Наукова думка



Сторінка45/48
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.49 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48


“У п о в н о с и л і н н я” на ваше ймення.– 19(6)червня

1901 р. О. М. Куліш писала до І. С. Нечуя-Левицького: “Посилаю Вам умову (полномочие) з Біблейським товариством про біблію. Прошу покорнійше підписати своє ім’я і найшвидше одіслати д-ру Пулюєві в Прагу, щоб захопити, а то поїде в Альпи на дачу”.

Згадуваний “Лист повного права” зберігається у відділі рукописів ЦНБ (ф. І, № 28723).

85


Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38359).

Міллярд–до 1902 р. директор Середньоєвропейської агентури “Британського та іноземного біблійного товариства”. Нп цьому посту його змінив Міхаель А. Моррісон.

...д обр[одійка] Кулішева оце напередодні писала до мене...– Йдеться про лист Ганни Барвінок, цитований вище, до І. Нечуя-Левицького від 19 червня 1901 р.

546


86

Подається вперше за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, Nq 199).

Міллярдового уповносиленого. – Йдеться, очевидно, про Гофера, секретаря Середньоєвропейської агентури “Британського та іноземного біблійного товариства”.

...н е було і не могло бути. – Листи П. О. Куліша до В. В. Тарновського, що збереглися, свідчать, що він ще за життя передав принаймні частину рукописів у музей української старовини. В листі 16(29) листопада 1896 р, П. О. Куліш писав: “На ознаку того, як я поважаю ваше порання коло забутків рідної нам давнини, посилаю вам ще в’язку шпаргалів. Себе вже випроводжаю в інший, не такий, гік сей, світ, маков цвіт, що вранці цвіте, ввечері опаде, а ваша дбайлива збіранина попереживає й ненароджених іще”.

...добродійка Кулішева сама привезла рукописи Тарновськом у”...–О. М. Куліш писала в листі до І. С. Нечуя-Левицького 2 липня (19 червня) 1901 р.: “Я лично Біблію доставила В. В. Тарновському і прохала її і драми і т. інше зберегти; ніщо не давалось в його власність” (ЦНБ, ф. І, № 27903).

Кулішеві листи до Тарновського про цю справу.– У відомих нам листах П. О. Куліша до В. В. Тарновського про право на видання перекладу “Біблії” нічого не говориться Г л і н к а – особа не встановлена.

Фонетикою-кулішівкою – фонетичним правописом, запровадженим П. О. Кулішем, зокрема в “Кобзарі” Т. Шевченка 1860 p., в журналі “Основа”, у своїх виданнях.

Дещо спрощено, без ъ, кулішівка була прийнята у деяких народовських виданнях в Галичині (журнали “Мета”, “Правда”), в записках Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, згодом лягла в основу українського правопису на Східній Україні кінця XIX – початку XX ст.

87

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, Nq 38358).



...лист од *проф[есора] Пулюя...–Нижче цитується лист І. Пулюя від 6 липня 1901 p., який разом із своїм листом І. Нечуй-Левицький переслав Ганні Барвінок (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27804; див. нижче).

Шраг Ілля Людвигович (1847–1919)–український культурно-громадський та політичний діяч ліберально-буржуазного напряму. Чернігівський адвокат, пізніше – член І Державної думи і один з активних діячів правих буржуазних українських партій. Гласний Чернігівської губернської земської управи.

88

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, Nq 38357):



Спасибі Вам за звістк у... – Мається на увазі лист Б. Грінченка (недатований, автограф зберігається у відділі рукописів

35*


547

ЦНБ, ф. III, № 40971), в якому він писав: “Тарновський віддав земству музей з такою умовою, щоб нічого з нього ніколи не вивожено з^ Чернігова. Се було надруковано в офіціальних земських виданнях кілька оазів, і кожен може прочитати. Через те губернські] зем[ські] збори не мдли змоги вволити волю однієї ученої інституції, яка прохала вислати їй рукописи до Києва (це також надруковано в журналах зборів). Д[обродій]ка Кулішева й Ви подарували первописи перекладу біблії в музей, і земство, постановивши нікому нічого не висилати з музею, не хоче видавати й сих рукописів не то за кордон, а навіть і до Києва. Через те я вислати й первописів нікуди не можу. Просіть, коли хочете, про се “душеприказчика Тарновського, председателя Черниговской губІернской] управы Федора Михайловича Уманца”.

...8 0 толковникі в... – За александрійсько-іудейською легендою, єрусалимський первосвященик, на прохання царя Птоломея Філадельфа (284–247 pp. до н. е.), надіслав йому примірник єврейських священних книг разом з 72 ученими мужами, які виготовили для царя переклад цих книг грецькою мовою. Цей переклад названо перекладом 70 толковників (Septuaqinta). очевидно, тому, що 70 – кругле число і що великий синедріон складався нібито з 70 членів.

...в останньому листі...–В листі Ганни Барвінок до І. Нечуя-Левицького від 28 червня (ст. ст.) 1901 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27905).

Матушевський Федір Павлович (1871–1919) – український громадський діяч і письменник буржуазно-ліберального напряму.

89

Вперше– в “Літературному архіві”, 1931, № 1–2, стор. 146. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 200).



...д. Грінченко одповів мен і... – Далі цитується лист Б. Д. Грінченка до І. С. Нечуя-Левицького, який зберігається у відділі рукописів ЦНБ (ф. III, № 40971). Лист не датований.

...н е було видавано й вивожено з Чернігова. – Про це саме пише і О. М. Куліш у листі до І. С. Нечуя-Левицького 21(8) липня 1901 р.: “Я уже Удостоверение послала в Прагу, що Біблія моя, а тілько В. В. Тарновський постановив з музею речей нікуди не видавать” (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27907).

Це було надруковано в земських видання х... – Див., напр., “Земский сборник Черниговской губернии”, 1900, январь, стор. 22.

...о дного справляльника – Матушевського.

...1-ша книжка Мойсеева вже вислана. – В цитованому вище листі Б. Д. Грінченко писав: “Першу книгу Мусієву прочитано. Висилаю її д-ві Пулюєві одночасно з цим листом”.

90

Листування І. Нечуя-Левицького з Ганною Барвінок збереглося не повністю: нам відомо 4 листи І. Нечуя-Левицького за період від 6 липня 1901 р. до 19 червня 1908 р. Автографи їх зберігаються у відділах рукописів ЦНБ (ф. І, № 27804, 30858) та ІЛ (ф. 61, № 206–207). Відомо також 29 листів Ганни Барвінок до І. Нечуя-



548

Левицького (ЦНБ, відділ рукописів, ф. I, № 27899, 27901–27928). . Цей лист до Ганни Барвінок дописаний на листі І. Пулюя до І. Нечуя-Левицького від 6 липня 1901 р. Друкується за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27804).

...того бажає д. Пулюй.– І. Пулюй просив І. Нечуя-Левицького: “Пішліть сей лист і пані Кулішевій, щоб вона знала, що робиться” (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27804).

91


Єдиний відомий нам лист до українського археолога Степана Леонтійовича Мишковського (Дроздова) подається вперше за автографом, що зберігається у Ю. Меженка. Лист адресований: “В Кошеватое Киевской. С. Мышковскому до восстребования”.

92


Руденко (Найда) Іоїль Мефодійович – службовець Чернігівської казенної палати, фундатор та член чернігівської “Просвіти”, організатор аматорського театру в Чернігові, антрепренер трупи М. Старицького. Був у близьких стосунках з М. М. Коцюбинським, часто бував у нього вдома на засіданнях ради “Просвіти”.

Це єдиний відомий нам лист І. Нечуя-Левицького до І. Руденка. Автограф зберігається у відділі рукописів ЦНБ (ф. III, № 45317). Подається вперше за автографом.

...недавнечко писала до мене пані Кулішева...– Йдеться про лист Ганни Барвінок до І. Нечуя-Левицького від 4 січня

1902 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І,–27915).

їде з депутацією до Відн я...– Далі цитується таке місце з листа Ганни Барвінок до І. Нечуя-Левицького: “Д. Пулюй сими днями їде до Відня вкупі з депутацією передати міністрові меморіал в справі заложення українського університету у Львові”.

93


Вперше–в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 131. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2308. Подається за першодруком.

...м ого “Князя Єремію Вишневецьког о”... – Повість “Князь Єремія Вишневецький” за життя письменника надрукована не була. Вийшла в 1932 р. в Харкові.

...щоб не причепився часом знов краківський К о р з о н...– Корзон Тадеуш (1839–1918) – польський буржуазний історик, представник Варшавської історичної школи.

“Гетьман Іван Виговськи й”.– Ця повість вийшла у “Бібліотеці найзнаменнтших повістей” 1899 р.

94

Вперше – в “Літературному архіві”, 1931, № 1-2, стор. 147. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 80, № 201).



549

95

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38356).



...о д д. Кулішевої лист. – Йдеться про лист Ганни Барвінок до І. Нечуя-Левицького від 4 січня 1902 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27915), в якому сказано, що Пулюй “передасть і рукопись Св[ятого] п[исьма] Міллярдові. То нездужав Міллярд, то британці бажали нових гарантій – тілько уміння і терпіння д. Пулюя зуміло се діло рушити таким приступом. Заявив Секретарю Міллярда, що як до 15 січня не буде передана йому копія Св. п., то він вважатиме контракт за неважний. На се дістав відповідь від секретаря, щоб прислав копію до Відня”.

...“м ашини стукотять, гуркотят ь”... – В листі до І. Нечуя-Левицького 24 листопада 1901 р. Ганна Барвінок писала: “Щодо біблії, то в моїй голові станки друкарські гуркотять і стукотять, се мені настояще, не писано” (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І,

№ 27912).

Я й пишу до неї...– Цей лист І. Нечуя-Левицького нам не відомий.

96

Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 131–132. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2309. Подається за першодруком.



Як я... двічі їздив на води –1884 і 1885 pp.

Вахнянин Наталь Климович (1841–1908) – композитор, письменник, педагог і громадський діяч Галичини. Один з лідерів партії народовців. Автор опери “Купало” та музики до відомої пісні “Шалійте, шалійте, скажені кати!”.

Сембратович Сильвестр (1836–1898) – галицький грекокатолицький митрополит з 1885 p.; від 1895 р. – кардинал.

Площанський Венедикт Михайлович (1834–1902) – галицький історик публіцист москвофілського напряму. Від 1871 р. один з редакторів львівської консервативної газети “Слово”.

Зайшла справа про українсько-руський університет у Львові.– 19 вересня 1901 р. австрійському урядові була подана петиція галицьких культурних і політичних діячів про заснування у Львові самостійного українського університету. Петиція лишилася без наслідків. Справа про заснування українського університету була вирішена позитивно тільки в 1914 p., коли вже не можна було в зв’язку з війною провести її в життя.

“Б і б л і я” в перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя вийшла у Відні 1903 р.

97

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38*355).



...т ом Ваших драм та комедій. – Мова йде про книжку Б. Грінченка “Драми й комедії”, Чернігів, 1902.

Поштова картка. На звороті напис: “Один руб. ЗО коп. От Ивана Семеновича Левицкого. Пушкинская улица, № 19-й, Киев”.

550

98


Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 33–34).

99

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, Nq 38354).



100

Листування І. С. Нечуя-Левицького і М. Коцюбинського почалося з запрошення до участі в альманасі “З потоку життя” (Херсон, 1905), надісланого І. Нечуєві-Левицькому М. М. Коцюбинським та М. Ф. Чернявським у січні 1903 р. Листи М. Коцюбинського надруковано у вид.: Михайло Коцюбинський, Твори в шести томах, т. 5, Вид-во АН УРСР, К., 1961 (вперше – в журналі “Життя й революція”, 1926, ки. 1, стор. 72–75). Листи І. Нечуя-Левицького до М. Коцюбинського досі не публікувалися. Ми подаємо тут 5 листів – за автографами, що зберігаються в Чернігівському державному літературно-меморіальному музеї М. М. Коцюбинського та за копіями Ю. Меженка.

Цей лист є, очевидно, відповіддю на запрошення до участі в альманасі. Друкується вперше за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, № 1954).

Рябошапка Павло Тарасович – український письменник (псевдонім – П. Сич).

“Кін, або Геній розпусти” – твір Олександра Дюмабатька, 1836.

Дмитріева – очевидно, Валентина Йовівна (1859–1948) – російська письменниця, зв’язана з народовцями-сімдесятниками. Твори її відзначаються мелодраматизмом, зловживанням кримінальною фабулою.

“Неоднако в і на вдачу”. – Йдеться про повість “Неоднаковими стежками” (див. т. 8 нашого видання).

...з бірник д. Вороного – “З-над хмар і з долин”. Український альманах. “Збірник творів сьогочасних авторів. Року 1903. Упорядкував і уложив Микола Вороний. Одеса. Тут надруковано твір І. Нечуя-Левицького “Роковий український ярмарок (Лист до однієї пані)”.

Чикаленко Євген Харлампійович (1861–1929) – поміщик, автор кількох брошур на сільськогосподарські теми, фінансував “Киевскую старину”, “Громадську думку”, “Раду” та інші видання.

Но мис (Симонов Матвій Терентійович, 1823–1901)–український етнограф, фольклорист. Слова “ножані ступі” взято з “Рассказов М. Т. Симонова (Номиса)” (Издание “Киевской старины”, K.f 1900, стор. 139).

Коли приймете мій утвір. – Згодом І. Нечуй-Левицький надіслав до альманаху “З потоку життя” оповідання “Гастролі”.

551


101

Вперше – в “Літературному архіві”, 1931, № 1-2, стор. 147–

148. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 202).

Bohmische Sparcasse – чеська ощадкаса, скарбниця.

Білозерський Василь Михайлович (1825–1899) – один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. В 1861–1862 pp. редактор журналу “Основа”. Пізніше – член Варшавської судової палати. Після відставки жив у Петербурзі. Брат Ганни Барвінок.

“П р о с в і т а” – культурно-освітня громадська організація буржуазно-ліберального напряму, заснована у Львові 1868 р. народовцями Н. Вахняиином, О. Партицьким та ін.

Свідзинський Володимир (1885–1941) – український

письменник, автор збірок: “Ліричні поезії”, “Вересень”.

102

Подається вперше за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, № 1955).



Гюговський чоловік, що скале зуби – “Людина, що сміється” (“L’homme qui rit”–назва роману В. Гюго, 1869).

103


Подається вперше за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, № 1956).

...по тону вашого листа... –15(28) травня 1903 р. М. Коцюбинський писав до І. Нечуя-Левицького: “Нетерпляче чекаю обіцяного Вами для нашого альманаху оповідання. Будьте ж ласкаві, пришліть, коли можна, швидше, бо вже складаємо збірник” (М ихайло Коцюбинський, Твори в шести томах, т. 5, стор. 347).

104

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 35–36).



Труш Іван Іванович (1869–1941) –український живописець і художній критик.

Старицькі – мається на увазі Михайло Петрович Старицький (1840–1904), його донька – українська драматична актриса і режисер Марія Михайлівна Старицька (1865–1930) та інші члени родини.

105

Вперше – в “Літературному архіві”, 1931, Ия 1-2, стор. 148–



149. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 203).

...в львівську мужську Українсько-руську гімназію.– Після цих слів І. Нечуй-Левицький спочатку написав: “і в дівчачий львівський інститут”, але потім виправив: “і один примірник д. Кобринські”.

...продавати українську біблію в Росії. – Відомо,

552


що І. Пулюй 20 січня 1904 р. особисто звернувся до Головного управління в справах друку в Петербурзі з проханням дозволити ввозити до Росії надрукований у Відні український переклад “Біблії”. Копію прохання разом з примірником “Біблії” українською мовою учений надіслав петербурзькій Академії наук. Прохання І. Пулюя до Головного управління в справах друку розглядав синод і визнав його “неподлежащим удовлетворению” (див. “Літературно-науковий вістник”, 1904, т. 27, стор. 4–6 і 174–176).

Оржиця – нині районний центр Полтавської області.

Празник юбілею д. Лисенка. – 35-ліття музичної і громадської діяльності композитора відзначалося в грудні 1903 р.

106


Вперше – в “Записках”, 1927, XXVI, стор. 133. Автограф в ІЛ, ф. З, № 1620/633. Подається за першодруком.

Ваши погляд на зміну статут у... зовсім правдивий. – Йдеться про погляд І. Франка, викладений у виданій в

1903 р. брошурі “Проект Статуту Наукового товариства імені Шевченка у Львові”. У статті “Мотиви до проектованої зміни Статуту” Франко виступив проти проекту. Статут був схвалений 29 червня

1904 р.


107

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38353).

В “Досвітках” Кулішевих. – Йдеться про видання: П. Куліш, Досвітки. Думи і поеми, изд.. 2-е., К., изд. Ф. А. Иогансона, 1878.

“Н а филях часу”. – Йдеться про збірку Сильвестра Яричевського “На филях житя. Новелі” (Чернівці, 1903).

Відкритий лист: “В Киев. Кадетский проулок (Гоголевская), дом № 8-й, в нижнем этаже. Борису Дмитриевичу Гринченку”.

108


Подається вперше за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 61,

№ 193).


...н а ваш лист. – Йдеться про лист Г анни Барвінок від 27 грудня (ст. ст.) 1903 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. 1, № 27921).

Симеон Полоцький (Самуїл Омелянович ПетровськийСитніанович; 1629 – 25.VIII 1680) – білоруський та російський церковний діяч, письменник, педагог. Освіту здобув у Киево-Могилянській академії.

Славинецький Єпіфаній (?–20.ХІ 1675) – український і російський філолог, педагог, письменник і перекладач. 1649 р. на прохання царя Олексія Михайловича виїхав до Москви. 1653 р. заснував у Чудовому монастирі першу греко-латинську школу в Москві і був її ректором. Автор слов’яно-латинського словника і виправленого перекладу “Біблії”, низки праць і перекладів.

Костянтин Острозький (Василь Костянтинович; 1526–1608) – князь, український магнат, київський воєвода, культурний діяч.

553

Берестейська унія в 1 5 96 році – брестська церковна унія 1596 p., об’єднання православної церкви України й Білорусії з католицькою церквою, проголошене на церковному соборі в Бресті.



Козицький Григорій Васильович (1727–21.XII 1775) – письменник і перекладач, з походження українець. Закінчив Київську академію та Лейпцігський університет. Викладав у Петербурзькому університеті, згодом займав високі посади при дворі Катерини II. Один із найближчих соратників Ломоносова, редактор журналу “Всякая всячина”, який видавала Катерина II. Вражений адміністративною сваволею, покінчив самогубством.

Максимович Іван – генеральний бунчуковий гетьманської канцелярії. 1709 р. емігрував за кордон. 1714 р. повернувся з царського дозволу на Україну і був висланий до Москви, де служив коректором (“справщиком”) у синодальній друкарні.

Г у л я є в М. С. (?–1866) – професор Київської академії, переклав “Книгу царств” і “Параліпоменон”, переклад друкувався в “Трудах Киевской духовной академии”.

Т япинський (білорус. Цяпінскі) Василь– білоруський просвітний діяч, між 1565–1570 pp. видрукував у своїй мандрівній друкарні “Євангеліє” в перекладі на “просту руську мову”.

109

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 37–38, 46–47, 49).



Повість “Хмари” з надісланими дописками і виправленнями вийшла у Львові 1904 р. накладом Українсько-руської видавничої спілки.

110


Подається вперше за автографом (ЦНБ АН УРСР, відділ рукописів, ф. III, № 38552).

...с л о в а р ь – “Словарь української мови”. Зібрала редакція журнала “Киевская старина”. Упорядкував, з додатком власного матеріалу, Борис Грінченко. Т. 1–4, К., 1907–1909. До словника увійшли слова: полапки, повстяники, недотепа, нестепний, тямучість, прибутна (вода); причому слово тямучість включено сюди, очевидно, саме за рекомендацією І. С. Нечуя-Левицького.

Відкритий лист: “В городе. Кадетский проулок, Гоголевская, № 8. Е. В. Борису Дмитриевичу г. Гринченку”.

111


Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 48).

Кревецький Іван (1883–1940) – український буржуазний історик, бібліограф.

Дописочки до “X мар” послав недавнечко. – Див, лист до М. Грушевського 31 травня 1904 р.

554


112

Подається вперше за автографом (ЦНБ АН УРСР, відділ рукописів, XI, І).

Луценко Іван Митрофанович – лікар, український буржуазнонаціоналістичний діяч. Листування І. С. Нечуя-Левицького з І. М. Луценком охоплює період 1904–1906 pp. і стосується друкування в Херсоні й Одесі окремих творів письменника.

“Ц ензор вже пропустив Одеський збірни к”.

Мається на увазі альманах “Багаття”, що вийшов у 1905 р. в Одесі. Згадане оповідання І. С. Нечуя-Левицького “На гастролях в Микитянах” тут не було надруковане.

Липа Іван Львович (1865–1923) – лікар, письменник, український громадський діяч буржуазного напряму.

Демуцький Порфир Данилович (1860–1927) – український фольклорист, хоровий диригент і композитор.

Бокль Генрі-Томас (1821–1862) – англійський ліберальнобуржуазний історик і соціолог-позитивіст.

Мартинович Порфирій Денисович (1856–1933) – український художник. Вивчаючи побут українського села, опублікував кілька праць з українського фольклору та етнографії.

Лотоцький Олександр Гнатович (1870–1939) – публіцист і буржуазно-націоналістичний громадський діяч, один із засновників видавництва “Вік”.

113

Подається вперше за копією Б. М. Комарова, зробленою 1927 р. для Ю. О. Меженка (зберігається в його особистому архіві).



“Л ітературний збірник” – виданий у Києві 1903 p., присвячений О. Я. Кониському.

“Дубове листя” – український літературно-художній ілюстрований збірник, виданий у Києві 1903 р.

114

Вперше – в “Літературному архіві”, 1931, № 1-2, стор. 150–



151. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 204).

...с лі в, котрих і я не втямлю. – Відповідаючи на цей лист І. Нечуя-Левицького, І. Пулюй писав: “...я зредагував тілько п’ять книг Мойсея і Ваш переклад, книгу Рути. Той Ваш переклад зовсім вірний, і надіюсь, що такі будуть і другі переклади Ваші. Дальшу редакцію робив коректор біблійного товариства, давний мій знайомий священик Слюсарчук, котрому я поручив найбільше про те дбати, щоб не було помилок друкарських, щоб нічого не пропущено та щоб всюди була однакова правопись. У всьому ж мусив він держатись тих норм, як я поставив у зредагованому п’ятикнижжю Мойсея” (ЦНБ АН УРСР, віділ рукописів, ф. І, № 30858).

хосен, хісно – на коректурному примірнику “Молитовника”, що зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР (ф. І, № 27829), є напис рукою І. Нечуя-Левицького: “В цих листках єсть слово хісно, воно, галицьке, значить користь по-українському. Я його не справив. Справте його, бо ніхто не зрозуміє його. В Галичині ще

555


кажуть: хосенний – користний, хосень – польза. Таких слів наставили галичани при виданні багацько і в переклади Куліша, і мої. Колиби – курені і т. д.”

115


^ Додається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III,

В “Гайяваті” Мирног о...– Маються на увазі “Декілька пісень про^ Гайявату. З Лонгфелло”, переклад Панаса Мирного (“На вічну пам’ять Котляревському. Літературний збірник”, К., 1904, стор. 439–466).

Відкритий лист: “В городе. Гоголевская улица Ка 8. Милостивому государю Борису Дмитриевичу г. Гринченко. Киев”.

116


Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 39).

...ю білейна тяганина втомила мен е...– Йдеться про відзначення в грудні 1904 р. 35-річчя літературної діяльності І. С. Нечуя-Левицького.

117

Вперше у кн.: “Іван Левицький Нечуй”, “Слово”, К., 1924, стор. 158–166. Подається за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27945).



“Общество издания общеполезных и дешевых книг” – петербурзьке буржуазно-ліберальне “Благотворительное общество издания общеполезных и дешевых книг для малорусского народа” (27 грудня 1898 р.–1917). Головою товариства в перші роки після заснування був український письменник Д. Л. Мордовець. У 1901 р. до цього товариства приєдналося видавництво Б. Грінченка. Це було перше легальне видавництво української книги, затверджене міністерством. За час свого існування товариство видало 80 різних книжок загальним тиражем понад 1 млн. примірників. П. Стебницький без перерви працював у товаристві як секретар, скарбник і голова.

1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   48


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка