Навчальний посібник для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів та фармацевтичних факультетів



Сторінка1/4
Дата конвертації07.03.2016
Розмір1.53 Mb.
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

А. О. Аркуша, С. В. Королінська, Н. І. Ізмайлова, О. О. Слюсаренко, С. А. Недорубко, Н. О. Зелененко

ОСНОВИ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В БАСКЕТБОЛІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів та фармацевтичних факультетів


Харків 2013


УДК 796.323 (075.8)
Рецензенти:

доцент кафедри фізичного виховання №1 Національної юридичної Академії України ім. Я.Мудрого, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент В. В. Шадрiна;


Заслужений тренер України, старший тренер Харківського обласного вищого училища фізичної культури і спорту В. М. Курячий.

Рекомендовано ЦМК Національного фармацевтичного університету (протокол №1 від 1.11.2012р.)



Автори:

Аркуша А. О., Королінська С. В., Ізмайлова Н. І., Слюсаренко О. О., Недорубко С. А., Зелененко Н. О.


Основи техніко-тактичної підготовки в баскетболі: навч. посібник / А. О. Аркуша, С. В. Королінська, Н. І. Ізмайлова та ін. – Харків : НФаУ , 2013. – 103 с.

У навчальному посібнику розглянуті основи техніко-тактичної підготовки і виховання фізичних якостей у студентів, необхідних їм для ефективного оволодіння технікою гри в баскетбол і досягнення високих результатів у процесі фізичного виховання у ВНЗ.

У цій роботі наведені оптимальні методи вирішення задач та підбору засобів і методів фізичного виховання.

Посібник призначений для викладачів ВНЗ, тренерів, студентів будь-якого рівня підготовки і на будь-якому курсі навчання.




ЗМІСТ

3

Вступ

4

Глава І.

5

1. Історія розвитку гри

5

2. Сучасні уявлення про гру

13

2.1. Правила гри

13

2.2. Баскетбол як засіб фізичного виховання

19

Глава ІІ.

29

1. Методика навчання техніки гри

29

1.1. Технічна підготовка та її значення

29

1.2. Навчання техніці стійок і переміщень

30

1.3. Навчання техніці володіння м'ячем

34

1.3.1. Техніка прийому і передачі м'яча

35

1.3.2. Техніка ведення м'яча

42

1.3.3. Техніка кидків м'яча в кошик

46

1.4. Навчання техніці захисту

52

1.4.1. Техніка переміщень

52

1.4.2. Техніка оволодіння м'ячем і протидії супернику

54

2. Тактика гри

58

2.1. Тактичні дії в нападі

59

2.2. Тактичні дії в захисті

59

Глава ІІІ. Принципи, методи і засоби вирішення завдань при навчанні техніці гри в баскетбол

61

Глава IV. Спеціальні вправи та поради баскетболістам

66

1. Переміщення

66

2. Ведення м'яча

66

3. Ловля і передача

71

4. Кидок

77

Глава V.Попередження травматизму у студентів-спортсменів

84

1. Профілактика спортивного травматизму

86

2. Травматизм при заняттях фізичними вправами

88

3. Причини спортивних травм

89

4. Попередження спортивних травм

92

Додаток: жести суддів

95

Тести самоконтролю

101

Висновки

102

Література

103


Вступ

Корінні зміни соціально-економічного життя України, в тому числі формування національної системи освіти, залежать від декількох складових, однією з них є фізичне виховання дітей, учнівської та студентської молоді. Як свідчить вітчизняний і міжнародний досвід, фізичне виховання і спорт у вищому навчальному закладі має широкі можливості для формування професійної та загальної культури особистості. Таким чином, основним завданням вузівської освіти ми бачимо формування соціально-активної, всебічно розвиненої, висококультурної, фізично і морально здорового фахівця.

Програма фізичного виховання для Вузів складається з багатьох розділів. Одним з них є розділ «спортивні ігри». Спортивні ігри сформувалися на основі ігрової діяльності, властивої людині. Гра займає велике місце в житті людини. У дитячому віці гра - основний вид діяльності, засіб підготовки до життя, до праці, ефективний засіб фізичного виховання. Особливості спортивних ігор визначаються специфікою змагальної діяльності, яка відрізняє їх від інших видів спорту.

Баскетбол - один з найпопулярніших видів із спортивних ігор. Він має багато шанувальників як серед тих, хто займався раніше і захоплюється зараз, так і серед людей, яким подобається баскетбол за динамічність, азарт спортивної боротьби конкуруючих команд, легкість та невимушеність володіння гравцями м'ячем при виконанні прийомів гри в складних ігрових ситуаціях. Видовищність ігри, безсумнівно, підвищують незвичайні правила гри і розміщення корзини високо над майданчиком. Баскетбол, має столітній шлях розвитку, в останні 30-40 років невпізнанно змінився порівняно з першим п'ятдесятиріччям свого існування. Підвищилася технічна підготовка гравців за рахунок розширення арсеналу прийомів гри і поліпшення виконавської майстерності. У всіх аспектах зріс атлетизм спортсменів і динамізм самої гри.

Постійно змінюються правила гри змагань сприяють підвищенню динаміки ігрових дій в нападі та у захисті. Все це позитивно відображається на видовищності гри в цілому та її популярності в усіх країнах світу.

ГЛАВА І

1. Історія розвитку гри

Викладач фізичного виховання Спрінгфілдського тренувальної школи (пізніше школа була перетворена в коледж) в штаті Массачусетс (США) Джеймс Нейсміт у грудні 1891 року винайшов гру, яку охарактеризував так, «В баскетбол легко грати, але важко грати добре». Нова гра виявилася настільки динамічною і захоплюючою, що перевершила найкращі надії Нейсміта. Дуже скоро вона завоювала загальне визнання в Америці, а в сучасному світі в неї грають мільйони людей.

Джеймс Нейсміт (1861-1939) народився в Канаді. Звичайно, створюючи нову гру, він в якійсь мірі використав історичні відомості про ігри з м'ячем, які в далекі часи культивувалися на Американському континенті. Наприклад, більше 2500 років тому племена інків та майя, які жили в ті часи на території нинішньої Мексики, грали в, так званий, «пок-тапок». Мета гри полягала в тому, щоб закинути м'яч у кам'яне кільце, укріплене у вертикальному положенні на стіні. У XVI столітті в ацтеків була відома гра, що називалася «олламалітулі»: гравці прагнули закинути каучуковий м'яч в кам'яне кільце. Почавши працювати в Спрінгфілдському коледжі, Дж. Нейсміт для підвищення емоційності уроків гімнастики придумав гру для закритого приміщення. Умови спортивного залу визначали необхідність грати круглим м'ячем і тільки руками. Для цього був обраний футбольний м'яч, який можна було легко ловити, передавати, кидати. Щоб виключити грубість при киданні в ціль і розвивати точність в учнів, Нейсміт розташував мішень над гравцями, поза межами їх досяжності: до поручнів балкона він прикріпив два кошики для збору персиків, в які і потрібно було закидати м'яч. Так як м'яч закидали до кошика, нова гра отримала назву «баскетбол» (basket - корзина, ball - м'яч).



У 1892 році Дж. Нейсміт опублікував «Книгу правил гри в баскетбол», що містить 13 пунктів, більшість з яких в тій чи іншій формі діють і по сьогоднішній день. Подальший розвиток гри спричинило за собою зміну правил, інвентарю, устаткування і костюмів баскетболістів. (Рис.1)

У 1893 році вперше з'явилися залізні кільця з сіткою. Перший етап розвитку баскетболу (1891-1918) - становлення його як нової гри. Створений для пожвавлення уроків гімнастики, баскетбол поступово перетворився на спортивну гру з усіма притаманними їй особливостями. У 1894 році в США були видані перші офіційні правила гри, за якими почали проводити змагання. Саме в ці роки баскетбол почав поширюватися в країнах Європи та Південної Америки.

Другий етап розвитку гри (1919-1931 р.р.) характеризується створенням національних федерацій баскетболу, що зробило позитивний вплив на її подальший розвиток. Стали проводитися і міжнародні зустрічі. У 1919 році відбувся перший міжнародний баскетбольний турнір між армійськими командами США, Італії та Франції.
Рис. 1. Модернізація інвентарю, обладнання та костюма баскетболіста.
Третій етап розвитку баскетболу (1932-1947 р) характери-зується всесвітнім розвитком баскетболу. Знаменною подією в історії гри стало створення 18 червня 1932 Міжнародної федерації баскетболу - ФІБА. Представники федерацій 8 країн - Аргентини, Греції, Італії, Латвії, Португалії, Румунії, Швейцарії та Чехословаччини - взяли участь у першій міжнародній конференції, одноголосно проголосували за утворення Міжнародної федерації баскетболу та прийнятті уніфікованих правил. Гра завойовувала все більшу популярність у всьому світі, і в 1935 році Міжнародний олімпійський комітет вніс рішення про визнання баскетболу олімпійським видом спорту. А в 1936 році баскетбол був вперше включений в програму Олімпійських ігор. У баскетбольному турнірі XI Олімпійських ігор у Берліні брали участь команди 21 країни. Першим Олімпійським чемпіоном стала збірна команда США.

У 1947 році на міжнародну арену вийшли баскетболісти СРСР та інших соціалістичних країн.

Четвертий етап (1948-1965) характеризується не тільки бурхливим поширенням гри у всьому світі, але й значним стрибком в зростанні спортивної майстерності, з широким представництвом країн Східної Європи у всіх міжнародних змаганнях, у тому числі і олімпійських іграх. У 1948 році членами Міжнародної федерації баскетболу були вже 50 країн.

У 1950 році в Аргентині відбувся перший чемпіонат світу серед чоловіків, на якому перемогла команда господарів чемпіонату. Через 3 роки в Чилі вперше було проведено і першість світу для жіночих команд. Звання чемпіонок завоювали спортсменки США. Надалі чемпіонати світу серед чоловіків і жінок стали проводитися регулярно, раз на 4 роки.



У 1965 році Міжнародна федерація баскетболу об'єднувала вже 122 національні федерації різних країн, в даний час понад 150 країн всіх континентів. Наступний етап розвитку світового баскетболу почався в 1966 році, характеризується подоланням кризи і подальшим розквітом гри. Велику роль в її розвитку зіграли спортсмени СРСР і країн Східної Європи, які міцно увійшли в число лідерів світового баскетболу. Збірна чоловіча команда СРСР двічі ставала олімпійським чемпіоном (1972, 1988), двічі (1976, 1980), жіноча команда СРСР завоювала золоті олімпійські медалі. У 1992 р. жіноча збірна СНД, до складу якої входили спортсмени колишнього СРСР, у тому числі УРСР, втретє завоювала Олімпійське золото.

В даний час українські баскетбольні команди активно беруть участь у міжнародних і внутрішніх змаганнях. Український баскетбол має свою школу і давні традиції розвитку. З розпадом СРСР українські спортсмени брали участь у змаганнях на міжнародній арені, представляючи свою державу. У 1995 році збірна жіноча команда України вперше виграла звання чемпіона Європи, а в 1996 році взяла участь в Олімпійському турнірі в Атланті і зайняла почесне четверте місце. Також необхідно відзначити і той факт, що протягом останніх двох десятиліть українські баскетболісти входять до складів зарубіжних команд, у тому числі NBA. Цей факт свідчить про те, що рівень підготовленості наших спортсменів не поступається кращим зарубіжним школам.



Підбиваючи разом історичного шляху вітчизняного баскетболу потрібно відзначити, що протягом багатьох років українські баскетболісти займають значне місце у розвитку світового баскетболу. Баскетбол в Україні має давні традиції. На етапі свого становлення і в сучасних умовах він долав і долає багато труднощів, але зумів завоювати серця вболівальників і назавжди довів своє право на життя і в даний час намітилася тенденція до відновлення її престижу.

Основні етапи й дати розвитку баскетболу

500 років до н. е. – поширення гри пок-та-пок на тереторіі Мексики,Гватемали, Гандурасу в племенах інків,ацтеків,майа.

1891 р. – виникнення сучасного баскетболу в США. Джеймс Нейсміт придумав гру, що фактично стала підґрунтям сучасного баскетболу.

1892 р. – Джеймс Нейсміт опублікував «Книгу правил гри в баскетбол»

1900 р. – американським фахівцем з гімнастики Е.Мораллером були завезені правила гри в баскетбол й елементи техніки в Росію.

1904 р. – у Сент-Луїсі (США) відбулися показові змагання з баскетболу на третіх Олімпійських іграх.

1906-1908 р. – поклали почоток відліку сторінок вітчизняного баскетболу.У товаристві « Маяк» разпочалися перші тренування.

1909 р. – шість кращих команд розіграли Кубок товариства «Маяк».

1910 р. – на міжнародній арені в правилах гри в баскетбол були уведені «скляні» щити.

1913 р. – у Петербурзі були видані перші правила гри в баскетбол, більш докладний опис правил за назвою «М'яч у кошик» був представлений в 1916р.автором Тороповим.

1920 р. – Вища рада фізкультури ввела баскетбол як самостійний предмет у програму фізкультурних навчальних закладів: Московського інституту фізичної культури,Головної військової школи фізичної освіти трудящих, Окружної школи інструкторів спорту й допризовників.

1924 р. – на міжнародній арені введене правило виконання штрафних кидків «постраждалим» гравцем.

1930 р. – на міжнародній арені введене правило суддівства матчу двома арбітрами.

1932 р. – створення ФІБА – Міжнародної Федерації баскетболу.

1934 р. – Міжнородний Олімпійський Комітет вніс рішення про включення чоловічого баскетболу до програми Олімпійських Ігор.

1935 р. – перший чемпіонат Європи з баскетболу серед чоловічих команд.

1938 р. – перший чемпіонат Європи з баскетболу серед жіночих команд.

1937 р. – на міжнародній арені введене правило 10-секундного утримування м'яча у тиловій зоні.

1939 р. – у вітчизняному баскетболі введені правила,які багато в чому співпадають з міжнародними.

1945 р. – на міжнародній арені введене правило заборони торкань м'яча при кидку в кошик на спадній траєкторії.

1947-1956 р. – Післявоенний етап розвитку баскетболу. Характеризується бурхливим розвитком і поширенням баскетболу в усьому світі.

1947 р. – Вступ у ФІБА радянських баскетболістів ,що надало право брати участь у всіх міжнародних змаганнях, які організує ФІБА. У цьому ж році чоловіча команда СРСР уперше взяла участь у чемпіонаті Європі, завоювала звання чемпіона й відкрила новий етап подальшого розвитку баскетболу в країні.

1948 р. – американський тренер Т. Арчер уперше представив міні-баскетбол. Гра з малим м'ячем для дітей 8-12 років проводилася за спрощеними правилами:менший розмір і вага м'яча (68-73 см. периметр й 450-500 г.),висота кошика 2 м.60 см. ,відстань до лінії штрафного кидка 4 м. і розмір щита 90×120 см., діаметр кільця 45 см., довжина сітки кошика 40 см. та ін.

1950 р. – в Аргентині відбувся 1 чемпіонат світу для чоловічих команд ,на якому перемогли господарі чемпіонату,що обіграли у фіналі команду США.Збірна жіноча команда СРСР - чемпіон Європи.

1952 р. – чоловіча збірна СРСР дебютувала на 25 Олімпійських іграх (2-е місце).

1953 р. – у Сантьяго (Чилі) першими чемпіонками світу стали баскетболістки США. Із цього часу чемпіонати світу стали проводитися регулярно 1 раз в 4 роки. Разом з подальшим розвитком спортивної практики з'являється дуже важливий для спорту взагалі й баскетболу зокрема процес наукового й методичного обґрунтування спортивного тренування , дослідницький інтерес до окремих елементів ігрових рухових навичок. Робляться спроби опису й аналізу прийомів техніки й тактики по фазам і підфазах, вивчається специфіка тактики й тактичної підготовки команд, намічуються підходи до рішеня проблеми «ранньої спеціалізації».

1957-1964 р. – етап домінування чоловічих і жіночих команд СРСР у європейському баскетболі. З 1947 р. чоловіча збірна лише одноразово поступилася першим місцем в чемпіонаті Європи в 1955 р. господарям чемпіонату-команді Угорщини. Жіноча збірна з 1950 р. по 1964 р. беручи участь у чемпіонатах Європи лише один раз в 1958 р. віддала першість команді Болгарії.

1965-1972 р. – етап бурхливого розвитку баскетболу в СРСР. Іде поглиблена інтенсифікація тренувального процесу. Цілеспрямоване використання розширеного комплексу відбудовних засобів. Введення в навчально-тренувальний процес методу «сполучених впливів». Уведено елементи психорегулюючого тренування. Панування кидка в стрибку в техніці нападу. Підвищення гнучкості тактики нападу й захисту.У збірних командах обов'язковим стає науково-методичне забезпечення.

1965 р. – дівоча команда України стала Чемпіоном Всесоюзної спартакіади серед школярів.

1967 р. – чоловіча збірна СРСР у перше стала чемпіоном світу.

1967 р. – команда юнаків України стала Чемпіоном Всесоюзної спартакіади серед школярів.

1972 р. – перша олімпійська перемога чоловічої збірної команди СРСР у Мюнхені. Дівоча команда України стала Чемпіоном Всесоюзної спартакіади серед школярів.

1973-1980 р. – етап становлення системно-структурного підходу в олімпійській підготовці баскетболістів і баскетболісток. Стабілізація тренувального процесу на високому рівні обсягу й інтенсивності навантажень. Спроби використати окремі елементи біологічно обгрунтованної системи спортивного тренування. Впровадження нетрадиційних засобів впливів: біомеханічних, психорегулюючих й «середньогірських».

1976 р. – Чоловіки виграли золото на чемпіонаті Європи в Турині 1975 р. Жіноча збірна виграла Чемпіонат світу 1976 р. Почався розіграш чемпіонату Європи серед жінок 16-17 років. У переше до программи Олімпійськіх ігор включенний жіночій баскетбол. Першими олімпійськими чемпіонками стали радянські баскетболістки.

1980 р. – Олімпійські ігри проходили в Москві, і жіноча збірна СРСР знову стала олімпійським чемпіоном.

1981-1988 р. етап подальшого розвитку баскетболу в нашій країні й за кордоном. Оптимізація керування системою олімпійської підготовки на базі цільових комплексних программ (ЦКП-84 і ЦКП-88) Висока ефективність впровадження нетрадиційних засобів розвитку в гравців швидкісно-силових якостей;психологізація й інтелектуалізація тренувального процесу, збалансованість швидкого прориву й «раннього нападу», зсув тактичних акцентів на 3-очковий далекий кидок, відродження щільного контактного захисту, збагачення його тактики, передумови й підходи до нової комплексної науки про людину-спортсмена як до синтезуючої, керуючої науки педагогічної спрямованості; подальший розвиток методології комплексного контролю з позиції фармакології й біохімії; виникнення інтересу до питань імунології. Після проведення Олімпійських ігор 1980 р. у нашій країні посилилася роль і значення спорту,стали проводитися масові заняття баскетболом.

1981 р. – Кубок профспілкових колективів фізкультури й спортивних клубів ВЦСПС країни став найбільш масовим змаганням. В 1981 р. цей Кубок розігрувався 5 разів, у розіграші брали участь більше тисячі команд. Його власниками стали баскетболістки з Ростова-на-Дону й баскетболісти з Клайпеди.

1988 р. – рік Олімпійських ігор у Південній Кореї (у Сеулі). Керована А. Я. Гомельським чоловіча національна збірна команда СРСР у другий раз завоювала золото на Олімпійських іграх, обігравши дуже сильних суперників-баскетболістів Югославії (2 місце) і США (3 місце). Жіноча збірна команда СРСР поступилася золотом команді США й зайняла лише 3 місце після команди Югославії.

Співробітництво між ФІБА й НБА з організації спільних змагань і допуску професіоналів НБА до Олімпійських ігор.

1989-1992 р. – етап, що характеризуеться наявністю наступних положень у практичній і науковій діяльності:

  • здійснюється розробка концепції «випереджальної» олімпійської підготовки в баскетболі на основі інтегральних модельних характеристик прогностичної спрямованості;

  • досліджується проблема «психічної» витривалості гравця, відновлення «психічної» працездатності й емоційної стійкості спортсмена;

  • вивчається профіль особистості баскетболіста;

  • розробляється проблема використання генетичних передумов гравця при відборі до професійно-спортивної діяльності й поглибленій індивідуалізованій підготовці;

  • вивчаються критерії обдарованості, талановитості гравця й тренера, роль мотивації;

  • здійснюються спроби компґютерізації тренувальних програм і тактичних схем боротьби проти конкретних суперників;

  • 1991 р. – у різних країнах було врочисто відзначене сторіччя баскетболу.

1992 р. – після утворення незалежної Української держави почався новий етап у розвитку українського баскетболу. В 1992 р. була утворена Федерація баскетболу України. Але ситуація, що склалася у вітчизняному спорті і, зокрема, у баскетболі, була дуже неоднозначною. З одного боку, після розпаду СРСР в Україні були організовані свої ліги з різних видів спорту, (у тому числі й з баскетболу), почали проводитися власні чемпіонати. Багато команд і молодих перспективних гравців одержали можливість пробитися в Єврокубки. Однак ті клуби, які зуміли подолати матеріальні труднощі й вижити в перехідний час, сьогодні становлять славу українського баскетболу, демонструючи високі результати й постійно підвищуючи свій рівень.

1995 р. – на чемпіонаті Європи в Брно жіноча збірна України посіла перше місце.

1996 р. – жіноча збірна стала четвертим призером олімпіади. Намітився зріст спортивних досягнень й у чоловічій збірній, що на початку 21 століття стала однією із провідних команд Європи.

Таким чином, наприкінці 20 століття, маючи за плечима 80-літню історію, баскетбол займає одне із провідних місць у спортивному житті України.

1995 р. – в м.Харкові зареєстрований клуб «ХарківБаскет» (баскетбол на інв. візках).

1998 р. – у Харкові була створена команда ветеранів клуб«Харків».

1998 р. – вперше відбулися в Харкові змагання зі стрітболу.

1999 р. – Харківські команди вперше виступають у міжнародних змаганнях зі стрітболу.

1999-2000 р. – клуб «Харків» стає переможцем турніру«Кубок видатного тренера України Ф. М. Маргуліса».

1999 р. – місто відсвяткувало 75 років Харківському баскетболу.

2008 р. – була заснована баскетбольна Українська ліга як альтернатива Федерації баскетбола України.

2009 р. – фінальна серія «Кривбассбаскет» став першим і єдиним володарем золотих медалей чемпіонату УБЛ.

2009 р. – в липні сталося об'єднання найсильніших баскетбольних клубів України у один чемпіонат, Українська баскетбольна ліга припинила своє існування.

2011 р. – 10 квітня у палаці спорту «Локомотив» відбувся матч зірок Суперліги 2011

2011 р. – в грудні Україна виграла тендер на проведення Чемпіонату Європи по баскетболу у 2015 році.

2011(01.10)-2012(31.05) р. – проводиться Чемпіонат Суперліги України.
2. Сучасні уявлення про гру.

2.1. Правила гри

Міжнародна федерація баскетболу, як правило, один раз на чотири роки на своїх конгресах вносить зміни в правила гри. Всі ці зміни спрямовані на підвищення емоційного рівня гри, її динамічності та видовищності. Після численних змін і уточнень правил гри вона дійшла до наших днів. Найостаннішими доповненнями правил гри, стали затверджені Центральним Бюро ФІБА 17.04.2010 р. «Офіційні Правила Баскетболу 2010 р.» які діють з 01.10.2010 р. Зазначеними правилами в баскетбол грають дві (2) команди, в кожній з яких по п'ять (5) гравців. Мета кожної команди полягає в тому, щоб закинути м'яч у кошик суперників, перешкодити іншій команді, заволодіти м'ячем і закинути його в корзину. Гра проводиться на майданчику 28 м в довжину і 15 м в ширину (мінімальні розміри 26м × 14м). Висота стелі повинна бути не менше 7 м. Майданчик, його розмітка і обладнання показані на рисунках 2, 3, 4, 5.



Гра складається з чотирьох (4) періодів по десять (10) хвилин. Тривалість перерв у грі між першим і другим періодами (перша половина), третім і четвертим періодами (друга половина) і перед кожним додатковим періодом становить дві (2) хвилини. Тривалість перерви між половинами гри складає п'ятнадцять (15) хвилин. Гра не може початися, якщо у однієї з команд на майданчику немає п'яти (5) гравців, готових грати. Гра починається спірним кидком, коли суддя підкидає м'яч у центральному колі між двома будь-якими гравцями команд-суперників на початку першого періоду.

Слід зазначити, що в подальшому, в ході гри у разі виникнення спірної ситуації у володінні м'ячем тією чи іншою командою використовується правило почергового володіння - тобто спосіб вкидання м'яча гравцем замість розіграшу спірного кидка. Ситуація спірного кидка відбувається, коли: відбувається обопільне порушення, м'яч застрягає на опорі кільця, судді сумніваються або розходяться в думці. У всіх ситуаціях спірного кидка команди по черзі отримують право на володіння м'ячем - вкидання через межі майданчика з місця, найближчого до того, де відбувається ситуація спірного кидка. Команда, що має право на наступне почергове володіння після закінчення періоду, починає наступний період вкиданням з-за меж майданчика на продовженні центральної лінії навпроти секретарського столика.

Рис. 2. Схема ігрового майданчику
Рис. 3. Схема конструкції
Команда, що має право на вкидання в результаті процесу почергового володіння, повинна бути позначена стрілкою почергового володіння, спрямованої в бік кошика суперників. Напрямок стрілки змінюється відразу ж після того, як, закінчується вкидання в результаті процесу почергового володіння.

Кожна команда має право на два (2) виклика тайм-ауту протягом першої половини гри; три (3) - у будь-який час протягом другої половини і один (1) - у будь-який час протягом кожного додаткового періоду. Невикористані тайм-аути не можуть бути перенесені на наступну половину або додатковий період. Згідно з правилами гри час тайм-ауту одна (1) хвилина.

Якщо закінчено основний час гри, а рахунок нічийний, то після двохвилинного перерви призначається додатковий період в п'ять (5) хвилин. Таких п'ятихвилинних періодів з двохвилинним перервами може бути стільки, скільки буде потрібно для визначення команди - переможниці.

Рис. 4. Щит та його розміри


Рис. 5. Кільце та його розміри

Рис.6. Обмежена зона

У баскетболі м'яч переміщують тільки руками, і його можна передавати, кидати, відбивати, котити або вести в будь-якому напрямку за умови дотримання обмежень правил володіння м'ячем у грі. Бігти з м'ячем, навмисно бити по ньому ногою, блокувати будь-якою частиною ноги або бити по м'ячу кулаком є порушенням.

За потрапляння м'ячем в корзину з гри зараховується два (2) або три (3) очки, у разі виконання штрафних кидків, за потрапляння м'ячем в корзину зараховується одне (1) очко. Три очки зараховується, якщо кидок проведений за триочковою лінією (6,75 м від кошика), при цьому наступати на лінію не можна (в цьому випадку зараховується два очки), два очки - кидки, виконані до цієї лінії. Штрафні кидки виконуються гравцем з лінії штрафного кидка (5,8 м від лицьової лінії), при цьому час гри зупиняється.

Під час гри, коли десять (10) гравців переміщаються з великою швидкістю на обмеженому просторі, неможливо повністю уникнути персонального контакту. Фол - це недотримання правил внаслідок неправильного персонального контакту з суперником або неспортивної поведінки. Гравець не повинен тримати, блокувати, штовхати, зіштовхуватися, ставити підніжку або перешкоджати пересуванню суперника, виставляючи кисть, руку, лікоть, плече, коліно, а також здійснювати будь-які грубі або насильницькі дії. Гравець, що зробив п'ять (5) фолів, вилучається з майданчика до кінця гри і повинен бути замінений протягом 30 сек.

Одним із нововведень правил, дійсних з 01.10.2010 р., є напівкола зони без фола зіткнення: на ігровому майданчику в обмеженій зоні розрізняють напівкольні зони обмежені півкола з радіусом 1.25 м. Півкола з'еднуються з двома паралельними лініями які закінчуються на відстані 1.20 м. від внутрішнього краю лицевої лінії. Це зони без фолу зіткнення в нападі.

Команда підлягає покаранню за командні фоли, коли вона здійснює чотири (4) командні фоли в періоді: всі наступні персональні фоли гравців цієї команди, вчинені супернику, що не знаходився в процесі кидка караються двома (2) штрафними кидками замість вкидання. «Технічний фол» або «неспортивний» карається пробиттям двох штрафних кидків (без участі гравців) і володінням м'ячем з центральної лінії майданчика.

У нападі гравець не повинен залишатися в обмеженій зоні команди суперників більше трьох (3) секунд підряд в той час, коли його команда контролює м'яч у передовій зоні і ігровий годинник включений.

Одними з основних нововведень Правил, що діють з 01 жовтня 2010 року, на які хотілося б звернути увагу, є «правило 8 секунд» і «правило 24 секунд». Кожного разу, коли гравець встановлює контроль над м'ячем в своїй тиловій зоні, його команда повинна протягом восьми (8) секунд перевести м'яч в свою передову зону. Кожного разу, коли гравець встановлює контроль над м'ячем, на майданчику його команда повинна реалізувати свою атаку (виконати кидок з гри) протягом двадцяти чотирьох (24) секунд.

Порушення зазначених правил «3 секунд», «8 секунд» і «24 секунд» тягне за собою втрату м'яча, тобто його перехід до гравців протилежної команди. Також, необхідно відзначити правило «зони», при порушенні якого команда втрачає м'яч, тобто гравець, який контролює м'яч у передовій зоні не може його повертати в свою тилову зону. Виграє команда, на рахунку якої після закінчення ігрового часу більша кількість очок.



Для всіх чоловічих змагань в усіх категоріях використовується м'яч вагою не менш 567 г. і не більше 650 г., довжина окружності м'яча повинна бути не менше 749 мм. і не більше 780 мм. – розмір 7.

Для всіх жіночіх змагань у всіх категоріях довжина окружності м'яча повинна бути не менше 724 мм. і не більше 737 мм. (розмір 6), вага – 510-567 г.

Наведені правила є основними правилами гри в баскетбол, на думку авторів їх більш детальний виклад у цій роботі недоцільний. Зміни в правилах баскетболу покликані забезпечити динамічність і привабливість гри, стимулювати творчий пошук тренерів, активі-зувати гру в захисті, урізноманітнити тактику нападу, підвищити функціональну і психологічну готовність гравців і команд.

2.2. Баскетбол як засіб фізичного виховання.

Характеристика гри

Характеризуючи значення баскетболу в системі фізичного виховання, слід зазначити, що заняття баскетболом в силу своєї специфіки сприяють вихованню моральних і фізичних якостей студентів і, в першу чергу, колективізму, товариства, мужності, швидкості, спритності.

Регулярність занять, суворо сплановані дії в нападі та захисті, чітке дотримання правил гри сприяє вихованню організованості та дисципліни. Змагання з баскетболу вимагають від спортсменів прояви сміливості, рішучості, витримки, вміння долати труднощі.

Заняття баскетболом позитивно впливають на організм спортсмена. Гра містить різноманіття рухів, у тому числі природних: ходьба, біг, стрибки, метання і кидки м'яча. Дії баскетболіста пов'язані з емоційним збудженням, відповідними реакціями організму. Все це зміцнює руховий апарат людини, удосконалює процес обміну речовин, кровообігу, дихання. Характерна для баскетболу швидка зміна ігрових ситуацій, сприяє багатосторонньому розвитку функцій аналізаторів: зорового, тактильного, рухового, вестибулярного, слухового. Крім того, різнобічно розвивається концентрованість, переключення і стійкість уваги.

Гра в баскетбол – це спосіб активного та корисного відпочинку. Сила спортсмена під час заняття баскетболом проявляється під час бігу, стрибків, передачі та кидків м'яча. Вона значною мірою визначає швидкість, витривалість, спритність, координацію. Для успішного ведення гри баскетболіст повинен володіти також швидкістю рухів (переміщеннь, обведеннь, виконанням прийомів гри) і швидкістю рухової реакції. Швидкість в баскетболі необхідна для обігрування захисника, для опіки суперника, для здійснення таких командних дій як швидкий прорив і пресинг. При цьому для гри характерне застосування різних сторін швидкості: швидкість сприйняття та оцінки ігрових ситуацій; швидкість прийняття рішень і вибору найбільш ефективних засобів; швидкість виконання окремих прийомів (бігу, передач, кидків) і зміна одних прийомів іншими. Ці якості вимагають складної нервово-м'язової координації і високорозвиненої психіки спортсмена. У баскетболі немає встановлених стандартів положень для прояву швидкості, все диктує постійно змінювана ситуація змагання.



Гра в баскетбол вимагає від спортсмена інтенсивних дій протягом певного часу спортивної боротьби, що сприяє розвитку витривалості. У характеристиці витривалості баскетболіста виділяють спеціальну, ігрову та швидкісну витривалість. У баскетболі мінливі ситуації гри надають навантаження характеру змінної інтенсивності: максимальна швидкість на різних за часом і дистанціях відрізках змінюється короткочасним відпочинком, великі напруги чергуються з незначними.

Баскетбол має велике значення для розвитку спритності, тобто здатності вибирати і виконувати необхідний рух (дію) правильно і швидко. Діапазон прояву спритності великий: від простої вправності до ефективного виконання рухових завдань в гострих ситуаціях (куди, з якою швидкістю необхідно переміститися гравцю, яке докласти зусилля, кому передати м'яч).

Поряд з перерахованими вище фізичними якостями гравців баскетбол не мислимо без високої індивідуальної технічної майстерності. Головним для технічної підготовки гравців є різнобічність. Кожен баскетболіст повинен добре володіти всіма існуючими прийомами нападу і захисту. Крім різнобічності, необхідне також точне виконання кожного прийому в різних умовах: при різних швидкостях руху, проти одного і кількох захисників, у різних поєднаннях. Особливо важливо володіння всіма прийомами на максимальній швидкості руху.

Фізична підготовка баскетболістів підрозділяється на загальну (ЗФП) і спеціальну (СФП). Загальна фізична підготовка сприяє всебічному розвитку рухових якостей, підвищення рівня функціональних можливостей організму, його стійкості до навантажень, здатності до відновлення сил, забезпечення правильності виконання бігу, стрибків, метань. ЗФП створює основу для розвитку спеціальних рухових якостей і успішного оволодіння прийомами гри.

Спеціальна фізична підготовка вирішує завдання розвитку рухових якостей, специфічних для баскетболу. Засобами СФП є спеціальні вправи, спрямовані на розвиток основних фізичних якостей сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності. Сюди входять сила рук і ніг, їх рухливість; швидкість переміщень в поєднанні зі стартовими прискореннями і вміння зупинятися після швидкого переміщення; вміння високо і часто вистрибувати; спостережливість, швидкість рухової реакції, орієнтування, спритність і гнучкість, необхідні для оволодіння складно-координаційними рухами і точністю виконання прийомів гри.



Ігрова діяльність у баскетболі не обмежується змаганням у фізичних якостях і точності виконання технічних прийомів. Необхідно ще вміння застосовувати кожний прийом доцільно, поєднуючи дії гравців і команди в цілому. Особливо важка в тактичній підготовці організація групових і командних дій. У групових діях зросла роль взаємодопомоги гравців. Для командних дій сучасного баскетболу характерна рівноцінна участь усіх гравців у нападі та у захисті.

Великі фізичні напруження, постійні єдиноборства, безперервні пошуки найбільш ефективних технічних прийомів і шляхів їх застосування пред'являють великі вимоги до моральних і вольових якостей баскетболіста. Необхідно володіти високорозвиненими вольовими якостями, щоб в жорсткій спортивній боротьбі зберегти витримку й повагу до супротивника, змусити себе подолати втому, підкорити свої бажання інтересам команди. Неодмінною умовою гри є також прояв таких вольових зусиль, як ініціатива і творчість, сміливість і рішучість, самостійність і кмітливість, наполегливість і стійкість. Одночасне змагання у швидкості і спритності, віртуозності виконання прийомів і влучності, злагодженості гравців та ігрове мислення являє захоплююче видовище. Баскетбол має велику оздоровчу цінність і є засобом різнобічного виховання студентів.

Вправи для загального розвитку фізичних якостей

Сила при грі в баскетбол забезпечує високу ефективність ігрових дій. ЇЇ прояв різноманітний. Силова підготовка має свої особливості. Найперше слід намагатися комплексно розвивати основні, притаманні баскетболу, групи м’язів. При цьому важливо не порушити баланс з їхніми антагоністами. Сила розвивається всебічно, рівномірно і разом зі швидкістю та спритністю.

Для розвитку сили використовують методи «до відмови » і «з максимальним зусиллям».

Існує три варіанта застосування цього методу:



  • Виконання вправ з постійною величиною обтяження, або протидії в середньому темпі до появи помітного стомлення, коли необхідний прояв значного вольового зусилля (передачі м’яча на місті, та в русі, та з протидією захисника).

  • Виконання вправ в швидкому темпі зі збільшеними паузами, між спробами, коли за короткий час (0,5 – 1,5 хв.) виконується максимальна кількість рухів.

  • Виконання вправ з постійними збільшенням ваги, або протидії у кожній спробі зі скороченням пауз і зменшенням темпу.

Метод з «максимальним зусиллям» використовується під час розвитку у студентів м’язової сили без нарощування великої м’язової маси.

Для розвитку швидкості можна використати такі вправи: біг ривками спиною уперед, боком; біг з високим підніманням колін і максимальною частотою кроків; пересування швидкими скачками на 25-30 м. відштовхуванням з носка; стрибки через коротку і довгу скакалку з максимальною частотою обертання. Ривки та швидкісний біг краще проводити із застосуванням змагального методу у естафетах.

Спритність удосконалюють у вправах зі швидкою зміною ситуацій у яких необхідна точність, швидкість та координація рухів.

Для того щоб гравці могли управляти своїм тілом у повітрі, використовують різноманітні, гімнастичні, пружні містки або міні батут. Ефективними є вправи на гімнастичних кільцях з наступними різноманітними зіскоками на точність приземлення або боротьба у безопорному положенні з вириванням м’яча (два гравці одночасно вистрибують і намагаються відштовхнути один одного плечем, руками або намагаються вирвати м’яч), стрибки через ряд різновисоких перешкод, що розташовані на різні відстані з чітким обмеженням та визначенням місця відштовхування та приземлення.

Процес удосконалення координації рухів з використанням м’ячів різної ваги та об’єму має випереджати процес удосконалення техніки гри. Можна застосовувати такі вправи:


  • стрибки через гімнастичну лаву з підкиданням, передачею та ловлею м’яча, з веденням правою та лівою рукою;

  • кидки м’яча з додатковими рухами: підкинути м’яч угору, сісти на підлогу – встати і зловити його з поворотом на 180°, 360°, або з положення лежачи, або сидячи підкинути м’яч угору і зловити його у безопорному положенні у стрибку;

  • пробігання під підкинутим невисоко угору м’ячем і ловля з поворотом до м’яча;

  • ловля або ухилення від м’яча під час пересування;

  • стрибки через скакалку, гімнастичну лаву з ловлею і передачею м’яча партнерові;

  • стрибки угору з м’ячем та відбивання іншого м’яча або ухилення від нього під час приземлення;

  • утримуючи м’яч однією рукою, обертання м’яча навколо тулуба, перекладаючи його у другу руку, не торкаючись тулуба, або нахилившись, ведення м’яча під ногами (вісімка) та ін.;

  • жонглювання двома, трьома м’ячами, одночасна передача двох, трьох м’ячів з відскоком від стіни, або вертикального батута.

Вправи для розвитку гнучкості слід виконувати систематично у вигляді спеціальних комплексів. Особливу увагу слід приділяти рухливості тих суглобів від яких залежать фінальні зусилля у кидкових рухах.

Уміння розслабляти основні групи м’язів, що забезпечують ігрову діяльність, формуються за допомогою таких вправ:



  • струшування кистей у різних вихідних положеннях рук;

  • розмахування вільно опущеними руками з поворотами тулуба ліворуч – праворуч;

  • стрибки на місті, або розслаблений біг з вільно опущеними руками;

  • почергове перенесення маси тіла з однієї ноги на іншу, не відриваючи носки від підлоги;

  • стрибки на місці на одній нозі з вільним гойданням другої розслабленої ноги.

Загальна витривалість практично розвивається в усіх вправах, у котрих завдання виконується протягом відносно тривалого часу з деяким напруженням. Типові умови створюють у вправах тривалістю від 7 до 180 хв. з помірною інтенсивністю (130-170 уд.за 1 хв.) такі умови створюються завдяки кросам, плаванню, веслуванню, їзді на велосипеді тощо.

Рухливі ігри – важливий засіб всебічного виховання студентів. За допомогою ігор у студентів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння та навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості, як швидкість, спритність, витривалість. Для розвитку швидкості та спритності проводяться ігри, які потребують негайної рухової реакції в обстановці, що швидко змінюється, ускладнених додатковими завданнями, а також ігри з подоланням певної відстані за найкоротший час.

Розвивати силу окремих м’язів рук, ніг і тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження.

Характеристика засобів і методів, використовуваних для розвитку спеціальних фізичних якостей баскетболіста

Витривалість

Відомо, що під витривалістю розуміють здібність протистояти стомленню в будь-якій діяльності.

Витривалість по відношенню до певної діяльності, обраної як предмет спеціалізації, називають спеціальною. У цьому сенсі говорять про спеціальну витривалість баскетболіста.

У процесі виховання витривалості баскетболіста потрібно вирішити ряд завдань щодо всебічного розвитку функціональних властивостей організму, що визначають загальну і спеціальну витривалість.

Загальна витривалість це витривалість при тривалій роботі помірної інтенсивності, що включає в себе функціонування всього м'язового апарату. Фізіологічною основою загальної витривалості є аеробна продуктивність, яка позначає сукупність функціональних властивостей організму, зв’язаних з надходженням і утилізацією кисню при виконанні м'язової роботи. Аеробна продуктивність найбільшою мірою проявляється в тих вправах, де є можливість повного задоволення кисневого запиту в процесі самої роботи.

Анаеробна здатність баскетболіста дозволяє виконувати роботу тривалий час за рахунок енергії окислювальних процесів.



Спеціальна витривалість – це витривалість до певної діяльності. Для баскетболіста необхідна швидкісна витривалість, яка дозволяє підтримувати високу швидкість впродовж всієї гри.

Для підвищення аеробних можливостей баскетболістів використовуються різні засоби і методи, взяті з інших видів спорту.

Методи тренування загальної витривалості можуть бути зведені до таких двох форм тренувальної роботи:

1. Одноразова безперервна робота (рівномірна або змінна).

2. Переривчаста робота, що повторюється через певні інтервали відпочинку.

Вправи для розвитку витривалості:

1. Швидкісне ведення 1 – 2 м'ячів у парах (човником):

а) від лицьової лінії до штрафної і назад;

б) до центру і назад;

в) до протилежної штрафної і назад;

г) до протилежної лицьової і назад.

2. Рівномірний біг на довгі та середні дистанції.

Сила

Сила людини – здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових напружень.

У теорії та практиці спортивного тренування розрізняють такі режими м'язової діяльності:

1) динамічний режим, при якому відбувається зміна довжини м'язів без зміни їх тонусу;

2) ізометричний, або статичний режим, при якому змінюється тонус м'язів, але не змінюється їх довжина;

3) поліометричний режим, характерний для поступальної роботи.

Сила руху залежить від маси переміщуваного тіла і швидкості його переміщення. Виділяють наступні види силових здібностей:

1. Власне-силові (в статичних режимах і повільних рухах).

2. Швидкісно-силові (динамічна сила у швидких рухах). Важливим різновидом є вибухова сила здатність проявляти великі величини сили в найменший час. Для баскетболіста рівень розвитку вибухової сили відіграє величезну роль.

Розрізняють абсолютну і відносну силу. Абсолютна сила це сила, яку проявляє спортсмен в будь-якому русі відносно до власної маси тіла. Вона характеризується, наприклад, показниками динамометра, граничною масою піднятої штанги і т. п. Відносна сила це величина сили, яка припадає на 1 кг маси тіла. Для порівняння сили людей з різною масою тіла зазвичай користуються поняттям відносної сили.

Збільшенню м'язової сили сприяють вправи з обтяженнями, які повинні займати важливе місце в підготовці баскетболістів.

Вправи для розвитку сили:

1) Штовхання медицинбола ногами з положення сидячи, лежачи. Змагання на дальність.

2) Пас медицинбола однією рукою від плеча, знизу, збоку, гаком, двома руками знизу, з-за голови.

3) Штовхання ядра, медицинбола.

4) Виштовхування партнера з кола: спиною, боком, грудьми (без допомоги рук).

5) Те саме з веденням м'яча; те саме з двома м'ячами.



Швидкість

Під швидкістю розуміють комплекс функціональних властивостей людини, безпосередньо і переважно визначають швидкісні характеристики рухів, а також час рухової реакції. При оцінці прояву швидкості розрізняють латентний час рухової реакції, швидкість одиночного руху і частоту рухів.

Швидкість баскетболіста проявляється в простих і складних рухових реакціях, прискореннях, вмінні швидко розвинути максимальну швидкість на коротких відрізках, а також у виконанні прийомів техніки гри без м'яча і з м'ячем.

При тренуванні швидкості слід враховувати, що швидкісні здібності людини досить специфічні. Пряме безпосереднє перенесення їх відбувається лише в координаційно схожих рухах.

Швидкість рухової реакції оцінюється латентним часом реагування. Це відноситься і до простих, і до складних реакцій.

В якості засобів розвитку швидкості необхідно використовувати вправи, які можна виконати з максимальною швидкістю. Вони повинні відповідати наступним вимогам:

1. Техніка повинна бути такою, щоб вправу можна було виконувати на граничній швидкості.

2. Вправи повинні бути настільки добре освоєні тими, хто займається, щоб основні зусилля баскетболістів під час їх виконання спрямовувалися не на спосіб, а на швидкість виконання.

3. Тривалість вправи повинна бути такою, щоб до кінця виконання швидкість не знижувалася внаслідок втоми.


Вправи для розвитку швидкості:

1) присідання, вистрибування з обтяженням на одній або двох ногах з вагою, згаданою вище.

2)швидкі кроки вперед, назад, вліво, вправо з обтяженням 25-30 кг - від 30 с до 1 хв (за 2-3 кроки).

3) швидкі кроки без обтяження вперед, назад, вліво, вправо з дотиком підлоги рукою при кожній зміні напрямку - 1 хв (за 2-3 кроки).

4) ті ж кроки з дотиком підлоги однією рукою і веденням м'яча інший.

5) високі старти на дистанцію 5-10 м за сигналом на час - в парах, трійках, підібраних за вагою, ростом, швидкістю. Виконуються лицем вперед, потім спиною вперед.

6) низькі старти на дистанцію 5-10 м. Виконуються так само, як у впр. 5, але з веденням м'яча.

7) старти лицем або спиною вперед на дистанцію 5-10 м. М'яч знаходиться на відстані 3 м від старту. Гравець повинен взяти м'яч і вести його вперед. Можна виконувати в парах, трійках. Вправа корисна для розвитку стартової швидкості.



Стрибучість

Під стрибучістю в спортивній практиці розуміється здатність людини виконувати потужне відштовхування, тобто проявляти значну за розміром силу за короткий час.

Встановлено, що в тій чи іншій мірі рівень розвитку стрибучості визначають наступні чинники:

- максимальна ізометрична сила м'язів;

- вибухова сила м'язів;

- здатність до швидкого прояву рухового зусилля;

- робоча поза, відповідна моменту початку відштовхування;

- морфологічні та функціональні особливості спортсменів;

- здатність до швидкого реагування нервово-м’язового апарату на зовнішню ситуацію.

У тренувальному процесі необхідно враховувати специфічні особливості стрибучості баскетболістів. До них в першу чергу слід віднести:

1) швидкість і своєчасність стрибка;

2) виконання стрибка з короткого розбігу або з місця переважно у вертикальному напрямку;

3) уміння неодноразово повторювати стрибок в умовах сильної боротьби;

4) вміння керувати своїм тілом у повітрі в умовах силової боротьби при безпосередньому зіткненні з суперником;

5) точність приземлення і готовність до подальших дій відразу ж після приземлення.

При виборі дозування і характеру стрибкових і силових вправ слід враховувати методичні рекомендації, вікові і статеві особливості баскетболістів.



Вправи для розвитку стрибучості:

1) згинання і розгинання рук в упорі з хлопками;

2) вправи для розвитку черевного прессу;

3) вправа «Човник», для попереку;

4) присідання на одній нозі;

5) стрибки вгору з присіду, з гантелями в опущених руках;

6) стрибки з присіду на одній нозі;

7) стрибки у висоту;

8) підйоми на носках на двох ногах.

Спритність

Для баскетболістів дуже важливі високо-координаційні дії з м'ячем і без м'яча в складних, швидко змінюючихся умовах гри.

Спритність визначають як здатність швидко освоювати нові рухи і як здатність швидко перебудовувати рухову діяльність у відповідності з вимогами раптово мінливої обстановки.

Спритність – специфічна якість. Можна, наприклад, відрізнятися гарною спритністю у спортивній гімнастиці і недостатньою в баскетболі. Виховання спритності складається з тренування здібностей виконувати координаційно-складні дії і перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово змінюваної обстановки на майданчику. Суттєве значення при цьому має вдосконалення здатності точно сприймати свої рухи в просторі і часі, підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напруження і розслаблення, а також інших здібностей, що є надзвичайно важливим для баскетболістів.

Для розвитку спритності слід використовувати різні акробатичні вправи, спеціальні вправи з різних вихідних положень, а також різні складні комбіновані вправи з м'ячем. Зміна навантажень, спрямованих на розвиток спритності, має йти шляхом підвищення координаційних труднощів. Ці труднощі складаються з вимог до точності рухів, їх взаємної узгодженості, до раптовості зміни обстановки.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка