Наукова думка



Сторінка34/34
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.45 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

За сучасними нормами подається і пунктуація.

373

ДВІ московки



Вперше надруковано в журналі “Правда” (Львів) за 1868 р.. – № 8–13. Попередні видання творів Нечуя-Левицького відкривались оповіданням “Рибалка Панас Круть”. У нашому виданні ця традиція порушується з таких міркувань: “Дві московки” – один із перших написаних Нечуєм-Левицьким творів і, крім того, його перший друкований твір. Про те, що “Дві московки” написані раніше, ніж “Рибалка Панас Круть”, письменник повідомляє у листі до О. Кониського від 19 квітня 1876 р.: “В Полтаві я написав “Дві московки”, в Каліші “Рибалку”, в Седлеці “Причепу”...1 До того ж, видаючи першу збірку своїх творів (“Повісті Івана Нечуя. – Т. 1, у Львові, коштом автора”, 1872), Нечуй-Левицький відкрив її повістю “Дві московки”.

На Наддніпрянській Україні в зв’язку з посиленням цензурних утисків повість була видана лише 1882 р.

Як свідчить сам письменник у листі до О. Кониського від 6 травня 1876 р.,2 у 1876 р. повість була дозволена цензурою. Але незабаром вийшов царський указ про заборону друкування книг українською мовою, і київська друкарня Фріца, де набиралася повість “Дві московки”, звернулась за роз’ясненням до Головного управління в справах друку. Повість була заборонена як така, що суперечила другому пунктові царського указу від 18 травня 1876 року: не відповідала загальноприйнятим нормам російського правопису.

У 1877 і 1880 pp. Нечуй-Левицький звертається до Головного управління в справах друку з проханням дозволити видати твір, але безрезультатно. У 1881 р. письменник знову подає повість до цензури і на цей раз дістає дозвіл з умовою, щоб при друкуванні не було допущено відступів від загальноприйнятого російського правопису.

Маючи намір перевидати повість., Нечуй-Левицький у 1886 р. змушений був ще раз подавати її до цензури. Дозвіл був даний з такою ж умовою, як і минулого разу, але цензор зробив одну купюру– зняв у повісті передостанній абзац: “Йшли горожани...” – до слів: “Пройшла чутка...”

У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка зберігається список повісті, зроблений рукою В. Лукича (ф. 61. – № 301), а також список невідомою рукою російською мовою (ф. 11. – № 1).

При підготовці повісті до нових видань Нечуй-Левицький проводив велику роботу над текстом. Особливо це помітно у виданнях 1872 і 1887 pp. У виданні 1872 р., зокрема, зазнав значних скорочень цілий ряд описів, діалогів і монологів Марини, які були надто багатослівні і перенасичені фольклорно-пісенними деталями. Ще значніші зміни були зроблені у виданні 1887 р., але вони мали вже інший характер. Тут письменник здійснював звичайну мовностилістичну правку, знімав окремі слова й вирази, замінював їх новими, більш точними, переробляв цілі речення.

Подається за текстом останнього прижиттєвого видання: “Повісті Івана Левицького. Дві московки. Повість”, вид. 2. – К., 1887, з відновленням цензурної купюри за виданням 1882 р. Це місце у нашому виданні взяте у квадратні дужки.



1 Журн. “Життя і мистецтво”, 1920. – № 2. – С. 66.

2 Там же.

374


РИБАЛКА ПАНАС КРУТЬ

Вперше, під назвою “Гориславська ніч, або рибалка Панас Круть”, надруковано у журн. “Правда” (Львів) за 1868 р.. – № 23– 26. Починаючи з 1872 р. (“Повісті Івана Нечуя”. – Т. 1, Львів) оповідання друкується під назвою “Рибалка Панас Круть”.

За життя Нечуя-Левицького оповідання багато разів перевидавалось: воно входило до всіх найважливіших збірок творів письменника (1872, 1899, 1909 pp.), а також неодноразово видавалось окремою книжкою (1869, 1874, 1887, 1903, 1913 pp.). Готуючи твір до кожного нового видання, письменник вносив певні зміни, переважно мовностилістичного характеру: знімав або замінював окремі слова й речення, скорочував деякі надто розтягнені описи. Особливо багато змін було внесено у текст, який увійшов до другого видання тома І творів Нечуя-Левицького (“Іван Нечуй-Левицький. Повісті й оповідання”. – Т. І, вид. 2. – К., 1909). Це було останнє авторизоване видання твору, бо видання 1913 р. (“Іван Левицький. Рибалка Панас Круть”, [KJ, вид-во “Відродження”) було здійснене за текстом тома І творів письменника 1899 р. (“Іван Левицький. Повісті й оповідання”. – Т. І, СПб., 1899).

Оповідання “Рибалка Панас Круть” перекладалось російською (“Киевлянин”, 1874. – № 8–10; передруковано також у “Сборнике в пользу голодающих самарцев”) і польською (журн. “Swjat і 1 lestrowany”, 1885) мовами.

Переклад оповідання “Рибалка Панас Круть” у “Киевлянине” супроводжувався приміткою редакції, в якій давалась висока оцінка творчості ще молодого тоді письменника: “Предлагаем читателям

рассказ даровитого, но, к сожалению, малоизвестного еще малорусского писателя – г. Левицкого. Малоизвестного потому, что он пишет не на русском, а на малорусском языке, малодоступном русской читающей публике, под псевдонимом (Нечуй). Первые его сочинения, носящие на себе печать несомненного таланта, печатались за границей”.

Далі редакція “Киевлянина” висловлювала бажання, щоб НечуйЛевицький писав російською мовою.

Таким чином, оповідання “Рибалка Панас Круть”–перший твір письменника, надрукований в Росії.

У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР зберігається список оповідання, зроблений рукою В. Лукича (ф. 61. – № 307).

Подається за текстом: “Іван Нечуй-Левицький. Повісті й оповідання”. – Т. І, вид. 2. – К., 1909.

ПРИЧЕПА

Вперше надруковано у журналі “Правда” (Львів) за 1869 р.. – № 12–46. Початок повісті (І–VI розділи) редагувався П. Кулішем, який вніс у текст твору чимало правок стилістичного характеру, скоротив цілий р^д описів, етнографічно-побутових сцен, зробив кілька невеликих вставок



1 Див. М. В о з н я к, Куліш як редактор “Причепи” Левицького, “Записки наукового товариства ім. Шевченка”. – Т. CXLVIII, 1928.

375


У наступних виданнях повісті Нечуй-Левицький, зберігши більшість правок Куліша, зняв деякі його вставки, зокрема випад проти Гоголя. Ця частина рукопису з правками П. Куліша зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН

УРСР (ф. 11. – № 22).

Окремими виданнями повість виходила у Львові 1872 і 1889 рр. На Наддніпрянській Україні вона була надрукована лише у 1901 р. після більш як двадцятилітніх змагань з царською цензурою.

Цензурна історія “Причепи” надзвичайно складна. Нечуй-Левпцький подав повість до цензури ще у 1875 р. Наступного року він подав її знову і одержав дозвіл на друкування, хоч і в дуже попсованому вигляді. Про це письменник сам говорив у листі до

О. Кониського від 6 травня 1876 р.: “...Та ще вчора получив з Петербурзької] цензури “Причепу” й “Дві московки”, і треба буде видавати, хоч, сказати правду, “Причепу” так покалічила цензура (хоч вона й петербурзька), як я й не гадав. Аж не хочеться видавати, та горе, що нічого не виходить у нас. Цензура позамазувала навіть слово “рідні” в фразах: “рідні українські пісні”, позамазувала все, що говорилось про польських панів, навіть те, що вони вирубують на сахарні ліси” 1.

Однак у зв’язку з опублікуванням у 1876 р. царського указу про заборону друкування книжок українською мовою повість в Росії так і не вийшла. У листі до Ом. Огоновського від 12 липня 1890 р. Нечуй-Левицький з цього приводу писав: “Причепі” не пощастило дуже в цензурі. Я послав її в Главное упр[авленіє] по дєлам печаті в Петербург ще в 1875 р., і вона неначе в воду впала. Ніякої одписки я не мав. Потім послав туди ж в 1876 р. Пропустив її для печаті петербурзький] отдєльний цензор. Я, бувши в Києві в 1876 р. в місяці іюні, одніс її в типографію, але тоді вже 1876 р. в маї вийшов указ, забороняючий українські книжки. Типографія побоялась печатати і одіслала розрішену книжку знов в Петербург, де вона й сіла, і я ніякого одвіту звідтіль не дістав” 2.

Пізніше (у 1877, 1880 pp.) письменник звертається до Головного управління в справах друку з проханням про дозвіл на видання повісті, але безуспішно. Незважаючи на це, у наступні роки він продовжує “штурмувати” цензуру: у 1884, 1886, 1890 pp. подає примірник львівського видання повісті, а в 1897 р. – рукопис.

У 1900 р. повість йде в цензуру під подвійною назвою “Нахаба” (“Причепа”). На цей раз дозвіл було одержано, але у шостому розділі цензура вилучила соціально гостру характеристику становища на Україні напередодні Кримської війни та сцену бійки студентів

з офіцерами й поліцією.

Текст останнього видання “Причепи”, порівняно з попередніми, мав деякі відмінності: зроблено цілий ряд доповнень, змін, скорочень, з яких видно, що письменник наполегливо працював над мовою, прагнув викинути все зайве, добитись влучності і точності слова. Ще раніш, у виданні 1889 р., він значно скоротив ряд сцен, які мали побутово-етнографічний або натуралістичний характер.

У дещо скороченому вигляді повість у 1878 р. була перекладена польською мовою “Przybl^da Powiesc ukrainska Iwana Neczuja,

1 Журн. “Життя і мистецтво”, 1920. – № 2. – С. 66.

2 Там же. – С. 68.

376


W Poznaniu”, 1878, зокрема зазнали скорочень соціально гострі місця, критика польської шляхти на Україні.

Подається за останнім прижиттєвим виданням (“Повісті й оповідання”. – Т. Ill. – К., 1901) з відновленням первісної назви “Причепа”, яка у виданні 1901 р. була замінена з цензурних міркувань назвою “Нахаба”. Цензурна купюра у шостому розділі (від слів “...ніхто про це не думав” і до слів “Повернувся Лемішковський до Лемішки”), на місці якої у виданні 1901 р. стояло речення “Одного разу, після якоїсь гучної та бучної студентської історії, Якима з другими випровадили з університету”, – відновлюється за авторизованою копією повісті, яка подавалася до цензури у 1897 р. і зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 70. – № 86). Це місце у нашому виданні взяте у квадратні дужки.

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

1. I. С. Нечуй-Левицький. Портрет роботи

художника В. С. Кравченка 4–5

2. Титульна сторінка авторизованого списку повісті “Причепа” з цензурним висновком

(1897) 128-129

3. Перша сторінка рукопису повісті “Причепа”

з правками П. Куліша 144–145

4. Титульна сторінка видання повісті “Причепа” польською мовою . . 224–225

ЗМІСТ

Стор.


Н. Є. Крутікова. Розкрита книга життя . . , . 5 ДВІ МОСКОВКИ ... 51

РИБАЛКА ПАНАС КРУТЬ 102

ПРИЧЕПА 126

примітки . . 371

Список ілюстрацій 378

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦКИЙ ИВАН СЕМЕНОВИЧ Собрание сочинений в десяти томах. Том 1.

(На украинском языке)

*

Редактор М. Л. Мандрика Оформлення художника В. Й. Хоменка Художній редактор В. М. Тепляков Технічні редактори Ю. Б. Дахно, М. Л. Рекес Коректор Л. П. Блажевич *



Зам. № 710. Вид. № 208. Тираж 21.000.

Формат паперу 84X108V32Друк. фіз. аркушів 11,875-44-4 вкл. Умови, друк, аркушів 20,37. Облік.-видави, аркушів 22,792. Підписано до друку 15. IV-1965 р.

Ціна 1 крб. 35 коп. Т. П. 1965, поз. 65.

*

Видавництво “Наукова думка”, Київ, Рєпіна, 3.



*

Київська книжкова фабрика Державного комітету Ради Міністрів УРСР по пресі, вул. Воровського, 24.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка