Наталія Буць (Полтава) професійна підготовка майбутніх педагогів-хормейстерів вищої школи



Скачати 131.32 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір131.32 Kb.
Наталія Буць

(Полтава)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ

ПЕДАГОГІВ-ХОРМЕЙСТЕРІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ
Ключові слова: педагог – хормейстер, диригентське мистецтво, диригентсько – хормейстерська справа, техніка диригування, тактування, професійна підготовка майбутнього педагога.
На сучасному етапі розвитку України вища освіта має забезпечити фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку фахівців, які визначатимуть темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу. Вона покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічного розвитку особистості як найвищої цінності суспільства, стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.

Вперше у державній Національній програмі „Освіта”, окремий розділ було присвячено педагогічним працівникам. В ній наголошується, що „педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти” [1, с. 251]. Проте суспільний статус педагога в нашій державі, ще не відповідає тим високим вимогам, які об’єктивно ставляться до педагогічних працівників.

„У зв’язку з цим, – як зазначено в документі, – головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі у суспільстві”. У зв’язку з цим одним із пріоритетних напрямів кадрової політики в галузі освіти є „створення умов для ефективної професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого соціального статусу в суспільстві” [1, с. 251].

Сказане, потребує корінного перегляду шляхів підготовки педагогічних працівників. Це стосується професійної підготовки майбутнього педагога – хормейстера вищого навчального закладу, який повинен бути високопрофесійним фахівцем диригентсько - хормейстерської справи, ерудованою, всебічно розвиненою особистістю.

Тому, мета нашої статті – розкриття шляхів формування особистості майбутнього педагога – хормейстера вищої школи відповідно до сучасних умов розвитку педагогічної науки.

На сьогодні підготовкою вчителів музики займаються у музично-педагогічних училищах, на музично-педагогічних факультетах педагогічних університетів, на диригентсько-хорових відділах музичних училищ. Останнім часом фах вчителя музики отримують студенти на психолого-педагогічних факультетах педагогічних університетів, де є спеціальність „Початкове навчання. Музика”, не виключення –Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка.

Серед дисциплін музичного циклу диригування є одним із основних предметів. Цей предмет є найскладнішим в опануванні та вивченні і необхідним у подальшій роботі в школі. Адже, працюючи вчителем музики молодший спеціаліст, як правило, веде й позакласну роботу, організовує хори, вокальні ансамблі, різноманітні музичні колективи, та, викладаючи музику в класі він не може обійтися без хорового диригування, адже кожен клас на уроці – це невеличкий хор. Тому, курс „Хорове диригування” посідає одне з вагомих місць у циклі спеціальних дисциплін навчального плану.

Здається про жоден з видів музичного мистецтва немає таких суперечливих думок, як про диригування. Одні вважають, що диригування – це зовсім не мистецтво, якому потрібно навчатися, а можна стати перед хором чи оркестром, обмежитися самим тактуванням, тобто показом рукою окремих частин такту виконуваного музичного твору, і на цьому роль диригента закінчується. Інші вважають, що диригування основане лише на інтуїції, що це якась магія, доступна лише одиницям, надзвичайно обдарованим, і тому диригувати не можна навчатися. Не має потреби доводити помилковість цих і до них подібних думок. Саме життя дає безліч прикладів, які відкидають такі погляди на диригентське мистецтво. Історичний розвиток диригентського мистецтва за своїми умовами дуже відрізняється від інших видів музичного виконавства, тому інтерес до нього весь час зростає. У давні часи блискучі керівники (диригенти) оркестрів не змогли створити міцних традицій, надійних методів та шкіл, як у інструменталістів. Диригенту потрібен був час для завойовування права на самостійне існування, відокремившись від виконання ним інших функцій таких як: композитора, інструктора, адміністратора, а стати перш за все диригентом-виконавцем. Тепер зрозуміло, що розвиток диригування не здійснюється по прямій лінії, а рухається нерівно, в залежності від загальногокультурного стану країни та епохи, тобто від ролі та статусу у житті музики – концертної, театральної, церковної, шкільної, домашньої, пісенної, танцювальної тощо. Із сказаного стає зрозуміло, що диригування – явище порівняно молоде. У ньому ще багато невизначеного та невстановленого. Але одне цілком зрозуміло ясно – диригент виборов у музиці самостійне положення музиканта-виконавця. Тому до його підготовки повинні бути пред’явлені відповідні вимоги.

При вивченні курсу „Диригування” у вищому педагогічному закладі відбувається розвиток багатьох музичних здібностей студентів: слуху, відчуття ритму, пам’яті, музичного мислення, уміння сприймати музику, образно-художньої мови, – що невід’ємно пов’язане з музичними образами, оволодіння методами роботи над вокально-хоровими творами, уміннями спілкуватися з хором, організаційними навичками. Але на сьогодні ще низьким є рівень диригентської підготовки вчителя музики. Однією з причин такого стану є відсутність чітко розробленої, науково обґрунтованої системи викладання диригування у педагогічних університетах.

З питань викладання хорового диригування в умовах вищих педагогічних закладів ще немає необхідної літератури. Викладачі педагогічних закладів у своїй навчальній роботі користуються переважно літературою, виданою для музичних училищ і консерваторій. Серед багатьох посібників з диригування в педагогічній практиці найчастіше використовуються „Хорознавство і керування хором” Г. Дмитревського (1961), „Про диригування хором” К. Ольхова (1961), „Хор і керування ним” П. Чеснокова (1961), „Нариси з техніки диригування хором” К. Птиці (1963), „Керування хором” К. Пігрова (1962, 1964), „Основи техніки диригування” М. Малько (1965), „Техніка хорового диригування” О. Когдеєва (1968), „Основи техніки диригування” М. Колеси (1973), „Питання диригування” М. Канерштейна (1980), ”Робота з хором” В. Соколова (1983), „Практичні основи роботи в хоровому класі” А. Мархлевського (1986), „Техніка диригування” І. Мусіна (1987), „Хоровий клас і практика роботи з хором” А. Болгарського, Г. Сагайдак (1987) та інші.

У цих працях розробляються теоретичні основи диригентської майстерності, висвітлюються загальні питання викладання диригування, приділяється велика увага техніці диригування. Тому, безумовно, ці праці надають велику допомогу і викладачам педагогічних закладів. Але подальший аналіз і узагальнення теорії і практики диригентського мистецтва та багаторічні спостереження за процесом викладання диригування у педагогічних закладах показують, що стан викладання диригування ще не відповідає сучасним вимогам підготовки вчителя музики та диригента шкільного хору.

Студенти одержують теоретичну і технічну підготовку з диригування хором. В класі диригування вони переважно опановують необхідні прийоми і засоби диригентської техніки, вивчають різноманітний і досить складний для диригування репертуар, але при цьому у них недостатньою мірою виховуються практичні навички і вміння роботи з хором. Все це свідчить про недостатній ще рівень диригентської підготовки вчителя музики. Із сказаного зрозуміло, що сьогоднішній день не має науково обґрунтованого курсу з диригування як навчальної дисципліни для педагогічних закладів. Його специфіка вимагає розроблення своєрідної системи диригентської підготовки вчителя музики. Отже, виникає необхідність подальших пошуків шляхів і засобів підвищення ефективності занять з диригування у педагогічному закладі.

Тому проблема вдосконалення вивчення диригування як навчальної дисципліни все більше привертає до себе увагу викладачів, зокрема Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Провідними викладачами – хормейстерами кафедри музики педагогічного університету Г.С. Левченко, Н.Ю. Дем’янко, М.Д. Хіміч, Г.В. Пужай постійно ведеться пошук нових методик, шляхів та прийомів викладання предмету диригування.

Результатом 24-річної плідної роботи викладачів кафедри музики психолого-педагогічного факультету є створення та постійне поповнення наукового та навчально-методичного фонду з курсу „Хорове диригування”.



Зокрема, професор Григорій Семенович Левченко, у минулому завідувач кафедри музики і співів, викладач хорового диригування, художній керівник українського народного хору „Калина”, є одним з авторів навчальних посібників з диригування „Хорове диригування”. – Вип. І. (1995), з хорового співу - „Червона калина – полтавська земля” (2000), з сольфеджіо на основі народних пісень Полтавщини (2002); програми навчального курсу „Диригування” для студентів спеціальності 7.010104, 7.020411 „Початкове навчання і музичне виховання” (1996). Ним створено ряд доповідей, статей та методичних розробок, у яких професором узагальнено досвід опрацювання народнопісенних творів у навчально-виховній роботі загальноосвітньої та вищої школи: „Хоровий спів як джерело розвитку духовності студентів (1992), „Музичне виховання школярів засобами духовної музики” (1994), „Народна пісня у навчальному репертуарі студентів” (1997); викладено власні методичні погляди щодо організації українського народного хору: „Формування репертуару українського народного хору” (1995), „Методика розучування нової пісні” (1996), а також відображено методику роботи з українським народним хором „Калина” Полтавського педагогічного університету: „Організація народного хору у вузі: із досвіду роботи” (1987), „Калина”: Досвідом роботи народного самодіяльного українського хору „Калина” Полтавського педінституту ділиться його керівник, заслужений діяч мистецтв УРСР Г.С. Левченко” (1987). На допомогу початківцям керівникам українських народних самодіяльних хорів створено ряд авторських збірників пісень: „Авторський збірник пісень: Методична допомога керівникам творчих колективів у формуванні репертуару” (1985, 1986).

Павло Тихонович Лиманський (1951-2001), у минулому завідувач кафедри музичного виховання, доцент кафедри музики і співів, художній керівник академічної народної хорової капели Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка, пізніше художній керівник та диригент камерного хору психолого-педагогічного факультету „Гілея”, все своє життя присвятив хоровому мистецтву. Павлом Тихоновичем у співавторстві з Є.І. Тягло було створено:

  • навчальні посібники: „Хорове диригування” - Вип. І. (1995); „Вокально-хорова робота вчителів музики у дитячому хорі” (1997), „Хорове диригування”. - Вип. ІІ. (1998), „Самостійна робота з хорового диригування” (2000), „Обробки українських народних пісень та переклади для академічного хору” (2001);

  • методичні рекомендації на допомогу майбутнім вчителям у роботі з хоровими шкільними колективами: „Методичні рекомендації на допомогу керівникам шкільних хорових гуртків на прикладі роботи відділення факультету громадських професій по підготовці керівників шкільних хорових гуртків Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка (1988), „Використання образно-художньої мови в роботі з молодіжним шкільним хором” (1992), „Формування музичної культури майбутнього вчителя музики” (1993).

Наталія Юріївна Дем’янко доцент кафедри музики, викладач хорового диригування є автором:

  • навчального підручника „Основи хорознавства і методики роботи з хором” (2004);

  • навчальних програм з курсу: „Хорознавство” для студентів спеціальності 7.010104, 7.020411- Початкове навчання і музичне виховання (1997, 2005), „Хорового класу і практикуму керівництва хором” (1996).

Групою викладачів кафедри Г.С. Левченко, Г.В. Пужай, Л.І. Головня створено навчальну програму з курсу „Диригування” зі спеціальності 6.010100, 7.010103 - Педагогіка і методика середньої освіти. Музика (2004), за якою побудовано навчальний процес з курсу „Хорове диригування” у Полтавському педагогічному університеті.

Проаналізувавши багаторічний досвід провідних полтавських викладачів – хормейстерів, ми дійшли до висновку, що успіх педагогічної роботи педагога - хормейстера вищого закладу залежить від організації навчального процесу занять з диригування. Який спрямований на: вивчення музично-хорового твору на предмет визначення актуальності його включення у репертуар, глибоке вивчення твору та його всебічний аналіз, диригентська обробка та підготовка диригента до роботи з виконавським колективом і, на кінець, робота з ним виконавським колективом. У процесі розробки таких завдань викладач - хормейстер вищої школи повинен співвідносити їх з кожним із етапів роботи диригента та враховувати особливості диригентської діяльності вчителя музики.

Отже, керуючись змістом творчої діяльності диригента та загальною структурою, яка закріпилася роками, нами виокремлено такі етапи у реалізації диригентської підготовки майбутніх учителів загальноосвітніх шкіл:

1. Планування та складання індивідуальних робочих планів студентів.

Курс „Диригування” розрахований на студентів, які мають попередню підготовку в обсязі дитячої музичної школи, що відповідає умовам професійної підготовки майбутнього вчителя музики на психолого-педагогічному факультеті. Водночас є студенти, які мають попередню підготовку у межах музичного училища. Це потребує реалізації диференційованого навчання диригуванню, що передбачає необхідність добору навчального репертуару з ретельним урахуванням індивідуальних можливостей та здібностей кожного студента.

При складанні перспективних планів підготовки майбутніх вчителів до диригентської діяльності необхідно враховувати зміст, структуру та порядок вивчення дисциплін музично-теоретичного циклу; включати перелік основних теоретичних знань та творчих вмінь, якими повинен оволодіти студент всього періоду навчання в університеті. У цьому плані повинна існувати „технологічна карта” формування особистості учителя музики.

2. Вивчення твору та його всебічний аналіз. У процесі роботи над музичними творами програми з диригування повинна включати такі аспекти:


  • пошук інформації студентом про твір та його авторів: композитора, поета;

  • аналіз літературного тексту, вивчення змісту, теми, художніх образів твору, повноти використання композитором тексту літературного твору, визначення ступеню співвідношення музики змісту літературного твору;

  • аналіз музичної форми:

а) визначення музичної форми: фразування, речення, періоду, частин, розміру твору, метру, ритмічної структури, характеру мелодійного розвитку, ритмічної пульсації;

б) визначення темпу, ладотональний аналіз (основна тональність, можливі відхилення, модуляції), визначення фактури твору, динамічних показників, виду та типу твору, строю, діапазону хорових партій, дикції, дихання та інших характеристик.



3. Диригентська інтерпретація твору та визначення методики вивчення твору із виконавським колективом.

Упродовж усіх років навчання необхідно вести цілеспрямовану роботу щодо індивідуального музично-технічного розвитку студента. Диригування є своєрідним перекладом музики на мову рухів. Музичні образи, які задумав композитор, чує та розуміє диригент своїм внутрішнім слухом, саме їх він повинен передати мовою жестів, тобто зробити для виконавців видимими й зрозумілими, адже хористи відтворюють своїми голосами інтерпретацію композиторського задуму диригентом. Таким чином, систематична робота в класі диригування повинна проводитись одночасно у двох напрямках: вивчення основ техніки диригування і основ практичної роботи з хором, які об’єднуються в єдиному процесі диригування під час розучування і художнього виконання музичного твору з хоровим колективом.

Тому основними завданнями цього етапу навчального процесу є:


  • вокальний аналіз хорових партій музичних творів запланованої програми; визначення особливостей диригентського жесту;

  • аналіз можливих вокально-хорових труднощів;

  • визначення виконавських труднощів та позначення шляхів їх подолання;

  • визначення виконавського плану;

  • розробка методики роботи з хоровим колективом.

4. Диригентська робота з хоровим колективом включає такі етапи роботи як: планування та складання тематичного репертуару і публічне виконання музичного твору хоровим колективом.

Етап планування та складання тематичного репертуару передбачає чітке визначення викладачем мети виступів хорового колективу. Згідно цього планується репертуар хору, з урахуванням художньої значимості, естетичних вимог слухачів, виконавських можливостей художнього колективу та керівника-диригента.

На цьому етапі розроблена методика роботи з виконавським колективом реалізується у практичному аспекті. Формуються та вдосконалюються вокально-хорові навички, хормейстерські навички технічної та виконавської роботи над репертуаром, розвивається слухова реакція на відтворену партитуру, відпрацьовується методика спілкування з хоровим колективом.

Етап публічного виконання музичного твору припускає організацію публічного виступу виконавського колективу відповідно складеної програми. У процесі виконання музично-хорового твору від диригента потребує повна зосередженість уваги, волі, пам’яті, фантазії, думки, почуттів, диригентських умінь та навичок, а також реалізації художнього образу засобом диригентської техніки. Вона реалізується через уміння керувати колективом виконавців засобом диригентських жестів, здатність викликати у них почуття, думки та волю, ідентичні почуття, думкам та волі диригента. Диригентська техніка поділяється на техніку „низького” та „вищого” порядку. Перша визначається елементарною основою диригування та застосовується для передачі розміру, метру, темпу, показу вступу та зняття звуків; друга втілює його художній бік – фразування, артикуляція, акцентування, зміни темпу, динамічних показників та інших елементів музичної виразності. Диригентська техніка є засобом спілкування з колективом виконавців, засобом передачі йому і слухачам емоційної та раціональної сутності музичного твору.

Отже, на сучасному розвитку професійна підготовка педагогів-хормейстерів вищої школи є надзвичайно актуальною, мало розробленою і потребує спеціального дослідження. Активні процеси розвитку сучасного суспільства висувають ряд нових вимог до підготовки педагогічних працівників. Тому постійно відбувається пошук шляхів підвищення ефективності підготовки вчителя музики у педагогічному навчальному закладі, зокрема у процесі занять з диригування. Цією проблемою займаються провідні педагоги-хормейстери нашої країни, але її досліджують і викладачі кафедр музики педагогічних університетів України, які розробляють навчально-методичний комплекс викладання курсу диригування.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти в Україні. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь ,1998. – 560 с.

  2. Гайдамака В. Сповитий вітрами. – П.: Дексі-прінт, 2004. – 188 с.

  3. ЛяшенкоІ. Проблеми дальшого розвитку музичної культури підростаючого покоління // Музика в школі: Збірник статей. – Вип. І. – К.: Музична Україна, 1981. – С. 3-10.

  4. Сагайдак Г.М. Підвищення ефективності занять з диригування в процесі підготовки вчителя музики в педагогічному інституті // Музика в школі: Збірник статей. – Вип. 7. – К.: Музична Україна, 1972. – С. 25-31.

Статья посвящена проблеме профессиональной подготовки будущего педагога – хормейстера высшей школы. Автор рассматривает особенности хормейстерской подготовки студентов в педагогическом учебном заведении на примере Полтавского государственного педагогического университета имени В. Г. Короленка.




Ключевые слова: педагог – хормейстер, дирижерское искусство, дирижерско-хормейстерское дело, техника дирижирования, тактирование, профессиональная подготовка будущего педагога.
The article is devoted to a problem of professional preparation the future teacher-chorus of higher school. Author analyses the peqularity of chorus preparation the students at the pedagogical establishment on the example of Poltava state teacher’s training university named after Korolenko.

Key word: teacher-chorus, art conductor, conductor- chorus affair, technology conductor, tacting, professional preparation the future teachers.
Буць Н.М. Професійна підготовка майбутніх педагогів-хормейстерів вищої школи / Н.М. Буць // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Випуск 3(50). – Полтава, 2006. – С. 12-19.






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка