Навчально-методичний посібник для вчителів початкових класів 2013 ббк ч 421. 421 я73 (075,8) К64



Сторінка3/5
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.02 Mb.
1   2   3   4   5

7. Психолого-дидактичні умови розвитку і супроводу обдарованих

До педагога, що опікується розвитком обдарованих учнів, висуваються такі вимоги:



  • бути духовно багатою особистістю;

  • бути творчою індивідуальністю;

  • мати професійну компетентність, особистий авторитет і імідж;

  • володіти всім арсеналом традиційною й інноваційною психолого-педагогічною і спеціальною технологією;

  • бути творчим фахівцем, емпатійним у спілкуванні з учнем;

  • бути здатним до глибокого аналізу і самоаналізу, рефлексії й ідентифікації в процесі самоактуалізації;

  • бути відкритим до нового, ініціативним і проникливим;

  • дотримувати етичні норми взаємин при реалізації конфіденційного принципу, створюючи атмосферу довіри;

  • усвідомлювати глибокий зміст професійної життєдіяльності.

У процесі проектування освітньої діяльності поведінка вчителя щодо обдарованих дітей у класі повинна відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми; створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі; надає учням зворотний зв'язок; використовує різні стратегії навчання; поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня; поважає його цінності; заохочує творчість і роботу уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє повагу до індивідуальності учня.

Організація педагогічної роботи з обдарованими дітьми передбачає орієнтацію не тільки на загальнодидактические принципи, а й на ті з них, які умовно можна назвати принципами евристичного навчання (А. Хуторський).



1. Принцип особистісного цілепокладання. Принцип спирається на здатність постановки цілей своєї діяльності і передбачає необхідність усвідомлення цілей майбутньої роботи не лише учнем , а й учителем. Коли їх цілі різні, це зобов'язує творчого вчителя не домагатися зміни цілей учня в обраній ним теми або проблеми, а допомогти учневі усвідомити, сформулювати і досягти її. У контексті проблеми обдарованості предметні цілі вчителя повинні поступатися місцем цілям педагогічним - допомогти учневі вибудовувати власну траєкторію розвитку.

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії. У цьому зв'язку педагог покликаний забезпечити дитині право вибору цілей заняття, способи їх досягнення , зміст роботи , форми її виконання. Зростаючи, обдарований учень буде здатний на усвідомлений і погоджений з педагогом вибір основних компонентів своєї освіти: сенсу, цілей, завдань, темпу, форм і методів навчання, особистісного змісту освіти, системи контролю та оцінки результатів. Цей принцип відноситься не тільки до учнів, але і до вчителів.

3. Принцип метапредметних основ змісту освіти.

Даний принцип означає, що в процесі пізнання реальних освітніх об'єктів обдарована дитина може і повинен виходити за рамки звичайних навчальних дисциплін і переходити на метапредметний рівень пізнання (грец. mеtа – вихід за). У традиційній освітній практиці метапредметний зміст – рідкісне явище, але для обдарованої дитини воно важливе, тому що дозволяє реалізувати свої можливості й нахили в більшій мірі, ніж звичайний навчальний предмет.



4. Принцип продуктивності навчання. Даний принцип забезпечує здійснення такого навчання, яке орієнтоване не стільки на вивчення відомого, скільки на прирощення до нього нового. В результаті у дитини відбувається розвиток внутрішніх здібностей. Зовнішнє освітнє прирощення відбувається одночасно з розвитком особистісних якостей учня, відповідних не тільки досліджуваної освітній галузі, а й праобразу дорослої діяльності.

5. Принцип первинності освітньої продукції учня. Цей принцип конкретизує особистісну орієнтацію і природовідповідність навчання обдарованих, пріоритет внутрішнього розвитку учня перед засвоєнням зовнішньої заданості. За словами А. Хуторського, «щоб бути» включеним «в культурно-історичний процес, учень повинен знати, розуміти й засвоювати загальнолюдський досвід, відчувати своє місце в ньому, мати особистісний погляд на фундаментальні досягнення людства.

6. Принцип ситуативності навчання. Для роботи з обдарованими дітьми досить важливим є створення або використання евристичної освітньої ситуації. Її мета – викликати мотивацію і забезпечити діяльність учня в напрямку пізнання способів вирішення пов'язаних з ними проблем. Роль учителя в цьому процесі – організаційно-супроводжуюча, завдяки якій він забезпечує особисте рішення учнями виник освітнього труднощі. У педагогічній літературі неодноразово зверталася увага на те, що будь-який позитивний прояв творчості учня має знаходити підтримку та супровід учителя.

7. Принцип освітньої рефлексії. Освітній процес обдарованих супроводжується його рефлексивним усвідомленням суб'єктами. Форми освітньої рефлексії різні: усне обговорення , письмове анкетування , графічне зображення змін, що відбуваються і ін Рефлексивні учнівські записи – безцінний матеріал для аналізу і коректування вчителем освітнього процесу. Для обдарованої дитини це особливо важливо, рефлексія – умова, необхідна для того, щоб він бачив схему організації власної діяльності, конструював її у відповідності зі своїми цілями та програмами [77].

І ще декілька порад, рекомендацій творчому вчителю щодо роботи з обдарованими учнями.



  • Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих – вразливих до всього, що стосується їхнього «Я».

  • Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я»-концепцію й самооцінку, розвивайте в них емпатію.

  • Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.

  • Дотримуйтеся порядку й дисципліни: творчо обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу допустимої поведінки.

  • Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

  • У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

  • Привчайте творчо обдарованих дітей працювати разом, це допоможе їм адаптуватися до соціальних умов.

  • Тісно співпрацюйте з батьками творчо обдарованих дітей.

  • Заохочуйте дітей – це стимулює їх.

Вчителі, які працюють з обдарованими, менше говорять, менше дають інформації, більше знайомлять зі способами і стратегіями творчої діяльності, не вирішують завдання за учнів, більше запитують і менше пояснюють. Замість того, щоб самим відповідати на питання, творчі вчителі обдарованих особистостей надають це право учням.

Будь-яка психолого-педагогічна задача, ідея уроку повина бути органічною для творчого вчителя, глибоко їм пережита і, головне, ототожнена зі своїм «я». Вчитель, продумуючи урок, не бере в якості «матеріалу» самого себе, свої почуття, думки, досвід. Цей процес складний, але лише його наявність перетворює урок у дійсну правду мистецтва. У художній творчості цінне тільки те, що підказано процесом справжнього переживання, і тільки тоді може виникнути мистецтво. Це повною мірою варто віднести до педагогічного процесу на уроці. Щире занурення в художній образ, його збагнення тісно пов’язано з процесом переживання, з умінням пропустити через себе, тобто ззі справжньої педагогічної творчістю. Успішний учитель для обдарованих – перш за все гуманний учитель, котрий глибоко знає і любить свій предмет, а також володіє знаннями щодо освіти одбарованих.


Розділ ІІ. Проектування розвитку різних видів обдарованості в освітньому просторі початкової школи

При використанні запропонованих завдань скористайтеся порадами:



  • більше не значить краще; здійснюйте доцільний добір завдань відповідно до мети уроку;

  • не намагайтеся дати якомога більше знань, навчіть краще здобувати їх;

  • дбайте не тільки про оцінки, а в пергу чергу про паростки творчості;

  • спостерігайте, вчасно помічайте, виявляйте приховані здібності дітей;

  • задіюйте не тільки розум, але і почуття учнів, емоційно надихайте дітей на створення власних творчих продуктів;

  • зосередьте увагу на доборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові та індивідуальні особливості школярів;

  • добирайте такі завдання, які є корисними саме на даному етапі розвитку дітей;

  • для творів добирайте теми, які порушують актуальні проблеми для дитини;

  • використовуйте роботу в парах, групах;

  • домашні завдання давайте у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;

  • створюйте проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;

  • не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте її у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії;

  • не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;

  • стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів, їхню самостійність;

  • помічайте навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.

Завдання з розвитку музичної обдарованості

«Світ звуків»

Ведучий пропонує ситуацію, в якій задіяні слухові відчуття, наприклад: «Ви перебуваєте у гомінкому місті; на березі річки; у школі під час перерви; у театрі під час вистави тощо». Завдання дітей – уявити ситуацію та описати звуки, які вони чують (для кращого відчуття можна запропонувати дітям заплющити очі).



«Музична релаксація»

Учитель учить слухати музику (наприклад, «Вальс квітів» із балету П.Чайковського «Лускунчик») двома половинками тіла – спочатку музику слухає ліва половина, потім права, потім діти вчаться слухати музику всім тілом (очима, обличчям, долонями, серцем, кожною клітиною). Завдання сприяє розвитку емоційно-чуттєвої сфери, стимулює окремо праву та ліву півкулі мозку, які відповідають за раціонально-логічне та образно-інтуїтивне мислення.



«Диригенти»

Учитель пропонує дітям заплющити очі та побути диригентами чарівного оркестру. Слухаючи музику, діти передають рухами пальців рук, як вони відчувають її, як вона їм подобається.



«Луна»

Учитель наспівує декілька звуків або настукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Потім вже самі діти можуть виконувати роль ведучого та вигадувати свою мелодію для простукування. Гра сприяє розвитку ритмічного, мелодійного слуху, фантазії.



«Здогадайся, хто прийшов»

Учень, на якого вказує вчитель («господар»), закриває очі, а інший («гість») відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. «Господар» має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості. Далі до гри залучаються інші пари дітей.



«Знайди свій музичний інструмент»

Учитель умовно закріплює за кожним учнем певний музичний інструмент (флейта, барабан, гобой, скрипка, балалайка тощо). Далі для слухання пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображують гру на ньому. Завдання доцільно використовувати на уроках музики під час ознайомлення дітей з симфонічним, народним, духовим оркестром, а також на інших уроках з метою стимулювання емоційно-чуттєвої сфери.



«Намалюй музику природи»

Дайте дитині можливість прислухатись, почути та послухати звуки, мелодію, музику природи (природні звуки, твори композиторів). Обговоріть колективно усі асоціації, що виникли у дітей, та зобразіть їх за допомогою фарб.



«Образ звука»

Учитель пропонує описати звук (дзвоник, шум дощу, скрип дверей). Для цього він запитує гравців: «Який він – товстий чи худий, добрий чи злий, якого кольору і т. ін.».



«Я – сніжинка»

Діти мають уявити себе листочком, сніжинкою, або краплинкою дощу тощо та під музику створити їх танок. Перед цим вони розповідають, якою повинна бути музика – спокійною чи тривожною, повільною чи швидкою. Музичним супроводом можуть бути твори класичних та сучасних композиторів. Учитель може дати установку: «Ви – маленькі пухнасті сніжинки. Ви красиві створіння природи. Ви легкі і тендітні, як подих зими. Кожна з вас неповторна і єдина в світі. І ваш вальсуючий політ так само прекрасний і неповторний».




Завдання з розвитку художньої (образотворчої) обдарованості

«Художні спостереження»

Дітям пропонується робити спостереження, що активізовують емоційно-ціннісну сферу:



  • Зверніть увагу, які відтінки має жовтий колір восени. Зберіть декілька листочків жовтого кольору різних відтінків: від жовтогарячого до темно-жовтого, майже брунатного. Опишіть кожний з них.

  • Проведіть спостереження за деревом, яке видно з вашого вікна. Робіть записи, як змінювався колір дерева протягом вересня – жовтня або квітня – травня. Узагальніть свої спостереження.

  • Чи завжди сніг білий? Якого кольору сніг ви бачили в своєму житті?

«Кольорове слово»

Гра проводиться у командах. Ведучий називає певний колір гравцям двох команд. Завдання учасників – «дарувати» йому слова певного кольору. Кожна команда називає кольорові слова по черзі: наприклад, зелені слова (огірок, трава, яблуко), червоні (помідор, мак, полуниця) та ін. Перемагає та команда, яка останньою назвала слово.



«Почуття і кольори»

Ведучий називає одне з почуттів людини: ніжність, смуток, радість, образа, захоплення тощо. Дітям пропонується назвати колір, за допомогою якого можна передати це почуття. Можна запропонувати протилежне завдання – називати колір і добирати до нього почуття.



«Зроби відкриття»

Ведучий пропонує дітям «зробити відкриття» в оточуючому світі, тобто, придивляючись до природи, предметів, підмічати щось нове, цікаве, неповторне. Наприклад: бурульки на даху схожі на зуби; на небі одне сонечко – а в морі їх багато тощо.



«Тепло-холодно» (робота в групах)

Гравці називають предмети «теплих» та «холодних» кольорів. Потім завдання ускладнюється: необхідно назвати прикметники та іменники, що відповідають відчуттям тепла і холоду. Наприклад, тепло – літо, сонце, мама, яскравий, живий та ін.; холод – айсберг, ранок, образа, білий ведмідьта ін.



«Кольорова музика» Під час слухання музики вчитель пропонує дітям заплющити очі і на «внутрішньому екрані» побачити барви музики. Побачені кольори діти переносять за допомогою акварелі на вологий аркуш паперу і стають авторами кольорової музики. По закінченні творчої роботи бажаючі можуть розповісти, що зображене на картині, як вона називається.

«Відкрий красу»

Учитель пропонує діятм спостерігати, милуватися тим, як опадає листя, як заходить сонце, танцює метелик, виблискує світлячок, зачаровує кольорами райдуга; прислухатися до шелесту листя, до дзюрчання струмочка, співу пташок, хору коників-стрибунців тощо.



«Розтяжка» (методика Т Калініної)

Учитель зазначає: «Діти, сьогодні ми малюватимемо лише двома фарбами – білою і синьою. Спробуйте зафарбувати аркуш паперу так, щоб зверху він був блідим, а до нижнього краю став блідим, майже білим. Зафарбуємо верх аркуша синьою фарбою. Потім змішаємо на палітрі білу і синю, зафарбуємо середину , потім додамо більше білої, зафарбуємо край аркуша блідо-блакитним кольором. Тепер подивимося і пофантазуємо, що у нас вийшло (зимове небо, замети, каток тощо).



«Виставка» (завдання проводиться після попереднього)

Вчитель вивішує творчі роботи дітей на стіну і вмикає відповідну музику. Завдання: п’ять хвилин слухати музику і споглядати малюнки. Після закінчення мелодії діти розповідають дітей, що вони побачили, діляться враженнями. Педагог має привертати увагу дітей до того, що побачив кожний, захопитися разом з дітьми, зробити так, щоб їхні слова почув кожний. Підсумком можуть стати слова вчителя про важливе відкриття: виявляється, що картина може бути однією, а її сприймання – різним, і найцікавіше не сюжет, а переживання автора і спостерігача .



«Дивовижні кола»

Ведучий дає кожному гравцю аркуш паперу, на якому намальовані десять кіл, різних за розміром. Учасникам необхідно домалювати кола так, щоб вийшло десять різних предметів, які мають округлу форму або в яких коло є складовою частиною. Заохочується оригінальність мислення, визначаються нестандартні підходи до виконання завдання.



«Осінні листочки»

Учитель дає дітям завдання намалювати декілька різних геометричних фігур олівцем. Наступне завдання – кожну геометричну фігуру перетворити на схожий за формою листочок та розфарбувати його (наприклад, трикутник – береза, коло – липа).



«Фігури»

Учитель показує учням зображення геометричної фігури. Учні по черзі фантазують, на який предмет схожа та чи інша фігура. Можна ускладнювати завдання - пропонувати геометричні фігури різних кольорів, щоб діти добирали предмети не тільки за формою, але і за кольором.



«Чарівні окуляри»

Діти виготовляють із цупкого паперу окуляри. Вчитель повідомляє дітям, що вони виготовили чарівні окуляри. Якщо їх надягти, то можна побачити багато круглих речей. Учасники, надягаючи окуляри, називають усі предмети, що мають круглу форму. Так само можна організувати гру, використовуючи окуляри з квадратними або трикутними «лінзами».



«Малюнок із геометричних фігур»

Вчитель дає завдання намалювати малюнок, використовуючи у ньому лише кола, або квадрати, або трикутники тощо.



«Невідомий предмет»

Ведучий називає або показує одному з гравців будь-який предмет (олівець, стілець, годинник тощо). Завдання гравця – описати його так, ніби побачив вперше в житті, звертаючи увагу на суттєві ознаки предмета. Решта гравців здогадується, про яку річ йдеться.


«Намалюй літерами»

Завдання полягає в тому, що діти у процесі цікавої ігрової діяльності поєднують семантику слова (його зміст) із його формою (літери). Слова складаються з літер і виражають поняття – у своєму малюнкові діти намагаються це поєднати. Починати доцільно з простих слів, що означають знайомі предмети, або тварин, птахів, яких треба намалювати за допомогою літер. Наприклад, хмара, парашут, слон, їжак, кактус, ведмідь, сніжинка, чайник. Пізніше можна малювати власний портрет із допомогою слів, літер:

ніс, рот, очі, волосся, вухо, борода.

«Квіти і почуття»

Учитель демонструє ілюстрації різних квітів і запитує учнів, яка з них найвеселіша, яка найсумніша, яку з квітів можна назвати задумливою, а яку сердитою тощо.



«Кумедні чоловічки»

Учитель роздає учням картки, на яких зображено букву або цифру, що вивчаються, і пропонує домалювати необхідні деталі так, аби перетворити на якийсь предмет чи істоту тощо. Потім кожний складає історію або казку про те, що утворили. У 1-2 класах можна зробити виставку «кумедних чоловічків», у 3-4 класах – книжечку з малюнками та казками про пригоди кумедних чоловічків.



«Малюнки по колу»

Гра проводиться в групах по 4-5 осіб, які сидять по колу. Ведучий називає тему творчої роботи для кожної групи та дає всім гравцям по альбомному аркушу. Всі учасники починають малювати на задану тематику, але через 1 хвилину за сигналом учителя передають свій малюнок сусіду, що сидить праворуч. Той продовжує малювати і знову за сигналом передає далі. Робота вважається завершеною, коли малюнок домальовує той, хто його починав. Потім можна колективно добирати назви малюнків.



«Неіснуюча картина»

Учитель показує дітям чистий лист і каже: «Це чарівна картина. Щоб її побачити, необхідно вміти фантазувати. Картина називається «Весняний день». Той, кому я її дам, розповідає, що на ній зображено. По моєму сигналу він передасть картину іншому гравцю, і так далі». Задача вчителя – підмічати оригінальні ідеї, допомагати добирати засоби виразності, заохочувати до творчості.



«На що схоже?»

Ведучий демонструє дітям зображення знайомих предметів, різних за формою, кольором, фізичними властивостями (наприклад, повітряна куля, морквина, веселка, корона тощо). Завдання гравців – придумати якомога більше варіантів, на що схожий зображений предмет.



«Точки» (робота в парах)

Кожен з дітей у парі має аркуш паперу та олівець. Завдання – поставити олівцем 20 крапок на аркуші та обмінятися з сусідом по парті. Другий етап завдання – намалювати зображення предмету, тварини або людини, з’єднавши прямими лініями ці крапки.



«Домалюй картину»

Учитель демонструє картину, частина якої закрита і невідома дітям. Завдання дітей – уявити зміст закритої частини з наступним порівнянням намальованого художником і уявними образами.



«Аплікація з сухого листя»

Аплікацію з сухого листя дерев створюють аналогічно. Тобто спочатку розглядають кожен листок, шукають аналоги за кольором, формою. Так, наприклад: листя клена – зірка, корона, сонце, хвіст жар-птиці, спідничка; ясен – човен, пелюстка, рибка, тулуб, вухо зайця; дуб – ялинка, балалайка, віник, дерево, крило, хвіст птаха; верба - пір'я, стебло, шия жирафа.

Завдяки розмаїттю форм, барв відтінків сухих листків у аплікації можна відтворити чимало сюжетів: силуети птахів, звірів, фігурки людей, різні споруди тощо.

Дітям можна запропонувати виконати сюжетну аплікацію (Наприклад, «На лузі», «Акваріум» та інші).



«Конструювання з об'ємного природного матеріалу»

Збираючи з дітьми різні природні матеріали (шишки, жолуді, горішки, корінці, мушлі, солому тощо) пильно розглядаємо їх та шукаємо аналоги до кожного з них. Так, наприклад, волоський горіх – яйце, м'яч, корпус супутника, голова людини, птаха, тулуб курчатка; половинка горіха – човен, капелюшок, жук, черепаха; мушля – віяло, тарілка, крило метелика, птаха; картопля – голова, тулуб свині, бегемота, їжака тощо.

Згодом дорослий пропонує запитання, підказки, що активізують увагу, пам'ять, уяву. Варто також розглянути зразки готових конструкцій, їхні складові.

У ході виготовлення виробів спонукаємо дітей до складання оповідок, казок, де героями виступають створені руками дітей персонажі. Корисною є також колективна драматизація творчих сюжетів.


Завдання з розвитку літературної обдарованості

«Пірамідка»

Учитель записує на дошці слово. Учні по черзі мають додати своє слово так, щоб поширити речення, не порушуючи змісту. Наприклад:



Сонечко

Світило сонечко

У небі світило сонечко

У небі яскраво світило сонечко

У небі яскраво світило золоте сонечко ...

Можна не записувати речення, а запам'ятовувати, що було сказано гравцями.



«Інтерв'ю»

Ведучий називає букву, яка вивчається на уроці, а потім, звертаючись до гравців, ставить запитання: «Хто?», «Який?», «Що робив?», «Куди?», «З ким?», «Коли?», «Чому?», «Що сталося?» тощо. Гравець, якого обирає ведучий, повинен швидко дати відповідь, яка починається з цієї літери. Наприклад, буква К: що – клубок, який – кольоровий, що робив – котився, де – коло річки... Відповіді можуть бути незвичними і несподіваними.



«Нові назви»

Усі предмети мають свої назви, до яких люди давно звикли. Ведучий пропонує гравцям подивитись на предмети, що їх оточують, під новим кутом зору, ніби вперше в житті та придумати їм нові, більш влучні з їх погляду назви. Наприклад: парасолька – дощохист, окуляри – зоровики, крейда -..., іграшка – ..., відро – ..., кошик – ... і т.д.



«Скажи по-іншому»

Ведучий, кидаючи м’яча, називає слово. Гравець, якому кидають слово, називає його синонім, наприклад: йти – плентатися. Гравець, який знає ще один синонім, піднімає руки і йому теж кидають м’яч. Мета гри – дібрати якнайбільше синонімів до слів. «Чемпіоном» є найбільш активний гравець, який знає багато синонімів різних слів.



«Протилежні слова»

Ведучий називає будь-який об’єкт і його ознаку. Гравцям необхідно назвати якомога більше слів, значення яких протилежне даному за цією ознакою. Наприклад: мед – корисний. Антонімом за цією ознакою будуть всі шкідливі продукти (тютюн). Мед – густий. Протилежні об’єкти – рідкі (молоко).



«Сонечко»

Учитель малює на дошці для кожної команди сонечко. У середині кожного сонечка написаний іменник (наприклад, море та літо). Гравці кожної команди почергово виходять до дошки, добирають епітети до свого слова, записують біля кожного промінця. Виграє та команда, у якої сонечко засяє яскравіше, тобто яка добере більше епітетів до слова. Завдання можна написати на картках і роздати кожній групі дітей.



«Відгадай слово»

Учитель пропонує дітям назвати два предмети, які б мали одразу три ознаки

гладенький чорний тихий

… … … … … … … … …



світлий легкий блискучий

… … … … … … … … …



«На що схоже?»

Учитель говорить початок речення, в якому є порівняння. Учні повинні придумати, на що схожий предмет або об’єкт природи, про який йдеться у реченні і завершити порівняння. Наприклад: «Волошки в житі схожі на..........».



«Склади два речення»

Учні утворюють дві команди. Учитель називає слово, яке може вживатись як у прямому, так і в переносному значенні. Гравець першої команди складає речення, в якому це слово вжите у прямому значенні, гравець другої – у переносному значенні. Наприклад, «Клоун голосно сміється»; «Сонце сміється у синьому небі».



«Продовжи ряд»

Учитель називає слово (іменник). Дітям необхідно утворити за допомогою префіксів ряд однокореневих іменників. Вчитель наводить приклад-схему, за якою потрібно утворити ряд: рука – рученька – ручище.



«Мій хороший папуга»

Діти стоять у колі. Ведучий говорить: «До нас у клас залетів папуга, він вміє не тільки повторювати речення, а й копіювати інтонацію». Той, кого вибрали папугою, переміщується по колу. Гравець, біля якого зупиняється папуга, промовляє речення з відповідною інтонацією, папуга його повторює. За сигналом ведучого папугою стає інший гравець.



«Інтонація»

Діти мають разом або почергово повторити з різними почуттями різною інтонацією речення (зі злістю, радістю, замріяно, здивовано, з образою). Приклади речення: «Пішли гратися», «Завтра ми підемо до зоопарку», «Допоможи мені». Бесіда на тему «Чому попри однаковий зміст речень ми сприймаємо їх по-різному?».



«Числові вірші»

Мета цього завдання – пояснити, що ритм є дуже важливим і за його допомогою можна передавати навіть настрій. Учитель дає завдання написати сумний або веселий вірш не за допомогою слів, а використовуючи лише числа. На конкретних прикладах він пояснює, що зміст поетичного твору повинен передаватися не лексичним значенням слів, а його ритмом. Наприклад:



Сумний вірш про осінь Веселий вірш про м’яч

118 + 15, 22, 22!

125 + 45, 32, 15,

135 + 19 48, 70,

145 на 45... 38, 20!

«Рими»

Учитель називає слово. Діти добирають рими до цього слова, плескаючи у долоні. Наприклад: сюрприз – сервіз – ..., доглядає – поливає – ..., духмяні – медвяні – ...



«Музей природи»

Під час прогулянки до лісу кожний збирає до свого кошика чи пакета все, що зустріне особливе, надзвичайне – за формою, структурою, забарвленням. Наприклад, кольорові камінці, шматочки кори, фрагменти коріння, сухі квіти, плоди тощо. Матеріали використовуються під час роботи в класі. Знайдене можна доповнювати, домальовувати, дофарбовувати, доліплювати для створення повного образу. Уява дітей підказує найфантастичніші варіанти: шматок коріння – казковий змій, фрагмент кори – гірський пейзаж і т.ін.



«Аромати природи»

Під час прогулянки вчитель пропонує дітям заплющити очі та відчути, чим пахне, наприклад, сонце або зірки, ліс чи річка, вітер чи дощ. Відчути момент, вдихнути усе що навколо і порадіти тому, що ми можемо так відчувати.



«Живий предмет»

Кожній групі гравців учитель називає предмет (наприклад, чайник, віник, дошка тощо), пропонуючи «оживити» його та розповісти про його життя: які проблеми можуть у нього бути, які відносини з сусідами та господарями. Вчитель може допомогти, використовуючи запитання типу:



1. Який у нього характер?

5. Де він живе?

2. Що любить?

6. Чи є у нього сім’я?

3. З ким дружить?

7. Чого він боїться?

4. Які відносини?

8. Про що мріє?

«Перевтілення»

Учитель читає початок оповідання: «Біля будинку цвіла запашна красуня-вишня. Над нею з самого ранку літали заклопотані джмелі у брунатних кожушках. Раптом подув свіжий схвильований вітерець, який буває тільки навесні. Ніжні пелюстки зірвалися з гілочок і закружляли у повітрі, немов сніг...» Дітям необхідно продовжити оповідання від імені різних персонажів: від імені пелюстки; весняного вітру; заклопотаного джмеля; пташки, яка сіла на гілку; собаки, який гуляє під деревом; дівчинки, яка дивиться з вікна; двірника, який прибирає біля дерева.



«Якби я був...»

Керівник гри пропонує гравцю закінчити речення, яке починається зі слів «Якби я був...». Наприклад, «Якби я був цукеркою, то...», діти продовжують: «... я би став дуже кислою, щоб мене не з’їли», «я би нагодував всіх людей світу солодощами».



«Інша точка зору»

Спробуй уявити себе іншою істотою і подивитись на світ іншими очима. Наприклад, уявити себе мурахою, дельфіном, метеликом тощо і розповісти, яким здається навколишній світ.



«Хто похвалить себе найкраще»

Ведучий визначає для кожного гравця роль казкового персонажу. Гравцям необхідно уявити себе на місці казкового персонажу і довести, що їх герой найкращий. По черзі вихваляється кожний з персонажів, наприклад: «Я – Лисичка. Я така гарна, чепурна, така розумна, спритна.», «Я – Пан Коцький Я – найголовніший! Мене всі звірі бояться, я такий сердитий.» тощо.



«Звукова пляма»

Ведучий пропонує дітям незнайоме слово або звукову нісенітницю (наприклад: алокш, гуфоркам). За звукоритмом і сприйняттям учні фантазують про те, що може означати це слово.



«Чесне слово»

Гравець розповідає фантастичну ситуацію, яка нібито трапилася з ним. Наприклад, коли хлопець йшов до школи, його викрали інопланетяни, а потім повернули назад. Коли розповідь закінчено, він каже: «Чесне слово!». Діти можуть задавати питання, розповідати факти, які доводять нереальність події. Наприклад: «А ми бачили, як якісь хлопці переодягались у зелених чоловічків, щоб пожартувати». Гравцю слід доводити правдивість своєї розповіді.



«Цип-цап»

Учитель: «Уявіть, що ви можете сказати чарівне слово «Цап-цип» і перетворитися на маленьких чоловічків та потрапити до країни Ліліпутії. Але завжди, коли захочете, ви можете знову стати звичайного розміру, сказавши це слово знову. А коли ви промовите чарівні слова «Цип-цап», то потрапите до країни Гуліверії. Тільки не переплутайте слова!» Бажано, щоб у цей час лунала музика, яка допоможе створити необхідну для фантазування атмосферу.

Після того, як діти уявили та відчули себе маленькими мешканцями країни Ліліпутів, учитель ставить питання на кшталт: які переваги маленьких істот, які незручності; що б ти насамперед зробив в країні Ліліпутії; чи є у тебе там друзі; про що ти мрієш; чи хочеш повертатися назад, у звичайний світ?

Після фантазування діти можуть намалювати те, що побачили і відчули, або написати казку.



«Крана фантазій»

Сьогодні ми потрапимо до країни фантазій. Тут можливе усе. Уявіть, що ви будете робити, якщо:



  • знайдете чарівну лампу Аладіна;

  • тобі буде на 20 років більше, ніж зараз;

  • ти станеш директором школи;

  • ти став чемпіоном світу з футболу.

«Розкрий ланцюжок»

Ведучий називає два слова, які знаходяться далеко одне від одного за смисловою віссю (наприклад, небо і чай). Гравцям необхідно асоціативним шляхом прийти від першого слова до другого. Вони по черзі називають свої варіанти ланцюжків (наприклад, небо – земля – вода – напій – чай).



«Гірлянда асоціацій»

Ведучий називає учасникам дві фрази: наприклад, «коли гримить грім» та «футболіст забиває гол». Учні повинні логічно зв’язати ці фрази у коротенькому оповіданні. Наприклад: «Коли гримить грім, то скоро піде дощ. А коли ллє дощ, то все у природі росте. У лісі буде багато грибів, і ми з татом поїдемо їх збирати. І звісно, що візьмемо з собою м’яч та пограємо на галявині у футбол. У нашому дворі я – найкращий футболіст, тому заб’ю будь-якому супернику багато голів.»



«Ланцюжок асоціацій» Ведучий кидає учню м’яч і називає будь-яке слово (іменник). Гравець повертає м’яч, називаючи ознаку даного об’єкта (прикметник). Ведучий називає інший об’єкт, що має таку ж ознаку і кидає м’яч іншому гравцю і т.д. Наприклад: хмарка – біла – вата – м’яка – трава – гладенька і т.д.

«Три чарівні слова» (робота в групі)

Групі пропонується 3 слова, далекі одне від одного за змістом (Наприклад, сонце, книга, собака). За короткий проміжок часу треба придумати якомога більше варіантів оригінальних речень, в яких обов’язково будуть ці слова. (У газеті «Сонце» написали статтю про собаку, яка вміла читати книжки).



«Таємниця»

Порадившись, діти вибирають будь-який предмет з довкілля та обговорюють його характерні особливості, шукають аналогії. Потім повідомляють по черзі усі знайдені аналогії та ознаки, не називаючи сам предмет ведучому (дитині), що відгадує задуманий об'єкт. Так, наприклад, до слова «веселка» можна пропонувати, скажімо, такі аналоги та пояснення: «Схоже на віночок, бо різнокольорове; на радість, бо сяє та виграє; на міст та коромисло за формою».



«Хто Я?»

Ведучий дає одному з гравців на вибір картки із назвами героїв кінофільму, мультфільму, відомих людей (акторів, письменників, музикантів, співаків тощо). Гравець обирає картку з прізвищем, тобто він обирає свою роль. Не дивлячись у картку, він показує її всім іншим. Його мета – здогадатися, хто він. Дізнатися про це він може, ставлячи запитання до всіх інших, на яке можна відповісти «Так» чи «Ні». Наприклад: «Я – герой мультфільму? Я – чоловік? Я молодий? Я – відомий?» і т.і. Якщо гравець відгадує, хто він, то картку тягне інший учасник.



«Будинок з колонами»

Дітям пропонується «побудувати будинок», тобто визначити тему твору, основну його ідею, сажні лінії.





С

Ю

Ж

Т

Е

Тема:



«Фантастична тварина»

Учитель розповідає, що у казках зустрічаються тварини, який немає у житті, але які поєднують в собі особливості декількох тварин (наприклад, русалка – людина і риба; Змій Горинич – трьохголова змія і птах). Дітям пропонується придумати фантастичну тварину і назвати її, поєднуючи істотні риси відомих тварин (наприклад, слонодил – слон і крокодил; вовжак – вовк і їжак).



«Створи колискову»

Згадайте, чи співали вам на ніч колискову? Зараз у вас є можливість створити власну неповторну пісню. Для цього необхідно вписати у текст замість крапок свої слова (епітети, зменшувально-пестливі слова тощо), які найбільше підходять за змістом. Колискова може бути без рими, але в неї обов’язково треба вкласти часточку серця.



Колискова

Спи, моє ....................................................,

Спи, моє ....................................................,

Спи, як .......................................................,

Спи, як ........................................................

Хай тобі насниться ...................................,

Хай до тебе прийдуть ...............................,

Виростай великим, як ...............................,

Сильним і спритним, як ...........................,

Спи, моє .....................................................,

Спи, моє ......................................................

Спробуй дібрати до колискової відповідну мелодію і заспівати.



«Продовжи діалог»

Читаючи оповідання, в якому зустрічається діалог героїв, спробуй вигадати продовження розмови героїв. Завдання можна виконувати в парі з сусідом по парті. Намагайся у діалозі підкреслити риси характеру співрозмовників. Прочитайте діалог за ролями.



«Казковий герой по-новому»

Гра може проводитись як у групах, так і індивідуально. Ведучий називає гравцям казкового героя (наприклад, Бабу Ягу). Завдання кожної групи полягає в тому, щоб змінити його за різними параметрами: вік, одяг, характер, спосіб пересування, місце проживання тощо. Потім кожна група вигадує казкову історію, яка трапилась з новим героєм.



«Виправдання негативного героя»

Згадайте казки, в яких зустрічаються негативні герої. Як ви гадаєте, чому вони стали злими і жорстокими? Можливо на це є причини? Чи можуть вони змінитися і стати позитивними героями? Придумайте історію, яка є виправданням негативного казкового героя – Зміючку Оленку, Карабаса Барабаса, Людожера або інших антигероїв, тобто яка пояснює, чому вони стали такими.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка