Наукова думка



Сторінка25/48
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.49 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   48

303

в'язка, розв'язка, і все теє-то як його...”. Невеличке оповідання пошліть по цьому адресові: В Херсон, Его високобл[агородию] Дмитрию Васильевичу Марковичу. Улица Дворянская, № 11-й. Він видає збірник “Степ” і помістить його в збірникові. Напишіть ще йому, що як не помістить (може вже пізно), то нехай пришле або мені, або в Львів.



Мій адрес такий: Большая Подвальная улица, дом Спарро, № 31. Але на пошті вже записали мій адрес. Жду од Вас одвіта. Тепер вважайте вже більше на екзамени та прибувайте в Київ на медицинський факультет.

Прощайте! Бувайте здорові!

Щиро шануючий Вас /в. Левицъкий.

Напишіть ще, звідкіль можна виписати кілька екз. пісень, що видаються в Тифлісі. Який адрес і ціна.

Киев.

35. До Івана Белея



8 січня 1886 р. 1885 року 27 дек[абря], Киев.

Високоповажний добродію!

Пише до мене Заволока, що вже скінчив повість “Свої й чужі” і швидко пошле мені, а я передам її незабаром Вам. Ще просить мене, щоб я написав Вам, щоб не друкували назвища міст цілим словом, а тільки початковими буквами і щоб викинули посвячіння мені згаданої вище повісті. Номерів “Джугура” він не дістав; може Ви забулись послати йому. Коли забулись, то пошліть, будьте ласкаві, М. Грушевському, в 1-ю Тифлисскую гимназию; а’коли будуть напечатані й інші оповідання, то й ті пошліть. (Здається, ще Ви їх не печатали). Чи дістали Ви рукопис “Старих батюшок”? Я просив Лебединцева переслати їх, і він обіцяв таки зараз переслати. Вибачайте, що я не виписую “Діла”, бо, дасть біг, за що; ще й досі не получаю пенсії: мені викинули 7 літ служби в Польщі і дали тільки третину пенсії, себто 200 кар., на що трудно жити. Я подав прошения міністрові і досі не маю одповіді. Є надія, що дадуть дві третини. Я тепер в Києві і все трохи хорую на

304


живіт та на ревматизм. В Києві мені холодно, бо я одвик од таких холодних зим, живучи в Басарабії. Мій теперішній адрес: Большая Подвальная улица, дом Спарро, № 31. Але мій адрес уже записали на подіті, спасибі їй. Нового в нас нічого. В Херсоні вийде збірник “Степ”, але по-українській буде тільки белетристика, а научні статті будуть по-руській, бо цензура інакше не пропускає.

Прощайте. Бувайте здорові! Щиро шануючий Вас /в. Левицький.

P. S. Нащо Ви пишете в “Ділі” болгаре? Треба писати по-народному: болгари, цигани, міщани, селяни. Наш генерал-губернатор розрішив Лисенкові в Києві для сцени “Різдвяну ніч” та “Утоплену”, але місцевими оперними силами не можна їх тут поставити на сцені.

36. До Івана Белея

Пане Белей! Будьте ласкаві, передайте “Свої й чужі” в редакцію “Зорі”, бо воно для “Діла” дуже велике.

“На Південній Україні”, як хочете, віддайте до “Зорі”, але це, як схочете. А другу половину, котру я пишу, треба віддати до “Зорі”, бо це буде і для України трохи цікаве

і це єсть оповідання.

Нечуй.


37. До Івана Белея

14 січня 1886 р. 1886 р. 2 января. Київ.

Високоповажний добродію пане Белею!

Я недавно писав до Вас лист, та не знаю, чи дійшов він до Вас: про те, щоб в повістях Заволоки печатати назвиська міст початковими буквами і викинути посвячіння мені, та переслати йому в Тифліс в 1-ю гімназію надруковані його твори по адресу: Михаилу Сергеевичу Грушевскому.

Тепер маю до Вас другий інтерес, дуже спішний; знайшовся видавець моїх повістей, багатенький пан. Хоче він

20 – !• Нечуй-Левицький, т. 10.

305

видавати другим видання[м] мої твори: “Унію”, “Марусю Боґуолавку”, “На Кожум'яках”, “Дві московки”, “Рибалку Панаса Крутя”, “Бабу Параску та Палажку”, “Приятелів”, що вже розійшлися. Але йому найбільше сподобалися “Старі батюшки та матушки”. Він просить, щоб Ви я кнайскоріше зволили переписати рукопись і зараз переслати мені. Посадіть десять або й більше переписчиків



1 скажіть їм переписати рукопись, звісно, нашою офіціальною правописсю: з ъ на кінці, з ы та и (ходыты, винъ). Як перепишуть, то зараз-таки заш{и]йте в полотно та й пришліть мені: на Большую Подвальную улицю, дом Спарро, № 31. Це зробіть за який там тиждень, бо він дуже цього хоче і дає зараз гроші на видання.

П. Лебединцев видає одбиток “Старосвітських батюшок” окремною книжкою, котра, одначе, коштує недешево–

2 р. 40 к.П! Вся її ціна 1 р.

Будьте ласкаві, після переписки, пришліть мені рахунок, Що коштуватиме переписка. А гроші я зараз вишлю.

Бувайте здорові! Щиро шануючий Вас Іван АевицькийНечуй.

38. До Івана Белея

21 березня 1886 р. 1886 р. 9 марця.

Високоповажний пане добродію!

Ваш лист, спасибі Вам, я дістав оце недавно. Спасибі, що Ви потурбувались переписати “Батюшки”. Але не посилайте їх, бо вони, як буває, мусять попасти в цензуру, а потім аж до мене, хоч вони вже й надруковані в “Киевской] старині”, бо це такий порядок. Діло загається. Як буде їхати ваш львівський жених, то нехай привезе. 'Од цензора, которому я подав 10 своїх повістей, не дістав ще ні одної. Заволока прислав мені другу частку своєї повісті, котру я й передам Вам разом з рукописом обписання Миколаєва, лиманів та Одеса. Цю рукопись я знайшов недавно, але печатати варто тільки половину, а в другій половині обписуються географічно деякі наші великі містечка – це річ нецікава.

Чом Ви не печатаете оповідань Заволоки? Шкода!

306

Прощайте, бувайте здорові! Мені було таки добренько на здоров'ї, а це вчлра знов занепав на живіт. Не викручусь од біди та й годі!



Шануючий Вас щиро І в. Левии[ький]>

Київ.


39. До Михайла Грушевського

4 квітня 1886 р. 1886 року 23 марця.

Шановний Михайле Сергійовичу!

Не забув я про Вас, та й чи можу ж забути! Хіба ж у нас писальниками поле засіяно! Писати ще не був час, бо “Свої й чужі” ще не одіслана в Галичину; її читають у нас в рукописі, і вона знайшла таки доволі читальників. Скажу од себе, що друга частина слабіша од першої: в неї багато другорядних осіб дійових, а як їх багато, то й трудно обмалювати докладно їх характери. А все-таки і друга частина написана дуже добре! Поки що не пишіть кінця, не хапайтесь, бо час жде, а Вам треба готуватись до екзамену– цієї важної події в житті. Тетрадь одішлю аж на Великдень. Не знаю, чи надруковані Ваші дрібні оповідання, бо “Діло” тепер не пускають в Росію, а приходить тільки “Зоря” та “Батьківщина”. Казали мені тоді в Галичині, що “Унтер-офіцер” не підходить під галицькі літературні рами, а я просив передати його мені назад. Просив передати і ті № “Діла”, де напечатаний “Джугур”, та, мабуть, вони до Вас не дійшли. Переходьте в наш університет, як бог поможе скінчити гімназію.

Книжок виходить мало: пропущені 3 тетрадки: Кониського – стихи та Боровиковського... ще дещо. Я подав в цензуру всі свої твори до 2 та 3-го видання (окрім “Хмар” та “Бурлачки”), подав нову міщанську комедійку-водевіль “Голодному й опеньки – м'ясо”, але прийдеться ждати 6 місяців, поки розрішать...

Поминки офіціально не дозволені. Лисенко давав український концерт оце недавно. Трупу Кропивницького запрошували в Париж, але вона не згодилась на п о л о в ин у збору з спектаклів і не поїде.

Цензура дуже строга до наших книжок! Просто сум бере! Обрізує, замазує, вимазує і псує пієси. “Нива” ви

20*


307

йшла давненько: там же моя “Чортяча спокуса”. Вийде “Степ” в Херсоні та “Складка” в Харкові. Чи послали Ви свос оповідання Дмитр(ові] Васильовичу] Марковичу в Херсон (Дворянська] улиця)?

3-ю частину “Своїх та чужих” пишіть, як скінчите курс, на волі, потихеньку, та придавайте інтересну інтригу, бо публіка це любить.

На води за границю не думаю їхати; думаю пити їх дома. Остобісіло вже мені тинятись та мерзнути в Карпатах.

Прощайте! Бувайте здорові!

Щиро до Вас прихильний

/в. Левииький.

Киї


40. До Івана Белея

23 травня 1886 р. 1886 року 11-го мая.

Високоповажний добродію!

Спасибі Вам за “Старих батюшок та матушок”. Оце перечитую їх потрохи та виправляю дещо. Для однаковості вашого й нашого видання прошу Вас зробити ось які невеличкі зміни в рукописі: Напишіть заголовок так: “Старосвітські батюшки та матушки. Біографічная овість Івана Левицького”, бо це ціла біографія двох родин.

На стр. 61 та 62, себто якраз на половині повісті, там де Олеся з офіцерами прокатується в лісі, дивіться обписання лісу, вкритого інеєм. Я його вкоротив, і, будьте ласкаві, позамазуйте оці фрази, що я виписую, бо вони повторення (починається це обписування так: Дорога йшла понад Россю по косогору і т. д.).

Замажте оці слова й фрази: стиною... то (брязкали)... то шелестіли... Здавалось, ніби мертва природа прокинулась і через сон обізвалась чудними дрібними голосами, виїхав на луг... то круглі, густоверхі, то високі, неначе общипані... підняли їх в гору... Кожна гілька була похожа на гусяче пір'я, стяте зверху ножницями. Карякуваті.

Пазурі (на птичих ногах)... Кришталеве матове... Всі

308


дуби були ніби обтикані постинаним зверху розкішним пір'ям... блискучими іскрами. Здавалось, ніби на лузі були поставляні велетенські срібні канделябри на чорній підставі... ліса, обступили... Оцю фразу: Розкішні пучки тонкого гілля... вичеркніть до слів: Дорога вилася в середину ліса. Замажте слова: дорогого брюсельского кружева та білих шовкових стрічок. Чим далі в ліс, картина ставала ще розкішніша... ніби білі гірлянди стрічок, стрічки висіли рівними пасмами до самого снігу, то спадали жмутами, то висіли букетами, цілими снопами, полотнищами.

Одна довга гірлянда прикривала другу, неначе зумисне повішена людськими руками.

Далі од слів: Стрічки вже були важкі... аж до слів: ліс стояв, як молода під вінцем в дорогому убранні... це все замажте.

Далі трошки шукайте і зачерк{н]іть фрази: дивним, як чарівнича фантазія природи. То був тихий, дивний фантастичний сон заснувшої натури... котрих трудно знайти на світі... Ряд вороних коней був похожий на темну гірлянду на дорогій білій тканці... але самі голосні мелодії не приставали до такої граціозної краси ліса. Вони були грубі в рівні з тією фантастичною легкою красою. До неї приставала одна тиша.

...та зверху біліли ніби хмари, що спустились на ліс і вкрили високі старі круглі верхи стовбурів...

...В лісі ніби світало і розвиднювалось.

...Недавно випавший легкий сніг лежав купами на сухому листі старого верхів'я дубів... І сніг, іній не пускав ні одної краплі місячного проміння.

...злегка синюватий, неначе він лився через тоненький лід. Видно було кожний сучок, видно було кору на дереві, купи снігу на верхов'ї, маса інею блищала зверху, світилася наскрізь...

Якась незвичайна фантастична жизнь була розлита в лісі...

Цілий уступ од слова: По один бік дороги пішли до берега Росі узькі долини... і кінчая словами... Це був другий чарівничий сон, котрий снився заснувшій природі – все це замажте.

Замажте далі: марево місяця на долинці і блиснуло як сонце, вода в Росі тихо загула, заспівала якісь дивнії пісні...

Замажте оце все, прошу Вас, непремінно! Моє здоров'я

309

трохи ліпше. Живіт так поправляється од молока, що не знаю, чи й пити води. Пишу “На Полуденній Україні”, але не повість, а маленьку ілюстрацію з людей тамошніх до путешествія.



Щиро шануючий Вас /в. Левицький.

Киї


1889 р.

41. До Івана Белея

24 березня 1889 р. 1889 року 12 марця.

Високоповажний добродію!

Спасибі Вам за пам'ять про мене. “Причепу” печатайте, і я сподіваюсь, що напечатаете без зміни язика, як Ви печатали й попереду мої писання. Повість треба подекуди вкоротити ось як: Викиньте епіграф – псалму СХХ. Перве слово В восени печатайте: В осени.

На стр. 142. викиньте оце: Може воно тим, що я люблю матушку... до слів моя матушка, яко лоза...

На стр. 147. викиньте, починаючи з слів: Моя друга дочка десь захопила зо-двоє пол. слів до кінця виділу– цебто до слів: Та наші ляшки, промовив о. Мойсей.

На стр. 148. викиньте оце: Мій Хоцинський годить, говорив далі о. Федір до кінця – до слів: І справді чудна та Польща...

На стр. 153. викинути оце: Наші ченці начальники... до слів: Вип’ємо, о. Мойсей, як ми колись випивали, як стояли (на квартирі – прибавте) в Качуренка...

На стр. 159. викиньте оце: і зараз виміняв його в того пана за якусь чудернацьку собаку. Поприїжджають... аж до слів: Одного дражнили Середою, другого – Суходолею.

На стр. 164.– Усі всміхнулись – печатати: осьміхнулись.

На стр. 166. викинуть, починаючи од: Ну! крикнув Хоцінський з гнівом, давайте ж волю мужикам... аж до слів: Подали чаю (чай – напечатайте).

На стр. 169. викинути слова: з чужим плем'ям.

310


На стр. 170. викинути, починаючи од слів: Та всі дочки в матір, та всі хороші... аж до слів: Сама Галя повна 3 здорова.

На 171 с т р. Замість: губи усьміхаючі – осьміхаючі.

На с т р. 174. викинути: Пан здається нашому, сільському чоловікові... до слів: О. Хведор кивнув бабі.

На 174 викинути: Не йдіть, серце, Ганю до слів: Тижнів зо три зоставалося...

На 187 – викинуть од слів: Ніхто не повірив – до слів: Музики вдарили...

На с т р. 209. викинути: Минулися ті часи, коли було дуже добре служити економам... до слів: Пан Хоцінський частенько приїжджав в гості...

На стр. 212. викинути од слів: Хоцінський досягав до своєї цілі, розмальовуючи... до кінця, себто до слів: Хоцінський своїм підмальованим оповіданням...

На 223. замість – поки жывъ... поки живу...

На стр. 257: замість пройдохи – треба печатати пройдисвіти.

На 230 стр. прибавить: кричучи, але кричучи: охі ай!

На стр. 258. викинути: Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя... до кінця: до слів: Хто з киян не пам'ятає часу перед Севастополь[сь]кою войною.

На стр. 261. замість: поки його охоти й сили напечатать поки його охоти й волі.

На 291. замість: трохи вітреною дівчиною треба печатати трохи вітрогонкою.

На стр. 293. викинути: Поляки люблять, щоб коло их прислуга – до кінця – до слів: Люцина сіла коло самовара...

На стр. 296. викинуть: Вже з однією ідеєю ляха... до кінця – до слів: Нам зосталась одна надія.

На стр. 302. замість: чорними віками треба печатати: чорними віями та віками...

На стр. 313. викинуть: Українець то чоловік добрий... до слів: Мужик – то гадюка...

На стр. 334. викинути: Жартуєш ти, Якимцю, коли звеш себе москалем... аж до слів: –Поцілуй же мене, Зосю (і далі викинуть слова: за те, що я тебе слухаю).

На стр. 339. викинути: Вона побачила, що не зможе... до слів: Настала весна.

На стр. 340. викинути: Вперве серед веселого тлуму городян,., до кінця – до слів: Царський київський сад.

311

На стр. 357. викинути: Раз Лемішка привіз із сусіднього села наймичку... аж до слів: Надходив день Зосиних іменин...



На стр. 393. викинути: Вже задзвонили в соборі на “Достойно” – до слів: Саме тоді рознісся по хатах смутний голос похоронних.

На стр. 402. викинуть: Із-за стола встали. Наймички миють голови... до кінця – до слів: Все те передумала Улита.

На стр. 402 викинути: Вже смеркалось, вже заходив вечір... до слів: Почався вечір. Наймички почали...

На стр. 414. викинуть: Попроганяли наймичок і наймитів... до кінця – до слів: –Знаєш, яка мені думка прийшла...

На стр. 415. викинуть: Над цею оселею ніби літає якийсь дух... до слів: їдь, Якиме, до Києва...

На стр. 434. викинути в фразі: ніби пожоване слово виплюнув: викинути слово: виплюнув.

На стр. 456. викинути: Ще й попереду, забагатівши і запанівши... до кінця: до слів: А що скажуть гості, пани, поляки...

На стр. 463. викинуть: Він зістався в далеких хатах і на злість... до кінця: до слів: А тим часом природа робила своє діло.

На стр. 466. Замість слова застройками – печатать будинками. Далі викинути од слів: Після небагатого й невеликого хазяйства... до слів: І тепер вона повела... Далі знов викинути: Вони своїми руками збірали... до слів: Саме тоді Ясь водив...

На стр. 469. Замість: перелетіла через його голову – печатать: Крізь його голову.

На стр. 519. Замість: Всі вони, шуткуючи – печатать: Всі вони, жартуючи...

На стр. 540. викинути од слова: Вона там в раю...,до слів: Середінський витребував до себе сина.

Замість: о. Хведор печатати: о. Федір...

P. S. Не получив я 2-го № “Зорі” за цей рік. Перекажіть, щоб прислали... і за той рік 6-го №-ра. Чи є в редакції “Зорі” зо три примірники “Зорі”? Треба виписати моїм знайомим (за 1888 рік).

Коли можна, то, окрім числа примірників для пренуме-

312


рантів “Діла”, напечатайте зайвих примірників] сотнюдругу, бо в нас нема надії на видання...

Бувайте здорові! Мій поклін знайомим.

Щиро шан[уючий] Вас /. Левицький.

Київ.


Зверху напечатати: Друге видання. Мій адрес: НовоЕлисаветинская у[лица], дом Сегета, № 19.

1890 р.


42. До Івана Белея

23 січня 1890 р. 1890 року 11 января.

Шановний добродію!

Добре оце Ви задумали, що маєте печатати “Хмари”, бо в нас вони розійшлись, а на нове видання нема надії... Будьте ласкаві, пришліть на моє ймення 1 екз. “Причепи”. Може вона пройде через цензуру, і я думаю печатати її у нас.

“Хмари” печатайте з оцими прправками:

На стр. 5-й. викинуть оце: Молодих туляків незвичайно вразила краса Києва... до слів: Тульські семінаристи пішли прямо на перед...

На стр. 6. викинуть (в кінці стр.): Лежачи лицем до стіни, він плював... (до кінця) до слів: Воздвиженського натура була груба (дика – викиньте) й дуже деспотична.

На стр. 7. викинути: Часом вони любили не розбирати своєї й чужої... до слів: Студенти того часу дуже пили.

На стр. 8. викинути: Лапландець виліз, до слів: Воздвиженський приїхав до Києва.

На стр. 9. викинути слова: і небо там синіше, і гаї зеленіші . Потім викинути фразу цілу: Його кучері на кінцях (до точки), як шовк. Викинуть далі фразу: Він, здається, ніколи не кліпав очима, неначе віка поприростували кругом його очей.

Далі в фразі: Він ступав кожною ногою – викиньте кожною ногою.

На стр. 10-й викиньте: його хода була нерівна – до слів – його кругла голова.,.

313

Далі викинуть: Великі сірі очі... до точки – до слів: Коротке лице.



Далі викинуть: А Воздвиженський, перехрестившись перед обідом... до кінця – до слів: І пішла потім студенська жизнь, печатайте: І пішло... життя...

Стр. 11... лехко – печатати – легко.

На 12 стр. замість: з тюрми без одежі, без нічого, печатати: з тюрми без копійки, без нічого.

На 13 стр. викинуть: Він звав Воздвиженського ввічі туляком-подляко[м]... до кінця – до слів: Тиха ніч.

На 15 стр. замість – грудима – печатать – грудьми.

На 17 замість – співочу – співучу жінку.

На 18 замість – на плечіх крила – на плечах крила.

На 20 стр. викинуть: Вона була більше похожа на хижку... аж до слів на стр. 21-й. Сухобрус умів малювати.

В 111-й главі на стр. 40 вставте “Екзамен”, напечатаний в давній “Правді”, після слів: Репутація про його пішла все вгору та вгору.

На 45 стр. замість – подляк-туляк, напишіть... капосний.

Далі буду перечитувати повість і може ще що знайду викинути. А тим часом поправте ось що:

На стр. 154-й після слів... бо на столі валялося кілька книжечок для нар[оду] і народ(них] шкіл – вставте: В той час в Києві завели “воскресні” чи недільні школи. Радюк ходив в ті школи читати лекції української історії.

На стр. 256-й після слів: я буду її забавляти тим часом французькими] романами... припишіть – коли вже вона набралась до їх великого смаку...

На стр. 257. замість: достав звісний французький роман “Грап Монте-Крісто”... напечатайте: достав один

французький роман.

Далі там же викиньте фразу: Його рука сама простяглася до тієї книжки... до слів: Він угадав, хто приніс той роман.

На стр. 236 замість слова: Макусі печ[атайте] Високій.

Виділ про Радюка печатайте по “Новому чоловікові”, бо цензура його вкоротила.

На кінці повісті останні стрічки викиньте од слів. – Од переляку – і напечатайте оце: після слів: його збудили... кров кинулась йому в голову, його душило в грудях, душило коло серця. Він насилу одійшов і опам'ятався.

Чудний і страшний сон! – думав Дашкович,– це не

314

сон, а мої стривожені думи заворушились... Каламутне здорове море заливає Україну і вона завалюється в його... Я й сам не зчувся, як тонув у тому морі і... втопив свою Ольгу і усіх своїх дітей: одбив їх од свого народу, не передав навіть їм рідного язика, не передав їм симпатій до рідного краю, до свого народу. Я заблудився в дорозі' мислями і своїх дітей завів в якісь нетрі та пущі...



Од переляку, од тревоги старий нервний Дашкович заслаб і мусив пролежати кілька день в Сегединцях, а потім вернувся додому в Київ.

Кореспонденція в “Діло”.

Минуло 50 років після смерті Івана Котляревського, і тепер кожний має право видавати його твори, його цінні й талановиті твори в минувшому році видали чотири книгарі. В Петербурзі Суворін видав усі твори Котляревського в своїй “Дешевой бібліотек*Ь” на простенькому папері і по ціні справді дешевій. “Енеїда” коштує 20 к., “Наталка Полтавка” 7 к. і “Москаль-чарівник” 7 к. В Москві вийшло краще, але й дорожче видання в одній книжці на чистенькому гарненькому папері і коштує 1 р. В Києві видав усі твори Котляревського книгар Б. Корейво. Це видання зроблено по ^звісному виданню Катранова з переднім його словом про Котляревського. Це найкраще видання між усіми. Книгар Гомолинський видав тільки “Наталку Полтавку” та “Москаля-чарівника” окремими книжечками. Похапливість книгарів в виданні показує, що твори Котляревського через свою цінність сподіваються великого розходу в публічності.

Щиро шануючий Вас Іван Нечуй.

Київ.

P. S. Чи дістала “Зоря” мою повість “Над Чорним морем”, вислану поштою? Чи дістав п. Шухевич два оповідання для “Д[з]воника”, підписані: Г. Чулай і подані мною через одного пана?



Не знаю адреса редакції “Діла”. Мій адрес: Ново-Елисаветинская улиц[а], дом Сегета, № 19.

315


43. До Івана Белея

21 лютого 1890 р. 1890 р. 9 февр[аля].

Високоповажний добродію!

Подаю Вам тим часом звістку, які зміни в “Хмарах” робити далі.

В III гл. на ст. 40. За теж – За те ж.

На 41 стр. з Даш-ковичом і ще одним студентом.– печатать і ще з одним студентом.

На 43 стр. І лице було бліде – її лице. Шептала. Воздвиженському... Шепотіла з батьком о приданном – печатайте – про придание.

44. ст. Одна Степанида... Степанида.

45. прибіг на квартиру – кватиру. Вмісто – подляктуляк – капосний туляк.

47. ст. то і застромить гільку – то й застромить... Не~ попоштували – не попоштували.

48. сход него в їх зрості – схід него... словом, третего віку якогось св. отця церкви. Печатайте: словом, якогось св. отця церкви третього віку.

49. стр. – жіноцькі голоса – голоси на. На противнім боці новий дом – на прот[ивнім] боці улиці.

З гори й з низу – згори й знизу.

50. моршок – зморшок.

51. Але не зміняючи (просто) Не зміняючи.

53. Він зібрав писання – Дашкевич зібрав.

54. На даремне – надаремне.

55. му – йому. Незнае – не знає.

56. до долу – додолу... у гору – угору.

59. мусів одступити... оступитись (на кінці) постерегти жінський – жіночий.

60. Увісні – у сні... нижчі ноти – низчі...

61. кухаркою – куховаркою;

книжки, поодкривані – розгорнуті... чопоруха – чепоруха.

63. (в кінці) все одступався – оступався.

64. рожовими – рожевими.

66. всі свої покупки – закупки.

67. Нехочу – не хочу... бистро – швидко.

70. бризнула бляском – блиском, але чувши – але почувши.

– До сього часу – до сего часу.

71. Марта обо всім догадалась – про все.

316

72. Упарта – уперта. Не одступмось – не оступмось.



73. Обо всему питали – про все питали, глузує над ним – глузує з його.

78. курині лапи – курячі... цапині і курині – й курячі.

80. він готовився – готувався.

82. покойного... покой–покійного, спокій.

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   48


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка