Навчально-методичний посібник За загальною редакцією доктора історичних наук, професора О. А. Удода Суми Сумський державний університет



Сторінка14/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.24 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22

Додаток В

Виховний захід. Година спілкування на тему: «Молодь проти насильства»

Слово викладача.

«Згасло сонце, згасло світло, забракло повітря, і тільки кров облила його обличчя, і зупинилося маленьке серденько, яке зігрівало тіло і душу дитини та приносило радість батькам та близьким людям, котрі його так любили» — читав священик. Його слова тонули в риданнях людей. Деякі з них тільки на похороні дізналися про причину смерті дитини. Для тихого села Скородинці Чортківського району Тернопільської області смерть 14-річного Андрійка стала сенсацією.

Бабусі Раїси, яка задушила рідного онука, що асоціювався у її уяві з ненависним зятем, біля труни не було. Коли слідчий запитав, чи відпускати її із камери на похорон, рідні відповіли: «Ні в якому разі, її люди каменями заб’ють». Цей реальний факт із життя не вимагає коментарів. А ось і ще низка таких фактів:

— Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: «Мама мене просто уб’є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала».

— Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають - вона боїться матері.

— Мати била дитину спицями (залишились сліди на ногах).

— Дівчинка (їй ще немає і п’яти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляв з нею місяць. Дівчинка була цим вражена. Батько вважає, що це нормальний засіб виховання.

— Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов’язково б’є по голові — хоче, щоб їм було так же погано, як йому, коли його б’ють батьки.

— Батько б’є сина за оцінки: хлопчик у школі поводить себе нахабно і в той же час він стає блідим від будь-якого зауваження.

— Дівчинку батько бив по голові і не раз; однокласники вважають її за дурненьку, несповна розуму, якій ввижаються всілякі НЛО! В тих видіннях, які бачить ця дівчинка та інші діти, що зазнали насильства — їх вимріяний світ без образ і насильства, їх НЛО -— це той самий корабель з червоними вітрилами, про який мріяла Ассоль... Нормальні «не п’яні, не обкурені люди, які не б’ються», для таких дітей можуть бути тільки десь в іншому світі, інопланетному. Ці люди красиві, світлі, добрі...

Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади — над ними знущаються, їх б’ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими... У дітей зникає відчуття незахищеності, вони губляться в цьому світі. Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. То що ж, усе-таки, слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Ось яке визначення дає Міжнародне товариство із запобігання насильству над дітьми: «Дії дорослого вважаються насильством над дитиною, якщо:

• дорослий б’є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не дитини) виникали проблеми;

•дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або сказала щось недоречне, а дорослий її образив, принизив;

• дорослий не вислухав дитину;

•дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обслуговуванні);

•дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах, спілкуванні та розумінні);

• з дитини знущаються, ображають чи принижують її;

• дитиною маніпулюють для вирішення власних проблем, отримання вигоди;

•дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сторонами життя (алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія).

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:


  • ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

  • ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

  • ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;

  • ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

  • ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;

  • ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

  • ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Соціальним працівникам, психологам варто враховувати при роботі з дітьми —жертвами домашнього насильства таке:

Якщо до вас звертається дитина, яка потерпає в сім’ї від насильства, завжди:



  • уважно вислухайте її, сприйміть те, що говорить дитина;

  • допоможіть їй розібратися в своїх почуттях;

  • в жодному випадку не виражайте почуття осуду — щодо поведінки самої дитини чи членів її сім’ї, пам’ятайте, що в дитини є почуття провини (віктимна поведінка: це все через мене, це тому, що я не так себе поводжу), почуття сорому (в моєму домі таке робиться) і одночасної любові, безсумнівного зв’язку з членами своєї родини (вони погані але вони мої батьки);

  • чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі: ніхто не заслуговує на насильницьке ставлення, насилля — гріховність у стосунках людей;

  • дайте зрозуміти, що ви завжди будете тією людиною, яка готова вислухати дитину і підтримати її;

  • дайте позитивну підтримку дитині, вказавши на її сильні сторони — засліплена насильством, приниженням, дитина дуже поганої думки про себе. В неї низька самооцінка, вона в усьому сумнівається і не може належним чином оцінити свої сильні сторони;

  • разом з дитиною спробуйте визначити, кого вона ще може віднести до своїх помічників в цій ситуації (вчителі, родичі, психолог, міліція);

  • дайте необхідну інформацію стосовно законодавчої бази можливих шляхів допомоги; залучіть необхідну допомогу — працівників міліції, органи опіки, пам’ятайте: насильство — це не виключно сімейна проблема і не проблема виключно самої дитини;

  • визначте, наскільки ситуація є небезпечною для життя дитини; ознайомте її з необхідними правилами безпеки: зокрема, у випадку загрози завдання дитини — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі. На допомогу треба кликати дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати?

Жорстоке ставлення до дитини проявляється в таких формах, як: Поводження з дітьми, як зі слугами; Покарання, поводження, як з підлеглими; Відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства; Погрози (завдання фізичної шкоди, заточення чи самогубства.

Емоційне насильство проявляється в таких формах, як: приниження, використання скарг; використання дітей в якості довірених осіб; непослідовність, несправедливість; ізоляція, контролювання взаємостосунків з однолітками (дорослими, братами, сестрами, другим з батьків, бабцею чи дідусем); використання громадських установ, загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою для підлітків, притулком, родичами та психіатричною лікарнею тощо.


  • Економічне насильство проявляється в таких формах, як: не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей; б) використовувати дітей як засобу економічного торгу при розлученні.

Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дитину передчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.

Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов’язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.

Тому бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини. Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім’ї, з ніжної колискової казки, бо сім’я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Без сім’ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім’я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов’язані з дітьми? Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості. Щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину і даруємо пам’ятку батькам:



Пам’ятка батькам:

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики — це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11.Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Хай ваша сім’я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а обов’язки батьків по стану утримання і виховання дітей будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.

Поважати право дітей жити в психологічно комфортному середовищі допоможе «Пам’ятка дітям»:

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: не варто кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання - якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі; на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з викладачем, куратором групи, соціальним педагогом; зверніться до міліції.

6. Не вірте у погрози з боку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8 Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини -це карається законом. В Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

10. Навчіться розрізняти поняття «Добро» і «Зло». Все, що принижує людську гідність - є зло, все, що звеличує гідність людини - Добро. Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.


Додаток Г

Рекомендації студентам щодо запобігання насильства в сім’ї:

  • Права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;

  • Інформуйте та нагадуйте батькам про існування ваших прав (права дитини є такими ж як і права дорослих, які є закріпленими в ІІ розділі Конституції України);

  • Намагайтеся завжди шукати порозуміння з батьками;

  • Не соромтеся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

  • З 14 років ви маєте право особисто звернутися в суд щодо порушень ваших прав батьками.

Рекомендації для батьків:

  • Слідкуйте за дитиною, забезпечуйте фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду.

  • Підтримуйте сімейний розклад дитини.

  • Будьте послідовними, чітко визначайте свої опікування та межі дозволеного,

  • Будьте позитивними. Давайте настанови, а не покарання,

  • Приділяйте дитині свій час і увагу, беріть участь у житті дитини.

  • Залучайте дітей до своїх заходів, навчайте їх необхідних навичок

  • Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво,

  • Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи» Мені важко, коли хтось заважає».

  • Довіряйте дітям і визнавайте їх право на особисте життя.

  • Поважайте почуття інших батьків.

  • Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.



Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Л.Ю. Москальова доктор пед. наук, професор,

О.В. Федорова канд. пед. наук, доцент

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРУ З ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ

Успішність підготовки і проведення спецсемінару зі студентами і соціальними педагогами великою мірою залежить від спільної роботи теоретиків і практиків соціальної діяльності, а також від особистісних та професійних якостей модератора, що розробляє та проводить таку форму роботи. При цьому для спільної роботи необхідні ґрунтовні знання, володіння психолого-педагогічними технологіями, здатністю отримувати самостійно додаткову інформацію, що є важливою у проведенні соціально-педагогічної роботи.

Водночас, несприятливими чинниками, які гальмують процеси, що пов’язані із формуванням готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми є фрагментарність знань щодо дій та наслідків такого поводження із дітьми, недостатність педагогічного досвіду у вирішенні цього питання під час роботи із батьками, а також низький рівень міжособистісного спілкування у спільному подоланні сімейних труднощів тощо. Технологія підготовки і проведення спецсемінару з проблеми формування готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми ґрунтується на таких взаємопов’язаних компонентах, як мета, завдання, методи збору інформації, хід спільної роботи.

Мета: виявити педагогічні умови вищого навчального закладу і ступінь їх впливу на розвиток готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

Завдання: розробити програму заходів, спрямованих на покращення навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, спрямованої на розвиток готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

Методи збору інформації: спостереження за професійною діяльністю запрошених до роботи у спільному семінарі соціальних педагогів, що працюють у школі і їх взаємодією з студентами; опитування учасників проблемного семінару; аналіз і узагальнення зібраної інформації. Підготовка до проведення спецсемінару «Розвиток готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми» здійснюється творчими підгрупами у складі п’яти осіб, до якої входять студенти та соціальні педагоги. Кожна група повинна мати своє поле дослідження.

Перша творча підгрупа висвітлює проблему «Потенціал вищого навчального закладу у розвитку готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми «.

Передбачаються такі питання до розгляду:


  1. Теоретичні основи розвитку готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

  2. Системність та наступність у розвитку готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

  3. Використання інноваційних технологій у розвитку готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

  4. Взаємодія соціальних педагогів та студентів з різними державними та громадськими організаціями у попередженні домашнього насильства над дітьми.

  1. Організація соціальних акцій щодо попередження домашнього насильства над дітьми. Причини насильства в сім’ї (психологічні, соціально-культурні; економічні та ін.) та можливості соціальних педагогів у їх подоланні.

  2. Діагностичні методики сімейного клімату: обмеженість та доцільність використання у соціально-педагогічній та психолого-педагогічній роботі.

Друга творча підгрупа працює над проблемою «Діяльність соціального педагога із сім’ями, в яких поглиблюється соціально-психологічна та моральна роз’єднаність, спостерігаються кризові явища».

Питаннями до розгляду наступні:



  1. Проблеми залучення соціальних педагогів та студентів до конструктивного розгляду конкретних кризових явищ у сім’ях через пошук спільних цінностей.

  2. Руйнація культурного розвитку особистості через прояви насильства в сім’ї.

  1. Життєві травми від насильства в родині.

  1. Вплив засобів інформації на розвиток готовності соціального педагога до роботі із сім’ями, в яких поглиблюється соціально-психологічна та моральна роз’єднаність.

  1. Конструктивні та деструктивні конфлікти у сім’ях.

  1. Побудова міжособистісного діалогу як засіб попередження насильства у сім’ї над дітьми.

  2. Основні фактори, що приводять до насильницьких дій у сім’ї над дітьми (соціальна незахищеність, важкий матеріальний стан, економічна криза, негативний вплив середовища, поширення алкоголізму та наркоманії та ін.).

Третя творча підгрупа розробляє проблему «Оптимізація спільних зусиль соціальних педагогів та студентів, громадських та державних організацій з проблеми попередження насильства у сім’ї над дітьми».

У центрі уваги підгрупи мають були наступні питання:



  1. Основні положення Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», «Конвенція про права дитини» та ін.

  2. Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису»

  3. Побудова спеціальних програм спільної роботи для вирішення проблем попередження насильства у сім’ї над дітьми.

  4. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі розвитку готовності соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

  5. Роль емоційної сфери соціального педагога у процесі розвитку їх готовності до попередження домашнього насильства над дітьми.

  6. Використання ігрових технологій та інноваційних методик у практиці педагогічної діяльності соціального педагога із дітьми, які зазнали психологічних травм у сім’ї.

  7. Мотивація соціальних педагогів до попередження домашнього насильства над дітьми.

  8. Характеристика основних підходів до проблеми домашнього насильства над дітьми (соціально-історичний; системно-сімейний; індивідуально-психологічний).

  9. Зміст діяльності державних та громадських організацій щодо припинення жорстокого поводження з дітьми.

Четверта творча підгрупа має досліджувати питання «Соціально-педагогічна профілактика насильства над дітьми як умова їх особистісного розвитку».

Основні питання до розгляду:

1. Нові напрями профілактичної роботи у вирішенні проблеми профілактики насильства над дітьми. Залучення учнів до процесу профілактики насильства у сім’ї над дітьми.


  1. Формування змістової основи для побудови міжособистісного діалогу з батьками або особами, що їх замінюють, з проблем домашнього насильства над дітьми у діяльності соціального педагога.

  2. Роль і значення спільної роботи соціального педагога із шкільним психологом з профілактики насильства над дітьми як важливий чинник в організації системи його попередження.

  3. Жорстоке ставлення до дітей як результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні умови, діяльність соціальних інститутів у суспільстві.

  4. Викривлення особистісного розвитку дитини, що зазнає домашнього насильства (основні психологічні проблеми, асоціальна поведінка, проблеми у навчанні, перебування у сумнівних товариствах та деструктивних неформальних об’єднаннях).

  5. Основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей у сім’ї (фізичне насильство, сексуальне насильство або розбещення, психологічно-емоційне насильство, економічне насильство в сім’ї ) та можливості їх діагностики та профілактики.

На спільному спецсемінарі кожна з груп має розкрити свою проблему, аналізувати її стан, пропонувати власне рішення тощо. Для студентів та соціальних педагогів, які не входять до творчих підгруп, також має бути поставлене завдання: слухати тих, хто виступає з пропозиціями, аналізувати систему соціально-педагогічної роботи щодо проблеми попередження домашнього насильства над дітьми, висловлювати власну думку щодо різних спірних проблем семінару тощо. Запропоновані рішення учасниками семінару мають бути побудованими у програму заходів, що запропоновані усіма робочими підгрупами для її використання у роботі соціального педагога.

Таким чином, під час презентації отриманого студентами та соціального педагогами досвіду розглядається значення спільної співпраці з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу, що можуть відігравати позитивну роль у вирішенні проблеми попередження домашнього насильства над дітьми. Перспективами роботи є розробка спеціалізованих діагностичних матеріалів щодо попередження домашнього насильства над дітьми, що можуть використовуватися у соціально-педагогічній роботі загальноосвітніх шкіл.



Література.

  1. Бондаровська В.М. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству : роздуми та поради психолога / В. М. Бондаровська; Міжнародний гуманітарний центр «Розрада». - К. : СДМ-Студіо, 1999. - 63 с.

  2. Гончаров В.Л. Домашнє насильство: як захистити дитину / В. Л. Гончаров, О. А. Мурашкевич. - К. : Шкільний світ, 2009. - 120 с.

  3. Збірник законодавчих і нормативних актів із питань соціального та правового захисту / Упор.: 3. П. Кияниця, М. О. Смирнова, Л. Г. Дюжаєва. - К.: Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, 2002. - 170 с.

  4. Нормативно-правове забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, жінок, дітей і молоді: 36. норм.-прав. документів / За ред. В. І. Довженко та ін. - К.: Держкомсім’ямолодь, 2003. - 352 с.

  5. Попередження насильства над дітьми: Інформ.- метод, матеріали та аналіз нормативно-правової бази / Уклад.: Т. В. Журавель, О. В. Грицевич, О. М. Лозован, Ю.В. Онишко. - К.: Калита, 2007. - 253 с.

  6. Соціально-економічні причини насильства в сім’ї в Україні: аналіз проблем і шляхи запобігання: Матеріали за результатами соціологічного опитування / Упор. С.В.Мірошниченко. - К.: Держінститут проблем сім’ї та молоді, 2004. - 156 с.


Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової

Мартишевська В.Г., викладач

Досвід роботи куратора щодо підготовки студентської молоді до майбутнього батьківства

Організація виховної роботи у коледжі віддзеркалює новітні технології виховання студентства. Саме у процесі виховання студентів має бути реалізована мета та основні принципи національного виховання, що передбачає, з одного боку, поглиблений аналіз соціально-психологічної природи виховання, як особистісно-комунікативного, особистісно-орієнтованого процесу, з іншого – розглядає організацію виховної роботи зі студентами крізь призму історично зумовлених соціальних функцій вищої школи та її цільового призначення.

На сучасному етапі метою виховання є становлення громадянина України, здатного виявляти національну гідність, орієнтуватися у своїх обов’язках і правах, цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадському миру і злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, носій культури.

Родинно-сімейне виховання передбачає виховання у студентів:



  • культури поведінки в сім’ї, шанобливого ставлення до своєї родини, свого роду; формування доброзичливих гуманних взаємовідносин між усіма членами родини;

  • ознайомлення із законодавством про шлюб і сім’ю, з основами етики та психології сімейного життя;

  • формування готовності до сімейного життя і виховання майбутніх дітей;

  • вихонання загальнолюдських норм поведінки у відношеннях юнаків і дівчат, якостей сім’янина.

Сім’ю можна охарактеризувати як соціальну спільноту, зосновану на подружніх або родинних зв’язках, для якої характерні спільне проживання та ведення домашнього господарства. Таке визначення відбиває загальноприйняте розуміння та включає різноманітні варіанти сімейних груп, під нього підпадає і типова сім’я, що складається з подружжя, їх дітей та батьків, і різні неповні та незвичайні сім’ї, наприклад, сім’я з тітки та племінника, бабусі та онука.

Одним із основних завдань куратора групи полягає у підготовці молоді до майбутнього батьківства та сімейного життя. Зрозуміло, що важливу роль у даному питанні відіграє сім’я, тому, як куратор, групи вивчаю клімат кожної сім’ї. Маю загальні відомості про родину, стислу характеристику її членів, педагогічну культуру батьків, емоційні зв’язки родини, звертаю увагу на неповні сім’ї.

Використовую такі анкети для батьків як: „ Ви і Ваші діти», „ Чи знаєте Ви один одного?»

Анкета для батьків «Ви і Ваші діти»


  1. Загальна сімейна атмосфера:

а) дружелюбна; б) інколи бувають сварки; в) постійна напруженість;

  1. Чи завжди члени сім’ї дотримуються єдиних вимог до дитини:

а) завжди; б) інколи; в) інколи буває незлагодженість.

  1. Якої системи виховання Ви дотримуєтесь?

а) суворість; б) все в міру; в) поблажливість;

  1. Як відгукується Ваш син (донька) на слова дорослих?

а ) виконує відразу; б) потрібно перевірити вимогу; в) підкоряється з небажанням;

  1. Чи хоче ваш син (донька) вчитися, прибирати за собою, самостійно допомагати батькам ?

а) здебільшого хоче; б) буває по- різному; в) не хоче;

  1. Як ваша дитина здебільшого займається розумовою роботою?

а) самостійно; б) деякий час працює самостійно, а потім звертається до дорослого;

в) зразу чекає допомоги;



  1. Як ваша дитина себе поводить, якщо в неї що-небудь не виходить?

а) продовжує самостійно пошуки; б) стає нетерплячою, звертається за допомогою;

в) залишає, переключається на інше;



  1. Виконуючи завдання, як ваша дитина реагує на схвалення- несхвалення дорослих?

а) радіє; б) зовні стримана- не переживає; в) байдужа;

  1. Якщо ваша дитина нетерпляча, вважаєте Ви це рисою її характеру чи віковим явищем?

  2. Як ви дієте, якщо Ваша дитина особливо добре поводить себе?

а) хвалите; б) заохочуете; в) не звертаєте уваги.

Анкета «Чи знаєте Ви один одного?»

Анкета для батьків

  1. Які якості Ви хочете виховати у дитині?

  2. За що Ви хвалите, за що караєте дитину?

  3. Як заохочуєте? Як караєте?

  4. Які якості характеру Вам не подобаються?

  5. Чим захоплюється Ваша дитина, її улюблене заняття?

Анкета для дітей

  1. Які якості твого характеру подобаються твоїм батькам?

  2. За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

  3. Як тебе заохочують, карають?

  4. Які якості твого характеру не подобаються батькам?

  5. Чим ти захоплюєшся, твоє улюблене заняття?

На підставі проведеної діагностики родини як куратор розробляю тематику виховних годин, конференцій, бесід. Проводжу бесіди на таку тематику: «Сім’я - основа здорового суспільства», «Ода жінці», «Про шлюб і сім’ю України»,»Жінка- одвічна загадка природи», «Жінки на продаж».

Відомості, що стосуються історії сім’ї та її функцій, питань планування сім’єю народження дітей, правових норм батьківства мають органічно вплітатись у світоглядну систему знань юнацтва, які визначають мету життя людини, її уявлення про щастя. Саме для того, щоб аспект материнства й батьківського щастя знайшов собі місце, проводжу зі студентами бесіди. На першому курсі навчання звертаю увагу на проведення виховних годин, на яких присутніми є батьки. Так, у своїй практиці, я використовую проведення родинного свята „Тільки родина, як зірка єдина – твій порятунок, надійний причал», де батьки не тільки є глядачами даного дійства, але й співучасниками: вони розповідають про сімейні традиції, співають родинні пісні, власним прикладом показують особливості сімейного виховання та батьківста.

Важливим моментом у формуванні студентів та підготовки їх до майбутнього батьківства є зустріч з дітьми. Саме ці зустрічі розкривають душі студентів, дають зрозуміти наскільки велика відповідальність батьківства. Молодому поколінню треба знати, що саме діти, крім своєї власної цінності, є найміцнішою „страховкою» для сімейного щастя. Це вони, оці безпорадні, кумедні, моторні сини і дочки є найкращим приборкувачем конфліктів. Хто виховав хоч одну дитину, той знає, який то обов’язок – бути батьками. Але це й нелегка праця - виховання дитини, оця праця без вихідних, яка вимагає не хвилинного, а постійного напруження розуму, готовності приймати рішення, брати на себе повну відповідальність. Саме про це розповідаю студентам.

Прекрасними батьками можуть стати студенти лише тоді, коли поважають власних батьків. В Сухомлинський писав: «Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї».

Тому часто проводжу круглі столи, дискусії, семінари на такі теми: «Шануй батька і матір свою», «Батьки мої», «Від роду до роду». А також конкурси: «Майбутні дружини», «Майбутні батьки». Виховні театралізовані заходи: «Сватання», «Обрядові звичаї», «Українське весілля», «З чого починається і як проводиться таїнство шлюбу». Саме театралізовані дійства на деякий час переносять студентів у таїнство сімейного життя, а прекрасна сім’я - запорука відповідального батьківства.

Правова освіченість має важливе значення для майбутнього батьківства тому проводиться ознайомлення студентів з законодавством про шлюб і сім’ю, основами етики і психології сімейного життя, формування готовності до одруження і виховання майбутніх дітей. Використовую у своїй роботі нетрадиційні або інноваційні методи. Назву деякі з них:



  • „Дерево родоводу» - зустріч представників різних поколінь (батьки, діди-бабусі, прадіди), роздуми над проблемами виховання, звернення до джерел народної педагогіки.

  • «У сімейному колі» - анкетування батьків, індивідуальна робота, допомога родинам через консультації, практичні поради, зустрічі з лікарями, психологами, юристами.

  • «Родинний міст» - зустріч із батьками та обговорення проблем виховання.

  • «Народна світлиця» - звернення до народних традицій, формування особистості через природу, спілкування батьків із вихованцями, спільну діяльність батьків, студентів і педагогів.

  • «Вечір великої родини» - участь беруть батьки, студенти, викладачі: організація відпочинку, ігри театральні вистави тощо; альбом-естафета „Як ми відпочиваємо», досвід організації відпочинку в родині.

  • «Дискусійний клуб» - обговорення проблем виховання студентів

  • Клуб «Сімейна скринька» — добірка матеріалів із досвіду родинного виховання.

  • «Батьківський ринг» - взаємонавчання, взаємозбагачення членів родини, розв’язання проблемних ситуацій.

  • «Аукціон ідей родинної педагогіки» - презентація ідей родинної педагогіки та її обговорення.

  • «Батьківська школа» - організовується у формі клубу; передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесіди, добірки літератури, надання практичної допомоги.

  • «Азбука родинного виховання» - обговорення проблем і труднощів виховання у неповних сім’ях, виступи фахівців - лікарів, юристів, психологів, надання батькам індивідуальної допомоги.

  • «Дні довір’я» - у визначені дні лікар, психолог консультують батьків із питань виховання.

Виходячи з вищезазначеного, підготовка студентів до сімейного життя є комплексною – синтезує досягнення різних галузей, зокрема психології, медицини, педагогіки, соціології та юриспруденції.

Література

  1. Вовчик-Блакитна М. В. Підготовка молоді до сімейного життя . К.,1984

  2. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні), К.: А.Л.Д., 1997.

  3. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001.

  4. Громадська програма запобігання насильству в сім’ї. — Проект «Гармонія», Львів, 2000.

  5. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник — К.: УДЦССМ, 2001.

  6. Конвенція про права дитини. — К., 1995

  7. Сімейно- побутова культура та домашня економіка: Навчальний посібник / За ред. Т. Б. Гриценко, Т. Д. Іщенко, Т. Ф. Мельничук.- К.,2004

  8. Танчин І. З. Соціологія : Навч. посіб.- 2-ге вид., перероб. і доп. –К., 2007


Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім.О. Майнової

Скакун Т.П., викладач

З ДОСВІДУ РОБОТИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ З БАТЬКАМИ СТУДЕНТІВ

«Молодь багата мудрістю мами і тата»

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей. З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власний досвід поведінки й діяльності. Всі людські проблеми починаються й закінчуються в сім’ї. Тому одним з головних напрямів виховного процесу нашого навчального закладу є сімейне виховання студентів і їх батьків, скільки родинність у виховній роботі – основа формування морального здоров’я молоді, високої духовності та моральної чистоти, запорука розвитку української нації.

Ефективність цього виховання залежить від співпраці викладачів - педагогів та батьків студентської молоді. Для її забезпечення в процесі здійснення навчально-виховного процесу педагогічні працівники коледжу, спираються на підтримку батьків, на ті основи педагогічного підходу до студентів, який вже був сформований ними попередньо.

Починають вони співпрацю з постановки мети, яка полягає в забезпеченні гармонійного взаємовпливу на всебічний розвиток молодої людини зі сторони родини і педагогів. Подальша ж діяльність педагогічних працівників коледжу пов’язана з визначенням рівня виховної активності батьків, ступеня їх впливу на формування особистості студентів. Адже знання сім’ї означає вміння оцінити характер її впливу на особистість, виявити тенденції розвитку, які вона створює як первинний соціум, знайти психологічні основи встановлення контактів із сім’єю.

Для з’ясування виховної активності в сім’ї куратори груп, викладачі проводять анкетування серед студентів щодо вивчення стосунків в сім’ї, а також серед батьків. Після отримання даних вони складають психолого - соціальну характеристику початкового рівня виховання студентів навчального закладу. Вона включає в себе такі пункти:


  1. Всього студентів ______, з них юнаків _____, дівчат_____

  2. Діти сироти ПІП_________________________________ (вказується де виховувались в сім’ї родичів, під опікою і піклуванням, в дитячому будинку)

  3. Неповні сім’ї ПІП_____________________________ (вказується причина)

  4. Неблагополучні сім’ї:

    • батьки алкоголіки ______________________________________

    • батьки не приділяють дітям належної уваги ________________

    • батьки не справляються з вихованням _____________________

    • батьки перебувають на обліку в міліції ____________________

  5. Малозабезпечені сім’ї (вказується причина) ПІП__________________

  6. Багатодітні сім’ї _____________________________________________

  7. Сім’ї, в яких батьки мають вищу освіту, в тому числі педагогічну ___________________________________________________________

  8. Сім’ї, в яких батьки мають середню загальну освіту _______________

  9. Батьки, які раніше приймали участь в батьківських самоврядних органах ____________________________________________________

Зміст подальшої діяльності з батьками включає три основні блоки:

    • підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків (бесіди, семінари, конференції, участь в батьківських зборах);

    • зміцнення дружніх зв’язків між студентами та батьками (залучення батьків до навчально-виховного процесу, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази гуртожитку тощо);

    • залучення батьків і громадкості до навчально-виховної діяльності (ради сприяння сім’ї та коледжу, загальноколеджанський батьківський комітет).

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ї, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв’язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освідченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому педагоги коледжу дбають про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи.

Психолого-педагогічна освіта в навчальному закладі спрямована забезпечити батьків необхідними знаннями, основами педагогічної майстерності, ознайомити з актуальними питаннями виховання з урахуванням вікових особливостей і вартісних інтересів, встановити контакти батьків з викладачами у виховній роботі. Форми її проведення різноманітні.

Педагогічний лекторій передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання за допомогою лекцій, бесід, семінарів, круглих столів, практикумів, конференцій тощо. Тематика бесід і семінарів сформована так, що охоплює собою найбільш актуальні проблеми виховання молоді. Зокрема: «Роль сім’ї в вихованні студентської молоді»; «Моральні цінності сім’ї і студента»; «Права і обов’язки батьків щодо дітей»; «Права і обов’язки дітей щодо батьків»; «Юридична відповідальність неповнолітніх»; «Шкідливі звички серед неповнолітніх»; «Режим дня і харчування» тощо.

Проводяться вони з використанням активних методів, тобто спілкування з батьками здійснюється у напрямі вдосконалення їх психолого-педагогічної освіти. Практикуми для батьків, як правило, спрямовуються педагогічними працівниками коледжу на вивчення нормативно-правової бази врегулювання відносин між батьками і дітьми. На них батьки з допомогою педагогів намагаються вирішити життєві ситуації, спираючись на чинне законодавство і досягнення психології та педагогіки.

Батьківські конференції - це співпраця викладачів і батьків. Як правило, в коледжі вони проводяться з метою обміну досвідом родинного виховання, а також з метою опрацювання найновіших досягнень педагогіки і психології.

Досить цікава форма співпраці, яка використовується в нашому навчальному закладі - це залучення батьків до проведення групових заходів: днів іменинників, вечорів знайомств, тематичних виховних годин, перегляд фільмів на педагогічні теми, ознайомлення зі Світлицею, вечори сімейних традицій, родинні свята, виставки прикладної, декоративної творчості. Використовуємо також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і студентів); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, студентів в організації відпочинку, ігри, вистави та ін.); альбом - естафета «Як ми вдпочиваємо» (досвід організації відпочинку в родині); дискусійний клуб; сімейна скринька (з досвіду сімейного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довіри (консультації різних фахівців).

Суттєве місце в психолого-педагогічній освіті батьків в коледжі займають батьківські збори. Вони проводяться двічі на рік. Батьки про їх проведення попереджаються заздалегідь. На загальноколеджанських батьківських зборах представники адміністрації та куратори груп ознайомлюють батьків з документами про основні напрями, завдання та підсумки навчально-виховної роботи. Більш ефективним ці збори є, коли на них розглядаються актуальні педагогічні проблеми.

В період між батьківськими зборами психолого-педагогічна діяльність викладачів і батьків здійснюється через батьківський комітет – виборний орган, який уповноважений представляти всіх батьків у відносинах з педагогічними працівниками коледжу і студентами. Кожен член цього комітету має своє доручення, виконання якого впливає на загальний рівень психолого-педагогічної роботи в коледжі.

Діяльність батьківського комітету відображається в плані засідань і підсумках роботи. План засідань розробляється на початку навчального року, звіти про підсумки заслуховуються на зборах в кінці навчального року. Напрями діяльності батьківського комітету – це допомога в організаційних питаннях, ведення батьківських зборів, виступи перед студентами, організація і проведення походів, екскурсій. З батьківським комітетом співпрацює студентське самоврядування коледжу. Ця співпраця надає можливість спрогнозувати актуальні теми батьківських зборів та інших групових заходів, а також сприяти переходу батьків і студентів до іншого рівня стосунків, заснованих на партнерстві в спільній справі.

Зміцненню дружніх стосунків між студентами і батьками сприяють також індивідуальні тематичні консультації, які проводяться педагогічними працівниками коледжу. В ході їх проведення батьки отримують реальне уявлення про студентські справи та поведінку, а викладачі – необхідні відомості для більш глибокого розуміння кожного студента.

У спілкуванні з батьками викладачі коледжу є виключно тактовними. Їх підхід, як вихователів, носить характер партнерства у вирішенні спільної проблеми. Принципами їх успішного консультування є: довірливі стосунки; взаємоповага; зацікавленість; компетентність. Тематика цих консультацій для батьків різноманітна: «Хто друзі ваших дітей?»; «Мрії та прагнення ваших дітей»; «Ціна грошам»; «Здоровий спосіб життя»; «Вікові особливості»; «Статеве виховання»; «Виховання моральних цінностей» тощо.

Ефективною формою індивідуальної роботи викладачів коледжу з батьками є ознайомлення з умовами життя студентів, визначення особливостей їх характеру, інтересів та нахилів, контроль за ставленням до студентів в сім’ї, за їх виховання. В ході цього ознайомлення педагогічні працівники намагаються вдало вибрати час, продумати методи, які сприятимуть подоланню психологічних бар’єрів, занепокоєння, тривоги, контролю. Для цього вони вибирають нейтральний матеріал для бесіди, враховуючи психологічний стан («Ви, я бачу, занепокоєні»), обминають спірні питання, не вимагають чітких відповідей тощо.

В спілкуванні з батьками викладачі колежу використовують письмове інформування батьків про успіхи студентів. В цьому їм допомагають члени Ради студентського самоврядування. Головна умова переписки – доброзичливий тон, радість спілкування. Викладачі - куратори заздалегідь повідомляють батьків про майбутню спільну діяльність, звертаються з порадами щодо виховання або словами подяки.

Куратори груп, педагогічні працівники також проводять спеціальну виховну роботу із сім’ями, які допускають відхилення у вихованні дітей. Роботу з педагогічно неспроможними сім’ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого - педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи виховання навчального закладу.

Із педагогічно-пасивними сім’ями працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення своєї вини, помилок, потреби перебудувати систему стосунків у сім’ї.

У роботі з проблемними сім’ями педагогічні працівники коледжу спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над їх результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, куратори і викладачі намагаються довести, що такий стиль виховання дітей в сім’ї робить їх самотніми, емоційно нестійкими та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевно, буде непросто. Тому батьки повинні подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на викладачів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв’язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім’ях педагогічні працівники заохочують інтерес дітей до навчання, але не переконують їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені не залежно від їх успіхів. Також ведуть розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

Зрозуміло, що куратори груп, викладачі здійснюють облік і аналіз вище названої роботи. Це дає можливість отримати інформацію про її здобутки та недоліки. Однією з форм аналізу – є аналіз батьками співпраці з педагогічним колективом коледжу, іншою - моніторинг цієї співпраці, що здійснюється самими педагогічними працівниками.

Крім того дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, педагоги враховують важливість таких чинників:

- Запрошення батьків до співробітництва. Часто викладач вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігати можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Це є першим кроком до співпраці з ними.

- Дотримання позиції рівноправності. Об’єднання зусиль педагогів та сім’ї студента можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити педагог, оскільки для цього його зобов’язує професійний обов’язок.

- Визнання важливості батьків у співпраці. Педагог повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку студентів.

- Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки викладач виявляє розуміння юнаків та дівчат, симпатизує їм, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість педагога, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

Процес налагодження взаємодії педагогів з батьками в коледжі стає більш ефективним тільки тоді, коли викладачі дотримуються ще й психолого - педагогічних правил:

- використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків;

- довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні;

- педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім’ї;

- життєво стверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси юнаків та дівчат, орієнтація на успішний розвиток особистості.

Також педагогічні працівники коледжу постійно враховують чинники, що найбільш впливають на виховання в сім’ї:

- батьківський контроль активний, творчий, ненав’язливий, такий, що демонструє шанобливе ставлення до юнаків та дівчат;

- способи стосунків батьків зі студентами, суть яких полягає в спільних діях, в роботі, змістовному проведенні часу;

- батьківські обґрунтовані вимоги, що сприяють розвитку студента, його самостійності;

- емоційна підтримка та довіра виражені батьками у своїй любові до дітей, причому любові не за щось конкретне, а просто за те, що вони - діти - найкраще, що є в батьків.

Активну роботу з батьками студентів здійснює і адміністрація коледжу шляхом участі в батьківських зборах; проведення зустрічей за «круглим столом; прийому батьків з різних питань, що пов’язані з навчанням та вихованням їх дітей; запрошення батьків на виховні загальноколеджанські заходи; здійснення індивідуальної роботи; ефективної взаємодії з батьківськими комітетами, радою сприяння сім’ї та коледжу.

Підводячи підсумки можна зазначити, що в коледжі накопичено великий досвід методів та прийомів практичної роботи з батьками. Співробітництво коледжу і батьків є процесом цілеспрямованої співпраці, який починається з урочистої лінійки - посвяти в студенти і закінчується святом вручення дипломів випускникам і спрямований на підвищення рівня педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії коледжу та сім’ї. на посилення її виховного потенціалу, а також на залучення батьків до виховання у студентів любові до обраної професії.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка