Наукова думка



Сторінка20/48
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.49 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   48

Щоб ти женився щомісяця, щогоду.

Щоб ти женився – в селі дівок не стало б.

Щоб над тобою сонечко не світало!

– Бодай, дівчино, тоді ти заміж вийшла,

Як у степу при дорозі яра рута зійшла.

А дівчина догадалась, насіяла рути.

Як ізійшов дрібний дощик, яра рута зійшла.

Ой брехали воріженьки – дівка заміж вийшла. Нехай брешуть, нехай брешуть! Я їх не боюся. Роете коса до поя<са. Женихів діждуся.

С. Острійки Васильківського повіту.

236

29

Ішов козак дорогою, запиляються глаза,



І оглянуться нельзя.

Ой ви, дівки, ви красавці! Тепер же нам не до вас. Берутьу салдати нас.

Виряжала мати сина, ще й наказувала:

Служи, сину, до п'ятнадцяти годів.

А в п'ятнадцятім году приходь, сину, додому. Прийшов братік до воріт;

Питається: де мій рід?

Отець-мати померла,

Сестра заміж пішла,

А зостався їден брат,

Та й холостой, не жонат.

– Де ж ти, брате, волочився (каже сестра),

Що і досі не женився?

– Ой тоді я оженюсь,

Як на лавці положусь.

Ой то ж моя молода,

Що сирая земля.

Ой то ж мої бояри,

Що на лавці поклали.

Ой то ж мої свашечки,

Що наділи сорочки.

Ой то ж мої музики,

Що задзвонять в дзвоники.

М. Тетіїв. Таращанський повіт.

НАРОДНІ СЛОВА

1909 р. <Не> подані в Словарі.

З у б р я – женщина с неровными редкими зубами. (Канівський] пов[іт]).

Вихаплювать – то же, что вихоплювать,– выхватить.

Повихаплювать, вать: “Як горів наш куток, то я ледве дещо повихаплювала з хати”. (Васильківський] п{овіт]).

З й р и т ь – смотреть, надсматривать: “Як зайнялась

237


наша хата, от я й не винесла нічого, а тільки зйрила за малими дітьми). (Васильківський] пов[іт]).

Покрепиться – попользоваться, успеть в чем-нибудь: “Не покрепився: ходив, та нігде не позичив грошей”. (Канівський] пов[іт]).

Чіпать – то же, что зачіпать. Трогать: “Не чіпай мого відра”. (Васильківський] пов[іт]).

Б р й ш к а – женщина капризная и ворчливая. (Остер[ський] п[овіт] Чернігівської губернії]).

Г рудомаха – увеличительное] от грудка – большой кусок земли или сахара, каши и т. д. (Канівський] пов[іт]).

Бадьорйстий, бадьор – бодрый, бодряк (Канівський] пов[іт]).

Т анцюрйстий – любящий танцы. (Канівський] пов[іт]): “Дівки усі танцюристі, а парубки не всі”.

Приходнйй (о работниках) – приходящий, не постоянный работник: “В нас в прачешні багато прачок приходних”. (Київ).

Ратиця – те, що й ракотиця,– копыто у волов, свиней и т. д. (Подол[ьська] губ'[ернія], Могильовський] п[овіт]).

Р й п и ц я – сделанная из колец кожи трубка, надетая на ціпилно сверху и соединенная ремешками с капицею на конце бича цепа.

Р й п и ц я – часть хвоста у волов при самом туловище, не обросший шерстью корень хвоста. (Київський] пов[іт]).

Викупёць – крестьянин, выкупивший себя и семью от барщины, от крепостных обязанностей, вышедший на волю.

К і б к а – то же, что печурка в печке или в боку варистой печи. (Остер[ський] пов{іт]).

О д м і т н о – то же, что примітно,– заметно. (Прилуцький] п[овіт]).

Юга – стужа с ветром и гололедицею, вьюга: “Надворі така юга, що як ішла з молоком через міст, то з Дніпра вітер, а на мосту понамерзав лід, а я трохи не впала”. (Остерс[ький] пов[іт]).

Цілком – целиком. (Чернігівська] губ[ернія], Остерс[ький] пов[іт], с[ело] Пізняки).

Чбпкий, чбпко – те саме, що стовбоватий: “Чопкий глечичок <стояв> з молоком на столі; а я спохвату

238


зачепив ногою за ніжку стола, а чопкий глечичок перекинувсь, а молоко й розлилось. Глечик стояв чопко”. (Остерськ[ий] пов[іт]. Слово чопкий походить од слова чоп (в Київщині – чіп, чопа). Як слово стовбоватий – од

СГ08Л.


Пройдйкуватий (од пройдисвіт) – бывалый человек, пройдоха. (Ост[ерський] повіт).

Давальник – тот человек, который дает работу: “Тепер в прачкарні багато надавали сорочок для прання, давальників багато було, то ми й не встигли погладить ваші сорочки”. (Київський] пов[іт]).

Защепйть – привить, то же что прищепить віспу: “В нас, в Великі Солтанівці прокинулась сибірська хвороба на товарові, та приїхав з Василькова лікар і защепив усі корови й телята”. (Васильківський] пов{іт]).

Укажчик – распорядитель: “Каже мені старшина, щоб защепить мої корови сибірською хворобою, а я не згодилась. Тоді він каже: “Як хочеш, бо я тобі не укажчик”. (Васильківський] пов[іт]).

Замірить – примерить (о платье, обуви): “Швець, хазяїн мій, замірив копили й дав мені шить дві пари чобіт”. (Васильківський] пов[іт]) – Примерил колодки к меркам.

Пирнуть – то же, что дать драла, чкурнуть: “Напали на мене парубки вночі, а я як пирнув, то мене й не догнали”.

Засилйть – заейлить нитку в вушко голки, затянуть нитку в ушко. (Канівський] пов[іт]).

Чуприндйр – человек с большим хохлом, молодец, бодряк. (Канів]).

Б а н я к – то же, что чавун. Литая посуда для , кипячения воды. (Васильківський] пов[іт]).

Гостинець – дорога, шлях: “Цим гостинцем дойдете до самого Яблочинського монастиря над Бугом”. (Седлецька губ[ернія]).

1910 року.

Причинуватий – то же, что причинний (у Шевченка), причинна. Лунатик, эпилептик, вообще человек, страдающий нервными болезнями. (Каневс[кий] УІезд]).

Ступні – следы ног человека и собственно следы зверя в лесу. Ступені – шаги (Васильківський] пов{іт]).

239


Вйторочиться – выпадать из ткани или ковров (о нитках и шнурках): “Теліпається шнурок коло килимка, бо виторочився” (от слова торочкй – бахрома). (Васильковский] уезд).

Торочйться – то же, что стрьопаться, постръопаться,– когда края платка или утиральника стираются и выпадают и делаются как будто торочки на конце – бахрома. (Київський] повіт): “Хусточки вже торочаться, поторочились”.

Мелькать, молоть – вилять (о собаках, животных): “Собака, як рада й весела, то мелькає, меле хвостом”. (Канівський] повіт).

Наврасйться – то же, что навратиться,– решиться на что-нибудь. (Отсюда прилагательные им[ена] навратливый і наврасливий) – то же, что наважиться (наважливий). Эти глаголы – противоположность церковнославянскому возвратитися: “Навратився йти на заробітки, а потом (по-ц[ерковно]слав*[янськи]) возвратился” (Чигирино[ький] пов[іт]).

Н ё т р и – болота или речонки на болотах, заросшие осокой, рогозой, аиром и непроходимыми тростниками (очеретами). (Васильківський] пов[іт]: “В нас в Копачеві, де колись на Стугні були нетри, тепер огороди”.

Наситить – насыщать, насытить: “Хліб вродив такий довільний, що бог усіх людей наситить”. (Києве[кий] у[езд}, село Копачів).

Сйжен (сижень), сижня – то же, что сідло в Васильк[овском] уезде. На кольях, вбитых в воде около берега или среди пруда помост с соломы й палочек, где рыбаки удят рыбу. (Подольск[ая] г[уберния]).

Пантрувать – пристально смотреть, наблюдать за чем: “Кіт сидить та пантрує, як в ковганку наймичка кришить сало”. “Пантрує на чирка”. (Канівський] пов[іт]).

Задзявкать, задзявчать – то же, что загавкать (о щенках): “Чогось задзявкали в дворі усі цуценята”. (Канівський] пов[іт]).

Клумак, клумака, клумаки – то же, что клунок,– полмешка чего-нибудь, зерна или муки. (Канівськ[ий] повіт). Происходит от корня – клу, как в слове клуня (побелорусски пуня – Бобруйс[кий] уїезд] Минс[кой] губернии]). Слово пуня (і клуня) близки к молдавскому слову пйня, латинскому panis – хлеб.

240

Чортовиння – черт знает что, пустяк. Употребляется вместе с словом бутвйння так: “Це не знати що. Якесь чортовиння з бутвинням” (Канівський] пов[іт]).



Затерпнуть – то же, что отерпнуть,– затечь кровью, пересидіти ногу, перележать руку. (Васильков[ський] повіт).

Нема в словарі.

Червоточий, от существительного] червоточина, червивый (об овощах): “Купуйте оці яблука, бо вони не червоточі”. (Васильківський] пов[іт]).

Пізню р, пізнюрка – поздние цыплята, высиженные в конце лета. (Канівський] повііт]).

Кручений – об овцах, овца, больная мозговою болезнью, “метлицею”, отчего она кружится. (Васильківський повіт).

Покруч – выродок, кошка с длиннейшими заячьими ушами, помесь кошки и зайца и т. п. (Канівський] повіт).

Спачитись – то же, что пожолобиться,– покоробиться. (Дубен[ський] пов[іт]).

Пачитись, пачусь, пачишся, пачаться – коробиться. (Дубенс[ький] пов[іт]).

Шолудйвий (о цветах) – не полный, с одним венчиком лепестков, в противоположность с полными цветами: “Шолудиві гвоздики (желтые), айстри (астры)”. Паршивый, с паршами на голове (о человеке). (Канівський] пов[іт]).

В й в о з – то же, что eo-seis в Канівському уєзді, по Росі, в Киеве взвоз (Боричев взвоз) или спуск (Александровский спуск) – проезд с горы между гор или скал в узкой лощине вниз к реке или в долину (Киевс[кий] уСезд], містечко Трипілля).

1910 року.

Догожать, догодить кому – угождать, делать кому угодное, приятное: “Моя сусіда не варить собі їсти, а їсть хліб та сало. А по-моєму лучче догодить собі, а не піснюкать”. (Київський] пов[іт]).

Н а з у к і с – те, що навскоси в Канівському] повиті],– наискось: “Висовуй шухляду з стола прямо, а не назукіс, бо застряне так, що й не витягнеш потім”. (Сквирс[ький] пов[іт] Київ[ської] губ[ернії]).

Навратйться і навратиться – решиться на что. (Васильківський] п(овіт]).

16 –Нечуй-Левицький, Ті 10j 241

Наврасливий, новрасливий – те, що й навратливий чоловік, – решительный. (Васильківський] п[о]в[іт}): “Там така навратлива баба, що схоче, те й зробе”. (Васильківський] пов[іт]).

Пеклюватись (а не пиклюваться або піклюваться) – пектись, заботиться. (Подол[ьська] губ[ернія], Літинськ[ий] пов[іт]. Треба писать пеклюваться, а не пиклюваться, коли воно є десь в народній мові.

Бляхар – мастер жестянщик. Бляхарная лавка, бляхарня – мастерская жестяных изделий. Бляха – кровельное железо. (Васильківський] пов[іт], м. Біла Церква. Написи на вивісках).

Збиток – излишек, остаток: “Вродило багато хліба, так что й зостався збиток, і прохарчувались”. (Подол[ьська] губ[ернія], Літинський пов[іт]).

Талапать – то же, что кляпатъ,– стучать, плескать (о дверях, окнах): “Двері не пристають та все од вітру талапають”. (Звукоподражательное. Сквир[ський] повіт Київської] губ[ернії]).

Розкинутись – то же, что одкинуться: “Молода одкинулась од жениха”; разойтись (о женихе й невесте): “Вже молоді й хотіли були вінчаться, але перед вінчанням розкинулись”. Разбросаться, рассыпаться. (Сквир[ський] повіт).

Дзявкать – то же, что гавкать, когда говорят о щенках: “Чогось дзявкають усі цуценята заразом. Хтось, мабуть, увійшов у двір”. (Канівський] повіт).

Г лйзявий – о кушаньях с теста, лазанках, галушках, кльоцках <твердый>, недоваренный и склизкий: “В куховарки нашої все буває хліб гливкий, а галушки та лазанки й варянці глизяві”. (Пирятинс[ький] пов[іт]).

Козодра – первый, самый ранний ряст белого цвета. Цветет белыми кисточками, цветочки как-будто рваные. Подснежник белый. (Подол[ьская] губ[ерния], Литинский у(езд]).



<У г а р а – молодец, удалец, почти то же, что и митець,– выдающийся по способностям человек, талант. Корень слова тот, что в слове зугарний, незугарний – способный, очень талантливый человек: “Мій син... Син мій угара-хлопець, жвавий, спритний” (Чигирин[ський] пов[іт]).>

<У гаристий, угари с. то – удалой, молодецкий, по-молодецки талантлив. >

242


Навратиться – решиться <на> что-нибудь сделать; то же, что наважиться: “Оце сусід навратйвся позиваться з чоловіком за щось”. (Чигиринськ[ий] повіт). Навратливий – упорный, решительный человек: “Параска звала бабу Палажку навратливою” (Василькові ський] пов[іт] і Канівський, в Корсуні).

Препсовий, син – собачий сын, ругательство. (Чигирин[ський] пов[іт]).

Злидніть – беднеть. (Чигирин[ський] пов[іт]: “Ми бідуємо й злидніємо [в] селах”.

Угар а, угаристий – близькі до слова зугарний, незугарний – способный, ловкий, живой и пронырливый, умеющий хорошо что-нибудь делать. Буква з в цьому слові (зугарний) і буква у – це приставка, корінь буде гар (як-от в слові гарний).

Обделювать – оббить, обкласти дошками або обаполками стіни чогось, клуні: “Поставив клуню, обвівши стовпами, і обделював дошками – обаполками”. Д ілування – це так зветься і тепер (та і в XVI віку) в Карпатах стеля й баркан, куди йдуть в діло дошки. (Літинський пов[іт] Подол[ьської] губ[ернії]).

Опйлки – то же, что обаполки в дошках, отпиленные стороны бревна. (Літинсь[кий] пов{іт] Подол[ьської] губернії]).

Різь – те, що в Київщині, в Канівщині опилки, в Василькові трини, по-русски опилки. (Літин[ський] повіт]).

Потеруха – первый выпавший снег, то же, что пороша. (Літ[инський] пов[іт]).

Т о в ч – то же, что в Киев[ской] губ[ернии] дерть, в Луцьк[ому] повіті – драч, в Літині, але і в Літині, і в Луцьку кажуть і дерть.

1911 року.

Теревенить – говорить вздор, молоть чепуху (Канівський] п{овіт]).

Теревені проводити – нести околесную. Болтовня. (Канівський] пов[іт]).

Товкущий – те ж, що непосидящий чоловік. Человек, который любит ходить, вертеться, неусидчивый. (Васильківський] пов[іт]).

Лапіга – то же, что мяло. Человек, что лениво, медленно ходит. Неначе лапає ногами землю або ходить на гусячих лапках. (Васильківський] пов[іт]).

16* 243

Гладйшка – в Київщині глечик, на Волині – гладущик; кувшин для молока. (Остерс[ький] пов[іт], село Пухівка на Десні). В м. Гоголеві (Остер[ський] п[овіт]) кажуть глечик, а в Коломцї (Галичина) – гладун.



Здраво – здорово: “Надворі сьогодні (3 іюня) холодненько, ясно і здраво (ядерна погода). (Остерс[ький] пов[іт]).

Штуч ный – искусный, прекрасно сделанный: “Привезли вже в типографію Чоколова нові печатні станки, та такі гарні та штучні, що сами одкидають листки, сами набірають на себе папірові листки”. (Од Василя Сови, Каменець-Подольського повіту).

Пістрьовий – сделанный из материи пістрі. Эта пістря выделывалась в 40-вых годах в узких полосочках синего и бледно-голубого цвета. Тогда носили “пістрьові спідниці, пістрьові штани”. (Канівський] пов[іт]). Слово пістрьовий треба писать, [як] і слова життьовий, сімйбвий, а не життєвий.

Моргунй – невеличкі хвилі на Дніпрі, котрі од завсіднього рушення неначе моргають бровами. (Канів).

Гладун – те, що гладущик на Волині, гладишка в Остерськ[ому] п[овіті], глечик в Київщині,– посуда для молока, кувшин (Галиція, Коломия).

Шарокги – вешалка для платья с ножками для церковных риз вроде буквы Л. (Канівський] пов[іт]).

Гамарня – то же, что и кузня. (Київський] і Васильківський] пов[іт]. В Каневском – це літейний завод).

Млады чалавек – молодой человек. (Городнянський пов[іт] Чернігов[ської] г[убернії]).

1912 рік.

<Дармовіс – довгий комір в шинелі. (Київ).>

Чортопхайка – почтова труська повозка, таратайка.



<П азовйтий – то же, что падковитий,– усердный, ревностный хозяин. >

<Козело. (Борзей[ський] пов[іт]).>

Пазувать – стеречь (доглядывать), те ж, що падкувать, падкувать коло чого. (Борзенс[ький] пов[іт].



<Т амтешній – тамошний. (Волинська] губернія], Луцьк[ий] пов[іт].>

Нарікливий – любящий нарікать: “Моя жінка й хазяйнує добре, й добра, але наріклива”. (Киев[ского] уезда Боярка).

244

Нікогий – те ж, що нікчемний, ничтожный. (Киевский] уезд).



<Пазовйта корова. (Борзен[ський] пов[іт]).>

<3агарливий (корінь – гар – гарячий) – усердный. (Волинська] губернія] ).>

О п и ш н і й – останній: “Опишні гроші в мене в кишені”, опишнйй день: “І аз воскрешу jeac в опишний день”. (Луц[ьк]).

Нутерка – гайка, шруб з головкою. Ну... (Луцький] ПОВІІт]).

Фосса – рів. (Овруч, Радоми{шль]).

Потримать – подержать. (Прилуцький] пов[іт] Полтавської] губернії). Рідко чу...

Бунда – спідничка з пришитим нагрудником, як в школярок. (Радом[иський] і Овруцький] пов[іт]).

О порока – опорочение: “Пішла по селі опорока за мою дочку й жінку”. (Васильківський] пов[іт]).

Повсегда – всегда. (Прилуцький] пов[іт] Полтавс[ької] губернії]).

Просить прісьма – дуже просить, аж намагаться. (Остер[ський] пов[іт], Вигуровщина).

Кйча – те ж, що бугай. (Таращан[ський] пов[іт], м. Тетіїв).

Гула – телята й бички, в котрих нема ріжків, а тільки кгулі на голові, це так, як дітвора, малеча – збірні слова.

Обнаровляться, обнаровиться – обходйться без чего: “Нехай пан тим часом обнаровляється, поки я принесу глечик молока через два дні”. Обходиться без молока.

Чесніше – лучше, правильнее (те, що краще, лучче, правильніше): “Чесніше сказать, що я не принесу вам молока” (Чернігівська] губ[ернія], Остер[ський] пов[іт], село Вигуровщина проти Києва за Дніпром).

С і м'я н и с т – семянин, од слова сім'янистий (семейный, имеющий очень большую семью) (Київ, Куренівка).



<Н а с и т и т ъ>, насищать – наситить: “Хліб

уродив добре, і бог наситить усіх цього року” (Васильківський] пов[іт]).

Розпаровувать, розпарувать – разъединить любовников или жениха с невестой, расстроить наладившееся сватовство (Васильк[овский] уезд).

245


Просторікувать – противоречить кому (Васильківський] пов[іт]).

Г айднуть, од гайда! – то же, что майнуть, дременуть,– убежать от чего, вырваться, уйти от нападения. (Васильківський] пов[іт]).

Гай д алакать – болтать, галдеть, разговаривать громко о пустяках.

<3віщать>, звістить кого – извещать, известить кого, подати кому звістку. (Канівський] пов[іт]).

Голоснйк – величезна тиква или < громад > большой кувшин, замурованный в каменных церквах в стенах купола отверстием наружу в церковь для усиления звуков пения и чтения. (Каневск[ий] уезд).

З а щ і б а т ь, защебнуть – платье на груди на пуговки– застегнуть; то же, что застебнуть, застебнуться. (Липовецкий у[езд] Киевс[кой] губ'Іернии]).

Стябель – то же, что щабель, стяге л,– поперечные досточки в лестнице. (Бердичев[ский] у[езд]).



<Стільник – то же, что щільник,– соты в улье. Происходят> эти слова от стільно, тело с телом, как наречие постінь: дома построенные тесно, стена возле стены, но не слитно.

Плащуватий – плащуваті цигани, що не християни, що носять і закутуються в плащі, цебто в полотнища, як араби. (Канівський] п[овіт]).

Дучка. Виведено од дуцать (буцать): “Баран дуцає буцає рогами”. “Баран дуць, а бик буц!” Ямки кругом масла – більшої ями всередині круга в іграшці “Свиня”: “Гуляймо в свині”. В дучки вставляють свої палиці хлопці, а один вганяє м’яч в масло. Хлопці одбивають його м’яч. Але як він зажене м’яч в масло, то командує: “дук раз! дук два!” – доти, доки хто не загаврониться. Він тоді хапком встромляє в дучку свою палицю, а той йде за круг – свиню пасти. (Канів[ський] пов[іт]).

1913 року.

Ползитніше, ползителніше – полезнее, пользительно – полезно. (Остер[ський] пов[іт]. Але там нема слова польза).

Рубальник – дровосек. (Полтавський] пов[іт]).

Жудко – те ж саме, що нудно, великоруське жутко: “Не їла до півдня, і мені коло серця жудко, погано, неначе нудить”. (Чернігівська] губ{ернія], Остерс[ький] повіт], село Вигуровщина проти Києва).

246


Рулі – ліра: “Он до нас ідуть рулі”. Певно, одного кореня з французьким] словом rouler – крутить (і відома рулетка в Монако). (Чернігівська] губ[ернія], Остерс[ький] пов[іт], село Вигуровщина. Там нема й нашого слова лірник, а замість його кажуть: “рулі йдуть у двір”). Ліра – слово з грецького.

Поров ё, непоровё дитя або теля – те саме, що в нас в Київській] губерні часна або нечасна дитина, нечасне теля, цебто таке, що родилось не через 9 місяців, а через 8, не в свій звичайний час. (Чернігівська] губернія], Остерс[ький] пов[іт]).

Одномастний, неодномастний, різномастний – те ж саме, що одноманітний, різноманітний – однообразный, разнообразный, одноцветный, разноцветный (про коні й воли і про людей). (Познанский. “Воспоминания”).

П р й г а р і – густая пригоревшая кваша под вінцями горшка, если квашу варят на другой день или подогревают.

Зводи на когось, брехні, що на когось люде зводять язиками. (Чернігівська] губ[ернія], Остерс[ький] пов[іт]).

0[д]л и ч і є (одлйчка – Київська] губернія]) – свідомий (опытный челов{ек]), старатливый (старательный человек). (Чернігівська] губ[ернія], Остер).

Чварувать – ругаться, задираться: “Наймит такий, що все чварує, хоч не кажи йому нічого”. (Чернігівська] губ[ернія]).

Зуспиться – встретиться, столкнуться с кем на улице. То же, что стикнуться, стикаться з кимось. (Чернігівська] г[убернія]).

Нетьопище – то же, что задрипанка,– неряха.

Награждать кого, наградить – награждать, наградить. (Остерс(ький] пов[іт]). Але нема слова награда. – церковнослов[’янське] мзди.

Зводити хату – строить избу. Звести хату – построить. (Подільська] г[убернія], Брацлав[ський] п[овіт]).

Чварувать – лаяться, свариться. (Остерс[ь]к[ий] повіт]).

1914 року.

Т рудуватіть (про ноги й руки) – делаться тяжелыми, ослабевать: “Я слаба, бо в мене ноги трудуватіють; мені важко ходить, а руками важко володать”. (Васильковський пов{іт]).

247

П о г і н к а – те, що й поговір, пбголоска: “Я 6 і зробив так, як тобі хочеться, як ти оце кажеш, але страхаюсь, що на селі піде погінка на мене”*



Кобель – корзина, те, що кошик. По-німеиькій Kober. Слово кобелъ ще ближче до німецького Kober (ост-готське). (Чернігівська] губ[ернія], село Ярославка коло Старої Басані Остерс[ь]к[ого] пов[іту]).

Набасуват ь – надуть губы от гордости или гнева.

Опречній – те саме, що в нас в Київщині опрічній,– отдельный: “Опречня хата й город опречній од батькового”. (Остер[ський] пов[іт] Чернігівської] губ[ернії]).

1915 року.

Хрббур – кістяк, остов: “Схудли; зостався самий хробур”. (Канівський] пов[іт]).

Зводи на когось – вранье (те саме, що брехні): “Моя сусіда часто зводить на мене зводи, цебто усякові брехні розказує людям про мене”. (Чернігівська] губернія], Остерськ[ий] пові[т]).

Одличіє – отличие (те саме, що в Київщині одлйчка).

Свідомий – сведущий (те саме, що в Липовецькому пов[іті] Київської губерні освіданий, тямущий в якомусь ділі,– опытный): “Стара людина в усьому більше свідома, ніж молода”.

Старатливий – старательный: “Мій чоловік старатливий хазяїн”. (Остерський пов[іт], с. Вигуровщина).

Шальоний чоловік, шальбно – бешеный человек, вспыльчивый, бешено. (В Київщині кажуть: навісний, навіжений, але в Остерському повіті цих слів нема).

Даровйще (Київщина – даровизна) – подарки на хозяйство молодым на другой день свадьбы деньгами и натурою: дарят теленка, овцу и т. д. (Остерськ[ий] повіт], село Вигуровщина).

Зуспйться з кимсь – встретиться з кем-нибудь на улице” столкнуться. (Остерськ[ий] пов[іт], с. Вигуровщина).

Опречній – те саме, що в Київщині опрічній,– отдельный: “В сина мого є опречня хата таки на батьковому городі”. (Остерський пов[іт] Чернігівської] губернії]).

Чварить, чмарить – болтать и ругать кого.

Пришибать – пришибить руку, ногу, ушибить. (Остерс[ький] пов[іт]).

248


Зашгібина – ушибленное место на теле (Остерс(ький] пов[іт]).

Яскравий – яркий (о цвете материи) (в Київщині – яркий колір). (Остерськ[ий] пов[іт]).

Неть б п и щ е – неопрятная женщина (в Київщині. задрипанка, задрипанець, чупойда). (Остерськ[ий] пов{іт]).

Скліть (я склію) – худеть, истощаться. (В Галичині скніть, скнію, в Київщині нидіть, занидіть).

Манастать – мебіль, цебто манатки, батьківщина, дідизна, старі речі спадщини, тільки ті, що стоять на ніжках, а не ті, що лежать. Од латинського] слова їв mannes

– душі померших предків, од котрих зостались, як спадки, усякові манатки, бебехи, подушки, убрання й хатня мебіль, столи, стільці, дзиглики і т. д. Манатками в нас в Київщині найчастіше [називають] старовинні річі в євреїв – убогих. (Харківс[ь]к[ий] пов[іт]).

С к й в и ц і – скулы на лице. На Волині звуть скули вилиці (ніби кінчики вил по обидва боки виду на щоках). (Остерськ[ий] пов[іт]).

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   48


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка