Навчальний посібник для вищих навчальних закладів Київ Видавництво „ Науковий світ 2004 ббк 74. 3я73



Сторінка1/7
Дата конвертації21.03.2016
Розмір1.41 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
Валентина ТАР АСУН

Ганна ХВОРОВА
КОНЦЕПЦІЯ

РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ

І СОЦІАЛІЗАЦІЇ

ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ


Навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Київ


Видавництво

Науковий світ”

2004

ББК 74.3я73

Т19

УДК 376.3 : 001.11' 075.8

Концепцію створено у рамках проекту "Обдаровані діти "

Інституту спеціальної педагогіки АПН України, який координується Міністерством освіти та науки.

Науковий редактор: Тарасун В.В., доктор педагогічних наук, професор.

Рецензенти:

Чепелєва Н.В., заступник директора Інституту психології АПН України, член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор;

Шеремет М.К., заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ ім. М.П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор;

Вавіна Л.С., завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник.

Рекомендовано вченою радою Інституту спеціальної педагогіки АПН України

Протокол № 6 від 7 червня 2004 р.

Колектив авторів:

Тарасун В.В. – розділи 1, 2, 3, 4, 5 (5.1-5.3);

Хворова Г. М. – розділи 5 (5.4., 5.5.), 6.

Тарасун В.В.
Т19 Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом: Навч. посіб. для вищих навч. закладів / В.В. Тарасун, Г.М. Хворова; За наук. ред. Тарасун В.В. - К.: Наук, світ, 2004. - 100 с. - Бібліогр.: с. 92 - 96.

ISВN 966-675-302-2

У концепції висвітлено сучасні погляди на природу аутизму; розкрито зміст його теоретичних концептуальних моделей, охарактеризовано особливості прояву клінічної картини і психологічної структури асинхронного типу затримки розвитку; узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід психолого-педагогічної корекції цього виду дизонтогенезу.

Запропоновано авторський підхід до вирішення проблеми навчання, розвитку і соціалізації дітей з аутизмом. Обґрунтовано теоретико–методологічні (правові, філософські, соціокультурні, нейропсихологічні) засади та соціально-економічні передумови вирішення цієї проблеми. Представлено комплексну психолого-педагогічну модель допомоги дітям з аутизмом.

Для науковців, викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів, учителів, психологів і батьків.

ББК 74.3я73

ISBN966-675-302-2

Тарасун В.В., 2004.

Хворова Г.М., 2004.

ЗМІСТ


РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ,
РІВНІ, ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПСИХОЛОГО-


ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ І ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

РОЗДІЛ 3. ВИСХІДНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ


ПОЗИЦІЇ

Правові засади



  1. Філософські та соціокультурні засади

  2. Нейропсихологія когнітивних процесів і емоцій

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ВИРІШЕННЯ
ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ, РОЗВИТКУ І СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ
З АУТИЗМОМ

РОЗДІЛ 5. КЛЮЧОВІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ І


СОЦІАЛІЗАЦІЇ АУТИЧНИХ ДІТЕЙ

5.1. Розвиток, навчання і соціалізація дітей з аутизмом:


актуальність, завдання і принципи створення комплексної
психолого-педагогічної моделі допомоги дітям з аутизмом

  1. Фази проходження соціалізації дитиною за утизмом

  2. Етапи формування у дітей з аутизмом когнітивних стратегій поведінки (програмування, контролю, обробки

інформації)

5.4 Консолідація освіти і сімейного виховання дитини з

аутизмом.

5.5. Система психолого - медико-педагогічного та


соціального супроводу аутичної дитини та її родини

РОЗДІЛ 6. СОЦГАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ


ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ І СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

ЛІТЕРАТУРА

Додаток

РОЗДІЛ 1


ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ, РІВНІ,

ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ

Дитячий аутизм (від лат. аиtos - сам) є одним з клінічних ва­ріантів такого типу дизонтогенезу, як спотворений розвиток (за тер­мінологією В.В.Лебединського). Стосовно частоти випадків цієї па­тології розвитку, то в науковій літературі існують різні дані: від 6-17 (за В.Е.Каганом) до 57 (за К.Гілбертом) на 10000 дитячого населення (у хлопчиків аутизм зустрічається частіше, ніж у дівчаток). При цьо­му типі психічного дизонтогенезу спостерігаються складні поєднання загального психічного недорозвинення дитини, а саме: затриманий, ушкоджений та прискорений розвиток її окремих психічних функцій. Саме особливий асинхронний тип затримки розвитку визнається найважливішою особливістю дитячого аутизму (зокрема РДА Канера). Це проявляється, по-перше, в тому, що одночасно мають місце ознаки і ретардації (уповільнення), і акселерації в обмежених галузях (музиці, математиці тощо). По-друге, спостерігається порушення іє­рархії психічного, мовленнєвого та емоційного дозрівання дитини з аутизмом. Встановлена варіантність аутистичних синдромів (від лег­ких до важких) при різних типах походження (як при синдромі Канера, так і при аутизмі процесуального шизофренічного походження). На сьогодні на основі етіопатогенетичного підходу виділено (К.С.Лебединською) декілька варіантів аутизму:



  1. дитячий аутизм при різних захворюваннях ЦНС (органічний ау­тизм) проявляється в психічній інертності дитини, в руховій недоста­тності, а також у порушеннях уваги і пам'яті. Крім того, у дітей спо­стерігається неврологічна симптоматика (зміни по органічному типу ЕЕГ, епізодичні судоми та ін.) і затримка мовленнєвого та інтелекту­ального розвитку;

  2. психогенний аутизм виникає (за даними західних психіатрів, психологів) переважно у дітей до 3-4 років які зростають в умовах емоційної депривації, тобто при довготривалій відсутності матері, не­вірному домашньому вихованні чи в інтернатах тощо. Характеризу­ється порушенням контакту з оточуючими, емоційною інфантильніс­тю, пасивністю, відсутністю диференційованих емоцій, затримкою розвитку мовлення і психомоторики. Встановлено, що при нормалізації умов виховання цей варіант аутизму може зникнути. Проте у випадку перебування дитини в несприятливих умовах протягом перших трьох років життя аутистична поведінка і порушення мовленнє­вого розвитку стають стійкими;

  3. діти з аутизмом шизофренічної етіології відрізняються більш
    вираженою відгородженістю від зовнішнього світу і слабкістю конта­ктів з оточуючими. У них спостерігається виражена дисоціація психі­чних процесів, стирання меж між суб'єктивним і об'єктивним, занурювання в світ внутрішніх хворобливих переживань і патологічних фантазій тощо. У цьому зв'язку їх поведінка відрізняється вичурністю, амбівалентністю (при емоційній невираженості, наприклад, у спі­лкуванні з батьками діти можуть бути досить комунікабельними зі сторонніми людьми). Важливими діагностичними ознаками артизму шизофренічного генезу є наявність:

а) хоча б короткого проміжку часу, коли у дитини (до появи аутиз­му) спостерігався нормальний психічний розвиток;

б) ознак прогредієнтності (прогресування захворювання) у вигляді


наростання психічного дефекту (розпад мовлення, регрес поведінки з
втратою набутих навичок, аспонтанність, поглиблення в'ялості);

  1. аутизм при захворюваннях обміну речовин;

  2. аутизм при хромосомній патології.

Синдром аутизму на відміну від інших аномалій розвитку хара­ктеризується складністю і дисгармонійністю як у клінічній картині, так і в психологічній структурі порушень.

Основними ознаками аутизму при всіх його клінічних ва­ріантах є:

  • недостатня або повна відсутність потреби в контактах з оточуючими; активне прагнення самотності (почувають себе помітно краще, коли їх залишають одних);

  • відгородженість від зовнішнього світу;

  • слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей, аж до повної байдужості до них (афективна блокада). Проте поруч з байдужі­стю, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина відмов­ляється залишатися без матері, хоча ніколи не буває з нею ласкавою;

  • слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі і не­живі об'єкти, чим, зокрема, пояснюється їх агресивна поведінка сто­совно іншої дитини, яку вони можуть сприймати як ляльку;

  • недостатня реакція на зорові та слухові подразники, хоча мо­жуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шум побутових приладів, капання води тощо);

  • прагнення до збереження незмінності оточуючого простору (феномен тотожності, за А.Канером), яке проявляється (навіть на пер­шому році життя) у прагненні до збереження звичної постійності;

  • страх всього нового (неофобія): перестановки ліжка, зміни місця проживання, нового одягу, взуття і т.д.;

  • одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей і передпліч, роз­хитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо);

  • різноманітні мовленнєві порушення – від мутизму (повної втрати мовлення) до підвищеного вербалізму, що виявляється у вибірковому ставленні до певних слів та виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). Дифузний характер зв'язку між сло­вом і предметом, коли афективно насичена акустична сторона слова набуває у них самостійного значення, що проявляється в явищах автономного мовлення (за термінологією Р.Є.Левіної);

  • характерна зорова поведінка, яка проявляється в тому, що ди­тина не переносить погляду в очі, має „біжучий" погляд або погляд повз; переважання зорового сприймання на периферії поля зору (ба­тьки відмічають, що „дитина бачить предмет, який вони ховають, по­тилицею", або „через стінку");

  • одноманітність гри, що є стереотипною маніпуляцією з неігровим матеріалом (мотузкою, ключем, пляшкою і т.п.; можуть година­ми одноманітно перекладати предмет з місця на місце, переливати рі­дину з одного посуду в інший і т.п.);

  • різноманітні інтелектуальні порушення. За даними психометрич­них досліджень у 55-60% випадків у дітей з аутизмом спостерігається розумова відсталість; у 15-20% - легка інтелектуальна недостатність і 15-20% дітей мають нормальний інтелект. Підкреслюється нерівномір­ність їх інтелектуальної діяльності, низькі показники при виконанні невербальних завдань. Як особливість мислення молодших школярів з ау­тизмом виділено переважання у них перцептивних узагальнень (колір, форма, розмір предметів) при достатньо високому рівні розвитку поня­тійного мислення. Тому при розв'язанні задачі, де є конфлікт між зоро­вим сприйманням ситуації і її смислом, дитина з аутизмом орієнтується не на суттєві ознаки, а на перцептивні враження;

  • стан дифузної тривоги і невмотивованих страхів, а саме: а) надцінні страхи (втрати матері, страх чужих людей, незнайомого се­редовища); б) страхи, зумовлені афективною і сенсорною гіперчутливістю (до побутових шумів; зорових і тактильних подразників: світла люстри, гудіння бджоли тощо); в) неадекватні марення. Об'єкти стра­хів дітей з аутизмом важко виявляються, тому необхідно спостерігати за тим, біля якого предмета дитина стає напруженою, або відходить у бік, або починає розгойдуватися;

  • наявність рудиментарних способів обстеження предметів: об­нюхування, облизування, покусування і т.п.;

  • високий рівень розвитку у дітей пам'яті, хоча сам процес за­пам'ятовування носить у них ізольований характер, а в її використан­ні виявляється виражена автономність;

  • парадоксальність поведінки, до якої дитину призводить постій­ний сенсорний дискомфорт, який вона намагається компенсувати аутостимуляцією (розхитуваннями, бігом по колу, стрибками). їх непе­реборне тяжіння до води, вогню, бруду і т.п. також розглядається як важливий компенсаторний механізм з метою пом'якшити емоційний дискомфорт.

Узагальнюючи викладене, можемо висловити думку про те, що нормальному психічному розвитку дитини з аутизмом перешко­джають (або інакше - стають механізмами психічних порушень) такі розлади:

  1. дефіцит психічної активності дитини;

  2. вади сенсомоторних функцій;

  3. вади інстинктивної сфери;

  4. мисленнєво-мовленнєві порушення.

Причинами цих розладів переважна більшість учених вва­жають: а) біологічну недостатність всіх регуляторних систем (акти­вуючої та інстинктивно-афективної), а також дефіцитарність аналіза­торних систем (гностичних, мовленнєвих, рухових); б) соціальні (вторинні) фактори. Вихідна енергетична недостатність дітей (швидка виснаженість, швидке перенасичення будь-якою діяльністю, низькі сенсорні пороги з вираженим негативним фоном тощо) підвищує їх­ню готовність до формування реакції страху, що створює хронічну ситуацію дискомфорту. Тому, як вважають дослідники, аутизм для таких дітей є своєрідною компенсаторною реакцією, спрямованою на захист від травмуючого зовнішнього середовища. За образним вира­зом К.С. Лебединської: „Дитина ховається в аутизм, як равлик в му­шлю, їй там набагато спокійніше і приємніше. Однак за аутичним бар'єром вона позбавляється необхідного для розвитку потоку інфо­рмації".

Провідними патопсихологічними синдромами у дітей з аутизмом визначено:

  • відчуженість від навколишнього середовища (1-а група дітей);

  • відторгнення оточуючої реальності (2-а група);

  • заміщення як протистояння афективній поведінці – формування патологічних потягів та компенсаторних фантазій (3-я група);

  • підвищена вразливість (4-а група).

Специфіка проявів аутизму у дітей кожної з чотирьох груп (за К.Лебединською, І.Мамайчук) представлена в таблиці 1.1.

Узагальнення матеріалів, представлених у таблиці, дає можли­вість виділити у дітей специфічні прояви аутизму, які значною мірою залежать від ступеня тяжкості аутизму. Основними з них є:



  • дефіцит потреби у спілкуванні;

  • афективна дезадаптація;

  • порушення поведінки внаслідок недорозвитку регулятивних функцій;

  • варіативність і специфічність інтелектуального та мовленнєвого розвитку.

Таблиці 1.1.



Особливості психічного розвитку дітей з аутизмом у залежності від ступеня тяжкості порушення

Особливості розвитку

Група 1

Група 2

Група 3

Група 4

Спілкування

Практично є відсутнім (відвертають погляд від співрозмовника).

Обмежене, особливо в незвичних умовах (випадково зустрівши погляд когось, різко відвертаються викрикують, закривають обличчя руками).


При обмеженій по­требі спостерігаєть­ся виражене вибіркове спілкування переважно з дорос­лими (погляд спрямований „крізь лю­дину").

Не виявляють ініціативи під час спілкування (здатні дивитися в обличчя співрозмовнику, але контакт має уривчастий характер, по­гляд часто спрямований у бік).

Афективної дезаптації

Самоагресія як про­яв аутичного захис­ту. Неадекватні ма­рення, страхи.

Під час зміни оточуючого середовища, наприклад не вдома, афективні порушення підси­люються. Страхи, обумовлені підви­щеною гіперчутливістю (страх сто­ронніх, малопоміт­них, зайвих шумів, запахів, яскравих блискучих предме­тів).

Реакцією на невдачу може бути негати­візм. Можлива агресія, яка найчастіше проявляється у вербальних формах. Афективні пережи­вання проявляються в постійних вербальних монологах, в однотипних малюнках (дитина може постійно говорити про пожежі, крадіж­ки, вбивства). Підвищена зацікавленість до предметів також може бути проявом страху (наприклад, зацікавле­ність до горщика, електророзетки, сірників).

Під час контакту з оточуючими помітна підвищена враз­ливість. Реакцією на невдачу є ізольова­ність від оточую­чих. Спостерігають­ся страхи.

Психічної регуляції

Переважно „польова" поведінка (не звергають уваги на предмети, рухають­ся у невизначеному напрямі, неуважно зачіпають речі, часто не дивлячись на них).

Активність вибірко­ва, виявляють прихильність до по­стійності. Спостерігається «польова» поведінка, особливо в незвичних для дітей умовах.

Поведінка більш цілеспрямована. Діти майже не зосе­реджені на відчут­тях свого власного тіла або на окремих зовнішніх вражен­нях. В зв'язку з цим мало цілеспрямова­них маніпуляцій з предметами.

Поведінка загалом цілеспрямована. При напруженій ситуації можуть спостерігатися моторні стереотипії, переживання, зниження концентрації уваги.

Моторного розвитку

Під час мимовіль­них рухів можуть спостерігатися ви­сококоординовані, пластичні рухи, (приклад, ходіння по тоненькій доще­чці, стрибки зі скла­дним чергуванням ніг, точні рухи руки при спробі зловити предмет).

Рухи мало координовані, але більш пластичні, порівня­но з дітьми першої групи. Спостеріга­ється напруження м'язового тонусу, недорозвинення тонкої моторики.

Моторна незграб­ність, порушення м'язового тонусу, слабка координація рухів тулуба, рук, ніг, тяжка хода.

Виражені порушення у розвитку мо­торних функцій не спостерігаються. Наявні труднощі в засвоєнні моторних навичок. В цілому рухи відрізняються уповільненістю, незграбністю (порівняно зі здоровими дітьми).

Когнітивних процесів

Проявляються через активні форми аутостимуляції (розгойдування, стриб­ки, лазіння). Під час обстеження предме­тів використовують дотикові вестибудяторні і смакові від­чуття.

Проявляються через символічні ігри, які відрізняються вираженими стереотипами (наприклад, дитина може годи­нами гратися з мо­тузкою, паличками). Можливий високий рівень розвитку ме­ханічної пам'яті як в зоровій, так і в слуховій модальностях. Дуже чутливе сприймання (напри­клад, дитина може помітити невелику крапку, почути сла­бкий звук).

На ефективність сприймання суттє­вий вплив чинить афективна установка. Сприймання вибіркове. Високий рівень розвитку пам'яті, особливо на афективно значущі події.

Ефективність сприймання в значній мірі залежить від емоційного ста­ну дитини. В незнайомій ситуації, а також в ситуації, яка потребує максимального спілку­вання, ефективність когнітивних процесів знижується.

Інтелектуального розвитку

Різке зниження інтелекту. Можливі перцептивні узагальнення, засвоєн­ня глобального чи­тання в старшому віці.

Можливі узагаль­нення предметів, але переважно за афективними озна­ками. Найбільш успішне виконання невербальних за­вдань.

Нерівномірний темп інтелектуальної дія­льності. Збережені узагальнення, мір­кування за суттєви­ми ознаками, але мотивація відпові­дей утруднена. Обмеженість інтелектуальних інтересів (наприклад, одно­манітні захоплення, стереотипні відтво­рення окремих вражень).

Прояви окремих здібностей, як правило, пов'язані з невербальною сферою (музикою, конструюванням, малюванням). Нормальний рівень роз­витку спілкування, суджень, висновків. У надзвичайних ситуаціях можливі стереотипії мисленнєвих операцій, афективне забарвлення.

Мовленнєвого розвитку

Мовленнєвий мутизм. Не відразу розуміють звернеш мовлення, однак пі; час зміни інтонації сили голосу (наприклад, пошепки) можуть виконати просту інструкцію. У старшому віці спостерігаються ехолалії.

Можуть користува­тися мовленням під час афективно зна­чущих ситуацій. Набір мовленнєвих штампів жорстко пов'язаний із ситуа­цією. Ехолалії, те­леграфний стиль мовлення. Не використовують зверне­не мовлення. Під­вищена увага до афективної сторони мовлення, до віршованого мовлення. Виявляють здібнос­ті до словотворення.

Високий розвиток словникового запа­су при слабкому розвитку комуніка­тивної сторони мов­лення. В надзвичай­ній ситуації можли­ві мовленнєві шта­мпи.


В цілому рівень мовленнєвого розвит­ку в межах вікової норми. Під час мов­леннєвого спілку­вання можливі аграматизми.

Прогноз

Потребують постійної опіки з боку до­рослих в умовах спеціального закла­ду або сім'ї.


Можливе навчання в домашніх умовах за індивідуальною програмою. Оволо­діння елементарною лічбою, читанням. Потребують постій­ної опіки. Можливе оволодіння елементарними трудовими навичками.


Можливе навчання в домашніх умовах або в корекційних класах за спеціаль­ною програмою. Завдяки цілеспря­мованої корекції можливе самостійне проживання під на­глядом родичів або опікуна і оволодін­ня трудовими нави­чками.


Прогноз сприятливий. Можливе навчання за масовою програмою в школі.


РОЗДІЛ 2


ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

КОРЕКЦІЇ І ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

Говорити про соціальну нішу, яку займають особи з аутизмом, важко через значні відмінності в рівні їхнього інтелектуального і мов­леннєвого розвитку. Відомі випадки, коли аутисти професійно й успіш­но займаються наукою (Т.Грандін, США - професор біології), літерату­рою (Д.Уідьямс, Австралія - письменник), суспільною діяльністю (І.Юхансон, Швеція) та ін. Проте частіше вони оволодівають професіями, що не потребують спілкування з іншими людьми (садівника, пош­таря, налагоджувальника музичних інструментів і т.д.). Визначено, що спільним для аутичних осіб є те, що, коли аутична дитина навчена чо­мусь, то в силу свого нахилу до стереотипів і в міру своїх інтелектуаль­них можливостей, вона буде працювати так, як її навчили, хоча це не виключає і творчого підходу до справи. У тих випадках, коли аутичну дитину вірно виховують і вчать, то суспільство одержує відповідальну за свою роботу людину, якою б ця робота не була – від фізика-теоретика до двірника.



Система допомога особам з аутизмом в Україні лише почала фо­рмуватися, чим започатковується виконання державою обов'язків по ре­алізації конституційного права своїх аутичних громадян на адекватну їхнім можливостям освіту. Оскільки, як свідчить аналіз спеціальної літе­ратури, методи для лікування аутизму розроблені недостатньо, тому на сьогодні цим дітям можливо надавати лише реабілітаційну і корекційну допомогу. У цьому зв'язку важливою є обізнаність спеціалістів про шля­хи методичного забезпечення процесу корекційного навчання даної ка­тегорії дітей у різних країнах світу. У СІНА, Японії і країнах Західної Єв­ропи в методичному плані підходи до корекції аутизму надзвичайно різ­номанітні, про що свідчить довідник Національного аутистичного товари­ства Великобританії "Підходи до корекції аутизму" (1995), який включає більше 70 пунктів. Проте в першу чергу, як вважають фахівці, практичне значення серед них мають оперативне навчання (на основі біхевіориальної психології) і програма ТЕАССН; обидві методики розроблено в США. У Великобританії в 90-ті роки XX ст. проведено дворічне дослідження з ме­тою оцінки результатів ефективності різних методів раннього спеціалізо­ваного втручання в життя аутичної дитини. Кожна з методик, що аналізу­валася, оцінювалася з точки зору того, чи сприяло її використання тому, щоб полегшити дитині з аутизмом (в силу її специфічних особливостей) оволодіння тією чи іншою діяльністю. В результаті спеціалістам-практикам було рекомендовано декілька чітко спланованих методик впли­ву на дитину, а саме: утримуюча (холдінг) терапія ("підсилене торкання"), оперативне навчання (поведінкова терапія), групова терапія, метод вибору, евритмія, ТЕАССН-програма. Коротко охарактеризуємо названі методики.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка