Наталена Королева



Сторінка18/18
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.98 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

435

Квінтус Гораціус Флаккус, славний римський поет (приблизно 68 р. перед P. X.). Характером своїм був дуже незалежний і не мав ніякого бажання слави.



436

Gloria Romanorum — слава римлян, Риму.



437

Unctrix — масажистка.



438

Унктуарій — приміщення, призначене на виконання масажів та намащень.



439

Псалтрія — співачка.



440

Аполлон-Сотер — Аполлон-Спаситель, що рятує і зціляє. Слово «сотер» — грецьке.



441

Так вірили жерці та жриці Аполлона, а також їхні адепти-вірники, що зверталися до цього бога.



442

Toga ferialis — святкова одежа.



443

Пісціна — басейн. У термах робили його настільки великим, щоб можна було в ньому плавати. Домашні терми мали басейн лише на одну людину, терми громадські — на кількоро, навіть на кілька десятків людей.



444

Хворобами духа називали жерці Аполлона нервові хвороби.



445

Із староєгипетських, так званих «медичних папірусів». Дещо з них згадували ще дельфійські жерці, дещо мали записане самі. Єгипетські «медичні папіруси» дуже численні, багато їх знайдено. І на диво сьогоднішнім лікарям, з них видно, як тоді вже багато дечого знали. Напр., Єгипет уже знав штучні зуби (з слонової кістки) й штучне око.



446

Ітака — батьківщина Одіссея.



447

Елізіум — рай, місце, де перебувають «душі блаженні». Крім того, римляни знали ще пекло, «Тартар», а греки — «Гадес», де каралися душі злих. Душі, що не були ні добрі, ні злі й не чинили ні добра, ні зла, йшли «на поля асфоделів» (або у «лімби»), де не було ні світла, ні пітьми, лише «присмерк». І там вони не знали ні радості, ні болісті, втрачали пам’ять і не могли згадувати. Не знали також ні надії, ні мрії, ні снів. Тому греки й римляни казали про людину до всього байдужу, що вона «за життя вже блукає полями асфоделів».



448

Парсійські вірування. Парси — поклонники «Святого Світла», найстаршої в Персії віри.



449

З дельфійських містерій.



450

З дельфійських містерій.



451

Римляни дуже любили й дорого цінили гарні, темні й чисті аметисти за їхню барву: «найдорожчий пурпур».



452

Унівіра (Univira). У Старому Римі так називали жінку, що прожила в подружжі тільки з одним чоловіком, не розвелася з ним (що було частим явищем) і не одружилася ще раз, залишившись удовою.



453

Єгиптяни вірили, що людина складається з тіла, духа (чи душі) і з «Ка», «зоряного двійника» людини.



454

Такі книги збереглись, і багато з того, що написано в цьому розділі, написано на підставі поглядів та спостережень дельфійських жерців, які передусім лікували хвороби, що ми їх сьогодні називаємо психічними.



455

Так думали також і лікарі у лікарні «La Salpetriere» в Парижі, що студіювали гіпнотизм та його впливи. Авторка за молодих літ, коли студіювала медицину саме в Парижі, дуже цікавилася явищами при психічних хворобах і хотіла збагнути їх глибше. Тому була присутня також під час цих лікувань гіпнотизмом, щоб приглядатись до них. Авторка, як лікар, уважає, що на світі далеко більше психічно хворих, ніж це думають практикуючі лікарі. Взяти, наприклад, людей, що безнастанно лікуються, «почувають себе» хворими, або жінок, що вважають за «втрачений день» той, що не пройшов їм на чищенні та митті з відром води й ганчірками в руках і т. п. Давніше закидали мені досить часто, що я «впадаю у спіритизм». Як лікар, зараховую теж спіритизм до «психози» людей, які не мають можливості (й терпеливості!) до глибших студій чого б то не було, не хочуть вірити в «церковні істини», а в щось вірити хочуть.



456

Парси — поклонники «Святого Світла» — завжди при молитві чи богослужінні закривають ніс та уста, щоб «не опоганювати диханням смертного Святе Світло».



457

Римляни вірили, що духів можна викликати, навіть богів. Запевняють, що один філософ міг по своєму бажанні викликати богів Ероса й Антероса.



458

Перси мають дуже мелодійні голоси. Певно, це вплив їхньої мови, дуже лагідної, м’якої й мелодійної.



459

Римляни любили вчитися чужих мов.



460

Феровери — духи, світлі та добрі, як у християнстві ангели.



461

Парсійська молитва, аутентична. Авторка знайома з вірою парсів, бо перший її чоловік, перс Іскандер Гак Гаманіш ібн Куруш, був парсом. Щоб одружитись із авторкою цих рядків, Іскандер перейшов на римо-католицьку віру, «щоб, — як казав, — по смерті бути в тому самому, спільному для обох, Раю». Але авторка часто була присутня на обрядах і молитовних зібраннях Іскандерової родини та ознайомилася з цією релігією, яку вважає за дуже гарну. Особливо дві речі дуже їй подобались: що парси нікому не накидають своєї віри, не проповідують її і не навертають на неї; друге, що вони звуться «поклонниками Святого Світла», мовляв, «люди не можуть цілком ясно ані розуміти, ані уявити собі Бога; бачать його лише, як крізь заслону світла та осяйного вогню»; не мають зображень Бога, а лише «невгасний вогонь, що горить на вівтарі». Тому люди, що цієї віри цілком не знають, називають парсів вогнепоклонниками та гадають, що вони кланяються вогневі. Пишу ці пояснення для того, щоб не закидали мені (як дехто, прочитавши мою автобіографію «Стежками і шляхами життя»), що пишу «самі фантазії», в яких «нема й половини правди»… для тих, хто, крім свого містечка та «Рідної Школи», більш нічого не бачив.



462

Це не опис «спіритичного сеансу» й не «фантазія авторки». Так описані явища, про які говорить дельфійська мудрість. Чи все це правдиве, авторка запевнити не може, бо в часи дельфійського оракула не жила й… дельфійською віщою дівою не була! А втім, це повість, а не доказ чи свідчення свіжа!



463

Така погода буває досить часто на півдні Франції.



464

Легендарні істоти, дуже улюблені старогаллійськими легендами й французькими казками.



465

Легендарні істоти, дуже улюблені старогаллійськими легендами й французькими казками.



466

Aquae Sextae сьогодні зветься Аіх, Екс, місто в лимані Рони (раніш Родану).



467

Особа історична, канонізована Католицькою Церквою. Тіло його ще й нині спочиває у церкві св. Максиміна.



468

Трофим, про якого згадує апостол Павло, був єпископом у місті Арль.



469

«В ім’я Ісусове! Понтію, вийди звідти!»



470

Мафкат — старовинна назва малахіту. Темно-зелений з білими жилками мармур, камінь дорогий, але не дорогоцінний, як лазурит.



471



Дуже популярна в Провансі легенда, що втопленого у хуртовину Пилата воскресив Лазар, та що цей воскреслий Пилат був тотожний з Маріусом, дуже улюбленим на півдні Франції святим. Про нього існує стільки легенд, як і про Пилата. Історично про смерть Пилата не відомо нічого. Правдоподібно, вмер він спокійно у своїх маєтках, як звичайний тодішній землевласник. Коли б його смерть була трагічна, про те згадали б якщо не численні римські аннали, що їх любили писати римляни, то у всякому разі не забули б «тріумфально» згадати всі ті, що так намагались його «знищити»… А їх було багато!
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка