«наукова думка»



Сторінка19/25
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.01 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25

Г а м б а р о в — Нестор Георгійович Гамбарашвілі (1871—»■ 1966) — у 90-ті роки студент Московського, потім Київського університетів. З 1895 р. жив дві зими на квартирі Косачів.

2. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 22 січня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 216.

Подається за автографом (ф. 2, № 283).

Гуси — жартівливе прізвисько молодших сестер Лесі Українки — Ольги, Оксани та Ісидори.

Ти інтересувалась моїми новими віршам найдеться про цикл поезій «Кримські відгуки».

Бердяєв Сергій Олександрович (I860—1914) — український поет і журналіст ліберально-буржуазного напряму.

Ѵ«У л і т и» — літературні задуми, твори, що пишуться дуже поволі, жартівлива назва від прислів’я: «Улита едет, когда-то будет».

ч Хотіла я написати тепер листа до п. М и -х а й л а — до Кривишока.

3. ДО О. П. КОСАЧ (матері). січня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., і. 5, с. 217—218.

Подається ва автографом (ф. 2, № 175). в . Чорненьке х л о п’ я - можливо, маленький брат лікаря Де-рижанова, Капрел.

' ...згадувалось оповідання Daudet «Le phare des S an guіn a і v о s».— «Маяк Кровожерів» французького пи-сьменника-реаліста Альфонса Доде (1840—1897).

. Не чуй—Іван Семенович Иечуй-Левицький (1838—1918).

«Н о в о е слово» — щомісячний науково-літературний і політичний журнал, видавався d Петербурзі у 1894—1897 pp. спочатку ліберальними народниками, а з весни 1897 р. «легальними марксистами». В цей останній період тут друкували свої праці В. І. Лепіп і Ґ. В. Плеханов.

Руденко Іоїл Мефодійович (псевдонім Найда) — український актяр-комік, керівник драматичиих аматорських гуртків і української професіональної трупи, в якій 1898 р. режисером був М. П. Старицький.

Ліщинська — хазяйка квартири на Єкатерининській вулиці в Ялті, де жила поетеса до, того, як переїхала до Дерижанових.

Г о р в в а Єлизавета Миколаївна (1859—1917) — російська актриса і антрепренер. 1889 р. організувала в Москві «театр Горввої»^ який проіснував лише два роки і в якому виступали українські трупи. Пізніше 6. Горєва гастролювала в інших містах.

...послати «Троянду»...— Йдеться про п’єсу Лесі Українки «Блакитна троянда», яку вона хотіла поставити на сцені.

Л.і н и ц ь к а Любов Павлівна (1860—1924) — відома українська актриса, в 1892—1909 pp. грала в трупі П. Саксаганського.

-Про артисток Кроп[ивницьког о]...— Йдеться про театральну трупу Марка Лукича Кропивницького (1840—1910), в якій поряд з талановитими акторами були і посередні.

П’всу і листа я послала Вороному вчор а.— Вороний Микола Кіндратович (1871—1942) — поет, один з теоретиків українського декадансу. В 1920—1925 pp. перебував в еміграції. В 1898 р. був актором у трупі Кропивницького. Леся Українка надіслала йому свою драму «Блакитна троянда», коли він з трупою Гастролював у Москві.

Настя— очевидно, служниця Дерижанових.

Афродіта не вийшла зовсім...— тобто статуя Афро-діти (за грецькою міфологів»* богині кохання і вроди), яка стояла на веранді вілли «Іфігенія».

О р л о в — ялтинський фотограф.

4. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: ч Украин* ка Л. Собр. соч. в 3-х т., т. 3. М., 1950, с. 178—181. (Далі посилання нй. це видання дається за формою: Собр. соч. в 3-х томах, т. ...) Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в, 5-ти тм т. 5, с. 218-220.

Подається за автографом (ф. 2, № 176).

пані Разумова — хазяйка пансіону, в якої Леся Українка харчувалася під час перебування на віллі «Іфігенія».

Льоня — син Разумової.

Катюша — дружина лікаря Дерижанова.

«В мире о т в е р ж е н н ы х» — книжка нарисів російського письменника, революціонера-народовольця Петра Пилиповича Яку-бовича (псевдонім J1. Мельїиин; 1860—1911), у якій змальовано життя каторжан.

Quartier Latin — латинський квартал у Парижі, де жили бідні студенти і художники. Леся Українка має на увазі їарасів-ську вулицю в Києві, де вона жила в 1889—1890 pp. поряд з братом Михайлом і його товаришами-студентами, які захоплювалися літературою і мистецтвом.

«Іфігенію», бачиш, п о с и л а ю...—тобто драматичну сцену з циклу «Кримські спогади» — «Іфігенія в Тавріді» (1898).

М и [х а й л о] Петр[ович] — Старицький (1840—1904).

Д р о з д и к (ще: Дора, Дроздишко, Біла Гусь, Гусиця) — жартівливе прізвисько наймолодшої сестри поетеси Ісидори Петрівни Косач (1888 р. народж.), в заміжжі Борисової.

5. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 8 лютого 1898 р. Ялта

Sперше надруковано у вид.: Твори в 5 ти т., т. 5, с. 220—221, одаеться за автографом (ф. 2, № 177).

«Вісник літератури» — «Вестішк инострапной литера-туры», щомісячний журнал, що виходив у Петербурзі протягом 1891 р. Друкував переважно твори зарубіжних письменників у перекладі російською мовою.

...к упила собі вірші Елізабети Браунін г...— Елізабет Баррет-Браунінг (1806—1861) — англійська поетеса. Томик, її поезій (A selction from the poetry of Elisabet Barrett Browning, Copyright edition. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1872) зберігається між книжками Лесі Українки у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 1313).

Чому не посилаєш «Крейц[ерової] сонати»? — Йдеться про «Крейцерову сонату» Бетховена.

Чи роз1 яснилася справа з Байроном? — Поетеса чекала на 3-й том творів Байрона. Зібранпя його творів (The works of Lord Byron. Complete in five volumes. Second Edition. Vol. I. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1866) зберігається між книжками Лесі Українки (ф. 2, № 1314—1317).

6. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 17 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 221—222.

Подається за автографом (ф. 2, № 178).

...з анятій з Капрело м...— Леся Українка займалася з братом лікаря Дерижанова, готуючи його до вступу в гімназію.

Миша —Михайло Петрович Косач (1869—1903), український письменник, виступав з перекладами та оповіданнями під псевдонімом Михайло Обачний. Старший брат Лесі Українки.

«Ж изнь и искусство» — щоденна літературно-політична і художня газета. Виходила в Києві з кінця 1892 до 1902 р. Обстоювала реалізм у літературі, театрі та образотворчому мистецтві.

...оновідання Сари Бернар...— Йдеться про твір «Різдвяна казка» французької актриси Сари Бернар (1844—1923), який у перекладі Сергія Мержипського був надрукований у газ. «Жизнь и искусство» (1897, № 356).

У Байрона єсть переклад Евріпідового «Промете я»...— Байроп пероклав лише невеликий уривок трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Е в р і н і д (бл, 480 або 484—406 pp. до н. е.) — давньогрецький драматург.

Е с х і л (525—456 pp. до н. е.) — давньогрецький драматург.

Ну, комедія у вас з тим вечором Міцкеви-

ч а!..— За відзначення ювілейної дати Міцкевича Олена Пчілка т$ М. Старицький зазнали пападу з боку західноукраїнських націоналістів. «Мы же решили — нисала пізніше Олена Пчілка,— что поступили правильно... Мицкевич был «рыцарем без страха и упре-ка», наконец, следует же руководствоваться и тем принципом, что тот, кто любит своє родпое слово, должеп уважать и чужое» (Оле-на Пчилка, М. П. Старицкий. Памяти товарища. К., 1904).

Н ауменко Іван Олександрович (? — 1913) — український артист і антрепренер.

С о л о в ц я.— Йдеться про Миколу Миколайовича Соловцова (справжнє прізвище Федоров; 1857—1902) — російського актора, антрепренера і режисера, засновника театру Соловцова в Києві.

...н е гаразд відкладати твою «Світову рі ч»...-^ Йдеться про комедію в 5-ти діях Олени Пчілки — переробку «Безприданниці» О. Островського. Вперше поставлена 1885 р. у Катеринославі трупою М. Старицького, ця п’єса потім неодноразово ставилась трупами М. Садовського, М. Кропивиицького і П. Саксаган-ського.

Що ж до моєї «Троянд и»...— Леся Українка тут і далі згадує про те, що вона надіслала свою п’єсу «Блакитна троянда» М. Вороному, але відповіді від нього не одержала.

7. ДО 0. П. КОСАЧ (сестри). 28 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 222—224.

Подається за автографом (ф. 2, № 284).

Згадай мої невдалі виступи на публіцистичному п о л і...— Маються на увазі статті «Безпардонний патріотизм» («Народ», 1895, № 9) та «Не так тії вороги, як добрії люди» («Житє і слово», 1897, № 3), до яких, як і взагалі до своєї публіцистичної діяльності, Леся Українка ставилася самокритично.

А все-таки краще жити в Астрахані, ніж на Л у к’ я н і в ц і...— М. Кривинюк, заарештований 24 листопада 1896 р. у зв’язку із студентськими заворушеннями в Києві, сидів у Лук’я-нівській тюрмі (Київ). 7 січня 1898 р. його вислали до м. Астрахані.

т[ьотя] 6 л я — Олена Антонівна Тесленко-Приходько (1845— 1920), рідна тітка по батькові і щирий друг Лесі Українки, активна учасниця революційного руху. 1879 р. була заарештована у зв’язку із замахом на петербурзького шефа жандармів Дрентельна і вислана до Олонецької губернії, потім до Сибіру. їй поетеса присвятила перший свій вірш «Надія». Після повернення з эаслапия Олена Антонівна шила постійно в Ризі.

8. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 5 березня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 181—184. Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 225—226.

Подається за автографом (ф. 2, № 179).

Эапьковецькь береться за роль Люб и...— В першій виставі «Блакитної троянди» роль героїні твору виконувала артистка О. Ратмирова.

Лесбос — острів на сході Егейського моря. Належить Греції. Тут народилася давньогрецька поетеса Сапфо.

Леопарді Джакомо (1798—1837) — італійський поет, співець національно-визвольної боротьби італійського народу проти іноземного поневолення. Після поразки повстань 1820—1821 pp. в його творчості переважали песимістичні мотиви.

М а н я — донька М. П. Старицького, Марія Михайлівна (1865— 1930), українська драматична актриса, режисер і педагог. Працювала в драматичних гуртках при Народних будинках, у Київському літературно-артистичному товаристві. М. Старицька мала намір зіграти роль Люби в «Блакитній троянді».

...к р і м «Віїв», «Пропащих г р а м о т» і т. п.— Йдеться про інсценізації творів М. Гоголя «Вій», «Пропаща грамота», які були зроблені на низькому рівні. Взагалі Леся Українка дуже критично ставилася до інсценізацій.

Садовський (справжнє прізвище Тобілевич) Микола Кар-пович (1846—1933) — український актор і режисер. У 1888—1889 pp. разом із М. Заньковецькою організував власну трупу, яка в 1889 р. злилась з «Товариством русько-малоруських артистів», керованим П. Саксаганським. 1900 р. до них приєднався і М. Кро-пивницький із своєю трупою.

...а ртистів нема, а єсть партач і.— Такий різкий відзив поетеси про трупу М. Садовського пояснюється, по-перше, тим, що в ній було чимало посередностей, по-друге, самим репертуаром трупи, в якому переважали розважальні, так звані традиційні касові п’єси та мелодрами, що мали успіх у невибагливого міщанського глядача.

«Сватання на Гончарівці» — комедія Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.

«Наталка» — «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського (музика М. В. Лисенка).

«Никандр Безщасний» — драматичний твір М. К. Садовського, перероблений з п’єси російського письменника О. Ф. Пи-семського «Гірка доля».

Без Заньковецької Садовський мусить провал и т и с ь...— У той час М. Заньковецька вийшла із трупи М. Садовського.

Базилевська — актриса трупи Садовського.

Ну, як же тая польська s о і г ё е de gala обійшлась?— Очевидно, йдеться про згаданий вище ювілейний вечір Міцкевича, влаштований Оленою Пчілкою та М. Сіарицьким.

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 184—187. Повний текст листа вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 227— 230.

Подається за автографом (ф. 2, № 180).

Старицька Оксана (1870—1941) — дочка М. П. Старицько-го, в заміжжі Стешенко — українська письменниця, педагог, літературознавець.

...н е зміняючи «ні титли, н і ж е тії ком и».— Перефразовані слова з поезії Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...»:

Но минайте ані титли,

Иіже тії коми.

Б і л і> р о т Тоодор (1829—1894) — професор медицини Віденського університету, відомий хірург, до якого иоотоса 1891 р. їздила на консультацію.

...п ришли сюди XII шумку Западськог о...— музичний твір українського композитора і піапіста Михайла Адамо-вича Завадського (1827—1887).

Шумка — українська народна пісня-тапок, за характером виконання близька до коломийки. Виконавці шумки пританцьовують у такт пісні.

Трупа Кропивницького — мистецький колектив, створений 1882 р. в Єлисаветграді (нині Кіровоград). До складу трупи входили М. Садовський, М. Заньковецька, І. Карпенко-Карий.

Мержинський Сергій Костянтинович (1870—1901) —

близький друг Лесі Українки, член київської групи соціал-демократів, один з перших пропагандистів марксизму в Києві і Мінську.

...н ад лисячими виразами п справді дуже с м і я л а с ь...— Лисами Леся Українка називала галицьких «народовців».

Вірші мої і «І ф і г е п і ю» пошли у «Віспи к»...— У «Літературно-науковому віснику» були надруковані «Східна мелодія» і «Мрії» (1898, кн. 2), «Єврейська мелодія» і «Зимова ніч на чужині» (1898, кн. 5). «Іфігепія в Тавріді» там не публікувалась.

«Вісник» («Літературно-науковий вісник») — український художній, науковий і публіцистичний журнал. За ідейним спрямуванням історія журналу поділяється на три періоди: 1) демократичний (1898—1906, Львів), 2) ліберально-буржуазний (1907— 1914)—буржуазно-націоналістичний (1917—1919, Київ —Львів), 3) буржуано-націоналістичний, профашистський (1922—1933, Львів). З 1933 р. виходив під назвою «Вісник».

Я певна, що С т а р [и ц ь к і] своїм «Мазепою» не переважать твого «Орлового гнізд а»...— «Мазепа» — роман М. П. і Л. М. Сгарицьких російською мовою «Моло-дость Мазепы», один з варіантів роману «Руина», опублікованого 1899 р. в газеті «Московский листок» (№ 75—359); «Орлове гніздо» — поема Олени Пчілки, в якій вона памагалася відтворити боротьбу проти колонізаторської політики російського царизму. J

...а роман, певне, буде щось а 1а «Богд[а н] Хмельн[ицьки й]»...— Йдеться про роман «Руина», який мав кілька варіантів під назвами «Молодость Мазепы» і «Великая руина». Леся Українка вважає, що цей твір буде схожий на історичний роман-хроніку «Богдан Хмельницький» М. Старицького.

...т еми про Дорошенк а...— В центрі згаданого вище роману «Руина» стоїть образ Петра Дорофійовича Дорошенка (1627—1698). Будучи в 1665—1676 pp. гетьманом Правобережної України, Дорошенко уклав союз з кримським ханом, а 1669 р. підписав ганебну угоду про перехід України під владу Туреччини. Після кривавої боротьби він у 1676 р. капітулював перед російсько-українським військом.

...щодо моєї драми...— тобто «Блакитної троянди».

Стешенко Іван Матвійович (1873—1918) — український письменник і громадський діяч ліберально-буржуазного напряму, чоловік Оксани Старицької. В період громадянської війни опинився в буржуазно-націоналістичному таборі.

«Nennt man die grossten Schmerzen, so wird auch das meine gennant» («Коли назвуть найтяжчі страждання, тоді і моє назвуть») — цитата з вірша Г. Гейне, що входить до вбірки «Heimkehr» («Знову на батьківщині»).

10. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 22 березня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вин. 3. К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 35—37.

Подається за автографом (ф. 2, № 181).

Може б, ти спитала у Антоновички...— тобто у Варвари Іванівни Антонович (1840—1901) — дружини В. Б. Антоновича (1834—1908)—українського буржуазного історика, археолога, етнографа, одного з ідеологів українського буржуазного націоналізму.

11. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 23 березня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вин. З, с. 37—38.

Подається за автографом (ф. 2, № 182).

12. ДО О. П. КОСАЧ (матері). З квітня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 230—231.

Подається за автографом (ф. 2, № 183).

Галя —Ганна Миколаївна Ковалевська (1870—1897), в заміжжі Деген, дочка відомих революціонерів Миколи Васильовича Ковалевського та Марії Павлівни Воронцової-Ковалевської (1849— 1889), подруга Лесі Українки.

«И н ы х у ж нет, а те далече» — рядок з роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін», Леся Українка натякає на арешт її друзів — членів Київського комітету Російської соціал-демокра-тичної партії, учасників першого з’їзду РСДРП, заарештованих у ніч з 11 на 12 березня 1898 р. Серед заарештованих були П. Л. Ту-чапський і В. Г. Крижанівська.

Пані Борецька — сусідка поетеси, яка 1894 р. жила в одному будинку з нею в Києві, на Стрілецькій вул., № 9.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2. Км Вид-во АН УРСР, 1956, с. 195—197.

Подається за машинописною копією з рукопису Гл. Лазаревського, виготовленого я оригіналу (ф. 2, № 1548).

Драгоманопа Людмила Михайлівна (1842—1918) — дружина М. П. Драгоманопа, дядина Лесі Українки, перекладачка.

В. И.— Токмакола, знайома Л. М. Драгоманової.

М - ш е і лі -11 о К [о й ч у] — софійські знайомі Драгоманової і Лесі Українки.

14. ДО А. М. ДГАГОМАИОВОЇ. 8 квітня JS9S р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, лик. 2, о. 197—198.

Подається яа машинописною колією (ф. 2, № 1548).

Драгоманопа Аріадма Михайлівна (ще: Рада, Радік, 1877— 1954) — молодша донька М. 11. Драгоманопа, двоюрідна сестра Лесі Українки, пізніше дружина українського художника І. І. Труша.

...d emoiselles Amman її — дочки двірцевого садівника в Софії, добрі знайомі Аріадни Драгоманової.

Зоря — Світозар Михайлович Драгомаиов (1884—1958), сип М. П. Драгоманова, двоюрідний брат Лесі Українки.

Лід а — Лідія Михайлівна Драгоманова-ІПишманова (1866— 1937), старша донька М. П. Драгоманова, двоюрідна сестра Лесі Українки.

Б е л ч е в а Мара (1868—1937) — болгарська поетеса і перекладачка, з якою Леся Українка познайомилася у с. Владаї поблизу Софії під час свого перебування у Драгоманових.

15. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 11 квітня 1808 р. Ялта

Вперше падруковапо у вид.: Твори у 5-ти т., т. 5, с. 231—233.

Подається за автографом (ф. 2, № 184).

...я переклала першу сцену з «Мак бета»...— Зберігся уривок перекладу першої, другої і більшої частипи третьої сцени першого акту цього твору В. Шекспіра (ф. 2, № 903). Див. т. 2 даного видання.

...п е р е к л а д у шматок «М а н ф р е д а» або «К а ї -н а»...— Поетеса переклала першу сцену першого акту містерії Дж.-Н.-Г. Байрона «Каїн» (ф. 2, № 880). Див. т. 2 даного видання.

«Москвичи в Гарольдовом плаще»...— змінений рядок з поеми О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (розділ 7, строфа XXIV).

П о л е в о й Микола Олексійович (1796—1846) — російський письменник, перекладач, історик.

...б уло жаль Мих[айла] П е т р [о в и ч а], що його чудовий переклад «Гамлета» м а р н у є т ь с я...—Гам-лет, принц Донський. Трагедія в V діях В. Шекспіра. Пер. на українську мову М. П. Старицький. З прилогою музики М. Лисен-ка. К, 1882.

...сонет Гейпо до його м а т е р і...—тобто сонет під назвою «Моїй матері Б. Гейне». У перекладі М. Рильського починається такими рядками:

Я звик вибоко голову держати,

Бо маю честь і мужність без догани;

Хай сам король мені у вічі гляне,—

Не опущу я їх, кохана мати.

Микось (ще: Микунька) — Микола Петрович Косач (1884— 1937) — молодший брат поетеси.

16. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 13 квітня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти T.t т. 5, с. 233—235.

Подається за автографом (ф. 2, № 185).

Яворський Іван — український актор і режисер. Докладніших відомостей немає.

Мороз Іван (1869—1898) — український актор і антрепренер.

...я кийсь галичани н...— український актор і режисер Се-верин Федорович Паньківський (1872—1943). У 1897—1899 pp. грав у трупі М. Кропивницького, у 1899—1900 pp.—у трупі М. Стари-цького, з 1900 р.— в об’єднаній трупі корифеїв українського театру.

17. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 19 квітня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 235—236.

Подається за автографом (ф. 2, № 186).

Балевич — український актор з трупи М. Кропивницького. Докладніших відомостей псмає.

...оце в неділю ставитимуть «JI и м е р і в н у»...— Йдеться про драму Панаса Мирного.

Завтра збираються йти на Надсонову дач у.— Російський поет-лірик Семен Якович Надсон (1862—1887) останні два роки свого життя жив у Криму поблизу Ялти. Леся Українка відвідувала його будинок. Вона присвятила пам’яті поета вірш «Надсонова домівка в Ялті» і переклала його поезію «О любвн твоей, друг мой, я часто мечтал» («Про любов твою, друже, я марив не раз»...).

18. ДО П. А. КОСАЧА. 19 квітня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 236—237.

Подається за автографом (ф. 2, № 117).

Чукурлар — місцевість поблизу Ялти, де Леся Українка оселилась у червні 1897 р. і де познайомилася з С. К. Мержин-ським.

19. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 22 квітня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 237—238.

Подається за автографом (ф. 2, № 187).

Лист писаний напередодні від’їзду сестер поетеси з Криму, тобто 10 квітня ст. ст.

20. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 1 травня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 238—239.

Подається за неповним автографом і копією О. Косач-Кривинюк

(ф. 107, № А.7 Матеріали до хронології «Життя ї творчість Л есі Українки»). V- ' '

Софія Віталіївна — Старицька (1850—1927), дружина М. Ц. Старицького; сестра М. В. Лисенка.

«Н а т а л к а» — «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського.

«Ч о„р н о м о р ц і» — опера, лібретто М. Старицького за п’єсою Я. Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані». Музика М. В. Ли-Сенка. Під назвою «Чорноморці» опера вперше поставлена в 187'2' р. на сцені київського аматорського театру в будинку Ліндфорсів.

«За Н і м а п іду» — популярна в 80—90-х роках оперета українського письменника Володимира Степановича Александрова (1825—1894). Муэшса Л. Александрової. Вийшла друком 1872 р. '

«Не ходи, Грицю...»— «Не ходи, Грицю, на вечорниці», оперета в 4-х діях В. С. Александрова. Вийшла друком 1873 p., згодом перероблена М. Старицьшш: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці (Драма із давніх часів, народна, з музикою, співами-і танцями в 5-х діях)».

«1-І а й м и ч к а» — правильпо «Мати-иаймичка», п’єса І. Того-бочного (літературний псевдонім ІЦоголева Івана Андрійовича, 1862—1933), перероблена 8 поеми Т. Г. Шевченка «Наймичка».

, «Жидівка-вихрестка» — п’єса І. Тогобочного.

Балевич Дуже хтів грати Голуба в твоїй п’єс і...— роль студента у п’єсі Олени Пчілки «Світова річ».

Все вірші Беранже зг а д у ю т ь ся... — Мається на ува

зі вірш «Les etoiles qui filent» (в перекладі В.. Курочкіна — «Пан дающие звезды») з рефреном: ѵ

Еще звезда блестит-блестит,

Блестит и исчезает...

...отримала я ноти Л е в и ц ь к о г о.—Очевидно, йдеться про Модеста Пилиповича Левицького (1866—1932), ковельського повітового лікаря, письменника, композитора, кулаьтурпого діяча, який поклав на музику поезію Лесі Українки «Колискова» і надіслав поетесі ноти.

Френкель Сергій Григорович — знайомий Лесі Україши, студент Київського університету, учасник літературного гуртка «Плеяда >х.

...переказ про Моцарта і С а л ь є р і.—Мається на увазі легенда7 про те, нібито Сальєрі отруїв Моцарта із заздрості др його таланту.

21. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 4 травня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 240.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка