Наукова думка



Сторінка43/48
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.49 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48


t 36–З

кого АН УРСР, відділ рукописів, ф. ).

...п очав лібретт о...– Йдеться про оперету на чотири дії “Маруся Богуславка”, надруковану в Києві 1875 р. (див. 9-й том .нашого видання).

...з Владимиром Боніфатьєвичем – Антоновичем.

...я к Ви писал и...– Лист не зберігся.

...зоставив комедію.– В цей час І. Нечуй-Левицький працював над комедією в п’яти діях “На Кожум’яках”, надрукованою в Києві 1875 р. (див. 9-й том нашого видання).

4

Вперше – в газ. “Руслан”, 1904, № 285.



Вдруге – в книзі “Галичина й Україна в листуванні 1862– 1884 pp.”, ч. I, X–К., 1931, стор. 567–568 (далі скорочено “Галичина й Україна...”, стор.). Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки Міністерства культури УРСР, ф. Барвінських, № 4805. Подається за книгою “Галичина й Україна...”.

Листування І. С. Нечуя-Левицького з В. Г. Барвінським тривало недовго і стосувалося видання в Галичині різних творів письменника, друкування в “Правді” повістей і оповідань тощо.

Барвінський Володимир Григорович (псевд. Василь Барвінок, Ришмидинов та ін.; 1850–1883) – український буржуазний письменник, критик і публіцист. Редактор органів партії народовців – журналу “Правда” (1876–1880) та газети “Діло” (1880–1883).

Як будете печатати “X мар и”... – Повість “Хмари” була надрукована другим виданням у Львові тільки 1890 р. як 35-й том “Бібліотеки найзнаменитших повістей” (перше видання вийшло в Києві 1874 p.).

“Унія і Петро Могила” – книжка вийшла в Києві 1875 р.

5

Вперше – в газ. “Руслан”, 1904, № 285.



Вдруге – в книзі “Галичина й Україна...”, стор. 568. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки, ф. Барвінських, № 4805.

Подається за книгою “Галичина й Україна...”.

Щодо “X м а р”, т о видавайте... як II часть повіс

525


тей.– Друга частина “Повістей” І. С. Иечуя-Левйцького у Львові не вийшла.

“Баба П а л а ж к а” – надрукована в журн. “Правда”, 1875, № 23.

...чом не можна печатати в “Правді” всього ескізу “М і ф о л о г і ї...” – Йдеться про дослідження “Світогляд українського народу. Ескіз української міфології”, яке було надруковане в журн. “Правда” 1876 p., №№ 1–9, 13–17, 20, 22, 23, і того ж року вийшло у Львові окремим виданням.

6

Вперше – в журн. “Життя і мистецтво”, 1920, № 2, стор. 63–



66. Автограф – в ІЛ, ф. 77, № 124/69. Подається за першодруком.

Перші два листи з п’яти містять відповідь письменника на запрошення О. Я. Кониського взяти участь у хрестоматії нової української літератури, яку він задумав видавати в середині 70-х років. Вона не вийшла в світ у зв’язку з забороною української мови в 1876 р. До першого листа додана автобіографія І. С. Нечуя-Левицького, яка призначалася для цієї хрестоматії. Інші три листи стосуються творчих задумів письменника, лікування на водах у Щавниці тощо.

...т епер я пишу “Богдана Хмельницьког о”... – Книжка вийшла 1878 р. у Львові.

Питель – водяний млин для високосортного помолу.

Ще бувши в Київській академі ї... – Весь цей абзац у автографі викреслено.

7

Вперше – в журн. “Життя і мистецтво”, 1920, № 2, стор. 66. Автограф в ІЛ, ф. 77, № 126/221. Подається за першодруком.



“Бідний думкою багатіє” – надруковано в “Правді”, 1875, Nq 24.

...починати читанку для сільських дітей... – Читанка І. С. Нечуя-Левицького в зв’язку з забороною українського слова в 1876 р. в світ не вийшла.

8

Подається вперше. Автограф у ЦНБ, ф. І, № 27941.



Антепович Олексій Данилович – секретар Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

Вступивши в 1874 р. членом-співробітником Російського географічного товариства, І. С. Нечуй-Левицький став у ньому співробітничати. З цим листом він послав до Південно-Західного відділу, що перебуппн у Києві, чотири записи фольклорних оповідань. Письменник не міг знати, що 18 (ЗО) травня відділ товариства був закритий Емськпм актом Й876 р. Оповідання “Як цариця Катерина ставила короля н Варшаві” має паралель з оповіданням у виданому Південно-Західним відділом товариства збірнику М. Драгоманова “Малорусские народные предания и рассказы”, К., 1876, стор. 214. Так само і оповідпшиї про Палія (там же, стор. 203).

526

Попросіть Луку Васильовича... щоб зібрав гроші за продані книжки. – Очевидно, за “Повісті”, п'єси “Маруся Богуславка” і “На Кожум’яках”, оповідання “Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти”, “Унія і Петро Могила”, що вийшли в Києві до 1876 р.



9

Вперше – в газ. “Руслан”, 1904, № 285.

Вдруге – в книзі Студинського “Галичина й Україна...”, стор. 568–569. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки, ф. Барвінських, № 4805. Подається за книгою К. Студинського.

Моя повість “Кайдашева сім’ я”... – Повість була надрукована в журн. “Правда” в 1879 p., вип. З–12, і того ж року вийшла у Львові окремим виданням.

Пипін у своєму новому (2°) виданні “Истории славянских литерату р”... – Перший том цього видання вийшов 1879 р. Розділ про галицько-руську літературу з цієї книги був надрукований українською мовою в журн. “Зоря”, 1881, №№ 3–7, 9, Ю.

“О черк малор[усской] истории литературы” Прижова. – Мова йде про працю І. Г. Прижова “Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з 11 по 18 ст.”, в свій час перекладену українською мовою І. С. Нечуєм-Левицьким.

10

Вперше – в газ. “Руслан”, 1904, № 285.



Вдруге–в книзі К. Студинського “Галичина й Україна...”, стор.

569. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки, ф. Барвінських, № 4805. Подається за книгою К. Студинського.

“Кайдашеву сі м’ю ” мені вернули з Петербург а– Повість була дозволена до друку тільки 1886 р.

11

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, Nй 7886).



Комаров Михайло Федорович (1844–1913) –український бібліограф, критик, фольклорист. Листування І. С. Нечуя-Левицького з М. Ф. Комаровим охоплює період з 1879 р. по 1911 р. Зберігся автограф лише першого листа, решта автографів не виявлена, вони друкуються за копіями сина М. Ф. Комарова – Богдана Михайловича, зробленими 1927 р. для Ю. О. Меженка, які й зберігаються в його особистому архіві.

Шкляревський Олексій Сергійович (1839–1906) – український патолог і біофізик. Викладав у Київському університеті.

Петров Микола Іванович (1840–1921) – український літературознавець, член-кореспондент Петроградської Академії наук і академік АН УРСР.

О “X мара х”... заметка – Вміщено в “Киевских Епархиальных ведомостях” № 2 за 1875 p.

527

12

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 104–105. Автограф в ІЛ, ф. З, № 1604/98. Подається за першодруком.



Ви пишете, що ми певно довідались про все з газет. – В. Барвінський писав Нечуєві-Левицькому у недатованому листі (очевидно, з кінця 1879 p.), що у Львові на Руській раді дійшло до розриву між старими русинами й “Словом”, органом москвофілів, які орієнтувались на російський царизм і виступали проти розвитку української культури на західноукраїнських землях.

В мене вже є повіст ь.– Мова йде про “Старосвітські батюшки та матушки”.

Повість Куліша “М ихайло Чернишенк о”. – Ця повість під назвою “Михайло Чарнышенко, или Малороссия восемьдесят лет назад, ч. I и II” вийшла з друку в Києві 1843 p.

T регубов Єлисей Кипріянович (1849–1920) – культурноосвітній діяч, викладач колегії Галагана в Києві, учасник “Громади”, співробітник журналу “Киевская старина”.

13

Вперше – в газ. “Руслан”, 1904, № 285.



Вдруге–в книзі К. Студинського “Галичина й Україна...”, стор.

570. Автограф у відділі рукописів Львівської державної наукової бібліотеки, ф. Барвінських, № 4805. Подається за книгою К. Студинського.

“Бурлачка” вийшла у Києві 1880 р. У журн. “Правда” не друкувалася.

“Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина”. – Книжка вийшла 1878 р. у Львові.

Українські гетьмани Іван Виговський та {Орій Хмельницький”. – Книжка вийшла 1879 р. у Львові.

14

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І,



№ 49617).

Лист стосується цензурних перешкод з виданням творів І. С. Her чуя-Левицького.

Оце недавно виписав я з-за границі “Миколу Джерю”.– Мається на увазі львівське видання повісті 1878 р.

“З а р я” – щоденна газета ліберального напряму виходила в Києві у 1880–1886 pp.

“Правда” – щоденна газета буржуазно-ліберального напряму, виходила в' Одесі у 1877–1880 pp.

Я к “М икола Джеря” пригодиться до збірника, то напишіт ь.– Мається на увазі перша частина українського альманаху “Рада” (1883), де вміщено повість “Микола Джеря”.

15

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. 1, № 49616).



528

Абаза Микола Савич (1837–1901)–сенатор, начальник Головного управління в справах друку.

Григор'єв Василь Васильович (1816–1881) – буржуазний історик. В 1874–1880 pp.– начальник Головного управління в справах друку.

“Л ист до хліборобів про жучка-хлібоїда”. – Брошура під такою назвою вийшла у 1880 р. в Харкові й підписана ініціалами М. Л.

16

Вперше – в ж. “Життя і мистецтво”, 1920, № 2, стор. 66. Автограф в ІЛ, ф. 77, № 125/223. Подається за першодруком.



...д ля малого і великого альманах а... – Для малого письменник дав нарис “Шевченкова могила” і оповідання “Приятелі” (“Два Кузьми”). Вони були надруковані в альманасі “Луна”, К., 1881. Великий альманах не вийшов.

17

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 104. Автограф в ІЛ, ф. З, № 1604/45. Подається за першодруком.



Белей Іван Михайлович (1856–1921) – український журналіст. Співробітничав у журналі “Друг”. У 1881–1882 pp. був редактором журналу “Світ”. 1884–1902 pp. – редактор газети “Діло”.

Листування І. Нечуя-Левицького з І. Белеєм почалося з 1881 р. і тривало до 1902 р. Шістнадцять листів, які містяться тут, стосуються друкування в журн. “Світ” 1881 р. “Життєписі Івана Левицького (Нечуя), написаної ним самим”, бюста, виготовленого для львівських товариств, друкування в “Бібліотеці найзнаменитших повістей” “Причепи”, “Хмар” (поправок до них), нездійсненого видання “Князя Єремії Вишневецького”.

Шпановський – можливо, Шпановський Л. П., член кишинівського гуртка, очолюваного І. С. Нечуєм-Левицьким.

Буде заведений український препо давательський язик. – Марні були надії письменника на те, що царизм не тільки скасує заборони українського слова, а й заведе в школах на Україні українську, мову. Звістка про це була вміщена в тодішніх одеських газетах.

18

18 листів І. С. Нечуя-Левицького, які вперше друкуються в нашому виданні (автографи їх зберігаються у відділі рукописів ЦНБ, ф. III, № 38349–38366) і 5 листів Б. Д. Грінченка (автографи також зберігаються у відділі рукописів ЦНБ, ф. І, № 27857–27858 і ф. III, № 40970–40972) складають відоме нам листування між цими письменниками, яке охоплює період від 1881 до 1910 р. Початок йому поклав Б. Грінченко у 1881 p., звернувшись до Нечуя-Левицького *з проханням допомогти порадою і оцінити перші літературні спроби. Листування дійшло до нас не повністю.



Цей лист подається за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38363).

34–Ь Нечуй-Левицький, т. 10<

529

“Л у н а” – літературний альманах, упорядкований і виданий 1881 р. О. Кониським, перше київське видання українською мовою.



“Страна” – політична і літературна газета ліберально-монархічного напряму; видавалась у Петербурзі 1880–1883 pp. тричі на тиждень (до 1881 р. – двічі). Видавець-редактор – Л. Полонський.

19

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 104. Автограф в ІЛ, ф. З, № 1604/42. Подається за першодруком.



Шухевич Володимир Осипович (1850–1915) – український журналіст і етнограф. Засновник і редактор дитячої газети “Дзвінок” та журналу “Учитель”. Автор п’ятитомної праці “Гуцульщина”.

20

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38364).



“Луна” дозволен а... – цензурний дозвіл на “Луну” дано в Києві 17 березня 1881 р.

...р е д а к т о р “Діла” – В. Г. Барвінський.

П і с к у н о в Фортунат Михайлович – один із перших українських лексикографів. У передмові до “Словниці української (юговоруської) мови” (Одеса, 1873) нараховував сім говорів української мови, одним з яких вважав білоруську мову. (Цей погляд, як видно

з листа, поділяв і Нечуй-Левицький). У другому виданні (“Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской і Австро-Венгерской империи. Составил Фортунат Пискуиов. Издание второе, исправленное и значительно пополненное”, К., 1882) запропонував іншу класифікацію діалектів української мови.

Ласт івка – Олена Антонівна Косач (одружена Приходько), тітка Лесі Українки, відома як автор поеми “Ганна” (К„ 1881) і низки віршів.

21

Подається вперше за автографом (ЦНБ, ф. III, № 38365).



Александров Володимир Степанович (1825–1894) – український письменник, автор оперет “За Немань іду” та “Не ходи, Грицю, на вечорниці”, видавець альманаху “Складка” (К., 1887– 1893). Жив у Харкові.

22

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 49618).



Як побачите Лук у... – Л. В. Ільницький – український громадський діяч, член київської Громади та Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, власник друкарні у Києві, де друкувалися видання Громади. Згодом засланий до Сибіру.

530


23

Подається йперіне за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38366).

Зимбирський – треба: Земборський, дядько Б. Грінченка.

...В аші вірші я одіслав. – І. С. Нечуй-Левицький надіслав вірші Б. Д. Грінченка М. П. Старицькому (див. лист М. Старицького Б. Грінченкові від 21 листопада 1881 р. у вид Михайло Старицький, Твори у восьми томах, т. 8, “Дніпро”, К., 1965, стор. 446–447), а також до редакції журналу “Світ”.

...д вох з них бачив надрукованими. – У перших двох номерах журналу “Світ” за 1882 р. вміщено поезію Б. Грінченка “Неначе і світ такий гарний...”.

...в свойому збірников і... – У цей час М. Старицький готував альманах “Рада”, перша частина якого вийшла у Києві

1883 р. Тут надруковано вірші Б. Грінченка “Матері”, “Сестрі”, “Минуле”, “Ні, про минулі давні дні”, “Весна” та ін.

24

Подається вперше за копією Б. М. Комарова, зробленою 1927 р. для Ю. О. Меженка (зберігається в його особистому архіві).



Лука, мабуть, справді закрутивс я... – Мається на увазі Л. В. Ільницький.

Нейман Цеслав Гермогенович – український фольклорист та історик ліберально-буржуазного напряму.

25

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 105–106. Автограф в ІЛ, ф. З, № 1603/65. Подається за першодруком.



З листування І. С. Нечуя-Левицького з І. Франком відомі два листи. У них письменник ділиться враженнями про прочитану повість “Захар Беркут” та про неповторну красу Карпат, де в той час перебував на водах. У другому листі Нечуй-Левицький пише про те, що він поділяє погляди Франка на проект Статуту Наукового товариства ім. Шевченка.

“Захар Беркут”. – Ця повість друкувалася в “Зорі”, 1883, № 7-15.

Сапогівський Лев (1858–1883) – псевдонім Льва Василовича, талановитого письменника, автора ряду оповідань і статей у журналі “Зоря”.

Масляк Володимир (1852–1924) – поет, співробітник журналів “Зоря” і “Зеркало”. Згадуваний тут вірш “До орлів” надрукований у “Зорі”, 1882, № 14.

Білоус Федір (1828–1892) – галицький педагог і письменник, автор науково-популярних праць, писаних “язичієм”.

Танячкевич Данило (1842–1906) – клерикально-націоналістичний діяч у Галичині.

Обписую трохи Карпати. – Йдеться про нарис “В Карпатах”, що був надрукований 1885 р. в газеті “Діло” і того ж року вийшов у Львові окремою книжкою.

34*


531

26

Вперше–в журн. “Життя і мистецтво”, 1920, № 2, стор. 66'–



67. Автограф в ІЛ, ф. 77, № 125/225. Подається за першодруком.

Дорога страшно мене змучила. – Дорога на води в Щавницю (Австро-Угорщина), де письменник був літом 1884 р.

Дуже радісну звістку подаєте Ви про “В і с тн и к” – тобто про нову всеукраїнську (для Галичини і Наддніпрянщини) газету “Братство”, яка мала виходити з 1 липня 1885 р. у Львові за редакцією І. Франка. Була надрукована тільки програма, сама ж газета не вийшла.

27

Подається за публікацією в журналі “Україна” (1967, № 22, стор. 24). Автограф зберігається в ЦДІА у Києві.



Листування І. С. Нечуя-Левицького з М. С. Гру шевським охоплює період з 1884 р. по 1906 р. Почалося воно, коли М. С. Грушевський був учнем Тифліської гімназії, а І. С. Нечуй-Левицький вчителював у Кишиневі. Спочатку Грушевський просив письменника відписати йому на ім’я учителя Йосипа Рогалевича, але останній, певно, не передав одержаної відповіді. Тому наступні листи він просив адресувати безпосередньо йому. Листування стосувалось головним чином друкування художніх творів. Автографи листів зберігаються в ЦДІА УРСР у Києві (ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 1–45).

28

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 1–2).



На конверті адреса: “В г. Тифлис Его благородию Михайлу Сергеевичу г. Грушевскому в 1-ю класс, гимназию.

Кишинев”.

29

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 4–5).



30

Вперше – в журн. “Життя і мистецтво”, 1920, JVfe 2, стор. 67. Автограф в ІЛ, ф. 77, № 125/227. Подається за першодруком.

“Чи н е д у ж и й...” – Правильна назва оповідання О. Кониського – “Чи злочинець, чи недужий?” Було воно надруковане під криптонімом К. О. Я. в журн. “Зоря”, 1885, № 3–5.

Про галичан скажу, що не мені їх мирит и... – Це відповідь О. Кониському на його лист від 4 травня 1885 p., в якому містилася порада втрутитися в суперечки галицьких літераторів.

Чернівецькі редактори прислали мені запросини до їх альманаху – до “Буковинського альманаху”, що вийшов 1885 р. в Чернівцях.

532


31

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, on. І, од. зб. 594, арк. 6–7).

На конверті адреса: “В г. Владикавказ Его превосходительству Сергею Федоровичу г. Грушевскому (для передачи М. Сер. Грушевскому).

Кишинев”.

32

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 106. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2296. Подається за першодруком.



Романчук Юліан (1842–1932) – буржуазно-ліберальний

громадський діяч народовського напряму, редактор газети “Батьківщина” в 1879–1896 pp.

...отець Омелян – О. Огоновський.

33

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 10–11).



Сталь Анна-Луїза-Жермен де (1766–1817) – французька письменниця.

“Н и в а” – український літературний збірник. Вийшов у 1885 р. в Одесі. Тут вміщено оповідання І. С. Нечуя-Левицького “Чортяча спокуса”.

На конверті адреса: “В г. Тифлис. Его благородию Михаилу Грушевскому, ученику 1-й Тифлисской гимназии.

Кишинев”.

34

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 13–14).



“Степ” – альманах, виданий 1886 року в Херсоні. Тут вміщено оповідання I: С. Нечуя-Левицького “Невинна”, також оповідання М. Заволоки (псевдонім М. С. Грушевського) “Бідна дівчина”.

На конверті адреса: “В Тифлис, Его благородию Михаилу Сергеевичу Грушевскому. В 1-ю Тифлисскую гимназию.

Киев”.

35

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 106–107. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2297. Подається за першодруком.



“Свої й чужі” – повість М. С. Грушевського. У “Ділі” вміщена не була.

“Джугур” – оповідання М. С. Грушевського “Бех-аль Джугур. Фантазія” – вміщена в газ. “Діло”, 1885, № 66–68.

Лебединцев Феофан Гаврилович (1328–1888) – український ліберально-буржуазний історик, перший видавець і редактор

533


журналу “Киевская старина”. Він переклав російською мовою “Старосвітські батюшки та матушки”.

Є надії, що дадуть дві третини [пенсії]. – Пенсію письменникові було збільшено з 200 до 600 крб. на рік з 31 січня 1886 р.

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 107. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2298. Подається за першодруком.

Лист написаний на візитній картці І. С. Нечуя-Левицького, без дати.

“На Південній Україні” – друга назва статті “Од Києва до Одеси”.

Вперше – в '“Записках”, 1927, XXVI, стор. 107. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2290. Подається за першодруком.

“Старі батюшки та матушки” – “Старосвітські батюшки та матушки” в той час видані не були. Вийшли вони на Східній Україні мовою оригіналу лише в 1900 р. в II томі “Повістей і оповідань”. В журналі “Зоря” повість надрукована 1888 р. В перекладі російською мовою вміщено в журналі “Киевская старина” 1884

і 1885 pp. Окремою відбиткою з цього журналу вийшла 1886 р.

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 107. Автограф в ІЛ, ф. 100, Nq 2300. Подається за першодруком.

Як буде їхати ваш львівський жених. – Мовиться про І. Франка, який приїхав у Київ навесні 1886 р. і тут одружився.

Передав разом з рукописом обписання м икол а є в а ... – Мова йде про рукопис “На Південній Україні”.

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 16–17).

“Батьківщина” – українська буржуазна газета. Виходила у Львові протягом 1879–1896 pp.

“Складка” – український літературно-художній альманах. Перший випуск, про який пише І. С. Нечуй-Левицький, вийшов у Харкові в 1887 р.

На конверті адреса: “В г. Тифлис. Милостивому государю Михаил ^ геевичу г. Грушевскому. В 1-ю Тифлисскую гимназию.

36

37



38

39

534



40

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 108, Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2301. Подається за першодруком.

У листі узгоджується правка рукопису “Старосвітських батюшок та матуїііок”, щоб київське і львівське видання були однаковими.

41

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 109–110. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2302. Подається за першодруком.



У листі дано поправки до повісті “Причепа” (за книжкою “Повісті Івана Нечуя”, т. 1, Львів, 1872) для підготовлюваного видання у “Бібліотеці найзнаменитших повістей”, додатку до газети “Діло”. Повість вийшла 1889 р.

...в нас немає надії на виданн я... – Йдеться про повість “Причепа”, яка після неодноразових спроб провести її через цензуру вийшла на Східній Україні тільки в 1901 р. в III томі “Повістей і оповідань” І. С. Нечуя-Левицького.

42

, Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 111–112. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2303. Подається за першодруком.



Лист містить поправки до повісті “Хмари” (за книгою “Повісті Івана Левицького”, К., 1874) для підготовлюваного видання її у “Бібліотеці найзнаменитших повістей”. Повість вийшла 1890 р.

Кореспонденція в “Діло” – була надрукована в газ. “Діло”, 1890, 15 (27) січня, № 11.

Чи дістала “Зоря” мою повість “Н ад Чорним морем”?..– Повість була надрукована в журналі “Зоря”, 1890, № 5–21. 1891 р. вийшла у Львові окремим виданням.

Г. Ч у л а й – псевдонім М. Грушевського.

43

Вперше – в ^Записках”, 1927, XXVI, стор. 112–114. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2304. Подається за першодруком.



Київський збірник “Вістки” – надрукований не був.

Для “Киевской старины” компоную “Українські штукар і”.– Нарис у російському перекладі надрукований у журналі “Киевская старина”, 1890, № 9–11. Мовою оригіналу опублікований у “Правді” в 1891 р. (вип. 7–12) і в 1892 р. (вип. 35–36 і 40).

44

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 114–116. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2305. Подається за першодруком.



Г ладилович Дем’ян (1846–1892) – український буржуазний діяч, голова товариства ім. Шевченка у Львові, один із засновників газети “Діло”.

535

1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка