Наталена Королева



Сторінка16/18
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.98 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

175

Бенарес в Індії.



176

Віра Заратустри, що існувала 600 літ перед християнством.



177

Саме за це був Йосиф Ариматейський виключений синедріоном із «справновіруючих» юдеїв. Виключення Йосифа Ариматейського є історичним фактом.



178

Олександрійський стиль дуже пишний, був мішаниною єгипетського стилю з класично грецьким, еллінським.



179

Salve! Привіт! — звичайно викладали мозаїкою це слово привітання на порозі вілл та предіол.



180

Опис келеха — не фантазія авторки, а взято його з опису так званого «Баальбекського келеха», знайденого коло 1919–1920 р. в Сирії, в околиці Баальбека. Біля будівлі якогось торговельного підприємства знайшли дивну гробницю. У центрі на золотій таці стояв згаданий келех. Довкола стояли урни, повні золота. Французький єгиптолог М. Масперо, якому власник підприємства, E. Eddot, що плекав шовкопрядів, показав келех, заявив, що келех належить до часів Христових. У келеху було трохи засохлої тектини, яка могла бути кров’ю. Лондонські та каїрські музеї хотіли купити келех, але власник вимагав таку ціну, що жоден музей не міг її заплатити. Отже, можливо, що цей… «Ґрааль» ще й нині зберігається в сейфі Бейрутського банку.



181

З буддійських мотивів про «день» і «ніч» Будди. Вістуни «благої вісті» час від часу приходять, щоб збудити людство, огорнене пітьмою «ночі Будди».



182

З буддійських джерел і вірувань.



183

З буддійських джерел і вірувань.



184

З філософії неоплатоніків, яка розвинулася далеко пізніш. Але початки її вже й у ті часи хвилювали «шукачів мудрості», чи «істини», хоч не були ще оформлені.



185

Опис келеха взятий із легенд. Бо ж смарагд такої величини в дійсності межує вже з фантастичною уявою. Смарагд надзвичайно крихкий і ніжний.



186

Так звані «місячні самоцвіти» я бачила лише в Персії, де їм приписують різні таємні впливи. Ці самоцвіти дійсно барвою нагадують місяць уповні; мають матово-срібний, незвичайно м’який відтінок, але при тому вони переливчасті, як опали.



187

Цей старий переказ про «посланців Світла» я чула перед першою світовою війною двічі. Один раз в Індії, другий — ночуючи перед Сураханським храмом (коло Баку), зачиненим на ніч. Тому, що я тоді добре говорила перською та арабською мовами, то приєдналася до гуртка прочан-персів, поклонників «Святого Світла». Майже всю ніч ми просиділи коло багаття, слухаючи то одного, то другого із старших прочан, що розповідали різні старовинні події, повір’я, вірування… Незабутні часи!.. І незабутня з них радість!



188

У Саронській долині навесні бувало незвичайно багато квітів, переважно нарцисів.



189

Звичайний у ті часи напис-епітафія на жіночих гробницях.



190

Перська форма наймення Валтазар, відомого більш європейцям. Перси запевняють, що Баал-Фазар (чи Валтазар) був не тільки одним із тих трьох володарів, що прийшли до Вифлеему, але що був він і священиком перської релігії «Святого Світла». Ці перські священики звалися «магі» — то був їх офіційний титул.



191

Перська легенда (як і Платон) називає цю землю «Атлантидою», бо була вона в Атлантійському океані, десь між Африкою та Іспанією, яка є відірваним шматком Африки, на що вказує розміщення гірських кряжів, рослинність, ґрунт.



192

Легенда, звичайно, приєднана вже в часи хрестових походів. Бо Гора Спасіння — Mont Salvat (на півдні Франції) часто згадується в легендах про св. Грааля.



193

Піренейський переказ-легенда.



194

Ростра — передня частина, «ніс» стародавнього корабля. Звичайно прикрашався фігурою бога, богині чи героя, яким було присвячено корабель і чиє наймення корабель мав.



195

Платина, яку тоді називали «білим золотом», була знана в стародавньому світі.



196

Септима — тиждень.



197

Келех магів — назва, яку давали св. Ґраалеві в юдейських легендах.



198

Смоква — те саме, що фіга: овочів фіговника, «літні» фіги, не консервують. Вони малі та й буває їх мало.



199

«Літніх» фіг взагалі люди не їдять. А з «зимових» фіг їдять та в’ялять чи сушать так звані «білі фіги». Темно-синіх зверху, а малиново-червоних всередині не консервують і вживають до їжі мало, бо вони занадто малі, солодкі й викликають спрагу.



200

Відвар із сушених квіток нагідок ще й досі вважається ліком на підсилення серця.



201

Звичайно за класичної доби було привілеєм тільки учнів сідати біля ніг учителя. Так робили учні Сократа і Платона. Від них цей звичай перейняли римляни, а від римлян — також юдеї.



202

Симпозіон — славний бенкет із диспутами та філософськими промовами, «культурна» (говорячи нинішньою мовою!) учта, а не розпусна «оргія» з пиятикою й розпусними забавами.



203

Піттакос — один із «семи мудреців» Греції. Народився в Мітілені, яку увільнив від тиранів, що там володіли. Протягом десяти років був сам у проводі мітіленського уряду. Народився приблизно 650 р., вмер 569 до Христа.



204

Cимптоми при послабленні серця не вигадані. Авторка, сама лікарка також, особливо за молодих літ, терпіла на серцеві «шоки», має від народження серце менше, ніж мало б бути нормальне, поставлене трохи наскіс, і одна серцева клапа не діє справно. Тому при занадто інтенсивній праці — а такої було в моєму житті багато — діяльність серця слабла, аж воно затримувалося цілком на дві-три години. При цьому явищі — жодного страху, болісті! Навпаки, ніби радісне почуття «визволення», увільнення від усього… Страх відчула я лише один-єдиний раз, коли почула, як прикликаний лікар сказав: «Запізно! Ін’єкція не помогла!» Запізно означало: «мертва»… Чула я все, але не могла ні поворухнутися, ані розплющити очі. Отже, злякалася, щоб мене живою не похоронили. Тільки з цього був страх.



205

Гірські курочки — дуже улюблений на Сході птах. Це, власне, якийсь рід великої, більшої за голуба, куріпки. Її також їдять, бо смачна, але більше тримають у клітці на забаву. Птах дуже звикає до людей. Звичайно в клітці тільки спить, а так ходить вільно, вискакує людям на коліна, лащиться, треться голівкою об обличчя, як це роблять у нас коти, щоб його гладили, їсть із рук. Розбарвлений дуже гарно: блакитнаво-сірий, світлий, з білими грудьми та шийкою, на якій, як і на крилах, чорні смужки. Тримаючи цих птахів, жінки, діти, що з ними граються (на Сході дітям не дають «мертвих» забавок, але привчають до живих тварин), і ще більш — старі люди, Я знала в Персії одного старика, що носив із собою свою курочку в кліті навіть до каварні: «Як поет Саад свого солов’я» — любив підкреслювати.



206

У Персії здавен-давна існувала професія казочників і казочниць. Вони з дитинства навчалися «напам’ять» старих казок, але змінювали їх часами. Ще в часи авторчиної молодості, коли вона була в Персії, існували такі казочниці, що розповідали свої казки по гаремах та в жіночих лазнях. Казочники-чоловіки розповідали переважно в каф-хане (каварнях) або на майданах, на базарах. Цікаво, що авторці цих рядків тоді так сподобалася ця професія, що вона нічого кращого для себе не хотіла (а була тоді археологом і доктором медицини), як бути й лишитися до кінця свого життя такою казочницею.



207

Що дружину Понтія Пилата, Клавдію Прокулу, було прозвано за справедливість Юстіція — історичний факт.



208

Ахура-Мазда — Світло Відвічне, Бог у староперській релігії Заратустри або у визнавців «Святого Світла».



209

Так звалися у Палестині прудкі й безпереривні дощі.



210

Urbani — міщухи, люди з міста.



211

Так думали римляни взагалі, особливо ж ті, що були з старих родів.



212

Переконання загальноримські.



213

Погляд філософів Сходу, головно Індії.



214

Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.



215

Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.



216

Переконання загальноримські.



217

В. Катул.



218

Mater familias — мати родини.



219

Іберія — назва, яку римляни давали Іспанії.



220

У Стародавньому Римі законна, а не; куплена жінка приймала наймення чоловіка. Дружина Кая мала б називатися «Кая», а потім уже своїм дівочим найменням. Так само дружина Понтія Пилата Клавдія Прокула мала право на наймення «Понтія». Відгук цього римського права та звичаю зберігся й донині у французів. Там, наприклад, дружина Каміла Фламмаріона називається «Madame Camile Flammarion». Дарма, що хресним своїм найменням вона звалася Стелла, немов призначена була бути дружиною славного астронома! В інших романських народів цей звичай не існує. В Італії жінка носить своє хресне наймення та родове прізвище чоловіка. В Іспанії кожна жінка носить завжди: 1) кілька хресних імен — залежно від того, скільки пар хрещених батьків було при хрестинах; 2) прізвище батька; 3) прізвище матері. Це дає довжелезні іспанські прізвища. Це робиться для того, щоб не могли вступити в подружжя люди між собою споріднені, кревні.



221

Фібула — клямра, пряжка, звичайно досить велика. Дорогоцінності й самоцвіти описані відповідно до того, як їх тоді робили й носили.



222

Великі камені, що виступали понад бруком, служили для того, щоб можна було переходити вулиці під час прудких весняних дощів.



223

Єрусалимські доми, як звичайно скрізь у східних містах, ніколи не мають вікон на вулицю (хіба дуже маленькі і дуже високо), лише на другому поверсі. Вікна звичайно виходять на двір-садок. Описи Єрусалима взяті з описів подорожі по Палестині мого вуйка (брата моєї матері), римо-католицького прелата. Цікаво, що та ненависть ще й досі не вщухла в Єрусалимі. Тільки нині вона «практикується» ще й… між «добрими християнами», що належать до різних визнань.



224

Скрізь на Сході пса вважають за найогиднішу істоту, варту найглибшої погорди. Там нікому не прийшло на думку тримати пса в хаті, мати його за приятеля людини.



225

Фальцет — неприродно високий чоловічий голос.



226

У деяких слов’янських мовах цей первосвященик Ганан чомусь називається: «Анна».



227

Конкубіна — нешлюбна жінка, однак офіціально визнана законом.



228

Морський термін: хвилювання моря іде під його ніби спокійною, мало або й зовсім нерухомою поверхнею. Від цього корабель зазнавав дуже неприємного тремтіння.



229

Квірити — стара й дуже почесна назва римлян.



230

Дійсно, такі переконання у стародавніх римлян були.



231

Дійсно, такі переконання у стародавніх римлян були.



232

Пітонісами називались у Греції пророчиці найвизначніших грецьких храмів на Делосі і в Дельфах.



233

На рибному торзі в Римі було завжди найгаласливіше місце.



234

Крокодил по-єгипетському називається «сукі».



235

На горі Синай були копальні міді й добували бірюзу. Працювали там за кару, бо праця й підсоння були нестерпні.



236

На галери веслярами також посилали за тяжку провину, бо праця була тяжка й небезпечна. Галерники були прикуті ланцюгами до своїх лав і на випадок аварії гинули разом із галерою.



237

Більшість юдеїв не вірила у воскресіння мертвих.



238

Попіна — шинок близько храму (поганського), в якому звичайно сиділи й чекали нижчі жерці, «попі», що заколювали та розрізували офірних звірят. Українська народна назва «піп», «попи» походить не від цієї чисто римської назви, а від перекрученого грецького слова «папа», що означало «отець». Так греки називали своїх духовних.



239

Такий був титул Каяфи.



240

Виголити голову юдейському священикові означало позбавити його священства.



241

Мелан — тодішній атрамент приготовляв собі скриб сам, з фарби (на спосіб хінської туші), клею й води.



242

Історично: була лише неповна Германська легія в Єрусалимі та на його околицях.



243

Історичний факт.



244

Це правила юдейського закону.



245

Цей землетрус у Єрусалимі — факт історичний, відмічений навіть і в Євангелії.



246

З «Приповідок Соломонових».



247

З «Приповідок Соломонових».



248

Такі були традиції і так вірили юдеї.



249

Такі були традиції і так вірили юдеї.



250

Адамант — діамант, старовинна форма.



251

Елізіум — місце, де за віруванням римлян і греків перебували щасливі душі померлих «блаженних».



252

Цей «закон бичування» зберігся ще в Палестині до XIV–XV століть. Про це свідчать чеські прочани до Святої Землі: Мартін Кабатник із Літомишля (рік 1492) та Ян Лобковіц на Газенштайні (1493–1494 p.). Рід князів Лобковіців мельницький. І в Мельнику та його околиці ще й досі збереглося багато їхніх замків. Крім них, було багато інших чехів, що подорожували по Палестині, як-от чеський князь Конрад Отто, чернець Ансберґ (ще в році 1189). Всі вони свідчать, що цей «закон бичування» існував ще при них.



253

Слово «пророк» у єгиптян, греків і римлян було лише титулом високої священичої гідності, а не мало того значення, яке придає йому Біблія.



254

Таррагонська легенда, що на останньому суді Пилата судитиме Христос і виправдає його!



255

Ecce Homo, «Це людина!» — слова Пилата, записані в Біблії.



256

Цей Прокулин кошмар мені приснився у Таррагоні, де я тоді збирала різні дрібні деталі, пам’ятки, згадки та легенди, що стосувалися до родини Понтія Пилата.



257

Кубікулум (cubiculum) — одрина, спальня.



258

Абеліон, бог світла, поезії та віщувань, нагадував римлянам і своїм ім'ям римського бога Аполлона. Цього бога особливо мала за свого патрона й шанувала Таррагона.



259

Є легенди, не тільки в Іспанії, але й у Франції, що Клавдія Прокула була перша «стигматизована» та стала горливою християнкою. Звичайно, ці легенди постали на підкладі згаданих у Євангелії слів, що Прокула посилала просити Пилата: «Не чини нічого праведному цьому! Бо багато перетерпіла я у сні за нього!»



260

Ґема — самоцвіт, дорогий камінь.



261

Фамілія — всі гуртом невільники, що належали одному панові.



262

Історична особа та історичний факт.



263

З доносів Ірода. Історичні факти.



264

З доносів Ірода. Історичні факти.



265

Елевзинські містерії були присвячені богові Діонісові.



266

Лари — староримські «хатні боги» кожної родини.



267

Усі ці дрібні деталі звичаїв, країни, назв взяті мною з оповідань та записок, що залишилися по моєму дядькові, дон Євгенієві, священикові, який пішки пройшов сам усі місця, по яких ходив Христос. Записував він і такі дрібнички, як назви олеандрів і тубільців. Бо в Європі звуть «єрихонською трояндою» цілком іншу рослину, рід якогось «безсмертника-сухоцвіту», що без води й вогкості ніби завмирає, а покладений до води розгортається в виді якоїсь квітки, троянди. Дядькові було легко добути ці деталі, бо він володів цілком вільно кількома діалектами арабської мови, ще й мовою гебрайською. Часто його мали в тих країнах за дервіша.



268

Рома — покровителька міста Рима, богиня.



269

Це робили часами римські вояки із співчуття, щоб скоротити муки розп’ятих.



270

Південний, або так званий «іспанський жасмин» не має нічого спільного з тим, що звичайно називають «жасмином» у середній Європі й що власне належить до роду «saxifraga». Південний, чи іспанський жасмин (з арабського «ясемін») — це оздобний кущ з темними дрібними листочками та дрібними квіточками, немов із воску зробленими, похожими на хрестики (чотири пелюстки); мають п’янкий, дуже міцний аромат, особливо вночі.



271

Дорога, якою провадить Йосиф Понтія і Прокулу з проходами, ущелинами, водоспадами тощо — не фантазія авторки. Правда, бачила вона ці переходи не в Палестині, але ходила сама такими стежечками в Андалузії, в горах, відвідуючи своїх численних там приятелів — гітанів (циганів), які в Іспанії звичайно живуть осіло, та вибирають собі недоступні, але гарні мальовничі місцевості (переважно колишні мавританські фортеці, палаци, давно вже на три четвертини зруйновані), з яких не виплутаєшся сам, коли ніхто тебе не веде. Авторку ці цигани дуже любили. Казали про неї: «Наша дівчина, хоч і не з нас! Бо як ми, скрізь «чужа» і скрізь «своя» буде. А ніде ні дому, ні родини не матиме!» Це циганське окреслення, чи «пророкування», дійсно збулося… аж надто правдиво!



272

Ці описи частково взяті із славнозвісного скарбу, знайденого 1921 р. в Баальбеку, т. зв. «Баальбекський флакон», частково з циганських оповідань про скарби, які нагромадила — на жаль, невідомо, де! — циганка Марія Паділла.



273

Ґея арозімос — так стародавні греки називали однаково: землю і наречену. В іншій мові не знаю такого слова, щоб ним одним можна було висловити ці два поняття: «земля» і «наречена».



274

Історично.



275

Deversario, insula — вілла, оселя.



276

Magistratum — урядовець.



277

Magistratum gerere — виконувати уряд.



278

Залізний тризуб на високім держалні був здавен-давна знаком водного та пастушого права. Тому зображали морського бога Посейдона (у греків) і Нептуна (у римлян) із тризубом у руці. А на півдні Іспанії та півдні Франції ще й досі пастухи биків, guardian і, мають такі тризуби, що ними штовхають неслухняних тварин, а не раз мусять боронитися від них. Бо ці випасені на волі бики дуже небезпечні й дикі. Авторка трохи про це знає, бо в дитинстві проводила весну, літо й іноді частину осені в Сан-Лукар, маєтку тітки. Там були такі пасовиська Й бики, призначені до «боїв биків».



279

Трамонтана — холодний вітер з-поза гір. Бора — північно-східний, сильний і прудкий вітер.



280

Іспанський вираз, що означає: «шалено закоханий».



281

Каламус, або каламос — зроблене з сухої очеретини перо, яким писали.



282

Цю «гру у Психе» вигадала в дитинстві сама авторка… мабуть тому, що її батько був ентомолог (знавець комах).



283

«Про сільські речі», «Три книги сільських справ».



284

«Про сільські речі», «Три книги сільських справ».



285

«З погляду корисності та продуктивності».



286

Villicus — державець, фермер.



287

Події, подібні до описаної, ще й нині повторюються на побережжі Андалузії. Хвилі зносять у море часами цілий урожай. Снопи виловлюють потім із води, якщо це можливе.



288

Rusticus — селянин, хлібороб, також груба, некультурна людина.



289

«Музей» у ті часи був тим, чим нині є університет, а не збіркою різних історичних предметів.



290

Історичні факти.



291

Історичні факти.



292

Cціпіон Африканський.



293

Сціпіон Еміліан, що знищив Картагену і якому «великий африканець» з’явився у сні й сказав ці слова. Жив цей С. Еміліан приблизно 40 років по смерті Сціпіона Африканського.



294

Грецький поет з VII століття перед Р. Хр.



295

Коні цієї масті особливо цінилися римлянами. Нумідійські коні вважалися за найліпші.



296

Текст весільних співів, обряди й ін. Історично вірні.



297

Латіклав — оздоблена пурпуровим пругом біла сенаторська одежа.



298

Стола — покривало, що його мали носити замужні жінки. Укривало всю постать.



299

Іберія — староримська назва Іспанії.



300

«Де ти Емілій, (там) і я Емілія». Формула подружжя, в якому жінка приймала ім’я чоловіка.



301

Плахти — вітрила, паруси.



302

З укропу (Anethum graveolens) робили в римські часи олійок, переважно в Іберії.



303

Ліцена (Papilio Licena) — малий метелик, зверху блакитний, сріблясто-сірий із жовтими цятками під сподом.



304

Sub Jove frigido. Дослівно, «Під холодним Юпітером», тобто на свіжому повітрі.



305

Кратера — велика ваза, в якій змішували вино з водою, бо під час гостини чистого вина без води не пили. Лише коли відбувалася «пиятика» — оргія, то по вечері пили чисте вино.



306

Така ваза-кратера була знайдена при розкопках у Кані Галилейській перед першою світовою війною.



307

Вираз «сестра моя, наречена» взято з єгипетських пісень кохання. Вживали цього виразу єгиптяни на знак, що кохана дівчина стає близькою, «своєю», як член родини. Бо женилися з сестрами лише єгипетські фараони, щоб нащадки були «чистої крови» та щоб не були вони від «нерівні».


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка