Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Сторінка1/6
Дата конвертації27.02.2016
Розмір0.86 Mb.
  1   2   3   4   5   6
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ


Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю.

Нормування праці
Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти

і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

(протокол № 4/18.2- 533від 19.03.2004 р.)

Донецьк


Юго-Восток, Лтд

2004


УДК 331.103(075)

ББК 242я7

Д 43
Рецензенти:

Амітан В.Н., д.е.н., професор, завідуючий відділом економіко-правових проблем розвитку територіальних систем Інституту економіко-правових досліджень НАН України;

Новікова О.Ф., д.е.н., професор, завідуюча відділом соціально-економічних проблем Інституту економіки промисловості НАН України.
Науковий редактор: д-р екон. наук, професор С.Г. Дзюба
Рекомендовано до друку вченою радою Донецького національного технічного університету (протокол № 7 від 31жовтня 2003 р.); вченою радою Автомобільно-дорожнього інституту ДонНТУ (протокол № 6 від 22 жовтня 2003 р.)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як

навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(протокол № 4/18.2 - 533 від 19.03.2004 р.)
Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю.

Д43 Нормування праці: Навчальний посібник. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2004. - 132 с.

ISBN 966-8278-86-0
В навчальному посібнику викладаються основні категорії нормування праці як науки і навчальної дисципліни. Головну увагу приділено організації самостійного вивчення дисципліни „Нормування праці”. Навчально-методичний модуль дисципліни містить докладні рекомендації для самостійного вивчення кожної теми курсу, плани практичних і семінарських занять, специфічні терміни і поняття, питання для контролю і обговорення, методичні поради для розв’язання практичних завдань, перелік основної і додаткової літератури. Для студентів економічних вузів, що вивчають дисципліну “Нормування праці”.
УДК 331.103(075)

ББК 242я7


ISBN 966-8278-86-0 © С.Г. Дзюба, І.Ю. Гайдай, 2004
ВСТУП

З переходом України до соціально орієнтованої ринкової економіки, наданням господарчої самостійності підприємствам, створенням господарського механізму нового типу, спрямованого на економічні важелі і методи управління, виникає необхідність поглибленого наукового аналізу соціально-економічної сутності і місця нормування праці в сучасних умовах.

Нормування традиційно вважається основою організації праці, ефективним засобом зниження трудових витрат, важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності продукції, оптимізації витрачання наявних ресурсів. В нових умовах господарювання ці питання набувають особливого теоретичного і практичного значення, в зв’язку з чим підвищується роль нормування праці як науки і навчальної дисципліни для підготовки фахівців економічного профілю.

Даний навчальний посібник регламентує порядок організації і проведення курсу ”Нормування праці”, мета якого – сприяти виробітку у студентів за професійним спрямуванням ”Економіка та підприємництво” практичних навичок удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов, скорочення витрат на випуск продукції, виявлення резервів підвищення продуктивності праці на основі розробки і впровадження технічно обгрунтованих норм праці, які відповідають сучасному рівню розвитку техніки й організації виробництва.

Курс ”Нормування праці” розроблено для студентів економічних вузів і факультетів денної (д/н) та заочної (з/н) форм навчання.

Основним завданням курсу є набуття студентами сучасних уявлень про сутність і значення нормування праці, організацію нормування праці на державному й галузевому рівнях та на рівні підприємства, нормативно-законодавче регулювання питань з нормування праці і формування на базі отриманих теоретичних знань практичних навичок кваліфікованого аналізу стану нормування праці, розробки заходів щодо його вдосконалення на підприємствах різноманітних форм власності.

В процесі навчання студенти знайомляться:

із значенням нормування праці для вирішення завдань, характерних для підприємств в ринкових умовах господарювання;

з методичними основами аналізу витрат робочого часу і встановлення норм праці;

з напрямками проведення аналізу стану нормування праці на рівні підприємства, регіону, держави;

з реально функціонуючою системою організації нормування праці в промисловості;

з діючим в Україні механізмом нормативно-правового регулювання нормування праці;

із зарубіжним досвідом нормування праці і можливими варіантами його застосування в сучасних умовах України.



Головні завдання дисципліни, поряд із вивченням теоретичних питань, полягають в: ознайомленні з роботою підрозділів підприємств різноманітних форм власності, що займаються нормуванням праці на виробництві, опануванні методами встановлення норм праці, самостійному застосуванні отриманих знань при організації нормування праці на підприємстві.

В результаті вивчення курсу студенти мають вміти:

визначати фактичні витрати основного і допоміжного часу на виконання технологічних операцій методами безпосередніх замірів та моментних спостережень; проводити хронометражні і фотохронометражні дослідження;

розраховувати поопераційні норми витрат робочого часу, користуючись технологічними картами, трудовими нормативами, емпіричними формулами, довідковою літературою;

розраховувати норми виробітку, використовуючи норми штучного, штучно-калькуляційного часу та дані про тривалість робочої зміни;

розраховувати норми чисельності персоналу, використовуючи інформацію про норми обслуговування, баланс робочого часу, режим змінності роботи устаткування;

вести облік (нових та переглянутих) норм праці по підприємству в цілому, по виробничих підрозділах та видах продукції;

розраховувати показники середнього рівня виконання норм витрат робочого часу та виробітку на підставі даних про встановленні норми, кількість робітників, обсяги виконаних робіт, відпрацьований час.

Вивчення курсу базується на проведенні лекційних, семінарських та практичних занять, виконанні студентами індивідуальних завдань (підготовка реферату, доповіді), складанні іспиту (заліку). Для оцінки знань з дисципліни необхідно також виконання курсової роботи (для студентів заочної форми навчання – контрольної роботи), яка має продемонструвати вміння студента працювати з літературою, що стосується соціально-економічних проблем нормування праці, здатність аналізувати стан нормування праці на рівні основної ланки економіки – підприємстві, та вирішувати проблеми його вдосконалення.

Зміст курсу ”Нормування праці” визначає його взаємозв’язок з дисциплінами: ”Організація праці”, ”Економіка праці в організації”, ”Управління трудовими ресурсами”, ”Економіка праці й соціально-трудові відносини”, ”Трудове право”, ”Соціологія праці”, “Менеджмент персоналу”.



Розділ 1. РОБОЧА ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
Основні підходи до формування поняття ”нормування праці”. Суспільний характер виробництва і об’єктивна необхідність нормування витрат живої праці. Соціально-економічні причини виникнення нормування праці. Основні функції нормування праці як науки та економічної дисципліни.

Нормування як основа організації праці на підприємстві. Предмет і об’єкти нормування праці. Завдання нормування праці. Зміст функцій нормування праці: визначення необхідної чисельності працівників, забезпечення нормальної інтенсивності праці, поточне і перспективне планування. Роль нормування в удосконаленні організації праці і виробництва, зниженні трудомісткості і собівартості продукції, підвищенні продуктивності праці на підприємстві.

Розвиток теорії і практики нормування праці в Україні. Особливості централізованої політики в сфері нормування праці в умовах адміністративно-командного регулювання економіки. Протиріччя між плановим характером нормування праці і принципом господарчої самостійності підприємств. Стан нормування праці в Україні на початку перехідного періоду. Роль та значення нормування праці в умовах становлення ринкових відносин.

Тема 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ І ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ТРУДОВИХ НОРМ
Поняття ”трудовий процес”. Мета і завдання аналізу трудового процесу. Класифікація витрат робочого часу. Режими праці і відпочинку.

Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів. Зміст основних етапів вивчення робочого часу.

Фотографія робочого часу як метод вивчення його фактичних витрат. Різновиди та особливості проведення фотографії робочого часу. Обробка результатів фотографії, нормативний і фактичний баланси робочого часу. Призначення і види хронометражних спостережень. Обробка і аналіз результатів хронометражу. Організація проведення фотохронометражних спостережень. Необхідність застосування технічних засобів вивчення витрат робочого часу.

Використання результатів аналізу трудового процесу для виявлення і усунення причин прихованих втрат і невиробничих витрат робочого часу, вивчення і раціоналізації структури операцій, розповсюдження передового виробничого досвіду, удосконалення організації праці, розробки нормативних матеріалів.



Тема 3. НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ ПРАЦІ
Поняття ”норматив праці”.

Призначення і сфера застосування нормативів праці. Класифікація нормативних матеріалів за видами й ступенем укрупнення. Системи мікроелементних нормативів і умови їхнього застосування.

Вимоги до нормативних матеріалів: прогресивність, комплексність, обґрунтованість, точність, єдність, можливість використання в різноманітних організаційно-технічних умовах виробництва.

Основні етапи розробки нормативних матеріалів. Методи встановлення трудових нормативів та нормативних залежностей. Побудова нормативних таблиць, графіків і номограм.

Соціальні нормативи: поняття, об’єкт, суб’єкт та предмет соціального нормування.

Організація розробки нормативних матеріалів в Україні в сучасних умовах. Діючий порядок розробки, затвердження і застосування нормативів з праці. Рекомендовані до застосування на підприємствах міжгалузеві (відомчі) норми і нормативи з праці. Проблема вдосконалення нормативно-дослідної роботи та підтримання прогресивності нормативних матеріалів з праці.



Тема 4. СИСТЕМА НОРМ ПРАЦІ
Відмінність понять ”норма” і ”норматив”. Поняття ”норми праці” в широкому і вузькому розумінні.

Норми витрат і результатів праці. Класифікація норм праці за призначенням, за сферою застосування, за періодом дії, за ступенем деталізації, за методом обґрунтування. Перелік норм праці згідно діючому Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Характеристика норм праці, які найбільш часто застосовуються на виробничих підприємствах, а саме: норм часу, норм виробітку, норм обслуговування, норм чисельності, норм підлеглості, нормованого завдання.

Чинники, які впливають на величину норм праці. Необхідність комплексного обґрунтування норм праці з обліком технічних, економічних, психофізіологічних, соціальних чинників виробництва. Відповідність норм праці вимогам прогресивності, точності, рівнонапруженості, обґрунтованості, динамічності. Встановлення індивідуальних норм праці.

Аналіз показників, які характеризують якість норм праці. Організаційно-економічні передумови підвищення якості норм праці в сучасних умовах господарювання.



Тема 5.   МЕТОДИ НОРМУВАННЯ І СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ НОРМ ПРАЦІ
Залежність ступеня обґрунтованості норм праці від методів їхнього розрахунку. Класифікація методів нормування праці.

Особливості застосування сумарного методу нормування. Поняття ”досвідно-статистичні норми”. Недоліки сумарного методу встановлення норм праці.

Різновиди аналітичного методу нормування (аналітично-дослідний і аналітично-розрахунковий), їх сутність і умови застосування. Поняття ”технічно обгрунтовані норми”.

Складові частини норми часу і методи їх визначення. Встановлення оптимального режиму роботи устаткування.

Нормування праці робітників основного виробництва. Способи нормування праці робітників у виробничих бригадах. Особливості нормування праці допоміжних робітників. Методи нормування праці різних категорій службовців.


Тема  6. НОРМАТИВНО –ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОРМУВАННЯ



ПРАЦІ В УКРАЇНІ
Особливості державного регулювання нормування праці в умовах адміністративно-командної і ринкової економіки.

Існуючий до 1989 р. директивний порядок застосування норм праці. Об’єктивні причини заміни обов’язкового порядку застосування норм праці рекомендаційним, надання підприємствам права самостійно вирішувати питання організації і нормування праці.

Перелік норм праці згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП) України. Діючий порядок нормативно-правового регулювання питань нормування праці. Функції законодавчого регулювання питань нормування праці з боку держави в умовах господарчої самостійності підприємств. Організації і установи, що мають право брати участь у реалізації державної політики в сфері нормування праці, їхні права і задачі.

Зміст діючих нормативно-правових актів щодо нормування праці, постанов Кабінету Міністрів України, Міністерства праці і соціальної політики України.

Результати аналізу існуючого нормативно-правового механізму регулювання нормування праці. Недоліки діючої системи законодавчого регулювання процесів нормування праці. Необхідність розширення функцій держави в вирішенні питань управління нормуванням праці.


Тема  7.  ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН
Організація нормування праці на рівні держави, галузі, підприємства.

Необхідність державного регулювання питань нормування в умовах ринкової економіки. Основні завдання Міністерства праці і соціальної політики України в сфері нормування праці. Основні напрямки роботи міністерств і відомств в організації нормування праці, здійсненні заходів щодо покращення нормування праці в галузі.

Організація роботи з нормування праці на підприємстві. Розподіл функцій нормування праці по рівнях і сферах управління підприємством. Залежність ступеня централізації управління нормуванням праці від масштабів підприємства, типу виробництва, характеру і складу робіт. Включення питань нормування праці в колективні договори і угоди. Організація служб нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності.

Схема організації нормування праці в Україні. Результати аналізу стану організації нормування праці в сучасних умовах формування ринкових відносин. Роль державних та галузевих установ в вирішенні питань покращення загального стану нормування праці. Шляхи підвищення ефективності системи нормування праці на державних і недержавних підприємствах.


Тема  8. ОЦІНКА СТАНУ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНОМАНІТНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Необхідність проведення і мета аналізу стану нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності. Об’єкти аналізу: стан і рівень нормування праці, якість чинних норм праці.

Критерії оцінки організаційної структури служби нормування. Функції і завдання відділу праці і заробітної плати. Вимоги до якісного і кількісного складу працівників служби нормування.

Оцінка обліку виконання норм праці. Здійснення перегляду і заміни діючих норм праці більш прогресивними. Методи стимулювання впровадження технічно обгрунтованих норм праці, заохочення працівників до зменшення трудомісткості продукції та до роботи за прогресивними нормами.

Основні напрямки аналізу якості нормування праці на підприємстві: визначення ступеня охоплення робіт (робітників) нормуванням праці, якості і рівнонапруженості застосовуваних норм, рівня їх виконання, контроль за використанням нормативних матеріалів з праці, оцінка ефективності роботи щодо удосконалення нормування праці на підприємстві.

Узагальнюючі висновки про стан нормування праці на підприємстві. Розробка заходів щодо вдосконалення нормування праці та ліквідації виявлених недоліків в його організації.

Мета і завдання проведення аудиту нормування праці на підприємстві; етапи аудиторської перевірки.


Тема 9. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
Особливості проведення державної політики в сфері нормування праці в розвинутих країнах світу. Зарубіжна практика створення національних та міжнародних центрів продуктивності.

Основні напрямки державної політики Сполучених Штатів Америки в сфері продуктивності і якості трудового життя. Фінансування діяльності центрів продуктивності США.

Соціально-економічне значення нормування праці в Японії. Особливості діяльності Японського центру продуктивності.

Правила установлення, заміни і перегляду норм праці в державному секторі економіки західних країн.

Проблеми створення нормативної бази з праці на малих і середніх підприємствах країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Діяльність спеціалізованих некомерційних центрів з надання методичної і консультативної допомоги підприємствам в вирішенні питань нормування праці.

Зв’язок нормування праці з усіма сферами діяльності зарубіжних підприємств: виробничою, технічною, організаційною, фінансово-економічною, соціальною. Послідовність процесу розробки і впровадження програм нормування праці на зарубіжних підприємствах. Вимоги до якості норм і ефективності праці спеціалістів з нормування.

Можливості застосування в умовах України провідного зарубіжного досвіду в сфері нормування праці.

Розділ 2. ОСНОВНА ПРОБЛЕМАТИКА КУРСУ «НОРМУВАННЯ ПРАЦІ»
Тема 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
1.1. Соціально – економічна  сутність  нормування праці
Праця є життєвою необхідністю, неодмінною умовою існування людини. Організовуючи працю, необхідно визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і, якою має бути її якість. Відповіді на ці запитання дає нормування праці, яке досліджує принципи і методи встановлення витрат праці і її результатів. Сутність нормування праці полягає в установленні необхідних витрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Основні підходи до формування поняття нормування праці були обумовлені його розглядом як економічної категорії, яка виражає певні відносини людей по їх спільній участі в суспільній праці. Ефективність і доцільність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництва забезпечується перш за все їхньою раціональною організацією. Раціональна організація праці і виробництва потребує чіткого визначення витрат усіх видів ресурсів: живої праці, сировини, енергії, фінансів. Особливо точно і обґрунтовано має бути визначена міра живої праці робітників, яка необхідна для виконання певного обсягу робіт, тому першим кроком на шляху оптимізації витрачання ресурсів та забезпечення високої ефективності виробництва є нормування праці.

Нормування праці можна розглядати як процес постійного привнесення в існуючу практику нововведень для підвищення загальної результативності праці. Метою нормування праці на підприємстві є забезпечення ефективного використання його виробничого і трудового потенціалу, конкурентоспроможності продукції на підставі цілеспрямованих зусиль по зниженню трудових витрат в результаті впровадження досягнень науки і передового досвіду та своєчасного їх відображення в нормах. Механізм нормування праці покликаний забезпечувати підвищення її ефективності, збільшуючи результати праці по відношенню до витрат на їх досягнення. В цьому полягає основна функція нормування, яка визначається як встановлення нормативно обгрунтованих витрат часу на виконання одиниці конкретної роботи у певних техніко-організаційних умовах. В загальному вигляді „нормування праці” – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання” [22, с.9].

Поряд із економічними функціями, нормування праці покликано забезпечувати виконання функцій соціального захисту робітників від надмірної інтенсивності праці, що сприяє збереженню нормального рівня працездатності робітників протягом всього періоду трудової діяльності. Великого значення нормування праці набуває під час рішення питань забезпечення можливостей для росту задоволеності робітників змістом і умовами праці, найбільш повного використання їхнього інтелектуального потенціалу.


1.2 Особливості і основні економічні передумови розвитку нормування праці
Сучасний термін ”норма” походить від латинського ”norma” і означає ”обов’язкову міру”, ”узаконений порядок”, ”правило” [90, с. 578; 39, с. 438]. Зачатки нормування праці властиві будь-якому доцільно організованому трудовому процесу. Кожному історичному етапу розвитку продуктивних сил і виробничих відносин відповідають певні функції норм, їхні види, методи нормування, тому тільки на основі історичного підходу можна правильно зрозуміти сучасний стан нормування праці і визначити тенденції його розвитку.

Протягом тривалого періоду історії проблема раціоналізації праці не мала належного наукового обґрунтування. Проте усвідомлення необхідності вимірювання і регламентування процесу праці виступає в якості передумови використання нормування з метою підвищення інтенсивності і продуктивності фізичної праці. Найбільш поширеним і таким, що має далекі історичні корені методом установлення норм треба вважати їх встановлення через визначення величини виробленої продукції або ”уроку”. Вимірювання витрат праці слугує основою для подальшого встановлення норм. В період розвитку ремісництва нормувальна практика знаходить своє відображення в формі певної величини виробленої продукції. Надалі цим вираженням стає величина продукції, суворо сполучена з визначеними відрізками часу (день, година).

Найсуттєвішим кроком в економічному розвитку нашої епохи став технологічний прогрес індустрії, який виразився у впровадженні в виробництво принципово нових методів його організації і поставив задачу наукової організації виробництва і праці. В зв'язку з цим в питанні встановлення норм позначився аналітично-дослідницький початок, пов'язаний, головним чином, з ім'ям американського інженера Фредеріка Уинслоу Тейлора (1856-1915 рр.), який в другій половині ХІХ ст. розробив аналітичний метод нормування витрат робочого часу за допомогою хронометражних спостережень та поклав початок, так званому, ”науковому управлінню”. Мета таких досліджень полягала спочатку в пошуку методів раціонального виконання виробничих операцій. Так виник науковий напрям, який дістав назву ”наукова організація праці” або ”тейлоризм”. Він являє собою сукупність розроблених Ф.У. Тейлором і його послідовниками методів організації і нормування праці й управління виробничими процесами, підбору, розміщення і оплати робочої сили, спрямованих на істотне підвищення інтенсивності і продуктивності праці. Система Ф.У. Тейлора поєднує в собі ряд наукових досліджень аналізу механістичних рухів при праці, запобігання зайвих і неспритних рухів, вироблення правильних прийомів роботи, впровадження найкращих систем обліку і контролю [81, с.104; 16, с. 360].

Перехід до машинного виробництва викликає необхідність узгодження за часом не тільки діяльності робітників, але і роботи машин, що в свою чергу позначається на розвитку процесів нормування праці. Машинне виробництво робить об'єктивно необхідним точне визначення часу роботи машини для виготовлення кожної одиниці продукту. Завдяки розвитку технічних наук створюються передумови для розробки методів відповідних розрахунків. Розвиток машинного виробництва та формування принципів „наукової організації праці” поклали початок, так званому, „технократичному управлінню”. В практичній сфері принципи технократичного управління проявилися в різкому зміщенні акценту управління виробництвом в бік речовинного фактора. В рамках теорії технократичного управління умовами для розвитку нормування праці виступають залежність продуктивності від розподілу праці та поєднання спеціалізованого характеру праці з автоматичною лінією – конвеєром. При цьому варто вказати на те, що на цьому етапі розвитку нормування ще не спостерігається тенденцій, спрямованих на розширення прав робітників та покращення змісту і умов їхньої праці.

На підставі основних особливостей розвитку нормування праці в умовах технократичного управління можна виділити традиційний підхід до нормування, що характеризується наступними моментами: основна увага приділяється обгрунтуванню норм за технічними параметрами виробництва; його мета – підвищити інтенсивність процесу праці та тим самим підвищити продуктивність. При цьому важливо відзначити, що організаційні рішення при традиційному підході до нормування були спрямовані не стільки на посилення темпів праці, скільки на скорочення непродуктивної діяльності, усунення нераціональних методів роботи. Однак підвищення інтенсивності трудового процесу без відповідних рішень у відношенні режимів праці і відпочинку, при посиленні адміністративного тиску і суворому запобіганні порушенню виробничих регламентів, сприяло різкому збільшенню плинності працівників. Це перекривало, і часто суттєво, ефект, отриманий від інтенсифікації праці. В силу зазначеного створюються передумови для переоцінки поглядів на виробничі системи та відокремлення соціальної підсистеми виробництва від технічної.

Переорієнтація, що почалася в більшості країн на рубежі 1970-х рр. під назвою "гуманізація праці", означала зміну методів економічного примусу, що затвердилися у виробництві з фабричною системою, обґрунтованих Ф.У. Тейлором і його послідовниками. Застосування складної, кваліфікованої праці, заохочення ініціативності і багатобічної трудової мотивації працівників стають невід'ємною частиною інтенсифікації виробництва і соціальною стратегією зростаючого числа підприємств. Одночасно з розвитком науково-технічного прогресу відбувається перехід від технократичного управління до концепції гуманізації праці. В зв’язку з цим перед нормуванням праці встає завдання принципової важливості – поряд із економічними функціями виконувати функції соціального захисту робітників від надмірної інтенсивності праці, забезпечення нормальних умов праці за рахунок впровадження оптимально напружених норм витрат робочого часу. Проблеми нормування праці зміщуються в бік вивчення творчих аспектів трудового життя, розширюється склад норм праці, посилюється взаємозв'язок нормування і оплати праці. Перегляду традиційних підходів до проблеми нормування праці багато в чому сприяють і сучасні умови діяльності підприємства: нестабільність економіки, загострення конкурентної боротьби, що обумовлюють необхідність підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємств, урахування усіх можливостей для підвищення прибутку.

Таким чином, в ході проведеного теоретичного дослідження еволюції поглядів на нормування праці було виявлено, що розвиток нормування проходив на протязі тривалого історичного періоду. З метою підвищення ефективності організації процесу праці відбувалось удосконалення методів та прийомів нормування. Аналіз вищезазначених особливостей розвитку нормування праці та дослідження соціально-економічних причин його виникнення дозволяє зробити важливий висновок - кожний новий етап розвитку нормування не відкидав принципи попереднього, а виступав концентрацією усіх раніше розроблених ідей і підходів до питання нормування праці. При цьому зміна економічних, технічних і соціальних умов сприяла послідовному розширенню функцій нормування праці - від інструменту для раціоналізації виробничих процесів і підвищення продуктивності праці до функцій соціального захисту працівників в процесі виробництва.
1.3. Роль нормування праці в сучасних умовах господарювання
Нормування традиційно вважається основою організації праці, ефективним засобом зниження трудових витрат. В умовах адміністративно-командної системи нормативи праці розроблялись галузевими або міжгалузевими дослідницькими установами і централізовано доводились до підприємств. Їх запровадження частіше за все сприяло оптимізації витрат праці на одиницю продукції, тобто зменшенню її трудомісткості, але не завжди повністю відповідало умовам конкретного виробництва. Модель нормування праці в цілому була орієнтована на виконання та перевиконання планових завдань по випуску продукції, а в кінцевому рахунку – на економне використання робочого часу. Завдання нормування праці в основному зводилося до обгрунтування через нормативні витрати праці рівня заробітної плати.

Процеси, пов’язані з перебудовою господарського механізму на основі принципів ринкової економіки і розвитком різноманітних форм власності, дуже суттєво вплинули на стан нормування праці і відношення до нього. Нова сутність нормування праці пов’язана перш за все з розширенням прав підприємств, тобто вітчизняні підприємства і організації отримали можливість самостійно вирішувати питання організації, нормування і оплати праці. В результаті відпала необхідність регулювання рівня оплати праці шляхом завищення встановлених норм часу, що дозволяє вводити норми на рівні необхідних витрат. Найважливішими функціями таких норм виступають стимулювання ефективності праці та її продуктивності, забезпечення нормальної інтенсивності і важкості праці.

В ринкових умовах господарювання, з посиленням конкуренції, підвищуються вимоги до нормування праці як одного з визначальних чинників зниження витрат виробництва і забезпечення його ефективності. Справа в тому, що нормування праці, оптимізуючи витрачання усіх видів ресурсів, тим самим сприяє зниженню собівартості продукції, що є досить вагомим чинником підвищення конкурентоспроможності підприємства будь-якої форми власності. Важливого значення набуває і соціальна спрямованість нормування. Норми праці при цьому слугують основою для забезпечення нормальних умов праці, регулювання соціально-трудових відносин між роботодавцями та найманими робітниками.

На підставі вищевикладеного не викликає сумнівів, що нормування праці не втрачає своєї актуальності в нових умовах господарювання. Ринкові економічні перетворення не тільки посилюють вимоги до нормування, а і створюють сприятливі умови для підвищення якості нормування, його впливу на ефективність праці і виробництва.



Питання для самоконтролю до теми 1


  1. Розкрийте суспільний характер виробництва і об’єктивну необхідність нормування витрат живої праці.

  2.  Що розуміється під поняттям ”нормування праці”?

3.  Розкрийте значення нормування праці як невід’ємної складової організації праці.

4.  Розкрийте соціально-економічну сутність нормування праці.

5. Охарактеризуйте особливості і економічні передумови розвитку принципів нормування праці.

6. Розкрийте функції і основні завдання нормування праці в умовах ринкової економіки.

7. Проаналізуйте особливості централізованої політики в сфері нормування праці в умовах адміністративно-командного регулювання економіки.

8. Розкрийте різнобічне значення нормування праці в умовах адміністративно-командної і ринкової економіки.

9. Розкрийте роль нормування праці в удосконаленні організації праці і виробництва, зниженні трудомісткості і собівартості продукції, підвищенні продуктивності праці на підприємстві.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка