунками.

В 1968 році кращі працівники “Сільгосптехніки” були учасниками виставки ВДНГ. Шофер Ткачук Володимир Васильович одержав срібну медаль і другу премію виставки. Бронзовою медаллю і третьою премією нагороджені шофери «Сільгосптехніки» Буліч Гнат Лаврентійович, Соловенюк Микола Іванович, Щербина Борис Степанович, Шмейхель Казимир Людвикович, Носачук Леонід Петрович.

В майстернях « Сільгосптехніки « колектив працював з подвоєною енергією, проявив старанність, уміння, винахідливість. Були сконструйовані і виготовлені в достатній кількості гноєрозкидачі, ударними темпами якісно ремонтувались трактори. В 1969 році відремонтовано 130 тракторів, всі заплановані до ремонту комбайни, декілька силосозбиральних машин.

Неодноразово відмічались трудові успіхи майстрів « “Сільгосптехніки” О.Ф.Володіна, Д.П.Арсеня, В.А.Будніка, В.С.Юрковича, Н.Ф.Коцюбинського.

Портрети Баранчука С.І., Арсеня Д.П., Коцюбинського Н.Ф. постійно були на районній дошці Пошани.

В 1972 році на базі окремих підрозділів “Сільгосптехніки” були створені: лукомеліоративна станція – (ПМК-162 ), ПМК-30, “Сільгоспхімія”, ветлікарня, станція захисту рослин, автоколона, насіннєва лабораторія.

В 1971 -1979 р.р. в «Сільгосптехніці» були створені і успішно працювали бригади по технічному обслуговуванню автомашин, машин і механізмів по обслуговуванню тваринницьких ферм , працював для колгоспів обмінний пункт вузлів і агрегатів.

У відповідь на почин чуднівських механізаторів по зразковій підготовці техніки до весняно-польових робіт, Дзержинська «Сільгосптехніка» перейшла на двозмінну роботу, взяла зобов’язання раніше строку закінчувати ремонт кожної машини. Працівники бригад ремонтують на 6 машин більше від завдання. До закінчення І\/ кварталу 1969 року вони полагодили 38 тракторів і 28 комбайнів.

Добре організовував роботу колективу ремонтої майстерні завідуючий Ігор Платонович Божко.

Відмінно працювали на ремонті паливної апаратури слюсарі Віталій Сидорович Юркович, Сергій Іванович Баранчук, Дмитро Павлович Арсень, Леонід Петрович Шкуратюк. Вони постійно перевиконували виробничі завдання.

В період жнив в 1973-1975 роках на полях працювало більше 100 зернових комбайнів, 50 жниварок, 185 косарок. Всім їм дала друге життя «Сільгосптехніка». В подальші роки чисельність техніки зростала. Вся техніка проходила через золоті руки працівників підприємства, була предметом уваги діагностиків і контролерів.

При «Сільгосптехніці» була створена спеціальна інженерно – технічна служба, яка надавала колгоспам методичну і практичну допомогу в грамотному догляді тракторів, мала постійний зв'язок з тракторними бригадами. Технічна служба «Сільгосптехніки» розробляла рекомендації кожній тракторній бригаді, дбала про підвищення кваліфікації механізаторських кадрів.

На дошці Пошани підприємства - передовики трудової слави Ніколайчук В.П., Шевчук М.Л., Гензель С.Л., Кучмій І.Я., Бондарчук Г.П., Луценко В.О., Баранчук С.І., Нагорний В.І., Сніцар В.К., Глазунов Г.І., Буднік Є.А., Корсун В.Т., Коцюбинський Н.Ф., Мельничук В.І.

В 1973 році колектив механізаторів райоб’єднання “Сільгосптехніка” нагороджено Почесним дипломом обкому партії і облвиконкому.

В 1976 році отримали урядові нагороди:

- орден Жовтневої революції – керуючий райоб’єднанням

“Сільгосптехніка” Кушнір Григорій Карпович, кавалер орденів бойового Червоного Прапора та Червоної Зірки;

- ордени “Знак Пошани” – Матат Анатолій Михайлович,

Гнатюк Леонід Васильович, Тимощук Володимир -Леонтійович;

- орден “Трудової Слави ІІІ ступеня – Луценко Володимир Олександрович ;


  • Медаль “За трудову відзнаку” - Дяченко Анатолій

Андрійович, Сімчук Анатолій Дмитрович, Дрозд Іван Васильович.
“Умієш сам – навчи товариша”, це стало девізом всього колективу . Досвідчені фахівці передають свій досвід молодим. Багато молодих спеціалістів виховали токарі Григорій Петрович Бондарчук, Леонтій Ніканорович Камінський. Ветерани були зачинателями всіх добрих справ, завжди показували приклад молодим. Багато раціоналізаторських нововведень на рахунку у головного інженера підприємства Юрія Євгеновича Земика.

Не один десяток літ трудиться у трудовому колективі майстерні Іван Степанович Бруцький.

Поважали його колеги за працелюбність, сумлінне ставлення до своїх обов’язків. Іван Степанович – слюсар по ремонту пускових двигунів. Майстер “Золоті руки” - так називали ветерана ті, хто добре знали його, трудилися поруч. Свій багатий досвід і знання передавав молодим виробничникам. Вони часто зверталися до нього за допомогою. Щирість, доброзичливість і товариськість – всі ці риси найбільш притаманні невтомному працелюбу.

1грудня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність.

Це поглибило кризу промислових підприємств, втратились загальносоюзні економічні зв”язки, темпи зростання цін на промислові товари в три-чотири рази перевищували динаміку ціноутворення на продукцію села. Ріс процес руйнування села при мовчазній згоді держави. За здану продукцію колгоспи не покривали витрат на пальне і запасні частини. Колгоспи ставали боржниками. В 1998 році посіви зернових культур в колективних сільськогосподарських підприємствах в порівнянні з 1991 роком скоротились в районі на 5,8тис. га, на 10% і становили 30,6 тис.га. урожайність зернових за 7 останніх років в середньому по району знизилась до 2% і становила по району 19,8 цнт з га. Посіви озимих в 1998 році зменшились на 1964 га – це п’ята частина.

В 1990 році очолив “Райагропромтехніку” Микола Миколайович Дейсан. На його долю випали турботи по збереженню трудового колективу, продовження трудової діяльності і життєздатності підприємства.

Деталі і вузли сільськогосподарських машин стали дефіцитними, на них весь час зростали ціни. Місцеві господарства змушені були шукати їх своїми силами, в більшості засобом розкомплектування одних машин для ремонту інших. В майстерні «Райагропромтехніки» з кожним роком на ремонт надходить все менше і менші техніки. Якщо в минулі роки ремонтувалось більше 200 одиниць тракторів, то в 1992 – 35, а за 1998 рік відремонтовано– 10 тракторів, 9 автомашин, 2 комбайни.

В «Райагропромтехніці» працювали прекрасні спеціалісти по ремонту двигунів, топливної апаратури Баранчук С.І, Паремський Ф.П., Нагорний В.І., Жлобіцький В.Х. Не дивлячись на всі негаразди, ремонтна майстерня продовжувала працювати без вихідних. Завжди були токар, моторист, слюсар. Якщо не можна ремонтувати деталі, постачальники повсюди їх шукали.

Дзержинська «Райагропромтехніка» в 2001 році мала 5 тракторів, 2 зернових комбайни, 46 вантажних автомобілів, 1 картоплекомбайн та іншу техніку. Крім обслуговування населення та колгоспів в 1998 році підприємство засіяло для свого користування 130 га землі, 50 га пшениці, 77 га ячменю, 5 га картоплі. Найбільший урожай дала пшениця – 86 тон. В районі досвід Дзержинської «Райагропромтехніки» розширили на колгоспи і сільськогосподарські підприємства, які втратили трактори і не мали кошти на їх ремонт. «Агропромтехніка» збільшила парк своїх машин і за натуральну оплату проводитиме на їх полях сільськогосподарські роботи. Роботи по відновленню машино-тракторної станції та підготовку її до весняно-польових робіт тривають.

Коли стрімко збідніли й відпали майже всі традиційні замовники підприємства, воно не чекало якогось нового ідеального рішення, а пробувало постійно реалізовувати хоча б невеликі проекти. Коли катастрофічно поменшало замовлень від збіднілих сільгосппідприємств, почали активно обмізковувати, як уберегти від безробіття своїх працівників… І купили млин.

У 1996 році він був єдиним у районі. До того селянам доводилося везти своє зерно, щоб змолоти, більш як за 100 км. Близькість, сучасне устаткування й доступні ціни зробили агропромівський млин популярним. Він, у разі потреби, може працювати щодня. Для мешканців району – це зручність. Для працівників ВАТ "Дзержинська агропромтехніка" – це і робота для ряду трудівників, і дещо дешевше борошно для всього колективу. Змоловши зерно, яким господарства розрахувалися з ремонтниками, обмінювали його на запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Варили 200-літрові металеві бочки. Виготовляли теплиці для господарств. Коли попит на них упав – розробили меншу конструкцію, для населення. Не гребували ніяким "металобрухтом". Добитою технікою, якій уже й ради дати не могли, села охоче розраховувалися з ремонтниками. А вони терпляче стягували на свою територію ті рештки, бо розуміли, що іншого виконання боргових зобов´язань не буде. І ремонтували... Можна тільки уявити, як удруге народжувалася ця техніка, якщо приміром, на ремонт одного трактора висококласний колектив поклав півтора року роботи!

Так у Дзержинській агропромтехніці поступово складався парк тракторів, із яким уже можна було думати про цікавішу й масштабнішу роботу. Ще конкретнішою стала ця можливість, коли увійшли в спілку з відомою Київською фірмою "Призма-13". Вона додала техніки, зокрема зернозбиральної, і небачений тоді в цих краях бурякозбиральний комплекс "Холмер".

Використання цього потужного парку спрямували по двох лініях – обробляли взяту в оренду землю й здавали в оренду свою техніку іншим господарствам. Цілком зрозуміло, що в нинішніх умовах далеко не завжди віддача виправдовувала вкладене. Але підприємство, що вже навчилося швидко реагувати як на приємні, так і неприємні факти й робити висновки, зуміло зорієнтуватися і тут. За головний орієнтир узяли співробітництво із сільгосппідприємствами. Виконуючи їхні замовлення – швидко, високоякісно й за прийнятну ціну – можна було забезпечити ефективне використання наявної техніки.

За три роки співробітництва із сільгосппідприємствами Дзержинська агропромтехніка надбала постійних замовників у п'яти районах області. А незадовго уже працювала на збиранні врожаю у Вінницькій та Хмельницькій областях.

Чим завойовують споживача дзержинські трудівники ? Насамперед - доброякісною роботою. Порядок і вчасна заробітна привабили сюди кращих працівників з інших підприємств та організацій. Та й багато хто зі своїх підтягнувся – всі тепер дорожать роботою.

Кожен, уже з трьох наявних на підприємстві, бурякозбиральних комплексів збирав урожай у середньому на 900 гектарах.

Пан Холмер, власник заводу в Німеччині, уважно слідкував за тим, як працюють його комплекси в країнах-імпортерах. Під час недавнього приїзду в Київ, досягнення дзержинських "холмерців" він назвав рекордом в умовах України.

Добрий результат давало поєднання трьох складових: професіоналізм механізаторів, міцна ремонтна база й належна організація праці.

В подальшому Дзержинська райагропромтехніка сформувала два механізовані загони, які могли допомагали сільському замовникові зробити все: від оранки – до збирання врожаю. І навіть до перевезення його в комору.

Загони створені на основі трьох Т-150, трьох "Кіровців", трьох "Холмерів", чотирьох зернозбиральних комбайнів, виконували будь-яку роботу сумлінно.

Комбайни після осінньо-польових робіт повністю відремонтовувались. Запасні частини замовлялись в Німеччині.

Весною були створені пересувні майстерні, водночас побутівки і похідні спальні на 6 місць, які рухалися слідом за збиральною технікою, щоб забезпечити і напружений робочий темп, і можливість відновити енергію людей.

Калькуляцію в агропромтехніці складали не за високими цінами. Передбачивши мінімальну рентабельність, оцінили обробіток одного гектара в 55 гривень. Це – менше, ніж прагнули одержати інші. І тому це цікавило не лише ближніх потенційних замовників, а й навіть із віддалених південних областей.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка