Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у херсонській області взаємозв’язок типу І структури уроку



Скачати 126.96 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір126.96 Kb.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТИПУ І СТРУКТУРИ УРОКУ



(Методичні рекомендації)

Ткаченко С.П.,

директор НМЦ ПТО

у Херсонській області


м.Херсон

2012


У даних методичних рекомендаціях значне місце відводиться класифікації уроків залежно від дидактичної мети. Звертається увага на взаємозв’язок типу уроку й властивій тільки йому структурі, яку створює набір конкретних елементів.

Класифікація уроків за основною освітньою метою – це, на нашу думку, найбільш правильний підхід. Насамперед тому, що будь-який різновид уроків детермінується триєдиною навчальною метою. Вона диктує зміст навчального матеріалу, методи навчання й форми організації пізнавальної діяльності, вона ж безпосередньо впливає на структуру уроку й логіку його побудови.

Зміщення акцентів у навчальних програмах зумовлює потребу творчо використовувати різні типи уроків, моделювати навчальний процес, структурувати зміст і форми, які б викликали інтерес в учнів, сприяли їх оптимальному розвитку й вихованню.

Методичні рекомендації слугуватимуть педагогам-практикам.

Урок є живою клітинкою навчально-виховного процесу. З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується. Кожний новий урок – це сходинка у знаннях і розвитку учня, новий внесок у формування його розумової й моральної культури.

Будь – який урок має своєрідність, відрізняється від іншого за своїми цілями, змістом, методами, структурою, поведінкою педагога й учнів і за багатьма іншими параметрами.

Урок здавна був об’єктом класифікації, але, на жаль, ця досить складна проблема не вирішена, і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня. Дотепер спостерігаються різні підходи до класифікації уроків.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків:


  • за дидактичною метою;

  • за метою організації пізнавальної діяльності;

  • за основними етапами навчального процесу;

  • за методами навчання;

  • за способами організації навчальної діяльності учнів.

Дидактична мета є найважливішою складовою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють:

  • уроки засвоєння нових знань;

  • уроки формування вмінь та навичок;

  • уроки застосування знань, умінь та навичок;

  • уроки узагальнення та систематизації знань;

  • уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок;

  • комбіновані уроки.

Питання вибору типу і, відповідно, структури уроку (його складових елементів, кроків, які треба здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обміркування і врахування таких умов: змісту навчального матеріалу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку викладач визначає, що планує зробити, а потім – як і якими засобами.

Кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних елементів.

1. Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.

2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.

3. Перевірка знань учнів. Означає перевірку письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань.

4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за допомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.

5. Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечити узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.

6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання, розуміння, закріплення і застосування. Бажано щоб під час пояснення нового матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування незрозумілих моментів.

7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань. Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань. За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.

8. Закріплення нового матеріалу. Здійснюється за допомогою вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок.

9. Підбиття підсумків уроку. Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. Учитель аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета. У підсумках уроку має бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремих учнів, оцінено їх роботу.

10. Повідомлення домашнього завдання. Містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями — в щоденник.

Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.



Уроки засвоєння нових знань. Метою цього типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій. Успішність засвоєння знань залежить від мети і мотивів. З урахуванням цього уроки такого типу містять елементи:

  • перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань;

  • повідомлення учням теми, мети й завдання уроку;

  • мотивація учіння;

  • сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між його елементами;

  • узагальнення і систематизація знань;

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.


Уроки формування вмінь та навичок. На уроках цього типу вирішуються такі дидактичні завдання.

  • повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосуванням вже сформованих умінь та навичок;

  • формування нових умінь та навичок;

  • контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

В основу формування структури таких уроків покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає:



  • перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок;

  • повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію учіння;

  • вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи);

  • первинне застосування нових знань (пробні вправи);

  • самостійне застосування учнями нових знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);

  • творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи);

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.


Уроки застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв’язання навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичної мети. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Воно є одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання набуті знання, уміння і навички застосовуються на уроках різних типів.

Комплексне застосування як мету навчання здійснюють на уроці цього типу, який охоплює:



  • перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок;

  • повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію учіння;

  • осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій;

  • самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою викладача;

  • звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів;

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.


Уроки узагальнення та систематизації знань спрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:

  • перевірку і встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;

  • повторення, корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.


Уроки цього типу передбачають розвиток від окремого до загального. Їх структуру складають:

  • повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння;

  • відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань;

  • узагальнення та систематизація основних теоретичних положень науки і відповідних ідей;

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і навичок призначені для:

  • контролю за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

  • корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв’язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів – від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить:



  • повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння;

  • перевірку знань учнями фактичного матеріалу й основних понять;

  • перевірку глибини осмислення учнями знань і створення їх узагальнення;

  • застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах;

  • перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт;

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.


Комбіновані уроки. Вони мають дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому їх структура змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, структура комбінованого уроку – перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює:

  • повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння;

  • перевірку, оцінювання і корекцію опорних знань;

  • сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань;

  • підсумки уроку;

  • повідомлення домашнього завдання й інструктаж з його виконання.

Незважаючи на всі тенденції змін, приблизно 50-60 відсотків всіх уроків є комбінованими. Цей тип уроку ще довго буде використовуватися певною частиною викладачів, і немає сенсу його відхиляти, а треба підвести під нього розвиваючу основу, розкрити його резерви, показати його невикористані можливості.

Перша умова - підвищення ефективності комбінованого уроку – це відносини співпраці, на основі яких він має будуватися.

Друга умова – перетворення комбінованого уроку в «урок розвитку». Розвиваючий урок має будуватися викладачем як процес колективної праці учнів: під його керівництвом із чіткою системою його організації.

Викладач виступає не як фахівець, що передає учням навчальну інформацію, а як організатор навчального процесу, керівник самодіяльності учнів, що допомагає й підтримує їх.

Для того, щоб комбінований урок став дійсно розвивальним, він має конструюватися й проводитися на основі принципів, дотримання яких дає можливість виховати всебічно розвинену й соціально зрілу особистість.

Науковці виділяють такі принципи: самодіяльність і самоорганізація учнів у ході уроку; розвиток особистості; формування колективізму, рольової участі; відповідальності учня за свою навчальну діяльність і за справи всього колективу.

Розглянуті структури уроків є орієнтовними. Вони передбачають варіативність залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо.
Зі зміщенням акцентів у навчальних програмах виникає потреба творчо використовувати різні типи уроків, моделювати навчальний процес, ураховувати сучасні вимоги.

За способом проведення в дидактиці виділяють нестандартні уроки. Особливість таких уроків полягає в структуруванні змісту і форми, яке викликає інтерес в учнів до навчання, сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню.



До нестандартних уроків належать:

  1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

  2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та літературу, географію та іноземну мову тощо.

  3. Уроки міжпредметні. Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

  4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси).

  5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб’єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці семестру, року.

  6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

  7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

  8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

  9. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки – «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ.


Тип уроку – це не штамп, не шаблон, не якась застигла форма організації навчальної роботи, яку можна механічно підставити під ту чи іншу навчальну ситуацію. При класифікації уроків за дидактичною метою під типом уроку варто розуміти зразок, модель уроку, які за дидактичною конструкцією, структурою, методикою організації найбільше відповідають даній меті, що надає такому уроку певної своєрідності у порівнянні з іншими.

Класифікація уроків – гнучка система, що сформувалася історично і здатна щоразу змінюватися, залишаючись у своїй основі науково апробованою і виправданою.



Література



  1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

  2. Конаржевський Ю.А. Аналіз уроку. – К.: Ранок, 2008.

  3. Наволокова Н.. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Х.: Основа, 2011.

  4. Перенесієнко О. Творчий підхід до організації уроку, ж. «Відкритий урок», № 5, 2011.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка