Навчально-методичний посібник За загальною редакцією доктора історичних наук, професора О. А. Удода Суми Сумський державний університет



Сторінка13/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.24 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


ДОДАТОК

Тема заняття: «Коли у світі тільки двоє…»

  1. Взаємовідносини між юнаком та дівчиною / Як все починається… АНКЕТА.

  1. 1. Зберегти кохання важко чи ні ? Що для цього потрібно?

2. Як зрозуміти одне одного?

3. Між вами виникли суперечки. Ваші дії…

4. Чи можливо обійти конфлікт, стрес?


  1. Які існують правила ведення діалогу, суперечок?

  2. В якому разі виникають сімейні конфлікти /особливо у молодій сім’ї»/

  1. Кохання і шлюб. Питання для обговорення.

  1. Чи завжди кохання закінчується шлюбом? Ваші думки…

  2. Що змінюється в вас і світі, коли ви закохані?

  3. Підготовка до шлюбу необхідна і для чого?

  4. Як зберегти кохання?

  5. «Зрозумій себе».Що це значить?

  1. Поради психолога.

  1. Стрес. Допоможи собі сам.

  2. «Как справиться с гнівом»

  3. Як побудувати гармонійний брак?

  4. «Помиритесь все, кто в ссоре…»

4. Роздуми студентів

  1. Світ сім’ї: очікування та реальність.

  2. Сімейні конфлікти можна й треба пережити.

  3. Про дружбу, закоханість, любов.

  4. Про культуру поведінки закоханих.

5. З особистої переписки / Крик душі…/

Тернопільський національний економічний університет
Положення

про студентський родинний клуб «Сходинками до сімейного щастя»

1.Загальні положення

Діяльність студентського родинного клубу «Сходинками до сімейного щастя» поширюється на студентів ТНЕУ, об’єднує молоді студентські сім’ї, допомагає знайти друзів-однодумців, проводить заходи та дає можливість урізноманітнити студентське дозвілля.



2. Мета клубу

  • озброєння студентських сімей відповідними знаннями з питань етики, педагогіки, психології сімейного життя, родинних взаємин, досвіду сімейного виховання, підготовки до майбутнього батьківства;

  • формування знань про психолого-педагогічні та соціальні умови створення сучасної сім’ї, культуру міжстатевого спілкування;

  • підготовка молодої людини до формування власної моделі сім’ї;

  • налагодження взаєморозуміння та взаємоповаги у родині;

  • організація спільного дозвілля;

  • проведення родинних свят.

3. Учасники клубу, їх права та обов’язки

  • учасники клубу – молоді студентські сім’ї, а також студенти університету, які планують створити сім’ю. Для досягнення своєї мети клуб регулярно проводить засідання.

Учасники клубу мають право:

  • вносити пропозиції до даного положення;

  • налагоджувати співпрацю з можливими партнерами (психологами, соціальними педагогами, юристами, лікарями, спеціалістами управління освіти і науки, спеціалістами служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради та Тернопільської обласної державної адміністрації, управління у справах сім’ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради, центрами соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, управліннями у справах сім’ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації).

Прийняття та припинення членства в клубі може відбуватися за власним бажанням.

Обов’язки членів клубу

  • дотримуватись правил участі у клубі;

  • виконувати певні функції і завдання;

  • брати участь у засіданнях клубу;

  • дотримуватись вимог даного положення.

4. Організаційна структура

Клуб складається із: керівника, що організовує роботу клубу;студентських молодих сімей; студентів.

Керівником клубу є методист відділу гуманітарної освіти та виховання університету. У випадку відсутності керівника його обов’язки виконує заступник.

Орієнтовна тематика засідань клубу

Мета роботи клубу полягає в озброєнні студентів відповідними знаннями з питань родинних взаємин, досвід сімейного виховання у формуванні в молоді знань про психолого-педагогічні та соціальні умови створення сім’ї

«ТЕОРІЯ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ»

  1. Розвиток теорії родинного виховання в Україні. Сутність, зміст і провідні завдання родинного виховання. Державна сімейна політика в Україні. Родинне виховання в Україні як суспільно-історичний процес. Розвиток теорії виховання в родині визначними особистостями.

  2. Система національних духовних цінностей української родини. Виховний ідеал української народної педагогіки. Духовний розвиток дитини – основа національного виховання в сучасні родині.. Родинні виховні традиції, їх роль у формуванні духовних цінностей української родини.

  3. Характеристика сім’ї, тенденції її розвитку. З історії української сім’ї. Структура взаємовідносин у сім’ї. Розподіл влади між подружжям.

  4. Психологічний клімат сім’ї та сумісність подружжя. Поняття психологічного клімату в сім’ї. Ознаки психологічної атмосфери в сім’ї. Характеристика подружньої сумісності.

  5. Проблеми сучасної молодої сім’ї. Характерні риси сучасної сім’ї. Типові моделі сучасної сім’ї.

  6. Ефективні шляхи і способи розв’язання сімейних конфліктів. Сімейні конфлікти, їх особливості та форми. Причини сімейних конфліктів. Попередження, розв’язання та подолання сімейних конфліктів. Розлучення і його наслідки.

  7. Формування мовної культури спілкування подружжя. Стадії спілкування в дошлюбний період. Специфіка спілкування подружжя. Дефекти спілкування. Запобігання конфліктам.

«РОДИНА ЯК ВИХОВАТЕЛЬ»

  1. Принципи виховання в родині. Сутність засобів, прийомів та методів родинного виховання. Класифікація методів родинного виховання та їх характеристика.

  2. Напрямки родинного виховання. Сутність тілесного виховання дитини. Здійснення духовно-морального виховання дитини в родині. Система розумового виховання в родині.

  3. Актуальна спрямованість сучасного родинного виховання. Розвиток пізнавальних інтересів та художньо-естетичної спрямованості дітей в умовах домашнього виховання. Виховання культури поведінки дітей у родині. Трудове виховання в родині. Вплив сім’ї на рівень подолання шкідливих звичок. Роль родини у формуванні статевої культури дитини. Проблеми економічного виховання дитини в сучасній сім’ї.

  4. Виховний потенціал родини. Законодавчі документи про права та обов’язки батьків. Загальна характеристика виховного потенціалу в сім’ї. Виховна місія батька і матері у вихованні дітей. Авторитет батьків. Брати і сестри як взаємовихователі. Роль бабусь та дідусів у вихованні онуків. Стилі виховання дітей у родині. Характеристика батьківського авторитету.

  5. Виховання навичок рухової активності дитини першого року життя. Навчання дитини дошкільного віку, дотримання елементарних правил. Розвиток у дитини раннього віку самооцінки і впевненості у собі. Ігрові методики подолання страху у дітей різного віку.

  6. Спілкування в сім’ї та його значення в житті дитини. Специфіка спілкування батьків і дітей. Мовне виховання дітей дошкільного віку. Вміння слухати молодшого школяра. Діагностика стану сучасного мовного виховання дітей в родині.

  7. Педагогічна майстерність батьків. Спрямованість батьків у вихованні дітей.

  8. Шляхи підвищення педагогічної культури батьків. Система вивчення педагогічної спрямованості сім’ї та особливостей сучасного домашнього виховання. Сучасні підходи до вивчення сім’ї та системи домашнього виховання.


ІІІ. Організаційно-педагогічна діяльність кураторів студентських груп
Макіївське педагогічне училище

Хопіна А. Р., викладач українознавчих дисциплін, керівник академічної групи
РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українсь­ким суспільством є подолання і профілактика будь-яких проявів насильства щодо особистості. Статистика свідчить, що 30-40% всіх насильницьких злочинів відбуваються у сім’ї. За свідченнями дітей, з жорстокістю вони зустрічаються вперше у власній сім’ї, з боку батьків та старших сестер і братів; приблизно в 45-49% сім’ях має місце насильство над дітьми . Якщо врахувати всі погрози, залякування, побиття , то прак­тично кожна дитина хоч один раз зіштовхувалася з проявами жорсто­кості, тиску або насильства зі сторони своїх батьків.

У процесі досліджування даної проблеми в училищі, було проведено анкетування студентів про насильство в сім’ї. На запитання анкети вони дали відповіді, які свідчать про те, що 5% студентів зазнавали насилля в сім’ї, решта з них знають, що існує така проблема у суспільстві. 80% студентів дізнаються, що основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки є Конвенція ООН «Про права дитини» на заняттях з «Основ правознавства» . 20% студентів I – II курсів потребують роз’яснення з теми насильства у сім’ї, тому що цей предмет ще не вивчають.

Безумовно, проблема насильства в сім’ї є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокість в сім’ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з передумов злочинності, дитячої безпритульності, торгівлі людьми та іншого в суспільстві.

Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:

- насильницькі дії найчастіше відбуваються стосовно жінок і дітей;

- психологічне і фізичне насильства є найбільш розповсюдженими;

- ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди, тобто насильство відбувається в родині;

- потерпілі та їх родичі, як правило, не звертаються в міліцію, а шукають підтримки і допомоги в друзів (але не в родичів) чи в спеціалізованих організаціях;

- насильство зустрічається частіше в родинах, де шлюб зберігається заради дітей;

- сімейне насильство носить циклічний характер, причому замкнуте сімейне коло з залежними членами родини найчастіше є причиною відтворення його в наступних поколіннях.

У процесі допомоги дітям, жертвам сімейного насильства та всім членам сім’ї, де існує дана проблема, особливе місце належить педагогам, діяльність яких спрямована на оптимізацію та подолання причин, наслідків дисгармонії сімейних стосунків. Одним із методів роботи з молоддю, яка постраждала від насильства в сім’ї є робота з батьками. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:

- Формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання.

- Засвоєння психолого-педагогічних знань батьками для підвищення ефективності виховання дітей.

- Збагачення позитивним досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

Робота педагога з конкретним випадком починається з діагностики, тобто з процедури ідентифікації стану досліджуваного об’єкту з певною групою чи типом соціальних явищ. Тому потрібно знати прямі та опосередковані ознаки, які можуть вказувати на наявність насильства до дітей та молоді в сім’ї.

Науковці Т.Сафонова, Є.Цимбал, Л.Оліференко, І. Дем’яненко виділяють такі особливості психічного стану та поведінки дітей та молоді, які дозволяють запідозрити насильство щодо них: депресія, низька самооцінка, втечі з дому, кримінальна чи антигромадська поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, чи загрози спроби самогубства, сексуалізована поведінка , скарги на болі в животі тощо.

Специфіка педагогічної допомоги жертвам сімейного насильства полягає в спрямованості на позитивну зміну середовища, в якому знаходиться жертва насильства. Доцільним є знання про правила поведінки педагога у випадку, коли жертва звертається за допомогою сама: уважно, спокійно, терпляче слухати, не обвинувачувати людину, вірити їй, виявляти співчуття, емпатію, але не говорити «я Вас розумію»; інформувати про права, але не примушувати жертву обговорювати всі «за» та «проти» звернення до правоохоронних органів.

Якщо звертаються за порадою чи за допомогою родичі або знайомі жертви, необхідно порадити їм поговорити з нею особисто, переконати, що, по можливості, жертва повинна сама звернутися до правоохоронних органів. Обговорити з тими, хто прийшов повідомити про жертву, чому їх так турбує ця ситуація та проаналізувати можливі дії з її врегулювання. Слід пам’ятати, що при виявленні насильства щодо дітей необхідно про це повідомити в міліцію, службу у справах неповнолітніх.

Батьки звертаються за допомогою, як правило, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину, що піддається моральному чи фізичному насильству, може поводитися як агресор, демонструючи жорстокість стосовно батьків, інших людей, як жертва, «притягаючи» жорстокість однолітків і вчителів. Саме ці прояви поведінки дитини і є змістом скарги батьків, які звертаються до педагогів.

Для попередження насильства в сім’ї слід враховувати наступні фактори:

- травматичний досвід батьків у дитинстві;

- відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;

- перевага деструктивних партнерів спілкування в сім’ї;

- відсутність навичок конструктивної взаємодії;

- внутрішньо-особистісні порушення дитини.

Удосконалення психолого-педагогічної культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків й розвиток гармонійної особистості належить сім’ї. Саме в сім’ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культури спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові й поваги матері і батька та виявлення цих почуттів у їхніх щоденних взаєминах, а також їхнє гуманне ставлення до інших людей. В. О. Сухомлинський справедливо стверджував, що людину ми творимо любов’ю — любов’ю батька до матері і матері до батька, любов’ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердечна віра в добро, віра в красу людську.

З метою попередження насильства в сім’ї є доцільним використовувати такі напрями захисту прав членів сім’ї: просвітні кампанії для дорослих та дітей; тренінги, дискусії, вправи; громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, статей в газетах, відкритих дискусіях та дебатах;

З метою формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв’язку проводяться тренінги «Домашнє насильство» (Додаток А ), «Насильство в сім’ї» (Додаток Б). Під час цих занять використовуються різноманітні методи навчання: «мозковий штурм», «робота в малих групах», рольові ігри та інше, а також вправи: «Очікування», «Визначення домашнього насильства», «Джерела домашнього насильства», «Шляхи подолання домашнього насильства».

З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку можна використати методику «Чи знаєте Ви юнацьку психологію?» спрямовану на виявлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини та ряд інших психодіагностичних методик.

З метою корекції батьківських ставлень до дитини використовується когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом якого є обговорення і психодраматичне програвання типових ситуацій внутрішньо сімейного спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Можна використати різноманітні допоміжні методи психокорекції:


  • метод групової дискусії підвищує психолого-педагогічну грамотність батьків, їх загальну симпатію до дитини та її проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання;

  • метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім’ї, виробляє вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини;

  • метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва;

  • метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації.

  • метод спільних дій заснований на виконанні дитиною і одним із батьків спільного завдання, після чого проводиться його аналіз.

Також рекомендуються спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. Наприклад, вправа «Тренінг ефективного вербального спілкування», в комунікації один із батьків – дитина.

Використовуються завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань – відволікти сім’ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім’ї.

Одним із таких завдань на основі виборів є метод «сімейної скульптури», складаючи «сімейну скульптуру» кожен член сім’ї створює свій образ сім’ї, розташовуючи інших членів на різні дистанції. Члени сім’ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів – відповіді на питання, що розкривають функціонування сім’ї (наприклад, «З ким із членів сім’ї ви часто…?», «З ким із членів сім’ї ви хотіли б…?»). Вони спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім’ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Також з батьками проводяться лекції, бесіди, дискусії з питань сімейного виховання.

Оскільки сім’я являє собою цілісну систему, то проблеми діади «батьки-діти» не можуть бути вирішенні за допомогою психокорекції тільки батьків. Тому разом зі студентами на виховних годинах проводимо дискусію «Насильство в родині: приватна справа чи соціальна проблема». Студенти приймають активну участь у заході, висловлюють своє бачення у вирішенні цієї проблеми. Вони дізнаються, на які органи покладається виявлення причин і умов, що сприяють проявам насильства в сім’ї, та які надають відповідну допомогу жертвам насильства. Студенти знайомляться із законом «Про попередження насильства в сім’ї», який було прийнято 15 листопада 2001 року Верховною Радою України. Звертаємо увагу студентів на те, що впродовж останніх років з 25 листопада по 10 грудня в усіх регіонах України проходить акція «16 Днів проти насильства», в межах якої відбуваються заходи із запобігання і подолання насильства в сім’ї. В кінці дискусії студенти приходять до висновку: «Ні!» насильству у власній родині. Також проводимо години спілкування на тему «Молодь проти насильства» (Додаток В). Даємо рекомендації студентам та батькам щодо запобігання насильства в сім’ї (Додаток Г).

Отже, профілактика сімейного насильства буде найефективнішою при формуванні педагогічної культури батьків, вихованні моральних якостей у дітей та молоді. У свою чергу, це вимагає цілеспрямованої підготовки педагогів щодо запобігання насильству в сім’ї.

Література:

1. Конвенція ООН про права дитини //Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784с. – С. 242-257.

2. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї» №616 від 26 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. - №18-19. – 2003. – Ст. 829.

3. Про попередження насильства в сім’ї : Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 10. – Ст. 70.

4. Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

5. Гнат І. Допомога жертвам насильства в сім’ї // Аспект. – 2002.-№2. – С.24-27.

6. Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

7. Кучеріна І. Молоде покоління потребує надійного правового захисту // Вісник прокуратури. - №7. – 2006. – С. 38-42.

8. ПавленкоЮ.О.Інформаційна довідка щодо реалізації закону України «Про попередження насильства в сім’ї» // Безпека життєдіяльності. – 2006. - № 12. – с. 2-5.

9. Правовий та соціальний захист неповнолітніх від насильства в сім’ї:Методичний посібник для працівників правоохоронних органів. – X.: Курсор, 2006.– 128 с.

10. Роменський Г.І. Домашнє насильство та шляхи його подолання // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – Вип.5.– С. 74-78.

11. Сидоренко О. Правові та психологічні аспекти вирішення конфліктів, пов’язаних з насильством у сім’ях // Право України. – 2001. - №6. – С.37-40.

12. Співпраця вчителя з батьками / О. М. Коберник, Л. К. Мотрич. – К.:Науковий світ, 2002

Додаток А

Тренінг «Домашнє насильство»

Навчання під час тренінгу відбувається у вигляді виконання певних вправ.

1. Робота в колі.

Групи визначають п’ять основних типів домашнього насильства, з якими вони стикаються: 1. Насильство чоловіка над жінкою; 2. Батьків над дітьми; 3. Дорослих дітей над батьками; 4. Старших дітей над молодшими; 5. Одних членів сім’ї над іншими.

2. Робота в малих групах.

Кожна група обговорює певний тип домашнього насильства: Економічний; Сексуальний; Фізичний; Психологічний.

3. Робота у великому колі.

Робиться узагальнення серед груп дослідження та обговорюється питання стосовно повчальності даного тренінгу. Зокрема до узагальнення відносять такі запитання:



  • Що нам дає поділ домашнього насильства на типи, види?

  • Для чого нам це потрібно?

  • Як, яким чином ці знання допоможуть нам перебороти домашнє насильство?

За підсумками опитуваних стало зрозуміло, що більша частина груп мала змогу теоретично визначити критерії типів та видів насилля та зрозуміти точність вчинків до жертви насилля. В середньому відношені групам дало змогу визначити заходи подолання насилля.
Додаток Б

Насильство в сім’ї (тренінг з батьками)

Завдання тренінгу:

1. Звернути увагу батьків, «що ми розуміємо під насильством?»

2.Як діти реагують на насильство в сім’ї.

3. Як діти переживають і як це відбивається на поведінці дітей?

4. Поради батькам.

Час: 2 години. Ресурсне забезпечення: плакат, аркуші паперу, фломастери, кольоровий папір, скотч, маркери.

І. ВПРАВА «ЗНАЙОМСТВО» (15хв.)

МЕТА: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, сприяти згуртованості групи.

ХІД ВПРАВИ

Викладач пропонує учасникам об’єднатися в пари, потрібно взяти інтерв’ю один в одного. Запитання для інтерв’ю: Життєве кредо учасників; Три найулюбленіші речі.

Потім відбувається почергове представлення всіх учасників.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: Що дає нам виконання цієї вправи?

II. ВПРАВА «ПРАВИЛА» (10хв.)

МЕТА: сформувати правила роботи в групі, сприяти створенню робочої та доброзичливої атмосфери під час тренінгу.

ХІД ВПРАВИ

Кожне правило обговорюється окремо. Враховуються пропозиції учасників щодо доповнень або змін до правил.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:



  • Чи допомагали правила в роботі під час тренінгу?

  • Чи важливо дотримуватися цих правил і в повсякденному житті?

Ш. ВПРАВА «ОЧІКУВАННЯ» (10 хв.)

МЕТА: визначити очікування учасників щодо проблематики тренінгу.

ХІД ВПРАВИ

На стікерах написати свої очікування від тренінгу. Потім всі по черзі виголошують свої очікування та приклеюють стікери у верхню частину символічного «пісочного годинника».

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: Для чого ми виконували цю вправу?

IV. МОЗКОВИЙ ШТУРМ (20хв.) «Що ми зазвичай розуміємо під насильством?»

МЕТА: надати можливість учасникам тренінгу розповісти свої думки.

ХІД ВПРАВИ

У режимі мозкового штурму у довільній формі учасники називають найважливіші речі, що на їхній погляд існують у нашому житті. Все це записується на фліп-чарті. Після того, як усі варіанти вичерпано, викладач(тренер) говорить ще можливі варіанти.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Виявляється, насильство - це ще й:



  • погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

  • невиразні погрози, як-от: «Ти в мене дограєшся!»;

  • погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

  • заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб «помститися» партнеру);

  • ламання та знищення особистих речей;

  • використання брутальних слів, лайка;

  • принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

  • контролювання обмеження в спілкуванні, стеження;

  • заборона лягати спати або насильне позбавлення сну;

  • звинувачування в усіх проблемах;

  • принижування думок, почуттів, дій;

  • поводження з ним /нею/ як із прислугою;

  • ігнорування.

Насильством що до дітей крім цього слід вважати:

  • нехтування дитиною та обов’язками стосовно дитини;

  • відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);

  • недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

  • втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використовування її з метою шантажу;

  • недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;

  • використання алкогольних напоїш (наркотиків) до втрати самоконтролю над діями;

  • нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Нескладно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Так поведінка стала для нас звичайною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою позицію. їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Усі сідають у коло. ПОВІДОМЛЕННЯ: Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті, тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться. Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство. Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї, травмує дитину!

V. ВПРАВА «ЯК ВИ ДУМАЄТЕ» (20хв.)

МЕТА: з’ясувати наслідки насильства у сім’ї.

ХІД ВПРАВИ

Учасники об’єднуються в три групи: перша відповідає на питання - «Як діти реагують на насильство в сім’ї?»; друга - «Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?»; третя - «Як допомогти дитині, коли вона стала свідком прояви насильства в сім’ї?»

Кожна група протягом 20 хв. виконує завдання. Перелік учасники фіксують на окремому аркуші, який кожна група, по черзі, прикріплює на фліп-чарті і презентує. Після презентації учасники обговорюють результати вправи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: Чому важливо знати причини стану дитини? Що дала робота над цією вправою?

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1)Як діти реагують на насильство в сім’ї?

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум. Діти відчувають гнів в тому, що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

2) Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Реагують надто агресивно; Не визнають авторитетів; Є пасивними чи пригніченими; Мають вигляд знервованих або заляканих; Скаржаться на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість, тощо.

3) Як допомогти дитині, якщо вона стала свідком проявів насильства в сімТ?

Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, на перебиваючи та не оцінюючи її. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує цей біль. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, не має її провини. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога

VI. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (15хв.) «ПАМ’ЯТАЙТЕ!»

МЕТА: надати учасникам інформацію, які уроки може отримати дитина, що зустрічається з насильством.

ХІД БЕСІДИ

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1) Насильство - це засіб розв’язування конфліктів або отримання бажаного. Ці навички вони переносять в оточення спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та на своїх дітей.

2) Негативні форми поведінки у суспільстві - найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домагатися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3) Довіряти людям, особливо дорослим - небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4) Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може відкрито виявити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї просто нікому не має справи, або за цим настане покарання. Дієвими є тільки негативні почуття - вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти

В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом - мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках із дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими потребами, тиск над агресивною або забитою, дитиною такою, що не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина - це наше дзеркало.

VII. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ (10хв.).

ВПРАВА «ЗАКІНЧИ РЕЧЕННЯ»

ХІД ВПРАВИ

Пропонується учасникам висловити власні думки з приводу тренінгу, доповнюючи незакінчене речення: «Мені було..., тому що...».

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка