Навчально-методичний комплекс



Сторінка2/4
Дата конвертації03.03.2016
Розмір0.96 Mb.
1   2   3   4
ТЕМА 2. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Лекція – 2 год.

1. Критерії зловживання і залежності від хімічних речовин

2. Основні ознаки вживання наркотиків підлітками і молоддю

3. Характеристика поведінкових змін при вживанні наркотиків

4. Особливості взаємодії соціального оточення з адиктивними особами
Вступ

Як вже зазначалося, психоактивні речовини чинять на суспільство великий вплив, незалежно від того, вживаємо ми їх чи ні. Існує багато причин, через які люди прагнуть до змін свідомості. До чого призводить адикції і за рахунок яких механізмів вони впливають на нас – ось що становить предмет вивчення адиктивності і пов’язаної з нею людської поведінки.


1. Критерії зловживання і залежності від хімічних речовин

«Куріння, алкоголь і наркотики руйнують сім’ю, піднімають вартість охорони здоров’я, переповнюють освітню, кримінально-процесуальну та соціальну системи нації і сприяють виникненню безпрецедентної хвилі насильства і бездомності» (Джозеф А. Каліфано, The New York Times , 24 жовтня 1993 р.).

Найбільш небезпечними як для соціуму, так і для конкретної людини та її соціального оточення психоактивними речовинами, безумовно, є наркотики. Про наркотики багато говорять, проте надати їх точне визначення не так просто. З великими труднощами експерти все-таки виробили прийнятне визначення. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у своїй доповіді (1981 р.) визначила наркотики в широкому сенсі як «хімічну речовину або суміш речовин, відмінних від необхідних для нормальної життєдіяльності (подібно їжі), прийом якої спричиняє зміну функціонування організму і, можливо, його структури».

Це визначення ставить питання, що ж таке вживання наркотиків та зловживання ними. Визначення зловживанню наркотиками може бути наступним: «вживання наркотиків, що завдає шкоди фізичному і психічному стану, правоздатності і соціальному становищу даної людини та людей, які зазнають її впливу». Як бачимо, основну роль у визначенні відіграють наслідки поведінки наркомана для нього самого та його соціальної групи. Надана нижче класифікація наркотиків та їх вживання деталізує це визначення, але з нею є певні проблеми. Основне те, що поведінка, яка призводить до згубних наслідків в рамках однієї соціальної або культурної групи, може в рамках іншого співтовариства не призводити до них, або сила їх дії буде іншою. Таким чином, надати визначення, що працює скрізь, неможливо.

Експерти ВООЗ визнають, що їх визначення наркотиків дуже широке. Для науково-дослідних і практичних цілей слід розділити всі речовини, які підпадають під це визначення, на категорії.

Наркотики класифікуються за такими підставами:



- за походженням. Наприклад, опіати виробляються з опіумного маку, що вирощується на плантаціях. До складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі речовини, як морфій і кодеїн. Героїн, напівсинтетичний наркотик, також належить до групи опіатів. Оскільки в даній класифікації нас цікавить тільки джерело отриманого наркотику, то в одну групу увійдуть наркотики з різною хімічною дією.

- за впливом на організм. В одну групу потраплять наркотики з схожою дією на організм. Наприклад, як марихуана, так і атропін викликають почастішання пульсу і сухість у роті. Тому марихуану можна назвати атропіноподобним наркотиком.

- за терапевтичним використанням. Звертається увага на те, для зміни яких процесів в організмі використовується дана речовина. Наприклад, амфетаміни пригнічують апетит. Слід зауважити, що при використанні наркотиків їх терапевтичний вплив може зовсім не братися до уваги. При використанні амфетамінів не в медичних цілях враховується їх збудлива дія. Так само морфій використовується в медицині як сильне знеболювальне, але наркомани приймають його тому, що він викликає ейфорію.

- за частиною організму, на яку діє наркотик. Алкоголь, наприклад, називають наркотиком-депресантом, оскільки він пригнічує центральну нервову систему. Навпаки, кокаїн – антидепресант, оскільки чинить на центральну нервову систему збуджуючу дію.

Така класифікація не цілком підходить для наркотиків, які мають вплив на різні органи. Наприклад, кокаїн, стимулюючий центральну нервову систему, так само має анестезуючу дію. Більше того, різні за хімічною будовою і способом дії наркотики можуть впливати на одну й ту ж частину організму.



- за хімічною будовою. Наприклад, барбітурати (фенобарбітал, амітал, секонол та інші) – синтетичні речовини, отримані на основі барбітуратової кислоти, але різняться за реагуючими на неї речовинами.

- за механізмом впливу. З усіх відомих видів наркотиків найбільш «універсальними» є психоактивні наркотики, які впливають на настрій, свідомість і поведінку.

Оскільки, як правило, люди вживають наркотики не в медичних цілях, можна стверджувати, що їм подобаються відчуття, які вони отримують. Виникає дуже важливе запитання: а що формує такі відчуття? Частково відповідь полягає в хімічній дії наркотиків, але цим він не вичерпується. Ще не так давно хімічна дія називалася основним чинником, що впливає на характер відчуттів. Але дослідження останніх 30-ти років в галузі фармакології, психології та соціології показали, що ці відчуття – продукт аж ніяк не тільки фармакологічної дії хімічних речовин.

Для того, щоб краще зрозуміти природу відчуттів, що викликаються наркотиками, ми розділили всі чинники на три групи.

Першу групу складають фармакологічні чинники: 1) хімічні властивості і вплив на організм прийнятого наркотику; 2) доза, тобто кількість споживаної речовини; 3) спосіб прийому наркотику, тобто шлях, яким він потрапляє в організм. Це важливо, тому що від способу прийому залежить, яка частина дози досягне органу, на який впливає даний наркотик, і як швидко це відбудеться.

Друга група чинників – нефармакологічні. Її складають характеристики людини, яка приймає наркотик, такі як генетична структура організму (спадкові біологічні властивості, що визначають реакцію на прийом різних наркотиків), стать, вік, наркологічна толерантність та індивідуальність. Важливу частину індивідуальності становить психологічний ряд, до якого входять знання, ставлення до наркотиків, очікування і думки з їх приводу. Наприклад, іноді твердої впевненості в тому, що наркотики повинні справити певний ефект, достатньо для того, щоб ефект відбувся, хоча людина прийняла якусь неактивну хімічну речовину («ефект плацебо»).

Третя , до якої входять також нефармакологічні чинники, – обставини, за яких приймається наркотик. Вони бувають різного плану і включають до себе навколишнє оточення, закони даного суспільства, що забороняють вживати наркотики, присутність або відсутність інших людей у момент прийому наркотиків.

Всі ці три групи факторів впливають на характер відчуттів, які виникають при прийомі наркотиків. Але простежити цей вплив часто буває дуже непросто.

Отже, зловживання хімічною речовиною – вживання хімічної речовини, що призводить до погіршення стану або захворювання, про що свідчить одна або більше ознак з наведених нижче:

1. Вживання хімічної речовини, що призводить до неможливості виконувати важливі соціальні зобов’язання (наприклад, систематичні випадки неявки на роботу, пов’язані з вживанням речовини, прогули занять, тривала неявка або виключення зі школи, відсутність турботи про дітей або домашньому господарстві).

2. Вживання хімічної речовини в ситуаціях, коли це небезпечно для життя (наприклад, водіння автомобіля або робота на верстаті в стані сп’яніння).

3. Періодичні проблеми з законом, пов’язані з вживанням речовини (наприклад, арешти за протиправні дії, скоєні під впливом хімічної речовини).

4. Тривале вживання хімічної речовини, незважаючи на постійні або регулярні соціальні чи міжособистісні проблеми, викликані або загострені цією речовиною (наприклад, суперечки з дружиною про наслідки інтоксикації, бійки) .

Ці критерії не повинні перетинатися з критеріями визначення залежності від хімічної речовини.

Залежність від хімічної речовини – вживання хімічної речовини, що веде до погіршення стану або захворювання, яке вимагає клінічного лікування, про що свідчать три або більше з наведених нижче ознак, зафіксовані протягом року.

1. Зміна толерантності, яка визначається будь-яким способом з наведених нижче:

a) потреба в помітному збільшенні кількості прийнятої речовини для досягненні інтоксикації чи бажаного ефекту;

b.)помітне ослаблення дії однакової кількості речовини при тривалому прийомі.

2. Абстиненція, що виявляється будь-яким способом із наведених нижче:

a) характерний абстинентний синдром по відношенню до даної хімічної речовини;

b) прийом даної (або близькоспорідненої) речовини для полегшення або уникнення абстинентних симптомів.

3. Хімічна речовина приймається часто і у великих кількостях або протягом більш тривалого періоду, ніж це показано.

4. Стале бажання або невдалі спроби припинити або скоротити прийом хімічної речовини.

5. Витрачається дуже багато часу на дії, необхідні для придбання хімічної речовини (наприклад, відвідування багатьох лікарів або подолання великих відстаней), використання хімічної речовини (наприклад, безперервне паління) або відновлення організму після його вживання.

6. Через вживання хімічної речовини припиняються або зменшуються заняття, пов’язані з громадською або професійною діяльністю, а також діяльністю, спрямованою на відпочинок.

7. Тривале вживання речовини, незважаючи на усвідомлювані постійні або регулярні фізіологічні або психічні проблеми, викликані або загострені цією речовиною (наприклад, вживання кокаїну під час депресії, незважаючи на усвідомлення того, що депресія викликана кокаїном, або тривале споживання алкоголю, незважаючи на усвідомлення того, що через вживання алкоголю відкрилася виразка).

Залежність найбільш імовірна, якщо спостерігається фізіологічна залежність: зміна толерантності або абстинентний синдром.

Слід зазначити, що чітко визначений абстинентний синдром викликають не всі наркотики. Симптоми абстиненції можуть бути сильнішим чи слабшим залежно від індивідуальних характеристик і тривалості прийому наркотику. Зазвичай, частиною абстинентного синдрому є психологічні симптоми, такі як дратівливість, депресія і наполегливе бажання наркотику. Від їх наявності або відсутності залежить, чи може людина припинити споживання наркотиків на якийсь час .

Толерантність і абстиненція впливають на характер вживання наркотику. Наприклад, якщо толерантність підвищується, то людині необхідно споживати все більшу кількість наркотику для отримання потрібного ефекту. Це, в свою чергу, призводить до того, що людина витрачає більше часу на придбання і вживання наркотику. Зрештою, збільшення кількості та частоти споживання наркотику призводить до появи нових фізичних, соціальних та інших проблем.

Подібним чином і абстиненція призводить до продовження споживання наркотику, і найчастіше у великих дозах. Прагнення позбавитися від абстинентних симптомів – потужний стимул до подальшого вживання наркотику. Виникає порочне коло: прийом наркотику – абстиненція – знову прийом наркотику.

Тривале споживання наркотику змінює сам характер цього вживання. Толерантність і абстиненція ведуть не тільки до змін у добуванні та споживанні наркотику, зазвичай, їх результатом буває нагромадження одного наслідку на інший (ефект «снігового кому»). У кінцевому підсумку до них додаються явища, що підпадають під інші критерії діагностики захворювань, викликаних вживанням наркотиків.
2. Основні ознаки вживання наркотиків підлітками і молоддю

1. Підліток почав часто зникати з дому. Причому ці зникнення або просто ніяк не мотивують, або мотивуються за допомогою безглуздих відмовок. Спроба батьків пояснити, що вони хвилюються, і розпитати про те, де ж все-таки перебуває дитина, викликає злість і спалах роздратування.

2. Підліток почав дуже часто брехати. Причому ця брехня стала своєрідною. Молода людина бреше не тільки з приводу своєї відсутності вдома, але й з приводу справ на роботі, в школі, в інституті та ін. Причому бреше вона якось ліниво. Версії обманів або абсолютно примітивні і одноманітні, або, навпаки, занадто витіюваті й незрозумілі. Дитина перестає витрачати зусилля на те, щоб брехня була схожа на правду.

3. За досить короткий проміжок часу у підлітка практично повністю змінюється коло друзів. Нових друзів батьки або не бачать взагалі, або вони не приходять в гості, а «забігають на секундочку» про щось тихо пошептатися біля дверей. З’являється дуже велика кількість таємничих дзвінків і переговорів по телефону. Причому дитина практично не намагається пояснити, хто це дзвонив, а в тексті телефонних переговорів зустрічаються жаргонні слова.

4. Підлітка повністю перестали цікавити сімейні проблеми. Коли йому розповідають, наприклад, про хворобу або неприємності когось із близьких, він тільки робить вигляд, що слухає, а насправді думає про щось зовсім стороннє. Взагалі він змінився, став більш холодним, недовірливим, чужим.

5. Підліток взагалі змінився. В основному в бік нічим не мотивованої дратівливості, спалахів крику і істерик. У нього раптово і різко змінюється настрій: дві хвилини тому був веселий і життєрадісний, потім дуже коротко поговорив з кимось по телефону – до вечора впав в похмурий настрій, розмовляє лише вигуками і вкрай роздратовано.

6. Підліток втратив свої колишні інтереси. Не читає книжок, майже не дивиться кіно, навіть не намагається робити уроки і готуватися до іспитів.

7. У підлітка змінився режим сну. Він може спати, не прокидаючись, цілими днями, а іноді майже всю ніч ходить по своїй кімнаті і спотикається об предмети.

8. З дому стали пропадати гроші або речі. Ці неприємні події на перших порах можуть відбуватися украй рідко. Однак хоча б рідкісні спроби непомітно щось вкрасти зустрічаються практично у всіх сім’ях наркоманів.

9. Підліток все частіше повертається додому з прогулянки в стані, схожому на сп’яніння. Координація рухів злегка порушена, погляд відсутній, він намагається ховати очі і швидко усамітнитися у своїй кімнаті.

Слід зазначити, що окремі описані вище ознаки можуть бути симптомами різних психологічних труднощів підліткового і юнацького віку. У деяких випадках так можуть починатися захворювання психіки. Впевненість щодо наркотиків з’являється, якщо у підлітка є ознаки більшості з описаних вище змін поведінки.
3. Характеристика поведінкових змін при вживанні наркотиків

Героїн та інші опіати. Вживаються найчастіше ін’єкційним шляхом або шляхом вдихання. Батьки можуть знаходити в домі упаковки від шприців, вощені папірці або фольгу, закопчені столові ложки.

Ознаки сп’яніння суперечливі, вони дуже залежать від стажу і прийнятої дози. Людина, яка знаходиться під впливом опіатів, замкнута, занурена в себе, уникає контактів і хоче тиші або, навпаки, надмірно товариський, до нав’язування себе іншим.

Вона може сказати, що пішла спати, але лягти в ліжко і погасити в кімнаті світло боїться. Зате може засинати на ходу, але якщо до неї в цей момент звернутися – моментально приходить в стан бадьорості без будь-яких ознак сонливості. Плутає день з ніччю, що проявляється в порушенні ритму сну, часто вночі бродить по квартирі, а вдень спить.

Добродушний і поступливий, підліток може раптом стати задумливим і розсіяним. Розтягує слова, але може бути, навпаки, легкий у спілкуванні, після багатогодинного занудства миттєво перетворюється на дотепного співрозмовника. Настрій змінюється весь час, і ці зміни непередбачувані.

Під час їжі може забути про те, що у нього в руках ложка, і обпектися, однак болю не відчує. Шкіра бліда, суха і тепла . Зіниці вузькі і не розширюються в темряві, від чого знижується гострота зору при вечірньому освітленні.

На стадії абстиненції проявляються ознаки занепокоєння, нервозності, дратівливості і запальності. Судорожно займається пошуками наркотику, шукає привід піти з дому. Легка форма «ломки» може нагадувати звичайну застуду. Починається нежить, озноб, наркоман кутається в усе тепле, його може нудити, болить живіт, при важкій формі спостерігається блювота і пронос. Порушується сон. Такий стан може тривати близько п’яти діб.



Марихуана. Вживається за допомогою куріння. Батьки можуть знаходити в домі порожні гільзи від цигарок, невикористаний тютюн, фольгу.

При невеликих дозах спостерігається зайва рухливість і активність, підліток може справляти враження енергійної людини, швидко приймає рішення, але практично не віддає собі в них звіту. У розмові «торохтить», немов боїться не встигнути щось сказати, мова збивається, прості думки пояснюються численними фразами і ліричними відступами.

У групі людей, які вжили наркотик, присутня ланцюгова реакція: якщо комусь одному весело – сміються всі, причому, над чим вони сміються, можуть не знати самі. Характерна різка зміна настрою на прямо протилежний: добродушність і поступливість змінюються агресивною запальністю. Сп’яніння проявляється підвищеним, невгамовним апетитом, наче людина готова поглинати все їстівне, що трапляється під руку. Очі «скляні», з розширеними зіницями, іноді здається, що наркоман дивиться крізь того, з ким спілкується, властиво почервоніння губ, сухість у роті.

При вживанні великих доз марихуани обличчя людини стає блідим, зіниці звужуються. Вона поринає в себе, намагаючись сховатися від зовнішнього світу, відчуваючи якесь безсилля. Людина ніби загальмована, не може зосередитися, і отримати від неї зрозумілу відповідь, а часто й взагалі будь-яку відповідь на поставлене запитання, практично неможливо.

Стан сп’яніння змінюється абстиненцією, що супроводжується депресією, сонливістю зі спалахами дратівливості. Може виникнути безсоння, запаморочення, тривога, озноб. Не виключені психози з галюцинаціями.

Кокаїн та інші психостимулятори (ефедрон, фенамін, екстазі, кокаїн, первітін). Кокаїн вдихають через ніс, первітін – ін’єкційно. Батьки можуть знаходити саморобні трубочки з фольги або вощеного паперу, упаковки від шприців .

Підліток, що знаходиться під впливом психостимуляторів, здається дуже жвавим, рухається різко й рвучко, всі вчинки здійснюються ним швидко. Його немов постійно несе кудись невідома сила, важко всидіти на місці, він постійно в русі, діяльний, причому ця діяльність може не мати ніякої практичної мети, наприклад, наркоман може взятися розбирати новий телевізор, потім збирати його назад, потім знову розбирати. Він не може дотримуватися будь-якого сталості в справах і думках, тому береться багато за що і все кидає.

Говорити з такою людиною важко, оскільки її завжди щось «кличе вперед», вона не в змозі обговорювати одну тему, її думки перебивають одна іншу, і якщо висловлюватися вона ще зможе, то слухати – ні за що. Підлітку важко бути пасивним, нехай навіть слухачем, важко перебувати наодинці з собою, не відволікаючи себе чимось. Він може раптово задумати якусь поїздку і поспішати в дорогу, але скоро кине і це заняття і нікуди не поїде. Він схожий на тенісний м’ячик, якого хтось постійно змушує стрибати з місця на місце, не даючи спокою і постійності хоч у чомусь. Перебуваючи в стадії сп’яніння, він може цілодобово не спати. Зіниці розширені, шкірний покрив сухий, пульс прискорений.

На стадії абстиненції наступають пасивність і дратівливість, депресія змішується з тривогою. Загальна пригніченість. Рухи невпевнені, координація порушена. У наркоманів із великим стажем можлива манія переслідування. Спостерігається блідість шкіри, пітливість, пронос, практично постійно прискорений пульс.

Екстазі, якщо і не діє так само швидко як ін’єкційні препарати, при регулярному вживанні призводить до спадів настрою, зниження інтелекту і появі галюцинацій на стадії абстиненції. У приймаючих ефедрон може бути гладкий, набряклий, густо-червоний язик .

Галюциногени (LSD, ксілобіцін, мескалін) – найбільш «загадкові» і важко розпізнавані речовини. Ці наркотики поміщають під язик до розсмоктування. Батьки можуть знаходити дрібні квадратики вощеного паперу.

Подібні речовини вважаються наркотиками, що змінюють свідомість у містичну сторону, а «важкими» тому, що ознаки їх вживання дуже схожі на аспекти поведінки людей, яких оточуючі вважають диваками. Вони бачать у повсякденних предметах щось, мимо чого проходять всі інші.

Звичайні кольори для них набувають насиченість, глибину і «сріблястість». Їх може зачепити вигин травинки біля дороги, в якій вони бачать містичну скульптуру, вони можуть застигнути і годинами милуватися рослиною, сприймати неживі предмети як живі істоти і намагатися розмовляти з ними.

Рухи уповільнені, плавні. Особи в сп’янінні замкнуті, часто щось невиразне бурмочуть собі під ніс. Можуть розмовляти самі з собою, розмахуючи при цьому руками. На зовнішні подразники, наприклад на окрики, реагують уповільнено, неохоче. До них дуже важко «достукатися», щоб отримати відповідь на запитання. Їх надто та, можна сказати, цілком займають містичні проблеми світобудови, від чого вони кидаються то в філософію, то в релігію, і становлять собою ідеальний матеріал для різних сект. Вони зайняті пошуком способу проникнення в інші світи з метою набуття більш комфортного, осмисленого духовного існування. Вони вважають, що основна маса людей їх ніколи не зрозуміє, і часто цураються всіх і вся. Темп мовлення і мислення, як правило, уповільнені.



Розчинники (ацетон, бензин, клей «БФ-2», Момент» та ін.). Зловживання ними зустрічається, як правило, в ранньому підлітковому віці (11-15 років). Хоча ці речовини не є наркотичними, інтоксикація ними чимось нагадує алкогольне сп’яніння. Очі мутні, мова невиразна, змазана, хода хитка.

У підлітка спостерігається підвищена і підкреслена емоційність, гучна мова, часом агресивна поведінка та постійне бажання бійки. Від нього, за відсутності запаху алкоголю, виходить слабкий запах розчинника. Шкіра, як правило, сірувато-землистого відтінку, обличчя набрякле, волосся поступово стає ламкими.

Систематичне вживання побутових розчинників призводить до відставання в розумовому розвитку, що позначається на успішності і поведінці. Ці зміни відбуваються динамічно, а не стрибками, так що близьким важко помітити зміни, які відбуваються з підлітком.

Заспокійливі препарати. У світі існує величезна кількість заспокійливих препаратів із найрізноманітнішими властивостями. Переважна їх більшість при прийомі не в терапевтичних, а у великих дозах може викликати приголомшуючу, розгальмовуючу, або навпаки, гальмуючу дію.

Майже всі такі препарати можуть бути використані для досягнення стану сп’яніння. Конкретні його ознаки залежатимуть від того, яким саме препаратом намагалася себе запаморочити дитина. Описати їх все неможливо, тому подаємо лише загальні ознаки сп’яніння, викликаного заспокійливими засобами.

У великих дозах інтоксикація проявляється зниженням здатності до сприйняття зовнішнього світу, неадекватною поведінкою, зниженням розумових здібностей. Рішення приймаються бездумно. Можливі спалахи злості й агресивної поведінки. Координація рухів порушена, як при сильному алкогольному сп’янінні, сильне запаморочення, відсутність концентрації уваги. Мова зайво емоційна, часом нерозбірлива. Зіниці розширені. Шкіра бліда, підвищена частота пульсу. Стан сп’яніння триває до чотирьох годин.

Потім настає друга фаза – млявість і сон. Сон важкий, із утрудненим диханням.

Стадія абстиненції супроводжується слабкістю, головним болем, пітливістю. З’являються нудота, запаморочення, тремтіння у всьому тілі, «викручування» суглобів, безсоння, тривога за власне життя.

Найбільш небезпечними є можливість пригнічення дихання при передозуванні й велика ймовірність появи епілептичних припадків при виході з сп’яніння.



Холінолітики – ліки, які використовуються в медицині для лікування паркінсонізму та корекції побічних дій нейролептиків. Прийом великих доз холінолітиків викликає своєрідне сп’яніння з різким розгальмуванням емоцій. Підліток різко збуджений, його очі «скляні» та застиглі. Мова швидка й невиразна. Шкірні покриви сухі, іноді гарячі. Сп’яніння триває чотири-шість годин і, як правило, супроводжується численними галюцинаціями, найчастіше страхітливого змісту. Дитина кидається по кімнаті, щось бурмоче або кричить, бачить якихось людей навколо себе або у вікні. У стані сп’яніння під впливом галюцинацій підліток здатний на агресивні дії і самогубство.
4. Особливості взаємодії соціального оточення з адиктивними особами

Якщо вищезазначені ознаки виявлені, батьки зобов’язані провести першу розмову. Така розмова має бути абсолютно спокійною, але жорсткою. У ході бесіди слід пред’явити синові (дочці) всі підозри й претензії.

До такої розмови батьки повинні ретельно підготуватися. Краще записати для себе на аркуші паперу все, що відбувалося, з вказівкою дат. Така систематичність необхідна, оскільки вона відразу дасть зрозуміти дитині, що «жарти скінчилися» – її контролюють і все, що з нею відбувається, не залишається для батьків непоміченим.

Найбільш ймовірно, що результатом першої розмови буде категоричне заперечення факту прийому наркотиків. Якщо це так, то слід вжити більш дієвий крок, сказавши приблизно таке: «Я тобі вірю, але ти повинен розуміти, що наркоманів навколо занадто багато. Для того, щоб нас переконати в нашій неправоті і заспокоїти, ти повинен пройти експертизу. Це буде краще, ніж будь-які слова і обіцянки. Якщо тести доведуть, що ми не праві, то ми з радістю вибачимося за наші підозри».

Пройти експертизу можна за допомогою діагностичних експрес-тестів, діагностична валідність яких перевищує 90%.

Слід враховувати, що існує декілька основних шляхів отримання грошей для придбання наркотиків.



Перепродаж. У наркотичному середовищі цьому методу навчаються майже відразу: купуєш «касету», відсипався з неї трохи порошку, потім досипаєш туди чого-небудь, а «розбодяжений» таким чином порошок продаєш. Найкраще кому-небудь новенькому. Якщо ти завербував декілька новеньких, то у тебе з’являється свій ланцюжок. У цьому ланцюжку молода людина стає постачальником наркотику і, крім отримання безкоштовної дози для себе, може заробити якісь гроші. Слід зазначити, що в результаті такого розведення на вулицях практично неможливо виявити «касети» з чистим наркотиком.

Крадіжки. Красти починають у батьків, гроші намагаються взяти так, щоб це було помітно. Найдивовижніше, що дуже часто батьки дійсно не помічають систематичних пропаж невеликих грошових сум. Один із пацієнтів розповідав, що він протягом трьох років крав у батька долари, і тільки коли вкрадена сума перевищила 3 тис., батько звернув на це увагу. У сторонніх наркомани крадуть досить рідко, тільки якщо підвертається випадок. Найчастіше такі крадіжки відбуваються якщо не у власному домі, то в домівка родичів і друзів.

Маніпулювання. У цій групі ми об’єднуємо ряд найпростіших форм поведінки, спрямованих на те, щоб виманити у рідних і близьких гроші на наркотики, не вдаючись до крадіжок.

1. Шантаж – випрошування грошей під приводом того, що сталося щось страшне або з самим підлітком, або з його друзями. Молоді люди розповідають батькам і близьким про те, що хтось захворів, що якогось невідомого батькам приятеля посадять у в’язницю, а для того, щоб допомогти, терміново потрібні гроші. Найчастіший прийом шантажу – розповідь про власні борги та загрози для життя самого наркомана, пов’язані з цими боргами. Родичам ніколи не вдається побачити людину, у якої син нібито позичив гроші. У деяких сім’ях шантаж взагалі не мотивується. Підлітку вдається досягти результату, просто не розмовляючи з батьками і лежачи на дивані з трагічним виразом обличчя. Спрацьовує модель: «якщо ти не даси мені грошей – я більше не буду з тобою розмовляти і нічого тобі не скажу». Якщо в результаті такої поведінки гроші отримані, то дізнатися, для чого вони потрібні, не вдається ніколи.

2. «Динамо-машина» – стратегія поведінки спрямована на те, щоб випросити гроші за допомогою обіцянок. «Я складу іспит, але мені потрібно 500 гривен», «я буду кожен день прибирати квартиру, але мені сьогодні потрібні гроші», «я привітаю бабусю з днем народження, але мені потрібно для цього 200 гривен» і т. ін. Батьки в більшості випадків не контролюють виконання обіцянок, їх заспокоюють слова самі по собі. Найпростіше підлітку домогтися таким чином грошей від батьків або знайомого протилежної статі. Батьки легше вірять обіцянкам дочок, а мами – синів.

Крутять «динамо» дівчатка й на вулицях. Симпатичній дівчині, кокетуючи, простіше випросити гроші у незнайомого чоловіка або спробувати вчинити щось подібне сексуальної афери, пообіцявши інтимну близькість і випросивши завдаток.

3. Гра на зниження – тактика поведінки, спрямована на випрошування маленьких грошових сум під приводом необхідності великої суми. «Мамо, мені терміново необхідно 100 доларів, у мене дівчина захворіла, мені потрібно купити ліки ... Ну , не можеш дати 100 доларів, дай 500 гривен ... ». Думка про те, що велику суму грошей віддавати не потрібно, приносить батькам і знайомим полегшення, і вони легко і навіть не цікавлячись, навіщо дитині потрібні ці гроші, віддають маленьку суму, яка достатня наркоману для придбання чергової дози .

4. Розділяй і володарюй. Найчастіше історії, які підлітки розповідають батькам із метою отримати у них гроші, поділяються на історії для тат і історії для мам. Улещені «довірою» дитини мама і тато не розповідають один одному про довірені їм «таємниці» і видані дитині гроші. Якщо чоловік і дружина знайдуть час і поспілкуються один з одним на тему, хто і коли давав дитині гроші, то їм буде легше зрозуміти, звідки беруться гроші на наркотики. Якщо дитина використовує метод шантажу, то вона «ображається» спочатку на одного з батьків, якщо результат не отримано, починає «ображатися» на іншого.

5. Проституція і відверте здирництво. Дівчата починають займатися проституцією найчастіше на пізніх стадіях розвитку наркоманії, коли втрачають чарівність і привабливість, що не дозволяє їм «крутити динамо». Хлопці починають випрошувати гроші на сигарети або на квиток в метро також тільки тоді, коли інші форми видобутку грошей перестають бути ефективними.

Основні помилки батьків щодо дітей-наркоманів

Помилка 1. Мій син (дочка) вживає наркотики. Це страшно і соромно. Необхідно зробити все можливе, щоб ніхто з друзів і родичів не дізнався про це.

Наркоманія – дійсно одна з найстрашніших хвороб. Але хворі не ви, а ваша дитина. Ваше ж завдання полягає в тому, щоб відкрити для дитини всі доступні канали допомоги. Для цього, на ваш превеликий жаль, необхідно проінформувати про це всіх близьких родичів і друзів, які значимі для вашої дитини.

По-перше, підліток буде впевнений, що ви не готові миритися з наркоманією та замовчувати існуючу проблему, адже мовчання – знак згоди. По-друге, тим самим ви даєте йому зрозуміти, що встали на шлях відкритої і безкомпромісної боротьби не з ним, не з проблемою загальної наркотизації, а з його реальною хворобою. По-третє, можливо, ви зможете вберегти чужих дітей від наркотиків. Адже у ваших друзів і родичів теж є діти і в їх сім’ю може прийти таке ж горе. По-четверте, саме до цих близьких вам людей ваша дитина, швидше за все, може під будь-яким слушним приводом звернутися за фінансовою допомогою. Ваше завдання – поставити їх до відома, з якою метою будуть використані їхні гроші. Тим самим ви збережете любов, повагу та підтримку рідних людей.

Пам’ятайте, що головне – не зберегти власний імідж, а допомогти дитині впоратися з наркотичною залежністю.



Помилка 2. Ми самі винні в тому, що наша дитина стала наркоманом. Значить, ми його таким виховали.

Не забувайте, що проблема полягає не в тому, хто винен, а в тому, що робити. Як це не важко, спробуйте забути про минуле, сконцентруйте всі свої помисли і зусилля на майбутньому. Намагайтеся знайти нові стратегії і тактики впливу на власну дитину і не відкладайте їх на потім. Ні в якому разі не намагайтеся звалити на себе всю відповідальність за вживання наркотиків. Адже це тільки допоможе вашій дитині в черговий раз скинути тягар проблеми на ваші плечі, а він і так в цьому досить досяг успіху і навчився вами маніпулювати.

Головне, що вам необхідно зробити, – змінити ставлення до своєї дитини. Перше, слід зрозуміти, що ваша дитина – доросла людина і що вона сама, за своєї власної дурості і самовпевненості, почала приймати наркотики, прекрасно знаючи, що це небезпечно. З точки зору вашої поведінки це означає, що за прийняте ним рішення і наслідки відповідає він сам.

Перший раз спробувавши наркотики, він не порадився з вами, отже, зрадив вас і те, чому ви його вчили. Ви повинні відсторонитися і подивитися на свою дитину з боку. День, коли ви дізналися, що він наркоман, повинен стати останнім днем вашої безмежної довіри і піклування.

У всіх підручниках наркології світу, у всіх довідниках для батьків ваш перший крок називається позбавлення піклування. Головним принципом вашого ставлення до сина або дочки в цій ситуації повинна бути фраза: «Ти сам прийняв рішення вживати наркотики, тепер за всі наслідки ти відповідаєш сам». З цього моменту ваш син або дочка не повинні отримувати нічого з того, що вони звично отримували від вас: ніяких грошей на дрібні витрати, ніякого одягу і грошей на неї, ніякої оплати відпочинку, ніякого фінансування залицяння за дівчиною. А якщо нього вже є своя сім’я – ніякої матеріальної допомоги його родині. Дуже багато молодих людей звикли, що ваші гроші – це їх гроші. Навіть ціною істерики негайно дайте зрозуміти, що це не так.

Помилка 3. Моя дитина, вживаючи наркотики, впала так низько, що повинна бути за це жорстоко покарана.

«Не судіть, і не судимі будете». Не намагайтеся переробити вашої дитини відразу. Адже вам самим напевно не подобається, коли хтось насильно намагається переробити вас. Зверніть увагу на те, що як тільки ви дізналися про пристрасть дитини, ваші відносини перетворилися на безперервний скандал. Ви пригадуєте йому всі його провини і промахи за все життя. Можемо сміливо стверджувати, що карати людину відразу за все неможливо і абсолютно безглуздо. Інша справа, що вам доведеться розробити певний набір правил його поведінки та проживання в сім’ї. Вимоги повинні бути розумними і ні за яких обставин не піддаватися ніяким змінам. Він повинен знати, що на кожен його хибний крок негайно настане ваша відповідь.

Погрози і покарання в цій ситуації дуже часто виявляються малоефективними. Оскільки обстановка «розжарюється», дитина буде намагатися якомога більше часу проводити поза домом, а значить, у своїй звичній компанії.

Помилка 4. Якщо моя дитина, даючи численні обіцянки, все одно зривається, то це жахливо і є для мене катастрофою.

Катастрофою для вас може бути тільки один стан – стан , в якому ви не здатні реально оцінити ситуацію, що склалася, і виробити нові стратегії власної поведінки. У сім’ї наркомана повинні існувати правила поведінки не тільки для нього, але й для всіх інших членів.


Існує також декілька основних правил поведінки батьків:

1. Незалежно від ситуації, поводьтеся гідно.

Ви – доросла людина і при виникненні біди не маєте права на істерики. Ви не маєте права кричати, бити молоду людину по щоках і кожні дві хвилини бігати за валокордином чи заспокійливими пігулками. Зрозумійте, що біда, яка сталася у вашій родині, поправна, якщо ви зможете поставитися до неї так само, як ви ставилися до інших вашим бід: спокійно і виважено.

2. Ніколи не піддавайтеся на шантаж. А шантажу у вашому житті очікується багато: «якщо ви купите мені машину, то мені буде чим зайнятися і я кину колотися», «якщо ти не даси мені 500 доларів і я не віддам борги, то мене вб’ють», «якщо ви не дасте мені грошей, то я покінчу з собою – прямо цю секунду у ванній».

На всі ці «якщо ... , то» повинна звучати одна один спокійна відповідь: «ні».

«Через рік, після того як лікар скаже мені, що ти більше не вживаєш наркотики, ми з батьком розглянемо питання про купівлю тобі машини». «Нехай той чоловік, якому ти винен, прийде до мене з паспортом, напише розписку, і я віддам твій борг йому, а не тобі». «Іди в ванну і кінчай там життя самогубством. Краще не мати ніякої дочки, ніж мати істеричку, яка не в змозі впоратися з собою».

Не бійтеся шантажу самогубством. Людина, яка шантажує таким чином, вкрай рідко здатна на самогубство. Вдумайтеся, він занадто себе для цього любить. Якщо навіть він щось зробить із собою, то тільки на ваших очах, щоб ви вчасно могли його врятувати, а він домігся б від вас бажаного результату.

3. Киньте занудство.

Підліток, а наркоман навіть старший двадцяти років за своїми душевними якостями все одно залишається хлопчиськом, завжди все робить навпаки. Тому нескінченні багатогодинні розмови про наркотики, звинувачення, повчальні бесіди – абсолютно марні і можуть дати тільки зворотний ефект.

4. Поменше говоріть, побільше робіть. Молодий чоловік давно звик, що ви погрожуєте, обіцяєте «здати його в лікарню примусово», «засадити всіх його друзів за грати», «позбавити його грошей». Він не чує 80% інформації, що міститься у ваших повчальних бесідах.

Це відбувається тому, що з усіх своїх погроз ви не виконуєте жодної. Після кожного вашого обуреного монологу він радісно дає обіцянки. Причому обіцяє все, що завгодно, але при цьому навіть і не збирається їх виконувати. Наркоман ніколи не буде вірити вашим словам. Він вважає вас своєю власністю і не чекає від вас ніяких рішучих вчинків. Зате, якщо ви знайдете в собі сили зробити такий вчинок, він відразу стане набагато більш керованим.



Помилка 5. Оскільки мені відомі багато сумні наслідки вживання наркотиків, починаючи від руйнування особистості і закінчуючи такими страшними захворюваннями, як гепатит і СНІД, то я повинен бути дуже стурбований цим, постійно розмірковувати і концентруватися на можливості таких наслідків.

Ваше завдання полягає в тому, щоб у максимально доступній формі довести відомості про наслідки вживання наркотиків до своєї дитини. Не намагайтеся приховувати від неї інформацію, якою б страшною і неприємною вона не була. На жаль, доводиться визнати, що можливостей вплинути на дану ситуацію, крім відкритої інформаційної «війни», у вас немає. Тільки постарайтеся, щоб розмова не перетворився на повчальну лекцію.

Ви не зможете втримати дитину вдома, не зможете проконтролювати, яким шприцом і в якій компанії він колеться. Вам залишається лише сподіватися, що ваша інформаційна «війна» увінчається успіхом.

Таким чином, ми знову повернулися до питання про відповідальність. Відповідальність за здоров’я вашої дитини лежить повністю на ній самій. Звичайно ж, ступінь ризику захворювання на гепатит і СНІД досить висока. Але, постійно думаючи про такі можливі наслідки, ви вганяє себе в стан хронічного стресу. Чим більше ви про це думаєте , тим більше ви лякаєтеся. Виходить замкнуте коло. Більше того, постійно думаючи про неприємності, ми їх ніби несвідомо притягуємо, чекаємо, боїмося і ... вони обов’язково знаходять і наздоганяють нас.

Чим боятися «про всяк випадок», заздалегідь, краще спробуйте проаналізувати ті зміни в особистості вашої дитини, які вже відбулися, зрозуміти їх причини та наслідки. Не думайте постійно про те, що може статися, – адже це може і не статися.

Помилка 6. Я не можу не залежати від власної дитини. Батьки повинні жити її життям і її проблемами.

Якщо ви згодні з цим твердженням, то ви самі вже маєте потребу в психокорекції. Лікарі і психологи називають цей стан співзалежністю. 93% батьків наркоманів (особливо матері), які не пройшли курсу психотерапії, страждають від співзалежності. Ми хотіли б дати основну практичну рекомендацію з побудови нормальних сімейних відносин.

Безумовно, неможливо не бачити страждань власної дитини і не реагувати на них емоційно, не співчувати і не співпереживати. Але зверніть увагу, як майстерно ваша дитина навчилася використовувати ваш емоційний стан у власних цілях. Ми вже говорили, що всі наркомани абсолютно віртуозно маніпулюють власними батьками.

Задумайтеся, адже ви практично відмовилися від власного життя і власних інтересів. Коли ви переступаєте поріг, ви повністю залежите від того, в якому стані і настрої перебуває ваша дитина. Більше того, ви навіть ображаєтеся на інших членів сім’ї, якщо їм вдається зберегти хоча б частку свого власного світу, знайти «екологічну нішу». Ви ж перші звинувачуєте їх в бездушності і байдужості, ви насильно втягуєте інших членів сім’ї в стан співзалежності.

Що ж можна зробити?

Необхідно чітко провести межу між вашим життям і життям дитини, між своїми і його інтересами, а основне, між своєю і його мірою відповідальності за те, що відбувається в сім’ї. Дайте іншим (особливо, якщо це інші діти) можливість жити своїм життям. Не протидійте їх бажанням не втручатися в проблеми наркомана. Приділяйте іншим членам сім’ї не менше уваги, ніж дитині, яка вживає наркотики. Відомі випадки, коли і другий син починав їх вживати, називаючи при цьому причиною боротьбу за увагу, підтримку і співчуття батьків. «Йому все, а мене просто ніхто не помічає, ніби у мене немає проблем». «Я весь час чую, що я такий благополучний і тому безсердечний. Адже братові так погано, а я весь час лізу і пристаю до мами з якоюсь нісенітницею».



Помилка 7. У мене немає більше сил боротися з наркотиками, я не знаю, як мені впоратися з цією ситуацією.

Будь-яка людина, навіть сильна і успішна, має право на хвилини слабкості і відчаю. Адже абсолютно сильних людей не буває. Це ілюзія. У кожного в житті можуть настати моменти втрати емоційної рівноваги. Особливо часто це трапляється з батьками наркоманів, емоційне життя яких постійно напружене.



Помилка 8. Моя син зіпсував собі все життя. Він вже ніколи не зможе бути нормальною людиною.

Минуле людини, безумовно, не може не впливати на її подальше життя, але воно має не тільки негативні, а й позитивні наслідки.

Будь-який підліток намагається знайти власне «я» і своє місце в житті. Саме в процесі цього пошуку ваша дитина і зробила помилку, замінивши при цьому пошук реального «я» пошуком «я» наркотичного. Він пішов найлегшим для себе шляхом. Може, він просто ще не навчився боротися з труднощами. У будь-якому випадку в процесі позбавлення від наркотичної залежності труднощів і спокус на його шляху виявиться ще достатньо. І якщо він зможе їх подолати, то це й стане першим дорослим кроком у його житті. Допоможіть йому зробити цей крок.

На жаль, він вчиться на власних помилках, а не на помилках оточуючих. Але це не дає вам права позбавляти його надії на майбутнє.



Помилка 9. Безумовно, існує якийсь точний, вірний і досконалий спосіб позбавлення від наркотиків. Моя проблема полягає в тому, що я ніяк не можу його знайти.

Нам хотілося б застерегти вас від ще однієї помилки батьків, часто виникає в процесі лікування. Не накидається на дитину відразу, якщо вам здалося, що вона після перерви знову почала вживати наркотики.

Спочатку ви повинні заспокоїтися і, пам’ятаючи, що при електромагнітних бурях і перепадах погоди у колишнього наркомана бувають симптоми, дуже схожі на прийом наркотику, поспостерігати за ним кілька днів. Здзвонитеся за цей час з лікуючим лікарем, організуйте додаткову зустріч його з вашою дитиною і послухайте його думку. Ваші звинувачення повинні мати під собою дуже серйозні підстави. Якщо і ви, і лікар вважаєте, що пацієнт відновив прийом наркотику, особливо героїну, замість тривалого з’ясування відносин запропонуйте йому здати кров або сечу на експертизу.
Висновки

Наркоманія – хвороба особлива, але багато в чому схожа на інші. Це спочатку хвороба характеру, а потім вже хвороба тіла. Її лікування протікає одночасно з перевихованням особистості. Безумовно, існують певні закономірності розвитку особистості в підлітковому періоді. Безумовно, існують певні типи особистості, до яких більшою чи меншою мірою належить ваша дитина, а отже, й певні правила побудови ваших відносин. Безумовно, існують різні види родин, в яких і ваша модель сімейного життя знайшла своє відображення. Безумовно, існують основні медичні та психотерапевтичні школи та напрямки лікування, які можуть допомогти саме вашій дитині. Врахуйте, що далеко не завжди саме дороге лікування і є найкращим. Часто буває прямо навпаки.

Універсальних рішень будь-якої проблеми не існує. Рішення завжди конкретне в кожній конкретній ситуації і завжди строго індивідуальне.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка