Навчально-методичний посібник За загальною редакцією доктора історичних наук, професора О. А. Удода Суми Сумський державний університет



Сторінка1/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.24 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

соціально-педагогічна діяльність

вищих навчальних закладів щодо формування сімейних цінностей у студентської молоді

навчально-методичний посібник

За загальною редакцією доктора історичних наук,

професора О. А. Удода

Суми


Сумський державний університет

2014

УДК 37.091.2:316.614.5-057.87(072)

ББК 74.580я7


С69

Авторський колектив:



О. А. Удод – директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України по Відділенню загальної середньої освіти, доктор історичних наук, професор;

О. А. Удалова – завідувач сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, кандидат педагогічних наук;

О. В. Кузнєцова – методист вищої категорії сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України;

Н. Д. Світайло – керівник Координаційного центру гуманітарної політики Сумського державного університету, кандидат філософських наук, доцент

Схвалено для використання в закладах освіти

Комісією з виховної роботи у вищих навчальних закладах

Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України

(протокол № 1 від 22 січня 2014 року)

С69


Соціально-педагогічна діяльність вищих навчальних закладів щодо формування сімейних цінностей у студентської молоді : навчально-методичний посібник / за заг. ред. д-ра іст. наук, проф. О. А. Удода. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 198 с.

У навчально-методичному посібнику висвітлюється інноваційний досвід роботи вищих навчальних закладів щодо організації навчально-виховної діяльності зі студентами з підготовки до сімейного життя та відповідального батьківства. Видання містить методичні рекомендації, програми та практичні розробки занять із вищезазначеної проблематики.

Посібник пропонується для навчальних закладів різних рівнів акредитації, рекомендується педагогічним працівникам, соціальним педагогам, практичним психологам, слухачам інститутів післядипломної педагогічної освіти, студентам педагогічних вищих навчальних закладів.


УДК 37.091.2:316.614.5-057.87(072)

ББК 74.580я7

© Колектив авторів, 2014

© Сумський державний університет, 2014
Передмова
Підготовка молоді до вступу в шлюб, до майбутнього сімейного життя – одна із складових частин загальної системи виховання підростаючого покоління. В українському суспільстві молодь є найбільш активною частиною населення, а її чисельність визначає рівень народжуваності, тобто - демографічні перспективи держави. В ієрархічній системі ціннісних орієнтацій молоді, згідно досліджень, сім’я, як надзвичайно важливий елемент соціальної структури суспільства, відіграє важливу роль. Зміни, які відбуваються в сім’ї, впливають на характер суспільних відносин, на стан і розвиток самого суспільства.

Шлюбні відносини регулює сімейне право, яке закріплене Конституцією України, законодавством про шлюб і сім’ю та цивільним Кодексом України. Правовідносини між батьками та дітьми також визначені міжнародними документами, такими як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, які схвалено Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковано Верховною Радою України.

Перспективи розвитку суспільства, успішність будь-яких суспільно-економічних і політичних перетворень у країні залежать від умов соціалізації і розвитку молодого покоління. Молодіжна політика в Україні визнана пріоритетним напрямом державної політики. Кабінетом Міністрів України затверджені програми реалізації сімейної політики в державі, такі як: «Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року», «Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року», «Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року», «Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009 – 2015», наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження заходів на виконання Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року» та інші. Крім того, МОН України нормативно-правовими документами акцентує увагу на підтримці студентської молодої сім’ї, а також забезпечення їй достатнього життєвого рівня.

У програмному документі щодо стратегії демографічного розвитку населення України основними проблемами демографічної кризи є вплив несприятливих соціально-економічних умов на формування та розвиток сім’ї, зниження народжуваності, звернуто увагу на погіршення стану здоров’я населення, проблеми його старіння. Спостерігається масове поширення бездітності та однодітності - дві третини сімей мають лише одну дитину.

Численні психолого-педагогічні дослідження підтверджують моральну та психологічну неготовність молоді до сімейного життя, не усвідомлення особливостей та проблем міжособистісних стосунків та ін. Постійні суперечки, орієнтація на різні ідеали, негативно позначаються як на внутрішньо сімейних взаєминах подружжя, так і загалом на становленні та розвитку сім’ї.

Руйнуючий вплив на сім’ю здійснює високий рівень розлучень, зростання кількості неповних сімей, одиноких матерів та дітей-сиріт, відсутність єдиної системи підготовки молоді до шлюбу та сім’ї. Значна частка хворих дітей, зростання алкоголізму, наркоманії та проституції, відсутність єдиної системи медичної допомоги, збільшення кількості захворювань, перевантаженість жінок тощо.

Особливе занепокоєння викликають сім’ї, для яких характерні високий рівень агресії та проявів насильства в сім’ї тощо. Діти з таких сімей займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, вживають алкогольні напої, токсичні та наркотичні речовини, часто стають жертвами насильства та сексуальних злочинів, а також залучаються дорослими де противоправної діяльності. Життя і здоров’я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а збільшення їхньої чисельності також становить певну загрозу для суспільства.

Серед причин виникнення цих явищ – низька культура внутрішньо-сімейних відносин, непідготовленість до сімейного життя, соціально-економічна незахищеність молодих сімей, безладні статеві стосунки, які негативно впливають на репродуктивне здоров’я молоді та інші.

Тому, саме підготовка молоді до вступу в шлюб і створення стабільних відносин між членами родини на основі поваги та любові повинні стати однією з головних цілей психолого-педагогічної роботи ВНЗ.

Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти з метою узагальнення передового досвіду та впровадження інноваційних технологій виховної роботи ВНЗ, відбору матеріалів для інформаційно-методичних збірників та створення банку кращих розробок форм і методів соціально-педагогічної роботи зі студентами було проведено аналіз науково-методичних матеріалів з питань підготовки студентів до сімейного життя. До інституту надійшло 45 методичних розробок з різних регіонів України. Аналіз матеріалів засвідчує, що досвіди роботи мають практичний характер, де розкриваються різноманітні форми і методи робот зі студентами, містять у собі не тільки аналітичну інформацію із соціальних проблем сім’ї, а також практичні розробки, які ми рекомендуємо для використання у навчально-виховному процесі, а саме: плани роботи клубів, навчальні програми, виховні заходи, положення про молодіжні клуби, результати соціологічних досліджень тощо.

Зміст представлених програм передбачає комплекс заходів з підготовки молоді до сімейного життя, тобто аналіз стану життєдіяльності молодих сімей, з метою відпрацювання ефективної системи супроводу та надання їм соціально-психологічної, психотерапевтичної, юридичної, педагогічної, медико-соціальної допомоги, психолого-педагогічної допомоги щодо повноцінного виховання дітей та з профілактики в молодіжному середовищі явищ, які негативно впливають на систему подружніх стосунків та приводять до їхньої деформації (наркоманія, алкоголізм, проституція тощо).

Діяльність клубів, щодо підготовки студентів до шлюбу, орієнтована на організацію дозвілля: розвиток творчої ініціативи; набуття необхідних для сімейного життя навичок та якостей; зміцнення родинних стосунків, корекцію сімейного спілкування; допомогу студентам-батькам у вихованні та всебічному розвитку дітей; зняття емоційної напруги в сім’ї тощо. Реалізації вищезазначених завдань сприяють вечори знайомств, сімейного відпочинку, конкурси, тематичні рольові ігри, засідання із залученням фахівців, обмін практичним досвідом, тематичні диспути та тренінги, лекції, тестування тощо.

Розуміння «готовність до сімейного життя» містить у собі соціально-моральну, мотиваційну, психологічну, економічну готовність до створення сім’ї, а також цивільну зрілість (вік, освіта, професія), що проявляється у розумінні молоддю соціальної значимості родини, у виборі супутника життя, у почутті відповідальності за майбутніх дітей на основі здорового способу життя.
Удод О.А. – директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України по Відділенню загальної середньої освіти, доктор історичних наук, професор

І. Методичні рекомендації
Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України

Кузнєцова О.В., методист вищої категорії сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами
Методичні рекомендації щодо формування сімейних цінностей у студентів

Аналіз показує, що в сучасних економічних умовах в Україні інститут сім’ї зазнає серйозних морально-психологічних та матеріальних труднощів і випробувань. Прогресивні зміни, що відбуваються сьогодні в суспільстві, з одного боку, сприяють саморозкриттю, самовизначенню й самоствердженню людини, з іншого – виявляють дефіцит добра й милосердя в стосунках між людьми, у тому числі між членами родини, труднощі в системі сімейного виховання дітей, в основі яких – недостатньо сформований рівень культури батьків щодо виконання ними батьківських функцій та обов’язків. Тому з метою підтримки сім’ї здійснюється державна політика, яка є складовою соціальної політики України, і полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї та її членів, поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім’ї як основи суспільства.

В основі функціонування лежить сімейне право, яке закріплене Конституцією України, законодавством про шлюб і сім’ю та цивільним Кодексом України. Правовідносини між батьками і дітьми регулюються також такими міжнародними документами, як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковані Верховною Радою України.

Необхідно підкреслити, що конституційний принцип охорони та захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства реалізується в різних галузях законодавства України: цивільному, житловому, трудовому, про охорону здоров’я, соціальне забезпечення тощо. Крім того, прийняті нормативно-правові акти, такі як: Закон України № 2402-ПІ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.; Закон України № 2789- ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. №41 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009- 2015 роки», Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. №879 «Про затвердження Стратегії демографічного розвитку в період до 2015 року», Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р.№1849 «Про затвердження Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року», Постановою Верховної Ради України № 4183-VІ від 20 грудня 2011 р. були схвалені Рекомендації парламентських слухань «Інститут сім’ї в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення» та інші.

Численні дослідження підтверджують, що сьогодні в суспільстві спостерігається занепад моралі, криза духовності, засилля негативного впливу інформаційно-комунікаційних технологій призвели до підвищення серед підлітків і молоді рівня злочинності, насильства, алкоголізму, наркоманії, проституції, поширенні венеричних захворювань та захворюваності на СНІД, а також зростання кількості неповнолітніх матерів, абортів та розлучень.

За даними Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу за десять місяців 2013 року в Україні було зареєстровано 17790 нових випадків ВІЛ-інфекції, серед них 3244 дитини до 14 років. Більшість випадків інфікування реєструється серед молодих людей віком від 15 до 30 років [1]. Також Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України повідомляє, що на кінець 2013 року на офіційному обліку перебуває майже 92,5 тисячі споживачів наркотиків. Серед них майже 540 неповнолітніх. Більше половини всіх облікованих наркоспоживачів мають офіційно встановлений діагноз «наркоманія», хоча реальні цифри можуть бути в рази більші [2]. І, як наслідок, все це позначається не тільки на життєвому потенціалу молоді, їх працездатності, психічному та фізичному здоров’ї, але й на житті майбутнього покоління.

Як відомо, в житті дитини родина відіграє важливу роль. І якщо в сім’ї існують конфліктні стосунки між батьками, спостерігається вживання алкоголю та наркотиків, високий рівень агресії та проявів насильства в сім’ї, то більша частина засвоєного досвіду відносин в сім’ї переходить у підсвідомість дитини і протягом всього життя формує життєву мету, переконання, цінності та моделі поведінки запозичених у батьків.

Як стверджують Батіщєва Г.О. та Зайцева З.Г. у своїх методичних рекомендаціях щодо роботи соціальних служб для молоді з молодою сім’єю [3], умови негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату впливають на ранню втрату потреби у спілкуванні з батьками, формують егоїзм, замкненість, конфліктність, впертість у дитини. Такі діти характеризуються неадекватністю самооцінки свого «Я» (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, іноді втечами з дому, бродяжництвом та ін.



Все це свідчить про те, що діти, які ростуть в сім’ях де існують несприятливі умови для життєдіяльності часто поповнюють ряди важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних, жертв насильства та сексуальних злочинів. Життя і здоров’я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а, крім того, збільшення їхньої чисельності також становить певну загрозу для суспільства. Адже близько 40% підлітків України у віці 14-18 років регулярно вживають алкогольні напої. При цьому сьогодні в країні 1% підлітків 12-13 років випиває спиртовмісні напої щодня. А вживання пива в Україні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі [4]. Україна займає 1-е місце по рівню дитячого алкоголізму в світі, 2-е місце за кількістю курців: у віці 12 років та більше палить чверть населення, показник захворюваності на туберкульоз – 3,1 на 10 000 неповнолітніх.. Не менш загрозлива статистика і щодо дитячої наркоманії — кожне п’яте дитяче отруєння відбувається внаслідок вживання психотропних і наркотичних пігулок. При цьому в Україні зареєстровано 76 тисяч 366 дітей з розладами психіки та поведінки через вживання наркотичних речовин [5].

Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні зумовлює значні ускладнення у виконанні сім’єю своїх функцій. Деформація соціальних і моральних цінностей, яка спостерігається останніми роками, призвела до великої кількості розлучень, збільшення кількості неповних сімей, осіб шлюбного віку, які не укладають шлюбу, зниження народжуваності, збільшення кількості дітей-сиріт, покинутих батьками та інших негативних явищ, що зменшили виховний потенціал сім’ї .

Велике занепокоєння викликає таке явище як безпритульні діти в Україні. Офіційно називають цифру від 100 до 200 тисяч. Неофіційно – від мільйона до двох. (Всього в Україні 9 мільйонів дітей). Більшість безпритульних підлітків хворі на туберкульоз, венеричні та нашкірні хвороби, у близько 10 % – СНІД. Майже всі вуличні діти є жертвами злочинців: їх змушують жебракувати, займатися злочинною діяльністю, проституцією, залучають до виготовлення порнографії [6]. Переважно, це так звані діти, які мають дім, когось із батьків, чи родичів. Це діти із неблагополучних, бідних сімей, батьки яких п’ють або вживають наркотики. Кожну третю дитину позбавляють батьківського піклування самі батьки. Фахівці вважають, що масова дитяча бездоглядність за кілька років може призвести до демографічної катастрофи в Україні.

Ще один чинник зростання дитячої безпритульності, особливо на заході України – це масові виїзди дорослих за кордон на заробітки. Трудова міграція є однією з найбільших проблем в Україні, коли відбувається розрив родинних стосунків, в результаті чого діти залишаються без батьківського піклування протягом кількох років. Діти, батьки яких виїхали на роботу за кордон, можуть зазнавати жорстокого поводження з боку оточуючих. Вони виростають уразливими, у них неадекватне уявлення про себе та інших, вони не здатні довіряти оточуючим та схильні до жорстокості. Діти трудових мігрантів, мають такі ж проблеми, як їх однолітки: складність процесу соціалізації особистості, проблеми з навчанням, побудови взаємин з протилежною статтю тощо. Але через відсутність батьків у них виникають додаткові проблеми: переживання за батьків, неспокій, самотність, страх, надмірні намагання самоствердитися. Нерідко це проявляється у девіантній поведінці, конфліктах. Такі діти потрапляють під негативний вплив інших людей, що призводить до вживання алкоголю та наркотиків, залучення їх до злочинної діяльності, бродяжництва, проституції, виготовлення порнографії [7].

Також для нашого суспільства є актуальною проблема насильства в сім’ї, про що свідчить статистика Міністерства внутрішніх справ України. Кількість осіб, які перебувають на профілактичному обліку за вчинення насильства в сім’ї щорічно зростає і наближується вже до ста тисяч, також виявлено 47,5 тис. сімей, в яких застосовується насильство до членів родини.

Одним з наслідків насильства та жорстокого поводження з дітьми є торгівля людьми. Діти, потерпілі від торгівлі людьми, часто зазнають сексуальної експлуатації та експлуатації дитячої праці. За даними Міністерства внутрішніх справ України останнім часом розкрито 356 злочинів, скоєних проти статевої недоторканості та свободи дітей.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що батьки в процесі сімейного виховання повинні визнавати цінність дитини як особистості, її право на повагу та захист, а також створювати умови для прояву її здібностей, індивідуальності та стимулювати дитину до саморозвитку і самовиховання. Необхідно підкреслити, що ефективність виховання дітей залежить від створення здорового морально-психологічного клімату в сім’ї, вміння правильно будувати внутрішньо сімейні стосунки, розвитку високого рівня відповідальності подружжя щодо батьківства та способу життя.

У зв’язку з цим, одним із головних завдань вищих навчальних закладів освіти є підготовка молоді до сімейного життя, формування відповідального ставлення до батьківства, яка полягає у:



  • формуванні моральних якостей та цінностей, усвідомлення моральних основ шлюбно-сімейних відносин, почуття відповідальності молодої людини за кожний свій вчинок;

  • формуванні у студентів установок на здоровий спосіб життя та збереження репродуктивного здоров’я;

  • формування у студентської молоді відповідальності за дітей та усвідомлення великого значення ролі батьків у житті дитини;

  • вихованні високоморальних уявлень про дружбу і кохання, про честь та гідність у міжстатевих стосунках;

- формуванні моральних якостей, необхідних для спільного життя чоловіка та дружини, батька та матері;

- озброєнні знаннями про особливості психології міжособистісних відносин молоді, психологічні основи шлюбу та сімейного життя;

- економічному вихованні молоді, ознайомленні з основами ведення домашнього господарства та розподілу сімейного бюджету;

- озброєнні системою юридично-правових знань, які стосуються становлення та розвитку сім’ї, ознайомлення з обов’язками подружжя по відношенню один до одного, до дітей, до суспільства, формування правової культури сімейних відносин серед молоді.

Для реалізації вищезазначених завдань необхідно впроваджувати спецкурси, щодо підготовки студентів до сімейного життя, рекомендується включати окремі теми з даної проблеми до дисциплін соціально-гуманітарного блоку. Наприклад, пропонуємо започаткувати у ВНЗ спецкурс «Українська родина». Матеріали спецкурсу сприяють досягненню освітніх, пізнавальних та розвиваючих цілей для підвищення рівня знань студентів щодо шлюбу і сімейних відносин.

У процесі навчально-виховної роботи зі студентами та молодими сім’ями проходить набуття необхідних навичок та якостей для сімейного життя, яке впливає на зміцнення родинних стосунків, корекцію спілкування між жінкою та чоловіком, задоволення пізнавальних інтересів. Обмін досвідом сімейного виховання допоможе молодим батькам у всебічному розвитку їх дітей, вплине на зміцнення взаємостосунків у сім’ї, а також на відродження родинної побутової культури українського народу та інше.

Для організації навчально-виховної діяльності, яка направлена на формування сімейних цінностей у студентів, необхідно створити систему роботи у ВНЗ, яка буде розрахована на весь період навчання студентів та включати в себе заходи які доцільно проводити на кожному курсі навчання, а також заходи згідно їх вікових особливостей.

Заходи можуть проводитися у навчальному закладі (на факультетах, кафедрах), так і поза його межами (в клубах, гуртожитках). До роботи рекомендується залучати професорсько-викладацький склад ВНЗ, висококваліфікованих психологів, юристів, медичних працівників та інших спеціалістів в області сімейних відносин. Також реалізація завдань по підготовці молоді до сімейного життя неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування, студентського об’єднання. Студенти ВНЗ повинні активно включатись у просвітницько-лекційну діяльність, розповсюдження буклетів, листівок, брати участь у роботі семінарів, конференцій та інш.

Під час заходів теоретичні знання про шлюб, сім’ю та цінності повинні розглядатися з позиції соціального, правового, психолого-педагогічного та морально-етичного підходів. Так соціальний аспект розкривається у темах «Шлюб та сім’я як фактор стабільності суспільства», «Основні функції сім’ї у сучасному світі», «Стан та розвиток сім’ї: демографічний аспект»; правовий – «Правові основи сім’ї», «Права та обов’язки батьків та дітей», морально-етичний – «Культура взаємин у сім’ї», «Сімейні цінності подружжя», психолого-педагогічний – «Батьківство як основа повноцінної сім’ї».

Рекомендуються такі форми:



  • конференції, семінари, лекції, бесіди;

  • тематичні диспути, тренінги та тестування;

  • вечори питань та відповідей з питань сім’ї та шлюбу;

  • індивідуальні, парні та міні групові психологічні, фізіологічні, юридичні та медичні консультації;

  • регулярні тематичні обзори та виставки літератури в бібліотеці ВНЗ;

  • тематичні рольові ігри, конкурси,

  • вечори знайомств та відпочинку;

  • календарні, релігійні свята;

  • культурно-масові, розважальні, конкурсні заходи та інші.

На старших курсах навчання зі студентами доцільно проводити «круглі столи» з питань сім’ї та шлюбу, організовувати зустрічі з цікавими людьми, обговорювати конкретні ситуації сімейного життя, взяті з вітчизняної та зарубіжної літератури, телевізійних програм, періодичних видань тощо; конкурси на саму чарівну студентську сім’ю навчального закладу (курсу тощо); конференції для молодих студентських сімей.

Крім того, підготовці молоді до сімейного життя і відповідального батьківства сприяє створення гуртків, об’єднань для студентів, клубів (молодої сім’ї, сімейного спілкування, студентських сімей, батьківської культури тощо).

Виходячи з вищезазначеного, існує необхідність цілеспрямованої, відносно самостійної та планомірної підготовки викладачів ВНЗ щодо формування сімейних цінностей у студентської молоді. Така підготовка повинна бути направлена на вирішення як поточних, так і спрямованих на майбутнє завдань.

Психолого-педагогічна підготовка повинна бути невід’ємною від предметної, методичної, наукової та інших видів діяльності викладачів ВНЗ і мати свою специфіку.

Основними особливостями психолого-педагогічної підготовки викладачів щодо формування у студентів готовності до шлюбно-сімейних відносин є:


  • цілеспрямованість, тобто спеціальна направленість, спрямована на оволодіння знаннями, навичками та вміннями, які сприяють підготовленості викладачів у сфері сучасних шлюбно-сімейних відносин;

  • безперервність, тобто здійснення психолого-педагогічної підготовки регулярно, використовуючи різноманітні форми та методи роботи;

  • націленість на комплексне пізнання внутрішнього світу та поведінки молоді на різних вікових етапах, а також вивчення особливостей їх поведінки в умовах сучасного соціуму, молодіжної субкультури;

  • направленість на формування на практиці положень педагогіки співробітництва та особистісної підтримки студентів в індивідуальному самоствердженні, допомоги в створенні образу власного «Я», адекватного сприйняття один одного

  • оволодіння педагогами методами, формами та засобами духовно-морального виховання студентської молоді в навчальній та поза навчальній діяльності студентів.

Тому в процесі методичної підготовки викладачів необхідно акцентувати їх увагу на використання виховного та дидактичного потенціалу навчальних дисциплін для підвищення ефективності підготовки молоді в якості майбутнього подружжя та батьків.

Пріоритетною діяльністю вищих навчальних закладів є науково-методична робота:



  • вивчення законодавчих актів, нормативно-правових документів, обговорення науково-методичної літератури, що стосуються питань шлюбу, сімейного виховання тощо;

  • вивчення та пропагування інноваційних технологій виховання і педагогічного досвіду;

  • розробка методичних, інформаційно-довідкових на допомогу кураторам, вихователям, батькам, студентам;

  • проведення тематичних семінарів, конференцій, засідань кафедр, вчених та педагогічних рад, психолого-педагогічних консиліумів з метою надання науково-методичної допомоги професорсько-викладацькому складу ВНЗ;

  • розробка методик щодо вивчення та прогнозування морально-ціннісних орієнтацій студентів;

  • обговорення та затвердження тем наукових досліджень експериментально-дослідницької діяльності щодо формування сімейних цінностей студентів;

  • створення творчих груп та підготовка студентів з питань поширення інформації серед молоді щодо взаємовідносин у шлюбі, відповідального батьківства, сімейного виховання тощо.

Організація виховного процесу ВНЗ потребує як нових форм впливу на студентів, відпрацювання нових методик, так і активізацію традиційних видів діяльності, збереження досягнень минулого. Виховання у вищій школі повинно мати творчий характер з орієнтацією на проблеми, пов’язані із специфікою регіону, в якому знаходиться навчальний заклад.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка